Storonni avtor on 21st Май 2010

Пройшло лише декілька днів, як наш народ, разом з іншими народами відсвяткував 65-ту річницю Великої Перемоги над фашистською Німеччиною. Напередодні свята наш сайт опублікував низку статей, які так чи інакше стосувалися цієї страшної війни. Але, деякі коментарі до статей, наприклад до статті «Мюнхенська змова і пакт Молотова-Риббентропа», спонукали до написання ще одної – про тих, хто насправді був головним «спонсором» Гітлера.

Фашистська ідеологія Гітлера знайшла живильний ґрунт на тілі роздавленої Версальським договором і роз’їденої власними спекулянтами Німеччини. Але одного живильного ґрунту все-таки мало. Будь-які ідеї потрібно до народу донести, а на це необхідні гроші. Ці гроші Гітлерові дали німецькі промисловці й банкіри, представники найбільших германських монополій: Густав Круп, Шредер, Шніцлер, Флік, Гугенберг і інші, у тому числі євреї Ільгнер, Феглер і Левенфельд. Їм потрібна була сильна Німеччина, у якій їхні підприємства могли б розвиватися, вийти з економічної кризи. Їм потрібні були війни для продажу зброї. Їм потрібні були нові і нові джерела сировини, дешевої робочої сили.

Всі ці промисловці були тісно, дуже тісно пов’язані з найбільшими промисловцями та фінансистами всієї Європи й США. І зовсім недарма Гітлер призначив на посаду головного радника з питань економіки, фінансів і президента імперського банку Німеччини колишнього банкіра Яльмара Шахта. Шахт ніколи не був нацистом. Більш того, він був неприхованим космополітом. Його родина – вихідці з Данії. Батько й троє братів з початку століття проживали в США, одержали громадянство Штатів. Шахт мав величезні зв’язки і вплив не тільки на Брейтерштрассе та у Дюссельдорфі (серце Руру), але й на Нью-Йоркській Уолл-Стрит, і в лондонському Сіті.

Саме Шахт зробив основну фінансову роботу з організації приходу Гітлера до влади (звичайно під керівництвом промисловців-масонів), по популяризації його уряду у міжнародних фінансових і промислових «салонах». Саме Шахт у другій половині 1932 року, коли Гітлер рвався до влади, але зазнав поразки на виборах і був близький до самогубства, написав йому в листі: «У ці дні Вам можуть допомогти слова щирої симпатії. Ваш рух керується такою внутрішньою правдою й необхідністю, що перемога в тій або іншій формі надовго не зможе від Вас вислизнути…Ви завжди можете сподіватися на мене як на надійного помічника».

Це той Шахт, що у вирішальні дні 1932 року з’явився на квартиру до Франца фон Папена і зажадав: «Віддайте Вашу посаду Гітлерові, це єдина людина, що може врятувати Німеччину». Той Шахт, який 12 листопада 1932 року, разом з банкіром Шредером склав від імені германських монополій лист президентові Гінденбургу з вимогами передачі влади Гітлерові. Той Шахт, що, скликавши до Геринга промисловців і банкірів, за кілька мінут зібрав у виборчий фонд Гітлера понад три мільйони марок. Це Шахт, який вже з серпня 1934 року Шахт розробляв систему функціонування німецької економіки у воєнний час.

На засіданні Нюрнберзького трибуналу Шахт проговорився, сказавши: «Гітлер висловив цілий ряд гарних думок…І нам здавалося, що ці думки досить розумні й цілком прийнятні». От це — «нам»… Кому — «нам»?

Згаданий вище лист Гінденбургу, крім Шахта й Шредера підписали Круп, Тісен, Рейнгардт та інші великі промисловці.

Вже у травні 1933 року Шахт поїхав у США, як представник гітлерівського уряду. Він зустрічався з президентом, з міністрами, з фінансовими воротилами Америки. США погоджуються на призупинення сплати величезних старих боргів Німеччини й надають їй нові позики. Шахт домігся також припинення сплати боргів Німеччини всім іншим країнам. У червні 1933 року на міжнародній економічній конференції в Лондоні Шахт домагається дозволу на переозброєння Німеччини. Тоді ж Шахт зустрічається з директором англійського банку Норманом і Німеччина отримує від Англії мільярд фунтів стерлінгів. І все це з однією метою – втягти Німеччину у війну зі СРСР.

«Без Англії як платіжної установи і без можливості продовжити строки кредитів Німеччина не змогла б здійснити свої плани… Знову й знову Німеччина відмовлялася від своїх зобов’язань, публічних і приватних, але вона продовжувала купувати вовну, бавовну, нікель, каучук і нафту, поки її потреби не були задоволені, а фінансування цих закупівель проводилося прямо або побічно через Лондон», — писала одна із британських газет у травні 1935 року.

Колишній американський президент Гувер (у центрі) і посол США у Германії Вільсон (праворуч), позуючи під фашистською свастикою, обіцяють Шахту (ліворуч) фінансово-економічну підтримку Германії. Берлін, 1938 р.

25 вересня 1935 року Шахт зустрічається зі спеціальним представником представника США Рузвельта — Фулером. На зустрічі Шахт прямо заявив, що зброю Німеччина робить для майбутньої війни. У 1942-1943 роках Шахт неодноразово зустрічався в Базелі з американськими банкірами, пропонуючи їм мир на Заході, і лише розгром німецьких армій під Сталінградом розвалив ці плани. Коли крах Німеччини став неминучим, американська розвідка в особі Алена Даллеса навіть почала спробу поставити Шахта на чолі німецького уряду.

Наприкінці 1933 року два найбільших американських банкіри -Олдрич і Манн нанесли візит особисто фюреру. За результатами бесіди вони зробили висновок, що «з паном Гітлером можна вести справи».

А от, що сказав на початку 30-х років англійський промисловець А.Бальфур — голова правління сталеливарних фірм «Артур Бальфур енд компані лімітед» і «Кепітел стіл уоркс, Шеффілд, директор «Нешнл провіншл бенк»:

«Чи будуть німці знову воювати? З мого погляду, у цьому немає ніякого сумніву, і я твердо впевнений, що одного чудового дня ми або дозволимо німцям озброїтися, або самі озброїмо їх».

От про кого говорив Шахт: «нам»… Він говорив не лише про великий германський капітал, а і про представників вищих світових, у тому числі американських фінансово-промислових кіл.

У цьому зв’язку варто згадати сучасні події. «Терорист № 1 світу» Усама-Бен-Ладен, якого США звинуватили в організації авіаатаки на США у вересні 2001 року, був у свій час покликаний на цю «роботу» і підготовлений підконтрольними масонам американськими спецслужбами для боротьби з СРСР в Афганістані. Тоді адміністрацію США терористична діяльність Бен-Ладена не хвилювала. Але запущений ними самими бумеранг повернувся назад. Так було й з Гітлером, хоча під час Другої світової війни американський уряд, бізнес не постраждали, а тільки зміцнилися. «Лише» загинуло кілька десятків тисяч простих американських солдатів, але яка в цьому проблема для промисловців і банкирів?

Шахт посприяв Моргану й Ділону при реалізації «плану Дауеса», на якому ці американські банкіри заробили сотні мільйонів доларів. Багато відомостей про співробітництво західних корпорацій з фашистами можна почерпнути з доповіді американському конгресу комісії сенатора Ная. Ця комісія була створена після війни під тиском широкої народної кампанії в США, але, незважаючи на виявлені нею страшні факти, ніяких істотних «оргвисновків» по відношенню до пособників фашизму прийнято не було.

За даними комісії, американські авіаційні фірми постачали фашистський рейх літаками і авіаційними моторами. Фашистська авіація взагалі була створена за допомогою Моргана й всю війну він фінансував виробництво літаків «фоккевульф», адже 30% акцій бременських заводів «Фокке-Вульф» належали морганівській фірмі «С.Лоренц».

Колишній американський посол у Берліні Додд уточнює, що щомісяця Німеччина купувала в США по 100 літаків. Наскільки були вигідні ці поставки для американських кампаній можна судити хоча б по тому, що тільки одна з таких кампаній — «Юнайтед ейркрафт корпорейшн», із приходом Гітлера до влади подвоїла число робітників на одному зі своїх заводів і потроїла на іншому заводі.

Новітні типи літаків і авіаційних двигунів поставляли Німеччини й британські кампанії. З 28-мі марок германських військових літаків в 1935 році 11 мали американські й англійські двигуни фірм «Роллс-Ройс», «Армстронг-Сідлі», «Претт-Уітні» та інших. По контрактах, укладених за участю Шахта, американськими промисловими компаніями озброювалася вся германська армія. Наприклад, «Дженерал моторс», що належала американському Дюпону,через належні їй найбільші в тодішній Європі заводи «Опель» у Рюссельсгеймі вклала величезний внесок у створення моторизованих частин вермахту, постачаючи їх автомашинами, мотоциклами, танками, запчастинами для авіації. Повністю працював на фашистську армію побудований Фордом автозавод у Кьольні. Той самий американець Морган, під повним контролем якого перебували 40 відсотків заводів, які випускали електроустаткування й радіоапаратуру, забезпечував нацистську армію, військово-морський флот і германську розвідку радіоапаратурою, іншим необхідним електроустаткуванням.

Американська компанія «Стандард ойл оф Нью-Джерсі» практично всю війну тісно співробітничала з германської «ІГ Фарбеніндустрі», яка виробляла гази «Циклон», що використовувалися в душогубках. По картельних контрактах з «ІГ Фарбеніндустрі» «Стандард ойл» всю війну постачала фашистську армію авіаційним бензином і мастилами.

Шахт прямо на Нюрнберзькому процесі сказав обвинувачеві Джильберту:

«Якщо ви, американці, хочете висунути обвинувачення промисловцям, які допомогли озброїти Німеччину, то ви повинні висунути обвинувачення самим собі».

І до війни й у період всієї Світової війни фашистська Німеччина постійно купувала за рубежем залізну й мідну руди, олово, нікель, боксити, нафту, каучук, бавовну, вовну й інші види сировини для воєнної промисловості. Своїх цих видів сировини в Німеччини практично не було, а без них воєнна промисловість просто не могла функціонувати.

Шахт був людиною, приставленою масонами до Гітлера з економічної сторони (як Каганович до Сталіна). Гітлер знав це й використовував Шахта, як козир. І тільки тому фюрер не дозволив стратити його в 1944 року після невдалого замаху. Шахт був єдиний з організаторів і учасників замаху на Гітлера, що залишився в живих. Виправдав його й Нюрнберзький трибунал, незважаючи на документальні докази його причетності до фінансування приходу Гітлера до влади, багаторічного сприяння зміцненню економічної моці фашистської держави, участі у використанні для підтримки військової моці та воєнних дій території, ресурсів і народів захоплених нацистами держав. Виправдав, незважаючи на вимоги обвинувачів від СРСР (Г.Н.Александрова) і США (Р.Джексона), незважаючи на незгоду з виправданням радянського судді трибуналу І.Т.Нікітченка.

І навіть після закінчення суду, коли Шахта збиралася заарештувати германська поліція, американці вночі таємно вивезли його в кузові вантажівки через оточення. Потім американськими судами були виправдані всі германські промисловці — навіть ті, які організували виробництво газів, що використовувалися винятково для удушення ув’язнених у концтаборах. І це природно — адже інакше довелося б судити й американських промисловців, а це вже ніяк не було можливим для амеріканської влади.

О. Видиш

_________________________________________

При написанні статті використано літературу, яка побудована на документах Нюрнбергського процесу і споминах західних політиків:

А.И.Полтарак. «Нюрнбергский эпилог». М., 1983.

И.Д. Овсяный. «Тайна, к которой война рождалась». М., 1975. Стр. 50.

«Дневник посла Додда. 1933-1938». М., 1961, стр. 69.

Т.К. Кичко. «Про іудейську релігію». К., 1959.

Л. Замойский. «За фасадом масонского храма». М., 1990.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

10 комментариев к “Хто був спонсором фашизму и нацизму?”

  1. янкі зі своїм єврейським керівницьтвом завжди всім капості робили. Для них, коли говорять гроші — всі повинні мовчати! Ну а що ж хочете? Для будь якого капіталіста головне — це прибуток, а мораль вторинна. Цікаво, що амерікано-єврейські компанії самі ж для концтаборів газ виготовляли, а потім Ізраїль з Німеччини за це компенсацію одержував десятки років. Теж бізнес!!!

  2. а чого тільки янки? Англійці не кращі. Але не зрозуміло — які такі американсько-єврейські компанії для німців газ робили?

  3. До коментаря Санько: повністю згоден, що всі західні держави ні коли не мали до нас шани і завжди бажали нас задавити. Але це, напевне, природно. Як казав Черчиль: «У Великобританії не має постійних друзів, є лише постійні інтереси».
    Щодо газу «Ціклон Б», то його виробляла германська «І.Г.Фарбеніндустрі», а компоненти і для сінтетичних нафтопродуктів і для газу їй постачали штатовська компанія “Стандард ойл оф Нью-Джерсі” (сьогодні відома під назвою «Ессо») та англо-голандський трест «Ройял датч шелл». Компанія «Стандард Ойл» дійсно була під час війни під повним контролем фінансової групи Рокфелерів, які як не дивно в зв»язку з співробітництвом з фашистами, є євреями. Трест «Ройял датч шелл» був тісно пов’язаний з основними фінансовими групами Англії (банкірські будинки Ротшильдов і Самюэль, Ллойде бенк), а також з «Англо-Айрей-Ніаі ойл компані». Ротшильди теж євреї. Але: щож тут дивуватися? Гроші не пахнуть, а з власною совістю завжди можна домовитися!

  4. це чудово, що ви відкидаєте ідола західного, але біда в тому, що при цьому ви готові колаборціонувати зі східним ідолом, ваш сайт аж ніяк не приховує свою московсько-нацистську сутність ховаючись в тумані русофільського руху 19-го століття, після першої світової багато води… і крові української сплило, і пив її в основному той самий східний ваш ідол

  5. Щось Ви пане wehr занадто багато туману про туман напустили у своєму коментарі. Ви пишите якимись малозрозумілими зомбі-штампами. Які такі ідоли? Які тумани 19-го століття? Ви хоча б зрозуміли, що стаття про події середини ХХ-го сторіччя? І при чому тут якась бредова «московсько-нацистська сутність» і русофільство? У цій та інший статтях викладено факти і тверезий аналіз історичних подій. Чи це по Вашому колабораціонізм? Чи може нам потрібно писати лише так, як Вам та Вам подібним нравиться, незважаючи на те, як воно було насправді?

  6. Ти wehr-яка ні як не заспокоїшься? Так хоча б пиши так, щоб хоча б щось можна було зрозуміти. Бо навіть бачиться, як ти слиною бризкаєшь, коли шарпаєшь клаву своїми пальценятками.

  7. Та цей wehr обкурився та й верзе якусь дурню. Такі як він за останні роки завели державу заміст Європи, в …опу.

  8. Шановні відвідувачі! Цей сайт створено не для взаємних образ у коментарях, а тому прошу всіх бути ввічливими.

  9. Період початку Другої світової війни 1939—1940 років радянські ідеологи традиційно подавали як «переддень Великої Вітчизняної війни», коли миролюбний СРСР у ворожому капіталістичному оточенні готувався до майбутніх грізних випробувань, нарощуючи військово–економічну потугу та зміцнюючи свої західні кордони у «визвольних походах» Червоної армії до Західної України й Західної Білорусі, Північної Буковини, Бессарабії, Прибалтики і Фінляндії. Це мало на меті приховати причетність сталінського режиму до роздмухування Другої світової війни, яка до червня 1941 року мала виразно загарбницький, несправедливий та імперіалістичний характер. Була співпраця райхсверу та Червоної армії впродовж 1920–х — початку 1930–х років, і бойова взаємодія вермахту й Червоної армії під час розгрому Польщі 1939 року, а в приєднаних західних реґіонах — масові репресії та депортації близько мільйона осіб «політично неблагонадійних елементів». До речі, після «Зимової війни» з Фінляндією, коли радянська авіація розбомбила 20 фінських міст (загинуло й було поранено майже 3000 цивільних осіб), СРСР з ганьбою вигнали з Ліги націй.
    книжки-джерела трохи давні :)і всі кгб(ой)саюзпєчать 🙂 це те саме, що читати третьорейхівські страшилки про рогатих комуністів 🙂

  10. А що це Ви, малошановний пане wehr, слово «визвольні» у лапки взяли? І що за маразматичні твердження про те, що до червня 1941 війна мала виключно загарбницький характер? Чи Вам параноїдальне відношення до росіян мозки виїло? Для гвіздовчан та всього населення Бессарабії це було саме визволення і ні що інше! І невже Ви рахуєте, що з червня 1941 р. війна стала не загарбницькою? З Ваших коментарів все більше здається, що Ви дійсно походженням з фашистьких прихвостнів, як то писав про Вас Frem у коментарі до статті про Мюнхенську змову (https://gvizdivtsi.org.ua/?p=849#more-849). Напевне саме тому Вам не подобаються книжки, написані на документальних матеріалах Нюрнберського процесу і які є набагато правдивішими, ніж «помаранчева» та інша маячня останніх десятирічь, народжена у інститутах держдепу США. Для того, щоб зрозуміти — що є правдою, достатньо лише подивитися на фотознімки, опубліковані у цих двох статтях сайту.
    А щодо Ваших зазначень про військове співробітництво збройних сил СРСР з німецьким вермахтом, те процитую Вам ще раз слова одного з головних та найяскравіших супротивніків СРСР, а також одного з провідних масонів — Генрі Кісенджера: “Без сумніву, Мюнхен підтвердив сталінські підозри щодо демократичних країн. За всяку ціну не можна допустити, що б Радянський Союз став жертвою цих воєн, от чого домагався Сталін. Оскільки Радянський Союз не бачив необхідності у виборі між окремими капіталістичними країнами на базі ідеології, розбіжності між Москвою й Берліном могли бути вирішені на практичній основі” (Генри Киссинджер “Дипломатия”. М., 1997. Стр. 291) .

Залишити коментар