admin on 16th Февраль 2015

П’ятнадцятого лютого (за старим календарем – 2 лютого), тобто6813 через 40 днiв пiсля Рiздва Христового, православні християни відзначають свято Стрітення — одне з найбільших християнських свят. В деяких місцевостях у народі його називають також «Стрічання», «Громиця», «Зимобор».

У цей день, як повествуется в Євангелії від Луки, Марія, що народила Сина Божого, і її обручник Йосип відправилися в Ієрусалимський храм, щоб представити дитину «перед Господом». Тут їх зустріли праведник Сімєон і пророчиця Анна. Сімєону було передвіщено Святим Духом, що він не знайде смерті доти, допоки не побачить Ісуса Христа. Св. Сімєон, побачивши Ісуса, відразу ж зрозумів, що це той, кого він чекав. Він взяв дитину на руки, благословив Бога й сказав: «Нині відпускаєш раба твого, Владико, по слову твоєму, з миром…» (Лк. 2:29-32). Сімєон також пророчив юної Марії велику муку, що вона прийме в майбутньому: вона має бути побачити самітність і страшну страту свого сина» (Лк. 2:35). Пророчиця ж Ганна стала славити Господа й говорити про нього всім людям, що очікували рятування в Єрусалимі.

IMG_20150215_123919

Гвіздівці у 2015 р. зустріли Стрітення морозним туманом (фото з колокольні церкви)

IMG_20150215_122131

Отець Рустік проводить службу у церкві

Християни почали урочисто відзначати Стрітення в Єрусалимі в другій половині IV ст. або V ст. в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його «40 днем після Богоявлення». Його святкування описує так: «Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму» (Гл. 26). З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527–565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав уважати Господнє Стрітення за великий празник і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослуженнях цього празника Церква кілька разів молиться за імператора.

Технічний прогрес не минув і гвіздовецьку церкву (фото з колокольні)

IMG_20150215_123900IMG_20150215_123850

Святом Стрітення Господня (тобто зустрічі) завершувався цикл різдвяних свят, присвячених прославлянню Ісуса Христа. Празник Стрітення на Заході первісно був Господським і лише набагато пізніше став вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У православній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

IMG_20150215_130205IMG_20150215_130611IMG_20150215_133449

У народній традиції це свято виникло набагато раніше, ніж християнство та навіть іудаїзм, У народному календарі слов’янських народів Стрітення також святкувалося, як сезонна границя. Цим святом у східних і західних слов’ян відзначалася половина зими, а в южнославянских регіонах — і початок весни, із чим було пов’язано значне число прикмет погоди й урожаю. Гарна сонячна погода звичайно передвіщала довгу зиму, а мороз – ранню весну; заметіль на Стрітення обіцяла «підмести» усі корми для худоби раніше звичайного, тощо.

У східних (рідше в західних і південних) слов’ян про Стрітення говорили: «Стрітення — зима з літом зустрічається», на додаток до чого розповідали про те, як саме борються зима з літом: «Літо зиму по щоці вдаряє: «повно тобі, зимо, зимувати — треба мені, літу, літувати». Сприйняття Стрітення як початку весни відбилося й у прикметах: «На Стрітення каптан із шубою зустрілися, а циган шубу продає», тощо.

IMG_20150215_134521

За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення — 15 лютого — та у день святої Анни — 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина. На Стрітення Зиму веде попід руки старий Дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї — порожнісінька торба. У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, — весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.

IMG_20150215_134549

При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше — Зима. «…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» — каже Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» про зустріч літа з зимою.

В цей день в церквах православного світу святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!». Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громиця».

Уявлення про Стрітення, як про початок весни втілилося в численних розповідях про тварин, які в цей день нібито перевертаються з боку на бік. Болгари розповідали про ведмедицю, що вилазить на Стрітення з барлоги, щоб побачити свою тінь: якщо день сонячний і ведмедиця бачить свою тінь, вона повертається на інший бік, щоб продовжити сон; це означає, що ще протягом сорока днів буде холодно.

Стрітення за багатьма параметрами зближалося з початком нового року, що відбилося в уявленнях про доленосні зустрічі, що трапляються в цей день: серби вірили, що якщо зустріти в цей день здорову людини, те й весь рік будеш здоровий (і навпаки). У деяких місцях Стрітення вважалося невдалим і небезпечним днем: люди уникали виконувати в цей день які-небудь господарські роботи, щоб не зустрітися з вовками. Українці думали, що народжений на Стрітення буде нещасливий; у болгар вагітні жінки утримувалися від робіт з гострими предметами з остраху, що майбутня дитина буде мати на тілі знаки й мітки, що нагадують про ці роботи.

У всіх слов’янських традиціях велике значення надавалося свічці, що у цей день освячували в церкві. В українців і білорусів її називали «громничою свічкою». Цю свічку зберігали протягом року: її запалювали під час грози й граду, давали в руки важко вмираючому, її димом окурювали хворих і креслили хрести на балках і сволоку, запалювали, щоб уберегтися від «ходячого» небіжчика; прикріплювали до посуду, з якого навесні засівали; обходили із запаленою свічею худобу при першому вигоні на пасовище; терли нею горло при болях; вішали над входом в будинок у купальську ніч, щоб захиститися від відьми та таке інше.

З християнських часів, коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову — ще не вживану — посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це — цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» — від хвороби, що її спричиняло «погане» око.

600Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тебе збережи!». Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса — врожай, нема роси — немає врожаю.

У цьому – 2015 році, відразу після Стрітення – 16 лютого починається одне з найстаріших слов`янських свят Масляна, яку у Гвіздівцях, як і у багатьох інших українських селах Північної Бессарабії, називають – Пущена, але про це свято наш сайт вже писав

А. Грушецький

Фото — О. Кучерявий

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар