admin on 6th Март 2010

Наближається перше весняне свято – Міжнародний жіночий день, який у народі називають просто Жіночим днем, або ще простіше – святом 8 березня. Коли і в зв’язку з чим виникло це свято?

На знімку — Клара Цеткін

Ще в Древньому Римі існував жіночий день. У цей день матрони (жінки, що народжені вільними) та є одруженими, одержували від своїх чоловіків подарунки, були оточені любов’ю й увагою. Рабині теж отримували подарунки. Крім того, господарка будинку дозволяла невільницям у цей день відпочивати. Одягнені в кращі одяги, з вінками на головах римлянки приходили в храм богині Вести — охоронниці домівки.

Сучасне свято — Міжнародний жіночий день виникло, як день боротьби за права жінок. Почалося все з того, що 8 березня 1857 року в Нью-Йорку зібралися на маніфестацію робітниці швейних і взуттєвих фабрик. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі й сухі робочі приміщення, рівну із чоловіками заробітну плату. Працювали в той час жінки по 16 годин на добу, отримуючи за свою працю незначну платню. Чоловікам перед тим, після рішучих виступів вдалося домогтися введення 10-тигодинного робочого дня. На багатьох підприємствах у США виникли профспілкові організації. І от після 8 березня 1857 року утворилася ще одна – жіноча профспілка. Жінки також зажадали надання їм виборчого права.

В 1910 році на Міжнародній конференції жінок — соціалісток у Копенгагені німецька соціалістка Клара Цеткін виступила з пропозицією про загальне святкування Міжнародного жіночого дня. На відзначення першого жіночого виступу в Нью-Йорку, вона запропонувала святкувати його саме 8 березня. Пропозиція пролунала, як заклик до всіх жінок світу долучитися до боротьби за рівноправність. Відгукуючись на цей заклик, жінки багатьох країн включаються в боротьбу проти бідності, за право на працю, за повагу до своєї гідності, за мир. Однак, у наступному — 1911 році це свято відзначалося в Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії 19 березня. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати й займати керівні пости, жінки домагалися рівних виробничих прав із чоловіками. В 1912 році свято відзначили 12 травня.

У Російській імперії Міжнародний жіночий день уперше святкувався у 1913 році в Петербурзі. У проханні на ім’я градоначальника було заявлено про організацію «…наукового ранку по жіночому питанню». Влади дали дозвіл і 2 березня 1913 року в будинку Калашниковської хлібної біржі на Полтавській вулиці Петербурга зібралося півтори тисяч жінок та чоловіків. Порядок денний наукових читань включали питання: право голосу для жінок; державне забезпечення материнства; про дорожнечу життя.

У наступному — 1914-м року в багатьох державах Європи 8 березня або приблизно в цей день жінки організували марші в знак протесту проти війни.

В 1917 році жінки Росії вийшли на вулиці в останню неділю лютого з гаслами «Хліба й миру». Через 4 дні імператор Ніколай II відрікся від престолу, Тимчасовий уряд гарантував жінкам виборче право. Цей історичний день випав на 23 лютого по юліанському календарі, що у той час використовувався в Росії. За нині діючим григоріанським календарем цей день припадає на 8 березня.

Із приходом Радянської влади Міжнародний жіночий день із першого років став державним святом і відзначався саме 8 березня. З 1965 року цей день став неробочим. Існував і його святковий ритуал. У цей день на врочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики відносно жінок. Народ просто святкував, чоловіки поздоровляли жінок, дарували їм подарунки. У такий самий спосіб це свято відзначалося у всіх соціалістичних країнах.

У Гвіздівцях Міжнародний жіночий день вперше був відзначений 8 березня 1941 року — урочистим зібранням, на якому в основному були присутні комуністи і комсомольці. Основна маса сільських жінок на той час не розуміла значення цього свята, а їх чоловіки і не хотіли розуміти.

Таким саме чином відзначалося жіноче свято у селі у перші післявоєнні роки. В основному все обмежувалося урочистими засіданнями у сільському клубі, з нагородженням жінок, які досягли певних успіхів «у розбудові соціалістичного устрою».  Але, з кожним роком свято набувало серед гвіздівчан все більше визнання і наприкінці стало дійсно народним, як і у всій державі.

Організація Об’єднаних Націй також оголосила 8 березня Міжнародним жіночим днем. Цей день є національним святом і вихідним днем в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго, Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї, Уганді. У більшості інших країн день теж вважається святковим, але не є державним (або національним святом) та не є неробочим днем.

Після розпаду Радянського Союзу день 8 березня, крім України, залишився в переліку державних свят Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменії. В Узбекистані відзначається — як День матері; у Вірменії його святкують 7 квітня — як День материнства й краси.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар