Олексій Мандзяк1973

01 rus120 жовтня 1850-го року в селі Гвіздівці, в рамках загальнодержавної дев’ятої ревізії 1850-1851 років, здійснено перепис податного населення. Як відомо, ревізії не охоплювали повністю все населення і тому до них не слід відноситься як до загальнонародного перепису. Ревізії переслідували фіскальні цілі і охоплювали тільки податкове населення, яке платило подати. Відомий вчений, вихованець Харківського університету Петро Іванович Кьоппен (1793–1864) у своїй праці «Дев’ята ревізія» (1857 р.) зазначає: «Слово ревізія прийнято мною тому, що у нас, як відомо, народні переписи – тобто числення осіб усіх станів, що складають народ – ще не існують[1]. Ревізія ж у нас значить перепис осіб податкових станів. Ці ревізії, як вельми справедливо сказано в одному із зразкових творів нашого часу, донині суть тільки дії, що мають фінансову мету, для досягнення якої вони і доставляють потрібні дані. І ця-то фінансова мета деяким чином забезпечує повноту даних про число осіб чоловічої статі, які знаходяться в окладі і на пільзі»[2].

Отже, народні ревізії, не слід розглядати як вичерпний і точний у всіх відносинах статистичний матеріал, який стосується чисельності населення того чи іншого населеного пункту. Історик В.С. Зеленчук уточнює: «Неточний характер даних про

Аркуш із сповідного розпису гвіздовецької Архангело-Михайлівської церкви, 1850 рік

Аркуш із сповідного розпису гвіздовецької Архангело-Михайлівської церкви, 1850 рік

чисельність станів був обумовлений невизначеністю класифікації, при якій не існувало чітких меж між станами купців, чиновників, осіб вільних професій. У записі про народження не вносилися діти, які померли до хрещення, так як в них реєструвався не факт народження, а хрещення дітей. У зв’язку з цим дані народних ревізій необхідно уточнювати, залучаючи додаткові статистичні відомості»[3].

Тим не менше, дані ревізій відображених у ревізьких казках можуть виявитися цінним джерелом для дослідження історії села Гвіздівці, а також вивчення історії окремих сімей, прямо або побічно пов’язаних з цим населеним пунктом.

Раніше ми вже писали, що «ревізькі казки» є основним документом, що відображає результати проведення ревізії[4]. Ці документи, якщо говорити поверхово, представляли собою поіменні списки податного населення, які складаються по окремо взятому населеному пункту, а також окремим категоріям населення, в яких вказувалися ім’я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім’я та по батькові членів сім’ї із зазначенням віку, ставлення до глави сім’ї. При цьому, самі ревізькі казки мали вигляд книги або зошита, де ліва половина розвороту призначалася для чоловіків, а права – для представниць жіночої статі.

Нижче наводимо список глав селянських сімей, відомості про сім’ї яких і про них самих знаходимо в «Ревізькій казці тисяча вісімсот п’ятдесятого року, жовтня місяця двадцятого дня, Бессарабській області Хотинського повіту селища Гвоздоуц, … про наявність чоловічої і жіночої статі царан»:

  1. Морозюк Олекса Іванович.
  2. Делібаш Тома Андрійович.
  3. Пижівський Григорій Якович.
  4. Видищук Олекса Федорович.
  5. Видищук Тимофій Олексійович.
  6. Гладкий Іван Феодосійович.
  7. Видиш Микола Андронович.
  8. Злагода Дмитро Якимович.
  9. Злагода Яким Якович.
  10. Огородник Матвій Іванович.
  11. Гангал Іван Остафійович.
  12. Кушнір Петро Федорович.
  13. Костриж Павло Андрійович.
  14. Злагода Семен Якимович.
  15. Остапчук Федір Іванович.
  16. Остапчук Григорій Якович.
  17. Остапчук Яків Іванович.
  18. Остапчук Григорій Якович.
  19. Петров Федь Іванович.
  20. Петров Василь Федійович.
  21. Петров Артем Федорович.
  22. Бурченко Федір Григорович.
  23. Мафтуляк Василь Йосипович.
  24. Кучерявий Федір Васильович.
  25. Ландига Григорій Захарович.
  26. Дьячишин Єфтеній Ігнатович.
  27. Гафенко Афанасій Іванович.
  28. Танасієв Микола Петрович.
  29. Бурченко Георгій Григорович.
  30. Пижівській Данило Іванович.
  31. Грицак Федір Федорович.
  32. Остафієв Михайло Танасійович.
  33. Криворучка Авксентій Федорович.
  34. Барчук Андрій Олексійович.
  35. Куцький Василь Іванович.
  36. Видищук Тимофій Олексійович.
  37. Остапчук Василь Іванович.
  38. Тимчук Григорій Іванович.
  39. Гангал Михайло Георгійович.
  40. Кушнір Іван Серебрійський.
  41. Олійник Остафій Савович.
  42. Лєдніков Григорій Савович.
  43. Шолопол Ілля Іванович.
  44. Гангал Федір Іванович.
  45. Москалюк Іван Федорович.
  46. Барчук Іван Григорович.
  47. Тимчук Іван Семенович.
  48. Аузяк Андрій Іванович.
  49. Гангал Микита Георгійович.
  50. Кувіла Семен Іванович.
  51. Барбуца Василь Іванович.
  52. Тимчук Дмитро Іванович.
  53. Москалюк Гаврил Федорович.
  54. Писларь Павло Іванович.
  55. Писларь Іван Павлович.
  56. Бучко Онуфрій Михайлович.
  57. Колесник Федір Іванович.
  58. Барчук Іван Васильович.
  59. Криворучка Яків Федорович.
  60. Гафенко Іван Іванович.
  61. Злагода Василь Якимович.
  62. Бучко Василь Іванович.
  63. Мафтуляк Осип Іванович.
  64. Гафенко Стефан Іванович.
  65. Тобут Кость Іванович.
  66. Тобут Іван Іванович.
  67. Ткач Григорій Андрійович.
  68. Барчук Яків Олексійович.
  69. Тодоріка Антон Іванович.
  70. Мартинюк Іван Федорович.
  71. Барчук Василь Іванович.
  72. Колесник Іван Васильович.
  73. Бурченко Георгій Григорович.
  74. Костишин Григорій Костянтинович.
  75. Пижівський Матвій Данилович.
  76. Пижівський Іван Данилович.
  77. Олійник Василь Григорович.
  78. Видищук Василь Федорович.
  79. Кушніров Антон Остафійович.
  80. Сапожник Прокопій Іванович.
  81. Сапожник Леонтій Прокопович.
  82. Шеремета Василь Михайлович.
  83. Шеремета Аксентий Васильович.
  84. Барчук Олекса Васильович.
  85. Тимчук Іван Васильович.
  86. Барчук Олекса Григорович.
  87. Кучерявий Антон Васильович.
  88. Костишин Евфстафій Олексійович.
  89. Олійник Микола Тимофійович.
  90. Сапожник Федір Іванович.
  91. Пижівський Яків Іванович.
  92. Гангал Михайло Леонтійович.
  93. Барчук Олекса Федорович.
  94. Грушецький Феодосій Леонтійович.
  95. Барчук Олексій Іванович.
  96. Кучерявий Василь Іванович.
  97. Мафтуляк Гнат Осипович.
  98. Олійник Симон Миколайович.
  99. Гангал Авксентій Якович.
  100. Костриж Фома Павлович.
  101. Костишин Федір Костянтинович.
  102. Бойко Микола Дорофійович.
  103. Циганчук Стефан Андрійович.
  104. Чобан Андрій Григорович.
  105. Чобан Григорій Андрійович.
  106. Дунькало Роман Михайлович.
  107. Циганчук Андрій Микитович.
  108. Дейпук Олекса Максимович.
  109. Олійник Дмитро Григорович.
  110. Ляхов Дмитро Онуфрійович.
  111. Олійник Григорій Тимофійович.
  112. Савчук Василь Данилович.
  113. Савчук Іван Васильович.
  114. Кушніров Афанасій Євстафійович.
  115. Дьячишин Іван Ігнатович.
  116. Московчук Федір Олексійович.
  117. Кожухар Микита Миронович.
  118. Гангалюк Євстафій Іванович.
  119. Кучерявий Гаврило Васильович.
  120. Гладкий Кирило Іванович.
  121. Видищук Федір Іванович.
  122. Видищук Митрофан Федорович.
  123. Олійник Фома Дем’янович.
  124. Москалюк Маноілій Опанасович (сільський староста[5]).
  125. Костриж Павло Павлович.
  126. Бойко Федір Дмитрович.
  127. Мафтуляк Андрій Петрович.
  128. Бойко Дмитро Павлович.
  129. Грушецький Олександр Леонтійович.
  130. Пижівський Василь Іванович.
  131. Пижівський Іван Васильович.
  132. Гангал Іван Пантелійович.
  133. Писларь Роман Якович.
  134. Нагієвський Іван Миколайович (вийшов з духовного стану, син священика Миколи Нагієвського[6]).
  135. Мельник Василь Петрович.
  136. Гангал Андрій Якович.
  137. Кушнір Федір Іванович.
  138. Гуцул Іван Андрійович.
  139. Гангал Пантелей Дорофійович.
  140. Мельник Петро Іванович.
  141. Гангал Григорій Андрійович.
  142. Гангал Микита Андрійович.
  143. Рудик Марко Іванович.
  144. Рудик Іван Гаврилович.
  145. Кошовий Федір Кіндратович.
  146. Колесник Аксентий Федорович.
  147. Бугайчук Лукіан Петрович.
  148. Бугайчук Іван Лук’янович.
  149. Вакар Йосип Дмитрович.
  150. Ткач Андрій Іванович.
  151. Тобут Іван Романович.
  152. Видищук Андрон Іванович.
  153. Молдованов Іван Миколайович.
  154. Барчук Яків Феодосійович.
  155. Литваков Іван Васильович.
  156. Литваков Павло Андрійович.
  157. Шолокало Костянтин Іванович.
  158. Мельник Іван Гаврилович.
  159. Трофанюк Іван Онуфрійович.
  160. Грицак Федір Васильович.
  161. Гуцул Панас Павлович.
  162. Гуцул Гаврило Костянтинович.
  163. Мафтуляк Олексій Йосипович.
  164. Колодоєв Олександр Петрович.
  165. Олійник Кирило Григорович.
  166. Грубий Микола Іванович.
  167. Гангал Федір Георгійович.
  168. Барчук Михайло Федорович.
  169. Трофанюк Костянтин Миколайович.
  170. Дункан Іван Андрійович.
  171. Гангал Іван Дмитрович.
  172. Крикливий Яків Михайлович.
  173. Гуцул Костянтин Павлович.
  174. <вдова> Козоровська Тодоска Олексіївна.
  175. <вдова> Килина Іванівна.
  176. <вдова> Мельникова Варвара Йосипівна.
  177. <вдова> Тимчукова Олена Ільївна.

Так само в Гвіздівцях проживали бурлаки, тобто холостяки (бобирі), які обзаводилися окремим господарством. Їх на той час значилося одинадцять:

  1. Шолопал Касян Онуфрійович.
  2. Блищатий Яків Онуфрійович.
  3. Москальов Микола Іванович.
  4. Малюк Василь Васильович.
  5. Москальов Федір Федорович.
  6. Барчук Федір Костянтинович.
  7. Бойко Григорій Петрович.
  8. Мельник Семен Гаврилович.
  9. Шолопалов Григорій Онуфрійович.
  10. Німий Авксентій Григорович.
  11. Шимановський Антон Леонтійович (вийшов з духовного стану, син священика Леонтія Шимановського[7]).

Як відомо, до другої половини 50-х років XIX століття духовенство в спеціально розроблених П.І. Кьоппеном формулярах церковноприходських списків фіксувало національну приналежність населення. З цих формулярів, складених служителями церкви, стає відомо, що практично всі мешканці Гвіздівців, за національною приналежністю, тоді були українцями[8].

У ревізькій казці 1850-го року сказано, що на час проведення

Аркуші з ревізької казки 20 жовтня 1850 року с. Гвіздівці

Аркуші з ревізької казки 20 жовтня 1850 року с. Гвіздівці

ревізії в цьому населеному пункті мешкало 824 вільних селян-царан, із них 416 душ чоловічої статі і 408 — жіночої статі[9]. В той же час, за даними церковного обліку, в 1850 році в Гвіздівцях проживало 845 осіб[10]. Виходить, що ще 21 особа (або не менш того) відносилася до духовного стану, якщо врахувати, що представники інших станів (крім уже зазначених) в селі в той час не проживали (як і тодішній поміщик Дмитро Іванович Немішеско). Із сповідних розписів місцевої Архангело-Михайлівської церкви дізнаємося, що главами сімей священно-і церковнослужителів, які проживали у Гвіздівцях в 1850 році були такі особи:

  1. Михалевич Єлисей Лукич, священик.
  2. Кирилович Дмитро Васильович, диякон.
  3. Пащенко Іван Петрович, дяк.
  4. Нагієвській Семен Миколайович, паламар.
  5. Кирилович Феодосія Лук’янівна, вдова-попадя.
  6. Виключенні з духовного відомства, померлого дячка Стефана Кочуровського діти[11].

Відзначимо, що вищезгадана ревізія була передостанньою в історії села Гвіздівці. За Маніфестом від 26 серпня 1856 року була призначена широко відома 10-я ревізія (1857-1859 рр.), яка була здійснена згідно Статуту 3 червня 1857 року. У Гвіздівцях ревізькі казки були складені 25 листопада 1858 року[12].

Після цього, переписи у формі народних ревізій більше не проводилися. Обчислення населення з 1858 по 1874 рік здійснювалося статистичними комітетами розрахунковим шляхом: за основу бралися дані 10-ї ревізії і до них додавали населення, додавши за рахунок природного приросту. Далі основним способом обліку населення були породинного списки податкових станів, до яких додавалися дані про інші стани і міських жителів[13]. І тільки в 1897 році була здійснено повний перепис жителів Гвіздівців, в рамках першого загального перепису населення, шляхом безпосереднього опитування всього населення[14]. Саме цей перепис населення вважається найбільш досконалим з усіх, що проводилися в XIX столітті.

__________________________________________

[1] Указ 11 січня 1850 року укладав докладне перерахування станів які не входять до ревізії.

[2] Кеппен П. Девятая ревизия. Исследование о числе жителей в России в 1851 году. – Санкт-Петербург: Типография Императорской Академии наук, 1857. – С. IX.

[3] Зеленчук В.С. Население Бессарабии и Поднестровья в XX в. (Этнические и социально-демографические процессы). – Кишинев: «Штиинца», 1979. – С. 9.

[4] Мандзяк О. Відомості про населення Гвіздівців у ревізьких казках 1835 року.

[5] Ревизская сказка тысяча восемьсот пятидесятого года, октября месяца двадцатого дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Гвоздоуц, вотчины помещика Димитрия Ивановича Немишевского, принадлежащего подданством России, о состоящих мужского и женского пола царанах // Ревизская сказка о царанах селений Хотинского уезда за 1850 год, буквы «Г». – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 134, оп. 2, д. 279.

[6] Исповедная ведомость Кишиневской епархии, Бессарабской области, Хотинского цинута селния Гвоздовец Архангело-Михайловской, за 1828 год // Исповедные росписи о людях Православного Исповедания бывших и не бывших у святого причастия с 1821-го по 1852-й год, Хотинского уезда селения Гвоздоуц по Архангело–Михайловской церкви.

[7] Формулярная ведомость о священно и церковно служителях и их мужского пола детях, находящихся в селении Гвоздовец Архангело-Михайловской церкви, цинута Хотинского, за 1824 год; Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года апреля двадцать первого дня, Бессарабской области Хотинского уезда села Гвоздоуц двухприходной Архангело-Михайловской церкви, состоящей на имении помещика Александра Фомова Томульца, о числе вященно и церковнослужителях их женах и детях обоего пола. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 134, оп. 2, д. 100.

[8] Кабузан В.М. Народонаселение бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (конец XVIII – первая половина XIX в.). – Кишинев: «Штиинца», 1974. – С. 106 (Приложение 7.).

[9] Ревизская сказка тысяча восемьсот пятидесятого года, октября месяца двадцатого дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Гвоздоуц, вотчины помещика Димитрия Ивановича Лемишевского, принадлежащего подданством России, о состоящих мужского и женского пола царанах // Ревизская сказка о царанах селений Хотинского уезда за 1850 год, буквы «Г». – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 134, оп. 2, д. 279.

[10] Кабузан В.М. Народонаселение бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (конец XVIII – первая половина XIX в.). – Кишинев: «Штиинца», 1974. – С. 106 (Приложение 7.).

[11] Исповедная ведомость Кишиневской епархии Хотинского уезда селения Гвоздовец Архангело-Михайловской церкви за 1850 год // Исповедные росписи о людях Православного Исповедания бывших и не бывших у святого причастия с 1821-го по 1852–й год, Хотинского уезда селения Гвоздоуц по Архангело–Михайловской церкви.

[12] Ревизская сказка тысяча восемьсот пятьдесят восьмого года, ноября двадцать пятого дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Гвоздоуц, о состоящих мужского и женского пола царанах, живущих на земле помещика, дворянина Димитрия Иванова Немишеско, принадлежащего к подданству Российской империи.

[13] Зеленчук В.С. Население Бессарабии и Поднестровья в XX в. (Этнические и социально-демографические процессы). – Кишинев: «Штиинца», 1979. – С. 9 – 10.

[14] Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г./ под ред. Н.А. Тройницкого. – Т. III: Бессарабская губерния. – Санкт–Петербург: Издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1905.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар