Кукуруза в Бессарабии: история и современность

О. Кучерявый

Пожалуй, ни кому не надо объяснять – что собой представляет такая злаковая сельскохозяйственная культура, как кукуруза? И, хотя на сегодняшний день она не является основной пищевой сельхозкультурой, но очень долгое время именно она была основой ежедневного пищевого рациона сельских жителей Бессарабии, в том числе – Северной Бессарабии. Хлеб из пшеницы крестьяне Бессарабии ели не чаще одного раза в день, как правило – на обед, да и в общем-то – не каждый день. Ну и, конечно, в праздники… В остальное время он заменялся мамалыгой, которую ели и вместо хлеба и как основное блюдо, ели в вареном и жареном виде, с приправами и без, с другими блюдами и без… В более голодные годы, Читати запис повністю »

Представляємо Вашій увазі щеодин цікавий історичний документ – Доповідь Хотинської повітової Земської управи ХХIХ-му черговому повітовому Земському Зібранню про призначення грошової допомоги калікам за кошторисом на 1898 рік.

Цей документ, який частково розповідає про долю одного із гвіздівчан, одночасно надає деяку уяву про систему медичного обслуговування населення на рівні земств і про систему соціального забезпечення на цьому ж рівні в Бессарабії та, у принципі, й в усій Російській імперії наприкінці ХІХ-го століття. Читати запис повністю »

Представляем Вашему вниманию еще один интересный исторический документ – доклад Хотинской уездной Земской управы ХХIХ-му очередному уездному Земскому собранию о назначении пособия калекам по смете на 1898 год.

Этот документ, который частично рассказывает о судьбе одного из гвоздовчан, одновременно даёт некоторое представление о системе медицинского обслуживания населения на уровне земств и о системе социального обеспечения на этом же уровне в Бессарабии и, в принципе, во всей Российской империи в конце ХІХ-го века. Читати запис повністю »

Михайло Шундрій

Сайт «Сокирянщина» неодноразово публікував матеріали, присвячені церкві у селі Ломачинці Сокирянського району. Попередня публікація статті Михайла Шундрія «Ломачинецькому храму – 200 років!» відбулася 12 грудня 2011 року. Згадування про церкву і її частковий опис були і в інших статтях, як наприклад – у статті «Родовід поміщиків Крупенськіх«, а також в матеріалах історико-краєзнавчого альманаху «Сокирянщина«.

Храм збудований у вигляді хреста і має такі габаритні розміри: довжина – 18 м, ширина – 4,5 м, висота до маківки хреста – 14,5 м. Задіяли будівельники для Читати запис повністю »

Михаил Шундрий

Сайт «Сокирянщина» уже неоднократно публиковал материалы, посвященные церкви в селе Ломачинцы Сокирянского района. Предыдущая публикация статьи Михаила Шундрия «Ломачинецкому храму – 200 лет!» состоялась 12 декабря 2011 года. Упоминания о церкви были и в других статьях, например в таких, как статья «Родословная помещиков Крупенских», а также в материалах историко-краеведческого альманаха «Сокирянщина«.

Храм построен в виде креста и имеет такие габаритные размеры: длина — 18 м, ширина — 4,5 м, высота до маковки креста — 14,5 м. Задействовали строители для Читати запис повністю »

Мало кто знает, что в городе Сокиряны до настоящего времени сохранилось имение помещика. При чем не где-нибудь на окраине, а в центре — на улице Шевченко, где ныне расположена районная типография. Как-то прихожу сюда в выходной день и вижу, что группа молодых людей фотографирует это помещение. Поинтересовался, зачем они это делают, и в ответ услышал, что «дом этот исторический, в нем когда-то господское имение было».

Приятно стало за этих ребят и девушек — любознательные, знающие. Вместе с тем неловкость взяла, что за много лет своей работы здесь я так ни разу и не написал об этом вековом помещении, хотя некоторые материалы и собрал. Читати запис повністю »

Мало хто може повірити, що у місті Сокиряни до цього часу зберігся панський маєток. При чому не десь на околиці, а в центрі — на вулиці Шевченка, де нині розташована районна друкарня. Якось приходжу сюди у вихідний день і бачу, що група молодих людей фотографує це приміщення. Поцікавився, навіщо вони це роблять, і у відповідь почув, що «будинок цей історичний, у ньому колись панський маєток був».

Приємно стало за тих хлопців і дівчат — допитливі, знаючі. Водночас ніяковість взяла, що за багато літ своєї роботи тут я так ні разу й не написав про це вікове приміщення, хоч деякі матеріали й зібрав. Отож наважуюсь зробити це вже тепер і несподівано розумію, що багатьох деталей для розповіді не вистачає. Читати запис повністю »

Євгенію Сливку знають майже на всій Сокрянщині. Жителі сіл чекають на неї і в літню спеку, і в зимові віхоли. Влас­не кажучи, не саму дівчину, а грузовика, на якому вона працює, і на кузові якого виведено: «Хліб». Женя розуміє важли­вість своєї професії. Тому її автомобіль завжди  покидає  подвір’я Сокирянської автоколони (окрім пасажирського    транс­порту) першим.

Приємно    нині    молодій водійці почути від людей слова подяки на свою адресу, а було … Читати запис повністю »

Був 1918-ий… Двадцятилітній солдат Григорій Забудько повертався з служби у рідні Сокиряни. І хоч в морозяному повітрі сріблився передноворічний сніжок, він думав про весну. Потомственному хліборобу хотілось швидше почути спів жайворона над головою, вдихнути на повні груди пахощі розімлілої землі, за чим він скучав у фронтових окопах. Та через декілька днів вир подій примусив забути про подібні бажання… Читати запис повністю »

Был 1918-ий… Двадцатилетний солдат Григорий Забудько возвращался со службы в родные Сокиряны. И хотя в морозном воздухе серебрился предновогодний снежок, он думал о весне. Потомственному земледельцу хотелось быстрее услышать пение жаворонка над головой, вдохнуть на полную грудь благоухание размякшей земли, о чем он скучал в фронтовых окопах. Но через несколько дней водоворот событий вынудил забыть о подобных желаниях… Читати запис повністю »