Почесні соціалістичні зобов’язання взяли колгоспни­ці нашої ланки на нинішній рік. Вони дали слово на честь 100-річчя від Дня на­родження В.І. Леніна ви­бороти на кожному гектарі по 320 центнерів цукрових буряків та по 40 центнерів кукурудзи. За словом  — ді­ло. Члени ланки восени і взимку  заготовляли   місцеві добрива, підвищували агро­номічні знання на курсах підготовки майстрів сільсь­кого  господарства.

Особливо високу трудову активність виявили вони під час весняної сівби та дог­ляду за посівами. Ось при­клад. За кожною жінкою закріплено 1,44 гектара цу­крових буряків. Денна нор­ма виробітку на прориванні становить 8 сотих гектара, і впоратись з цією роботою ланка повинна була за 18 робочих днів. В середньому кожна трудівниця долала за світловий день 0,11 гек­тара і закінчила зріджуван­ня рослин за 12 днів.

Швидко доглянули ми й кукурудзу, впору пропололи картоплю. Одним словом, все зробили, щоб вирости­ти високий врожай всіх ку­льтур, порадувати Батьків­щину новими трудовими здобутками.

Наша ланка — дружний, працьовитий колектив і за­вжди йде в числі передових. Торік, наприклад, він в складних умовах виростив, зібрав і вивіз на державний приймальний пункт по 316 центнерів цукросировини з гектара. Отже, заслуговує на те, аби виявити йому увагу й повагу. На жаль, ми цього не відчуваємо.

Наведу декілька прикла­дів.

Перед тим, як вийти в по­ле, правління артілі прий­няло рішення про запровад­ження на час догляду за по­сівами для колгоспників матеріальних і моральних сти­мулів. Зокрема, бурякосійницям гарантувались премії, якщо вони достроково впораються з прориваням. Колгоспниці   ланки  скоротили строки догляду на 5 днів і їм належать грошові ви­нагороди. З дня завершен­ня цих робіт минуло два тижні. Але поки що ніхто не одержав їх, бо у наших керівників не знайшлося часу, аби підвести підсумки змагання.

Або таке. Не одну про­мову виголосив перед кол­госпниками голова Гвіздовецького сільського спо­живчого товариства тов. Георгіян, — обіцяючи налаго­дити торгівлю в полі. Від­тоді багато води втекло, але ні керівника сільСТ, ні товарів споживання на пла­нтаціях ми так і не бачили.

Забули стежку до людей і парторганізатор Микола Пижівський та агітатор Ган­на Трофанюк. А варто було б навідатися, розповісти про важливі події внутрішнього життя нашої країни і міжнародного становища. Не чути голосу в полі і сільських культармійців.

 

О. БУРЧЕНКО, ланкова колгоспу їм. Котовського.

 

Газета «Дністрові зорі». Орган Сокирянського районного комітету КП України та районної Ради депутатів трудящих. № 74 (2684). Четвер, 26 червня 1969 року.

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

2 комментария к “Так було — рік 1969: «Пообіцяли і забули»”

  1. Це для чого ви таке старьё совєтовське пишете?

  2. Це все наша історія і ми відносимось до неї з повагою! А от тих, хто цього не розуміє, ми не поважаємо

Залишити коментар