Невдовзі весна і знову настане пора збирати лікарські рослини. Сьогодні наш сайт розповість про одну чудодійну і одночасно дуже небезпечну рослину. Чудодійною вона є для тих, хто використовує її правильно, а небезпечною – для тих, хто не знає міри. Йдеться – про траву чистотілу. Ще раз наголошуємо: чистотіл досить отруйна рослина і використовувати її можна у дуже обмежених дозах і в конкретно визначених випадках.

Чистотіл (Chelidonium majus L.) відноситься до макових. Латинська назва рослини переводиться як «трава ластівки», тому що ще стародавні греки помітили, що чистотіл розквітає із прильотом ластівок і в’яне з їхнім відльотом. Народні назви: жовта трава, золота трава, ластівкина трава, чортове молоко, відьмина трава. Аптечне найменування: трава чистотілу — Chelidonii herba (раніше: Herba Chelidonii), корінь чистотілу — Chelidonii radix (раніше: Radix Chelidonii).

З лікувальною метою використовується вся рослина – і сама трава й її корінь.

Ботанічний опис: багаторічна рослина з потужним (іноді товщиною з палець) коренем. Залежно від місцеперебування його висота коливається від 30 см. до 1 м. Всі частини рослини (навіть корінь) виділяють жовтий молочний сік, дуже їдкий на смак і який діє подразнюючи. Стебло розгалужене, слабко опушене, вкрите також опушеними черговими сизувато-зеленими, унизу — пір’ястими, угорі – пір’ястолапастними листами. Блискучі золотаво-жовті квітки із чотирма пелюстками й численними тичинками зібрані в зонтиковидне суцвіття. Подовжені стручковидні плоди несуть насіння, що мають білі придатки, які дуже люблять мурахи, через що насіння чистотілу часто заносяться на незвичайні місця.

Чистотіл квітне майже цілий рік, з (березня) квітня до жовтня (листопада), але в основному в травні-червні. Дуже часто його можна побачити поряд з житлом, на узбіччях доріг, біля огорож, у чагарниках.

Діючі речовини: у жовтому молочному соку чистотілу містяться різні алкалоїди, близькі до групи опіуму (близько 20 алкалоїдів): у траві — 1-2%, у коріннях — 2-4%. Серед них хелідонин, гомохелідонин, метоксіхелідонин, хелєритрин оксізелідонин, сангвінарин, оксісангвінарин, протопин, алокриптонин, скаретин, берберин, спартеїн, коптізин, хелидамин, дефілин, хелірубин, хелілютин, хелілотин. Всі ці алкалоїди мають різні властивості.

Хелєритрин має місцево дратівну дію. Сангвінарин здійснює короткочасну наркотичну дію з наступним розвитком стрихніноподібних судом, збуджує перистальтику кишечника й секрецію слини, місцево викликає подразнення з наступною анестезією. Протопин зменшує реактивність вегетативної нервової системи, тонізує гладку мускулатуру матки. Хелідонин — болезаспокійливе й спазмолітичний засіб (діє подібно морфіну і папаверину). Препарат «Солянокислий хелідонин» використовують як болезаспокійливий засіб, мазі на вазеліні й ланоліні вживають у дитячій практиці замість морфіну й опію. Гомохелідонин — судомна отрута й сильний місцевий анестетик (здатний забезпечити місцеве знеболювання подібно кокаїну й новокаїну).

Крім алкалоїдів у траві містяться ефірне масло, аскорбінова кислота, вітамін А (каротин), органічні кислоти — хелідонова, яблучна, лимонна, бурштинова. Крім цього — флавоноїди й сапоніни. У молочному соку знайдені терпеноїди, алкалоїди й до 40% жирної олії, у насінні — 40-60% жирної олії, а також фермент ліпази.

Варто пам’ятати, що трава й молочний сік чистотілу пригнічують центральну нервову систему. Основні ознаки отруєння чистотілом — нудота, блювота, понос і параліч дихального центру.

Траву заготовлюють під час її цвітіння — у другій половині квітня, на початку травня. Плоди ж чистотілу дозрівають у червні — серпні. При зборі трави чистотілу великого необхідно звертати пильну увагу на його зовнішній вигляд, адже тільки в такий спосіб можна визначити, чи придатний він для наступного його використання в лікувальних і побутових цілях. Для збору придатні рослини, які мають насичений зелений цвіт, якщо ж фарбування рослини блідувате, то краще обійти його своєю увагою. На поверхні листів не повинне бути поразок — ні хімічних, ні механічних, ні грибкових. Наявність таких ушкоджень знизить якість сировини, що вкрай небажано, особливо якщо трава використовується для лікування. Ні в якому разу не слід збирати чистотіл (як і інші лікарські рослини) поряд з дорогами, смітниками, в місцях, які попадають під обробку хімікатами.

Збір сировини проводять тільки в суху погоду. Це попередить гниття трави й прискорить процес сушіння. Траву не слід ущільнювати в тарі, щоб зберегти найбільшу її ефективність. Як тару використовують кошики, мішки. Відразу після збору сировина повинна бути негайно доставлена до місця сушіння. При збиранні і складанні цієї досить отруйної рослини необхідно пам’ятати про заходи особистої безпеки. Так, зрізуючи траву чистотілу, руки воложаться соком рослини, тому варто стежити за тим, щоб сік не потрапив в очі. Найкраще з метою безпеки використовувати захисні окуляри й рукавички.

Для сушіння трави у великій кількості обладнується спеціальне сховище. Можна використовувати для таких цілей сухе горище, сарай, навіс у сонячну погоду. Сировина повинна перебувати в тіні, тому що сонце негативно впливає на її склад — руйнується хлорофіл, трава жовтіє, змінюють фарбування квіти, відповідно чистотіл втрачає частину своїх лікувальних властивостей. Кращий варіант сушіння лікарської сировини, коли трава перебуває на стелажах або сушиться в підвішеному стані. У таких випадках не знадобиться ворушити траву, тому що їй буде забезпечене просушування з усіх боків. Строк придатності лікарської сировини становить 3 роки. Зберігати лікарську сировина чистотілу треба в сухому, чистому й добре провітрюваному приміщенні, не зараженому грибками. Сам лікарський засіб варто впаковувати в мішки, стоси, тюки, ящики, коробки. Мішки можуть бути як паперові, так і матер’яні. Тара повинна бути сухою, чистою й без сторонніх запахів. Варто обмежити доступ світла в місце зберігання трави.

Цілюща дія й застосування: рослина володіє злегка заспокійливим, протиспазматичною (на бронхи, кишечник) і жовчогінною дією. Збудлива дія на судини веде до невеликого підвищення кров’яного тиску. Тому чистотіл застосовують при млявій роботі кишечника, хворобах шлунку й застою жовчі. Та для такого внутрішнього застосування обов’язково потрібно порадитися з лікарем. Найімовірніше, він пропише різноманітні препарати у формі крапель, оскільки чай із чистотілу не завжди безпечний, та навіть частіше всього — небезпечний. До того ж діючі речовини при тривалому зберіганні руйнуються й в аптечній сировині втримуються в різних кількостях.

Трава або коріння чистотілу — складова частина багатьох цілющих чаїв для лікування хвороб шлунку, кишечнику й жовчного міхура. Хто хоче лікуватися від цих хвороб натуральним чистотілом, повинен пройти 3 — 4-тижневий курс лікування. Але теж попередньо обов’язково порадитися з лікарем!

Не можна не згадати про використання свіжого молочного соку чистотілу для зведення бородавок. У тих, хто по декілька разів на день змащує бородавки свіжим соком чистотілу, вони зазвичай зникають вже через кілька днів. Бажано починати цю процедуру з розведенням свіжого соку гліцерином. Те саме потрібно робити особам з чутливою шкірою. Однак дотепер неясно, чому в окремих пацієнтів цього не відбувається навіть при більш тривалому застосуванні.

Особлива порада. Дія чистотілу часто переоцінюється. Тому радять застосовувати цю сировину в сумішах, де його дія підтримується іншими лікарськими травами, що застосовуються проти хвороб шлунку, кишечника й жовчного міхура. У цьому сенсі досить надійною і дієвою є комбінація з полину, м’яти перцевої й кмину.

Чайна суміш: чистотіл — 10,0; м’ята перцева — 10,0; кмин — 5,0; полин гіркий — 5,0. Дві чайні ложки суміші залити 1/4 л. окропу й витримати 10 хв. Після проціджування негарячий чай пити дрібними ковтками. Приймати по необхідності 2 рази на день по чашці або проходити 2 — 3-тижневий курс у таких самих дозах.

Гомеопатичні препарати з чистотілу виготовляються із сирого кореня. Вважається, що такі препарати підтримують діяльність печінки й жовчного міхура. Їх використовують також при грипі, бронхіті й запаленні легенів, трохи рідше — при невралгії й м’язовому ревматизмі. Призначають засіб у розведеннях дозах, дають щодня кілька разів по 5 — 10 (до 15) крапель — за призначенням лікаря.

Новим є застосування чистотілу при астматичних приступах, у цій області його хвалять усе більше. Тут його дію визначають заспокійливі й протисудомні речовини, наявні в складі сировини.

В народній медицині чистотіл застосовується з дуже давніх часів. Ще Теофраст (372 — 287 р. до н.е.) писав, що він призначав цей засіб при жовтяниці, пухлинах печінки, жовчнокам’яній хворобі й запорах. Aвіцена відносив чистотіл до рослин, що здатні «сильно очищувати». Ці відомості використовувалися більше пізніми авторами травників і в травниках середньовіччя, з яких почерпнуті знання народної медицини.

Дуже широко практикується зовнішнє застосування чистотілу. Мається на увазі не лише виведення бородавок сирим соком, але й лікування інших нашкірних хвороб, які лікують відваром або настоєм із чистотілу. Пояснюється це, очевидно, тим, що декотрі алкалоїди мають бактерицидну дію.

Щоб приготувати настій трави чистотілу, одну столову ложку подрібненої сировини заливають в емальованому посуді склянкою окропу й настоюють на водяній лазні 15 хв. Потім прохолоджують 45 хв., проціджують, сировину, яка залишилася, віджимають. Отриманий настій доливають кип’яченою водою до обсягу склянки. Його можна зберігати в прохолодному місці не більше двох днів.

Сік чистотілу можна заготовити й на зиму. Для цього обережно зрізують стебла довжиною 12-15 см із квітками, пропускають через м’ясорубку й віджимають сік. На 1 л соку потрібно додати 500 г горілки або 250 г спирту.

Побічні дії. Навіть якщо при лікуванні в зазначені вище дозах ніяких побічних дій не проявляється, все-таки краще використовувати сировину тільки після консультації з лікарем. А оскільки чистотіл містить різні алкалоїди, його з повною підставою зараховують до отрутних рослин.

Якщо Ви приймаєте якісь медикаментозні засоби, ні коли не вживайте внутрішньо препарати з чистотілу без консультації з лікарем, адже деякі препарати можуть посилити отруйну дію чистотілу.

По матеріалах збірників з користування лікарськими рослинами

 

_____________________________________________________

Інформація опублікована з ознайомчою метою і не повинна використовуватися для самолікування.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар