Storonni avtor on 1st Октябрь 2011

На цей час наше село Гвіздівці перебуває у складі України. Досить нещодавно (до 1991 року) перебували у складі СРСР. Трохи раніше – з 1918 до 1940 року територія села відносилася до Румунії. Більш ніж 100 років до того — з 1812 до 1917 року село перебувало у складі Російської імперії. Ще раніше село належало до Молдовського князівства і Туреччини. Цей список можна ще довго продовжувати, рухаючись у глибину історії, можна загадувати про майбутнє, але поки що повернемось до минулих, але більш наближених до нас часів.

На жаль, не багато мешканців нашого села і краю знають – яким саме чином і завдяки яким подіям Гвіздівці і вся  сучасна Сокирянщина, яка має таку «перехідну» історію опинилися у складі сучасної України? Та й більшість з тих небагатьох, які і знають – знають про це лише у самому загальному вигляді. Але це ознака нашого часу: люди сприймають таке становище – як данність і не замислюються про деталі. Однак, знати свою історію потрібно, адже історія має властивість розвиватися по спіралі і бити своїми витками тих, хто не знає минулого та не враховує історичний досвід.

Село знаходиться на самому кордоні з сучасною Молдовою, а в часи СРСР, між нашим селом і сусідньою Клокушною проходив державний кордон між Українською РСР та Молдавською РСР. Хоча, фактично це був адміністративний кордон. Так само прикордонними були і є райцентр – місто Сокиряни та ще декілька сіл району. Але як саме кордон між колишніми республіками Союзу і сучасними окремими державами пройшов саме таким чином? Як вирішувалося це питання, з врахуванням непростої історії краю та змішаного національного складу? Розповімо про це на підставі документів, значна частина яких на цей час зберігається у фондах Президії Верховної Ради СРСР Центрального державного архіву Російської Федерації.

Мапа України та Бессарабії і Буковини з радянського Атласу світу 1940 року. На всіх радянських мапах, виданих до липня 1940-го року, територія Бессарабії позначалася штриховкою і написом: "Територія, тимчасово окупована Румунією".

Після звільнення Бессарабії від румунських загарбників, мала бути створена нова республіка – Молдавська РСР. Керівництво Радянського Союзу і Української РСР вже мали деякий досвід соціалістичного національно-державного будівництва, в тому числі – відносно молдавського народу, адже ще з 12 жовтня 1924 р. на землях Подністров‘я у складі УРСР була утворена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.

На початку липня 1940 р. Рада Народних Комісарів (РНК) цієї автономної республіки та Молдавський обком Компартії України звернулися у Раднарком СРСР та ЦК ВКП(б) із пропозицією про утворення Молдавської РСР. Останні підтримали це прохання і в свою чергу 10 липня 1940 р. звернулися до Верховної Ради Союзу РСР із пропозицією про створення нової союзної республіки. Практична робота по визначенню лінії кордону між УРСР та майбутньою МРСР почалася, як свідчать документи, з другої половини липня 1940 р. Вона велася у Секретаріаті Президії Верховної Ради СРСР, у партійних та державних органах Молдавії та України.

Свою діяльність у цій справі Секретаріат Президії Верховної Ради СРСР розпочав з термінового доручення Головному Управлінню геодезії та картографії при РНК СРСР та при 3-му відділу Управління військово-топографічної служби Робітничо-Селянської Червоної Армії забезпечити Секретаріат картами масштабів 1:500.000 та 1:1.000.000, на яких мали бути нанесені території Молдавської АРСР, Бессарабії, Північної Буковини з прилеглими до них ділянками областей УРСР та провінцій Румунії. Оброблялися і аналізувалися офіційні дані румунської статистики на 29.ХІІ. 1930 р. та матеріали перепису населення СРСР 1939 р.

Дані офіційної румунської статистики через свою запрограмованість на показ «успіхів» у румунізації населення Бессарабії не були об‘єктивними і не могли задовольнити ні Секретаріат Президії Верховної Ради СРСР, ні керівництво УРСР та МАРСР. У румунському переписі населення 1930 р. повністю ігнорувалося молдовське населення Бессарабії, навіть графи «молдавани» не існувало. Королівська Румунія не бачила і не хотіла бачити такої нації на «своїй» території! Тому керівництво Молдавської АРСР та Української РСР направили в Секретаріат Президії Верховної Ради СРСР зібрані і уточнені дані по національному складу і розташування населення різних національностей (молдован, українців, росіян) по населених пунктах. На підставі цих відомостей були підготовлені пропозиції щодо встановлення адміністративного кордону між Українською і новоствореною Молдавською РСР.

Ознайомлення з цими документами дає також змогу оцінити зваженість підходу, який застосовувався тогочасними владними органами України, Молдавії і Союзу РСР при встановленні кордонів між 2-ма союзними республіками.

Розпочнемо з пропозицій, які подав щодо кордону Молдавський обласний комітет Компартії, разом з РНК МАРСР і Президією Верховної Ради МАРСР. Не будемо вивчати весь документ, а лише ту його частину, яка стосується північної Бессарабії, навіть північно-західної її частини – де ми ї знаходимось. Публікуємо уривок з цього документу в нашому перекладі на українську мову.

Пропозиції Молдавського обкому, Раднаркому й Президії Ради МАРСР по встановленню кордонів МРСР

Молдавський обком КП(б), Раднарком і Президія Верховної Ради МАРСР просять установити територію Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки в таких кордонах:

Північний кордон МРСР

Границя між УРСР і Молдавською Республікою проходить від ріки Прут між селами Богданешти й Лопатник, паралельно ріці Лопатник, на північ між селами Коржеуци й Трінка, залишаючи село Трінка в складі Молдавської Республіки.

Проходячи між селами Каракушани й Константинівкою лінія кордону обгинає село Константинівку з північного заходу й повертає на південний схід у напрямку між селами Нижні Холохори й Тирновка й далі на схід — між селами Михайляни й Глиная, залишаючи село Глиная у складі Молдавської Республіки.

Далі до південного сходу від села Ротунда лінія кордону проходить по границі Хотинского й Белєцького повітів із західної сторони від села Паладія на північ і, обгинаючи село Ходороуци, повертає на схід між селами Клокушна й Волочинець паралельно залізниці, йдучи далі до ріки Дністер по границі між Сорокським і Хотинським повітами.

Секретар Молдавського обкому КП(б) (Бородін)

Голова Раднаркому МАРСР (Константинов)

Голова Президії Верховної Ради МАРСР (Бровко).[1]

Таким чином, за пропозиціями молдавської сторони, державний кордон між Україною і Молдавією мав проходити значно південніше, ніж на цей час, до складу української території мала увійти також більша частина сучасного Бричанського району Молдови, а також частина сучасного Окницького району Молдови, в тому числі декотрі села з суто молдавським населенням, як наприклад — Клокушна.

Далі подивимось пропозиції тогочасного керівництва Української РСР, які викладені у довідці про проектування кордону.

Довідка про проектування державного кордону Молдавської РСР в частині території, що примикає до Української РСР.

Ознайомившись досить докладно, з наявними в нашому розпорядженні, далеко не точними, але досить близькими до істини статистичними, географічними й етнографічними даними, можна дійти наступного висновку:

1. Північна частина Буковини (474.617 чоловік жителів) населена, головним чином, українцями, або, як їх називають, русинами й гуцулами й незначною частиною народів інших національностей, нічого спільного не має з корінною частиною молдавського народу, і тому не викликає ніякого сумніву те, що вся північна частина Буковини повинна входити до складу Української РСР.

2. Немає також потреби доводити доцільність приєднання й Хотинского повіту до Української РСР, де проживають, головним чином, українці (ті ж русини й навіть гуцули), за винятком не значної частини молдаван, розсіяних по всьому повіті й більш компактно зосереджених в 16-ти населених пунктах Бричанської волості й в 7-ми населених пунктах Секурянської волості.

Таким чином, північний кордон Молдавської РСР треба спроектувати по границях Хотинського, Бельцького й Сорокського повітів з перерахуванням з Хотинського повіту до складу Молдавської РСР Старобедражської, Лопатинської, Бурланештської, Фетештської, Тринковської, Тирновської і Единецької комун Бричанської волості й Барладянської, Михалашанської, Ходороуцької і Окницьої комун Секурянської волості, що начебто б не викликає особливих заперечень і з боку товаришів з Молдавії.

Із цієї таблиці (наявна у довідці) видно, що… Хотинський повіт має 48,3 % молдаван, а росіян і українців, разом узятих — 40,5 %. А якщо ці цифри розглядати в розрізі окремих волостей, то картина буде ще більш разюча. Отут мені можуть кинути обвинувачення такого порядку, що неправильно буде узагальнювати дані про українців і росіян. Я ж вважаю, що саме правильним буде враховувати їх разом і от чому: по-перше, тому, що й по характеру, і за звичаями українці й росіяни там ближче одне до одного, чим до молдаван. По-друге, тому, що вони живуть разом компактними масами й у той час, як молдавани живуть окремими селами. І, нарешті, по-третє, тому, що румуни з метою збільшення «румунського елемента» у Бессарабії штучно переводили українців у молдаван і останніх брали разом з румунами в рубрику «румунів». І, крім того, румуни були більше зацікавлені саме в зменшенні українців, а не росіян. А український народ, заляканий ще царським урядом, боячись гніву румунської влади, у свою чергу, називав себе росіянами або навіть руськими-хохлами. Виходячи із цього, ми вважаємо, що відокремлювати там українців від росіян, не можна й неправильно буде.

Таким чином, я вношу пропозицію спроектувати державний кордон Молдавської РСР у такому виді:

Територія Молдавської РСР із північно-заходу граничить із Чернівецькою областю. Кордон між Українською РСР і Молдавською РСР проходить на північний схід від ріки Прут між населеним пунктом Лопатник, залишаючи його на стороні Молдавської РСР, і населеним пунктом Богданешти, залишаючи його на стороні Української РСР. Далі кордон йде паралельно річці Лопатник на північ між селами Коржеуци, залишаючи його на стороні Української РСР, і Трінка, залишаючи його на стороні Молдавської РСР.

Далі кордон проходить між селами Каракушени й Константинівка, обгинаючи село Константинівку на північний-захід, і повертає на південний схід у напрямку між селами Холохори й Тирново, залишаючи Холохори на стороні Української РСР і Тирново на стороні Молдавської РСР. Далі кордон йде на схід і проходить східніше села Ретунда.

Далі кордон проходить із західної сторони села Паладьє на північ і обгинає село Ходорауци, залишаючи його на стороні Молдавської РСР, і повертає на схід, проходячи між селами Клокушна й Окниця, залишаючи село Окниця на території Молдавської РСР і сіло Клокушна на стороні Української РСР, проходячи далі по прямій на схід до ріки Дністер, залишаючи на території Української РСР села: Сєкуряни й Волошково, а на стороні Молдавської РСР — хутір Бирново.

Крім цього, до проекту Постанови варто внести наступні, досить істотні, застереження.

При докладному описі й остаточному встановленні границі всі населені пункти з переважною кількістю українців і суміжні з Української РСР підлягають приєднанню їх до Українського РСР і, навпаки, всі населені пункти з переважною кількістю живучих у них молдаван і суміжних з територією Молдавської РСР підлягають приєднанню їх до Молдавського РСР.[2]

Слід зазначити, що українська сторона відразу чесно посилається на неточність наявних відомостей про національний склад краю, по якому має проходити кордон між республіками. При цьому, українське керівництво просить віддати Україні спочатку територію всього Хотинського повіту, але уточнює все ж таки необхідність залишити у складі території Молдавії частину сіл сучасного Окницького району і всі населені пункти сучасного Єдинецького району, які на той час входили до складу Хотинського повіту. Відразу зазначимо, що дійсно, по всьому Хотинському повіті було дуже багато сіл з українським і російським населенням, а також містечок, населених здебільшого євреями (Сєкуряни, Бричани), але вони в багатьох випадках були розташовані між селами, основним населенням яких (особливо на території сучасного Єдинецького району) були молдовани.

Статистичні матеріали, пропозиції УРСР та МАРСР надходили у Секретаріат Президії Верховної Ради СРСР, зокрема в інформаційно-статистичний відділ, адміністративно-територіальний сектор. У свою чергу останній готував робочі документи для керівництва Секретаріату. У них викладалися і погляди щодо формування кордонів України та Молдавії.

Проаналізувавши позиції сторін, завідуючий інформаційно-статистичним відділом Секретаріату Президії Верховної Ради СРСР Щербаков підготував довідку під назвою: «Довідка про адміністративно-територіальний поділ Молдавської РСР», у якій, зокрема, зазначалося, що «… Хотинський повіт Бессарабії з населенням 392.430 чіл., у складі якого — 41,6 % українців, доцільно приєднати до повітів Північної Буковини також з переважною кількістю українського населення (45 %) і на базі їх утворити нову, Чернівецьку, область у складі Української РСР» .

Свої погляди стосовно національно-державного розмежування УРСР та МРСР Секретар Президії Верховної Ради СРСР О.Ф. Горкін виклав у листі секретарю ЦК ВКП(б) Г.М. Малєнкову десь наприкінці липня 1940 р.). О.Ф. Горкін писав:

«Керівництво Молдавської АРСР вносить пропозицію утворити союзну Молдавську РСР у складі: … За цим проектом до Української РСР, крім північної частини Буковини, відходять Кодимський, Балтський і Песчанський райони Молдавської АРСР, Хотинський, Акерманський повіти й Кілійська волость Ізмаїльського повіту Бессарабії.

До Української РСР відійде населення 1.401.246 чіл., у тому числі по повітах Бессарабії -795.415 чол., по районах Молдавської АРСР-129.743 чол. і по північній частині Буковини — 476.088 чол.

При остаточному встановленні кордону між Українською РСР і Молдавською РСР окремі населені пункти з переважним населенням українців або молдаван по границі розмежування будуть передаватися до відповідної республіки.

Гречуха Михайло Сергійович (1902-1976). Голова Президії Верховної Ради Української РСР 1939-1954 років

Голова Президії Верховної Ради Української РСР тов. Гречуха вважає за необхідне до складу УРСР, крім північної частини Буковини, включити замість 3 районів — 8 районів Молдавської АРСР (Кодимський, Песчанський, Балтський, Котовський, Ананьєвський, Валегоцуловський, Чернянський і Красноокнянський), а також додатково включити Ізмаїльську волость Ізмаїльського повіту Бессарабії.

Якщо прийняти пропозицію тов. Гречухи, то в Молдавськії РСР населення буде становити 2.271.527 чол., а до УРСР відійде населення 1.668.119 чол.

Вважаю найбільш прийнятним проект, представлений керівництвом Молдавської АРСР.

В районах, які тов. Гречуха предлагает додатково передати до складу Української РСР, молдавани становлять значну частину серед населення…»[3]

Питання про утворення МРСР було винесено на розгляд VII сесії Верховної Ради СРСР яка відбулася з 1 до 7 серпня 1940 р. 2 серпня 1940 р. сесія прийняла «Закон про утворення Союзної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки», а також «Закон про включення Північної частини Буковини й Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки». У тексті Закону не має детального опису кордонів між УРСР та МРСР, лише перелічуються адміністративні одиниці, які включаються до новоствореної республіки. Натомість, в Законі було зазначено, що Верховні Ради УРСР та МРСР мають подати на розгляд Верховної Ради СРСР проект встановлення остаточного кордону між обома республіками.

Засідання Верховної Ради Української РСР в післявоєнні часи

Уточнення лінії кордону між УРСР та МРСР продовжувалося ще впродовж трьох місяців поспіль. Це питання розглядалось на засіданнях Оргбюро ЦК ВКП(б), Секретаріату ЦК ВКП(б). 16 жовтня 1940 р. проект кордону з вказівками Секретаріату ЦК ВКП(б) був погоджений з керівництвом УРСР та МРСР. Врешті, 4 листопада 1940 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про встановлення кордону між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Молдавською Радянською Соціалістичною Республікою». Його текст  у нашому перекладі на українську ми вже публікували на сторінці сайту – «Офіційна інформація» і бажаючі можуть з ним там ознайомитися.

Так проходило територіальне розмежування у липні – листопаді 1940 р. між УРСР та МРСР. З того часу лінія кордону між обома республіками не змінювалась, хоча молдовська сторона вже після Великої Вітчизняної війни ставила питання про передачу Молдавії низки населених пунктів з складу Української РСР. Не виключена можливість, що таке рішення було б прийняте, адже наприклад, більшість сіл Новоселицького району на кордоні з Молдовою населені молдаванами. Чимало і на молдавській стороні, вздовж українсько-молдовського кордону, при чому, впритул до нього, опинилося українських сіл, які також мали шанс відійти до Української РСР.  Однак у той час було не до того – вирішувалися першочергові завдання післявоєнної відбудови народного господарства, а згодом воно нібито і не мало значення. Так воно і залишилося, а згодом ці території стали вже територіями окремих держав – України і Республіки Молдова. Зрозуміло, що сьогодні не в інтересах обох держав здійснювати перегляд кордонів, а інтереси населення ні хто з державних керівників і в голову брати не планує, особливо з такого небезпечного питання.

О. Видиш 

________________________________________

При підготовці цього матеріалу, крім зазначених документів, використано:

— Довідник «Українська РСР Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року», Українське видавництво політичної літератури, К., 1947;

— Збірник «Государственно-правовые акты Молдавской ССР (1924 – 1941 г.г.)», составитель А.В. Сурилов, Кишинев, «Картя Молдовеняске», 1963;

— статтю В.Бузало і  М. Дмитрієнко «Територіальне розмежування та встановлення кордонів між Україною та Молдовою 1940 р.»[4]

 


[1] ЦДАРФ у Москві.– Ф. 7523.– Оп. 11.– Спр. 201.– Арк. 55–56. Документ не датовано.

[2] ЦДАРФ у Москві.– Ф. 7523.– Оп. 11.– Cпр. 201.– Арк. 58–68.

[3] ЦДАРФ. у Москві.– Ф. 7523.– Оп. II.– Спр. 201.– Арк. 69–70, 73

[4] УДК 94(477)/478:341.222. «940»

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

12 комментариев к “Як Гвіздівці увійшли до складу України”

  1. Дійсно цікаво!

  2. На передвоєнній (1940 року) мапі американського штабу вже чітко визначена червоним пунктиром лінія розмежування анексованих у Румунії територій, таке враження, що як Сталін провів, так і є, бо, справді, молдавські села в нас, а наші в Молдові 🙂
    тільки помітив — Подільську височину в приведеному атласі називали Волино-Подільською, і Перемишль після війни віддали полякам, а трохи був Совєцьким, видно що Сталіну муляло, що більшовики розбазарили частину імперії (Бесарабію, королівство польське, Фінляндію)
    Карпатська Україна трошки так, несміливо, цяточками позначена, Мункачево (мадярською Мункач)

  3. при чому тут Сталін? Зрозуміло ж написано — хто саме вирішував ці питання

  4. та wehr-яшці все одне — хто там що вирішував. Йому напевне знову наснився Сталін і він спітнілий з переляку побіг писати аби що

  5. панове, перепрошую, але ліпше обговорюйте статтю, а не мене, я пояснив свою думку, в статті описані дискусії в радах, але в той час американці вже намалювали цю лінію на своїх мапах і вона не змінилася до тепер, отже всі ці рішення рад були пустою формальністю

  6. Сталін тут дійсно не до чого. Сталін зробив головне: організував повернення Бессарабії і Буковини до складу СРСР. Тай ще дещо додатково прихопив румунського, в якості компенсації — наприклад, запрутську територію сучасного Герцаївського району Чернівецької області. А щодо кордонів, то по-перше: не царська це справа – малювати на мапах криві лінії, по-друге, впевнений, що Сталіну було геть «по барабану» де пройде досить формальний кордон між республіками. Тому він через Президію Верховної Ради СРСР і залишив узгодження цього питання на розсуд керівництва обох республік і безумовно, що з врахуванням думки військових. Остаточно рішення приймалося таким колегіумом, з врахуванням як національних питань, так, без сумніву, що і військово-економічних. До складу останніх входило існуюче розташування основних доріг, систем телеграфного і телефонного зв’язку. Адміністративний розподіл мав також максимально забезпечити зручність цивільного і військового управління на територіях, тобто, щоб владі, наприклад Чернівецької області, не доводилося діяти через якісь райони Молдови. Як би це не було б враховано, виникала би плутанина з розподіленням фінансування при будівництві тих самих доріг та ліній зв’язку, що створювало би проблеми і цивільному населенню всіх національностей і керівництву і військовим. А у передвоєний час таке було геть недоречно. Хоча, слід зазначити, що повністю уникнути такого не вдалося. Яскравий приклад, як раз — Гвіздівці, до яких з райцентру Сокиряни до середини 90-х років можна було проїхати лише через молдавську Клокушну. Але там був невеличкий шматочок дороги і це у 40-му році не мало істотного значення.
    Узгоджене рішення республіканських керівництв, військових, секретаріату Президії Верховної Ради і відповідного відділу ЦК КПРС (без цього не могло бути) було передано на формальне затвердження Президії Верховної Ради СРСР.

  7. але погодьтеся, всю цю логістику розмістили не найкраще, керувалися все-таки думкою, що кордон завжди буде формальний, залізничні станції біля українських сіл, але в Молдові, власне й тотальний відступ і паніка не перед кращими румунськими частинами в 41-у теж показує загальну організацію, хоча Бесарабія (особливо південна) була ідеальним плацдармом для захоплення нафтових районів і закінчення війни в липні-серпні десь в районі Будапешта і Відня

  8. wehr: безумовно проблеми і прорахунки були. При чому були і ще більші, ніж ви вказуєте, та це все відомо, описано-переписано ще з радянських часів.
    Доречи, Ви, мабуть мухлюєте, адже мапи Госдепу (а не штабу) США по Східній Європі і Бессарабії та Буковині, зокрема, були розроблені і випущені у 1943 році, а не у 1940-му році. Просто на них відображена лінія кордону 1940-го року. Подивиться уважно на відповідний запис дати у лівому нижньому кутку мапи — лютий 1943 року.

  9. wehr-юша, тебе спіймали на політичному шахрайстві!

  10. Ні, не мав жодного наміру мухлювати, перед очима мав карту (все ж таки здається генштабу, а не держдепу) складену з різних шматків, різних років (1939-195?), вказана мною частина була позначена, як 1940-й, тому так, назви сіл зокрема в Вінницькій обл точно довоєнні (Колхоз імені Сталіна тільки чого вартий, доречі цю назву не памятають :)) та й бесарабські села написані в румунській транскрипції, тобто в пізнішій редакції це б підредагували

  11. Frem, ти хворий, лягай вже спати

  12. Як ти дізнався, wehr-юша? У мене дійсно алергія на wehr-ів. Добре, йду, і ти лягай вже, а то тобі знову Сталін насниться, знову щось з переляку не те намалюєш

Залишити коментар