Досить цікавим є історичне питання щодо будівництва мостів на
території Бессарабії. Фахівців у питанні мостів у сучасній Молдові та мабуть і в сучасній Буковині небагато. Одним з них є Олександр Штерн, нині головний фахівець відділу мостів молдовського держпідприємства «Державна адміністрація автомобільних доріг» (ASD). Про таких кажуть, що вони стояли біля джерел. Штерн — представник цілої династії мостобудівників. Мости, крім нього, будували його батько, брат і дочка. Загальний виробничий стаж династії Штернів наближається до 160 років.
«Турецький міст» біля с. Каларашовка Сорокського повіту Бессарабської губернії
Бекірівська дорога та міст у м. Сорокі, Бессарабскої губернії на початку ХХ ст.
«Джерела молдавського мостобудування сягають у далеке ХVII сторіччя, — почав нашу бесіду Олександр Якович. — Саме тоді й з’єднав два береги глибокого яру на дорозі біля села Каларашовка перший кам’яно-арковий міст, що називається у нас «турецьким». Звичайно, були й більш ранні будівлі, датовані ще XIV століттям[1], але всі вони були дерев’яними, і письмові згадування про них до нас не дійшли. Так що говорити: ми й про перший кам’яний міст довідалися майже через два сторіччя. Офіційно про дану побудови було заявлено лише в 1829 році у зв’язку з будівництвом поштового тракту з містечка Унгурь в Атакі, через село Каларашовка. Міст використовується донині, і, думаю, простоїть ще не одне десятиліття».
Міст через р. Прут біля м. Унгени, побудований за проектом інженера Ейфеля
Є ще один унікальний факт: у районі Унген перекинув свої залізні конструкції через ріку Прут убік сусідньої Румунії залізничний міст, створений і побудований по кресленнях самого автора відомої Ейфелевої вежі у Парижі. «Мосту 130 років і, як відзначають фахівці, виглядає він, як новенький, — продовжує Олександр Якович. — Нам, мостобудівникам, скажу відверто, дивлячись на ці мости, є, з кого брати приклад, на кого рівнятися».
Уже до 1913 року в Бессарабській губернії налічувалося близько 668 мостів, з яких усього 2 були бетонними, 369 — кам’яними й 297 — дерев’яними. Їхня загальна довжина становила близько 4 км. Ці показники для не дуже розвинутої Бессарабії минулого є приголомшливими[2].
Через 15 років, в 1928 році з’явилися перші залізобетонні мости. По тих часах ноу-хау нечуване, дороге, але надзвичайно довговічне. Дане нововведення стало фундаментальною базою для розвитку мостобудування. Адже далі більшість мостів будувалося за такою технологією.
ВІДРОДЖЕННЯ
Досить жорстоко обійшлися з мостами під час Великої Вітчизняної війни. По суті, всі вони були знищені. Після війни замість старих дерев’яних почали зводити нові мости через Дністер. Уже у вересні 1944 року були відновлені мости на трасі Сороки — Дрокія, а через декілька місяців був відновлений рух практично в усіх напрямках. Ще не було доріг, але мости відновлювали оперативно. У багатьох населених пунктах завдяки цій роботі відроджувалося життя.
У Гвіздівцях не багато мостів. За великим рахунком, більшість з тих, що існують на цей час, і мостами не можна вважати — труба під дорогою. Але є один — досить старий, відносно оригінальний, розташований поряд з дорогою в бік Романківців
Міст колись забезпечував переїзд старою дорогою в Романківці через маленьку річку — притоку ріки Драгіште
Ще навіть проглядаються геометричні візерунки, що мали прикрашати міст
Вже до весни 1945 року в Молдавії почалася масштабна кампанія будівництва доріг і мостів, своє продовження вона мала в 70-ті роки. Тоді масове будівництво зажадало переходу на індустріальне виробництво конструкцій із широким застосуванням різних засобів механізації. Саме для цього була створена індустріальна база біля селища Гідігіч (полігон збірних мостових конструкцій), сформована спеціалізована мостобудівна організація. У той період були зведені великі мости через Дністер у міст Бендери, Рибниця, Вадул-Луй-Воде, Дубоссари, сіл Унгурь, Рескеєць.
Підсумком багаторічної роботи стала дорожня мережа, що сформувалася остаточно до кінця 80-х років минулого сторіччя. За даними статистики, до 1990 року в республіці було зведено більше 1300 мостів, з яких 20 були ще дерев’яними. Загальна довжина цих дерев’яних споруд становила майже 200 погонних метрів.
Замощений міст камінням
Побудований міст з бетону, що говорить саме про те, що його будівництво найвірогідніше відбулося приблизно наприкінці 20-х — на початку 30-х років ХХ ст.
Залізобетонну структуру мосту добре видно в місцях пошкодження. На жаль, час і люди роблять свою руйнівну справу.
_______________________________________________________
[1] звісно йдеться про технічно-відоме будівництво мостів, адже різноманітні мости, в тому числі – досить складні, повсюдно будувалися не лише з XIV ст., а з прадавніх часів
[2] не така вона вже була не розвинута, як здається
Текст — по публікації «Business Class»
Переклад на українську і примітки — сайт «Гвіздівці»
Фотознімки можна збільшити кліком миши
Мітки: археология, археологія, Бессарабия, Бессарабія, будівництво, Буковина, волость, Гваздауци, Гваздауцы, Гвіздівці, Гвоздауцы, Гвоздівці, Гвоздовцы, Гвоздоуць, география, географія, дослідження, Ейфєль, исследования, история, історія, краеведение, краєзнавство, минуле, Молдавия, Молдова, мости, область, Північна, повіт, Поднестровье, Подністров'я, прошлое, район, Северная, Секурянская, Секурянский, Секурянська, Секурянський, село, современность, Сокирянский, Сокирянський, Сокирянщина, СРСР, СССР, сучасність, уезд, Украина, Україна, УРСР, УССР, Хотинский, Хотинський, Чернівецька, Черновицкая
Залишити коментар