Михалевич Єлєвфєрій Єлисейович (1851 — 1901) народився в с. Гвіздівці, у багатодітній родині місцевого священика Єлисея Лукича (1808 р.р.) і матінки Юхимії Степанівни (1816 р.р.) Михалевичів. За офіційним даними, відбулося це 2 січня 1851 р.[1] Із записів «Исповедные росписи про людей Православнаго Исповедання бывших и не бывших у святого причастия с 1821-го по 1852-й годы Хотинскага уезда селения Гвоздоуцъ по Архангело-Михайловской церкви» стає відомо, що в реальності Єлєвфєрій Єлисейович народився на рік раніше – в 1850 р. Звідти ж ми довідаємося, що Єлєвфєрій був молодшим з дітей. На момент його народження в о. Єлисея й матінки Юхимії вже були дочки Олександра (1836 р.р.), Текля (1843 р.р.), Ганна (1844 р.р.) і син Єрмоген (1848 р.р.)[2] .

Священик Єлисей Михалевич прагнув, щоб його діти одержали гідну освіту. Саме за настійною вимогою батька Єлєвфєрій пішов на навчання до Кишинівського духовного училища, а згодом — у Кишинівську духовну семінарію, яку успішно закінчив в 1873 р. У цьому ж році він поступає до Київської духовної  академії, навчання в якій, зі званням дійсного студента, закінчує в 1877 р.

20 січня 1878 р. його призначають на посаду вчителя російської й церковно-слов’янської мови в Кишинівському духовному училищі. З 20 листопада 1878 р. до 1 серпня 1880 р. він працював на посаді помічника доглядача Єдинецького[3] духовного училища. Потім, з 15 серпня 1880 р. до 30 липня 1883 р. вдруге проходив службу на посаді вчителя російської й церковно-слов’янської мови в Кишинівському духовному училищі[4] .

Перебуваючи на зазначених посадах, Е.Е. Михалевич продовжує самоосвіту, читає багато старих книг з релігії, історії й археології, вивчає іноземні мови. Багато часу проводить в архівах. З 28 березня до 11 квітня 1881 р. за розпорядженням архієпископа Сергія (Ляпідевського)[5] був у відрядженні – оглядав старовинні церкви в Бессарабії й справляв метрики про такі церкви для надання до академії мистецтв.

31 серпня 1881 р. радою Київської духовної академії Єлєвфєрій Єлисейович Михалевич був визнаний гідним звання кандидата богослов’я. Його співробітництво з академією тривало протягом багатьох років, аж до самої смерті. Приміром, зусиллями Є.Є. Михалевича був поповнений археологічними знахідками Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії[6]. Зокрема, з публікацій у «Известиях Церковно-археологического общества» при Київській Духовній академії, відомо, що в 1892 р. до музею і бібліотеки надійшли наступні надходження:

«Від члена-кореспондента, викладача Кишинівської духовної семінарії Єлєвфєрія Єлисейовича Михалевича: 1) рукописна фізика молдавською мовою, минулого сторіччя, із цікавими кабалістическими примітками наприкінці; 2-3) два бронзових наконечники стріл, з яких один знайдений у землі біля села Дресличен[7], Кишинівського повіту, у верстах 15 від Кишинева, а іншої знайдений у землі при оранці біля села Моровой, Оргєєвського[8] повіту; 4) бронзова дужка від серги, знайдена жертвователем в землі біля села Требужен, Оргеевского повіту; 5-9) п’ять срібних монет, з яких одна золотоординська, одна чеська Венцеслава III, одна угорська Матфєя й дві молдавські  Стефана Великого, знайдена на місці Старого Орхєя[9], біля села Бугучен, Оргеевского повіту; 10) зворотна сторона мідного складного енколпіону, з зображенням Богородиці, що молитовно здійняла руки, і написами: «Зграя Богаоце допомагай, Козма, Дем’ян», і інш. знайдені в селі Требуженах; 11) зворотна сторона подібного енколпіону із зображенням Богородиці, що здійняла молитовно руки, і символами євангелістів, знайдена в землі, у місцевості, що називають «Скитом», де тепер фруктовий сад одного власника-резеша Івана Албу й досі зберігаються залишки маленької церкви, купа складених каменів на місці престолу й залишки кам’яних надгробних хрестів»[10] .

14 червня 1883 р. Єлєвфєрій Михалевич був обраний правлінням семінарії й затверджений єпарх. архієрей. викладачем загальної й російської цивільної історії в Кишинівській семінарії. В 1885, 1886, 1887, 1888 і 1889 р. кілька місяців тимчасово виконував посаду інспектора Кишинівської духовної семінарії. З 27 серпня 1890 р. до 1900 р. був викладачем закону Божія (законоучителем) у Кишинівському жіночому приватному училищі Н. Годлевської, згодом Кишинівської жіночої гімназії княгині Наталі Григорівни Дадіані. З 8 серпня 1898 р. був членом педагогічних зборів правління Кишинівської духовної семінарії.

У ці ж роки в Кишинівських єпархіальних відомостях друкуються його дослідження з історії Бессарабії, у яких він оперує більшим фактичним матеріалом, поглибленим вивчанням історичних фактів і даних: «Молдовлахийские господари из греков…»[11],«Курковский монастирь»[12], «Сказання молдавских летописцев о происходжении молдован і про основание молдавского княжества»[13] і «Былое Бессарабии»[14] .

Його праці одержали позитивну оцінку багатьох відомих істориків Російської Імперії. Так, зібрана Є. Михалевичем інформація щодо церков Бессарабії була викорстана в роботі В. Курдиновського «Список древнейших церквей Бессарабской губернии»[15] . Історичні дослідження Є. Михалевича були використані в посмертному виданні Помпея Миколайовича Батюшкова (1811 — 1892) «Бессарабия. Историческое описание. Посмертный выпуск исторических изданий П.Н. Батюшкова. — Спб., 1892.».

Консультаціями Є. Михалевича, як авторитетного місцевого історика й краєзнавця користувалися приїжджі вчені. Так, наприклад, його послугами скористалися літератор, історик і археолог Митрофан Іванович Городецький (1846 — 1893) і професор Київської духовної академії, письменник і історик Микола Іванович Петров (1840 — 1921), які в 1890 р. подорожували Бессарабією. М.И. Городецький в описі цієї поїздки опублікованому в «Історичному віснику» про це пише наступне:

«Як знавців місцевості й аматорів історії краю, нам рекомендували викладачів місцевої духовної семінарії Є.Є. Михалевича й А.Г. Стадницького[16]. Обоє вони відвідали найважливіші пункти Бессарабії й здійснювали археологічні пошуки. В одну з таких поїздок перший з них, років три тому, знайшов у селі Бутученах Оргеевского повіту, кілька древніх монет, і в тому числі дві досить рідкісні монети молдавського господаря Стефана Великого зі слов’янським написом[17]

Для переговорів про історичні пам’ятники Бессарабії ми були запрошені до будинку Є.Є. Михалевича. Тут, серед розмов по предметах, що цікавили нас, ми вперше почули церковно-молдаванський[18] наспів» .

У середині 1890-х років, за невідомими нам причинами Єлєвфєрій Єлисейович вирішує присвятити своє подальше життя служінню Богові й церкві. 5 травня 1896 р. він рукоположений у сан диякона, а вже 5 травня в сан священика до Кишинівського кафедрального собору понад штат. На цьому поприщі він був нагороджений скуфією і набедреником. За свою викладацьку й суспільну діяльність також був нагороджений орденами св. Станіслава й св. Анни 3-го ступеню, а також медаллю пам’яті Імператора Олександра III. З 8 лютого 1894 р. — статський радник.

Був одружений на Надії Андріївні, уродженої Руссо, вихованці полковниці Софії Корчевськой[19] .

Помер Єлєвфєрій Єлисейович Михалевич 21 липня 1901 р. у Кишиневі.

Олексій Мандзяк


[1] Список ректоров и инспекторов Кишиневской духовной семинарии за время столетнего (с 31 января 1813 г.) существования ее // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1911. — № 27. – С. 1006.

[2] Исповедные росписи о людях Православнаго Исповедания бывших и небывших у святого причастия за 1821-го по 1852-й годов Хотинскага уезда селения Гвоздоуцъ по Архангело Михайловской церкви. Выписки из книги предоставлены Олегом Петровичем Кучерявым.

[3] містечко Єдинці (Єдинець) – нині місто, райцентр Молдови

[4] Административный строй Кишиневской духовной семинарии по уставу 1801-14, 1867 и 1884 г. // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1913. — № 6. – С. 272.

[5] В миру – Ляпидевский-Каркадиновский Николай Яковлевич (1820 — 1898).

[6] Указатель Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии / Сост. Н.И. Петров. – Второе издание, исправленное и дополненное. – Киев, 1897. – С. 233.

[7] село Драслічени  (Драслічень)

[8] Оргєївський район Молдови

[9] Оргєєв

[10] Известия Церковно-археологического общества при Киевской Духовной академии // Труды Киевской Духовной академии. – Том 1. – Киев, 1892. – С. 675 – 676.

[11] Михалевич Е. Молдовлахийские господари из греков… // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1883 № 17. – С. 574 – 590; № 19. – С. 653 – 663; № 21 – С. 733 – 745.

[12] Михалевич Е. Курковский монастырь  // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1896. – № 7. – С. 217 – 226; № 8. С. 246 – 249; № 9. С. 278 – 290; № 10. С. 311 – 318.

[13] Михалевич Е. Сказания молдавских летописцев о происхождении молдован и об основании молдавского княжества // Кишинеские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1898 № 11. – С. 342 – 347; № 12. – С. 380 – 385;  № 13. – С. 413 – 420; № 14–15. – С. 458 – 465.

[14] Михалевич Е. Былое Бессарабии // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903  № 10. С. 263 – 276; № 11. – С. 304 – 314; № 14.- С. 389 – 396; № 15-16; № 19. – С. 457 – 505; № 20. С. 527 – 545.

[15] Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии // Труды Бессарабского церковно-историко-археологического общества/Под ред. В. Кудриновского. – Кишинев, 1909. – Вып. 1. Курдиновский Василий Григорьевич – надворный советник, кандидат Петербургской духовной академии, преподаватель русской словесности и истории русской литературы в Кишиневской духовной семинарии (с 1896 г.), видный общественный деятель в Бессарабской губернии конца XIX – начала XX в. Известен своїми исследованиями по истории и археологии Бессарабии. Отметим также, что В. Курдиновский с исследовательскими целями в 1906 г. посещал Секурянскую волость, в том числе с. Гвоздовцы.

[16] Стадницкий Авксентий Георгиевич, он же митрополит Арсений (1862 — 1936). В то время преподавал в Кишиневской духовной семинарии и редактировал «Кишиневские епархиальные ведомости».

[17] Эти монеты г. Михалевич передал профессору Н.И. Петрову, как дар Киевскому церковно-археологическому музею.

[18] Городецкий М.И. Поездка в Холм, Подолию и Бессарабию // Исторический вестник. Историко-литературный журнал. – Том 42. – Год одиннадцатый, декабрь. – Киев, 1890. – С. 787, 790.

[19] Список ректоров и инспекторов Кишиневской духовной семинарии за время столетнего (с 31 января 1813 г.) существования ее // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1911. — № 27. – С. 1007.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар