Storonni avtor on 29th Апрель 2011

У листопаді минулого року в Нью-Йорку було оприлюднено щорічну доповідь Організації об’єднаних націй щодо розвитку людського потенціалу. Усього до рейтингу увійшли біля 170-ти держав. У першій п’ятірці лідерів рейтингу Норвегія, Австралія, Нова Зеландія, США й Ірландія. Замикають рейтинг Сомалі, Тувалу й Вануату. Україна зайняла 69 місце. Росія займає 65-те місце у рейтингу, знаходиться між Албанією й Казахстаном. Середня тривалість життя росіянина оцінена в 67,2 роки. Доречи, децильний коефіцієнт в Україні дорівнює 45, у Німеччині — 7,5, у Чехії — 5,2, у Японії — 4,5.

Вдумайтеся й у такий факт. Кількість нерозкритих злочинів у країні станом на 2010 рік становить більше 1 мільйона!. Це значить, що понад один мільйон злочинців ховаються й благоденствують у суспільстві під маскою добропорядних громадян без відхилень від норми. При цьому разом з усіма лібералами — і нібито демократами, вони жорстко критикують Сталіна, за те, що він, мол, протягом 23 років, починаючи з 1938 р. щорічно засуджував до страти 1,3 тисячі зловмисників. «Завдяки» цій «критиці» радянської держави життєве поле України в наш час рясно заростає будяком, не залишаючи нормальним розсудливим людям ніякої надії на цивілізоване життя протягом наступних 10 років. На жаль людина, у тому або іншому ступеню, природно егоїстична. Найчастіше, особливо коли в суспільстві виникають хаос і соціальний бедлам (а це відбувається завжди, коли владу в країні захоплюють бездари й аферисти), він не хоче перемогти в собі звіра й потенційної потреби вбивати, грабувати, обманювати й насилувати собі подібних. Але коли це за нього робить справедливий і твердий суддя й диктатор, багато хто, і, у першу чергу, потенційні злочинці, називають це тоталітаризмом, знищенням «всіх демократичних свобод».

Хоча в принципі, за великим рахунком існує два види тоталітаризму. Перший, це коли держава, а точніше людина або група людей, що його очолює, придушують дійсно всіх, без винятку, інакомислячих. Не залишаючи місця для розсудливості й справедливості й, навіть ігноруючи інтереси чесних трудящих. Інший вид тоталітаризму — це коли в суспільстві енергійно й справедливо придушується зло, що виходить від гомо сапієнса з його природними пороками. Тим самим, за допомогою страху попереджаються негативні прояви людських слабостей й недоліків в інших потенційних носіїв цих негативних якостей. Адже ще Адам Сміт переконливо довів, що спонукальних мотивів людської діяльності може бути тільки два: користь і страх. І те й інше є тваринними інстинктами людини, які в тому або іншому ступеню закладені в його генах. Тому що не всі знають що таке ген, то процитую його визначення зі словника С.Ожегова: ген — це матеріальний носій спадковості, одиниця, що визначає формування елементарної ознаки в живому організмі. При цьому в людських генах закладене прагнення жити одним удень.

Звідси непереборна схильність більшості людей до шкідливих звичок, алкоголю, паління, насильства, злодійства, неправди, азартних ігор і т.п. — стверджують вчені-геронтологи. Не говорячи вже про природну жадібність до їжі й до задоволень. Ці схильності активізуються й рельєфно проявляються в ліберально-капіталістичному суспільстві, особливо коли до влади в країні всякими правдами й неправдами приходять люди типу Гітлера, Била Клінтона або шведа Густава XVI.

Безумовно, що людина хитра, лукава, природно схильна до прояву своїх слабостей і пороків, до підлості й зрадництва, буде однозначно прямо або побічно боротися з «тоталітаризмом» другого типу. І навпаки, розсудлива людина, що розуміє необхідність створення досконалого інтелектуального суспільства й, у першу чергу, здатна одержати «саму важку перемогу над собою», буде не противитися, а навіть сприяти його реалізації. Адже гени — це як фундамент будинку, що на відміну від даху не можна повністю замінити, не змінивши конструкцію стін. І тому як би не перевиховували природно розумово недорозвинену людину, його інтелект, як основа свідомого розумного життя й здатність правильно відображати об’єктивну дійсність, залишиться дебільним (психічно й розумово відсталим). Як у свій час правильно помітив класик: «Віслюк залишиться віслюком хоч ти осип його зірками..».

Симптоматично, що наші брехуни: помаранчеві псевдоісторики, політологи, соціологи, яких цивілізовано називають апологетами капіталізму, з пієтетом наводячи нам у приклад процвітаючі західно-європейські капіталістичні країни, геть ігнорують матеріальну основу такого благополуччя. Хоча добре відомо сьогоденним історикам, що початковою основою сучасного процвітання Європейського капіталу були хрестові походи, колоніальне захоплення й експлуатація південних і східних країн. При цьому одним з головних методів експлуатації були неприкритий грабіж, нееквівалентна торгівля, що приносила до 800% прибутку. «У колоніальному грабежі брали участь і інші європейські країни. Крім Португалії й Іспанії заокеанські колонії мали Голландія, Англія, Франція, Німеччина, Швеція й ін. Розміри награбованого були величезні: так, Іспанія за 1521-1660 р. вивезла з Америки 18 тис. тонн срібла й 200 тонн золота».

Це надало право відомому французькому етнографові й соціологові К. Лєві-Стросу сказати: «Захід створив себе з матеріалу колоній». За даними історика Ф.Броделя, Англія в середині XVIII століття щорічно інвестувала у свою економіку 6 млн. фунтів стерлінгів, і третину цих інвестицій, тобто 2 млн., щорічно витягали тільки з однієї Індії (потрібно розуміти, що на той час це були дуже величезні кошти – прим. адмін. сайту). Ф.Бродель писав: «Капіталізм є породженням нерівності у світі; для розвитку йому необхідне сприяння міжнародної економіки… Він зовсім не зміг би розвиватися без послужливої допомоги чужої праці», не говорячи вже про відвертий грабіж колоній, слаборозвинених країн і вивіз з них коштовностей.

Захоплення колоній супроводжувався звіриною жорстокістю. Використовувалися самі витончені методи: продаж ковдр, заражених віспою, отруєна їжа (що продовжується в Україні і сьогодні у вигляді хімізації їстівних продуктів – прим. адм. сайту), убивства вождів під час переговорів, повне винищування народів, включаючи старих, дітей, жінок. Так, при захопленні Америки колонізатори платили мисливцям по 5 дол. за скальп дорослого індіанця, і 3 дол. — за скальп жінки або дитини.

Споконвічно при завоюванні колоній територія захоплювалася, а корінне населення винищувалося. Індіанців в Америці, аборигенів в Австралії, негрів у Південній Африці здебільшого знищували, залишки заганяли в резервації. Однак потім з’ясувалося, що це економічно неефективно, набагато прибутковіше змусити аборигенів працювати на нових хазяїв. Работоргівля стала одним із самих прибуткових видів бізнесу. Демографічний ріст, що почався в 11 ст. у Західній Європі, зіткнувся з обмеженістю ресурсів, у першу чергу, землі як основного засобу виробництва (низька продуктивність праці й урожайність). Демографічний тиск загострився у зв’язку із прогресом товарно-грошових відносин, що робило людину більше залежним від ринкової кон’юнктури, а його економічне становище — менш стійким. Виник значний надлишок народонаселення, який не міг бути забезпечений у рамках середньовічної системи господарювання: він утворювався за рахунок молодших синів зубожілих феодалів, лицарів, дрібного й збезземеленого селянства.

За словами західного історика Ж.Лє Гоффа, «хрестові походи сприймалися як засіб, що очищує Захід від перенаселеності». Уявлення про незліченні багатства Сходу, що зміцнювалося у свідомості, породжувало спрагу завоювання родючих заморських земель і придбання скарбів (золота, срібла, дорогоцінних каменів, вишуканих тканин). Чимало тих, хто знає й той факт, що під час Великої Вітчизняної війни гітлерівська Німеччина займалася пограбуванням і вивозом культурних цінностей з окупованих нею країн. При цьому найбільше від нацистських варварів у цьому плані постраждав СРСР. За роки окупації й згодом багато безцінних скарбів були знищені або не знайдені дотепер. Інша частина награбованих коштовностей продовжує й понині приносити дохід бюджету нинішньої. Германії.

Адже награбовані незліченні скарби країнами-завойовниками в кожному разі згодом еквівалентно перетворювалися в гроші, які видавалися в кредит, дозволяли фінансувати науку, промисловість, армію й поліцію, купувати обслугу, лакеїв, рабів, дешеву робочу силу, фінансувати захоплення й пограбування нових колоній і слаборозвинених країн. І по-хижацькому розробляти ресурси планети Земля, наближаючи невідворотний кінець світу. А далі вже справа техніки: в умовах ринку людина країни-загарбника втрачала свою індивідуальність і перетворювався в масового споживача. Причому, чим людина примітивніше, тим це краще для капіталізму: адже шляхом обману й гарної зомбуючої реклами йому можна продати все, що завгодно і створювати на цьому величезні стани.

До речі, якщо судити по настирливій рекламі, те зараз більшість жителів «незалежної» України стали страждати на серцево-судинні захворювання, імпотенцію й геморой. Цікаво, що від цих болячок стали лікувати українців фахівці Оксфорд Медікел, німець Доктор Каде, у поті чола набиваючи свою калитку мільйонами доларів. За одну тільки діагностику в пенсіонерів вимагають 1000 грн. И це при тому, що 9,5 млн. чоловік живуть на 700 грн. на місяць, а телеканали й Інтернет буквально нашпиговані сексом і порнографією. Хоча в країні й так 162 тисячі ще живих віч-інфікованих громадян. До того ж щорічно в країні тільки від тютюнопаління гинуть 110 тис. курців, а від ДТП — понад 5 тисяч. Але 67% українців продовжують курити й отримувати задоволення від швидкої їзди. Та ще й «під кайфом». У цілому ж за 18 років «незалежності» кількість населення скоротилося на 7 млн. чоловік.

Чим не божевільний будинок у державному масштабі? До речі: Вам не хочеться зрівняти ці цифри зі Сталінськими «репресіями»? Через механізм потреб на Заході був сформований новий тип людини з атрофованим соціально-критичним відношенням до суспільного лада й існуючої влади. Будучи під впливом помилкових потреб, що нав’язуються йому ринком, і, включаючись у споживчу гонку, навіть робітничий клас країн розвиненого капіталізму втратив свою революційну роль, звик розділяти зі своєю буржуазією прибуток від колоніальної політики. До того ж західно-європейський менталітет народу, що століттями формувався на основі войовничого католицизму й протестантизму, докорінно відрізняється від східно-слов’янського.

Проте, населення цих країн зберегло здатність, на відміну від України й Росії, інтегруватися в соціальне ціле й останнім часом стало активно пручатися своєму капіталізму, який значно втратив можливість поповнювати доходи за рахунок імперіалістичних війн і пограбування слаборозвинених країн. Причини: ріст самосвідомості населення цих країн, насиченість їх сучасною потужною зброєю (на відміну від стріл і томагавків), створення загонів-бойовиків типу Хамасу, Аль-Каїди, увага міжнародної громадськості до військових конфліктів, тощо.

Однак, як би не намагалася миролюбна громадськість запобігти війні між цими світовими цивілізаціями, це у неї навряд чи вийде. Тому що, трохи перефразовуючи класика, «не можна запрягти в один віз віслюка, козла, і «трепетну лань». Проте, є пара-трійка «візників», які думають, що це їм удасться зробити. Та не намагайтеся вгадати: «хто є хто» у птаху-трійці, що намагаються створити наївні «візники»… Тому що коли Ви будете ламати голову й над цією проблемою, то хтось із них візьме й у стані кайфу натисне кнопку з написом «Пуск». Адже навіть всемогутній і всезнаючий Боженька, якщо вірити Біблії, не зміг угадати появу серед своїх деяких родичів окаянного Сатани. Тим більше, запобігти атомно-всесвітній катастрофі серед хитромудрого 7 — мільярдного людства, створеного їм за своєю подобою, йому тепер навряд чи вдасться. Тому воно цілком «демократично» випало з-під його контролю. До того ж «ніщо не вічне під Місяцем», та й сам Місяць не вічний.

Єдине, на що здатний гомо сапієнс, так це максимально продовжити час свого існування на раціонально розроблювальній їм планеті Земля за рахунок інтелектуального обмеження своїх нескінченних потреб. Але, на жаль!.. Капіталізм із його конкуренцією, жадібністю до ринкового прибутку, і зі своїми, нічим не регульованими природними інстинктами на це ніколи не піде. Навіть «під страхом шибениці» (по Марксові). А регулювати їх за допомогою страху, як це намагався робити Йосип Сталін — так це ж «порушення демократичних прав і свобод». Ніззя! Як вважають віруючі аферисти на чолі з пані Ю.: «Чого хоче жінка, того хоче Бог! А Бог — хіба не чоловік?»

Так, все це було б смішно, якби не було так сумно… З іншого боку, народ у «розвинутих» країнах своїми виступами й страйками визначає за мету перед буржуазними олігархами не заміну суспільного ладу, а створення ще більш комфортних (якщо судити по децильному коефіцієнтові й розмірах пенсій) умов для свого існування. Але оскільки капіталізм на даному етапі вичерпав свої можливості вирішити цю проблему мирним шляхом, те людство неухильно рухається до третьої світової війни, що найбільше ймовірно й буде кінцем світу. Більш того, внаслідок хижацької розробки природних ресурсів, маса планети Земля щорічно зменшується на мільярди тонн, що не може не позначитися на траєкторії її обертання навколо Сонця. З усіма наслідками, що випливають звідси.

А тим часом у Росії, а тим більше в Україні «… до пенсії вже й так не доживають від 30 до 40% чоловіків і близько 10% жінок. А з підвищенням пенсійного віку на п’ять років відсоток тих, що не доживуть різко збільшиться — до 60% чоловіків і 20% жінок». Та жадібного капіталіста-олігарха, як ви самі розумієте, це не хвилює, тому що «Внаслідок подвояться пенсійні подарунки (капіталістичній) державі» — стверджує газета «Утро» у замітці «Пенсійному фонду вигідна смертність громадян».

До слова, Україна, яка за рівнем життя й ВВП на душу населення входила за радянських часів до першої десятки передових країн світу, після розпаду СРСР, скотилася на третє місце з кінця списку (за даними на 2008 р.). Допомагаючи глобалізації капіталізму своїми пороками, обманом населення, його алкоголізацією, відволікаючи його увагу видовищами й потоками словоблудства тих, що юрбляться біля трону, злиденна держава Україна наполегливо наближає третю світову війну й закономірний кінець світу. 300 років хижацького капіталізму й відповідного способу господарювання у світі переконливо показали, що ця система несе в собі загрозу всьому людству.

Анатолій Мітін, член Спілки журналістів України

КТВ

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

4 комментария к “На шляху до кінця світу?”

  1. і знову за рибу гроші, не набридло вам вибілювати людовбивцю сталіна? чому в словаччині злочинність не набирає таких розмахів без «мудрого вождя народів», а може справа не в сталіні, а в моральних нормах, в засиллі зеківської пропаганди якою нас чомусь шпиґує східний сусід? правильно казала вікілікс — країна-мафіозне утворення, і тут таких самих ставлеників тичуть

  2. wehr: та Ви самі хрін з редькою змішуєте. Справа дійсно в моральних нормах, але при чому східний сусід і зеківська пропаганда? Що за маячня? А хто насправді нам ставлеників тичить, це ще з»ясовувати потрібно, бо теперішня влада отримала перед виборами і під час них не меншу підтримку заходу, ніж сходу. Та насамперед потрібно розуміти: влада у демократичних і псевдодемократичних країнах така — як народ, це є зеркало народу і його моралі.

  3. угу, янукович і колєсніченко — плоть од плоті техаські рейнджери, повеселили :)))

  4. wehr: а що, Ющенко чи Юлька ближче до техаських рейнджерів? Чи таліби на чолі з Беней Ладеном, яких Штати в свій час створили, фінансували і просували в якості борців проти Совєтов, а тепер як дебіли витанцьовують над трупом? Чи їх креатура генерал Норьєга, якого вони самі потім арештували, коли не потрібний став? Чи той самий Каддафі, з яким вони і Європа то цілуються, то гризуться, то знову цілуються і отримують фінансування на виборах, як Саркозі, то вже воюють, коли вирішили сфери впливу і нафту перерозподілити?
    А ви згадайте, якій хай Штати підняли, коли Юлька забрала у амеріканської VANCO шельф Чорного моря, що раніше їм віддав уряд Януковича. І сьогодні, як кажуть в Одесі: «Ви будете сміятися», але шельф потихеньку знову у VANCO (http://vpl.kiev.ua/ru/press/news/) по тій самій схемі, як і газ «Укргазенерго».
    Та Штатам і Європі плювати – яка, за моральними якостями, у нас буде влада! Їм — аби б слухалися в більш-менш достатній мірі… Та і для російської влади – так само.
    Отже, не будьте (або не прикидайтеся) вихованцем дітячого садочку!
    Та Ви знову переводити стрілки з однієї теми на іншу. Йшлося про злочинність, а вона в нас своя рідна, а не російська і не західна. І країни наші з часів розпаду СРСР дійсно — не держави, а мафіозні утворення, створені і існуючі по зонівських законах. І цього не змінити в рамках західной «демократичної» системи, яку у нас створюють (щоправда, в ще більш похабних формах). Але головна тема статті — винищення населення України (як і Росії).

Залишити коментар