На відміну від більшості лікарських рослин, хрін, напевне відомий всім. Щоправда, здебільшого він відомий в якості кулінарного засобу, який підвищує апетит, поліпшує діяльність травного тракту. Але це ще й чудовий засіб народної медицини, якого до того ж не цурається і офіційна медицина.

Хрін, або хрін звичайний має латинську назву: Armoracia rusticana, англійська назва: Horseradish. Відноситься до сімейства хрестоквітних — Brassicaceae. Аптечне найменування: корінь хріну — Armoraciae radix. Використовується, здебільшого, корінь.

Рослина хріну заввишки досягає до 1,5 м., товстий корінь цієї багаторічної рослини дуже довгий, валькуватий, іноді редьковидний. Прикореневі листи великі, довгочеренкові, довгасті, зубчасті по краях; верхні — сидячі, ланцетно-лінійні. Білі квітки зібрані в мітелку. З них розвиваються роздуті овальні стручки. Квітне хрін у червні — липні. Походить рослина із країн Південної Європи, у Німеччині розводиться як овочева культура. Крім лікувального застосування хрін користується великою популярністю як гарнір до м’яса й пряність. У дикоростучому стані він зустрічається звичайно тільки як занесений з культури.

Збирати довгі коріння хріну можна з вересня до весни. Їх викопують і, як правило, вживають свіжими. А щоб зберегти на більш тривалий термін, покривають шаром землі або піску в захищеному від морозів льосі.

Усі частини хріну звичайного містять ефірну олію, що має різкий специфічний запах і смак. Свіжий сік кореня містить білкову речовину лізоцим, що володіє антимікробною активністю, аскорбінову кислоту (0,25 %), тіамін, рибофлавін, каротин, жирну олію, крохмаль, вуглеводи (74 %), смолисті речовини. У листах виявлена аскорбінова кислота (0,35 %), каротин, алкалоїди; у насінні – жирну олію й алкалоїди. У коріннях хріну багато мінеральних солей (калію, кальцію, магнію, заліза, міді, фосфору, сірки й ін.). Вихід ефірного масла з коріння після ферментації — 0,05 %; його головною складовою частиною є алілгірчична олія. Крім того, ефірна олія містить фенілетіл- і фенілпропілгірчичні олії.

Народна медицина України, Росії, Білорусі здавна рекомендує використання в їжу хріну при різних простудних захворюваннях, відсутності апетиту (збуджує), фізичній або розумовій перевтомі, у якості потужного відхаркувального засобу. Разом з тим, як довела медична наука, хрін володіє високою протимікробною активністю, що пов’язане з наявністю в соку рослини великого числа фітонцидів і особливого ферменту (білкової речовини) лізоциму. Також експериментально підтверджено, що вживання пацієнтами малих доз водних витяжок з коріння хріну м’яко стимулює секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, попереджаючи запори, підсилює виділення соляної кислоти для кращого переварювання їжі, підвищує апетит.

Сьогодні препарати на основі коренів, листів і свіжого соку хріну звичайного клінічна медицина використовує в комплексній терапії проти ускладнень після перенесеного грипу, при суглобних ревматичних болях, радикулітах, ішіасі, міальгіях, нападах подагри, сечокам’яної хвороби, гострих гепатитах, жовтяниці, дискінезії жовчних шляхів, атонії кишечника. А ще для зняття набряків різної етіології, у якості ранозагоючого, потужного потогінного або сечогінного засобу. Це, безумовно, не все. Настій хріну, що має дезінфікуючі властивості, застосовується у вигляді примочок, компресів і промивань, сприяє попередженню інфекцій, якнайшвидшому загоєнню гнійних ран, виразок і опіків.

Сік хріну одержують із ретельно очищених коренів хріну. Такий сік відрізняється не тільки потужними антибактеріальними властивостями, містить такі натуральні антибіотики, як фітонциди, і велику кількість аскорбінової кислоти, але й призначається (розведений водою) хворим при гастриті зі зниженою кислотністю шлункового соку, ангіні, тонзиліті, запальних процесах носоглотки й ротової порожнини. Наприклад, при кровоточивості ясен, гострому зубному болі, захворюваннях горла (призначається сік у вигляді полоскань), інших хворобах.

Наведемо деякі рецепти застосування хріну у народній медицині.

При ревматизмі і подагрі допоможе настойка тертих коренів хріну на столовому оцті, лимонному соку або горілці. Спочатку протягом 2 тижнів 50 г цілющої кашки витримують із 250 мл столового оцту (або лимонного соку, або горілки) у герметично закритому посуді в темному прохолодному місці. Потім суміш варто процідити, додати до фільтрату 1,5 л холодної кип’яченої води й гарненько збовтати. Усе. Лікарський засіб готовий. Щоправда, використовувати його слід виключно для компресів на хворі суглоби (тривалість процедури не більше 30 мінут) і ні в якому разі ні у середину. Цей же засіб гарно освіжає шкіру особи вранці і ввечері, допомагає «відбілювати» ластовиння.

Хвороба Боткіна у народі більше відома як жовтяниця. Позбутися від неї теж часто допомагають домашні лікувальні зілля. Приміром, взяти 500 г вимитого і подрібненого на тертці коріння хріну, залити 1 л окропу, настояти рівно 1 добу в щільно закритому посуді, потім рідину злити, процідити, залишок віджати у фільтрат і ще раз процідити. Приймати по 50 мл 3 рази в день до їжі у випадку нападу або для профілактики хвороби.

Найширше застосування хрін все ж знаходить як пряно-смакова добавка в кулінарії, де використовуються свіжі терті або нарізані коріння, а також листя; як пряність при засолюванні й маринуванні огірків, томатів, грибів, червоного буряку й при квашенні капусти. Корінь використовують для готування однойменної приправи, а також як частину більш складних сумішей, наприклад, хріновини або квасу із хріном.

Здавна хрін у суміші з іншими компонентами є незамінною приправою до холодцю й рибного холодцю, а також до холодного відварного м’яса. Хрін подається до смаженого м’яса, сосисок, копченого м’яса, шинки, жирної свинині, вареної яловичини, язику й ростбіфу. Додається в різні майонези, сири, йогурт, квашену капусту, огірки й інші овочі. Ці суміші подають до смаженого й вареного м’яса, рибі, до холодних закусок.

Свіжоперетертий хрін або соус із нього з пом’якшуючими добавками — улюблена приправа до м’ясних блюд. Особливо гарний він з яловичиною й свининою у вигляді холодних закусок. Подають його й до жирних ковбас. У Франції варена яловичина із соусом із хріну — неодмінне святкове блюдо.

Суміш тертого хріну зі сметаною або ж з яблуками служить гарною приправою до риби, особливо коропів, тріски, вугра й лососевих.

Та все ж не слід забувати про протипоказання і побічну дію. Зокрема, лікарі не рекомендують регулярно вживати хрін людям з виразковою хворобою шлунку й дванадцятипалої кишки, хворим на гастрит з підвищеною кислотністю; ентероколітами, а також при деяких функціональних розладах нервової системи (підвищеної збудливості), бронхіальній астмі, на будь-якій стадії туберкульозу, при захворюваннях легенів, нирок або сечовивідних шляхів. У всякому разі, консультація фахівця з цього приводу завжди необхідна.

Всі гострі речовини, що дратують шкіру й слизувату оболонку, у великій кількості шкідливі. При занадто частому вживанні хріну в якості лікувального засобу або у вигляді приправи можна очікувати запальних процесів нирок або шлунково-кишкового тракту. Будьте обережні, коли натираєте хрін: можуть запалитися очі!

Дуже обережними багатьом потрібно бути з вживанням хріну, виготовленого в фабричних умовах, адже він завжди виготовляється з застосуванням оцту, а оцет сам по собі протипоказаних при багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, жовчного міхура, підшлункової залози, при простатиті. І взагалі, краще закуску з хріну виготовляти самотужки, без оцту — з використанням лимонного соку.

ПРИЙОМ ДОСИТЬ ВЕЛИКИХ ДОЗ ХРІНУ ЧАСТО ВИКЛИКАЄ СИМПТОМИ ВАЖКОГО ГАСТРОЕНТЕРИТУ, БІЛЬ У ЖИВОТІ, ПРИЗВОДИТЬ ДО ЙОГО ЗДУТТЯ Й ІНШИХ НЕБАЖАНИХ НАСЛІДКІВ.

________________________________________

Інформація опублікована з ознайомчою метою і не повинна використовуватися для самолікування.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар