Олексій Мандзякarhiv

01 rus1У листопаді 1823 року повноважний намісник Бессарабської області, граф М.С. Воронцов (1782–1856) направив в Бессарабську Верховну раду (Бессарабский Верховный совет) пропозицію про проведення в області нового перепису населення, який, на його думку, повинен був сприяти наведенню порядку в справі оподаткування, поліпшення контролю по збору податей і земських повинностей.

Розглянувши цю пропозицію, Верховна рада визнала існування безладності в відношенні збору податей і сум земських повинностей, і те, що багато в чому ця безладність була пов’язана з відсутністю вірного народного перепису. Почалася підготовка до проведення перепису: в Кишиневі при Дворянському депутатському зібранні була заснована особлива «Обласна комісія для складання нового перепису жителям Бессарабської області», якій підпорядковувалися цинутні (повітові) комісії. Головою обласної комісії був призначений предводитель Бессарабського обласного дворянства Іван Михайлович Стурдза (1788 – після 1854). У Хотинському повіті відповідальним за проведення перепису був поміщик Іордакі Димитріу[1].

Перепис повинен був проведений протягом 1824 року, в шестимісячний строк, у всіх містах, містечках, селах, хуторах та інших місцях прожІвання поселян. Для допомоги в його проведенні були залучені околаші, двірники, поміщики, управляючі маєтками і посесори. Були складені і надруковані спеціальні переписні форми, які заповнювалися в двох примірниках. При цьому, ці переписні листи (табелі), членами комісії були розділені не тільки по кожному населеному пункту окремо, але й по класах їх обивателів. Окремими списками подавалися відомості про мазилів[2], рупташів[3], міщан, царан, вірмен, вихрестів, євреїв і іноземців.

У ході цього перепису, в Бессарабській області було враховано 114217 сімейств, або близько 582 982 осіб[4]. У Гвіздівцях в переписні листи було включено 127 сімей[5], із них – 124 сімейства християнського стану. Нижче наводимо список внесених глав сімей – платників податків:

  1. Яків Шолопало.

  2. Іван, Литваків зять.

  3. Іван Рудик.

  4. Андрій Авузяк.

  5. Матей Савків.

  6. Сава Федоров.

  7. Яким, Савків брат.

  8. Іван Кушнер.

  9. Ігнат Дечичин.

  10. Ілько Шолопало.

  11. Данило Пижівський

  12. Федосій Ганзій.

  13. Штефан, батько Федосія.

  14. Дмитрій Гуцул.

  15. Семен Тимчук.

  16. Іван Семенів Тимчук.

  17. Костянтин Гуцул.

  18. Афанасій Гуцул.

  19. Яків Онуфріїв Блищатий.

  20. Федір Колесник.

  21. Яким Злагода.

  22. Іван Москальов.

  23. Василь Молюк.

  24. Василь Єдинтило.

  25. Яків Беженарь.

  26. Павло Писларів.

  27. Федір Криворучка.

  28. Василь, Гафенків зять

  29. Данило Бучків.

  30. Йосип Нікітов.

  31. Онуфрій Максимов.

  32. Йосип Димітров.

  33. Федір Москалів.

  34. Георгій Гангал.

  35. Федір Костишин.

  36. Василь Барчук.

  37. Феодосій Барчук.

  38. Евстафій Костишин.

  39. Григорій Барчук.

  40. Василь, Тарасієв зять

  41. Николай Олейник.

  42. Николай Кривовязий.

  43. Михайло Гангал.

  44. Яків Пижівський.

  45. Тодор, Тарасієв зять.

  46. Василь Остапчук.

  47. Николай Трофанюк.

  48. Іван Тимчук.

  49. Андрій Грушецький.

  50. Григорій Побережник.

  51. Василь Кучерявий.

  52. Олекса Барчук.

  53. Григорій Костишин.

  54. Іван Гафенко.

  55. Антон, кумнат[6] Івана Гафенка.

  56. Федір Грицак.

  57. вдова Пелагея Михайлова.

  58. Дмитрій Петришин.

  59. Штефан Кушнер.

  60. Пантелеймон Гангал.

  61. Андрій Гангал.

  62. Іван Евстафієв.

  63. Тодор Дмитров.

  64. Петро Мельник.

  65. вдова Мар’я, Василя Бурлаки.

  66. Николай, зять Бойків.

  67. Роман Паскарь.

  68. Андрій Москаль.

  69. Петро Бойків.

  70. Василь Пижівський.

  71. Николай Грубий.

  72. Іван Ведищук.

  73. Леонтій Грушевський.

  74. Павло, зять Бойків.

  75. Василь Барбуца.

  76. Тимофій Остафієв Остапчук.

  77. Федір Шенькович.

  78. Дмитро Мирон.

  79. Федір Ведищук.

  80. Петро Остапчук.

  81. Олекса Московчук.

  82. Грицько, Олейників зять.

  83. Афанасій Євстафієв.

  84. Григорій Гангал.

  85. 85 Авксентій Гангал

  86. Георгій Никифоров.

  87. Іван Гладкий.

  1. Павел Кошовий.

  2. Дем’ян Олейник Діда.

  3. Никита Миронов Бабій.

  4. Парфеній Сапожник.

  5. Григорій, зять Парфенієв.

  6. Євстафій Гангал.

  7. Федір, зять Тарасієв.

  8. Василь Шеремета.

  9. Іван Дечишин.

  10. Николай Афанасьєв.

  11. Трофан Ткач.

  12. Федір Петров.

  13. Николай Гангал.

  14. Пантелеймон Кушнер.

  15. Яків Остапчук.

  16. Андрій Колесник.

  17. Павел Костриж.

  18. Федір Кушнер.

  19. Андрій Циганчук.

  20. Никифор Остапчук.

  21. Федір Остапчук.

  22. Пантелеймон Максимов.

  23. Прокопій Сапожник.

  24. Никифор Тріпак.

  25. Федір Колесник.

  26. Андрон Ведищук.

  27. Андрій Чобан.

  28. Іван Дункало.

  29. Олекса Ведищук.

  30. Іван Мазурик.

  31. Андрій Кулька.

  32. Семен Ткач.

  33. Пантелеймон Лузул.

  34. Іван Боднарь.

  35. Гаврил Мельник.

  36. Василь, ватав.

  37. Михайло Митрончук[7].

В окремому «Списку належних чину рупташів, які походять з духовного звання» числиться проживаючий в Гвіздівцях рупташ Авксентій Шимановський (1793 р.н.)[8]. Він же, в 1825 році, був вписаний в додатковий «Список про рупташів внесених до табелю на платіж податі даждій[9], на 1825 рік», який склали за розпорядженням Бессарабського обласного уряду, за даними перепису 1824 року[10]. З інших архівних джерел стає відомо, що Авксентій – син місцевого священика Леонтія Шимановського (1753–1825)[11]. Його дружину звали Євфимія (1799–1825)[12], і в спільному шлюбі вони мали сина Сімеона (1822 р.н.) і дочку Параскеву (1825 р.н.).

Згідно з «Списком містечка Бричан жителям єврейського стану, приписаних до Бричанського кагалу євреям, які живуть в Хотинському цинуті по селах, учиненого в 1824 році», в Гвіздівцях проживало також не менше двох єврейських сімей, главами яких значилися Шулим Беркович Розенблат і Борух Хаймович Крамер[13].

Після проведення перепису також були складені окремі списки мешканців, яких не зарахували до класів і не включили в табель для платежу податей. У 1825 році в Кишинів була направлена виписка з перепису Хотинського цинута і міста Хотина, «Про жителів, які не зараховані ні до якого класу і не записані в табель перепису на стягування податків», в який були включені відомості про різночинців, вихрестів і євреїв, які прибули з різних місць. Що правда, ніхто з жителів села Гвіздівці в цій виписці не вказано. Відносно ж Сокирянщини, є записи про іноземця Христофора Захаревича і турецько-підданого грека, перекладача Антона Палеолога, які проживали в селі Коболчин, про турецько-подданого, Ватава Георгія з села Мендикоуци[14], а також про посесора сусіднього села Клокушна, про француза, барона Франца Шамбано[15]. Записи про Палеолога і Шамбано знаходимо також в окремому «Іменному списку про іменуючих дворянами і бояринашами[16]», які не були внесені до табелів на стягнення податей за даними перепису 1824 року[17].

Відзначимо, що згаданий вище Антон (Антоній) Палеолог, у ряді різнорідних списків 1824 року числиться посесором села Гвіздівці. Серед інших, його ім’я знаходимо і в «Сповідальному розпису Архангело-Михайлівської церкви» села Гвіздівці[18]. У той час він був вже на 71-му році життя, а його дружині Марії був 61 рік.

 

 _________________________________________

[1] Бессарабский Верховный Совет. Переписка с наместником Бессарабской области с комиссией по переписи населения о проведении новой переписи населения Бессарабской области для улучшения контроля по сбору податей и земских повинностей (05.12.1823 – 01.05.1825). – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 3, оп. 1, д. 321.

[2] Мазили (Мазіли) — одна з нижчих груп служивих людей. Займали проміжне положення між панівним класом феодалів і експлуатованими податковими верствами селян і міщан. За приєднанням Бессарабії до Російської імперії мазили були зараховані до стану однодворців.

[3] Рупташі (від рум. Ruptaş) – в XVII-XVIII ст., всі особи, яким встановлювалася фіксована раз і назавжди квота податей (рупта). Після 1812 року в Бессарабії місцева адміністрація надала цьому терміну таке розуміння: «Рупташі, які походять від духовенства, тобто діти священиків, що залишилися в світському званні, за стародавніми правилами і звичаєм завжди зберігали це найменування і в гідності своїй дорівнюються мазилам» (Гросул Я.С. Труды по истории Молдавии. – Кишинев: «Штиинца», 1982. – С. 63.).

[4] Кабузан В.М. Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (конец XVIII-первая половина XIX в.). – Кишинев: «Штиинца», 1974. – С. 38.

[5] Chirtoagă I., Palii M. O nouă sursă pentru elucidarea evoluţiei populaţiei din Basarabia în sec. al XIX–lea // Revistă de istoria a Moldovei. – Chişinau, 2004, № 3 (59). – P. 118.

[6] Кумнат – свояк, шурин.

[7] Перепись населения Хотинского цинута и города Хотина 1824 года. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 134, оп. 2, д. 780.

[8] Перепись населения Хотинского цинута и города Хотина 1824 года. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 134, оп. 2, д. 780.

[9] Даждія — подать, твердо встановлений прямий податок, який платили мазили, рупташі, іноземні переселенці і деякі інші верстви населення. Платники даждія були також зобов’язані вносити плату на утримання чиновників.

[10] Бессарабский Верховный Совет. Дело о составлении табелей из списков произведенной переписи населения для взыскания податей с городских жителей Бессарабской области в 1825 году (27.01.1825 – 03.05.1826). – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 3, оп. 1, д. 576.

[11] Формулярная ведомость о священно и церковно служителях и их мужского пола детях, находящихся в селении Гвоздовец Архангело-Михайловской церкви, цинута Хотинского, за 1824 год.

[12] Исповедная ведомость Кишиневской и Хотинской епархии села Гвоздовец Архангело-Михайловской церкви прихожан которые во святую Четыредесятницу был у исповеди и святого причастия и кто исповедался токмо, не причастился и кто ж не исповедался и за каким винословием, за 1822 год.

[13] Перепись населения Хотинского цинута и города Хотина 1824 года. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 134, оп. 2, д. 780.

[14] Мендикоуци – Мендиківці – сучасне с. Олексіївка Сокирянського району.

[15] Бессарабский Верховный Совет. Выписки из переписи населения Бессарабской области, жителей не причисленных к сословиям и не включенных в табель для платежа податей (1825 г.). – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 3, оп. 1, д. 579.

[16] Бояринаши (боярінаші) — дрібні землевласники, які отримали від молдавських господарів права особистого дворянства за надані їм особливі послуги. Вони мали право на володіння заселеними і незаселеними маєтками в Бессарабській області, а також кріпаками циганами. Але їм не дозволялося володіти кріпаками і дворовими людьми російського походження.

[17] Бессарабский Верховный Совет. Дело о выявлении места пребывания до 1821 года дворян и бояринашей, внесенных в перепись населения по Бессарабской области в 1824 году (29.09.1825 – 08.05.1826). – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 3, оп. 1, д. 578.

[18] Исповедные росписи о людях Православного Исповедания бывших и не бывших у святого причастия за 1821–го по 1852–й годов Хотинского уезда селения Гвоздоуцъ по Архангело–Михайловской церкви.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар