admin on 16th Январь 2012

01 rus1У час новорічно-різдвяних свят сокирянців особливо об’єднують давні традиції. Та, мабуть, найяскравіше це проявляється у такому дійстві, як буковинсько-бессарабська Маланка. Раніше на Старий Новий рік її проводили кожен у своєму селі. Кажуть, що подекуди населені пункти аж заливались від гейкання.

Дехто водив із собою традиційного для Бессарабії «бугая», який подавав голос тільки тоді, як його тягнули за хвіст, страхітливим ричанням. Зібравшись групою, дітлахи ходили попід хати і речитативом щебетали вітання, хто які завчив. Господарі дякували за привітання, обдаровували гостей, а ті дякували у свою чергу людям, що приймали їх, і поспішали далі. Останніми роками за ініціативи районного відділу культури вже стало доброю традицією збиратися на забавні «фестини» у Сокирянах. Свято відбувається прямо на центральній площі.

Охоче буваючи на цих маланкуваннях, не раз розпитував у бабусь і дідусів, які теж приходять сюди на дивоглядь, а хто ж така Маланка, звідки вона взялася, що її так шанують і захоплюються нею? Від людей і довідався, що це не просто давній фольклорний персонаж. За християнськими легендами, Меланія була святою. А в язичницькій культурі це Макош – богиня рільництва, води, пряжі, покровителька жінок.

 

Отож тепер зрозуміло, чому кожний фольклорний колектив, що демонструє на святі свою майстерність, обов’язково має у своєму складі Маланку у супроводі парубка Василя (14 січня припадає день святого Василя Великого). Подекуди Маланку опікують своєю увагою два козаки, чи то вояки. Успадкувавши героїв фольклорного дійства із сивої давнини, вона збагатилася за останні десятиліття новими рисами, багато в чому набула ознак справжнього карнавалу. Може, тому бути свідками та учасниками веселого і захоплюючого свята збирається чимало людей. А з навколишніх сіл з’їжджаються в місто малі і старі.

 

У яскравокартатих, різнобарвних і гамірних гуртах – переважно молоді люди, але з-під чудернацьких масок, з розмальованими обличчями та в екстравагантних перуках із фантастичними прикрасами нікого впізнати не можна. І ця інтрига тримається аж до кінця дійства. Водночас відразу помітно, що після Маланки найбільш іміджевою є Коза (на неї найчастіше перебирають молодого хлопця), далі йдуть Пан та Паня, Солдат, Дохтор, Циган, Чорт та багато інших чудернацьких і навіть занадто страшних персонажів. Та Коза над усіма бере верх. Вона і танцює, і підбігає до публіки, щоб лизнути язиком чи буцнути ріжками, а найбільше смішить усіх тим, як її доять та вихваляють господарі, котрі без кози – прямо в розпачі.

 

І це зрозуміло, оскільки Коза символізує родючість. В українців було повір’я: «Де коза ходить, там жито родить, де вона рогом – там жито стогом».

Інша пара – Василь і Маланка – у ніч з 13 на 14 «справляє» свій шлюб. Маланка символізує жіноче начало, кінець старого року, Василь – чоловіче начало, початок нового року. Вважається, що вночі «Маланка і Василь танцюють на печі». Тому на Маланку господині дбайливо чепурять, підбілюють піч…

Помітні серед усіх Маланчиних друзів і Коні. Вони, як правило, високі і барвисто уквітчані, а їх наїзники – симпатичні і рухливі. По тому, як кінь танцює, буває, і визначається успіх усього гурту.

Вирує і витанцьовує свято, вибухає дзвінкими вітаннями і новорічними побажаннями, сипить жартами і захоплюючим сміхом. Поважне журі оголошує переможців Маланчиного фестивалю і на імпровізовану сцену піднімаються бородаті Діди Морози із своїми симпатичними Снігуроньками. Усі зворушливі, неповторні, але приз отримує тільки пара-переможець. Відтак нагороду одержує щедрувальна група і під бурхливі оплески і радісні вигуки віншують кращу Маланку.

 

Когось окремо не хотілося б виділяти, адже всі знають, що гарні Маланки у багатьох селах, але найкращі таки у Гвіздівцях, Романківцях, Вітрянці, Селищі, Вашківцях Василівцях, Шебутинцях, а ще ж у Кулішівці, Коболчині і Кормані.

Вдячні за свято городяни повертаються до своїх домівок, щоб продовжити святкування застіллям, а маланкарям вони бажають щастя, здоров’я і щоб їх веселість та радість не покидала ніколи.

Наступного дня рано-вранці вже треба посівати…

Олександр Чорний, журналіст 

На знімках, які майже до смеркання днини робив автор цього цікавого матеріалу і щирий шанувальник традицій нашого краю, – Маланка-2012. Її гуляли у Сокирянах, на центральній площі, де було повно веселощів, радості, народного гумору і дзвінкоголосого співу. Маланка веселила усіх.

 ___________________________________________________________

 Додаткові фото можна буде з 17.01.2011 р. побачити в російськомовній варіації цього матеріалу на нашому сайті.

 Всі фотографії можна збільшити кліком мишки

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

4 комментария к “Маланка знову гуляла у Сокирянах”

  1. Переглянув сокирянську Маланку і ніби побував у казці! Це і справді
    краса нашого краю, відпочинок і духовне збагачення. Народним традиціям жити вічно. Бережімо і шануймо наше минуле!

  2. Придумати і виготовити костюми для персонажів маланкування — це успіх!
    Але я помітив, що вже декілька років підряд увагу сокирянської публіки, що збирається на площі, привертають коні із села Вітрянка. Високі, красиві, гарно танцюють.
    Думаю, для веселості і сміху треба сміливіше розширювати переберію, як це зробили у цьому році культармійці з Корманя.

  3. Нещодавно зателефонували мої знайомі із Франції. Навперебій радувались, що в Парижі побачили Маланку із рідних Сокирян. Я теж розшукала сайт і подивилась. Молодці, тримайте традиції Буковини. Нехай знають про маленьке містечко в усьому світі!

  4. клас! я теж там була

Залишити коментар