Село і люди: священик Озерянський

На сторінках нашого сайту ми пропонували і пропонуємо всім бажаючим повідомляти відомі їм дані про історію села, про видатних гвіздівчан, про значні історичні і більш сучасні сільські події та про наших сучасників, про яких на Ваш погляд слід розповісти, про селян-учасників воєн.

На жаль, таких матеріалів надійшло дуже мало, тому ще раз звертаємось до тих, кому не байдуже село, його історія, хто є людиною, яка пам’ятає своє родство: якщо Ви маєте будь які матеріали, документи, фото, інші відомості, надішліть їх нам електронною поштою, або звичайною поштою на адресу сільської ради з поміткою: “Для сільського сайту” (адреси на сторінці “Контакти”). Оригінали фотографій і документів обов’язково будуть повернуті.

А сьогодні ми публікуємо коротку інформацію про священика Гвіздовецької церкви Лампадія Озерянського. Цю інформацію нам надіслав Олексій Степанович Мандзяк – вчений, досить відомий письменник, автор книг по етнографії традиційних бойових мистецтв. Пан О.Мандзяк значну частину свого життя прожив у селі Ломачинці і у місті Новодністровську, на цей час проживає у Білорусі, але він не байдужий до історії всієї Сокирянщини.

Священик Озерянський

автор: Олексій Мандзяк

Сім’я бессарабського священика другої половини ХІХ-го ст.

Як мені відомо, в 1880-1890-х роках (більш точної дати не знаю) у Гвіздівцях священиком був Лампадій Озерянский. Людина з великим багажем знань і неймовірними організаційними здібностями. Водночас йому вдавалося піклуватися за парафіян свого села й вести місіонерську й просвітницьку діяльність не лише у Гвіздівцях, а ї за межами села. Він щиро жертвував гроші на різні благодійні проекти до неприбуткових громадських організацій, наприклад до Семінарського Трисвятительского братерства, котре було утворено в лютому 1880 р. для допомоги бідним учням Кишинівської семінарії. Багато в чому, завдяки о. Л.Озерянському, жителям Гвіздівці була виказана подяка «з выдачею встановлених грамот» (згідно «Списку особам духовного й світського звання, яким за заслуги йпожертвування по духовному відомству, визначенням від 31 травня – 12 червня 1890 року за № 1251, преподане благословення Святейшего Синоду». Определение Святейшего Синода // Церковные ведомости. – СПб., 1890. – № 34. – С. 371.).

У його практиці мали місце декілька випадків перехрещення іновірців (іудеїв і римо-католиків) у православну віру. У якості одного з прикладів можна навести наступний: «Приєднанні до православ’я. 20 жовтня [1890 р.] священиком села Гвоздоуць, Хотинського повіту Лампадом Озерянським дочка міщанина м. Бричан Сура Гондельман, дівчина 18 літ, іудейського віроісповедання». (Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1890. – № 22. – С. 969)

Великою пошаною о. Лампадій користувався у інших місцевих священників і дяків. Так, в 1887 році священик Іоан Полянський, запросив його на свято освячення кам’яної церкви Святоуспіння Пресвятої Богородиці в селі Шебутинці.  В 1892 році напередодні освячення новоїцеркви в селі Непоротово «увечері зроблена була врочисто Всеношная священиком Лампадом Озерянским і дяком» (Праницкий Д. Освящение церкви в с. Непоротове Хотинского уезда // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1892. – № 10. – с. 240.).

Докласти до сказаного можна й те, що отець Лампадій товаришував з багатьма священиками Хотинського повіту і взагалі Бессарабії, наприклад, з Міною Черноуцаном (містечко Сокиряни),  Михайлом Онуфрієвичем (село Романківці), Георгієм Гербановським (село Селище). Його послугами, як одного з респондентів відносно старообрядців Секурянської волості, користувався митрополіт Арсеній (у миру Авксентій Георгієвич Стадніцкий), відомий історик церкви, у ті часи редактор Кишинівських єпархіальних відомостей (1888-1896 рр.), в подальшому – митрополіт Ташкентський і Туркестанський (1933-1936 р.р.).

Якщо комусь відомі додаткові відомості про о. Озерянського, просимо повідомити адміністратору сайту.

На фото праворуч – Марія Авксентіївна і Георгій Стадницькі. Марія Авксентіївна походила з роду священників Черноуцан. Георгій Стадницький десь у середині ХІХ ст. служив у с. Комарів сучасного Кельменецького району, де до речі 22.01.1862 р. народився їх син – вже зазначений Стадницький Авксентій Георгійович – майбутній митрополіт Ташкентський і Туркестанський Арсеній.

==================

Інформація про автора статті: Олексій Степанович Мандзяк є автором значної кількості дослідницьких видань, серед яких можна, в тому числі зазначити:

·Воинские традиции народов Евразии. – Минск: «Харвест»; Москва: АСТ, 2002. – 384 с.

·Боевые искусства Европы. – Минск: «Современное слово», 2005. – 352 с.

·Славянские воинские искусства: От культа Земли к воинскому поединку. – Минск: «Харвест», 2006. – 320 с.

·Бойові традиції аріїв: На шляху до реалій українських бойових мистецтв. – Тернопіль: «Мандрівець», 2006. – 272 с.

·Боевая магия славян. – Минск: «Харвест», 2007. – 544 с.

·Воїнсько-фізичне виховання аріїв: Народні ігри в практиці українських бойових мистецтв – Тернопіль: «Мандрівець», 2007. – 208 с.

·Воины ислама: Воинские и боевые искусства мусульманских народов. – Минск: «Книжный дом», 2007. – 416 с.

Мітки: Авксентій, арії, Арсеній, археологія, Бессарабія, Білорусь, благодійна діяльність, бойові містецьтва, Буковина, видавництво, військове містецтво, військові традиції, волость, Гваздауци, Гвіздівці, Гвоздівці, Гвоздовцы, Гвоздоуць, географія, Георгій, дослідження, етнографія, зміни, історік, історія, історія села, кешування, Кишинів, Комарів, краєзнавство, Ломачинці, Мандрівець, минуле, Мінськ, мітрополіт, Молдова, Москва, Непоротове, Новодністровськ, область, Олексій Мандзяк, письменник, Північна, повіт, Подністров'я, район, Романківці, Святійший Синод, священик Лампадій Озерянський, Секурянська, Секурянська волость, Секурянський, Селище, село, семінарія, Сокирянський, Сокирянщина, СРСР, Стадницькій, сучасність, Тернопіль, Україна, УРСР, ХІХ ст., Хотинський, Хотинський повіт, ХХ ст., церква, Церковные ведомости, Чернівецька, Шебутинці