admin on 18th Ноябрь 2015

8 листопада 2015 року у Гвіздівцях минуло Свято Дмитро Солунського, яке гвіздівчани от уже 142 роки відзначають, як своє Храмове свято. Адже ще 3 вересня 1873 року нині діюча сільська церква, а тоді — новозбудована церква була освячена єпископом Кишинівським і Хотинським Павлом (в миру Петро Васильович Лебедєв) – на честь Святого великомученика Димитрія Солунського. Про історію церкви і її служителів відвідувачі нашого сайту можуть почитати у статті О. Мандзяка і О. Кучерявого «Свято-Дмитрівська церква села Гвіздівці», яка була опублікована перед Храмовим святом – 4 листопада 2015 р. (російськомовна версія – 5 листопада 2015 року).

А 6 листопада 2015 року районна газета «Дністрові зорі» присвятила нашому селу, селянам і Храмовому святу відразу декілька матеріалів. На жаль, по технічних причинах, наш сайт не мав можливості вчасно опублікувати ці матеріали, тому ми, хоча й із деяким запізненням, робимо це зараз.

&&&

002-1

Настоятель та церковна громада Свято-Димитріївської церкви висловлюють щиру вдячність всім право­славним, хто доклав зусиль та коштів до оновлення храму у Гвіздівцях. На сьогодні повністю відремонтова­но будівлю, встановлено нову покрівлю куполу, дзвіниці. Оновлено огорожу, реставровано іконостас, виконано внутрішнє і зовнішнє оздоблення.

Завдячуючи добродіям, на території церкви з’явилася нова споруда — трапезна, а також виконано криничку, закінчено господарські роботи.

Всім, хто посприяв, аби зберегти найцінніше духов­не багатство, ще раз — спасибі. Хай Бог благословить кожного за добро.

7 листопада запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у освяченні Свято-Димитріївської церкви. Дійство розпочнеться о 8 год. 30 хв.

Освятімося історичною минувшиною. Охрестімося за велінням серця. Хай дзвенить святий церковний дзвін і кличе нас у високий і святий світ духовності.

Отець РУСТІК та церковна громада с. Гвіздівці

***

Iз Храмовим святом, шановні гвіздівчани!

Четвертий раз поспіль гвіздівчани обирають сільським головою003-1 Івана Володимировича ГАНГАЛА.  Безперечно, щоб заслужити довіру односельців, потрібно, по-перше, бути хорошим організатором-менеджером, взірцем добропорядності і працелюбства, мати повагу і авторитет у людей. Іван Володимирович вдячний землякам за довіру і адресує їм щирі привітання з нагоди свята.

Дорогі односельчани! Від щирого серця хочу привітати вас із Храмовим святом! Ми Живемо в складний час змін, проте, навіть за таких умов нам вдалося зробити чимало гарних і корисних для громади справ. Реставровано окрасу і гордість села — Свято-Димитріївську церкву, утеплено приміщення школи, проводяться роботи з реконструкції дитячого садка, упорядковано сільське кладовище, зроблено ремонт в адміністративному приміщенні. У селі успішно працює ДСП «Агрофірма «Гвіздівці», п`ять фермерських госпо­дарств. Люди з любов’ю вирощують сади і займаються городництвом. Ми разом допомагаємо воїнам АТО, тур­буємось про них і молимось за їхнє життя. Щиро бажаємо настання миру і повернення живими до своїх домівок. Тож хочу побажати всім міцного здоров’я, мирного неба, щедрих врожаїв, достатку родинам і успіхів дітям. Зі святом вас, дорогі односельці!

***

010-1

Гвіздовецька школа заслужено вважається однією з найкращих в районі. Свого часу тут працювало багато таких педагогів: Гевліч Анатолій Тимофійович — вчитель від Бога, багаторічний директор школи: Смірнов Павло Леонтійович — один із перших директорів школи; Лісогор Катерина Іванівни — перший директор чотирирічної школи, заслужена вчителька України; Кучерява Галина Феодосіївна — філолог, заслужена вчителька України… Сьогодні імідж навчального закладу творить нове покоління вчителів. На знімку: директор школи Марина Король, вчителі Олександр Дячук, Катерина Мудрак, Людмила Кошова зі своїми вихованцями — юними переможцями олімпіад, конкурсів та змагань Адріаною Савчук, Єлизаветою Мельник, Марією Мельник, Єлизаветою Блинду, Дариною Федько, Діаною Гулько, Крістіною Кошовою.

***

Село моє, людьми славне

 

У всі часи мої Гвіздівці славилися добрими і талановитими, роботящими і творчими, неспокійними і бунтівними людьми — говорить голова ветеранської організації села, вчителька з багаторічним стажем, активістка Валентина Павлівна САНДУЛЯК. — На долю села випало немало драматичних і неординарних подій. Було багато радощів і безмір суму, мінялись часи і епохи, село розквітало і занепадало. Та історію його завжди писали люди, неспокійні і небайдужі.

І в давню-давнину, в часи турецького панування, в період Молдовської держави, і в часи румунської окупації Гвіздівці зберегли свою самобутність, колорит і притаманний лише їм шарм. Як могли, чинили спротив свавіллю окупантів, і зараз пам’ятають багато прізвищ своїх славних та безстрашних земляків, що боролися за краще життя.

Друга світова війна скалічила долі і забрала життя багатьох гвіздівчан. Але на сьогодні маємо, на щастя, ще п’ятьох ветеранів, свідків і учасників війни. Це Микола Барчук, Іван Бурченко, Василь Ку­черявий, Василь Попеза, Василь Мудрик. Хочеться побажати їм здоров’я і багато щасливих літ.

Разом з ними вітаємо ветеранів праці — Юхимію Пижівську, Ніну Гангал, Іллю Бобика, Марію Бежинар, Ольгу Барчук, Ольгу Бучко, Ксенію Дідик, Івана Шеремету.

Гарні сім’ї — окраса і гордість будь-якої громади. А в нас їх чимало. Це родина Анатолія і Марії Жмурко, Петра і Надії Пижівських, Михайла і Альони Пижівських, Михайла і Віри Хорошенюк, Василя і Люд­мили Кулій, Леоніда і Марії Кулій, Петра і Світлани Шеремети, Олексія і Галини Карп, Василя і Ганни Блинди, Івана і, на жаль, уже покійної Марії Шеремети.

Хороші традиції продовжує і підтримує сьогодні молодь. І, звичайно, хотілося б, щоби побільше молодих і енергійних людей залишалося в селі, продовжували справу батьків, працювали і творили на благо села.

***

005-1

Добрі господарі, прості трудівники, на яких тримається земля, які обертають і прикрашають землю. Ось вони: Борис та Раїса Барчуки біля свого обійстя. Раїса працюючи дояркою в колгоспі, отримала свого часу високу нагороду — орден «Знак Пошани». Разом з Борисом виховали і виростили сина Романа і дочку Інну. Хоч далеко зараз діти від отчого дому, проте не забувають рідне село і втішають батьків частими відвідинами.

***

Село моє, заквітчане піснями

Пісенна і музична традиції стали невід­дільною складовою повсякденного життя села. Пісня допомагала жити і працювати не одному поколінню гвіздівчан, а за модою на музичні інструменти можна відслідковувати давню і нову історію села.

Був великий проміжок часу, коли панували духові музики, і в селі було кілька таких колективів. Змінилися уподобання, і пальму першості завоював його величність — Баян. Возвеличив його і до високих висот підніс знаменитий наш земляк Михайло Мафтуляк. Багата палітра його душі стала своєрідною візитівкою села. З його легкої руки міцно укорінилася в селі дружба із музикою, а перше місце в рейтингу зайняла скрипка. Завдяки вчителю музики Василю Петровичу Стефанюку цим інструментом досконало оволоділо чимало школярів. Свого часу очолюваний ним талановитий колектив «Буковинка» об’їздив із творчими візитами всю країну, виступав на найпрестижніших сценах. Сьогодні у Гвіздівцях панує бандура. Грі на цьому непростому інструменті навчає Марія Григорівна Гуцул.

Небайдужими до мистецтва співу і музики сьогодні залишаються Леонід Багрій, Василь Козороз, Іван Куляк, Олександр Дячук, Галина Бурчаківська, Ганна Блинда. Всі вони активні учасники художньої самодіяльності. А «допоки музика звучить — нас не поглине забуття» — стверджує в одній із своїх пісень Павло Дворський.

Руслана КУЦЬКА, бібліотекар.

***

004-1

Завідуюча Гвіздовецькою сільською бібліотекою Руслана Куцька намагається з раннього віку прищепити дітям любов до книги, що була і залишається головним джерелом знань. Це їй вдається: бібліотека в районному рейтингу завжди серед перших. Тут проводяться тематичні виставки, зустрічі з цікавими людьми, читацькі конференції. На знімку — Руслана з юними читачами.

***

007-1

Із 2012 року в селі почало працювати дочірне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Гвіздівці», яке орендує близько 1700 гектарів орної землі в межах сіл Гвіздівці та Олексіївка. Тут вирощують сою, соняшник, пшеницю, молодняк ве­ликої рогатої худоби. Завдяки агрофірмі капітально відремонтовані тваринницькі приміщення, зерносклад, ангар, контору, кілька десятків людей отримали робочі місця. Підприємство допомагає школі, закладам соціальної сфери, справно сплачує податки, вчасно розраховується із власниками земельних паїв. На знімку — керуючий агрофірмою Юрій Нєдєльський, директор КСП «Агрофірма «Гвіздівці» Сергій Гангал та механізатор Василь Губатий.

***

Село моє, захисниками славне

 

009Тільки на три дні до рідного села завітав Василь БУЧКО — кадровий офіцер, старший лейтенант ракетно-артилерійських військ, учасник АТО, який нині проходить військову службу поблизу Дніпропетровська. Там і зустрів він свою долю на ім’я Анастасія, доньку військового. За тиждень до сільського Храмового свята двоє прекрасних людей отримали батьківське благословення та обвінчалися. Миру вам, любові і благодаті, молодята!

Всього ж 26 мужніх гвіздівчан та вихідців із села пройшли смертельними дорогами неоголошеної війни. Воїнам «світла і добра» допомагають всією громадою. На десятки тисяч гривень відправили селяни з волонтерами допомоги на передову. А ще з цього приводу не можна не згадати уродженця Гвіздівців, талановитого військового хірурга серцево-судинної хірургії, полковника медичної служби Київського військового госпіталю Ігоря Івановича Гангала, котрий зі своєю бригадою медиків минулої осені вчинили диво — пришили воїну відірвану в бою ногу, котру той близько п’яти годин тримав у рюкзаку…

«Дністрові зорі», № 45 (7425), 6 листопада 2015 року

 Сторінку газети підготували члени Національної спілки журналістів України  Віталій ДЗИК та Микола БАКИНСЬКИЙ

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар