admin on 3rd Ноябрь 2020

Олексій Мандзяк

 

 

Ходороуци (рум./молд. Hădărăuţi / Хедереуць) – село в Окницькому районі Республіки Молдови. Його історія найтіснішим чином пов’язана з історією села Гвіздівці, проте як і з іншими населеними пунктами Сокирянського району Чернівецької області. Почнемо з того, що в далекому минулому села Гвіздівці і Ходороуци[1] були частиною однієї цільної вотчини, яка належала одній боярській родині. Як відомо обидва села вперше згадуються в грамоті господаря Олександра I Доброго, який правив Молдавським князівством з 1400 до 1432 року. Цією грамотою він дарує і підтверджує спадкування сіл Гвіздівці і Ходороуци (в документі – Ходоръчинци / Ходорочинці) Івашкові Владичкі і братам його Петру, Юрашкові і Данко, а також племіннику їх Мілі. Фахівці датують цей документ 1422-1431 роками[2].

Примарія села Ходороуци

У період до середини XV ст. село Гвіздівці цілком перешли у власність Івашка Владичка. Від нього село у спадщину дісталося його дочці Славні, яка згодом продала Гвіздівці, разом з селом Ходороуцами за 150 татарських злотих, про що свідчить грамота господаря Штефана III Великого (1457–1504) від 30 вересня 1503 року. Новими власниками стали боярин Данчул Бучацький, його двоюрідний брата Ісайка і його тітка Васутка[3].

У другій половині XVI – на початку XVII ст. власниками села Ходороуци були спадкоємці боярина Толочіко і Кості Мойшана. Деякі з них зберігали за собою володіння, інші продавали свої частини села. Так, наприклад, 20 березня 1615 року великий логофет Белдіман, та інші бояри засвідчили, що сини Костіна продали за 150 талерів дякові Григорію Коротущкові третю частину села «Хадереуци на Раковці» Хотинського краю, з озером і млином. 12 лютого 1617 року господар Раду Міхня підтверджує грамотою Григорію Коротушкові частину «села Хедереуць», яку він купив у Томи і брата його Григорія, синів Костіна, онуків Штефана Толочико. У грамоті Олександра IV Ільяша, від 16 жовтня 1632 року власниками Ходороуць згадані онуки Толочіко, діти Кості Мойшана – син Тома і дочка Тофана, яка була одружена з Іонашком. Деякі із означених землевласників мали долі із вотчин, частинами яких були деякі села сучасної Сокирянщини[4].

Витяг з грамоти Штефана Великого (Штефан чел Бун)

На початку XIX ст., ймовірно після 1809 року Ходороуцами разом з селом Сокиряни (тепер місто) володів уродженець знатного роду, який походив з Польщі, статський радник Федір Петрович Бейн – зять колишнього власника Сокирян, генерал-майора Іллі Пилиповича Катаржі[5]. Після смерті дружини у 1814 року в селі Сокиряни, цей поміщик постійно проживав в Ходороуцах, а в Сокирянах бував тільки наїздами. Після смерті самого Бейна, що сталося у першій половині 1821 року, його майно поділили між собою сім’ї його дітей. У Федора Петровича Бейна і Катерини Іллівни Катаржи було дві доньки – Марія і Олена (†1826 р.). Олена Федорівна Бейн вийшла заміж за полковника, Георгіївського кавалера, командира Охотського піхотного полку Василя Тимофійовича Соловкіна (1780 р.н.), а село Сокиряни ж дісталися Марії Федорівні Бейн, яка одружилася з підполковником Камчатського полку Петром Степановичем Лішиним (1792–1858)[6].

Гідроспоруди на річці Раковець

Відзначимо, що спочатку села Ходороуци і Сокиряни сімейства Лішиних і Соловкиних виставили на продаж[7]. Але, через деякий час було вирішено відмовитися від продажу Сокирян і Ходороуц і у 1825-1826 роках здійснено розділ цих маєтків – тільки тоді Сокиряни остаточно відійшли Лішиним, а Ходороуци – Василю Тимофійовичу Соловкіну. В подальшому, діти Олени та Василя Соловкіних продали Ходороуци своїм родичам Лішиним. Так останні стали власниками обох вотчин[8]. Від Лішиних землі і в Сокирянах і в Ходороуцах у 1920-х роках перейшли у власність подружжям Плавським – Наталії Петрівні Лішин (24.02.1890 р.н.) та Олександру Михайловичу Плавському (08.12.1886 р.н.)[9].

Пам’ятник загиблим під час Великої Вітчизняної війни

Окрім світського життя, історія Гвіздівців, Сокирян і села Ходороуци протягом століть також найтіснішим чином пов’язана релігійною стороною життя місцевого населення, зокрема того, що стосується Православної церкви. У метричних книгах церкви села Ходороуци XIX-XX ст. Ви зустрінете велику кількість записів про уродженців сіл Сокиряни і Гвіздівці – про хрещення дітей, про одруження і відспівування. Те ж саме стосується і метричних книг церков, що діяли в різний час в Сокирянах і Гвіздівцях, де виявлені записи про жителів села Ходороуци. Тому ми вважаємо, що знання про історію православних храмів і їх священно-і церковнослужителів не будуть зайвими для любителів історії і краєзнавства Гвіздівців і взагалі Сокирянщини.

Млин

Достеменно не відомо, коли саме в цьому населеному пункті була побудована перша православна церква. Століття канули в минуле, а разом з ними і ті нечисленні письмові джерела, в яких могла бути відзначена ця важлива для селян і землевласників подія. Перші ж документально підтверджені відомості про існування діючої церкви в Ходороуцах відноситься до XVIII ст. «Відомість в молдавський диван від Хотинського цинуту про кількість у ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року свідчить про те, що при тій церкві, служив один священик[10]. У відомостях про погосподарський перепис Хотинського цинуту, складених в травні-липні 1774 року, зазначено, що при церкві села Ходороуци служив «піп Георге» і дячок Ілієш[11].

Відомий бессарабський історик Іван Миколайович Халіппа (1871–1941) у своїй праці «Відомості про стан церков Бессарабії у 1812-13 рр.», яка була опублікована у 1907 році в збірнику «Праці Бессарабської губернської архівної комісії», вказує, що на початку XIX ст. в Ходороуцах діяла церква, яка була побудована у 1792 році[12]. У клірових відомостях укладених пізніше відзначено, що у 1807 році «зусиллями парафіян» була побудована нова церква[13]. Клірові відомості Свято-Вознесенської церкви села Ходороуци за 1812-1813 роки повідомляють: «дерев’яна, вельми стара і мала; одеж і книг церковних досить»[14]. Станом на 1853 рік вона: «будівлею дерев’яна, з такою ж окремою дзвіницею, покрита гонтом, міцна. Престол в ній один холодній в ім’я Вознесіння Господнього. Начинням достатня»[15].

Село Ходороуци. Фото кінця 1980-х — початку 1990-х років

У 1870 році церква серйозно ремонтувалася[16]. Великий ремонт також здійснено у 1895 році[17]. Тоді ж під неї підвели кам’яні фундаменти. У 1910 і 1914 роках було здійснено косметичний ремонт всередині церкви та суттєво оновлено внутрішнє оздоблення[18].

Майже в такому вигляді ця церква збереглася до наших днів. Відомий вчений, історик і архітектор Ярослав Миколайович Тарас наводить їй наступний опис:

 

Свято-Вознесеньска дерев’яна церква, обшита металевими листами. Фото Юрія Швеця, 2020 рік

«Відноситься до одноверхих південних українських церков, які отримали в Молдавії свої особливості розвитку. Відрізняє цю церкву від подібних церков відсутність «опасанія» (навіс, що охоплює всю церкву по периметру на висоті людського зросту), що пояснюється врахуванням народними майстрами природних умов Молдавії. Є цінною пам’яткою народного зодчества XIX ст., зберегла свою первісну чистоту, має давню для цього типу прямокутну форму плану. Розмірами невелика.

Тричастинна в плані, основні приміщення розташовуються в поздовжньому напрямку, із заходу до пронаосу примикає дзвіниця. До вівтаря з півдня примикає дияконик, вирішений у вигляді виступаючого об’єму. Стіни церкви дерев’яні, зрубні, з’єднання колод в кутах «в лапу». Наос перекритий шатровим склепінням, пронаос і вівтар — бочарним. Пронаос і вівтар криті двосхилими дахами, над якими височіє шатровий дах восьмерика другого ярусу головної частини будівлі. Восьмерик цей низький, має вікна і врізається в круті скати даху нижче лежачого четверика, останній трохи ширше зрубів пронаосу і вівтаря, завдяки чому вся середня частина церкви домінує над усім об’ємом. Над шатром височіє витончена цибулинна главка на восьмигранному барабані, низ і верх якого опущені відливами. Покрівля крита дранкою, главка – залізом.

Нова православна церква села Ходороуци, 2020 рік. Фото Юрія Швеця

Стіни церкви обшиті вертикальної дошкою «обшивкою», оживлені вертикальними планками, набитими на площину стін, вгорі закінчуються невеликими півколами на ширину дошки. Вікна мають лиштви, які в нижній частині пов’язані хрест навхрест. Інтер’єр церкви просторий. Примикає до пронаосу дзвіниця квадратна в плані, двоярусна, нижній ярус кам’яний, верхній – дерев’яний, перекритий пірамідальною дранковою покрівлею, яка завершується складною за формою маківкою і хрестом. Перехід від одного четверика дзвіниці до іншого відзначений зовні покрівельним звисом. Стіни нижнього ярусу оштукатурені, верхнього — обшиті дошкою»[19].

 

Уже в новий час, а саме у 1992 році біля старої Свято-Вознесенської церкви почали будувати нову кам’яну церкву, яка була освячена у 1995 році[20]. Вона є одною з найбільших в Молдові, її проект заснований на моделі храму Різдва Іоанна Предтечі смт. Красноїльськ, розташованого в Сторожинецькому районі Чернівецької області[21]. Обидві церкви використовуються й нині[22].

 

СВЯЩЕННО- І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ

 

Балтага Кіріяк Георгійович (1838–1905) – син паламаря. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

22 серпня 1859 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду паламаря при церкві села Корестоуци Хотинського повіту[23]. У 1880 році переміщений на місце понадштатного причетника при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту. 18 травня того ж року повернутий назад до церкви села Корестоуци[24]. 23 червня 1904 року а резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) звільнений за штат[25].

Помер 19 березня 1905 року.

 

Беньковський Василь Васильович (1845–1910) – син дячка. Народився 7 лютого (1 січня) 1845 року в селі Клішківці Хотинського повіту. 15 червня 1872 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – за другим розрядом[26].

15 листопада 1872 року висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Клішківці 1-го округу Хотинського повіту[27]. З 15 вересня 1881 року за провину (бійка) був під забороною священнослужіння. Після закриття справи, з 15 вересня 1883 року, в якості покарання, служив псаломщиком при Свято-Покровській церкві села Чепелеуці. 7 березня 1886 року отримав дозвіл на відновлення священицької діяльності. 17 червня 1886 року, за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Сергія (М.Я. Ляпідевський), призначений на місце священика при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[28].

17 жовтня 1877 року затверджений законовчителем в Клішковському чоловічому народному училищі. 3 вересня 1880 року звільнений з цієї посади.

7 вересня 1879 року «за дуже старанну і сумлінну службу на посаді законовчителя» отримав подяку від Хотинського відділення Єпархіальної училищної ради.

Помер 23 квітня 1910 року[29].

Дружина: Козмулич Марія Василівна (1855 р.н.) – дочка священика Свято-Покровської церкви села Чепелеуці Хотинського повіту, Василя Васильовича Козмулича (1825-1890) та Олени Іванівни (1832 р.н.).

Їхні діти: Олександр (23.11.1874 р.н.), Наталія (1878 р.н.), Олександра (1880 р.н.). Антоній (10.07.1884 р.н.), Валентина (1897 р.н.), Костянтин (1889 р.н.)..

Антоній навчався в Єдинецькому духовному училищі (за даними на 1895 рік).

 

Дочул Іван Миколайович (1823 р.н.) – син священика Миколи Євфимійовича Дочула (1794 р.н.) та Марії Петрівни (1803 р.н.)[30]. Первісно отримав домашню освіту. 15 червня 1847 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – за другим розрядом[31].

6 грудня 1847 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви села Ходороуци Хотинського повіту[32]. 26 вересня 1848 року переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця того ж повіту. 25 березня 1862 року за власним проханням переведений до Свято-Димитріївської церкви села Білоусівка Хотинського повіту. З 14 травня 1864 року значився священиком при Свято-Димитріївській церкві села Діноуци того ж повіту. 17 травня того ж року визначений до Свято-Миколаївської церкви села Дрепкоуци 2-го округу Хотинського повіту[33]. 23 серпня 1866 року переміщений до Свято-Троїцької церкви села Гріманкоуци Хотинського повіту. 12 березня 1868 року визначений на місце священика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кищла-Замжиєва[34].

«За проступки» був незведений у причетники. 18 березня 1879 року направлений виконуючим посаду псаломщика при церкві села Каракушани Хотинського повіту[35]. 11 грудня 1879 року був визначений на місце псаломщика при церкві села Окю-Алб Ясського повіту[36]. 23 листопада 1880 року переміщений священиком до Архангело-Михайлівської церкви села Ротунда 5-го округу Хотинського повіту[37]. 11 березня 1893 року «із-за хвороби» звільнений за штат[38].

Дружина: Марія Павлівна (1825 р.н.).

Їхні діти: Митрофан (1853 р.н.), Єлизавета (1855 р.н.), Марія (1857 р.н.), Федір (1860 р.н.), Микола (1862 р.н.), Сергій (1865 р.н.).

 

Євстафієв Ісай Якович (1799 р.н.) – син священика. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

1 червня 1820 року за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на посаду дячка при Свято-Михайлівській церкві села Бочківці Хотинського цинуту[39]. 20 липня 1825 року висвячений на диякона до Свято-Покровської церкви містечка Бричани Хотинського цинуту[40].

12 березня 1838 року висвячений на священика до церкви села Ходороуци Хотинського повіту[41].

Дружина: Анастасія Афанасіївна (1805 р.н.).

Їхні діти: Мануїл (1826 р.н.), Неофіт (1829 р.н.), Марія (1831 р.н.).

 

Єлаш Петро Олександрович (1888 р.н.) – син священика Олександра Петровича Єлаша (1857 р.н.) та Марії Олексіївни. Народився 9 березня 1888 року в селі Ширівці-Верхні Хотинського повіту. У червні 1905 року закінчив Єдинецьке духовне училище. Далі навчався в псаломщицькій школі.

12 листопада 1908 року за резолюцією єпископа Акерманського Никодима визначений виконуючим посаду псаломщика при Трьох-Святительській церкві села Флорешти 2-го округу Белецького повіту. 31 серпня 1911 року затверджений на посаді. 21 липня 1913 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[42].

 

Кіріяк Федір Кіріякович (1797 р.н.) – із царан. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

24 лютого 1820 року прийнятий в духовне звання і за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на посаду дячка при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци округу Хотинського цинуту.

13 квітня 1832 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до Свято-Успенської церкви села Гирбова Сорокського повіту[43].

14 грудня 1840 року за розпорядженням єпархіального начальства визначений на посаду духовного депутата.

15 грудня 1847 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) нагороджений набедреником[44].

Дружина: овдовів до 1851 року.

Їхні діти: Іоанн (1826 р.н.), Катерина (1840 р.н.).

 

Кручереску Дем’ян Іванович (1880 р.н.) – з духовного звання, син причетника. Народився в селі Башкалія Бендерського повіту. 15 червня 1902 року закінчив Кишинівську духовну семінарію[45].

За резолюцією єпископа Кишинівського і Хотинського Преосвященного Іакова (І.О. Пятницький) від 19 жовтня 1902 року визначений на місце священика при Свято-Михайлівській церкві села Севирово 3-го округу Сорокського повіту. 30 листопада того ж року висвячений на диякона, а 1 грудня – на священика до вищеозначеної церкви. 13 травня 1910 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[46].

У 1908 році затверджений на посаді члена Будівельного комітету 3-го округу Сорокського повіту.

1 січня 1905 року визначений на посаду законовчителя в народному училищі села Трфіанешти Сорокського повіту. 15 травня 1910 року визначений на посади завідуючого і законовчителя в Ходороуцькій церковнопарафіяльній школі[47].

7 липня 1906 року отримав подяку від єпархіального начальства. 30 травня 1908 року нагороджений набедреником. 9 квітня 1913 року нагороджений бархатною фіолетовою скуфією.

Дружина: Козмулич Софія Михайлівна (27.01.1884 р.н.) – дочка священика Михайла Васильовича Козмулича (1857 р.н.) та Віри Гнатівни Ватрич (1859 р.н.). Вінчалися 10 листопада 1902 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасоуци Хотинського повіту[48].

Їхні діти: Костянтин (1902 р.н.), Надія (02.09.1903 р.н.)[49].

 

Мадан Стефан Павлович (1888 р.н.) – син псаломщика села Гідігіш Кишинівського повіту. 15 червня 1912 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – в званні студента[50].

9 серпня 1912 року визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[51].

 

Маркоч Федір Афанасійович (1834 р.н.) – син дячка. Навчався в Кишинівському духовному повітовому училищі – вибув із-за хвороби з вищого відділення.

11 лютого 1851 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений на місце дячка при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту[52]. В подальшому був висвячений на священика і з 1874 року служив при Свято-Миколаївській церкві села Гріноуци 5-го округу Хотинського повіту.

16 листопада 1876 року удостоєний благословення з грамотою від Святішого Синоду[53].

Дружина: ?

Їхні діти: Домнікія.

 

Матвієвич (Матфієвич) Іван Матвійович (1787 р.н.) – син дячка села Чепелеуци Хотинської райї. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

З 1832 року – дячок при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту. За даними на 1837 рік був звільнений з духовного звання[54].

Дружина: Анна Костянтинівна (1791 р.н.).

Їхні діти: Параскева (1811 р.н.), Анастасія (1813 р.н.), Єлизавета (1816 р.н.), Григорій (Георгій) (1822 р.н.), Матвій (1824 р.н.), Асінефта (1826 р.н.), Євдокія (1832 р.н.)[55].

 

Матвієвич Яків Романович (1837 р.н.) – син дячка Романа Матвійовича Матвієвича (1801 р.н.) та Марії Тимофіївни (1811 р.н.).

27 березня 1862 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце паламаря при церкві Преподобної Параскеви села Чепелеуци Хотинського повіту. 17 червня того ж року переміщений на посаду дячка при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту[56].

Дружина: Домнікія Михайлівна (1846 р.н.).

Їхні діти: Віра (1868 р.н.), Марія.

 

Матловський Микола – син дячка. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

Дячок при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту.

Помер до 1832 року.

Його діти: Семен (1798 р.н.), Григорій (1812 р.н.).

 

Матловський (Маталовський) Семен Миколайович (1798 р.н.) – син дячка. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

9 березня 1822 року за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на місце паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського цинуту[57]. Там він служив і за даними на 1853 рік[58].

Дружина: Ксенія Іванівна (1808 р.н.)[59]. Померла до 1853 року.

Їхні діти: Марія (1828 р.н.), Параскева (1830 р.н.), Євфимія (1832 р.н.), Анастасія (1834 р.н.), Іоанна (1836 р.н.), Катерина (1838 р.н.), Іван (1844 р.н.).

 

Новогородський Семен – священик при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинської райї (за даними на 1784-1788 рр.)

Його діти: Ігнатій (1786 р.н.).

 

Онуфрієвич Ілля Філіпович (1818 р.н.) – син священика Філіпа Онуфрійовича Онуфрієвич (1786 – 1837) та Євфимії Георгіївни (1793 р.н.)[60]. Народився в селі Ходороуци Хотинського цинуту. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

31 серпня 1836 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду дячка при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту[61].

 

Онуфрієвич Філіп Онуфрійович (1786–1837) – син В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

21 березня 1808 року висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви села Ходороуци Хотинського цинуту[62].

30 липня 1827 року визначений на посаду духовного депутата[63].

Дружина: Євфимія Георгіївна (1793 р.н.). Померла до 1835 року[64].

Їхні діти: Костянтин (1809–1832), Ілля (1818 р.н.), Єлизавета (1823 р.н.), Іван (1826–1896).

Паскалов Володимир Георгійович (1852 р.н.) – син священика. Народився 1 лютого 1852 року в селі Ходороуци Хотинського повіту[65]. З 1866 до 1869 року навчався в Приворотському духовному повітовому училищі в селі Привороття Подільської єпархії. У 1871 році поступив на навчання в Хотинське повітове училище.

З 1874 до 1876 року перебував на посаді помічника вчителя в Хотинському парафіяльному училищі. 18 грудня 1882 року визначений на місце псаломщика при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[66].

Дружина: Сумневич Марія Стефанівна (1860 р.н.) – дочка псаломщика Стефана Григоровича Сумневича (1831–1879) та Ірини Павлівни (1835–1892). Народилася в селі Шебутинці Хотинського повіту.

Їхні діти: Іван (1886 р.н.), Олександр (1891 р.н.).

 

Паскалов Георгій Іванович (1815 р.н.) – син паламаря. В семінарії не навчався.

30 листопада 1839 року визначений на місце дячка при Свято-Димитріївській церкві села Котела (Котельна) Хотинського повіту[67]. 17 серпня 1847 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до тієї ж церкви. 16 грудня 1848 року тим же архієпископом висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви села Ходороуци Хотинського повіту[68]. 8 лютого 1880 року переміщений на посаду помічника настоятеля села Теребна Порчулянської парафії Ясського повіту. Незабаром був звільнений за штат. 12 травня 1884 рокувизначений на місце священика при церкві села Міпчешти Ясського повіту[69].

25 лютого 1856 року «за хорошу поведінку і корисну службу Святій Церкві» нагороджений набедреником. Був також нагороджений бронзовим наперсним хрестом на Володимирській стрічці і світлобронзовою медаллю на Андріївській стрічці в пам’ять війни 1853-1856 рр.

Дружина: Марія Іванівна (1818 р.н.)[70].

Їхні діти: Стефан (1842–1873), Василь (1844 р.н.), Єлизавета (1849 р.н.), Володимир (1852 р.н.), Анна (1854 р.н.).

 

Подлєсний Мефодій Прокопович (1877 р.н.) – народився в сім’ї старообрядця села Грубна Хотинського повіту, Прокопія Васильовича Подлєсного (1834 р.н.) та Марії Ісидорівни Гладкової (1847 р.н.). 1 лютого 1892 року разом з батьками в Царе-Костянтинівській церкві м. Хотин був перехрещений і приєднаний до православної церкви на правах єдиновіря [71].

З 1896 року був учителем церковно-приходської школи села Білоусівка Хотинського повіту. В 1899 році переміщений в Ходороуцьку церковно-приходську школу. Член Хотинського відділення Єпархіальної училищної ради Н.А. Бакал в своєму звіті про Ходороуцьку школу відзначав: «Вважаю для себе приємним обов’язком звернути увагу Ради на видатну діяльність вчителя школи Мефодія Подлєсного, який заслуговує найвищої нагороди та заохочення. Приємно відзначити ту любов і старанність до вчення, які Подлєсний власним прикладом і енергією зумів вселити своїм учням до самих себе і до школи». За даними на 1914 рік він учителював у селі Клокушна Хотинського повіту[72].

Удостоєний срібної медалі в пам’ять 25-річчя церковно-приходських шкіл.

Дружина: Ольга Іванівна Мондренко (1873 р.н.) – дочка священика Свято-Димитріївської церкви села Білоусівка Хотинського повіту, Івана Івановича Мондренко (1847-1908) та Євдокії Стефанівни Дрочинської (1849 р.н.) [1, арк. 79зв]. Вінчалися 14 січня 1896 року в Свято-Димитріївській церкві села Білоусівка[73].

Їхні діти: Петро (01.01.1898 р.н.), Павло (12.08.1902 р.н.).

 

Самсонов Арістарх Фомович (1871–1912) – син причетника. Народився 15 квітня 1871 року в м. Сороки Бессарабської області[74]. Навчався в Єдинецькому духовному училищі – вибув з 3-го класу у 1885 році[75].

5 жовтня 1895 року за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Георгіївській церкві села Градешти 2-го округу Бендерського повіту. 21 лютого 1898 року затверджений на посаді. 21 серпня 1900 року переміщений на місце псаломщика при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[76].

21 листопада 1890 року за указом Кишинівської Єпархіальної Училищної Ради визначений виконуючим посаду вчителя в церковнопарафіяльній школі м. Липник. 28 вересня 1892 року переміщений на ту ж посаду в школі села Ружниця Сорокського повіту, на якій перебував до 1 вересня 1895 року. З 5 жовтня 1895 року до 11 вересня 1897 року вчителював в церковнопарафіяльній школі села Градешти.

У 1891 році удостоєний подяки від Кишинівської Єпархіальної Училищної Ради.

Дружина: Марія Іванівна (01.04.1873 р.н.).

Їхні діти: Валентина (07.02.1902 р.н.).

 

Слоновський Василь Федорович (1843 р.н.) – син псаломщика. Народився 30 січня 1843 року в селі Брайков Сорокського повіту[77]. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

21 червня 1861 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту. У лютому 1873 року перейменований на псаломщика і залишений на служіння при тій же церкві. З 19 грудня 1896 року значився понадштатним псаломщиком[78].

Дружина перша: Катерина Семенівна (1838 р.н.).

Дружина друга: Гамуряк Євфимія Данилівна (1847 р.н.) – дочка царанина села Болбока Хотинського повіту.

Їхні діти: Євдокія (1879 р.н.), Петро (1881 р.н.).

 

Уриту-Миронов Філіп Семенович (1878 р.н.) – народився 14 листопада 1878 року в сім’ї селян с. Варатік Белецького повіту, Семена Костянтиновича Уриту і Стефаниди Василівни. У 1901 році закінчив Кишинівську духовну семінарію.

В 1902-1906 роках він вчителював в міністерських народних училищах (с. Конгаз Ізмаїльського повіту)[79]. Закінчив Харківський ветеринарний інститут і деякий час працював ветеринарним лікарем.

17 вересня 1906 року висвячений на диякона, а 22 вересня, єпископом Акерманським Аркадієм (О.Є. Філонов), – на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Мендиківці 5-го округу Хотинського повіту[80]. У 1910 році визначений на місце священика при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту. Але, того ж року переміщений назад до Свято-Михайлівської церкви с. Мендиківці. 1 листопада 1910 року призначений законовчителем і вчителем співу в нововідкритому народному училищі в Мендиківцях. 26 березня 1914 року переміщений до Свято-Троїцької церкви с. Христич 1-го округу Сорокського повіту. Там він служив і за даними на 1922-1930 роки[81].

27 березня 1917 року, архієпископом Кишинівськім і Хотинським Анастасієм (О.О. Грибановський), він нагороджений скуфією.

Дружина: Завойчинська Євгенія Никанорівна (1886 р.н.) – дочка священика.

 

Яворський Іван – навчався в Кишинівській духовній семінарії.

За розпорядженням єпархіального начальства, з 6 жовтня 1912 року перебував на посаді псаломщика при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци 5-го округу Хотинського повіту[82]. 17 липня 1913 року за власним проханням звільнений з духовного звання[83].

 

Яцимірський Михайло Петрович (1808–1886) – син священика села Сокиряни, Петра Михайловича Яцимірського (1785–1838) та Анни Федорівни Крокос (1788 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

17 липня 1830 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського повіту[84]. 11 липня 1840 року переміщений паламарем до церкви колонії Сату-Ноу. З 24 квітня 1841 року служив дячком при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту[85].

12 грудня 1848 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона і направлений до Свято-Покровської церкви села Чепелеуци того ж повіту[86].

23 лютого 1862 року, за бійку з священиком Вулпановичем і дячком Поповичем села Чепелеуци був знижений на причетника. Того ж року переміщений на проживання і служіння в село Грозинці Хотинського повіту – «до каяття і виправлення»[87]. 19 червня 1863 року звільнений за штат[88].

Помер 5 січня 1885 року в селі Кулішівка Хотинського повіту[89].

Дружина: Параскева Стефанівна (1815 р.н.).

Їхні діти: Анастасія (1836 р.н.), Параскева (1838 р.н.), Афанасій (1842–1891).

 

 

 

____________________________________________________________________________

[1] Молдавський історик, доктор хабілітат філології А.І. Єремія вважає, що назва «утворена з формантом -еуць (<слав. — овці) від антропоніма Ходор, часто атестованого в документах XV-XVI ст. (<Фодор, Федір)». Є також припущення, що назва села походить від старослов’янського «ходор» – подорожник, ходок.

[2] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 42 – 44; Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 198; Кучерявий О.П., Мандзяк О.С. Гвіздівці. Шляхами століть. / О.П. Кучерявий, О.С. Мандзяк – Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова А. С., 2019. – С. 45-47.

[3] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 72-80; Кучерявий О.П., Мандзяк О.С. Гвіздівці. Шляхами століть. / О.П. Кучерявий, О.С. Мандзяк – Кам’янець-Подільський: ФОП Панькова А. С., 2019. – С. 49-52.

[4] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 80.

[5] Чорний О.Д., Мандзяк О.С. Сокирянська бистрина. – Чернівці: «Прут», 2011. – С. 75-76.

[6] Мандзяк О.С. Сокирянський поміщик Федір Бейн // Сайт «Сокиряншина»: https://ukrkovcheg.org.ua/. – 26.07.2020.

[7] Дело о приостановлении и продаже имения Секуряны и Ходорауцы, принадлежащего Лишину и Соловкину до раздела (18.08.1825-05.05.1826) (43 134) – НАРМ, ф. 3, оп. 1, спр. 641.

[8] Мандзяк О.С. Сокирянський поміщик Федір Бейн // Сайт «Сокиряншина»: https://ukrkovcheg.org.ua/. – 26.07.2020.

[9] Мандзяк О.С. Оновленні данні по сокирянським поміщикам: дворяни Лішини // Сайт «Сокиряншина»: https://ukrkovcheg.org.ua/ – 27.09.2019.

[10] Молдова ын епока феудализмулуй. – Волумул VII, партя I: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772-1773 ши 1774 / алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П.Г. Дмитриев; суб редакция луй П.В. Советов, кандидат ын штиинце историче. — Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 147; Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 432.

[11] Молдова ын епока феудализмулуй. – Волумул VII, партя II: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772-1773 ши 1774 / алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П. Г. Дмитриев; суб редакция луй П. В. Советов кандидат ын штиинце историче. — Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 150-151.

[12] Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернской архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 263.

[13] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви Хотинского уезда селении Хадарауцы, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 86; Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда 2-й части селения Хадарауц, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 241; Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // КЕВ, 1908. – № 22-23. – С. 871.

[14] Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернской архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 263.

[15] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Гадарауц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 545.

[16] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Гадарауцы, состоящей в Корестоуцуом приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 39; Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда села Ходороуц, за 1888 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 140.

[17] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходороуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1896 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 149; Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходороуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1903 год // Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1903 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 200. – Арк. 155.

[18] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви, остоящей в с. Ходороуцы Хотинского уезда Кишиневской епархии в 5-м округе, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 183.

[19] Свода памятников истории и культуры Молдавской ССР. Северная зона. Макет / Утверждено к изданию

Редакционно-издательским советом АН МССР. – Кишинев: «Штиинца», 1987. – С. 528 – 529.

[20] Ladaniuc V. Hădărăuţi // Localităţile Republicii Moldova: Itinerar documentar-publicistic ilustrat. Vol. 7: H — Le. / alcăt.: V. Ladaniuc, T. Țopa; coord. șt.: V. Ciubucciu, A. Eremia, A. Moraru. – Chișinău: «Draghiștea» 2007. – P. 66.

[21] Хэдэрэуць, района Ocniţa. – https://m.moldovenii.md/ru/city/details/id/987

[22] Швец Юрий. Пешком по прекрасной Молдове: Север, день 4/7 — Хинкэуцы, Клокушна, Окница, Липник (18.08.2020). – https://www.hikeme.club/2020/08/47-18082020.html

[23] Ведомость о Свято-Васильевской самостоятельной церкви Хотинского уезда селения Корестоуц, состоящей в Корестоуцуом приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 36зв.

[24] Ведомость о Свято-Васильевской церкви Хотинского уезда села Корестоуц, за 1903 год // Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1903 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 200. – Арк. 58зв.

[25] Ведомость о Свято-Васильевской церкви Хотинского уезда села Корестоуц, за 1904 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 203. – Арк. 61зв.

[26] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходороуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1903 год // Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1903 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 200. – Арк. 156зв.

[27] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1873. – № 1. – С. 5.

[28] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходорауц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 150зв.

[29] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 365.

[30] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля восемнадцатого дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Котюжан, двухприходной Екатерининской церкви, состоящей на имении помещика молдавского бояра каминаря Константина Петрова Казимира, о числе священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 280зв – 281.

[31] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 18.

[32] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Новоселицы, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 414зв.

[33] Ведомость о Свято-Николаевской церкви 2-го округа Хотинского уезда села Дребкоуц, за 1866 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1866 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 150. – Арк. 96зв.

[34] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1868. – № 18. – С. 207.

[35] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1879. – № 7. – С. 140.

[36] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1880. – № 2. – С. 37.

[37] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви Кишиневской епархии Хотинского уезда селения Ротунды, за 1889 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1889 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 192. – Арк. 24зв.

[38] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1893. – № 6. – С. 72.

[39] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Бочковец Свято-Михайловской церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 71зв – 72.

[40] Ведомость о церкви Покровской Хотинского уезда местечка Бричан за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 5зв.

[41] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда 2-й части селения Хадарауц, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 243.

[42] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1913. – № 30. – С. 280.

[43] Ведомость о Свято-Успенской церкви Сорокского уезда селения Гирбовой, за 1851 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость приходов Сорокского уезда за 1851 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 6, спр. 49. – Арк. 176зв.

[44] Ведомость о Свято-Успенской церкви Сорокского уезда селения Гирбовой, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость приходов Сорокского уезда за 1853 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 6, спр. 57. – Арк.227зв.

[45] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 125.

[46] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви, остоящей в с. Ходороуцы Хотинского уезда Кишиневской епархии в 5-м округе, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 185зв.

[47] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви, остоящей в с. Ходороуцы Хотинского уезда Кишиневской епархии в 5-м округе, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 185зв.

[48] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Тарасівці за 1901-1905 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 129. – Арк. 115зв – 116.

[49] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Тарасівці за 1901-1905 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 9, спр. 129. – Арк. 160зв – 161.

[50] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 160.

[51] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1912. – № 32-33. – С. 303.

[52] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Гадарауц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 546зв.

[53] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1877. – № 1. – С. 1.

[54] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда 2-й части селения Хадарауц, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 243зв.

[55] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда села Гадарауц, одноприходной Вознесенской церкви, состоящей на имении помещика генерал-майора и кавалера Василия Тимофеева Соловкина, о числе священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 351зв – 352.

[56] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Гадарауцы, состоящей в Корестоуцуом приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 40зв.

[57] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда 2-й части селения Хадарауц, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 242зв.

[58] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Гадарауц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 547зв.

[59] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда села Гадарауц, одноприходной Вознесенской церкви, состоящей на имении помещика генерал-майора и кавалера Василия Тимофеева Соловкина, о числе священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 351зв – 352.

[60] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви Хотинского уезда селении Хадарауцы, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 87зв.

[61] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда 2-й части селения Хадарауц, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 242зв.

[62] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви Хотинского уезда селении Хадарауцы, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 87зв.

[63] Клировая ведомость о священно-и церковнослужителях их женах и детях мужеска и женска пола, находящихся Хотинского уезда в селении Хадарауцы при Вознесенской церкви, за 1832 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 93зв.

[64] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда села Гадарауц, одноприходной Вознесенской церкви, состоящей на имении помещика генерал-майора и кавалера Василия Тимофеева Соловкина, о числе священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 351зв – 352.

[65] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда села Ходороуц, за 1888 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 142зв.

[66] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходороуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1896 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 151зв.

[67] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Гадарауц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 546зв.

[68] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Гадарауцы, состоящей в Корестоуцуом приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 40зв.

[69] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1884. – № 12. – С. 95.

[70] Ведомость о Свято-Димитриевской церкви селения Котела Хотинского уезда, за 1840 год // Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1840 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 26. – Арк. 228зв.

[71] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Царе-Константиновскую церковь города Хотина, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1892 год // Книга реєстрації актів про народження, одруження, смерть громадян м. Хотин за 1892 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 296. – Арк. 78зв.

[72] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 595.

[73] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Білоусівка за 1895-1902 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 2. – Арк. 52зв – 53.

[74] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходороуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1904 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 203. – Арк. 159зв.

[75] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходорауц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1908 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1908 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 210. – Арк. 153зв.

[76] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходорауц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 151зв.

[77] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда села Ходороуц, за 1889 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1889 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 192. – Арк. 146зв.

[78] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви селения Ходороуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1896 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 152зв.

[79] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда села Мендыкоуц, за 1908 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1908 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 210. – Арк. 142зв.

[80] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда села Мендыкоуц, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 140зв.

[81] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 682.

[82] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1912. – № 41. – С. 346.

[83] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1913. – № 30. – С. 280.

[84] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 183зв.

[85] Ведомость о Преподобно-Параскевской церкви Хотинского уезда селения Чепелеуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 450зв.

[86] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 741.

[87] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Хотинского уезда селения Грозинец, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 117зв.

[88] Ведомость о Свято-Покровской церкви Хотинского уезда селения Чепелиуц, состоящей в Чепелиуцком прихлде, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 17зв.

[89] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1882-1890 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 65. – Арк. 63зв – 64.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар