admin on 17th Октябрь 2010

До цього розділу Книги пам′яті села Гвіздівці внесені відомі на цей час гвіздівчани та вихідці з села — учасники Великої Вітчизняної війниkaska 1941-45 років, війни з Японією у 1945 році, а також учасники руху Спротиву у інших країнах під час Другої Світової війни, які загинули в боях, які були страчені румунськими окупантами у 1941 році, які померли, перебуваючи на трудовому фронті, а також воїни і трудармійці, що залишилися в живих.

До цієї частини Книги пам’яті не включалися відомості про відомих колаборантів (власівців, тощо), відомих дезертирів, а також про осіб, що були засуджені під час війни за вчинення кримінальних злочинів. Але при цьому слід зазначити, що до Книги пам’яті увійшли відомості про тих, хто гвіздівчан, щодо яких є відомості, що вони переховувалися від мобілізації (саме переховувалися, а не були дезертирами, адже то не є одне й те саме), та згодом — ще до завершення війни були затримані і направлені до військових частин або на трудовий фронт.  

Бабій  Степан  Іванович, 1925 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

&&&

Багрій Петро Григорович, 6.07.1921 р.н. Помер 18.10.1991 р. Є портрет.

&&&

Барчук Василь Георгійович, 1907 року народження. Мобілізований на трудовий фронт, помер у 1944 р. в м. Барнаул Алтайського краю. Відомості Книги пам’яті України «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 308.

Барчук Василь Григорович, 14.02.1926 р.н., мобілізований 15.05.1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Помер 18.12.2013 р.

Барчук Василь Григорович, 1912 р.н., мобілізований у 1944 р., червоноармієць, 310-й гв. стрілецький полк 110-ої гв. стрілецької дивізії 2-го Українського фронту. Нагороджений 30.04.1945 р. медаллю «За отвагу» і 10.09.1945 р. медаллю «За боевые заслуги». Відомості: ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 686196, од. 101, № запису 20957392. Є копії документів.

Барчук Василь Йосипович, 1913 року народження. Учасник бойових дій. Повернувся.

Барчук Василь Мефодійович, 29.07.1919 р.н, мобілізований 16.10.1944 р. або 17.11.1944 р. За даними на 1945 р. служив автоматником моторизованого батальйону автоматників 51 Гвардійської самохідної артилерійської Ясської бригади. 13.04.1945 р. був легко поранений. 30.07.1945 р. нагороджений медаллю «За бойові заслуги». У нагородному документі сказано: «В боях за місто Нове Замки Барчук зі свого кулемета відбив 3 контратаки супротивника, знищив 8 німецьких солдатів і утримував дуже важливу висоту до приходу наших підкріплень». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Барчук Василь Мойсейович, 1908 року народження, призваний 27.06.1941 року Секурянським РВК, солдат будівельного батальйону, помер у березні 1942 року у госпіталі м. Барнаул Алтайського краю Росії. Мати – Барчук Марія Петрівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 977524, спр. 278; є копія документу).

Барчук  Василь  Парфенійович, 1907 р.н., мобілізований 11.06.1944 р. Помер у 1985 р. Є фотопортрет.

Барчук  Василь  Петрович, 1907 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Барчук  Володимир  Романович, 1918 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Барчук Володимир Фомович (записаний – «Фомич»), 22.07.1918 р.н. Помер 5.11.2007 р.

Барчук Григорій Мефодійович, 1900-1901 р.н., мобілізований у 16.04.1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Помер у 1985 р. Є фотопортрет.

Барчук  Іван  Аксентійович, 1899 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Барчук Іван Васильевич, 25 жовтня 1906 року нар., призваний Сєкурянським РВК у червні 1941 року, учасник бойових дій. Восени 1941 р. у Підмосков’ї його військова частина була переформирована в будівельну частину, яку відправили до Сибіру на будівництво (відновлення) заводів, що були евакуйовані з європейської частини СРСР: він потрапив до м. Барнаул Алтайського краю де перебував по «броні» до 1953 р. Після зняття «броні» залишився у Барнаулі.

Барчук Іван Васильович, 1912 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць, помер від хвороби в 1944 р. Похований в м. Барнаул Алтайського краю Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 308. Можливо, що у Книзі пам’яті в даному випадку помилково зазначений загиблим на трудфронті вищезазначений Барчук Іван Васильович, 1906 року народження.

Барчук  Іван  Михайлович, 1912 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Барчук Ісідор (Сидір) Іванович, 1907 року народження, призваний у 1941 році Секурянським РВК, солдат, стрілець, вбитий у грудні 1941 року при бомбардуванні м. Пенза. Похований у м. Пенза. Мати – Барчук Парасковія Андріївна. Відомості – ЦАМО РФ. Є копія документу.

Барчук Микола Васильович, 10.05.1926 р.н., мобілізований 23.05.1944 р. Сокирянським РВК, учасник Великої Вітчизняної війни, 1004 стрілецький полк 4-го Українського фронту, воював у Польщі, Німеччині, двічі поранений, лікувався у госпіталях у Львові, Вінниці, повернувся живий у 1950 р., інвалід війни 2-ої групи..

Барчук Микола Єлисейович (в селі називали Олексійовичем), 12.12.1902 року народження, служив у кінно-артилерійській частині румунської армії. У 1944 році, після повернення додому був мобілізований до лав РККА, був легко поранений, повернувся з війни.

Барчук Микола Іванович, 1913 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць, помер від хвороби в 1944 р. Похований в м. Барнаул Алтайського краю Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 308.

Барчук Микола Іванович, 11.1909 р.н., неписьменний, мобілізований в 1941 році. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. (можливо, що це той самий, що і попередньо зазначений Барчук М.І., 1913 р.н.).

Барчук Микола Мефодійович, приблизно 1910 року народження, трудармієць.

Барчук  Микола  Михайлович, 1919 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Барчук  Микола  Олексійович, 1902 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Барчук Михайло Мефодійович, 1914 року нар., освіта 6 класів. Мобілізований 22.06.1941 р. Секурянським РВК. Спочатку потрапив на пересильний пункт в м. Проскурові, звідти маршевою колоною відступали до м. Сквіра. Дорогою біля м. Козятин потрапили під масштабне авіабомбування. Працював на підприємстві «Стройгаз» м. Барнаула Алтайського краю, проживав у поселенні «Восточний», барак № 1 (мабуть вже перебуваючи на трудфронті). Звідти  призваний 14.09.1944 р. Октябрьським РВК м. Барнаула Алтайського краю, військова спеціальність — сапер, направлений на пересильний пункт м. Барнаула, згодом у м. Татарськ (команда № 05690). Під час війни був важко поранений, повернувся з війни без ноги. Працював у селі завідуючим колгоспного складу. Був старостою церковної громади, при цьому був нагороджений грамотою Патріарха Московського і всєя Русі Пімена. Дружина – Любов Йосипівна. Відомості – ЦАМО РФ; є фото і копії документів. Помер у 1989 р.

Барчук Михайло Федорович, 1914 року нар., призваний 12.09.1944 р. Барнаульським РВК Алтайського краю, червоноармієць, кулеметник 3-ої кулеметної роти 261-го стрілецького полку 2-ої стрілецької дивізії 2-го Білоруського фронту. 31.01.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу» за те, що у бою 26.01.1945 р. за дер. Майтенен Східної Прусії, працюючи підносником бойових припасів, безперервно забезпечував доставку у бойові порядки, під сильним артилерійським вогнем супротивника, тим самим сприяв спільному успіху у виконанні бойового завдання по захопленню дер. Майтинен. Відомості – ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 687572, од. збер. 1105, № запису 46156596. Є копія документу.

Барчук Олексій Васильович, 1912 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Барчук Олексій Михайлович, 1918 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Барчук Павло Михайлович, 1900 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Барчук Петро, 1926 року народження, мобілізований 12.06.1944 р.

Барчук Петро Йосипович, 1926 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Барчук Петро Васильевич, 1915 року нар. (1912 р.н. — за відомостями погосподарської книги сільради за 1944-46 р.р.), мобілізований чи то 05.1941, чи то 05.1944 р. учасник бойових дій, поранений, мав бойові нагороди, після війни жив в селище Свєтлий Зарінського р-ну Алтайського краю Росії, помер і похований там у вересні 1976 р.

Барчук Семен Васильович, 1861 (?) р.н., мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Барчук Сидір Іванович, 1911 року народження, мобілізований у 1944 р.

Барчук Степан Васильович, 1911 року народження, призваний 19.04.1944 року Секурянським РВК, рядовий, стрілець, проходив службу при 844-му стрілецькому полку 240-ої стрілецької дивізії 2-го українського фронту, за наявними відомостями загинув 24.12.1944 р. у Чехословаччині. Дружина – Барчук Катерина Гаврилівна Відомості – ЦАМО РФ. Є копія документу.

Барчук Степан Парфенійович, 1904 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Барчук Федір Дем`янович, 1896 року народження, мобілізований 12.06.1944 р.

Барчук Федір Матвійович, 1924 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

&&&

Бескупський  Кирило  Семенович, 1896 року народження, мобілізований 25.05.1944 р.

&&&

Березан Микола  Григорович, 1907 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

&&&

Боднарь  Василь  Іванович, 1925 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

&&&

Бойко Василь Афанасійович, 1925 року народження, мобілізований у 1944 р., проходив службу на трудовому фронті (Горьківська обл..). Повернувся в село.

Бойко Василь Георгійович, 1926 року народження, мобілізований у 1944 р., рядовий, зник без відомостей у 1944 р.. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бойко  Василь  Степанович, 1901 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бойко  Василь  Федорович, 1925 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бойко Георгій Варфоломійович – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув.

Бойко Георгій Мафтейович, 1921 року народження, народився в с. Гвіздівці, мобілізований 4.02.1944 р. Вулканештським РВК Ізмаїльської області. Гвардії рядовий, стрілок 189-го гвардійського стрілецького полку 61-ої стрілецької дивізії. Загинув 1.05.1945 р. Похований в с. Гассельсдорф, район Клагенфурт, земля Штірія в Австрії. Відомості ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бойко  Захарій Пантелеймонович, 1896 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бойко  Іван Афанасійович, 1902 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бойко  Іван Васильович, 1925 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бойко Іван Романович. Загинув. Мати – Єлена Філипівна Бойко (Кучерява).

Бойко Іван Федорович, 1898 року народження, мобілізований у квітні 1944 р. Рядовий стрілець 578-го стрілецького полку 208-ої стрілецької дивізії. Загинув 20.01.1945 року. Похований в с. Леме Остроленківського воєводства Бєлостокської області в Польщі. Дружина – Олена (Єлена) Федорівна. Відомості ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 171; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бойко Іван Федорович. Повернувся з війни. Його нагороди – у музеї гвіздовецької школи.  

Бойко Микола Афанасович, 23.03.1920 р.нар. (за церковною метрикою – 1.04.1920 р.н.), призваний 12.06.1944 р., в РСЧА з 3.10.1944 р., призваний Секурянським РВК. Стрілець стрілецької сотні 121-го пластунського Червонопрапорного полку 9-ої пластунської Краснодарської ордена Червоної зірки дивізії 4-го Українського фронту. 16.05.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «В бою за село Лібеонж 26.1.1945 р., діючи сміло і відважно першим піднявся в атаку і потягнув (рос. – увлёк) за собою товаришів. В цьому ж бою був важко поранений». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів. Повернувся з війни, інвалід війни 2-ої групи, помер 5.09.2005 р.

Бойко Микола Максимович, 22.05.1927 р. нар. Рядовий. Помер 18.06.1997 р.

Бойко Микола Романович. Не повернувся з війни. Мати – Єлена Філипівна Бойко (Кучерява).

Бойко Петро Арсенійович, 10.1914 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Бойко  Петро Петрович, 1922 року народження, мобілізований 12.06.1944 р.

Бойко Федір Федосійович, 1903 року народження, призваний у 1944 році Секурянським РВК, гвардії єфрейтор, стрілець, 202 гвардійського стрілецького полку 68-ої гвардійської стрілецької дивізії. 26 липня 1945 р., гвардії єфрейтор, їздовий транспортної роти Ф.Ф. Бойко був нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «за те, що він у ході бойових дій полку із січня 1945 р. акуратно виконував завдання по підвозу боєприпасів у підрозділи полку». Вбитий 2 квітня 1945 року. Похований на цвинтарі села Дюрег на схід від міста Грац (Австрія, земля Штірія). Дружина – Зинаїда Борисівна (с. Непоротове). Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232. Є копії документів.

&&&

Бородович Філип Філипович, мобілізований 16.04.1944 р.

&&&

Босак Василь Михайлович, 1912 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

&&&

Букор Володимир Васильович (можливо – Букор), 1925 р.н., освіта – 4 кл. гімназії. Батько Букор Василь Дмитрович, 02.1889 р.н. — бригадир на залізничній ст. Сокиряни, мати – Анастасія Семенівна. Мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Букор Іван Васильович, 1920 р.н., освіта —  8 кл., Батько Букор Василь Дмитрович, 02.1889 р.н. — бригадир на залізничній ст. Сокиряни, мати – Анастасія Семенівна. Служив у румунській армії, у 10.1944 р. мобілізований в РСЧА. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Бурченко Афанасій Єфимович, 1895 року народження, мобілізований 11.06.1944 р.

Бурченко Василь А., 1921 року народження, мобілізований 8.11.1944 р.

Бурченко Василь Артемович, 1921 року народження, мобілізований 15.05.1944 р.

Бурченко Василь Артемович, 1924 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бурченко Василь Іванович, 1904 року народження, мобілізований Секурянським РВК 16.04.1944 р., червоноармієць 1033 стрілецького полку, 280 стрілецької дивізії. Пропав без вісті 1.05.1945 р. під час бою в районі с. Шарфенбрюк району Лукенвальд земля Бранденбург, Німеччина, вважався убитим. Дружина – Ольга Григорівна. Відомості ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 802; є копії документів). Після війни повернувся, проживав у с. Гвіздівці.

Бурченко Василь Прокопович, 1917 року народження, мобілізований 15.05.1944 р. Рядовий 152 гвардійського стрілецького полку 50-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 6.02.1945 р. Похований на східній окраїні с. Дольштаден в Східній Прусії (с. Краснознаменське Багратіонівського району Калінінградської обл. Росії). Мати – Федора Андріївна. Відомості ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 195; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бурченко Василь Трохимович, мобілізований 16.04.1944 р.

Бурченко Володимир Григорович, 1924 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бурченко Володимир Петрович, 1924 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бурченко Іван Андрійович, 1926 року народження, мобілізований 15.05.1944 р.

Бурченко Іван Мефодійович, 20.04.1927 року народження, мобілізований 12.06.1944 р., учасник війни з Японією, поранений (?), повернувся живий, інвалід війни (?) 2-ої групи, помер у 2017 році

Бурченко Іван Петрович, 12.04.1922 р.н., мобілізований 01.10.1944 р. Служив в 522 стрілецькому полку, 107 сд, 1 Український фронт. За даними на кінець 1944 р. – командир кулеметного підрозділу стрілецького батальйону. 31.01.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «…за те, що він у боях по прориву оборони супротивника в районі с. Бехув 12.01.1945 року вогнем свого кулемета знищив 6 солдат супротивника». Відомості: Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Гвіздівці (Гвоздоуци) за 1918-1923 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 46. – Арк. 204зв – 205; ЦАМО РФ. Є копії документів.

Бурченко Микола Арсенійович, 1918 року нар., мобілізований 15.05.1944 р.

Бурченко Микола Афанасович, 1927 р. нар.,

Бурченко Микола Іванович, 1907 р.н., мобілізований у 1944 р. Через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу.

Бурченко Микола Іванович, 1918 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бурченко Микола Петрович, 1911 року народження, призваний 19.04.1944 році Секурянським РВК, червоноармієць, стрілець 797 стрілецького полку 232-ої стрілецької дивізії. Вбитий 11 березня 1945 року. Похований в с. Мотички, округ Банська Бистриця в Словаччині. Дружина – Віра (Олексіївна?). Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 509; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бурченко Микола Семенович, 1920 року народження, мобілізований 17.11.1944 р.

Бурченко Михайло Єфимович, 1914 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць, помер від хвороби в 1944 р. Похований в м. Челябінську Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 308

Бурченко Михайло Іванович, 19.09.1904 р.н., мобілізований 16.04.1944 р. Помер 7.10.1992 р.

Бурченко Павло Пантелійович, 1910 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць, помер від хвороби в 1944 р. Похований в м. Барнаул Алтайського краю Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 308

Бурченко Федір Петрович, 1913 року народження, мобілізований у 1941 р. Рядовий. Пропав безвісти в 1941 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

&&&

Бучко Василь Георгійович, 1922 року народження, мобілізований 15.05.1944 р.

Бучка Василь Костянтинович, 1906 року народження, мобілізований у 15.05.1944 р. Рядовий, стрілок 119-го запасного полку. Захворів на легеневі сухоти 16.03.1945 р., помер від хвороби 24.04.1945 р. в евакогоспіталі № 4865. Похований в Литві, м. Каунас, В.Шанси, військовий цвинтар, могила 907. Дружина – Бучка Марія Іллінічна (Іллівна). Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бучко Василь Леонтійович, 1916 року народження, мобілізований 11.06.1944 р.

Бучко Василь Матвійович, 1911 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бучка Василь Микитович, 2.03.1918 р.н., мобілізований у січні 1945 р., 127-й стрілецький полк 2-го Білоруського фронту, поранений, повернувся живий, інвалід війни 3-ої групи. Помер 6.11.2011 р. Стаття про нього — на сайті «Гвіздівці»

Бучко Василь Миколайович, 1918 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бучка Василь Павлович, 1924 року народження, мобілізований 19.04.1944 р. Рядовий 1122-го стрілецького полку 334-ої стрілецької дивізії. Загинув 30.01.1945 р. Похований в с. Талово Хайлєнсбергського повіту Східної Прусії (Ольштинське воєводство Польщі). Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бучко Василь Порфирович, 1904 року нар., мобілізований 11.06.1944 р.

Бучко Василь Степанович, 1914 року нар., мобілізований 19.04.1944 р.

Бучко (Бучка) Володимир Артемович, 1922 року нар., призваний 12.06.1944 року Секурянським РВК, в РСЧА з 7.10.1944 р., червоноармієць, 1-й Український фронт, 389-та стрілецька дивізія, 1279-й стрілецький полк; вбитий 28 або 29 квітня 1945 року біля села Кошендорф (Koschendorf, Drebkau) в районі міста Котбус – (Cottbus). Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 835; є копія документу). За зазначенням у архівних документах, похований на цвинтарі села Хальбе (Калева). Це може бути або село Хальбе (Halbe) району Даме-Шпревальд округу Потсдам (за відомостями Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232), але не виключено, що це є сучасне місто Калау (Calau). Зазначені населені пункти знаходяться у землі Бранденбург в Німеччині неподалік одне від одного.

Бучко Володимир Дмитрович, 1920 р. нар. Дата поступлення на службу — 1.10.1944; рядовий 3-го стрілецького батальону 522-го стрілецького полку 107-ої стрілецької дивізії 1-го Українського фронту. Наказом № 2 по підрозділу нагороджений 24.01.1945 р. медаллю «За отвагу» за те, що «в боях по прориву оборони супротивника в районі с. Бехув знищив 4-х солдатів супротивника». Відомості: ЦАМО РФ, картотека нагороджень, шафа 14, ящик 17; ф. 33, оп. 690306, спр. 852, запис № 40424230. Є копія нагородного документу.

Бучко Іван Васильович, 1913 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бучко Іван Георгійович, 1911-1912 р.н., мобілізований 19.04.1944 р. Повернувся, помер у 1994 р. Дружина – Олександра Яківна (1913-1994).

Бучка Іван Георгійович, 9.10.1920 р.н. З 18 серпня 1943 р. до 30 серпня 1944 р. працював на примусових роботах в Румунії. З серпня 1944 р. до травня 1945 р. воював кулеметником у складі 163–го стрілецького полку 2–го Українського фронту. Двічі поранений в ноги.

Бучка Іван Костянтинович, 1911 року народження, червоноармієць, стрілець, призваний Сокирянським РВК в 1941 р., 29.09.1941 р. помер від поранень, які отримав раніше під час бомбардування м. Горький під час розвантаження з пароплаву (відомості з показів свідків). Похований у м. Дзержинськ. Дружина Бучка Марія Степанівна. Відомості – ЦАМО РФ. (є копії документів).

Бучко Іван Парфенійович, 1894 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бучко Іван Федорович, 1910 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Бучко Микола Григорович, 1923 року народження, мобілізований 16.04.1944 р.

Бучка Микола Іванович, 1912 р.н., первісно призваний Секурянським РВК у 1941 р., через 13 зсбр у складі 9-го батальону 29.07.1941 р. ешелоном № 0426 направлений у Сталінград у розпорядження тресту Сантехбуду (трудфронт). У 1942 р. мобілізований на фронт. Червоноармієць, стрілок ЕФ 1316-го стрілецького полку, 24.04.1942 р. отримав осколкове поранення з роздробленням кістки, внаслідок чого розвився сепсис, помер 24.06.1942 р., похований на Преображенському цвинтарі м. Москви 3.07.1942 р., ділянка № 48. Батько – Бучко І.П. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Бучков»; ф. 58, оп. 818883, спр. 1977; також ф. 8214, оп. 44874, спр. 6 (є копії документів).

Бучка Микола Іванович, 25.10.1923 р.нар., учасник Великої Вітчизняної війни, повернувся живий, поранений у бедро.

Бучка Микола Костянтинович, 1917 р.н. Дружина – Анна Семенівна. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Бучко Микола Матвійович, призваний Сєкурянським РВК на трудовий фронт. Вижив, повернувся до села.

Бучка Михайло Артемович, 11.1921 року народження, мобілізований у 1944 р., повернувся з війни важко поранений, без ноги, жив у селі. Помер.

Бучко Михайло Васильович, 1914 або 1916 чи 1917 року народження, служив з 1939-1940 р. строкову службу в румунській армії (м. Ясси), у червні 1940 р. втік, потрапив під обстріл румунських прикордонників під час переправи через Прут. У липні 1941 р. був мобілізований у Червону армію. Наприкінці війни воював у складі 408 стрілецького полку 1-ої Брестської Червопрапорної стрілецької дивізії (2-го формування), дійшов до р. Одер. 10.05.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «Стрільця 2 стрілецького батальйону 408 стрілецького Червонопрапорного полку червоноармійця Бучка Михайла Васильовича, за те, що він у бою за село Хохевцерлин (Німеччина) 28 квітня 1945 року у вуличному бою гранатою знищив 2-х німецьких солдатів і одного взяв у полон». Відомості – ЦАМО РФ. Після розформирування дивізії (Директива ставки ВГК № 11095 від 29.05.1045)   був відправлений на трудовий фронт – на будівництво заводу на Уралі. Повернувся додому, працював залізничним обхідником, згодом жив на станції Сокиряни.  Помер. Є копії документів.

Бучка Павло Парфенійович, 1900 року нар., призваний у квітні 1944 року. 27 червня 1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу»: «…за те, що він в період боїв за місто Берлін з 23 квітня до 2 травня 1945 року, показав себе мужнім і відважним воїном». Відомості ЦАМО РФ.

Бучко Петро Артемович, 1916 р.н., інвалід війни (втратив ногу). Помер у 1999 р.

Бучка Петро Дмитрович, 06.1924 (за інш. даними — 1925) року народження, мобілізований у травні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Бучко Петро Костянтинович, 1911 року народження, мобілізований 16.04.1944 р. Помер у 1947 р. від елементарної дистрофії (від голоду).

Бучко Петро Семенович. Воював у гвардійському підрозділі. Повернувся  з війни. Його нагороди — у музеї гвіздовецької школи.

Бучко Петро Степанович, 1913 року народження, мобілізований 15.05.1944 р.

Бучка Федір Тимофійович, 1906 року народження, мобілізований у 1944 р. Троіцьким РВК (Росія, Алтайський край, Троіцький р-н). Стрілець, рядовий 794 стрілецького полку 232-ої стрілецької дивізії. Вбитий 20.03.1945 р. Похований на північній окраїні села Радвань округу Банська Бистриця в Словаччині. Дружина – Ганна Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232.

Бучко Яків Іванович, 1912 року народження, мобілізований 15.05.1944 р.

&&&

Вербний Іван Семенович, 1903 року народження, призваний 22.04.1944 року Секурянським РВК, червоноармієць 926-го стрілецького полку 250-ої стрілецької дивізії, зник без відомостей 15 січня 1945 року в районі м. Пшасниш Остроленківського воєводства в Польші. Згодом з’ясувалося, що живий, обморожений, направлений до частини і зник безвісті. Та, за даними на травень 1945 р. служив у 229 гаубичному артилерійському Севастопольському полку 77 гаубичної артилерійської Гдинської бригади 26 артилерійської Сивашсько-Штеттинської, двічі Червонопрапорної ордена Суворова дивізії РГК. 22 червня 1945 нагороджений медаллю «За боевые заслуги». У нагородному документі сказано: «Шофера 50-ї батареї червоноармійця Вербного Івана Семеновича за безаварійну роботу, а також за своєчасну доставку боєприпасів залишених у тилах полку в бойові підрозділи частини після прориву оборони супротивника на ріці Одер». Дружина – Вербна Ганна Афанасіївна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 207; ф. 33 оп. 686196, спр. 911; є копії документів) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 232-233.

Вербний Микола Пантелейович, 1921 року народження, мобілізований 12.05.1944 р.

Вербний Петро, народився у травні 1923 р., призваний у 1944 р. Дружина – Вербна Надія. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Видиш Андрій Єфимович (або Єфремович), 1916 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць, помер від хвороби в 1944 р. Похований в м. Барнаул Алтайського краю Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 308-309.

Видиш Борис Максимович (1924 р.н.), мобілізований 01.10.1944 р. Служив в 522 стрілецькому полку, 107 сд, 1 Український фронт. 14.06.1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу». У нагородному документі сказано: «за те, що він у боях за місто Штернберг 05.05.1945 року першим увірвався в місто й знищив 3 солдата супротивника». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Видиш  Борис  Маркович, 1914 року народження, мобілізований 12.05.1944 р.

Видиш  Василь Антонович, 1918 року народження, мобілізований 16.06.1944 р.

Видиш  Василь Григорович, 1923 року народження, мобілізований 16.05.1944 р.

Видиш Василь Федорович, 1912 року нар., призваний 6.07.1944 року Секурянським РВК, рядовий, 6140 стрілецький полк 47-ої Ударної дивізії 8-ої Ударної армії 1-го Білоруського фронту, зник без відомостей у травні 1945 року. Дані – ЦАМО РФ (є копія документу).

Видиш Володимир Васильович, 1926 року нар., призваний 21.05.1944 р. Сокирянським РВК. Останнє місце служби – 235 стрілецька дивізія, червоноармієць, убитий 10.11.1944 р. Похований на цвинтарі дер. Паупельн-Петер Мелишської (?) області Литовської РСР. Мати – Анна Федорівна. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Ведеш»; ф. 58, оп. 18002, справа 1304; є копія документу).

Видиш Володимир Максимович, 1922 р.нар., червоноармієць, 15.01.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу»; 24.03.1945 р. нагороджений Орденом Червоної зірки. Відомості: ЦАМО РФ, картотека нагороджень, шафа 18, ящик 5. Помер у 1985 р.

 

Видиш  Гаврило Йосипович, мобілізований 16.05.1944 р.

Видиш Георгій Іванович, 1894 року нар., мобілізований 15.04.1945 р.

Видиш Григорій Романович, 1898 року нар., мобілізований 19.04.1944 р.

Видиш Даніїл Кирилович, 04.1900 (за іншими даними – 1901) року народження, мобілізований 16.06.1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Видиш  Дмитро Якович, 1902 року народження, мобілізований 16.06.1944 р.

Видиш Єфим Васильович, 10.1911 р.н., неписьменний, дружина – Надія Василівна, мобілізований у 1944 р., рядовий, пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233, а також погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Видиш Іван Андрійович, 1906 року народження — комуніст-підпільник, розстріляний румунським окупантами 12 липня 1941 р. Згідно документу «Список Советских граждан, расстрелянных и замученных немецко-румынскими захватчиками за период оккупации ими территории Сокирянского района Черновицкой области» рахується, як «Ведыщ», 1905 року народження (є копія документу).

Видиш Іван Афанасович, 1920 р.н. (або 05.1919 р.н.), мобілізований у квітні чи жовтні 1944 р. Останнє місце служби – 695 стрілецький полк 221 стрілецької Маріупольсько-Хінганської дивізії, 2-й Білоруський фронт. Відомо, що брав участь у боях у Східній Прусії. Повернувся додому. Відомості з документації Сокирянського РВК і з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Видиш Іван Данилович, 02.1926 р.н., мобілізований 16.05.1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Видиш Іван Моїсейович, 1911 р. нар.

Видиш Іван Олександрович, 1913 р.н., мобілізований 27.06.1941 р. З 19.02.1945 до 09.05.1945 р. служив у військах 1-го Білоруського фронту. За даними на травень 1945 р., червоноармієць 6-ої Артилерійської Мозирської Ордена Леніна Червонопрапорної дивізії РГК, гарматної 1-го дивізіону 21-ої легко-артилерійської бригади. 30.09.1945 р. нагороджений медаллю «За боевые заслуги». У нагородному документі сказано: «03.05.1945 р. південніше с. Дальгов (район Берліна) супротивник почав сильну контратаку. Червоноармієць Ведеш не розгубився. Він разом з бойовим розрахунком відкрив нищівний вогонь по супротивнику. Контратака була відбита з великими для нього втратами. У цьому бою гарматою було знищено: 1 станковий кулемет, 8 солдат супротивника. Особисто сам червоноармієць Ведеш взяв у полон 2-х німців». Відомості — ЦАМО РФ (рахується, як «Ведеш»; ф. 33, оп. 686196, спр. 3262). Є копії документів.

Видиш Іван Тимофійович (також рахується, як «Ведыш»), 21.06.1917 р.н. (або 03.1916 р.н. за даними погосподарської книги сільради за 1944-46 р.р.), неписьменний. Мобілізований Секурянським РВК у 1941 р.; 13.07.1941 р. прибув з 7-ої будівельної роти у м. Сквірі до військово-пересильного пункту 176 азсп 6 гв. армії; 29.07.1941 р. прибув до військово-пересильного пункту 13 зсбр і в той самий день в команді № 748 відправлений до тресту «Сантехбуд» в м. Сталінград (трудфронт). Згодом, 6.10.1944 р. Октябрським РВК Алтайського краю повторно призваний і через Барнаульський ВПП направлений до Омського ВПП. Згодом, рядовий 164-го стрілецького полку 33-ої стрілецької дивізії. Загинув 21.09.1944 р. Похований в с. Єргеме Валкаського району в Латвії. Дружина – Пелагея. Відомості: погосподарська книга сільради 1944-46 р.р.; метрична книга Св.-Дмитрівської церкви; Книга пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233, але за даними цієї Книги пам’яті помилково значиться, як 1925 року нар.). Також відомості ЦАМО РФ, ф. 8214, оп. 44874, спр. 6; ф. 8468, оп. 27388, спр. 8; фонд «Барнаульський ВПП», оп. 110088. Є копії документів.

Видиш Іван Федорович, 1901 р.н., мобілізований у 1944 р. Через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу. Зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей поки що не має.

Видиш  Іван Фомович (Фомич), 1901 року народження, мобілізований 15.04.1945 р.

Видиш  Максим Григорович, 1901 року народження, мобілізований 12.05.1944 р.

Видиш Максим Петрович. Нагороджений медаллю «За взятие Берлина» та іншими нагородами. Повернувся з війни. Помер. Його нагороди — у музеї гвіздовецької школи.

 

 

Видиш  Максим Федорович, 1908 р. нар., мобілізований 16.06.1944 р.

Видиш Микола Васильович (записаний – «Ведеш»), 1927 р. нар.

Видиш Микола Георгійович, 01.06.1926 року народження, учасник Великої Вітчизняної війни з  11.1944 р. до 03.1945 р.,  183, 111 стр. полк 1, 2, 3 Українського фронту. Повернувся з війни, інвалід війни 1-ої групи. Помер у 20__ р.

Видиш  Микола Григорович, 1900 року народження, мобілізований 12.05.1944 р.

Видиш Микола Григорович, 1916 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий 783 стрілецького полку 229-ої стрілецької дивізії. Загинув 31.01.1945 р. Похований в с. Вольфгрунд Опольського воєводства в Польщі. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Видиш Микола Данилович, 02.1927 р.н., мобілізований у грудні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Видиш Микола Дем’янович, 1907 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 309.

Видиш  Микола Іванович, 1904 року народження, мобілізований 12.05.1944 р.

Видиш  Микола Іванович, 1925 року народження, мобілізований 12.05.1944 р.

Видиш Микола Іванович, 1926 року народження, призваний 16.05.1944 році Секурянським РВК, червоноармієць, стрілець 332 стрілецького полку 241-ої стрілецької дивізії, вбитий 20.11.1944 року. Похований 670 м. на південний захід від села Крайна Поляна (Krajná Poľana) округу Свидник (Svidník, Прешовський край Словаччини). Мати – Видиш Ганна Федорівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 15; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Видиш Микола Тимофійович, 1925 р.н., призваний Секурянським РВК 16.04.1944 р., червоноармієць 33 Холмської Червонопрапорної стрілецької дивізії. Убитий в бою 21.09.1944 р. Дружина – Пелагея Андріївна. Відомості ЦАМО РФ (рахується – «Ведыш»; ф. 58, оп. 18002, спр. 996; є копія документу).

Видиш Михайло Афанасійович, 1907 року народження, призваний у травні 1944 р. Секурянським РВК, помер дорогою від призовного пункту до місця комплектування (відомості від Кучерявого Василя Олександровича) – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей не має.

Видиш  Михайло Васильович, 1904 року народження, мобілізований 16.06.1944 р.

Видиш  Михайло Олексійович, 1904 року народження, мобілізований 16.05.1944 р.

Видиш Олексій Васильович, 1914 р.н., призваний у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Видиш  Петро Григорович, 1925 року народження, мобілізований 16.06.1944 р.

Видиш Петро Карпович, 1918 року народження, мобілізований в 04.1944 р., трудармієць, п/п 39270 «П». Вважається зниклим безвісти у квітні 1945 р., останній лист від нього надійшов 16.02.1945 р. Дружина – Анастасія Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Вадыш»; ф. 58, оп. 977521, спр. 483). За відомостями Книги пам’яті України «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995 (т. 3, стор. 309), пропав на Уралі у 1944 р., що малоймовірно, зважаючи на наявні архівні документи.

Видиш Петро Михайлович, приблизно 1924 року народження, вояк 5-го батальону (чета I) 2-ої Пролетарської дивізії партизанської Народної Визвольної Армії Югославії (спочатку розвідник і підривник, згодом перебував у складі військової агітаційно-концертної бригади НВАЮ), після війни жив і помер в 70-х роках в Херсонській області.

Видиш  Степан Михайлович, мобілізований 25.05.1944 р.

&&&

Владковський Леонід Павлович, 1916 р.н., мобілізований у травні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Гаіна Олєксандр Петровіч, 1905 року народження, призваний у 1944 році Секурянським РВК, червоноармієць, стрілець, останнє місце служби — п/п 08758-Щ (1203-й стрілецький полк); зник без відомостей 2 травня 1945 року у Німеччині. Дружина – Гаїна Катерина Кирилівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копії документів).

&&&

Гангал Андрій Іванович, 1908 (по інш. даних – 1911) року народження, мобілізований у жовтні (по інш. даних – 15 квітня) 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Гангал Василь Андрійович, 1905 р. нар. Повернувся з війни. Нагороджений медаллю «За Победу над Германией» та інш. нагородами, які зберігаються у музеї гвіздовецької школи. Помер у 1981 р.

 

 

Гангал Василь Данилович, 1912 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Дружина – Єфимія. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233 і Кучерявого Василя Олександровича. За відомостями ЦАМО РФ рахується Гангал Василь Данилович, 1908 року народження, який проходив службу у 230-му стрілецькому полку, поранений у бою 7 березня 1945 р., проходив лікування у 155-му окремому медсанбаті (ОМСБ) 185-ої стрілецької дивізії, був евакуйований для подальшого лікування, інших відомостей не має (ф. 58, оп. 18004, спр. 61; є копія документу).

Гангал  Василь  Дмитрович, 1908 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал  Василь  Іванович, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал Василь Михайлович, 1923 року народження, призваний 24.04.1944 року Секурянським РВК, гв. червоноармієць, останнє місце служби — в/ч п/п 78079 (842-й  стрілецький полк 240 стрілецької дивізії), вбитий 26.12.1944 року. Похований на цвинтарі села Батка (Bátka) округу Рімавська Собота (Rimavská Sobota) у Словаччині. Мати – Олена Єфимівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, справа 97; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Гангал Василь Олексійович, 1922 року народження, мобілізований у 1944 р. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Гангал Віктор Андрійович, 1921 року народження, призваний Секурянським РВК 27.04.1944 р., червоноармієць, водій 171 ГАБР 4-го артилерійського дивізіону прориву РГК 28-го гаубичного артилерійського полку 1-го Українського фронту. За відомостями ЦАМО РФ (рахується, як «Гонгол» — ф. 58, оп. 18003, спр. 1281 і 1359, а також, як «Гангал» — ф. 58, оп. 18003, спр. 1357; є копії документів) вважався убитим 24.01.1945 р. і похованим на північно-західній окраїні д. Ульсбердорф в Німеччині, про що батькові – Андрію Семеновичу було надіслано повідомлення. Згодом з`ясувалося, що важко поранений, потрапив до госпіталю п/п 59837. Повернувся додому.

Гангал Георгій Гаврилович, приблизно 1910 — 1914 року народження, призваний Секурянським РВК у 1944 р. – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей не має.

Гангал Георгій Ісідорович (Сидорович), 1907 року народження, рядовий, призваний Сокирянським РВК у 1944 р. Рядовий 298 стрілецького полку 186 стрілецької дивізії 2-го Білоруського фронту; п/п 33415«Т». Загинув у бою о 19 год. 18 січня 1945 р. в місті Бродища (село Брьодшен) Східної Прусії (Краснознаменський район Калінінградської області Росії). Відомості ЦАМО РФ (є копії документів) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233. За відомостями Книги пам’яті Калінінградської області на цей час похований в селищі міського типу Весново, Краснознаменського р-ону Калінінградської області.

Гангал Георгій Леонтійович, приблизно 1926 року народження, вояк (розвідник і підривник, згодом командир чети) 5-го батальону (чета I) 2-ої Пролетарської дивізії партизанської Народної Визвольної Армії Югославії (1944-45 рр.). Був двічі поранений: у  жовтні 1944 р. та на початку 1945 р. в районі м. Коношвар (Угорщина). Після війни жив і в 70-х роках помер в м. Унгени Молдавії. (Джерела: згадки родичів і друзів; статті і інші публікації: В.Н. Казак. «Побратимы. Советские люди в антифашистской борьбе народов балканских стран 1941 – 1945». М., «Мысль», 1975, стр.  54 – 55; Р. Пелинская. «Привала нет». «Югославы звали его Джордже». Кишинев, «Картя молдовеняскэ», 1971, стр. 2 — 16; «Участие Советских людей в Европейском движении сопротивления (список лит. за 1960-1975 гг.) / сост. М.А. Яковлева; ГПБ, Справ.-библиогр. архив. — [Л.], 1975. — 46 с. — 481 зап.»).

Гангал  Георгій Никифорович, 1916 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал  Георгій Сидорович, 1907 року народження, мобілізований у 1944 р. За розповіддю Гангала Федора Кириловича, його двоюрідний брат Гангал Георгій Сидорович (на той час батько трьох дітей) був смертельно поранений в одній з атак, і помер на його руках просивши, щоб він допоміг його сім’ї.

Гангал  Григорій Григорович, 1906 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Гангал  Г. Федорович, 1906 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал  Дмитро Миколайович, 1913 року народження, мобілізований 15.04.1944 р.

Гангал  Іван Іванович, 1902 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал Іван Іванович, 1905 року народження, мобілізований у 1941 р. Рядовий 835-го санітарного батальону. Пропав безвісти у листопаді 1942 р. Відомості ЦАМО РФ (фонд 58, опис 818883, справа 695 (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Гангал Іван Ісидорович (Сидорович), 1910 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Гангал Іван Кирилович, 1904 року народження, мобілізований 15.04.1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Гангал Іван Костянтинович, 1920 року народження, мобілізований 5.09.1944 р. Рядовий 472 стрілецького полку 100-ої стрілецької дивізії. Загинув 23.01.1945 р. Похований в селі Розкохув Хжанувського повіту Краківського воєводства в Польщі. Батько – Гангал Костянтин Данилович. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Гангол»; ф. 58, оп. 18003, спр. 127; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Гангал Іван Петрович, 1920 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Пропав безвісти у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 309.

Гангал  Іван Сидорович, 1910 року народження, мобілізований у 1944 р.

Гангал Іван Степанович (1923 р.н.), призваний у 1944 р. За даними на 1945 р. постійним місцем служби був 473 стрілецький полк 154 стрілецької дивізії 3 Білоруського фронту.  25.04.1945 р. нагороджений медаллю «За бойові заслуги». У нагородному документі сказано: «…за те, що він при наступі на населений пункт Дівонс, ст. Побятен (Східна Пруссія) 13-14 квітня 1945 року вчасно й точно подавав відомості про втрати особового складу й озброєння, а також під артилерійським вогнем супротивника неодноразово доставляв боєприпаси безпосередньо в бойові роти». Згодом – 9-й гв. стрілецький полк 3-го Забайкальського фронту. Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Гангал Микола Григорович (або Гаврилович), 1918 р.н., призваний у травні 1944 року Секурянським РВК і направлений до 6-го запасного стрілецького полку, рядовий, автоматчик, останнє місце служби — 204-й стрілецький полк; за наявними відомостями загинув 2.04.1945 року після звільнення м. Каунас при підході до м. Кенігсберг. Мати – Гангал Катерина Гаврилівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58,оп. 977532, спр. 33; є копія документу), та погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Гангал Микола Ілліч, 1911 року народження, трудармієць, помер в поселенні Чусовая Пермської області.

Гангал  Микола Карпович, 1925 року народження, мобілізований 16.05.1944 р.

Гангал  Микола Кирилович, 1895 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал  Микола Костянтинович, 20.05.1918 р.н., неписьменний, мобілізований 16.05.1944 р. Батько – Костянтин Данилович, 1884 р.н., мати – Ірина Якимівна, 1893 р.н. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Помер 3.03.2004 р.

Гангал  Микола Миколайович, 1926 року народження, мобілізований 15.04.1944 р.

Гангал Микола Олексійович (записаний «Гангул»), 1903 р. нар., червоноармієць. 7.05.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу».

 

 

Гангал  Микола Семенович, 1918 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал Павло Іванович, 1908 р.н., неписьменний, дружина – Василина, 1916 р.н. Мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Гангал  Павло Костянтинович, 1917 року народження, мобілізований 25.05.1944 р.

Гангал Петро (можливо – Захарович), 1902 року народження, мобілізований у червні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Гангал  Петро Іванович, 1907 року народження, мобілізований 19.04.1944 р.

Гангал Петро Михайлович, 1920 року народження, призваний у 1944 році Секурянським РВК, червоноармієць,  останнє місце служби 229 стрілецький полк 8-ої стрілецької дивізії. Зник безвісти 6 січня 1945 року при звільненні села Бодоли Кошицького району (округу) Словаччини; ймовірно – загинув і там похований. Мати – Олена Євстафіївна. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу).

Гангал  Петро Федорович, 1921 року народження, мобілізований 25.05.1944 р.

Гангал Семен Филипович, 1.10.1923 р.н., мобілізований 19.04.1944 р., повернувся з війни, інвалід війни 2-ої групи. Помер 13.07.2010 р. Дружина Марія Гаврилівна, 14.06.1932 р.н., померла 4.11.2016 р. Є портрет.

Гангал Федір Іванович (1903 р.н.), призваний у травні 1944 р. Останнє місце служби – 70 Механізована Проскуровська Червонопрапорна бригада 9-го Механізованого Києвсько-Житомирського Червонопрапорного Ордена Суворова 2-ої ступеня корпуса 3-ої Гвардійської танкової армії. 18.03.1945 р. нагороджений медаллю «За бойові заслуги». У нагородному документі сказано: «При відбитті контратаки супротивника 1-го березня 1945 року, працюючи гарматним номером старший сержант Гангал сміливо й енергійно готував снаряди для стрілянини, у результаті чого гармата, при якій він працював, знищила до 20 німців і контратаку було відбито. 3-го березня в районі Гісеманедорф, під час стрільби із закритої вогневої позиції, т. Гангал виконував обов’язки гарматного номера, не відходячи від гармати, готував снаряди для ведення вогню, в результаті чого пушка знищила одну автомашину й придушила вогонь мінометної батареї супротивника». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Гангал Федір Кирилович, 1913 року народження, мобілізований 15.04.1944 р., служив у 298 стрілецькому полку 186 Брестської Червонопрапорної стрілецької дивізії 65-ої армії 2-го Білоруського фронту. Повернувся до дому. Відомості – з документів Сокирянського РВК (є копія). Помер у 1983 р.

&&&

Гладкий Володимир Якович, 1924 року народження, призваний 19.04.1944 р. Секурянським РВК, червоноармієць, останнє місце служби – 8-ма стрілецька дивізія; зник без відомостей. 29 грудня 1944 р. його було поранено і направлено до шпиталю п\п 25563 (3369-й евакогоспіталь, м. Вільнюс, Літва), звідки був ним відправлений 12.01.1945 р. один лист до дому, подальших відомостей не має. Мати Ганна Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документів, в т.ч. листа).

Гладкий Володимир Якович, 1926 року народження, призваний 25.05.1944 р.

Гладкий Дмитро Якович, 1918 року народження, призваний 19.04.1944 р.

&&&

Голяк Григорій Антонович, 1924 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Голяк Микола Павлович, 1923 р.н., призваний 15.04.1944 р. Повернувся. Помер у 1959 р.

Голяк Павло Васильович, 1907 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Голяк Павло Якович, 1925 року народження, призваний 15.04.1944 р.

&&&

Гомелько Іван Никифорович, 1911 року народження, призваний 16.05.1944 р.

&&&

Григорівський Микола Іванович, 1903 року народження, призваний 19.04.1944 р.

 &&&

Грубий Василь Спиридонович, 1911 року народження, призваний Секурянським РВК (напевне – у 1940-41 р.), мол. сержант, заступник командира відділення, 238-й стрілецький полк, 186-та стрілецька дивізія, загинув 14.09.1943 року. Похований північніше м. Дятьково Орловської (нині – Брянської) області. Дружина – Груба Ганна Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18001, спр. 771; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233.

Грубий Григорій Єфимович, 05.1877 року народження (відомості погосподарської книги 1944 р. щодо року народження можуть бути помилковими), мобілізований у травні 1944 р.

Грубий Георгій Єфимович, 02.1911 року народження, мобілізований у червні 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Грубий Дмитро Григорович, 2 листопада 1920 р.н. (згідно погосподарської книги 1944-46 рр. – 1929 р.н.). З 18 серпня 1943 р. до 30 серпня 1944 р. працював на примусових роботах в Румунії. Мобілізований у травні 1944 р., на фронті з грудня 1944 р. — 36-й стрілецький полк 1-го Українського фронту, важко поранений у ногу, інвалід 2-ої групи. Відомості від Грубого Д.Г. та з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Грубий Іван Георгійович, 1.09.1918 р.н., призваний 19.04.1944 р., на фронті з листопада 1944 р. – 120-й стрілецький полк 2-го Білоруського фронту. Помер 25.01.2005 р. Є фото.

Грубий Іван Кирилович, 1923 року народження, призваний 15.04.1944 р.

Грубий Іван Спиридонович, 1919-1920 р.н., мобілізований у квітні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Помер у 1975 р. Є фотопортрет.

Грубий Микола Андрійович, 1918 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Грубий Микола Спиридонович, 1924 року народження, призваний Секурянським РВК у 1944 р., єфрейтор, 406-го стрілецького полку 124-ої стрілецької дивізії. З липня 1944 р. брав участь в боях на Ленінградському фронті. З жовтня 1944 р. в рядах 3-го Білоруського фронту.  Останнє місце служби – штаб 124-ої стрілецької дивізії, вбитий 17 або 23.01.1945 року. Похований на східній окраїні Граскаилау р-ну Гольдбах в Східній Прусії (село Поддубное Гвардейского району Калінінградської області Росії). Мати – Груба Ірина Яківна. 05.03.1945 р. посмертно нагороджений орденом Орденом Вітчизняної війни II ступеню. У нагородному документі сказано: «У бою під Пількалленом в січні 1945 р. вогнем з ручного кулемета знищив десант самохідної гармати супротивника, непохитно відбивав контратаки німців. У наступному бою був поранений, а потім убитий». Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 239) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233. Є копії документів.

Грубий Микола Степанович, 1924 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Грубий Михайло Георгійович, 1911 року народження, мобілізований у 1944 р. Стрілець, рядовий 713 стрілецького полку 171-ої стрілецької дивізії. Загинув 19.02.1945 р. Похований в м. Калліс Померанської провінції Німеччини (нині — Каліш-Поморський Кошалінського воєводства в Польщі), могила 701, 3-й у 1-му ряді. Дружина – Грубая (Груба) Пелагея Сільверстівна  Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 341; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 233-234.

Грубий Михайло Григорович – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей не має. Не виключено, що мається на увазі нижчезазначений  Грубий Михайло Георгійович.

Грубий Михайло Кирилович, 1915 року народження, мобілізований у червні 1941 р. Секурянським РВК. Стрілець, сержант 270-го гвардійського стрілецького полку 89-ої гвардійської стрілецької дивізії. Вбитий 30.01.1944 р. Похований на висоті 215,9 в Олександрівському районі Кіровоградської області. Мати – Груба Ганна Федорівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18002, спр. 111; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234. Згадка про бій на висоті 215,9 є у статті С. Гребенюка «Уроки Корсунь-Шевченковской операции».

&&&

Грушецький Василь Миколайович (записаний – «Грушевский»), 1925-1927 р.нар., мобілізований у 1944 р., у грудні 1944 чи у січні 1945 прибув до Чернівецького пересильного пункту; водій 92-го запасного стрілецького полку 13-ої запасної стрілецької дивізії. Повернувся з війни. Відомості: ЦАМО, фонд 8378, а також – погосподарська книга сільради. Є копії документів.

Грушецький Василь Митрофанович, 1917 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Грушецький  Василь  Никифорович, 1925 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Грушецький Василь Степанович, 1901 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Грушецький Георгій Єпіфанович, 1902 р.н., мобілізований у 1944 р.; через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу.

Грушецький  Григорій А., 1902 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Грушецький  Кирило Сидорович, 1896 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Грушецький  Микола Митрофанович, 1926 року народження, призваний 16.05.1944 р.

Грушецький Микола Семенович (14.12.1922 – 24.06.1970), мобілізований у червні 1944 р., воював у складі 2-го Українського фронту (Румунія, Угорщина, Австрія), нагороджений бойовими нагородами. Після завершення війни з Німеччиною, у складі свого військового підрозділу восени 1945 р. брав участь у війні з Японією (Манчжурія).

Грушецький Михайло Миколайович, 1922-1923 року народження, мобілізований 19.04.1944 р. гв. червоноармієць 240-го гвардійського стрілецького полку 74-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 19.04.1945 р. Похований на південно-східній окраїні с. Фрідерсдорф (могила № 2), Зєєловський округ провинції Бранденбург (Кюстрин р-н округ Франкфурт) у Німеччині. Батько – Микола Єфимович. Відомості ЦАМО РФ (рахується – «Грушицкий»; ф. 58, оп. 18003, спр. 687; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Грушецький  Михайло П., 1917-1918 р.н., письменний, дружина – Надія Яківна, призваний 19.04.1944 р. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Грушецький  Петро Кирилович, 1901 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Грушецький  Семен Спиридонович, (17.11.1897 — 25.11.1981), учасник 1-ої Світової війни і Хотинського повстання; член Румунської Комуністичної партії з 1929 року, член підпільного ревкому (революційного комітету) з 1931 року, член підпільного Хотинського обласного комітету (див. відповідні Книги пам’яті); призваний 19.04.1944 р. в перші післявоєнні роки – голова виконкому сільради.

Грушецький  Яків Павлович, 07.1903 р.н., дружина – Марія Іванівна; призваний 19.04.1944 р. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Гуйда Микола Гаврилович, 1.04.1918 р.н., призваний Сокирянським РВК, в РККА з 7.10.1943 р., на фронті з 19.08.1944 р., червоноармієць, мінометник 2-ої мінометної роти 60-го стрілецького полку 60-ої стрілецької Новгородської Червонопрапорної дивізії 14-ої армії Карельського фронту. Нагороджений 21.10.1944 р. медаллю «За отвагу»: «Мінометника 2-ої мінометної роти червоноармійця Гуйда Миколу Гавриловича, за те, що під час прориву оборони супротивника в районі висоти Ортлер – Карельський фронт 7.10.44 р. під вогнем супротивника висунувся з мінометом на нову вогневу позицію і вогнем забезпечив просунення». Згодом проходив службу у складі 316-го гвардійського стрілецького полку 102-ої гв. стрілецької Новгородсько-Померанської Червонознаменної ордена Суворова і Червоної зірки дивізії 2-го Білоруського фронту. При цьому вдруге був нагороджений медаллю «За отвагу» 21.04.1945 р.: «Мінометника 2 мінометної роти – Гвардії червоноармійця Гуйда Миколу Гавриловича…,  за те, що при прориві німецької оборони в районі гори Великий Харіквайвіш, вогнем свого міномету придушив вогневу позицію німців, знищив до 10 солдатів. У період бойових дій полку на підступах до міста Гдиня в районі села Циссау 28.3.1945 г. виказав мужність і відвагу, під вогнем супротивника швидко заряджав свій міномет, вогнем якого були придушені 2 вогневих точки супротивника і забезпечений успіх просунення стрілецького взводу». Був поранений, повернувся до дому. Помер 20.12.1992 р. Відомості: ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 690155, спр. 7377, запис № 34967926; також опис 686196, спр. 4654, запис № 25917720. Є копії документів, фотопортрет.

Гуйда Павло Гаврилович, 1911 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Пропав безвісти у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 309.

&&&

Гуцол Василь Карпович, 1909 року нар. Останнє місце служби – 1186 АП. Помер від ран 05.04.1945 р. Похований на кладовищі м. Берсмуйж, Єлгавського повіту (нині Добельський  повіт), Латвія. Дружина – Варвара Степанівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Гуцел»; ф. 58, оп. 18003, спр. 914; є копія документу).

Гуцол Василь Корнійович, 1909 року народження, мобілізований у 1944 р. (за іншими даними призваний у 1941 р.). Рядовий. Був двічі поранений. За даними на початок 1945 р. служив у 1186-му (перевірити – чи не стрілецький) Армійському Винищувальному Протитанковому полку. 14.01.1945 нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «За те, що під час прориву оборони супротивника 23.12.1944 р. у районі Нетермуйжа діяв сміливо при гарматі й його підрозділ гармати знищив 2 кулемети й один бліндаж. 05.01.1944 р. при відбитті контратаки танків супротивника в районі Веццерпі, тов. Гуцол хоробро бився при гарматі і зі свого автомата розстрілював німецьких автоматників, що сиділи на танках. У цьому бою т. Гуцол убив 3 німців». Помер від поранень 5.04.1945 р. в 1369 ВЕГ. Похований в с. Вецмуйжа (Vecmuiža) Єлгавського району в Латвії. Відомості ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234. Є копії документів.

Гуцол  Єфим  Михайлович, 1895 року народження, призваний 25.05.1944 р.

Гуцол  Іван Васильович, 1916 року народження, призваний 19.04.1944 р.

Гуцол Іван Михайлович, 1920 року нар., призваний Сокирянським РВК. Рядовий, стрілець, Останнє місце служби – 2-га Повітряно-десантна Гвардійська дивізія. Убитий під час бою 14 жовтня 1944 року в районі м. Верецке-Нижнє (висота 789) в Чехословаччині. Дружина – Параскева Григорівна.  Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Гуцор»; ф. 58, оп. 18002, спр. 1171; є копія документу).

Гуцол Іван Никифорович, 1914 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Пропав безвісти у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 309.

Гуцол Олександр (або Максим; в селі його називали — Сюня) Нікіфорович. Призваний у 1944 р. Дуже важко був поранений у 1944-45 р.р., привезли його до дому на підводі, він дуже сильно страждав від поранень, через короткий час помер.

Гуцол  Петро Захарович, 1918 року народження, призваний 25.05.1944 р.

Гуцол Петро Калинович,  1902 (за іншими відомостями – 1903) року народження, призваний в 1944 році, червоноармієць, стрілець. Останнє місце служби – 695 стрілецький полк 221 стрілецької Маріупольсько-Хінганської дивізії, 2-й Білоруський фронт. Убитий в бою 12.02.1945 р. під час наступу у Східній Пруссії. Похований односельчанином Видишем Іваном Афанасовичем. Дружина – Гуцол Катерина Остапівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18004, спр. 684).

Гуцол Петро Корнійович, 1904 року народження, мобілізований 14.05.1944 р. Рядовий 695-го стрілецького полку 221-ої стрілецької дивізії. Загинув 19.01.1945 р. Похований в с. Солнечное Німанського району Калінінградської області в Росії. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Гуцол  Петро Костянтинович, 1904 року народження, призваний 25.05.1944 р.

Гуцол Петро Никифорович, 1911 (за іншими відомостями – 1917 чи 1919 р.) року народження, призваний 15.04.1944 року Секурянським РВК, стрілець, рядовий 1216-го стрілецького полку 364-ої стрілецької дивізії. За наявними відомостями – вбитий під час взяття м. Варшава 15.11.1944 р., похований також у Варшаві, точне місце не відоме. Дружина – Катерина Григорівна. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234 і ЦАМО РФ фонд 58, опис 977520, справа 337 (є копії документів).

Гуцол  Семен Никифорович, 1916 року народження, призваний 15.04.1944 р.

Гуцол  Семен Никифорович, 1926 року народження, призваний 25.05.1944 р.

Гуцол  Федір Іванович, 1901 року народження, призваний 19.04.1944 р.

&&&

Гуцул  Василь Гаврилович, 1908 року народження, призваний 19.04.1944 р.

&&&

Димак  Василь  Онуфрійович, 1903 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Димак Петро Онуфрійович, 1911 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

&&&

Диманюк (Диминюк) Іван Никифорович, 1912 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у серпні 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

&&&

Довгань Василь Михайлович, 9.06.1925 р.нар., освіта – 2 кл., призваний 8.05.1944 р. Рядовий 1-го С.Б. запасного 200-го стрілецького полку 47-ої запасної стрілецької бригади; поранений снайпером в обличчя; 25.04.1945 р. вибув до госпиталю 2614 в м. Папу. Згодом — 7.05.1945 р. з військово-пересильного пункту 237-го армійського запасного полку вибув  до комендатури м. Берліну. Повернувся з війни. Мати – Пелагея Михайлівна. Відомості: ЦАМО, фонд 8496, опис 168526, справа 29, а також фонд 8530; а також погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Є копії документів. Помер 2.08.1995 р. Є фотопортрет.

Довгань  Володимир  Михайлович, 1925 року народження, призваний 15.04.1944 р.

Довгань Михайло Миколайович,  1892 чи 1900 р.нар., народився в м. Секуряни, жив у с. Гвіздівці, неписьменний. Мобілізований 15.04.1944 р. Рядовий 628-го стрілецького полку 174-ої Борисівської стрілецької дивізії 31-ої армії Білоруського фронту. Загинув 28.10.1944 р. Похований на Без`їмській висоті на західній окраїні с. Подновінки Сувалківського воєводства в Польщі. Дружина – Пелагея Михайлівна. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Долгань» і «Доугань»; ф. 58, оп. 18002, спр. 1361; є копія документу), а також Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234, а також погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Дунькал Василь Іванович, 1902 р. нар., мобілізований у 1944 р. Через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу.

Дунькал Петро Іванович, 1907 р. нар. Мобілізований у 1941 р., через 13 запасний стрілецький полк 28.07.1941 р. направлений на трудовий фронт в трест 58 м. Ульяновськ. Згодом повторно призваний. Загинув у 1944-45 роках: родині надійшло повідомлення, що «загинув геройською смертю». Відомості: ЦАМО РФ, ф. 8214, оп. 44874, спр. 5, а також усні повідомлення.

&&&

Дячук Андрій Іванович, 1918 року народження, призваний 15.04.1944 р.

Дячук Василь Кирилович (1924 р.н.), мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Дячук Захарій (Захар) Омельянович (або Дмитрович), 1911-1912 р.н., неписьменний, дружина – Марія Вікторівна; мобілізований 15.04.1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234 та погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Дячук Іван Омелянович, 1905 року народження, мобілізований у 1944 р. (за іншими даними – у 1941 р.) Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Дячук Кирило Омельянович, 1906 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. Похований у м. Пермь (на той час – м. Молотов) Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 310.

Дячук Макарій Омельянович, 1911 року народження, мобілізований Секурянським РВК у квітні 1944 року, червоноармієць стрілець 343-го стрілецького полку 38-ої дивізії. Убитий 25.12.1944 р. при взятті м. Тернолля (Чехословаччина). Дружина – Єлена Максимівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Дячук» і як «Дясук»; ф. 58, оп. 977520, спр. 34; є копія документу).

Дячук Петро Тимофійович, 1912 року нар., мобілізований у червні 1941 р. На фронті з листопада 1944 року – їздовий батареї Управління Командуючого артилерією 91 СКК. 15 травня 1945 р. нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. і ЦАМО РФ.

&&&

Єсеницький Микола Степанович, 1914 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Злагода Василь Андрійович, 1907 року народження, призваний у 1944 році Секурянським РВК, червоноармієць, рядовий, 311-го стрілецького полку 108-ої гвардійської стрілецької дивізії, за наявними відомостями – вбитий у бою 21.03.1945 р., похований на господарському дворі Детріц у 2-х км. на північний схід від станції Аба (Aba) по залізниці Шарбогард-Берген (округ Фейєр Угорщина). Дружина – Любов Кирилівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 622; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Злагода Василь Іванович, 1913 року народження, призваний у 1944 р.

Злагода Василь Миколайович, 1903 року народження, призваний 11.05.1944 р.

Злагода Павло Миколайович, 1899 року народження, призваний 11.06.1944 р.

&&&

Кожокар Іван Федорович, 1902 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Пропав безвісти у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 310.

Кожокар Микола Андрійович, 1895 року народження, призваний 21.05.1944 р.

&&&

Козловський Олексій Миколайович, 1924 року народження, призваний 21.06.1944 р.

&&&

Козороз Василь Гаврилович. У 1944 р. переховувався від мобілізації, був затриманий і через Чернівецький пересильний пункт доправлений до 53-го запасного полку, що дислокувався у Харкові. За наклепом був поміщений до перевірочного спецтабору НКВС на території старого тюремного замку на Холодній горі в м. Харкові. Згодом був направлений на фронт (?), подальша доля не відома.

Козороз Василь Іларіонович, 1922 р.нар, учасник війни, повернувся.

Козороз Василь Михайлович (записаний «Казороз»), 1927 р. нар., рядовий.

Козороз Василь Федорович, 1920 або 1926 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий 73-го стрілецького полку 33-ої стрілецької дивізії. Загинув 18.09.1944 р. Похований в с. Кенепес Валгаського району в Естонії. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Козороз Василь Якович, 1924 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Козороз Володимир Васильович, 1911 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Козороз Володимир Федорович, 1923 року народження, мобілізований у 1944 р. Секурянським РВК. Стрілець, рядовий. Останнє місце служби – польова пошта 73760 (82-й стрілецький полк). Пропав безвісти 11.01.1945 р. Батько – Козороз Федір Васильович. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Козороз Георгій Кирилович, 1905 р. нар. Через 13 зсбр 28.07.1941 р. в складі 737-го батальону ешелоном № 0419 вибув в стройтрест 7. Відомості: ЦАМО РФ, ф. 8214, оп. 44874, спр. 5. Є копії документів. Повернувся, з 03.1950 – до 04.1950 р. був в.о. голови к-спу ім. Г.І. Котовського с. Гвіздівці.

Козороз Іван Гаврилович, 1908 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Козороз Іван Тимофійович, 01.01.1920 р.н. Дружина – Ольга Андріївна. З 18 серпня 1943 р. до серпня 1944 р. працював на примусових роботах у Румунії. З вересня 1944 р. мобілізований, учасник Великої Вітчизняної війни, 5-й стрілецький полк 2-ої гв. дивізії 4-го Українського фронту, тричі поранений, інвалід війни 2-ої групи. Помер. (Відомості: погосподарська книга сільради за 1944-46; стаття на сайті; є фото).

Козороз Максим Гаврилович, 1916 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Козороз Михайло Гаврилович, 1916 року народження, призваний у червні 1941 року (або у 1944 р.) Секурянським РВК, солдат, стрілець, вважається, що пропав безвісти у 1941 р., перебуваючи у полоні в таборі № 120 м. Холм. Визнаний зниклим без відомостей у червні 1944 року. Дружина – Козороз Олександра Романівна. Відомості ЦАМО РФ (є копія документу)  і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Козороз Михайло Кирилович, 1900 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Козороз Олексій.

Козороз Петро Тимофійович, 1926 року народження, призваний 11.06.1944 р.

Козороз Яків А., 1896 року народження, призваний 21.06.1944 р.

&&&

Колєсніков (можливо, що справжнє прізвище — Колісник) Петро Арсентійович, рядовий, загинув у травні 1944 р. (відомості з Книги пам’яті Луганської області;

&&&

Колісник Василь Іванович, 1911 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 310.

Колісник Георгій Костянтинович, 1913 року народження, призваний у 1944 р. Рядовий 298-го стрілецького полку 186-ої стрілецької дивізії. Помер від ран 26.01.1945 р. у 167-му ОМСБ. Похований в с. Пакгнидово Варшавського воєводства в Польщі. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Колісник Григорій Іванович, 1899 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Колісник Григорій Костянтинович, 1925 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Колєснік Іван Гаврилович, 1903 р.н., призваний 21.06.1944 р.

Колісник Іван Георгійович, 1920 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

Колісник Микола Костянтинович, 1907 року народження, призваний у 1941 р. Рядовий 504-го стрілецького полку 107-ої стрілецької дивізії. Загинув 28.08.1942 р. Похований в м. Вороніж (Росія), північна окраїна гаю «Фигурная», а за іншими відомостями — Воронежська обл., Семилукський р-он, с. Подгорное, південно-східна окраїна. Дружина – Ганна Єфимівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Колесник»; ф. 58, оп. 18001, спр. 397 і оп. 818883, спр. 1871) та Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 234.

&&&

Копєйка (або Копєйко, або Копійко, або Копійка) Василь Степанович, приблизно 1920 року народження, виходець з Київщини, вчитель, перший вчитель і директор Гвіздовецької школи у 1940-41 роках, загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни

&&&

Костриж Василь Дмитрович, 1926 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Василь Іванович, зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув.

Костриж Василь Іванович, 1904 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Василь Іванович, 1924 року народження, призваний 15.04.1944 р.

Костриж Василь Семенович, 1918 (або 1915) року народження, призваний 25.05.1944 р. Рядовий 992-го стрілецького полку 306-ої стрілецької дивізії. Поранений 29.03.1945 р., помер від поранння 30.03.1945 р. у 286-му Окремому медсанбаті. Похований в 300 м. на схід від с. Берзулі Тукумського району в Латвії, могила № 38. Дружина – Надія Філипівна. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Кострыга»; ф. 58, оп. 18003, спр. 609) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Костриж Василь Степанович, 1926 року народження, призваний 27.08.1944 р.

Костриж Володимир Іванович, 1924 р.н., за даними на травень 1945 р., служив телефоністом 1-го дивізіону 1921-го гаубичного артилерійського полку 191-ої гаубичної артилерійської бригади 31 артилерійської бригади прориву РГК. 20.05.1945 нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «…за те, що він з ризиком для життя не однократно в самі відповідальні моменти бою усував пориви лінії зв’язку, забезпечував виконання бойової задачі». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Костриж Дмитро Іванович, 1907 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р., похований у м. Барнаул Алтайського краю в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 310.

Костриж Іван Андрійович, 1899 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Іван Семенович, 1914 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Іван Филипович, 1905 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Микола Гаврилович, 1912 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Микола Іванович, 1917 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Павло Степанович, 1905 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Петро Іванович, 1901 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Костриж Петро Степанович, 1923 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Костриж Степан Филипович, 1896 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Костриж Федір Андрійович, рядовий 842-го стрілецького полку.  Призваний Секурянським РВК. Були відомості, що загинув 25.12.1944 р. і похований в р-ні с. Батка в Угорщині, про що було надіслано повідомлення до військомату для сповіщення дружини — Костриж Єфросіньї Карпівни. Але фактично лишився живий. Відомості — ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 1348; є копії документів).

Костриж Федір Петрович, 1925 р.н., мобілізований 17.04.1944 р. З 30.04.1944 р. служив кулеметником в 494-му окремому кулеметно-артилерійському батальйоні 2-го Українського фронту. 03.01.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «03.12.1944 р. при оволодінні м. Шаторальяуйхель (Угорщина), червоноармієць Костриж діючи разом із червоноармійцем Стефураком у вуличному бою вогнем свого кулемета знищили 9 гітлерівців і коли по них з горища відкрив вогонь кулемет супротивника, вони ввірвалися в будинок і в гранатному бою знищили кулемет і взяли в полон 3-х гітлерівців». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Костриж Юхим Семенович, 1910 р.н., неписьменний, дружина – Ольга Юхимівна, 1919 р.н. Мобілізований у 06.1944 р. Відомості — з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Кошовий Василь Леонтійович, 1905 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 311.

Кошовий Василь Семенович, 1908 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Кошовий Іван Іларіонович, 1924 року народження, призваний у 1944 р. Рядовий 336-го гвардійського стрілецького полку 120-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 19.10.1944 р. Похований на західній окраїні дер. Панікез-Вельке Мековського (?) повіту Варшавського воєводства в Польщі. Батько – Іларіон Петрович. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Кошевий»; ф. 58, оп. 18002, спр. 1253; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Кошовий Іван Миколайович, 1915 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Кошовий Микола Гаврилович, 1904 року народження, призваний 21.06.1944 р.

&&&

Кривий Володимир Іванович, 1918 року народження, призваний 21.06.1944 р.

&&&

Кривкін Микола Семенович, 1926 року народження, з 1944 р. – в РККА.  Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Кривкін Олександр Семенович, 1922 року народження, у червні 1943 р. був призваний до румунської армії, з червня 1944 р. – в РККА.  Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Криворучко Микола Ілліч, 1916 року народження, призваний у 1944 р.

Криворучко Михайло Ілліч, 1916 року народження, призваний у 1944 р. Рядовий 965-го стрілецького полку 274-ої стрілецької дивізії. Загинув 26.04.1945 р. Похований в с. Гермсдорф, округ Потсдам у Німеччині. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

&&&

Кувіла Василь Федорович, приблизно 1926 р.н. Батько – Кувіла Федір Савович («Тодир Савків»). Червоноармієць; 7.12.1944 р. з Чернівецького пересильного пункту у складі 33-ої допризивної команди був направлений до 92-го запасного полку 13-ої запасної стрілецької дивізії. Вибув з 92 зсп 13 зсд 10.07.1945 до 252-ої окремої місцевої стрілецької роти. Відомості: ЦАМО РФ (рахується 1927 р.н., також за прізвищем «Кувило», 1927 р.н.), ф. 8378, оп. 84796, спр. 5; також: оп. 84796с, спр. 7. За суперечливими відомостями, з  війни нібито не повернувся. Є копії документів та воєнне фото.

Кувіла Володимир Іванович, 1927 р. нар., червоноармієць.

Кувіла Іван Гаврилович, 1903 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Кувіла Іван Костянтинович, 1910 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Кувіла Іван Гаврилович, 1903 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Кувіла Іван Степанович, 1909 року народження, призваний 25.05.1944 р.

Кувіла Микола Гаврилович, 1910 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р., похований у м. Барнаул Алтайського краю в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 311.

Кувіла Петро Кирилович, 1912 р.н., неписьменний, мобілізований у 1941 р. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Кувіла Петро Сидорович, 1900 року народження, призваний 21.06.1944 р.

&&&

Куцкий Арсений Михайлович, 1901 р.н., мобілізований у 1944 р. Через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу.

Куцкий Афанасій Андрійович – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей поки що не має.

Куцкий Василь Максимович, 1923 року народження, призваний 14 червня 1944 року Секурянським РВК, рядовий червоноармієць, стрілець. За даними на грудень 1944 р. – стрілець 4-го стрілецького Тартуського Червонопрапорного полку. Останнє місце служби – 191-й стрілецький полк 201-ої стрілецької дивізії. 31 грудня 1944 р. нагороджений Орденом Слави III-го ступеню. У нагородному документі сказано: «У період наступальних боїв, у районі населеного пункту Крієвіні, 25 грудня 1944 року, під ураганним мінометним вогнем супротивника, тов. Куцький підтримував стрілецький взвод своїм кулеметним вогнем, він по-пластунськи переносив тіло кулемета і при відбитті контратаки, коли вибув з строю навідник, він замінив його й у цій сутичці вогнем свого кулемета він знищив до 10 німецьких солдатів і одну точку ручного кулемета супротивника». Вбитий 8 травня 1945 року. Похований – Латвія, Тукумський повіт (стара назва), 50 м. на схід від населеного пункту Пінкат (Пінкот Тукумського району), могила № 3. Дружина – Куцька Катерина Федірівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 860) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235. Є копії документів.

Куцкий Георгій Андрійович, 1902 р.н., мобілізований у 1944 р. Через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу. Зазначений на пам`ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей не має.

Куцкий Григорий Іванович, 1902 року народження, призваний у 1944 р. Секурянським РВК, червоноармієць 2-ої стрілецької роти 931-го стрілецького полку 240-ої стрілецької дивізії. Останнє місце служби – штаб дивізії. Убитий 31.01.1945 року. Похований на цвинтарі с. Детв’янська Гута, округ Звонен (або Звонець) у Словаччині. Мати – Шахрай Анісія. Відомості ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 211; є копії документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Куцкий Дмитро Михайлович, 1918 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Куцкий Семен Михайлович, 1913 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Куцкий Кирило Михайлович, 1903 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Куцкий Микола Михайлович, 1918 року народження, призваний 21.06.1944 р.

Куцкий Михайло Васильович, 1911 року народження, призваний 21.08.1944 р.

Куцкий Петро, 1922 року народження, призваний 27.08.1944 р.

&&&

Кучерявий Афанасій Семенович, 1909 року народження, призваний у червні 1944 року Секурянським РВК, гвардії червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 152-й Гвардійський стрілецький полк, 50-ої Гвардійської стрілецької дивізії. Поранений 23.09.1944 року і помер у госпіталі 59-го окремого медсанбатальону 50-ої гвардійської дивізії. Похований – західна окраїна деревні Б.Сахновичи Жабинського району Брестської області в Білорусі. Сестра – Кучерява Марія Семенівна. Відомості – ЦАМО РФ (фонд 58, опис 18002, спр. 1273; є копія документу).

Кучерявий Борис Андрійович, 1921 року народження, проходив строкову службу у румунській армії; під час Великої Вітчизняної війни призваний Сокирянським РВК, пропав без вісті, останній раз його бачили в Білій Церкві (є фото).

Кучерявий  Василь  Артемович, 1920 року народження, мобілізований 11.06.1944 р.

Кучерявий Василь Дмитрович. У 1944 р. переховувався від мобілізації, був затриманий і через Чернівецький пересильний пункт доправлений до 53-го запасного полку, що дислокувався у Харкові. Згодом був направлений на фронт, подальша доля не відома.

Кучерявий Василь Іванович, 1922 р. нар., червоноармієць. 1.06.1945 р. нагороджений медаллю «За боевые заслуги».

 

 

Кучерявий Василь Олександрович, 06.03.1926 р.н., призваний Сокирянським РВК 23.05.1944 р., 287-й стрілецький полк 226-ої стрілецької дивізії 4-го Українського фронту, поранений в лівий ліктевий суглоб ворожим снайпером 8.10.1944 р. в Закарпатті, після поранення комісований, з 19.10.1944 р. до 12.12.1944 р. лікувавуся в евакогоспіталі 5997 м. Запоріжжя (начальник госпіталю м-р м/с Смірнов), інвалід війни 2-ої групи. Є копії документів. Обирався головою виконкому сільської ради. Стаття про нього  — на сайті «Гвіздівці». Помер 14.11.2019 р.

Кучерявий  Володимир Андрійович, 1917 р.н., мобілізований 8.11.1944 р.

Кучерявий Дмитро Дмитрович, 14.03.1926 р.н. Мобілізований 21.05.1944 р., на фронті з серпня 1944 р. – 12-й запасний стрілецький полк 1-го Прибалтійського фронту (?), 4-й Український фронт. Учасник бойових дій (вірогідно в Білорусії). Повернувся з війни, працював головним агрономом у гвіздовецькому колгоспі ім. Котовського. Дружина – вчитель Кучерява Галіна Феодосіївна.  Помер 3.11.2004 р.

Кучерявий  Іван Олександрович, 1901 чи 1903 р.н., неписьменний, дружина – Анна Павлівна. Мобілізований 21.06.1944 р. Відомості: — погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Кучерявий  Іван Филипович, 1902 року народження, мобілізований 21.06.1944 р.

Кучерявий Іов Федорович, 1921 року народження (син бійця бригади Г.І. Котовського — Федіра Філиповича Кучерявого), призваний у 1941 р. Рибницьким РВК МССР (з с. Єржово Рибницького району), ст. сержант, санітар 1-го окремого стрілецького батальйону 51-ої окремої стрілецької бригади. Загинув 11.02.1942 року, похований у д. Дудіно Вєліжського р-ну Смоленської області. Дружина – Ольга Михайлівна. Відомості ЦАМО РФ (ф. 58, опис 818883, справа 998). Є копії документів.

Кучерявий Ілля Олександрович, 1908 року народження, призваний на строкову військову  службу в 1940 р. або мобілізований у червні 1941 р., проходив службу на Уралі (м. Курган або Курганський р-он Курганської обл.) в військовій пожежній команді, після початку війни за власним проханням був направлений на фронт (Курганським РВК) в діючу частину – 109 (або 110-й) гвардійський стрілецький полк 38-ої гвардійської стрілецької дивізії, гвардії єфрейтор, стрілець. 17 січня 1945 року вбитий під Краковом. Похований на перехресті доріг в 100 м. на схід від села Шарки Скроцького повіту Варшавського воєводства. Дружини – Кучерява Агріпіна Пантелеївна. За відомостями, одержаними від Кучерявого Василя Олександровича та відомостями ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Кучерявий Микола Гаврилович, 1913 (або 1914) року нар., на час призиву малограмотний, мобілізований в 1941 році, потрапив на військово-пересильний пункт (13 зсбр), куди прибув 29.07.1941 р. і в той самий день у складі у складі 9-го батальону ешелоном № 0426 направлений у Сталінград в розпорядження тресту «Сантехстрой». В подальшому працював єздовим в тресті «Стройгаз» м. Барнаула Алтайського краю, проживав в поселенні Лісзаводу, барак № 1. Повторно призваний 14.09.1944 р. Октябрьським РВК м. Барнаула, направлений на Барнаульський військово-пересильний пункт. Вибув з військової частини 15.09.1944 р. у військову частину п/п 05690. Продовжив працювати на трудфронті в м. Омську на залізниці. Дружина – Анна Селифонівна (відомості: ЦАМО РФ, ф. 8214, оп. 44874, справа 6; також фонд «Барнаульский ВПП», оп. 110088, спр. 48). Є копії документів. Після війни проживав у м. Омську.

Кучерявий  Микола Максимович, 1925 року народження, мобілізований 21.06.1944 р.

Кучерявий  Михайло Андрійович, 1911 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Кучерявий Михайло Максимович, 1920 року народження, призваний у 1944 році. Гвардії рядовий, мінометник-заряджаючий 82-х мм. міномету 1-ої мінроти 2-го стрілецького батальйону 82-го стрілецького Севастопольського полку 32-ої стрілецької Таманської дивізії 2-ої Гвардійської армії. За наказом по полку № 03/н від 7.02.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу» за те, що в районі містечка Боркен при відбитті атак супротивника замінив пораненого навідника міномету і протягом дня продовжував вести з нього вогонь, при цьому влучним пострілами знищив 7 ворожих солдатів. Зник безвісті 19.02.1945 р. в районі дер. Гедау Центенського повіту Східної Пруссії. Мати – Кучерява Олександра Афанасіївна. Отримав важку контузію, повернувся до дому. Відомості ЦАМО РФ (ф. 33, оп. 687572, спр. 1148; ф. 58, оп. 18003, спр. 379). Є копії документів. Трагічно загинув в селі у першій половині 60-х років.

Кучерявий Михайло Федорович, приблизно 1908 року народження, призваний Секурянським РВК, помер по дорозі від призовного пункту до місця формування військових частин (відомості від Кучерявого Василя Олександровича).

Кучерявий  Олександр Гаврилович, мобілізований у 1944 р., повернувся з війни, проживав у с. Гвіздівці, в 70-х роках  ХХ ст. виїхав на постійне місце проживання у США.

 

 

Кучерявий Петро Гаврилович, 1911 р. нар., до війни жив у с. Василіуци Бельцького повіту (нині – Ришканський р-н Молдови), працював шофером чи механіком у якогось пана і той йому подарував або недорого продав легкову автомашину, на якій він неодноразово приїжджав у село Гвіздівці. В 1941 р. мобілізований Ришканським РВК разом з автомобілем. Останнє місце служби значиться в/ч 1/10, нібито в м. Тамбов (п/п 1855) та в іншому документі — 4 отд. ууп; червоноармієць, рядовий. Зник без вісті у травні 1943 р. — Дружина — Кучерявая Анна Степановна. Відомості – ЦАМО РФ, ф. 58, оп. 18002, справа 1405, донесення про безповоротні втрати № 112146 від 19.12.1944 р.; 2-ге донесення про безповоротні втрати  № 27983 10.05.1948 Ришканського РВК — ф. 58, оп. 977521, справа 353 (є копії документів).

Кучерявий Петро Гаврилович, 1911 р. нар., жив до війни у Єдинцях, працював шофером у якогось пана і той йому подарував або недорого продав легкову автомашину, на якій він неодноразово приїжджав у село. У війну його мобілізували разом з автомобілем. Нібито загинув. Останнє місце служби в/ч 1/10, червоноармієць, пропав без вісті у липні 1943 ЦАМО ф. 58, оп. 18002, справа 1405. Номер донесення про безповоротні втрати 112146 від 19.12.1944. Назва частини — 4 відд. УУП. Друге донесення № 27983 від 10.05.1948 Ришканського РВК Молдавскої РСР: призваний __.04.1944 Рышканським РВК Бельцкого повіту, служив у в/ч п/п 1855, рядовий,  пропав б/в __.12.1944. ЦАМО ф. 58, оп. 977521, справа 353 (є копії документів).

Кучерявий  Петро Павлович, 1926 року народження, мобілізований 11.06.1944 р.

Кучерявий  Семен Кирилович, 1909 р.н., освіта 2 кл., за спеціальністю токар, мобілізований 21.06.1944 р. Не раніше 15.03.1945 р. з Могильовського пересильного пункту направлений в розпорядження командира 3-ої запасної стрілецької дивізії в м. Полоцьк. Відомості: ЦАМО РФ, ф. 8203, оп. 90475, спр. 4_2. Повернувся, у 1950 р. був головою колгоспу ім. 1-го травня с. Гвіздівці.

&&&

Кушнір Василь Тимофійович, 1901 року народження, мобілізований 11.05.1944 р.

Кушнір Данило Михайлович, 1902 року народження, мобілізований 21.06.1944 р.

Кушнір Михайло Іванович, 1923 р.н., мобілізований 21.05.1944 р. Червоноармієць. Нагороджений 21.05.1945 р. медаллю «За боевые заслуги».

 

 

Кушнір Михайло Федорович (записаний «Кушняр»), 1927 р. нар.

Кушнір Олександр Іванович, 1909 року народження, мобілізований 15.08.1944 р.

Кушнір Петро Данилович, 1926 року народження, мобілізований 22.11.1944 р.

Кушнір Петро Іванович, 1903 року народження, призваний у 1944 р. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

&&&

Лугініч  Василь  Ілійович, 1914 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Лугиніч Василь Г., 01.1924 р.н., мобілізований у квітні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Лугиніч Дмитро Ілліч, 1904 р.н., призваний у 1941 р., повернувся у червні 1945 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Лугиніч Іван Г., 01.1918 р.н., мобілізований у жовтні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Лях Василь Іванович, 05.1908 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Лях Василь С., 1904 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Лях Михайло Семенович, 02.1914 р.н., мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Максимчук  Іван  Іванович, 1921 або 1926 р.н., неписьменний, мати – Анна Іванівна. Мобілізований 21.05.1944 р. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Мартинюк Василь Тимофійович, 02.1910 року нар., в РККА з 1941 р. Відомості – погосподарська книга Гвіздівецької сільради за 1944-46 роки.

Мартинюк Іван  Васильович, 1912 року народження, мобілізований 2.05.1944 р.

Мартинюк Микола Васильович, 1913 чи 1914 року народження, призваний 21.05.1944 р. Секурянським РВК, червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 13-й стрілецький полк 2-ої стрілецької дивізії; 16.02.1945 року помер від поранень у 91-му медсанбатальоні 2-ої стрілецької дивізії. Похований: Східна Прусія, на окраїні міста Кенігсберг в 200-х метрах північніше деревні Боген (село Боген Ольштинського воєводства в Польщі). Дружина – Мартинюк Катерина. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 394; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Мартинюк Микола Данилович, 6 чи 7.01.1915 року народження, призваний 1941 році Секурянським РВК, червоноармієць, останнє відоме місце служби – 835-й саперний батальйон. За відомими архівними документами рахується, як такий, що пропав без вісті у листопаді 1942 р. – відстав в путі під час передислокації частини в с. Алкори (?), разом з односельцями Гангалом Іваном Івановичем, Мафтуляком Петром Семеновичем, Олійником (Олєйником) Іваном Пантелійовичем. Але з війни повернувся поранений. Відомості – ЦАМО РФ (фонд 58, опис 818883, справа 695 (є копія документу)).

Мартинюк Петро Артемович, 1913 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Мартофляк Василь Григорович, 1907 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. на Уралі в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 311.

Мартофляк Василь Якович, 1905 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235. За іншими відомостями, похований в м. Барнаулі Алтайського краю.

Мартофляк Микола Федорович, 1927 р. нар. Рядовий.

Мартофляк Павел П., 02.1898 року народження, мобілізований у травні 1944 р. Повернувся у лютому 1945 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Мартофляк Петро Григорович, 1910 р.н., неписьменний, дружина – Зінаїда Пентелеївна, 1924 р.н., дочка – Марія Петрівна, 1941 р.н. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Призваний на службу в РСЧА 05.1941.

&&&

Матковський Володимир Павлович, 1919 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Матковський (Матківський) Іван Олексійович, 1.03.1925 р.н., мобілізований 21.05.1944 р., учасник Великої Вітчизняної війни, 871-й стрілецький полк 2-го Білоруського фронту. Інвалід війни 2-ої групи. Помер 3.02.2013 р. Дружина Ганна Яківна, 11.09.1922 р. нар., померла 31.05.2011 р. Є портрет.

Матковський Іван Пантелійович (Пантелеймовнович), 2.06.1909 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Помер 26.12.1990 р. Є фотопортрет.

Матковський Кирило Петрович, 1897 року народження, мобілізований 25.05.1944 р.

Матковський М. Олекс., 1908 року народження, мобілізований у квітні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р

Матковський Микола Павлович, 1904 року народження — комуніст-підпільник, розстріляний румунськими окупантами 12 липня 1941 р. Згідно документу «Список Советских граждан, расстрелянных и замученных немецко-румынскими захватчиками за период оккупации ими территории Сокирянского района Черновицкой области» рахується 1901 року народження (є копія документу).

Матковський Михайло Володимирович, 1918 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Матковський Павло Пантелейович (1900 р.н.), призваний в квітні 1944 р. З 20.04.1945 р. воював в рядах 152 стрілецького полка, а потім Стрілком навчальної роти 152 Дніпропетровської Червонопрапорної Ордена Суворова дивізії. 20.01.1945 був поранений. 01.08.1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу». У нагородному документі сказано: «Тов. Матковський беручи участь у бою за місто Цинтін перший увірвався в траншею супротивника, кинувши гранату й знищив трьох німців, а 2 взяв у полон. А інші побачили такий великий напір руських кинули траншею й утекли, цим самим Матковський допоміг нашим бійцям швидкому заняттю нової оборони». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Матковський Петро Григорович, 1895 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Мафтуляк Василь Іванович, призваний Сєкурянським РВК у 1941 році, проходив службу у тиловій конвойній частині (конвоював полонених німців). У 1942-му році комісований через хворобу. Жив і працював у Московській області, повернувся у Гвіздівці в 1950 р.

Мафтуляк Василь Никифорович, 1926 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мафтуляк Василь Савович, 1920 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мафтуляк Георгій Петрович, 1909 року народження, призваний у 1941 році Секурянським РВК, червоноармієць, зник без вісті у липні 1941 року. Згідно з повідомленням сослуживців, загинув у липні 1941 р. під час бомбування м. Біла Церква.  Дружина – Катерина Степанівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18004, спр. 2502; є копія документу).

Мафтуляк Григорій Філіпович, 1901 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мафтуляк Григорій Філімонович, 1901 року народження, мобілізований 2.05.1944 р.

Мафтуляк Іван Никифорович, 19.08.1921 р. н. (за даними РВК значиться — 1923 р.н.), мобілізований 21.05.1944 р. Повернувся. Помер 11.07.2006 р. Є фотопортрет.

Мафтуляк Іван Семенович 1913 (за іншими даними – 1909) року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Мафтуляк Микола Афанасійович, 1911 року народження, мобілізований Секурянським РВК у 1941 р. Рядовий. Пропав безвісти у серпні 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18004, спр. 1301; є копія документу), Погосподарської книги Гвоздовецької сільради за 1944 р. (є копія документу) та Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Мафтуляк Микола Григорович, 1926 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мафтуляк Микола Дорофійович – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей поки що не має.

Мафтуляк Микола Маркович, 1895 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мафтуляк Петро Єфимовіч, 1905 (чи 1906) року нар., призваний 21.05.1944 р. Сокирянським РВК.  Червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 830 стрілецький Осовецький полк, 238 стрілецька Карачевська дивізія. Убитий під час бою 20 квітня 1945 р. Похований  в братській могилі на цвинтарі в 200 м. на північний схід від д. Ніппервіза Шведтського р-ну Штеттинської області Німеччини. Дружина – Марія Данилівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Мартуляк», ф. 58, оп. 18003, спр. 808). Є копія документу.

Мафтуляк Петро Миколайович, 1900 р.н., мобілізований у 1944 р. Через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу.

Мафтуляк Петро Миколайович, 1927 р. нар., червоноармієць. Військово-пересильний пункт. Учасник війни з Японією у 1945 р.

Мафтуляк Петро Семенович, 1915 року народження, призваний у 1941 році Секурянським РВК, останнє відоме місце служби – 835-й саперний батальйон. За відомими архівними документами рахується, як такий, що пропав без вісті у листопаді 1942 р. – відстав в путі під час передислокації частини в с. Алкори (?), разом з односельцями Гангалом Іваном Івановичем, Олійником (Олєйником) Іваном Пантелійовичем, Мартинюком Миколою Даниловичем. Відомості – ЦАМО РФ (фонд 58, опис 818883, справа 695 (рахується, як «Мавтуляк»; є копія документу).

Мафтуляк Федір Григорович, 1901 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Мельник Іван Тимофійович, 1903 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Миринюк Костянтин Іванович, 1904 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Мороз Василь Іванович, 1917 р.н., мобілізований 21.05.1944 р.; через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. Є копія документу.

Мороз Василь Прокопович, 1907 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мороз Георгій Прокопович, 1920 (чи 1919) року народження, мобілізований 20.06.1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1945 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Мороз Дмитро Афанасович, 1909 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мороз Іван Іванович, 1904 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мороз Іван Прокопович, 1899 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мороз Іван Якович, 10.1904 р.н., письменний, дружина – Анна Павлівна. Мобілізований у 04.1944, повернувся у 04.1945 р. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Мороз Микола Прокопович, 1904 (чи 1905) року народження, мобілізований 21.05.1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Мороз Семен Яковлевич, 1908 року народження, призваний у 1944 р., рядовий 407-го стрілецького полку 108-ої стрілецької дивізії. Помер від поранень 27.04.1945 р. в 157-му ОМСБ. Похований в с. Гарден Шецінського воєводства в Польщі. Дружина – Марія Михайлівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. А-71693, спр. 684; ф. 58, оп. 18003, спр. 663; є копії документів) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Мороз Федір Іванович, 1899 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Москалюк Андрій Іванович, нар. 30.11.1910 р., неписьменний, одружений, на момент призову мав сина. Мобілізований у червні 1941 р. Сокирянським РВК. Через 13-й зсбр 28.07.1941 р. ешелоном № 0419 направлений у м. Пенза в розпорядження стройтресту №  7. Казанським військово-пересильним пунктом 23.09.1944 р. направлений до 6-го запасного залізничного полку (команда № 581, станція Цинеровка; польова пошта 29892). Червоноармієць, гвардії рядовий. Проходив службу у 148-му стрілецькому полку 47-ої стрілецької дивізії 6-ої гвардійської армії. Наказом по дивізії № 5/н від 09.01.1945 р. Орденом Слави ІІІ ст. У нагородному листі зазначено: «У наступальних боях з 23 до 26 грудня 1944 року в районі Занєніекє, волості Пампалі, Латвійська РСР тов. Москалюк виказав мужність і відвагу. Взяв участь у відбитті 4 контратак супротивника. 23 грудня 1944 року при відбитті контратаки супротивника, уламком ворожого артилерійського набою був поранений навідник кулемету. Тов. Москалюк замінив його і вогнем свого кулемету розсіяв до взводу піхоти супротивника. При відбитті контратаки {знищив} 5 німців. Крім того, тов. Москалюк під сильним ружейно-кулеметним, артилерійсько-минометним вогнем супротивника доставляв набої і виніс з поля бою 3 важкопоранених бійців з їх зброєю. 25 грудня 1944 р. тов. Москалюк вогнем свого кулемета знищив 1 вогневу точку супротивника».     Крім того, наказом по армії № 367/н від 16.03.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». Прибув 22.03.1945 р до військово-пересильного пункту 176-го азсп 6-ої гвардійської армії, вибув 27.03.1945 в 9-ту гвардійську стрілецьку дивізію. Наказом № 126 від 11.05.1945 р. 22 гв. сп 9 гв. КСД Ленинградского фронту вдруге нагороджений медаллю «За отвагу». Указом Президіуму ВР СРСР від 9.05.1945 р. нагороджений медаллю «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.». Двічі поранений. Відомості: ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 687572, спр. 2827; оп. 717037, спр. 126; оп. 686196, спр. 2039; а також: ф. 8214, оп. 44874, спр. 5; ф. 8468, оп. 54979, спр. 38 (рахується також за прізвищам «Москолюк»); а також: ф. «Казанский ВПП», оп. 696577, спр. 31. Також: військовий комісаріат Верхнеуслонського району Татарстану, спр. 11003253. Помер 26.08.1995 р. Дружина Любов Олексіївна, 3.05.1915 р.нар., померла 19.11.2006 р.

Москалюк Василь Георгійович 1916 року народження, призваний 30.05.1944 р., рядовий. Загинув 20.08.1945 року. Похований у м. Вроцлав в Польщі. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Москалюк Василь Григорович, 1918 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Василь М., 1915 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Василь Федорович, 1904 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Георгій Якович, 1914 р.н., призваний у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Москалюк Іван Васильович 1906 року народження, мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235. За іншими даними, в зв’язку з тим, що служив у румунській армії, був призваний на трудовий фронт (поселення Чусовая Пермської обл..), де помер.

Москалюк Іван Матвійович, 1909 року народження, призваний у червні 1941 року Секурянським РВК, солдат, стрілець, останнє місце служби – польова пошта 86680-Р (781-й стрілецький полк 124-ої стрілецької дивізії), зник без відомостей у вересні 1944 року. Дружина – Москалюк Катерина Петрівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу).

Москалюк Іван Матвійович, 1924 року народження, призваний у 1944 р., рядовий, пропав безвісти у листопаді 1944 р. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235. Не виключено, що мається на увазі той самий Москалюк І.М., що і у попередньому записі.

Москалюк Іван Омельянович, 1908 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Іван Семенович (записаний «Маскалюк»), 1913 р.нар., мол. сержант. 10.04.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу».

 

 

Москалюк Іван Семенович, 1915 р.н., призваний у 1941 р. Дружина – Василина. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. (можливо, що це той самий, що і попередньо зазначений Москалюк І.С.)

Москалюк Кирил (Кирило) Георгійович, 1914 року народження, призваний у 1944 р., рядовий, пропав безвісти у 1944 р. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 235.

Москалюк Кирило Григорович, 1898 року народження, мобілізований у 1944 р.

Москалюк Микола Артемович, 1926 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Микола Григорович, 02.1915 р.н., призваний у квітні 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Москалюк Микола Омельянович, учасник Великої Вітчизняної війни (в тому числі брав участь у обороні Ленінграду), учасник війни з Японією у 1945 р.

Москалюк Микола Семенович, 1910 року народження, мобілізований 2.05.1944 р.

Москалюк М. Філімонович, 1924 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Никифір Омельянович, 1900 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Петро А., 1912 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Петро Васильович, 1900 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Москалюк Петро Федорович, 1908 р.н., призваний у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Москалюк Петро Мефодійович, 1919 р.н., призваний у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Москалюк Степан Іванович, 1908 року народження, мобілізований 15.02.1945 р.

Москалюк Яків Якович, 1.12.1914 року народження, призваний 28 червня 1941 року Секурянським РВК, солдат, рядовий, пропав безвісти у липні 1941 року, вважається таким, що загинув, ймовірно в районі міста Чернігова під час нальоту німецької авіації. Дружина – Москалюк Любов Андріївна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 977529, спр. 20; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

&&&

Московчук Михайло Лукьянович, 1915 р. нар.

&&&

Мудрик Василь Григорович, 1913 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мудрик Василь Михайлович, 6.01.1921 року народження, Гв. рядовий 36-ої Гв. стрілецької дивізії, вважався убитим 11.12.1944 р. і похованим в Угорщині, варм. Пєшт-Піліс-Шолт-Кішкун, м. Гєделлє. Відомості ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 128; є копія документу), але повернувся з війни живим,  інвалід війни 2-ої групи. Працював свинарем колгоспу ім. Котовського. Дружина – Олександра Павлівна. Стаття про них – на сайті.

Мудрик Іван Михайлович, 1922 року народження, призваний у жовтні 1944 року Секурянським РВК, червоноармієць, останнє місце служби – 36-й стрілецький полк 9-ої стрілецької дивізії. Вбитий 3 січня (або 3 лютого) 1945 року, похований поряд з селом Юнг Бернен (або Юнг Брікен) Катовицького воєводства у Польщі. Мати – Мудрик Ганна Михайлівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 260; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Мудрик Іван Олександрович, 1909 року народження, мобілізований 2.05.1944 р.

Мудрик Микола Михайлович, 1927 р. нар., червоноармієць.

Мудрик Микола Степанович, 1923 року народження, призваний 28 квітня 1944 року Секурянським РВК. За даними на травень 1945 р. служив радіотелефоністом взводу в 903-му Гаубичному артилерійському полку на 1-му Українському фронті. Згодом – сержант, командир відділення, проходив службу у 163-му гвардійському стрілецькому полку, польова пошта 63090 (1111 ГАП), п\п 63326 (3216-та військово-поштова станція (гарнізон м. Дебрецен), п\п 42655 (3230-й госпіталь легкопоранених), останнє місце служби – п\п 02121″А» і 02121″В» (903-й ГАП МВО). 01.06.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «Радіотелеграфіста взводу управління полку рядового Мудрика Миколу Степановича за те, що він вчасно забезпечував радіозв’язком вогненні позиції, чим сприяв веденню вогню наших батарей по супротивнику». 16 січня 1945 (не виключено – 1946) року був тяжко поранений (за відомостями від Кучерявого Василя Олександровича, під час роботи на рації був запеленгований німцями і обстріляний артилерією), помер від поранень 19 лютого 1946 року о 2-й год. ночі у госпіталі 3230 ППГ, похований 28.02.1946 р. на «Радянській» ділянці цвинтаря Керєпєші.  Мати – Мудрик Ганна Єфимівна, батько Мудрик Степан Григорович. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. А-83627, спр. 5503; є копії документів).

Мудрик Михайло Г., 1895 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Мудрик Петро Іванович, Гв. червоноармієць 163 Гв. стрілецького полку. Вважався убитим 16.01.1945 р., дружині Ганні Євтехівні було надіслане повідомлення про загибель і поховання у центрі селища Альт-Будапанен в 11 км. на захід від м. Шталлупенене Східної Прусії. Але, згодом від нього було отримано лист від 12.02.1945 р. з фронту (п/п 02121 «А») . Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Мундрик» — ф. 58, оп. 18003, спр. 1359 і як «Мудрик» — ф. 58, оп. 18003, спр. 1357; є копії документів).

Мудрик Петро Михайлович 1926 року народження, мобілізований 12.05.1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у 1944 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Мудрик Стефан (Степан) Григорьевич, 1906 чи 1908 року нар., неписьменний. Призваний у 1941 р. Секурянським РВК, проходив службу у 288-му стрілецькому полку 181-ої стрілецької дивізії; нагороджений медаллю «За боевые заслуги» (відомості: ЦАМО РФ, ф. 33, опис 690306, од. 2717, № запису 40482637; э копія документу). В подальшому був направлений на трудфронт, працював на підприємстві «Стройгаз» м. Барнаула Алтайського краю, проживав у поселенні «Восточний», барак № 1. Звідти знову призваний 14.09.1944 р. Октябрьським РВК м. Барнаула, направлений на пересильний пункт м. Барнаула, згодом у м. Татарськ (команда № 05690). Подальша служба: 288-й стрілецький полк 181-ої стрілецької дивізії. Нагороджений медаллю «За боевые заслуги». Дружина – Катерина Гаврилівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копії документів) та погосподарської книги сільради за 1944-46 р.р.

Мудрик Степан Петрович, 1894 р.н., мобілізований 21.05.1944 р. Відомості: погосподарська книга с. Гвіздівці за 1944-46 р.р.

&&&

Нагаєвський  Георгій  Васильович, 1912 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Нагаєвський Микола Васильович, 1921 року народження, призваний  15.10.1944 р. Секурянським РВК, рядовий, стрілець 7-ої стрілецької роти. Останнє місце служби – 322 стрілецька дивізія. Вбитий 17.01.1945 року, похований в Польші, Краковське воєводство, повіт Сломненський, с. Михаловіце, південно-східна окраїна, братська могила № 4. Батько – Василь Максимович. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 134; є копія документу).

&&&

Олійник Василь Георгійович, 1916 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Олійник Василь Микитович, 1903 року народження, призваний  Секурянським РВК у 1944 р., рядовий. Останнє місце служби – 718 стрілецький полк, 139-та стрілецька дивізія. Вбитий 12 лютого 1945 року, похований на південній окраїні села Славно Брно(?) гор. ? обл. Данцигського коридору (село Славно Слупського воєводства в Польщі). Дружина – Олійник Ганна Антонівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 312; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Олійник Василь Олександрович, 1919 року народження, призваний  Секурянським РВК у липні 1941 року, солдат, рядовий; за наявними відомостями загинув під Києвом під час бомбардування у вересні 1941 р. Мати – Олійник Прасковья Єфимівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу).

Олійник Василь Олексійович, 1912 року народження, призваний  Секурянським РВК 21.05.1944 р., рядовий; пропав безвісти в 1944 р. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Олійник Василь Семенович, 14.01.1912 р.н., призваний  Секурянським РВК 27.06.1941 р., направлений до військової частини в м. Лугиніч Житомирської обл. (вірогідно, що це були Лугінічі Гомельської обл.), згодом до м. Чернігова, далі до м. Пенза. Повернувся з війни живий. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 977530, спр. 105; є копія документу). Помер 18.06.1997 р.

Олійник Василь Степанович, 1910 року народження, мобілізований 15.02.1945 р.

Олійник Василь Федорович, 1916 року народження, призваний  Секурянським РВК у 1941 року, червоноармієць, останнє місце служби – штаб 182-ої стрілецької дивізії. Убитий 3.06.1942 р., похований в Ленінградській обл. Російської Федерації, Староруський р-он, Рамушевська сільська рада, д. Рєдци, на північний захід від деревні, 1500 м., у лісі. Батько Олійник Федір Микитович. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу).

Олійник Григорій Артемович, (1898 р. нар; первісне прізвище – Тимчук; в селі його називали Григір), учасник 1-ої Світової війни, Хотинського повстання, Громадянської війни. Мабуть саме під час, або відразу після Хотинського повстання змінив прізвище на Олійник. Після закінчення Громадянської війни проживав у Київській області. У 1941-45 р. – учасник Великої Вітчизняної війни, був поранений, повернувся в Гвіздівці. Працював бригадиром городної бригади колгоспу ім. Котовського. Помер 12.04.1985 р. Є фото.

Олійник Дмитро Федорович, 1907 (за іншими даними – 1911 або, що найбільш вірогідно — 1918) року народження, призваний у 1944 р. (хоча за деякими документами записано, що у 1941 р.), рядовий, воював вірогідно у складі 408 стрілецького Червонопрапорного полку 1-ої Брестської Червопрапорної стрілецької дивізії (2-го формування). П/п 6843. Загинув 27.03.1945 р. при форсуванні ріки Одер у Польщі. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236. За розповідями, загинув на очах у брата Олійника Олексія Федоровича, який на руках виносив смертельно пораненого (чи вже мертвого) брата. Але за даними ЦАМО РФ – місце поховання – «ріка Одер». Мати – Олійник Пелагея Філипівна (є копії документів).

Олійник Іван Пантелійович, 1912 року народження, народився в с. Вітрянка Сокирянського р-ну, призваний  Секурянським РВК у червні 1941 року, солдат, рядовий; останнє місце служби – 11-й стрілецький полк; зник без відомостей у квітні 1945 року. Батько (вітчим?) – Костриж Євфімій Пантелійович проживав у с. Вітрянка. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу).

Олійник Іван Пантелійович, 1914 року народження, призваний  Секурянським РВК у 1941 р., служив у 835-му саперному батальйоні, пропав без вісті у листопаді 1942 р. – відстав в путі під час передислокації частини в с. Алкори (?), разом з односельцями Гангалом Іваном Івановичем, Мартинюком Миколою Даниловичем. Згодом – сержант, командир відділення 1109-го стрілецького полку 330 стрілецької дивізії. Загинув 15.09.1942 року. Похований в с. Голосилівка Кіровського району Смоленської області Росії. Дружина – Ксенія Марківна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Оленик» — фонд 58, опис 818883, справа 695 і як  «Олейников» — ф. 58, оп. 818883, спр. 1154; є копії документів) та Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Олійник Іван Петрович, 1907 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Олійник Іван Романович, 06. 1909 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Олійник Михайло Семенович, 1926 р.н., мобілізований 21.05.1944 р. Сокирянським РВК. Воював у складі 287-го стрілецького полку 4-го Українського фронту. Загинув у 1944 р. Відомості від Кучерявого Василя Олександровича, з яким він разом служив.

Олійник Михайло Степанович, приблизно 1926 року народження – зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув. Інших відомостей поки що не має.

Олійник Олексій Федорович, 1913 або 1918 року народження (вірогідніше — 1913), призваний  у 1944 р., рядовий, кулеметник 641 стрілецького полку 165 стрілецької дивізії. Загинув 20.04.1945 року. Первинне місто поховання – Німеччина, м. Банер Верштадт. За іншими відомостями похований в с. Мешерін, округ Франкфурт, Німеччина. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Оленяк»; ф. 58, оп. 18003, спр. 799) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236. Дружина – Єфросинія (Фросина) Василівна. Відомо, що до загибелі самого Олексія у нього на очах загинув його рідний брат Олійник (Олєйник) Дмитро Федорович.

Олійник Пантелій Петрович, 1897 р.н., служив в 14-му Гвардійському стрілецькому полку 7-ої Гвардійської стрілецької дивізії. 22.10.1944 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «Навідника ручного кулемета 8 стрілецької роти гвардії червоноармійця Олійника Пантелія Петровича за те, що він у бою 5-7.10.1944 р. у районі м. Огре і залізн. ст. Діас Латвійської РСР, прикривав просування своїх підрозділів і вогнем свого кулемета придушив ряд вогневих точок супротивника, знищивши при цьому чотирьох німецьких солдатів». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Олійник Петро Пантелійович, 1917 року народження, мобілізований 27.06.1941 р., рядовий. За даними на кінець 1943 р. — стрілець роти автоматників 1247 стрілецького полку 377 стрілецької дивізії Волховського фронту. 27.01.1944 р. нагороджений медаллю «За отвагу». У нагородному документі сказано: «за те, що він при відбитті контратаки німців на село Долгово 20 січня 1944 року виявив особисті мужність і відвагу, винищивши при цьому зі свого автомата 3 німецьких солдатів. Незважаючи на перевагу сил супротивника продовжував просування вперед ведучи безперервний вогонь із автомата й закидаючи супротивника гранатами. По виходу із строю командира відділення прийняв на себе командування й продовжував наступ. При просуванні колони танків виявив засідку німецьких солдатів і вчасно попередив про небезпеку». Загинув 30.01.1944 року. Похований в с. Біле, Оредезького району Ленінградської області Росії. Відомості – ЦАМО РФ (рахується – «Алейник»; ф. 58, оп. 18002, спр. 160) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236, а також погосподарської книги Гвіздівецької сільради за 1944-46 роки. Є копії документів.

&&&

Остапчук Аксентій Єфимович, 1902 року народження, мобілізований 15.02.1945 р.

Остапчук Василь Спиридонович (записаний – «Останчук»), 1915 року народження, малограмотний, будівельник, працював на підприємстві «Стройгаз» м. Барнаула Алтайського краю, проживав у поселенні «Восточний», барак № 1 (мабуть вже перебуваючи на трудфронті). Звідти  призваний 14.09.1944 р. Октябрьським РВК м. Барнаула Алтайського краю, направлений на пересильний пункт м. Барнаула, згодом у м. Татарськ (команда № 05690). Дружина – Євдокія Василівна. Відомості – ЦАМО РФ; є копія документу.

Остапчук Гавриїл Степанович, 1908 р.н., мобілізований 20.04.1944 р. На фронті з 17.12.1944 р. За даними на 1945 р. служив мінометником 3-ої бригади в 211 мінометному полку, 18 мінометної бригади 15 артилерійської Ленінградської бригади прориву РГК. 12.04.1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу». У нагородному документі сказано: «…за те, що він у боях по знищенню групування супротивника в районі Кенігсберга виявив мужність і відвагу. 6 квітня 1945 року в бою за населений пункт Ресіттен він працював підношувачем мін, і незважаючи на сильний артилерійський вогонь ворога по вогневих позиціях батарей, сміло й мужньо підносив міни й забезпечив інтенсивний вогонь по супротивнику. 08.04.1945 року при відбитті контратаки ворога в районі … він також забезпечив підрозділу інтенсивний вогонь, у результаті якого їхній міномет знищив до 2-х відділень піхоти супротивника». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Остапчук Георгій Васильович, 1904 р.н., мобілізований 21.05.1944 р., червоноармієць. 24.02.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». 28.02.1945 р. нагороджений орденом Слави ІІІ ступеню.

 

Остапчук Іван Єфимович, 1911 р.н., мобілізований 21.05.1944 р., рядовий.

Остапчук Іван Степанович, 1911 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. Похований у м. Чусовий Пермської обл. в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 312.

Остапчук Микола Ємельянович, 1896 року народження, мобілізований 15.02.1944 р.

Остапчук Микола Степанович, 1918 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Остапчук Пантелеймон (Пантелій) Ілліч, 1900 р.н., призваний 10.04.1944 р. Секурянським РВК; через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Відомості:  ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11. На фронті з 19.08.1844 р., червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 842-й стрілецький полк, 240-ва стрілецька дивізія; вбитий 17 квітня 1945 року, похований – село Моравське Лєсково повіт Ново Мєсто Чехословаччини (нині — район Братислава-Славин міста Братислава (Західна Словаччина) могила № 2112. 22.05.1945 р. посмертно нагороджений Орденом Вітчизняної війни II ступеню. У нагородному документі сказано: «03.04.1945 року в бою за с. Кунешово при відбитті ворожої контратаки замінив командира взводу, який вийшов із строю. Сміливим обходом із флангу ввірвався на окраїну населеного пункту, вибив супротивника який засів в окремих будиночках, утримував захоплений рубіж до підходу основних сил. У цьому бою особистою зброєю убив 7 німецьких солдатів. У бою за с. Клени 07.04.1945 року тов. Остапчук, зі своїм взводом під прикриттям артпідготовки першим увірвався в село, знищив понад 10 німецьких солдатів і офіцерів, забезпечив оволодіння окраїною населеного пункту. 17.04.1945 року в бої в районі с. Страни при відбитті ворожої контратаки загинув смертю хоробрих». Дружина — Олександра. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 721) і Книги пам’яті України («Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236). При цьому, у Книзі пам’яті значиться, що село Моравське Лєсково знаходиться в окрузі Тренчин у Словаччині. Є копії документів.

&&&

Пазюк Андрій Прокопович, 1916 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Пазюк Василь Прокопович, 1923 р.н., мобілізований 21.05.1944 р. Рядовий. 15.02.1945 р. нагороджений орденом «Отечественной войны» ІІ ступеню.

 

 

Пазюк Василь Филипович, 1905 року народження, призваний 27.06.1941 р. Секурянським РВК, направлений до військової частини в м. Лугиніч Житомирської обл. (не виключено, що це були Лугінічі Гомельської обл.), згодом до м. Чернігова, рядовий. Пропав безвісти, але згідно з показами свідків вважається загиблим 19.07.1941 р. під час нальоту ворожої авіації в м. Чернігові. Дружина – Марія Яківна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 977530, спр. 105). За відомостями Книги пам’яті України, «Чернівецька область» (видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236) – 1907 року народження, трудармієць, помер у м. Пенза Росії.

Пазюк Василь Якович,  1909 року нар., призваний Сокирянським РВК у 1944 році; через військово-пересильний пункт 192-го запасного стрілецького полку 1-ої запасної стрілецької дивізії був надісланий з іншими односельцями до 169-го запасного стрілецького полку 40-ої армії (прибув 23.06.1944 р.). Рядовий, стрілець. Останнє місце служби – п/п 02986 П. Зник безвісті у березні 1945 року. Останній лист від нього родичі отримали 8.01.1945 р. Дружина – Ганна Семенівна. Відомості: ЦАМО РФ, ф. 8486, оп. 137371, спр. 11; ф. 58, оп. 18004, спр. 684. Є копії документів.

Пазюк Георгій Йосипович, 1910 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Пазюк Микола Андрійович, 1919 р.н., мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Пазюк Микола Васильович, 1911 року народження, мобілізований 11.05.1944 р.

Пазюк Микола Прокопович, 1923 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Пазюк Михайло Васильович, 1913 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Пазюк Сидір Якович, 1903 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Пазюк Тимофій Васильович, 1900 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Пазюк Федор Кирилович, 1908 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. Похований в м. Барнаул Алтайського краю в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 312.

&&&

Петренюк Віктор Федорович, 03.1926 чи 1927 р. нар., освіта – 4 кл.; мати – Ольга Антонівна, батько – Федір Іванович. Мобілізований у 1944 р., червоноармієць. 24.10.1945 р. нагороджений медаллю «За отвагу». Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. та ЦАМО РФ.

 

Петренюк Федір Іванович, 02.1898 р.н., освіта 3 кл., дружина — Ольга Антонівна. Мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Пиживський Василь Гаврилович, 1904 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Пиживський Василь Дмитрович, 1926 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Василь Іванович, 1923 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Василь Леонтійович, 1912 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Василь Павлович, 1926 року народження, призваний Секурянським РВК у 1944 році, червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – польова пошта 43851 «С» (1261-й стрілецький полк). Зник безвісти у березні (або у червні) 1944 року у Польщі. За наявними відомостями там загинув і похований. Сестра – Пижівська Олександра. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп.  18004, спр. 516; є копія документу).

Пиживський Василь Петрович, 1921 року народження, призваний Секурянським РВК у 1944 р., червоноармієць, останнє місце служби – 24-та гвардійська стрілецька дивізія, 13-й гвардійський стрілецький корпус. Поранений 4 лютого 1945 року, помер 11 лютого 1945 року  у 20-му Окремому медсанбаті. Похований – Східна Прусія, Кенігс. пров.,  нас. пункт – Ресіттен (нині — село Краснопольє Гур’ївського району Калінінградської області Росії), могила № 7. Мати – Пижівська Марина Петрівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Пыжевский»; ф. 58, оп. 18003, спр. 943; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Пиживський Василь Семенович, 1901 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Володимир Іванович, 1920 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Гаврило Йосипович, 1897 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Георгій Іванович. З війни повернувся. Перший водій у колгоспі.

Пиживський Григорій Васильович, учасник Першої Світової війни і Хотинського повстання, був арештований, дуже сильно побитий та засуджений румунською владою до декількох місяців позбавлення волі, згодом повернувся в село, після повернення з в’язниці майже нічого не бачив. Згодом – 21.05.1944 р. був мобілізований, короткочасно — учасник Великої Вітчизняної війни, але був комісований через поганий зір.Односельці  постійно гадали про причину засліплення – чи внаслідок дії німецьких газів у Першу Світову війну, чи то внаслідок побиття румунами після арешту. Помер у 60-х роках ХХ ст.

Пиживський Дмитро Іванович, 1926 року народження, учасник Великої Вітчизняної війни. Призваний 23 травня 1944 року, приймав присягу у Новоград-Волинському, воював у складі 287-го стрілецького полку 226-ої стрілецької дивізії, був поранений, після війни жив у м. Сокиряни, помер.

Пиживський Єфим Дмитрович, 1919 року народження, призваний Секурянським РВК 19.09.1944 р., червоноармієць, стрілець, останнє місце служби — 318 горно-стрілецька дивізія, 1331-й горно-стрілецький полк. Поранений 1 квітня 1945 року о 18 год. 40 хв., доставлений до 279-го Окремого медсанбату 2 квітня 1945 року і в цей самий день там помер від поранень о 17 год. 30 хв. Похований біля лінії залізниці, що проходить від села Хибе на Забжег на 3 км з заходу на схід (село Хибе Бельського воєводства в Польші), могила № 5, 1-й ряд, 1-ша. Дружина – Пиживська Ольга Миколаївна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. А-71693, спр. 1223; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Пиживський Іван Дмитрович, 1922 р.н., за даними на початок 1945 р. служив в 107 стрілецькій дивізії 1-го Українського фронту. 28.01.1945 р. нагороджений Орденом Слави III-го ступеню. У нагородному документі сказано: «У боях по прориву оборони супротивника в районі с. Бехув 12.01.1945 року при оволодінні с. Бехува тов. Пижевский вогнем свого кулемета знищив вогневу точку супротивника, що знаходилася в одному з будинків і заважала просуванню наших підрозділів. У боях за оволодіння с. Пшебиця зі свого кулемета знищив 10 солдат супротивника». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Пиживський Іван Остафієвич,.1905 р.н., призваний у червні 1941 р. Був тричі поранений. 06.08.1946 р. Президією ВР СРСР нагороджений орденом Червоної Зірки. У нагородному документі сказано: «За час Вітчизняної війни був три рази поранений. У жовтні 1941 року, у травні 1943 року. Останнє важке поранення в стегно одержав 22 січня 1945 року при форсуванні ріки Одер. У результаті поранення одержав інвалідність 2-ої групи». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів. Повернувся з війни.

Пиживський Кирило Йосипович, 1923 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Пиживський Микола Васильович,25.09.1926 р.н., в РСЧА з 29.11.1944; 227-й стрілецький полк 1-го Прибалтійського фронту. За даними на червень 1945 р. – стрілець 56 Стрілецького Червонопрапорного полку. 10.10.1945 р. нагороджений медаллю «За бойові заслуги». У нагородному документі сказано: «За те, що при здійсненні тривалого маршу й бойового походу по гірничоболотистій місцевості Манчжурии з подоланням хребта Великий Хінган, з 09.08.1945 р. по 25.08.1945 р., показав себе мужнім і витривалим. Зберіг зброю й боєприпаси, не мав жодного відставання». Дружина – Ольга Михайлівна. Відомості — ЦАМО РФ. Помер 10.12.2004 р. Є фото і копії документів.

Пиживський Микола Дмитрович, 1924 (або 1914) року народження, в РСЧА з 28.04.1944 р. Останнє місце служби – 91 гвардійська стрілецька дивізія. 27.12.1944 р. нагороджений Орденом Слави III-го ступеню. У нагородному документі сказано: «В бою 18.12.1944 року в числі перших піднявся в атаку на ворога. Переборовши упорний опір супротивника і його мінні поля в числі перших увірвався в траншею супротивника й вогнем з автомата знищив двох солдатів. При цьому тов. Пижівський був поранений, незважаючи на поранення залишався в строю до кінця виконання завдання». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Пиживський Микола Олексійович, 1907 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Пиживський Микола Степанович, 1913 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236.

Пиживський Михайло Васильович, приблизно 1907 року народження, учасник Великої Вітчизняної війни, був призваний до строкову військову службу в 1940 році, за попередніми відомостями воював у складі 109 гвардійського стрілецького полку 38-ої гвардійської стрілецької дивізії, був важко поранений. Помер вдома.

Пиживський Михайло Михайлович, учасник Великої Вітчизняної війни.

Пиживський Михайло Степанович, 1920 року народження, призваний  у жовтні 1944 р., рядовий, телефоніст 256-го стрілецького полку 9-ої стрілецької дивізії. 04.03.1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу». У нагородному документі сказано: «11.02.1945 року в районі Нейдорф під вогнем супротивника усунув шість ушкоджень на лінії вогню, чим забезпечив бійців зв’язком, що дало можливість відбити контратаку супротивника». Загинув 22.03.1945 року. Похований в с. Глубчице Опольського воєводства в Польщі. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 660) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 236-237. Є копії документів.

Пиживський Олександр Васильович, 1901 року народження, призваний Секурянським РВК 12.05.1944 р. Червоноармієць, стрілець, рядовий. Служив у 221-ій стрілецькій дивізії, 350-тій стрілецькій дивізії, 53-ій гвардійській стрілецькій дивізії. Останнє місце служби – 381 гв. ТСАД (можливо – артдивізіон). Помер 16 січня 1945 року у 366-му Окремому медсанбаті 221-ої стрілецької дивізії. Похований 17 січня 1945 року у братській могилі – Східна Прусія, Пільськаяленському районі село Боїцький ліс (нині – Калінінградська обл. Росії, Краснознаменський р-он, селище Побєдіно). Дружина – Пижівська Ольга Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. А-71693, спр. 1709; є копії документів); Книги пам’яті «Назовем поименно. Калининградская область. Том 17 Дополнительный», а також Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Пиживський Павло Васильович, 1914 р. нар., гв. рядовий. 9.04.1945 р. нагороджений орденом Слави ІІІ ступеню.

 

 

Пиживський Павло Михайлович, учасник Великої Вітчизняної війни, воював у складі 2-го Білоруського фронту, брав участь у визволенні Польщі, міста Гдан­ськ, Гдиню, інші захоплені ворогом населені пункти братніх країн, кавалер орде­ну Слави і багатьох бойових медалів. Був поранений, повернувся з війни.

Пиживський Петро Васильович, 1912 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Пиживський Петро Олександрович, 1927 року народження, призваний у 1945 р., брав участь у бойових діях під час війни з Японією у 1945 р. Повернувся.

Пиживський Петро Федорович, 1908 року народження, призваний Секурянським РВК у 1941 році, червоноармієць, сапер, останнє місце служби – 89 ВСО. Поранений і доставлений до госпіталю 15 жовтня 1943 року, помер від поранень 18 жовтня 1943 року у 2774-му евакогоспіталі. Похований – Харківська обл., Балаклійський р-он, село Яковенко (Яковенкове). Дружина – Колєснік (Колісник) Катерина Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп.  А-83627, спр. 4961; є копія документу).

Пиживський Прокопій (Прокоп) Миколайович, 1910 року народження, призваний  Секурянським РВК 27.06.1941 року, направлений до військової частини в м. Лугиніч Житомирської обл. (не виключено, що це були Лугінічі Гомельської обл.), згодом до м. Чернігова, згодом до м. Пенза. Повернувся з війни живий. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 977530, спр. 105; є копія документу).

&&&

Писларь Дмитро Іванович, 1898 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Писларь Константін Дмітрієвіч, 1914 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Писларь Мефодій Дмитрович, 1917 року народження, призваний 21.05.1944 р.

&&&

Покрийчук Олексій Дмитрович, 1911 року народження, призваний Секурянським РВК, червоноармієць, понтонер, проходив службу у в/ч 1125 19 ОПМБ, зник без весті 10.10.1941 р. в районі м. Сталіно Сталінської області. Дружина – Надія Костянтинівна. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Покринчук»; фонд 58, опис 818884, справа 67; є копія документу).

&&&

Попеза Василь Федорович, 01.01.1923 р.н., народився в м. Сокиряни, мобілізований 12.05.1944 р., особистий номер А-441139, з 5.1944 р. до 7.1944 р. – стрілець, до 11.1944 р. – курсант. З червня 1946 р. воював у складі 1-го Білоруського фронту водієм, з березня 1947 р. — автомеханік взводу; демобілізований 23.03.1947 р. З 1959 до 1973 років – голова колгоспу ім. Котовського, 8.04.1971 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору № 486088, почесний громадянин села. Помер 20.11.2016 р. Стаття про нього на сайті «Гвіздівці».

&&&

Потульницький Микола В., 1925 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Препелиця  Микола  Тимофійович, 1913 року народження, мобілізований 11.05.1944 р.

Препелиця  Михайло  Т., 1913 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Приходько Микола Єгорович, 1915 року нар., призваний в 1941 р. Городищенським РВК Чернівецької обл. Червоноармієць, стрілець взводу ПТР 1СП, останнє місце служби – штаб 184 стрілецької дивізії. Убитий 12 липня 1943 р., похований в с. Бєрьозовка Івнянського р-ну Курської області. Дружина – Євдокія Олександрівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18001, спр. 288). Є копія документу.

&&&

Редчук Іван Петрович, 1922 року народження, мобілізований 2.05.1944 р.

Редчук Петро Іванович, 1907 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Рудик Василь Єфимович, 1901 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Рудик Дмитро Никифорович, 1885 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Рудик Єфим Васильович, 1901 року народження, призваний  у 1944 р., рядовий, стрілець 222-го гвардійського стрілецького полку 72-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 31.12.1944 року. Похований на цивільному цвинтарі на південно-західній окраїні м. Сєчень, округ Поград в Угорщині. Дружина – Єфросінія (Фросина) Іванівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 110) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Рудик Микола Афанасійович, 1913 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Рудик Микола Григорович, 1917 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Рудик Микола Карпович, 1917 року народження, мобілізований 11.05.1944 р.

Рудик Микола Никифорович, 1912 р.н., мобілізований 21.05.1944 р. Помер у 1974 р. Є фотопортрет.

Рудик Єфим Васильович, 1901 р.н., мобілізований у 1944 р.

&&&

Руснак Іван, 1914 р.н., неписьменний, дружина – Гангал Анна Григорівна. Мобілізований у 1941 р. Відомості: погосподарська книга с. Гвіздівці за 1944-46 р.р.

&&&

Савчук Дмитро Іванович, 1918 року народження, мобілізований 21.05.1944 р. Відомості: погосподарська книга с. Гвіздівці за 1944-46 р.р.

Савчук-Бучко Іван Костянтинович, 1911 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Савчук Микола Іванович, 02.1914 р., мобілізований у червні 1941 р. Відомості: погосподарська книга с. Гвіздівці за 1944-46 р.р.

&&&

Серебринський (Серебрянський) Василь Іванович, 1914 року народження, призваний  у 1944 р., рядовий 265-го стрілецького полку. Помер від ран 4.03.1945 р. в госпіталі 3 УдА (напевне — ударної армії). Похований в с. Дравно Гожовського воєводства в Польщі. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Серебринський (Серебрянський) Василь Іванович, 1920 р.н., в РСЧА з 12.05.1944 р. На фронті з грудня 1944 р. За даними на квітень 1945 р. служив кулеметником 2-ої роти в 91-му Гвардійському стрілецькому полку 33-ої Гвардійської стрілецької Севастопольської дивізії. Легко поранений 26.03.1945 р. Тяжко поранений 07.04.1945 р. 27.04.1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу». У нагородному документі сказано: «…в бою за висоту 15-3 показав сміливість і відвагу в момент коли підрозділу підходили до висоті, супротивник вів сильний кулеметний вогонь. Червоноармієць Серебрянський з вигідної вогневої позиції знищив кулеметну точку супротивника, тим самим забезпечив виконання поставленого бойового завдання». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів.

Серебринський Володимир Никифорович, 1925 року народження, мобілізований 20.07.1944 р.

Серебринський (Серебрянський) Георгій Іванович, 1901 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1945 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Серебринський Георгій Іванович, 1914 року народження, мобілізований у 1944 р.

Серебрянський Георгій Миколайович, 1927 р. нар. Рядовий.

Серебринський (Серебрянський) Микола Іванович, 1904-1905 р.н., призваний у червні 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Помер у 1966 р. Є фото.

Серебринський Микола Сергійович, 1900 р.н., мобілізований у 1944 р.

Серебрянський   Михайло   Андрійович, 1911 р.н. Мобілізований на трудовий фронт, помер (м. Челябінськ).

Серебринський Михайло Миколайович, 1913 р.н., мобілізований 21.05.1944 р.

Серебринський Петро Миколайович (або Серебрянський), 1917 р.н., дружина – Любов Василівна, мобілізований 21.05.1944 р. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Табут Петро Іванович, народився в жовтні 1907 р., призваний у червні 1944 р. Місце служби: 4 ОБВ. Дружина – Олександра Іванівна. Відомості погосподарської книги сільради за 1944-1946 рр.

&&&

Тимчук Андрій Павлович, 1913 року народження, призваний Секурянським РВК у червні 1941 р., червоноармієць, рядовий 107-ої стрілецької дивізії, останнє місце служби – штаб дивізії. Загинув у 15.09.1942 р. Первинне місце захоронення: Воронежська обл., м. Воронеж, гай «Длинная», східна частина у 100 м від дороги. Дружина – Катерина Гаврилівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується, як «Темчук»; ф. 58, оп. 818883, спр. 1871; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237. За відомостями зазначеної Книги пам`яті, похований в с. Подклетное (?) Ленинградської області в Росії.

Тимчук Андрій Тимофійович, 1914 року народження, призваний  на строкову військову службу у квітні 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 рр.

Тимчук  Василь  Іванович, 1916 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук Василь Микитович, 14.07.1919 р.н., мобілізований у березні 1944 р., служив у  318-му стрілецькому полку 4-го Українського фронту. За даними на весну 1945 р. — автоматник роти автоматників 1159 Стрілецького Мукачівського полку 351 Стрілецької Шепетівської Червонопрапорної Ордена Суворова дивізії. 16.05.1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу». У нагородному документі сказано: «…за те, що він у бої за населений пункт Камінь при відбитті контратаки піхоти супротивника, вогнем свого автомата знищив 4 німців». Відомості — ЦАМО РФ. Є копії документів. Помер 9.07.2004 р. Дружина Анастасія Яківна, 4.10.1922 р.н., померла 1.01.2008 р. Є портрет.

Тимчук  Василь  Михайлович, 1919 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук  Василь  Никифорович, 1919 року народження, мобілізований 19.09.1944 р.

Тимчук Василь Федорович (записаний «Темчук»), 25.07.1927 р. нар., рядовий. Помер у липні 1975 р.

Тимчук Василь Якович, 1916 року народження, призваний Секурянським РВК у 1941 р., червоноармієць, кулеметник 82-ої стрілецької дивізії. Зник без вісті 17.06.1942 р. в районі дер. Кучино Калінінської обл. Можливо, що похований там же у братській могилі з південної сторони біля крайного будинку. Дружина – Ганна Семенівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 818883, спр. 1618; є копія документу). Достеменно не відомо, чи він з Гвіздівців?

Тимчук  Гаврило Артемович, 1898 р.н., мобілізований 21.05.1944 р. Повернувся з війни, помер в 60-х роках ХХ ст.

Тимчук  Георгій Степанович, 1925 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук Іван Петрович, 1925 року народження, призваний Секурянським РВК 20.04.1944 року, червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 33-тя стрілецька дивізія. Вбитий 20 вересня 1944 р. Похований – південна окраїна міст. Єргємскіс(?) повіту Валкі (Латвія). Дружина – Тимчук Таїсія Ільїнічна (Іллівна). Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18002, спр. 1091; є копія документу).

Тимчук Іван Филипович, 1909 р.н., дружина – Ксенія Федірівна. Призваний у 1944 р., рядовий. Зник безвісти в 1944 р. Відомості: ЦАМО РФ; Книга пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237; погосподарська книга сільради за 1944-1946 р.

Тимчук  Іван Якович, 1903 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук Микола Васильович, 1926 року народження, мобілізований у 1944 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Тимчук Микола Микитович, 1911 року народження, призваний  25.05.1944 р., рядовий 143-го гвардійського стрілецького полку 48-ої гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 17.01.1945 р. Похований в с. Красноярскоє Озьорського району Калінінградської області в Росії. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Тимчук  Микола Миколайович, 1911 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук  Микола Никифорович, 1912 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук  Микола Петрович, 1923 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук Михайло Семенович, 1926 року народження (за помилковими даними РВК – 1921 р.н.), призваний Секурянським РВК 21 чи 22 травня 1944 року, червоноармієць, рядовий, кулеметник станкового кулемету, останнє місце служби – 987 чи 287-й стрілецький полк 226-ої стрілецької дивізії. Вбитий 8 лютого 1945 року. Похований – село Коцурув Катовицького воєводства у Польщі. Мати – Тимчук Ганна Григорівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 266; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Тимчук Павло Михайлович, 1918 року народження, призваний Секурянським РВК, червоноармієць 444 стрілецького полку. Перебуваючи на фронті зник без вісті 19.02.1945 р. Згодом з`ясувалося, що він був поранений та потрапив до госпіталю. Лишився живий. Батько Тимчук Михайло Іванович.  Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18003, спр. 807; є копія документу).

Тимчук  Петро Іванович, 1907 р.н., мобілізований в 1944 р., дружина – Ольга Пентелеївна. Відомості, в т.ч., з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р. Не виключено, що це той самий, що й попередньо зазначений Тимчук П.І.

Тимчук  Петро Кирилович, 1896 р.н., мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук Петро Миколайович (або Михайлович), 1913 або 1917 р.н., письменний, дружина – Анна Захарівна. Мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Тимчук Петро Семенович, 1901 року народження — комуніст-підпільник, розстріляний румунськими окупантами 12 липня 1941 р. Згідно документу «Список Советских граждан, расстрелянных и замученных немецко-румынскими захватчиками за период оккупации ими территории Сокирянского района Черновицкой области» рахується 1899 року народження (є копія документу).

Тимчук Петро Степанович, 1909 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1945 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Тимчук Петро Якович, 1920 року народження, призваний Секурянським РВК 31.10.1944 р. або 26.11.1944 року, рядовий, стрілець 675-го стрілецького полку 409-ої стрілецької дивізії. Вбитий 13 березня 1945 року. Похований – в 300-х м. від церкви села Дармотка округу Комарно (Чехословаччина) або Комаром (Угорщина). Мати – Тимчук Марія Дмитрівна. Відомості – ЦАМО РФ (є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Тимчук  Степан Андрійович, 1897 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук Степан Іванович, 1905 (або 1903) року народження, призваний у 1941 р., рядовий. Пропав безвісти в 1942 р. Відомості Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Тимчук Тимофій Іванович, 11.1911 року народження, мобілізований у квітні 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Тимчук  Федір Іванович, 1897 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

Тимчук  Яків Кирилович, 1900 року народження, мобілізований 21.05.1944 р.

&&&

Тиней Дмитро Миколайович, 1927 р. нар., рядовий.

Тиней Іван Миколайович, 1923-24 р.н., призваний 21.05.1944 р. Рядовий, місце служби: 204 фзсп. Повернувся. Помер у 1993 р. Є фото.

Тиней Микола, 1900 року народження, призваний 21.05.1944 р.

&&&

Ткач Іван Георгійович, 1904 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Ткач Леонтій Іванович, 1901 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Ткач Михайло Іванович, 1922 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Ткач Петро Єфремович, 1907 року народження, призваний 21.05.1944 р.

&&&

Тодоріка (Тодеріка, Тодоренко) Борис Никифорович, 1918 року народження, призваний 11.05.1944 р.

Тодоріка (Тодеріка)  Василь Андрійович, 1908 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Тодоріка (Тодеріка) Васілій Єфимовіч, 1918 або 1923 року народження, призваний у 1944 р., рядовий 51 гв. тбр. (можливо – танкової бригади?). Загинув 20.04.1945 р. Похований в с. Домсдорф, округ Котбус у Німеччині. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Тодоріка (Тодеріка) Георгій Никифорович, 1918 року народження, призваний 11.05.1944 р., зазначений на пам’ятнику в селі, як такий, що загинув.

Тодоріка (Тодеріка)  Іван Кирилоівич, 1923 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Тодоріка Семен Андрійович, 1908 року нар., призваний в 1944 р. в трудармію, в Челябинську область, звідки 3.11.1944 р. Кіровським РВК Челябінської області направлений на фронт. Червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 52 Гвардії стрілецька дивізія. Загинув під час бою 01.03.1945 р. Похований в братській могилі на північно-західній окраїні м. Корнодена, Німеччина. Дружина – Катерина Федорівна. Відомості ЦАМО РФ (рахується, як «Тотарико»; ф. 58, оп. 18001, спр. 496). Є копія документу.

&&&

Трофанюк Михайло Федорович, 1912 року народження, призваний у 1941 р., рядовий. Помер 11.04.1944 р. в німецькому полоні. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Трофанюк Павло Петрович, 1927 р. нар. Рядовий.

Трофанюк Яків Мефодійович, 1921 року народження, призваний Секурянським РВК у 1944 р., червоноармієць, рядовий 108-го гвардійського стрілецького полку 36-ої гвардійської стрілецької дивізії. Вбитий 21 листопада 1944 року. Похований – на цвинтарі села Болдог Хатванського(?) повіту (округ Хевеш в Угорщині). Мати – Пелагея Михайлівна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18002, спр. 1408; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

Трофанюк Яків Федорович, 1912 року народження, призваний у 1944 р., рядовий. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 237.

&&&

Урсуляк Василь Петрович, мобілізований у 1941 р. Повернувся до дому. За документами Сокирянського РВК (є копія документу).

&&&

Холдєвич Михайло Михайлович, 1902 року народження, призваний до РККА у липні 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

&&&

Цвинтарюк Василь Єфимович, 05.1906 р.н., мобілізований у червні 1941 р. Дружина Цвинтарюк Ганна Іванівна. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Цвинтарюк Петро Вікторович, 1926 року народження, мобілізований 24.04.1944 р.

&&&

Чекан Николай Петрович, 7.01.1911 р.н., рядовий, стрілець 435-го та 346-го стрілецьких полків,  Сапожник. Помер 27.08.1983.

&&&

Чабан Василь Григорович, 1914 року народження, мобілізований 30.05.1944 р.(?)

Чабан Василь Никифорович, 1914 р. нар., червоноармієць. 8.02.1945 р. нагороджений медаллю «За боевые заслуги».

 

 

Чабан Іван Никифорович, 1922 року народження, призваний  у 1944 р., рядовий 7-го повітрянодесантного Гвардійського полку 2-ої повітрянодесантної Гвардійської дивізії. Загинув 1.11.1944 р. Похований в 300 м. на захід від с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області. Дружина – Марія Матвіївна. Відомості – ЦАМО РФ (ф. 58, оп. 18002, спр. 1373; є копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Чабан (Чобан) Петро Никифорович, 1918 року народження, мобілізований 30.05.1944 р. (?)

&&&

Чекан Василь Петрович, 1902 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Чекан Іван Петрович, 1904 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Чекан Іван Никифорович, 1922 року народження, призваний у 1944 р.

Чекан Николай Петрович, 7.01.1911 р.нар. Мобілізований у 1941 р. Через військово-пересильний пункт 13-ої запасної стрілецької бригади 28.07.1941 р. в складі 2-го батальону № 744 відправлений ешелоном № 0420  у розпорядження тресту 58 в м. Ульяновськ. В подальшому, у березні 1945 р. повторно призваний і через ВПП 202-го запасного стрілецького полку 19.03.1945 р. доправлений до 435-го стрілецького полку 208-ої стрілецької дивізії (2-го формирування) 10-ої гвардейської армії; у подальшому воював у складі 346-го стрелецького полку; військова спеціальність — чеботар. Дружина  — Чекан (Костриж) Євдокія Федорівна (21.02.1914-20.03.1990). Помер 27.08.1983 р. Відомості: ЦАМО РФ, ф. 8214, оп. 44874, спр. 5 (е копії документів), а також від онуки Злобіної Лідії Петрівни.

&&&

Чумак Іван Гаврилович, 1919 року народження, призваний у 1944 р., рядовий 127 зсп. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Чумак Прокопій Гаврилович, 1920 року народження, призваний 2.06.1944 р.

&&&

Швець Іван Дем`янович, 1913 року народження, призваний 30.05.1944 р.,

Швець Іван Дмитрович, 1918 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Швець Микола Мефодійович, 1910 р.н., мобілізований у 1941 р. Відомості з погосподарської книги сільради за 1944-1946 р.

Швець Павло Дмитрович, 1903 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Швець Петро Савович, 1914 року народження, призваний у червні 1941 року Секурянським РВК. Спочатку потрапив на пересильний пункт в м. Проскурові, звідти маршевою колоною відступали до м. Сквіра. Дорогою біля м. Козятин Вінницької обл. потрапили під масштабне авіабмбування.  По прибутті до м. Сквіра з`ясувалося, що він зник безвісти. Дружина – Швець Ольга Андріївна. Відомості – ЦАМО РФ (є копії документів) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Швець Степан Микитович, 1900 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Швець Яків Афанасович, 1906 р.н., призваний 30.05.1944 р. Повернувся, з 1946 р. до 23.10.1947 р. був головою колгоспу ім. 1 травня с. Гвіздівці.

&&&

Шевчук Іван Іванович, 1901 року народження.

&&&

Шеремета Абрам Соломонович, 1913 року народження, призваний  2.09.1944 р., рядовий 1026-го стрілецького полку 260-ої стрілецької дивізії. Загинув 2.02.1945 р. Похований в с. Брайтенштадт Пільського воєводства в Польщі. Відомості – Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Шеремета Андрій Васильович, 1914 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць. Помер від хвороби у 1944 р. Похований в м. Пермь в Росії. Відомості — Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 3, стор. 311.

Шеремета   Андрій   Гаврилович, 1914 року народження, мобілізований на трудовий фронт,  помер в м. Пенза Росії (тоді – м. Молотов).

Шеремета Василь Гаврилович, 1918 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Шеремета Василь Миколайович, 28.06.1927 року народження, учасник війни з Японією у 1945 р., інвалід війни 2-ої групи, помер 4.09.2012 р.

Шеремета Володимир Іванович, 1927 р. нар., рядовий.

Шеремета Іван Захарович, 1903 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Шеремета Микола Гаврилович, 1911 року народження, призваний у 1944 р. Пропав безвісти в 1944 р. Відомості – ЦАМО РФ і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Шеремета Микола Захарович, 1907 року народження, призваний у 1944 р., рядовий 220-го гвардійського стрілецького полку 79-ої гвардійської стрілецької дивізії. Помер від осколкових поранень 14.04.1945 р. в 588-му Окремому медсанбаті. Похований в братській могилі № 1 зі східного боку панського двору в с. Рейтвейн провінції Бранденбург (округ Франкфурт) у Німеччині. Дружина – Ганна Філипівна. Відомості – ЦАМО РФ (рахується – «Шеремет»; ф. 58, оп. 18003, спр. 712; е копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Шеремета Микола Миколайович, 1926 року народження, призваний 21.05.1944 р.

Шеремета Микола Никифорович, 1926 (або 1920) року народження, призваний  21.05.1944 р., рядовий 1263-го стрілецького полку 381-ої стрілецької дивізії. Помер від осколкових поранень 14.01.1945 р. Похований в с. Громин Маєрат Цехановського воєводства в Польщі. Похований в Польщі, Варшавське воєводство, повіт Пултуський, дер. Закрент, могила № 11). Мати – Параскева Іванівна. Відомості ЦАМО РФ (рахується – «Шеремет»; ф. 58, оп. 18003, спр. 136; е копія документу) і Книги пам’яті України, «Чернівецька область», видавництво «Прут», 1995, т. 2, стор. 238.

Шеремета Микола Федорович, 1883 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Шеремета Никифор Д., 1901 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Шеремета Петро Васильович, 20.01.1924 р.н., призваний 21.05.1944 р. Помер 15.07.2007 р.

Шеремета Петро Гаврилович, 1907 року народження, призваний 30.05.1944 р.

Шеремета Степан Федорович, 1902 року народження, призваний 12.05.1944 р.

Шеремета Федір Миколайович, 20.08.1912 р.н., призваний 30.05.1944 р. Помер 10.07.1987 р. Є фото.

 

ЗГАДАЙМО ВСІХ ПОІМЕННО,

ГОРЕМ ЗГАДАЙМО СВОЇМ…

ЦЕ ПОТРІБНО НЕ МЕРТВИМ,

ЦЕ ПОТРІБНО ЖИВИМ!

Засновник Книги пам`яті – Кучерявий Олег Петрович. Найбільш значущий вклад у її складання внесли також письменник-історик Мандзяк Олексій Степанович та мешканці села Гвіздівці Кучерявий Петро Парфенійович, Кучерявий Василь Олександрович (помер у листопаді 2019 р.), Барчук Тамара Миколаївна, Гангал Василь Ілліч (помер у грудні 2017 року), Гангал Іван Володимирович.

Відомості одержані з різних джерел: дані Гвіздовецької сільської ради, Подольського військового архіву – колишнього Центрального архіву Міноборони СРСР (нині ЦАМО РФ), архівних установ інших країн (Німеччина, Австрія), а також з Книг пам’яті інших регіонів і населених пунктів, повідомлень фронтовиків. Додаткові відомості (належність номерів польової пошти, військових частин, місцезнаходження госпіталів, уточнення назв населених пунктів, тощо) одержані при вивченні різних спеціальних і загальних довідників, електронних інтернет-баз даних.

Написання прізвищ і імен і окремих випадках дано в різних варіаціях в зв’язку з тим, що відомості у військових документах  записувалися у російськомовному варіанті та й деколи ще так – як у спішці почули працівники військомату, військові писарі, командири, медичні працівники, тощо. Крім того, варто мати на увазі, що до та під час 1-ої та 2-ої Світових війн (і навіть набагато пізніше) багато імен гвіздівчан ні коли не записувалися і навіть не вимовлялися у народній мові в українській варіації. Наприклад, у Гвіздівцях і записували і казали «Ніколай», або «Миколай», але ніколи не зверталися одне до одного у варіанті «Микола». Імена Пилип, Юхим, Федір в Гвіздівцях взагалі ні коли не вживалися і дітей на такі імена ні коли не називали, а називали, відповідно – «Филип», «Єфим», «Євфімій» (в побуті – «Віхтеній»). Ім’я «Федір» здебільшого застосовувалося у молдавській варіації – «Тодір». Аналогічно відбувалося з багатьма жіночими іменами (Єлена, а не Олена, тощо).

Підготовка електронної версії Книги пам`яті до публікації на сайті і її оформлення — Андрій Грушецький

Останнє оновлення цієї частини Книги пам`яті — 12.05.2020 року

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

2 комментария к “Учасники Другої Світової війни”

  1. Барчук В.И.
    24th Март 2012 в 07:34

    Я,Барчук Владимир Иванович,уроженец села Гвоздовцы в1950 году,закончивший школу в 1965 году в этом же селе,хотел бы поблагодарить разработчиков сайта за проделанную огромную работу по увековечиванию памяти моих односельчан.Война оставила след и раны в каждом городе, селе,а так же семьях.Не обошла она и мою семью и моих родственников.В конце июня Сокирянским РВК был призван мой отец Барчук Иван Васильевич 25 октября 1906 года рождения и его младший брат,Барчук Петр Васильевич 1915 года рождения.Они участники боевых действий на фронте.Барчук Петр Васильевич проёл всю войну имел ранения и был демобилизован с боевыми наградами.Проживал после войны в Алтайском крае п.Светлый Заринского р-на, умер и там же похоронен в сентябре 1976 года.Средний их брат Барчук Степан Васильевич 1911 года рождения есть в списках на сайте,он так же участник войны.Свойны не вернулся погиб где то в Чехословакии.Что до моего отца и многих его односельчан и,прызивников Сокирянского РВК,воевавших вместе в одной части,судьба распорядилась иначе.Осенью 1941 года в подмосковье ихнюю часть расформировали и сформировали строительную часть,которую отправили в сибирь на восстановление эвакуированных из европейской територии заводов.Таким образом мой отец,десятки односельчан и многие из сел Сокирянского р-на оказались в г. Барнауле Алтайского края стали трудармейцами у которых была бронь вплоть до 1953 года.После снятия брони многие вернулись домой в село, многие остались в Барнауле, которых я лично знал,знаю их детей и внуков. Трудармейцы вчистомполе строили заводы,которые через месяц выпускали танки, снаряды,патроны и отправляли на фронт.Строили и город, многие дома, клубы,кинотеатры укашают город.Хочу уточнить,на сайте ошибка,г.Барнаул не Красноярского края,он является столицей Алтайского края и военный госпиталь во время войны был в г.Барнауле.Время берет своё, трудармейцев в живых остались единицы,есть с Сокирян,Романковцов,Кобовчина,Корманя, остальных не знаю.Я думаю в истории села они останутся и не будут забыты.В Барнауле я живу с 1965года.В отпуск приезжал 30 раз всело и,в беседах со старожилами всегда интересовался его историей.С уважением Барчук В.И.

  2. Владимир Иванович, большое спасибо за отклик! Мы обязательно внесем в ближайшее время данные о Ваших родных в Книгу памяти и по Барнаулу исправим. Только, пожалуйста, уточните, если возможно: на сайте в списке числится Барчук Іван Васильович, 1912 року народження, мобілізований в 1941 році, трудармієць, помер від хвороби в 1944 р. в Барнауле: это просто ошибка или был такой другой выходец из села с такими данными?
    Мы также были бы благодарны Вам, если бы Вы прислали по электронной почте отсканированные фотографии участников войны и трудфронта из числа Ваших родных. Может и с тех времен что-то сохранилось? Если также будут подобные фотографии и у других родственников трудармейцев, то тоже было бы неплохо, если б они прислали вместе с рассказом о них, о работе на трудовом фронте.

Залишити коментар