admin on 24th Август 2012

Багрій Федір Григорович народився у 1935 році в селі01 rus1 Гвіздівці в сім’ї простих селян. Його батько — Багрій Григорій Нікіфорович народився у Сокирянах у 1882 році; у Першу Світову він воював на Галицькому фронті, був поранений під Заліщиками. Після повернення з війни одружився на гвіздівецькій дівчині Ганні (Ганна Пантелеймонівна, 1892 року народження) і оселився в Гвіздівцях.

Період першої румунської окупації, що природно, у пам’яті Федора Григоровича не відбився, але часи другої окупації – під час війни він запам’ятав. Він добре пам’ятає, як румунські вояки у самі перші дні після повернення до села у 1941 році зігнали всіх селян на сільський цвинтар і при всіх розстріляли чотирьох гвіздівецьких комуністів: «Мамка закривала мені долонею очі, щоб я не бачив, але я бачив, як чотирьох чоловіків заставили роздягнутися до білих натільних сорочок, зійти у викопану яму. Потім, вони навіть не виходячи з ями простилися з рідними і румунські солдати прямо там у ямі їх застрілили…», – розповідає Федір Григорович.

В 1942-44 роках Федір Григорович майже 2 роки провчився у румунській школі. У березні 1944 р. прийшли радянські війська і вигнали румунів.

Добре пам’ятає Ф.Г. Багрій і страшні часи голоду. У 1946 р. була сильна посуха, неврожай. До того ж, значну частину залишків зерна довелося здати на хлібопостачання державі. Люди почали голодувати. Самими важкими були травень і червень 1947 року, коли у людей вже не залишилося нічого, а нового врожаю ще не було.

Родину Багрій спасло те, що у них була сіль – «лизунець», яку зазвичай дають для лизання худобі, адже здебільшого всі їли лише лободу, запиваючи її водою, від чого роздувався живіт. Вживання води з сіллю запобігало здуттю. До того ж, старший брат привіз перед тим трохи жому з Дрогобича. Привезений жом також допоміг сім’ї вижити від голоду, але разом з ним брат привіз і тиф, яким на той час майже все село вже перехворіло. Вся сім’я Багрій (батько, мати, брат з дружиною) звалилася у тифу. Єдиним, хто не захворів був маленький Федір.

Батьки, ледве рухаючись, давали Федькові вранці склянку «бодеревки» (водяна болтушка з кукурудзяного борошна), він випивав, йшов до лісу, збирав дики черешні, гриби, приносив до дому, на подвір’ї у казані варив з цього всього вар, поїв ним хворих. Це допомогло ним дотягнути до того часу, як більш-менш визріло жито.

Потім Федір закінчив 4 класи у Гвіздівцях, далі періодами навчався у різних вечірніх школах, одночасно працюючи. В 1953 р. поступив на навчання до Чернівецького кооперативного технікуму. У 1954 році за добре навчання навіть став Сталінським стипендіатом, але прийшов час йти на строкову службу до збройних сил. До січня 1958 року служив у Миколаєві, у танкових військах, був командиром танку. Після служби повернувся в Чернівці на навчання до технікуму, яке завершив у 1959 році.

Трудовий шлях Федір Григорович розпочав на посаді старшого товарознавця Герцаївської райспоживспілки по продовольству. Згодом став головою Герцаївського сільпо. Коли Герцаївський район об’єднали з Глибоцьким, був призначений на посаду директора універмагу в Глибоці, згодом – до 1972 року працював заступником директора бази Глибоцької райспоживспілки. Одночасно Ф.Г. Багрій навчався заочно у Львівському торгівельно-економічному інституті, диплом якого одержав у 1965 році.

З того часу його очікувало направлення на роботу за розподіленням і у 1972 р. таки «дочекалося»: Федіра Григоровича було направлено на роботу аж в місто Южно-Сахалінськ, а звідти на Малу Курильську гряду — на острів Шикотан головою рибкопу (риболовного кооперативу).

Та вже в 1974 р. Багрій Ф.Г. працює на посаді старшого інженера технічного відділу Західного рибоконсервного комбінату (поселення Крабозаводське), що об’єднував 3 великих заводи з мільйонними оборотами) і згодом став Крабозаводським консервним комбінатом виробничого об’єднання «Сахалінрибпром». З того ж року Федір Григорович був призначений на посаду начальника портового пункту Крабозаводської бухти, який фактично був чималим заводським портом.

У період з 1980 до 1985 року Федір Григорович – заступник директора Південно-Курильського комбінату на острові Кунашир. Згодом до виходу на пенсію у 1990 році Багрій Ф.Г. працював на посадах начальника відділу забезпечення комбінату і начальником відділу кінофікації при Южно-Курильському райвиконкомі.

Вийшовши на пенсію, Федір Григорович повернувся на Сокирянщину, де на цей час і проживає.

У нього 2 дітей, які досі проживають у Росії.

____________________________________________________

На фотоілюстраціях:

1. Багрій Федір Григорович,

2. батько — Багрій Григорій Никифорович. Фото 1914 р.

3. учні Чернівецького кооперативного технікуму — сокирянці: Вікол Іван, Кіструга Василь, Багрій Федір, праворуч — Серебрянський. Фото 1953 р.

4. квітень 1956 р. — Багрій Ф.Г. в період строкової служби в Радянській  армії

5.  Крабозаводська бухта

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар