1890_Бессар губ-яВелике значення для взаємодії всіх органів влади царської Росії й розвитку сфер її життєдіяльності мали дороги й поштові тракти. В 19-му столітті тільки вони давали можливість оперативного ведення внутрішньої й зовнішньої політики держави, у тому числі в Бессарабії. Спеціальні маршрути, по яких кур’єри доставляли царські укази, були встановлені ще в 17-му столітті царем Олексієм Михайловичем. Під невсипущим контролем перебувала пошта й при Петрі І-му.

Згодом з’явилися завдання по доставлянню простих і термінових повідомлень у райони бойових дій підрозділів армій Російської імперії. Указом Павла І від 17 грудня 1796 року був створений фельд’єгерський корпус. Належав він до військових частин допоміжного призначення й мав штат у складі офіцера й тринадцяти фельд’єгерів. До кінця царювання Миколи І штат був збільшений до 3 рот з 22 офіцерами й 39 фельд’єгерями.

Реформою Олександра І у Вітчизняній війні 1812 року завдання фельд’єгерської служби розширилися. Для підтримки безперебійного зв’язку фельдмаршала М.І. Кутузова з Імператором був уведений обмін інформацією між державними органами керування. Протягом 1816-1817 років розробляються інструкція з дій офіцерів і фельд’єгерів у всіх ситуаціях і Положення про фельд’єгерський корпус.

Затверджені документи визначали функції й завдання корпусу, правове й матеріальне забезпечення особового складу, порядок комплектування. При імператорі Миколі І на фельд’єгерський корпус були покладені функції супроводу всіх державних злочинців до місця заслання. Наприклад, фельд’єгерями супроводжувалися в заслання А.С. Пушкін і письменник Ф.М. Достоєвський. При цьому для посилення охорони надавався жандарм корпусу внутрішньої варти.

Була уведена форма одягу фельд’єгерської служби. Розробка маршрутів руху, пов’язаних з виконанням різних завдань, здійснювалася на основі раніше складених землевпорядниками подорожніх карт поштових трактів. Одночасно вживали кроки з скорочення часу доставки всіх видів пошти. У зв’язку із цим прокладалися нові напрямки маршрутів, що охоплювали все більшу кількість населених пунктів у межах границь впливу Російської Імперії. Під виконання кожного завдання на прокладених трактах здійснювалося будівництво.

1821_nord

 Вивчаючи архівний матеріал Бессарабського обласного правління, 2-го відділення, 2-го столу за 1832 рік, можна зробити висновок, що розвиток поштових трактів був стимулом для розвитку всієї інфраструктури краю, що покладено в основу Поверстної книги. Вона була доповненням до книги великого креслення, що містить інформацію про відстань між містами Московської держави 15-16 століть і закордонних пунктів від Москви. На підставі постійно діючих доповнень і доопрацювань установлювався й поверстний строк. На шлях руху до місця призначення видавалася Подорожна.

 На початку 19-го століття Цивільне управління губернатора Бессарабії під керівництвом статського радника А. Сорокунського й радника губернатора І. Клімша постійно вдосконалювали форми й методи керівництва доставкою пошти, розвитку інфраструктури поштових і службових трактів. Основною ділянкою роботи Бессарабського уряду в 1832 році була облаштованість поетапного тракту арештантської пошти, по якому, крім службової пошти, доставлялися й арештанти. Підтверджувальним документом цих дій є супровідний аркуш із Кишинівського Земського суду на Ніцу Гоїбіна від 5 березня 1840 року.

Урядом Малоросії, разом з командуванням 9 округу Окремого корпуса внутрішньої варти Херсону окружним генерал-майором Ножіним і начальником штабу окремого корпусу внутрішньої варти генерал-майором Шалашніковим був розроблений план етапних місць від Кишинева до Ізмаїла. Розробка цих місць велася з урахуванням зменшення довжини тракту. Безпосереднім виконавцем прокладки тракту на карті був обласний землемір Ейтнєр.

У своєму листі від 19 липня 1832 року Ізмаїльському градоначальнику генерал-лейтенантові С.А. Тучкову Бессарабське обласне правління вимагає якнайшвидшої облаштованості приміщень нового тракту. Маршрут руху визначений: від Кишинева до ст. Малоярославецької через ст. Бачой, Рєзєни, Сєлємєть, Абакли, Джаба, Кульська, Малоярославецька. Від Малоярославецької до Ізмаїлу шлях пролягав через Дмитровку, Градіну, Кубей, Каракурт, Ташбунар, Ізмаїл. Усього 197 верст. По старому тракті через Бендери, Каушани, Акерман, Кілію відрізок від Татарбунар до Ізмаїлу був спрямлений і склав 372 версти.

1861-nord

Прокладені для корпусу внутрішньої варти маршрути збігалися з поштовими трактами Бессарабії: 8-й тракт Кишинів — Бендери, 9-й тракт Бендери — Акерман, 10-й тракт Бендери — Кілія — Ізмаїл, 14 тракт від Кишинева до Ізмаїла. Уряд Бессарабської області з відкриттям цього тракту одержував низку переваг. Доставка службових документів і арештантів Кишинівським батальйоном внутрішньої варти скорочувалася по новому тракті — 202 версти. Тому багато селян по колишньому шляху звільнялися від повинності утримувати арештантів і охорону.

Філяєв Микола Григорович, пенсіонер – прикордонник, краєзнавець.

За матеріалами газети «Співрозмовник Ізмаїла»

Переклад на українську – сайт «Гвіздівці»

&&&

На доповнення до цієї статті слід зазначити, що безпосередньо в нашому – Північно-Бесарабському краї наближеними до території сучасної Сокирянщини поштовими службами були Новоселицька прикордонна поштова контора та Новоселицька поштова станція, Сорокська (м. Сороки) поштова контора, Белецька (м. Бельці) станція обивательської пошти, Хотинська (м. Хотин) поштова станція, Єдинецька (містечко Єдинці) поштова станція, Бричанська (містечко Бричани) поштова станція, Окницька (с. Окниця) поштова станція, Данкоуцька (с. Данкоуци) поштова станція, Динауцька (с. Динеуці) поштова станція. А безпосередньо на території сучасної Сокирянщини діяли лише 3 поштові служби, а саме поштові станції у волосних центрах — містечку Секуряни, селі Романкоуци, а також Ломачинська поштова станція, яка зокрема, була важливим центром зв‘язку з Поділлям.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар