admin on 13th Июнь 2011

У сусідній Молдові тиждень тому (5 червня) відбулися чергові вибори до місцевих органів влади. За попередніми узагальненими даними, які оприлюднив голова Центральної виборчої комісії (ЦВК) Молдови Юрій Чокан, Ліберально-демократична партія Молдови (ЛДПМ), якою керує нинішній прем’єр-міністр республіки Філат, одержала 26% місць мерів міст і сіл. Опозиційна Партія комуністів Республіки Молдова (ПКРМ), провідником якої колишній президент республіки Володимир Воронін — 23%, Демократична партія Молдови (ДПМ) під керівництвом виконуючого нині обов’язки президента Молдови Маріана Лупу — 21,7%, ЛП колишнього в.о. президента Молдови проруминські налаштованого Міхая Гімпу — 11,59%.

Але слід зазначити, що «У ці цифри не входять населені пункти, де відбудеться другий тур виборів», — сказав Ю. Чокан. За його словами, ПКРМ одержала 32,66% голосів виборців районних рад, ЛДПМ — 25,88%, ДПМ — 20,24%, ЛП — 11,3%. «Все це — попередні дані по районах, де завершується підрахунок голосів», — сказав голова ЦВК. Згідно тим самим відомостям, правлячий альянс, до складу якого входять ЛДПМ, ЛП і ДПМ, може створити більшість у багатьох радах. У той самий час коаліція поступається ПКРМ більшістю у муніципальній раді столиці — Кишинева. Відповідно до попередніх результатів, у кишинівській муніципальній раді ПКРМ одержала 50% (27 з 51 мандата), ЛП — 29,57% (16 місць), ЛДПМ — 13,12% (сім місць), а ДПМ — 2,77% (один мандат).

Таким чином, молдовські місцеві вибори стали першим кроком до реваншу опозиційної Партії комуністів. Однак, це напевне, не стільки наслідок успіхів комуністів, скільки результат повної політичної імпотенції нині правлячого Альянсу за Європейську інтеграцію (АЄІ), який, до речі, теж прийшов до влади в 2008 році на хвилі протестних настроїв. Доречи, тоді молдовські комуністи зберегли достатній авторитет, щоб заблокувати обрання президента, але не зуміли знайти партнера по коаліції для просування свого кандидата. Причому ця ситуація не розв’язалася дотепер. Так що, нинішні вибори відкривають для комуністів і особисто екс-президента Володимира Вороніна можливість реваншу. Але, чи привнесе це стабільність у життя республіки – велике питання. При цьому відразу слід зазначити, що реально молдовські комуністи є комуністами лише за назвою (мається на увазі керівництво і політика партії).

Економічна ситуація в Молдові залишається вкрай складною, що грає на руку будь-якої опозиції, і проти будь-якої влади. Справедливості заради треба сказати, що відповідальність за сумний стан економіки несуть усе: віддалені наслідки правління ПКРМ збільшилися настільки ж руйнівними діями їхніх опонентів.

Крім підгодовування пенсіонерів у період свого правління й демагогічного викриття «антинародного режиму» в опозиції, ПКРМ завжди грала на суперечностях між громадами, у трикутнику «молдавани-румуни-росіяни» (до росіян в молдовській політиці традиційно відносять і українців, які завжди одностайні). Під час перебування у владі, воронінська партія досить жорстко придушувала будь-які соціальні протести, але при цьому більш ніж поблажливо ставилася до вуличних виступів радикальних прорумунських організацій, використовуючи їх у якості пугала для росіян і молдаван. До цим двох групам вона апелює завжди окремо, підтримуючи напруженість між ними. Це дозволяло Вороніну і його оточенню зводити соціальні й економічні проблеми до національних розборок і перешкоджати консолідації громадян по соціальній ознаці, чого лідери ПКРМ бояться, як вогню, так само як і будь-яка олігархічна (можна казати – «демократична», що в наш час майже одне і теж саме) влада сучасності.

Втім, основна боротьба йде за Кишинів, і тут всі поки непросто. Столиця дає 80% податкових надходжень у молдавський бюджет, значимість контролю над нею дуже велика. У міській раді ПКРМ одержала невелику, усього в один голос, але принципово важливу більшість. А з виборами мера трапилося щось дивне. На початку підрахунку все вказувало на перемогу в першому турі кандидата від ПКРМ на пост мера Кишинева Ігоря Додона. Згодом, при наближенні до 100% підрахованих бюлетенів, результати Додона стали швидко здуватися. У підсумку ЦВК нарахував йому 48,68% голосів, а його діючому конкурентові — мерові Доріну Кіртоаке — 46,10%. Це означає другий тур із зовсім непередбачуваним результатом. Прихильники ПКРМ вже заговорили про фальсифікацію результатів першого туру. Тобто битва за Кишинів обіцяє бути гарячою — тим більше що всім конкурентам позиції, завойовані на місцевих виборах, необхідні як трамплін на майбутніх парламентських (дата яких, до речі, дотепер не визначена).

У цей самий час Альянс, маючи у своєму розпорядженні більшість, недостатню для обрання президента, але прийнятну для формування уряду, намагається відтягнути розпуск парламенту, використовуючи дірки в законодавстві. Зміцнившись на місцевих виборах, ПКРМ одержала б у свої руки потужний важіль тиску на АЄІ. Опираючись на місцевий адмінресурс і граючи на невдоволенні Альянсом, вона, можливо, зуміла б у свою чергу одержати на парламентських виборах «технічну більшість».

Якщо боротьба між Альянсом і ПКРМ одержить новий вимір у вигляді протистояння місцевої й центральної влади, коли обидві сторони перебувають частково у владі, а частково в опозиції, це зробить зовнішню політику Молдови ще більш необов’язковою. Придністровське врегулювання й виконання Кишиневом прикордонних домовленостей з Україною заморозять вже остаточно. Молдавські дипломати знову й знову будуть просити «почекати ще півроку», посилаючись на політичну нестабільність, некерованість місцевої влади й на те, що президент — цілковитий в.о. Тим часом, «півроку» в Молдові тривають уже біля 20-ти років.

Втім, і сьогодні здатність Молдови виконувати прийняті на себе міжнародні зобов’язання близька до нуля. Але це — ціпок про два кінці: слабка влада легко перетворює державу в дистанційно керований об’єкт. І можна легко уявити собі ситуацію, коли Альянс, у пошуках підтримки, звернеться до Бухареста, обмінявши своє збереження у влади на частину незалежності Молдови. Такий поворот, з урахуванням складних відносин з Румунією, Україні украй невигідний.

Якщо ж за результатами парламентських виборів ПКРМ все-таки повернеться до влади, то Молдова одержить твердий варіант 2005-2008 років. Налякані воронінци, напевне будуть зводити рахунки з усіма підряд, і превентивно давити будь-яку цивільну активність. У зовнішній політиці Молдова, вірогідно, візьме курс на зближення з російськими колами.

Трагізм того, що відбувається у Молдові — у його повної безальтернативності. Як ПКРМ, так і АЄІ, рівною мірою готові переступати закон, фальсифікувати вибори й придушувати інакомислення поліцейськими методами. Нездатність суспільства висунути й підтримати політиків, що представляють інтереси громадян, а не протиборчих олігархічних кланів, призвела до того, що остаточна африканизація Молдови, напевне, неминуча.

Та все ж, місцеві вибори в Молдові від 5 червня відповідали стандартам ОБСЄ й Ради Європи. Саме така думка міжнародних спостерігачів, озвучена в понеділок 6 червня на прес-конференції в Кишиневі. «Місцеві вибори в Молдавії, у цілому, відповідали критеріям, сформульованим ОБСЄ й Радою Європи. Умови проведення виборів дозволили провести напружену передвиборну кампанію, у виборців був реальний вибір кандидатів», — говориться в розповсюдженому в понеділок прес-релізі ОБСЄ. «Спостерігачі прийшли до висновку, що процес реєстрації кандидатів проводився без дискримінації й надавав виборцям реальне право вибору», — вважають в ОБСЄ. У повідомленні підкреслюється, що ЗМІ, які висвітлювали передвиборну кампанію, надали виборцям багато інформації про кандидатів і їхні програми. «Всі процедури під час виборів, у тому числі голосування й підрахунок голосів, пройшли в спокійній обстановці й, як правило, були транспарентні», — вважають в ОБСЄ (напевне, в ОБСЄ відомо значення цього слова).

За матеріалами оглядів преси

Мітки: , , , , , ,

Залишити коментар