admin on 30th Октябрь 2012

Українці почали витрачати на їжу більше коштів й змушені купувати більш дешеві та менш якісні продукти. Офіційна статистика стверджує, що, наприклад, споживання соків з 2007 року скоротилося на третину, мінеральних вод, сиру й вершкового масла — на 25%, кисломолочних продуктів — на 11%.

Начебто б, м’яса українці стали їсти дещо більше, однак отут статистика лукавить! Справа в тому, що споживання свинини за 5 останніх років скоротилося на 10%, а яловичини — і зовсім майже втроє! А «приріст» по м’ясу досягнуто за рахунок збільшення споживання більш дешевої курятини. Відповідно, у меню українців збільшилася частка дешевих овочів — картоплі й баштанних (приріст 8% і 37%, відповідно).

Загальна структура витрат середньостатистичної української родини, на жаль, залишилася незмінною. Тоді як жителі розвинених країн витрачають на продукти лише 10% сімейного бюджету, наші співгромадяни думають у першу чергу про те, як себе прокормити. Кожна друга гривня йде на харчування, а кожна дев’ята — на оплату комунальних послуг. Все інше — покупка одягу й взуття, оплата освіти й лікування, витрати на відпочинок і розваги — фінансується за принципом «на що залишиться».

Та при цьому: що ми вживаємо в їжу? У нас дуже багато розмовляли і розмовляють про радянські проблеми з дефіцитом продуктів і про капіталістичний достаток.

І що то за достаток?

Ера супермаркетів прийшла в нашу країну на кілька десятиліть пізніше, ніж на Захід. Нечисленні щасливці, що побували в подібному «раї» за кордоном, натхненно описували безліч сортів йогурту, ковбас і копченостей, екзотичних фруктів і свіжих овочів узимку. Продавали там цілий рік (небувала справа!) й полуницю. На жаль, коли минув час, виявилося: розрекламований достаток товарів — багато в чому фікція. Найбагатші їхні асортименти — результат спільних зусиль хімпрому, харчової промисловості й маркетологів.

Дослідники визначили «Топ-10» підроблених продуктів, які ми вважаємо за натуральні й активно скуповуємо в торговельних мережах.

До них відносяться:

1. підроблена сметана: тваринний жир у такій «сметані» замінений рослинним, молочний білок — соєвим, та й соя вже генно-модифікована. Щоб перевірити, чи справжня сметана, досить розчинити ложку цього продукту в склянці окропу. Підроблена сметана випаде в осад, справжня — повністю розчиниться.

2. ікра: умільці навчилися робити її з морських водоростей. Як же розпізнати підробку? Натуральні ікринки правильної форми, при стисканні лопаються й мають гіркуватий присмак, рідини в ікринках повинне бути зовсім мало. Строк придатності ікри після улову — усього 3 дні. Найкраща ікра повинна бути розфасована в банки з липня по вересень, під час нересту лососевих. Щоб перевірити, не чи підробку ви придбали, також можна кинути в склянку з окропом пари ікринок. У натуральної ікри білок почне скрутюватися, залишаючи у воді білий шлейф, однак ікринка залишиться непошкодженою. Штучна ж ікринка втратить форму й поступово розчиниться у воді.

3. консерви: дуже часто, купуючи консерви, ми зіштовхуємося з тим, що в баночках набагато більше соусу, ніж самого продукту. У складі консервів велика кількість консервантів. Крім того, часто-густо банки неправильно закупорюють, що викликає окислювання олова усередині банки. Синтетичні консерванти здатні викликати розлади шлунку, зміну артеріального тиску і навіть рак.

4. крабові палички: риби в складі крабових паличок практично немає (а крабів – взагалі ніколи не має – прим. адм. сайту). Замість риби — крохмаль, барвники, консерванти й суріми (рибний фарш). У самому ж рибному фарші риби не більше 10%. Тому вживати крабові палички категорично не рекомендується.

5. креветки: придбаваючи цей делікатес, ми платимо за воду. Після улову креветки глазурують льодом, щоб вони не ламалися. Кількість же льоду виробники не вказують, тому що норм на нього не існує. Вирощені штучно креветки містять у собі антибіотики, додані у воду. Найчастіше використовують левоміцетин, що досить важко виводиться з організму людини. Надлишок антибіотиків викликає алергії, дисбактеріоз, убиває мікрофлору організму.

6. копчена риба: щоб одержати цей продукт використовують рідкий дим — один з найсильніших канцерогенів, заборонений у багатьох країнах. Сучасна технологія копчення риби не передбачає термічну обробку, яка вбиває ботулізм, холеру, сальмонелу, стафілокок і різні глисти (тобто, копчена риба може стати джерелом такої зарази – прим. адм. сайту). Щоб відрізнити рибу, копчену по таких технологіях, необхідно вдивитися в розріз: риба справжнього копчення на розрізі має жовтуватий відтінок, а в області шлунку збирається жир такого ж цвіту. Фарбована риба в розрізі має колір оселедця.

7. мед, соєвий соус і спеції. Більшість із нас, навіть не замислюючись, купує (у супермаркетах — прим. адм. сайту) китайський мед. У китайському меді пилок відфільтрований. Тому отриманий продукт назвати медом не можна. У зв’язку з тим, що виробництво справжнього соєвого соусу — досить трудомісткий процес, на прилавках магазинах ми бачимо підроблений соєвий соус. Імітація соєвого соусу готується всього за 3 дні, а зберігається дуже довго. «Король спецій», він же шафран уже давно став об’єктом підробок. Натуральна спеція дуже дорога — за кілограм шафрану треба викласти близько 20 тисяч доларів. От чому в кожній упаковці цієї спеції самого шафрану всього 10%, якщо не менше. Інше — здрібнені рослини.

8. «саморобний» стейк: за допомогою субстанції «трансглутаміназа» заповзятливі продавці склеюють шматочки м’яса, надаючи йому вигадливу форму. Завдяки цьому «м’ясному клею» з обрізків м’яса, що придатні на корм для собак, підприємці створюють зовні привабливі й апетитні шматки м’яса. Звичайному покупцеві буде досить важко відрізнити склеєне м’ясо від цілого шматка.

9. фарбований лосось: справжній колір риби сімейства лососевих (форелі, сьомги), що лежить на прилавках наших магазинів, блідо-сірий. Зараз цю рибу вирощують на фермах, вигодовують штучними кормами. Щоб додати рибі гарний рожевий колір, разом з кормом їй дають спеціальні барвники. Навіть виробляють таблетки для лососевих різних відтінків. Близько 95% атлантичного лосося сьогодні вирощується на фермах, практично весь він фарбований.

10. підробка маслинової олії сьогодні один із самих прибуткових видів діяльності в Італії. Доходи від такого бізнесу зрівнянні хіба що з доходами від наркотрафику. Тому більша частина маслинової олії, що надходить у продаж, або сильно розведена, або взагалі є його імітацією. Олія, яку ми зустрічаємо на прилавках наших супермаркетів, — не високоякісна маслинова, а суміш дешевих рослинних масел з Тунісу, Марокко, Греції й Іспанії. Користь від такого «маслинової олії» нульова. Ми настільки звикли до смаку підробленої маслинової олії, що справжню навряд чи «впізнаємо».

Органічне сільське господарство базується на 4 принципах, сформульованих Міжнародною федерацією IFOAM: здоров’я, екологія, справедливість, дбайливе відношення. На практиці це в першу чергу означає використання добрив і засобів захисту рослин тільки природного походження, а також відмова від генно-модифікованої сировини й насіння.

І знову ми відстаємо від Заходу на кілька десятиліть… Рух за organic food (органічну, натуральну їжу) в українських реаліях існує у вигляді закликів ринкових торговок: «Огірочки свіжі, тільки що із грядки!». В Україні поки немає жодного магазину, що торгує органічною їжею. Для розвитку цього бізнесу немає ні моди, що породжує попит, ні відповідного законодавства. Порядок сертифікації органічної продукції не визначений, тоді як у країнах ЄС її можна відрізнити за маркуванням. У нас у супермаркетах і овочевих магазинах можна побачити фрукти й овочі з наклейкою, що свідчить про відповідність продукту стандарту Біолан, IFOAM і стандарту Євросоюзу.

«Є кілька організацій, які видають подібні сертифікати. Але в чинному законодавстві ці поняття не прописані», — пояснив генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. Поки стандартів «органічності» в Україні не має, заповзятливі виробники пишуть на упаковці чарівні слова — «екологічно чиста продукція».

Що ж, єдине, що поки залишається споживачам, — похід на ринок. Але не в столиці або інших великих містах. Бажано в українській глибинці, де в селян попросту немає коштів на дорогі добрива й інші хімікати (на жаль, знаючи ситуацію у нашій власній «глибинці», відразу можна сказати, що це є хибна думка і марні сподівання – прим. адм. сайту). І отут уже можна скористатися порадою фахівців, що наставляють: із двох яблук варто віддати перевагу маленькому й червивому.

За публікаціями у виданні «ВРЕМЯ.ua»: «Українці стали більше витрачати на їжу й змушені купувати більше дешеві продукти» та Ірина Носальская «Пластмасова» їжа: страхи й побоювання»

Переклад сайту «Гвіздівці»

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

1 коментар к “Що ми їмо?”

  1. Та на що заслуговуємо — то й їмо. Кожен одне-одного травить потихеньку. Тільки не зрозуміло — для чого нам ці всі внутрішні політичні баталії: за блакитних, голубих, червоних, за мову, за освіту, за медицину та за все інше? Все одне дуже таки незабаром українців в Україні не лишиться – самі всі повиздихаємо скоро за ввічливою допомогою одне-одного.

Залишити коментар