Почесні соціалістичні зобов’язання взяли колгоспниці нашої ланки на нинішній рік. Вони дали слово на честь 100-річчя від Дня народження В.І. Леніна вибороти на кожному гектарі по 320 центнерів цукрових буряків та по 40 центнерів кукурудзи. За словом — діло. Члени ланки восени і взимку заготовляли місцеві добрива, підвищували агрономічні знання на курсах підготовки майстрів сільського господарства.
Особливо високу трудову активність виявили вони під час весняної сівби та догляду за посівами. Ось приклад. За кожною жінкою закріплено 1,44 гектара цукрових буряків. Денна норма виробітку на прориванні становить 8 сотих гектара, і впоратись з цією роботою ланка повинна була за 18 робочих днів. В середньому кожна трудівниця долала за світловий день 0,11 гектара і закінчила зріджування рослин за 12 днів.
Швидко доглянули ми й кукурудзу, впору пропололи картоплю. Одним словом, все зробили, щоб виростити високий врожай всіх культур, порадувати Батьківщину новими трудовими здобутками.
Наша ланка — дружний, працьовитий колектив і завжди йде в числі передових. Торік, наприклад, він в складних умовах виростив, зібрав і вивіз на державний приймальний пункт по 316 центнерів цукросировини з гектара. Отже, заслуговує на те, аби виявити йому увагу й повагу. На жаль, ми цього не відчуваємо.
Наведу декілька прикладів.
Перед тим, як вийти в поле, правління артілі прийняло рішення про запровадження на час догляду за посівами для колгоспників матеріальних і моральних стимулів. Зокрема, бурякосійницям гарантувались премії, якщо вони достроково впораються з прориваням. Колгоспниці ланки скоротили строки догляду на 5 днів і їм належать грошові винагороди. З дня завершення цих робіт минуло два тижні. Але поки що ніхто не одержав їх, бо у наших керівників не знайшлося часу, аби підвести підсумки змагання.
Або таке. Не одну промову виголосив перед колгоспниками голова Гвіздовецького сільського споживчого товариства тов. Георгіян, — обіцяючи налагодити торгівлю в полі. Відтоді багато води втекло, але ні керівника сільСТ, ні товарів споживання на плантаціях ми так і не бачили.
Забули стежку до людей і парторганізатор Микола Пижівський та агітатор Ганна Трофанюк. А варто було б навідатися, розповісти про важливі події внутрішнього життя нашої країни і міжнародного становища. Не чути голосу в полі і сільських культармійців.
О. БУРЧЕНКО, ланкова колгоспу їм. Котовського.
Газета «Дністрові зорі». Орган Сокирянського районного комітету КП України та районної Ради депутатів трудящих. № 74 (2684). Четвер, 26 червня 1969 року.
Мітки: виробіток, вирощування, врожай, газета, Гвіздівці, змагання, історія, колгосп, кукурудза, норма, село, Сокирянський район, соціалістичне, стаття
25th Апрель 2020 в 14:26
Це для чого ви таке старьё совєтовське пишете?
25th Апрель 2020 в 15:10
Це все наша історія і ми відносимось до неї з повагою! А от тих, хто цього не розуміє, ми не поважаємо