Коли думаю інколи про кращі риси люди сьогодення, зокрема, про трударів — односельчан, то завжди серед інших згадую помічника бригадира тракторної бригади Анатолія Потульницького. І хоч цей скромний, тактовний чоловік «на перший погляд ні чим особливим не виділяється в колі товаришів, друзів і у нього на грудях не сяють урядові нагороди, та думати про нього, зустрічатись з ним кожному приємно. Бо Анатолій Вікторович не лише гарний співбесідник, вміє підтримати розмову на будь-яку тему, а й сам непоганий оповідач, порадник.

Хоч він не агітатор і не політінформатор, та в бесідах з механізаторами постійно розповідає про політику Комуністичної партії, підкреслює переваги соціалістичного ладу над капіталістичним, знайомить людей з перспективними досягненнями науки і техніки.

Організаторські здібності, товариська вдача, багатогранні знання комуніста з особливою виразністю проявляються під час роботи, коли потрібно не лише словом, а й ділом довести «на що ти здібний. За прикладом, як мовиться, не треба далеко ходити. Посівну кампанію у нашій артілі, як і в минулі роки, провели нинішньої весни своєчасно і доброякісно. І зараз доокруг на полях зеленіють гарні сходи. Звісно, що це результат сумлінної праці усіх механізаторів, і, безперечно, Анатолія Вікторовича. У цей найвідповідальніший для хліборобів період його майже цілодобово можна було побачити там, де розпочиналась боротьба за майбутній врожай. Не одну годину недоспав помічник бригадира, обдумував, як найорганізованіше і в найкоротші строки закінчити польові роботи. Він знову і знову перечитував журнальні та газетні статті, в яких розповідалось про досвід новаторів, ділився думками з механізаторами і давав їм цінні поради, робив критичні зауваження.

У такі відповідальні дні і години, коли Анатолій Вікторович, як ніколи, сповнений артільними турботами, не лише механізатори, а й усі хлібороби проникаються ще більшою повагою до нього. Гвіздівчани знають, скільки сил віддав він колгоспному виробництву, скільки хорошого зробив людям. Трактористи — ветерани В.С. Тимчук, І.П. Бурченко, П.Н. Шеремета добре пам’ятають ті післявоєнні часи, коли він очолив тракторну бригаду в перші роки існування колгоспу.

Теплі, сповнені вдячності слова (кажуть нині про комуніста односельчани Ф.Г. Мартофляк, П.Н. Шеремета, В.В. Хорошенюк, М.Ю. Лях. Усі вони звертались за допомогою до нього не лише як до депутата сільської Ради, а й до кращого виробничника, гарного сім’янина, і завжди відчували його підтримку, людяність.

Ось чому, коли я думаю про односельчан, то неодмінно згадую Анатолія Вікторовича Потульницького, людину щедрої душі, невтомного трудівника, ділового і принципового комуніста.

О. Голяк.

с. Гвіздівці.

Стаття з газети Сокирянського районного комітету Компартії України та районної ради депутатів трудящих Чернівецької області «Дністрові зорі» № 71 (2681), 19.06.1969 р. (Рубрика «Комуніст про комуніста»).

********************************************************

Помічник бригадира тракторної бригади колгоспу імені Котовського комуніст Анатолій Вікторович Потульницький (на фото зліва) не лише хороший механізатор, але і авторитетний вихователь.

На фото: А.В. Потульницький передає свій досвід роботи трактористові членові ВЛКСМ Є.В.  Злагоді. Фото М. Кривого.

Фотоматеріал з газети Сокирянського райкому Компартії України і виконкому Сокирянської райради трудящих «Дністрові зорі»  № 89 (2699), 31.07.1969 р.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар