У цьому розділі електронної Книги пам`яті села Гвіздівці зазначені відомості про гвіздівчан і вихідців з села Гвіздівці, які своїми трудовими та іншими досягненнями у мирні часи відзначилися в історії села або країни. Також ж до цього розділу увійшли відомості щодо людей, які не є мешканцями або вихідцями з села Гвіздівці, але в той чи іншій період працювали у селі і своєю працею внесли вагомий внесок в розвиток села і його населення.  

(список викладено за алфавітом)

Багрій Петро Григорович, коваль садівничого радгоспу ім. Г.І. Котовського, Указом Президії Верховної Ради СРСР «За успіхи, досягнуті у Всесоюзному Соціалістичному змаганні, виявлені трудову доблесть і виконання планів і зобов`язань по збільшенню виробництва та продажу державі сільськогосподарських продуктів у 1976 році» нагороджений Орденом трудової Слави ІІІ ступеня.

Бойко Іван Васильовичколишній депутат Верховної Ради Української РСР і України.  Народився 24 квітня 1950 року в с. Гвіздівці, українець, освіта вища, інженер-механік, закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу, Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. 18 березня 1990 року був обраний народним депутатом УРСР 1-го скликання. 

Бойко Петро Варфоломійович, пропрацював май­же 40 років на шахті, повний кавалер орденів Шахтарської Слави. Був делегатом шахтарських з’їздів.

 

 

Бучко Володимир Михайлович (11.12.1936 – 5.11.2016) видатний радянський і український залізничник. Нагороджений багатьма державними нагородами СРСР та України, зокрема Указом Президента СРСР від 5.10.1990 р. нагороджений Орденом Дружби народів.

Ведеш Василє (рум. – Vasile Vedeş; укр. – Видиш Василь Олександрович) – румунський скульптор, художник. Народився 5.01.1915 р. в с. Гвіздівці, на початку 30-х років ХХ-го ст. уїхав на навчання в Румунію (час і місце початкового художнього навчання не відомі). У 1950 р. закінчив скульптурне відділення Інституту образотворчих мистецтв «Грігореску» (Institutul de Arte Plastice «Nicolae Grigorescu») в м. Бухаресті. Викладач, професор Художньої вищої школи (ліцею) ім. Дімітру Кукліна в румунському м. Галаці (Liceul de Artă «Dimitrie Cuclin»). З 1965 року – член румунської спілки скульпторів (U.A.P. – Uniunea Artiștilor Plastici din România). Автор багатьох монументальних творів у Румунії. Помер 21.11.1998 р. у м. Галаці

Відаш (Видиш) Лідія Михайлівна (2.05.1948 р. – 24.07.2012 р.), відома радянська, українська естрадна співачка. Перша виконавиця пісень Володимира Івасюка: «Я піду в далекі гори», «Казка гір», «Відлуння твоїх кроків», «Каштани». Заслужена артистка України.

Гангал Дмитро Семенович, ланковий садівничого радгоспу ім. Г.І. Котовського, Указом Президії Верховної Ради СРСР «За успіхи, досягнуті у Всесоюзному Соціалістичному змаганні, виявлені трудову доблесть і виконання планів і зобов`язань по збільшенню виробництва та продажу державі сільськогосподарських продуктів у 1976 році» нагороджений Орденом трудової Слави ІІІ ступеня.

Гангал Ігор Іванович – відомий український військовий хирург.  В 1993 році закінчив Чернівецький медичний університет, 1-й факультет Української військово-медичної Академії. На цей час – начальник відділення рентгенкардіоваскулярної хірургії ГВКГ, полковник медичної служби.

Гевліч Анатолій Тимофійович (5.05.1932 р. – ____) – директор Гвіздовецької школи протягом 35-ти років, почесний громадянин села Гвіздівці (рішення сільської ради № 86 від 7.08.2007 року). Народився в селі Штепівка Лебединського району Сумської області. У 1941 році став круглим сиротою. З 1949 до 1953 року навчався в Лебединському педучилищі. 19 серпня 1953 року прийнятий вчителем математики 5-6 класів в Коболчинську семирічну школу. 2 жовтня 1954 року призваний на службу до лав Радянської армії. У 1956 році одружився. 1 грудня 1957 року прийнятий вчителем математики 5-7 класів Вітрянської школи. З того ж року заочно навчається у Чернівецькому державному університеті, який закінчив у 1963 році. 29 серпня 1959 р. прийнятий вчителем фізкультури та математики в Коболчинську семирічну школу. 13 жовтня 1961 року переводиться в Ожівську восьмирічну школу директором школи. 1 вересня 1966 року призначений директором школи в селі Гвіздівці. У 1966 р. нагороджений медаллю «За трудовую доблесть», згодом – орденом Жовтневої революції.

Голяк Олександра Семенівна (дів. – Грушецька), 18.03.1925 р.н. Голова виконкому Гвіздівецької сільської ради з 1965 до 1975 р.р. Нагороджена орденами «Трудового Красного знамени» і «Знак почёта». Померла 17.02.2009 р.

 

Грушецький Семіон (Семен) Спиридонович (17.11.1897 р. – 25.11.1981 р.) – учасник Хотинського повстання, згодом, в часи румунської окупації – керівник підпільної комуністичної організації (1929-1931, 1941). В 1940 р. і 1944 рр. – перший голова виконкому Гвіздовецької сільської ради.

Грушецький Микола Семенович (14.12.1922 р. – 24.06.1970 р.) – видатний працівник органів юстиції СРСР.

Гуцол Надія Захарівна, птахівниця, а згодом свинарка колгоспу і радгоспу ім. Г.І. Котовського с. Гвіздівці. нагороджена орденом Трудової Слави ІІІ-го ступеню кілька разів була відзначена Знаком «Передовик соціалістичного змагання», багаторазово одержувала почесні грамоти.

Каськів Владислав Володимирович – український політик, колишній народний депутат України, колишній голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України.

Козловська Олександра Степанівна, буряковод, ланкова колгоспу ім. Г.І. Котовського, за успіхи, які були досягнуті нею у підвищенні врожайності, збільшенні виробництва і заготівель цукрових буряків, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 грудня 1965 року   нагороджена медаллю «За трудову відзнаку».

Куцька Раїса Іванівна, ланкова садівничого радгоспу ім. Г.І. Котовського, Указом Президії Верховної Ради СРСР «За успіхи, досягнуті у Всесоюзному Соціалістичному змаганні, виявлені трудову доблесть і виконання планів і зобов`язань по збільшенню виробництва та продажу державі сільськогосподарських продуктів у 1976 році» нагороджена медаллю «За трудову доблесть».

Костриж Віктор Семенович (30. 10. 1949 р. – с. Гвіздівці – 10. 07. 2007 р., м. Барселона, Іспанія) – диригент, педагог, музично-громадський діяч. Закінчив Львівську консерваторію (1975; кл. М. Колесси), відтоді – головний диригент Ворошиловградського (нині – м. Луганськ) симфоничного оркестру; 1981–82 – диригент Державних симфонічних оркестрів України (Київ), 1983–88 – Таджикистану (Душанбе). 1988–91 – викладач Чернівецького музичного училища. Від 1992 – організатор, художній керівник і головний диригент симфонічного оркестру Чернівецької філармонії; водночас, з 2003 – доцент кафедри музики Чернівецького університету. Серед учнів – В. Бондаренко, Я. Осипенко. Гастролі у країнах СНД, Польщі, Румунії, Австрії, Німеччині, Італії. Створив низку концертних програм різних стилів і епох, з-поміж яких багато власних перекладів й оркестровок. Здійснив оркестровки низки класичних творів, серед яких найвідоміша – кантата «Ґлорія» А. Вівальді. Заслужений діяч мистецтв України (1994), лауреат Чернівецької обласної літературно-мистецької премія ім. С. Воробкевича (1996). почесний громадянин села Гвіздівці (рішення сільської ради № 89 від 7.08.2007 року. (Літ.: Повернення / [інтерв’ю з В. Кострижем] // Свобода слова. 2006, 7 груд.; Мафтуляк М. Він був красенем не тільки ззовні // Дністр. зорі. 2007, 4 серп. Інформацію зібрав Т. В. Сулятицький)

Куцька Раїса Іванівна, ланкова садівничого радгоспу ім. Г.І. Котовського, Указом Президії Верховної Ради СРСР «За успіхи, досягнуті у Всесоюзному Соціалістичному змаганні, виявлені трудову доблесть і виконання планів і зобов`язань по збільшенню виробництва та продажу державі сільськогосподарських продуктів у 1976 році» нагороджена медаллю «За трудову доблесть».

Кучерява Галина Федосіївна, 3.10.1930 р. нар. Заслужена вчителька України, почесна громадянка села Гвіздівці (рішення сільської ради № 88 від 7.08.2007 року). Померла 21.03.2006 р.

 

 

Кучерявий Петро Парфенійович (Порфирович) – почесний співробітник МВС СРСР, кавалер ордену Червоної Зірки.

 

 

Лісогор Катерина Іванівна (26.10.1920 р. – 17.04.2007 р.) – перший директор Гвіздовецької 4-х класної школи, заслужений вчитель Української РСР, нагороджена орденом Леніна.

 

Мартинюк Микола Васильович — 25 вересня 1940 року народження, народився у с. Гвіздівці. Після закінчення середньої школи навчався у Чернівецькому залізничному училищі № 1. У 1959 році був призначений помічником машиніста у паровозне депо «Чернівці». Три роки служив у залізничних військах Радянської Армії. Працював машиністом паровоза, тепловоза, з 1968 року — водив локомотиви. Очоливши молодіжний екіпаж, задумав і реалізував економічно ефективну ідею — меншою кількістю тепловозів, перевезти більше вантажів. На практиці довів, що тепловозами можна водити поїзди на 400–700 тонн важчі, ніж передбачено нормою. Лише за рік його екіпаж провів 80 великовагових поїздів і перевіз 40 000 вантажу понад план за що був удостоєний звання «Почесний залізничник України». Член ради наставників Буковини. Голова профкому цеху експлуатації (впродовж 15 років). Делегат з’їзду залізничників України. Кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора. Також був нагороджений медаллю «За трудову доблесть», знаком «Переможець соцзмагання» 1973 року, нагрудним знаком «Ударник комуністичної праці», золотою медаллю ВДНГ СРСР. Відомості – Мартинюк Микола Васильович // Вони прославили Буковину. — Вижниця: Черемош, 2010.- С. 310; – Юхім Гусар. Мартинюк Микола Васильович // «Вікіпедія».

Мартофляк Олександр Петрович – військовий вчений Академії Генерального штабу РФ. Народився в 1965 році в с. Гвіздівці. Закінчив Смоленське вище зенітне ракетне інженерне училище (1982), Військову академію протиповітряної оборони Сухопутних військ Російської Федерації (1998). Військову службу проходив у військах Московського військового округу. З 2001 року на викладацькій роботі. З вересня 2008 року докторант Військової академії Генерального штабу ЗС РФ. Досліджує проблеми організації стратегічних дій у повітряно-космічному просторі.

Мафтуляк Михайло Васильович народився 4.09.1934 р. в с. Гвіздівці – відомий музикант (акардеоніст, піаніст), диригент, педагог, композитор, автор багатьох пісень та інших вокальних творів, член Національної Всеукраїнської спілки композиторів України, член Асоціації хорових диригентів, заслужений працівник культури України, багаторічний директор Сокирянської музичної школи, художній керівник і диригент аматорського Народного камерного хору «Гроно» та жіночого вокального ансамблю «Мелодія», почесний громадянин села Гвіздівці (рішення сільської ради № 85 від 7.08.2007 року) і міста Сокиряни. Помер 4.03.2018 р. в м. Сокиряни, похований в с. Гвіздівці.

Михалевич Єлевферій Єлісейович  (1851 р. – 1901 р.). Народився у с. Гвіздівці.  Священослужитель, кандидат богословія, історик-дослідник, викладач і інспектор Кишинівської духовної семінарії, священик Кишинівського кафедрального собору (1896-1901). Статський радник. Нагороджений  орденами і медалями Російської імперії.

Москалюк Володимир Миколайович, визнаний у свій час кращим у колгоспі ім. Котовського механізатором, нагороджений орденом “Знак Пошани”, медаллю «За трудову доблесть». Неодноразово відзначався на цілині, хлібозбиранні в Хмельниць­кій області.

 

Мудрик В.С. – телятниця. Довела до 700 грамів середньодобовий приріст ваги телят, за що відзначена Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

 

 

Озерянський Лампадій Антонович (1848 р. – 1901 р.) – з 1882 до 1901 року священик Гвіздовецької церкви. Православний місіонер та просветитель.

Олійник Г.Ю. – нагороджений Малою срібною медаллю Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

 

 

Пазюк Іван Васильович, свинар свинофермі артілі ім. Котовського. Нагороджений у 1966 році орденом «Знак пошани».

 

 

Попеза Василь Федоровичколишній голова колгоспу імені Котовського, учасник Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин села Гвіздівці (рішення сільської ради № 83 від 7.08.2007 року). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8.04.1971 р. нагороджений орденом Трудового Червоного прапору (№ 486088). Помер 20.11.2016 р.

 

Серебрянський Василь Миколайович, ланковий садівничого радгоспу ім. Г.І. Котовського, Указом Президії Верховної Ради СРСР «За успіхи, досягнуті у Всесоюзному Соціалістичному змаганні, виявлені трудову доблесть і виконання планів і зобов`язань по збільшенню виробництва та продажу державі сільськогосподарських продуктів у 1976 році» нагороджений Орденом трудової Слави ІІІ ступеня.

Смірнов Павло Леонтійович – один з перших директорів Гвіздівецької 7-ми річної школи (1947 р. – 1952 р.)

Стефанюк Василь Петровичмузикант (скрипаль), колишній вчитель музики Гвіздовецької середньої школи, організатор і керівник сільського ансамблю “Буковинка”, відмінник освіти України, нагороджений орденом “Знак пошани”, почесний громадянин села Гвіздівці (рішення сільської ради № 84 від 7.08.2007 року)

Холдєвіч Михайло Іванович (1877 року нар., помер приблизно у 1946 р.). Священик гвіздівецької церкви з 1902 р. до 1944 р., за винятком 1913 р. В 1906 і 1907 роках був обраний виборцем депутатів у Державну думу Російської імперії. Займався просвітницькою та благодійною діяльністю, спасав гвіздівчан від розправи румунських окупантів під час і після Хотинського повстання 1919 р. та Великої Вітчизняної війни у 1941 р.

Чорна Галина Леонтівна – медпрацівник, почесна громадянка села Гвіздівці (рішення сільської ради № 87 від 7.08.2007 року) 

Примітка: окремі персональні дані окремих сучасників зазначені, як такі, що вже були раніше розміщені у інших загальновідкритих джерелах. Відомості – такі, які відомі. При знайденні помилок просимо повідомляти адміністратору сайту за адресою, що зазначена на сторінці “Контакти”, або в коментарях під цією публікацією.

Засновник Книги пам`яті – Олег Петрович Кучерявий. Найбільший вклад у її складання внесли також письменник Олексій Степанович Мандзяк та мешканці села Гвіздівці Петро Парфенійович КучерявийВасиль Олександрович Кучерявий (помер у листопаді 2019 р.), Тамара Миколаївна Барчук, Василь Ілліч Гангал (помер у грудні 2017 р.), Іван Володимирович Гангал.

Підготовка електронної версії Книги пам`яті до публікації на сайті і її оформлення — Андрій Грушецький.

Оновлення відомостей – 2.05.2020 р.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар