Ми продовжуємо публікацію у перекладі на українську мову окремих частин з науково-популярної праці відомого радянського фізіолога, професора Г.Л. Магазаніка «Применение минеральных вод в домашних условиях» (Ленінград, «Медгиз», 1960). Сьогодні ми розповімо про найбільш популярні пляшкові мінеральні води, які знаходилися на території колишнього СРСР і про їх лікувальне застосування. Нами скорочено перелік, що був опублікований у згаданій праці. Назви українських мінеральних вод зазначені українською, назви мінеральних вод інших республік колишнього Союзу зазначені відповідно до оригінальних, але в українській транскрипції.

Найбільш вживані пляшкові мінеральні води СРСР

У СРСР функціонує понад 40 заводів, що роблять щорічно 30 млн. півлітрових пляшок мінеральної води 49 різних найменувань (йдеться про заводи, що виробляли мінеральну воду, лікувальні властивості якої були підтверджені офіційною медичною наукою, адже взагалі заводів мінеральної води було набагато більше — прим. адм. сайту).

Розлив мінеральних вод здійснюється на багатьох курортах Російської Федерації, України, Грузії, Вірменії. У післявоєнні роки вперше почався розлив мінеральних вод в Азербайджанській і Узбецькій РСР. Знову організований розлив мінеральних вод і в деяких інших районах країни.

Наводимо за абеткою перелік найбільше часто вживаних пляшкових мінеральних вод.

Арзні — мінеральна вода джерел курорту Арзні, Вірменської РСР; субтермальна (20,5°), вуглекисла хлоридногідрокарбонатно-натрієва, містить також бром і йод; загальна мінералізація 8,3 г на I л; природної вільної вуглекислоти 2,0 г на 1 л. Використовується також як столова вода.

Березівська — мінеральна вода джерела курорту Березовські мінеральні води, Харківської області, УРСР; холодна гідрокарбонатно-кальцієво-натрієво-магнієва; загальна мінералізація 0,8 г на I л.

Боржомі — мінеральна вода одного із джерел курорту Боржомі, Грузинської РСР; субтермальна (29)° вуглекисла гідрокарбонатно-натрієва, містить також бром, йод, двовалентне залізо, алюміній і кремінну кислоту; загальна мінералізація 6,0 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 1,2 г на 1 л. Дуже широко використовується також як столова вода.

Дарасун — мінеральна вода одного із джерел курорту Дарасун, Читинської області, що нерідко називають Сибірський Кисловодськ; холодна вуглекисла гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва, загальна мінералізація 1,2 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 3,5 г на 1 л. Використовується також як столова вода.

Єсентуки № 4 — мінеральна вода одного із численних джерел курорту Єсентуки, Ставропольського краю; холодна вуглекисла гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва; загальна мінералізація 8,1 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 2,1 г на 1 л.

Єсентуки № 17 — мінеральна вода одного із численних джерел курорту Єсентуки, Ставропольського краю; холодна вуглекисла гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва; загальна мінералізація 11,3 г на 1 л; природної вуглекислоти 2,6 г на 1 л.

Єсентуки № 20 — мінеральна вода одного із численних джерел курорту Єсентуки, Ставропольського краю, холодна вуглекисла, сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва; загальна мінералізація 1,4 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 0,3 г на 1 л. Використовується також як столова вода.

Лужанська — мінеральна вода одного із джерел курорту Поляна, Закарпатської області, раніше називалася також — Маргитська, холодна вуглекисла гідрокарбонатно-натрієва; загальна мінералізація 7,9 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 1,54 г на 1 л.

Миргородська — мінеральна вода одного із джерел курорту Миргород Полтавської області УРСР, холодна, хлоридно-натрієва; загальна мінералізація 3,0 г на 1 л.

Московская — мінеральна вода свердловини, розташованої в Москві, холодна сульфатно-кальцієво-магнієва; загальна мінералізація 3,9 г на 1 л. На місці не застосовується, використовується тільки як пляшкова вода, а також і як столова.

Нарзан — мінеральна вода однієї зі свердловин курорту Кисловодськ, Ставропольського краю, холодна вуглекисла гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієва, містить терапевтично активне записне залізо; загальна мінералізація 2 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 2,5 — 3 г на 1 л; дуже широко використовується як столова вода, рідше в якості лікувальної.

Поляна Квасова — мінеральна вода одного із джерел курорту Поляна, Закарпатської області УРСР, холодна вуглекисла гідрокарбонатно-натрієва; загальна мінералізація 10,5 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 2.0 г на 1 л.

Свалява — мінеральна вода одного із джерел курорту Поляна, УРСР; холодна вуглекисла гідрокарбонатно-натрієва; загальна мінералізація 9,7 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 1,5 г на 1 л,

Славяновская — мінеральна вода одного із численних джерел курорту Желєзноводськ, Ставропольського краю; гіпертермальна (54,9)° вуглекисла гідрокарбонатно-сульфатно-натрієво-кальцієва; загальна мінералізація 3,4 г на 1 л; природної вуглекислоти 0,8 г на 1 л.

Смірновская — мінеральна вода одного із численних джерел курорту Желєзноводськ, Ставропольського краю; термальна (39,4)° вуглекисла гідрокарбонатно-сульфатно-натрієво-кальцієва вода, загальна мінералізація 2,9 г на 1 л; природної вільної вуглекислоти 1,2 г на 1л.

Було і таке... Щоправда, в ті часи слово "радіоактивність" ще не викликало такої реакції, як сьогодні, адже навіть науковці ще достеменно не знали, як діє радіація. Стосовно цієї води, то її радіоактивність була в межах допустимого лікувального ефекту, вона і досі продається, щоправда - без такої "реклами".

 

Повного збігу природних особливостей різних мінеральних вод не буває. Кожна мінеральна вода по-своєму є єдиною й неповторною. Проте є води досить близькі за своїми якостями, що відкриває можливість для їх взаємної заміни.

Лікувальне застосування мінеральних вод

Ми вже підкреслювали, що вибір мінеральної води повинен бути зроблений лікарем. Все ж таки представляється доцільним для загального орієнтування коротко розповісти про те, які пляшкові мінеральні води застосовуються при окремих захворюваннях.

Хвороби системи травлення. Хвороби шлунка. Хронічні катари шлунка (гастрити; розповсюджені й осередкові). При гастритах, що протікають переважно з підвищеною секрецією (так звані кислі гастрити), рекомендуються головним чином — Березівська, Боржомі, Джермук, Істі-Су, Ласточка, Лужанська, Московская, Поляна Квасова, Ричал-Су, Саірме, Свалява, Славяновская, Смірновская. При гастритах, що протікають зі зниженою секрецією (субацидні, анацидні гастрити), — Арзні, Аршан, Бєлая горка, Вітаутас, Дарасун, Дзау-Суар, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Іжевская, Нарзан, Скурі. При гастритах, що протікають із різними порушеннями (підвищеної або зниженої) секреції, — Миргородська.

Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки в стадії затишку, або в період загасаючого загострення за умови, що у хворого немає схильності до масивних шлункових кровотеч, і при задовільно збереженій руховій здатності шлунку – Бєлая горка, Березівська, Боржомі, Вітаутас, Джермук, Дзау-Суар, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Ласточка, Лугела, Лужанська, Поляна Квасова, Ричал-Су, Саірме, Свалява, Скурі, Славяновская, Смірновская. Ці ж мінеральні води показані хворим, що перенесли операції із приводу виразкової хвороби шлунку, що страждають, так званою, хворобою оперованого шлунку (гастрит, що не зажив, виразка й ін.).

Хвороби кишечнику. Хронічні запальні хвороби тонких і товстих кишок різного походження (але не паразитарного й не при хронічній дизентерії) — Арзні, Аршан, Бєлая горка, Березівська, Боржомі, Вітаутас, Джермук, Дзау-Суар, Діліжан, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Іжевская, ІстІ-Су, Ласточка, Лужанська, Миргородська, Поляна Квасова, Ричал-Су, Саірме, Свалява, Скурі, Славяновская, Смірновская.

Хвороби печінки й жовчних шляхів. Хронічні хвороби печінки й жовчних шляхів різного походження: гепатити, запалення жовчного міхура (холецистити), залишкові явища після гострого інфекційного гепатиту — Арзні, Аршан, Березівська, Боржомі, Вітаутас, Джермук, Дзау-Суар, Діліжан, Єсентуки № 17, Іжевская, Істі-Су, Ласточка, Лужанська, Миргородська, Московская, Поляна Квасова, Ричал-Су, Саірме, Свалява, Скурі, Славяновская, Смірновская.

Жовчно-кам’яна хвороба — Боржомі, Джермук, Дзау-Суар, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Іжевская, Ласточка, Лужанська, Московская, Поляна Квасова, Ричал-Су, Саірме, Свалява, Скурі, Славяновская, Смірновская.

Хвороби обміну речовин. Ожиріння різного походження — харчового, у результаті недостатності фізичного навантаження, порушення обміну речовин, розладу діяльності залоз внутрішньої секреції й ін., однак при відсутності виражених явищ недостатності кровообігу — Аршан, Боржомі, Вітаутас, Дарасун, Джермук, Дзау-Суар, Діліжан, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Істі-Су, Ласточка, Лужанська, Поляна Квасова, Ричал-Су, Свалява, Скурі.

Цукровий діабет — Березівська, Боржомі, Джермук, Дзау-Суар, Діліжан, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Ласточка, Ричал-Су, Саірме, Скурі.

Подагра й сечокислый діатез — Аршан, Березівська, Боржомі, Дарасун, Джермук, Дзау-Суар, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Єсентуки № 20, Іжевская, Істі-Су, Ласточка, Лужанська, Московская, Нарзан, Поляна Квасова, Ричал-Су, Саірме, Свалява, Скурі, Славяновская, Смірновская.

Оксалурія — Аршан, Березівська, Вітаутас, Дарасун, Джермук, Єсентуки № 4, Єсентуки № 17, Єсентуки № 20, Істі-Су, Московская, Саірме, Скурі, Славяновская, Смірновская.

Фосфатурія — Аршан, Березівська, Джермук, Дзау-Суар, Іжевская, Нарзан, Славяновская, Смірновская.

Хвороби нирок і сечових шляхів. Сечокам’яна хвороба при наявності катару сечових шляхів — запалення балій (лоханок), тобто пієліт, і сечового міхура (цистит), а також пієліти й цистити, що не пов’язані з сечокам’яною хворобою,- Аршан, Березівська, Джермук, Єсентуки № 4, Єсентуки № 20, Іжевская, Істі-Су, Лужанська, Московская, Нарзан, Поляна Квасова, Саірме, Свалява, Славяновская, Смірновская.

При хворобах нирок і сечових шляхів, що супроводжуються сечокровлінням (гематурія) — Лугела.

Хвороби системи крові. Малокрів’я наприкінці перенесених важких захворювань і операцій — Аршан, Полюстрово.

Хвороби системи подиху. Катари верхніх дихальних шляхів — ларингіти, трахеїти — Боржомі, Діліжан, Лужанська, Нарзан, Поляна Квасова, Свалява.

Кровотечі. При кровотечах різного походження, поряд з іншими лікувальними заходами, рекомендується застосування мінеральної води Лугела.

Лікування мінеральними водами протипоказано при наступних захворюваннях: звуження воротаря (привратника), тобто вихідної частини шлунку, різке опущення шлунку, м’язова слабість стінок шлунку, тобто при всіх тих захворюваннях, при яких перехід вмісту шлунку у дванадцятипалу кишку утруднений і вповільнений; схильність до рясних кровотеч із різних органів (дозволяється тільки мінеральна вода Лугела за призначенням лікаря); різке загальне виснаження різного походження; недостатність кровообігу з набряками, застійною печінкою, або же з порушеннями правильного ритму серцевої діяльності.

Перша частина опублікована 28 травня 2011 р.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар