Починаючи з 20-х років минулого століття (а в Північній Бессарабії і Буковині – с кінця 40-х років) в житті нашого народу все більш важливе значення набували мінеральні води. За радянських часів багато людей їздили на різні курорти по всьому СРСР, де вживали лікувальні мінеральні води. У Гвіздівцях курорта і мінеральних вод ні коли не було, але в ті часи чимало гвіздовчан відпочивали на курортах майже всього Союзу. Дуже багатьом людям вживання лікувальних мінеральних вод прописували лікарі і поза курортами. Такі лікувальні мінеральні води продавалися в аптеках, а подекуди і в магазинах.

Та здебільшого народ вживав найрізноманітніші столові газовані мінеральні води у пляшках. За радянських часів і в перші роки після розпаду СРСР вони продавалися у скляних пляшках ємністю по 0,5 літра

З того часу в народі крепко закріпилася думка про те, що це не не лише приємно і вгамовує спрагу, а ще і завжди – на користь здоров’ю. Це було не зовсім так, адже вода, як і будь яка речовина (продукт), яка вживається людиною, має свої правила правильного вживання. А лікувальні мінеральні води – це, насамперед, ліки, які тим більше потрібно вживати з розумом.

З початку 90-х років на теренах колишнього СРСР з’явилися мінеральні води у пластикових пляшках різної ємності. Поступово, здебільшого вони перестали мати безпосереднє відношення до мінеральних вод взагалі, адже різноманітна бізнес-сволота, користуючись вирощеною за радянських часів довірливістю народу, почала заливати в пляшки будь-яку воду, насичуючи її газом та ліплячи різні етикетки. Великих масштабів набула підробка справжніх мінеральних вод. В багатьох  випадках до цього пристали навіть новітні власники-«прихватизатори» колись відомих марок мінеральних вод, яким не вигідно «тужитися» з закачкою води з мінеральних джерел. Та не будемо тут розвивати цю тему, а повернемося безпосередньо до мінеральних вод.

Ми пропонуємо Вам уривки з науково-популярної праці відомого радянського фізіолога, професора Гірша Львовича Магазаніка «Применение минеральных вод в домашних условиях» (Ленінград, «Медгиз», 1960), яка і до цього часу, здебільшого, є не лише актуальною, але є і основою всіх більш сучасних медичних праць цього напрямку. У цій публікації вчений досить просто але дуже чітко і зрозуміло пояснює всі головні моменти, пов’язані з вживанням мінеральних вод. Це, напевне, перша подібна публікація в такому форматі, хоча «передиранням» роботи великими і маленькими частинами у свої дисертації наші «науковці» не гребують.

__________________________________________________________

Вплив мінеральних вод на організм.

Вживання мінеральних вод здійснює різноманітний і складний вплив на людський організм. Він залежить від впливу безпосередньо води, розчинених у ній речовин, а також і від порядку (методики) самого вживання. Хімічний склад води й методика застосування її мають, звичайно, вирішальне значення. Інакше не було б ніякої різниці у впливі на організм мінеральної й звичайної прісної води.

Всі органи й тканини людини, істотно відрізняючись одне від одного за своїм устроєм й виконуваній роботі, містять більшу або меншу кількість води. Вода становить близько 2/3 ваги тіла дорослої людини. Кількість води в окремих органах і тканинах різна. Так звані біологічні рідини організму — слина, шлунковий сік, сеча, молоко матері, що годує, і т.п. — містять дуже багато води: до 90 — 99%. У крові її близько 83%; трохи менше — 70 — 80% у таких органах, як головний і спинний мозок, серце, легені, нирки, печінка, м’язи, шкіра, сполучна тканина; кістки містять усього лише близько 15 — 20% води. Вже одні ці цифри досить переконливо говорять про дуже велику й важливу роль води в людському організмі.

Найбільша кількість води, що міститься в організмі, доводиться на м’язи. Це й зрозуміло, тому що по вазі вони становлять більше 40% загальної маси людського тіла. А кров, хоча й містить води більше, ніж м’язи, але стосовно загальної ваги тіла становить тільки 5 — 7%.

Вода надходить в організм головним чином у вигляді різних напоїв, у тому числі й мінеральних вод. Будь-яка їжа також містить у собі воду; у деяких продуктах, особливо в овочах і фруктах, води буває до 90 і більше відсотків. Всмоктавшись через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, вода проходить через печінку, надходить у кров, а з неї в тканині. Надлишок води, що всмокталася, затримується головним чином у підшкірній жировій клітковині.

Крім води, що вводиться ззовні, і в самому організмі, у результаті хімічних процесів, що відбуваються в ньому, особливо при окислюванні жирів, за добу утвориться близько 500 мл води.

Вода, що надійшла ззовні, а також утворилася в результаті життєдіяльності організму, регулярно виводиться з нього. Здорова людина виділяє води, приблизно, на 10 — 12% більше, ніж прийняла її в натуральному виді. Вода регулярно виводиться з організму декількома шляхами: через нирки із сечею, через шкіру з потом, легенями під час подиху й кишечником у процесі дефекації.

Найбільша частина води виводиться із сечею — 1,5 л за добу. Однак кількість сечі не завжди буває однаковою. Вона коливається, залежно від того, скільки людина випила рідини, чим харчувалася, скільки з’їла солі, чи потіла вона та інш. Після рясного вживання, наприклад, виділяється сечі більше, а після сильного потіння менше.

Разом із сечею з організму виводиться надлишкова кількість мінеральних солей і, що особливо важливо, деякі отрутні органічні сполуки — сечовина, сечова кислота, аміак. Ці речовини, що виникають у результаті обміну речовин, зазвичай називають «шлаками». Надмірне нагромадження їх в організмі приводить до отруєння. При дуже різкій і тривалій затримці «шлаків» може наступити досить важкій, загрозливий для життя стан — уремія.

Дуже велике значення для життєдіяльності організму має виділення води у вигляді поту Потіння — це не тільки один зі способів звільнення організму від води, але й основний, особливо важливий процес, що регулює сталість температури нашого тіла.

Необхідно підкреслити, що всі процеси, пов’язані з обміном воли в організмі, — усмоктування її, надходження в кров, розподіл між тканинами й, нарешті, виділення регулюються нервовою системою.

Дуже важливо знати добову потребу організму у воді. Прийнято вважати, що на кожен кілограм ваги здорової людини потрібно протягом доби приблизно 35 мл води. Таким чином, добова потреба у воді для здорової людини, що важить, наприклад, 70 кг, складе близько 2,5 л, включаючи й ті 500 мл, які утворяться в його організмі в результаті обміну речовин. Це, однак, сугубо орієнтовна норма. Потреба організму у воді залежить як від умов зовнішнього середовища, так і від особливостей життєдіяльності організму. Людина, що втрачає багато рідини із сечею, з потім, під час поносу, після значної крововтрати й при великих опіках, має потребу в більшій кількості води. При хворобливих станах, що супроводжуються затримкою води в організмі, зокрема при деяких хворобах серця й нирок, потреба у воді, що вводиться ззовні, відповідно скорочується.

Треба, однак, мати на увазі, що особливо різко скорочувати кількість рідини, що вводиться в організм, не треба. Відомо, що люди значно легше переносять голод, ніж позбавлення води. Людина, що зовсім не одержує їжі, але яка випиває хоча б 300 — 400 мл води, може жити до 40 діб, але якщо їй зовсім не давати пити, вона загине на 4 — 5-ту добу.

Зневоднювання організму призводить до змін хімічного складу крові і її фізико-хімічних особливостей. Це, у свою чергу, впливає на відповідні відділи головного мозку й викликає відчуття спраги. Так буває, коли людина, сильно потіючи, у порівняно короткий час втрачає багато рідини. Якщо при цьому відразу випити багато води, то потовідходження лише підсилиться й відповідно підсилиться втрата вологи. Так відбувається тому, що потіння неминуче супроводжується збіднінням кліток солями й порушує їхню здатність утримувати воду. Тому вгамовувати спрагу треба, випиваючи кожні 15 — 20 мінут по кілька ковтків води.

Найкраще вгамовувати спрагу мінеральною водою. Уводячи разом з водою деяку кількість мінеральних солей, особливо повареної солі, ми збагачуємо кров і клітки солями й полегшуємо їм можливість утримувати потрібну кількість води.

Надлишкове вживання води також шкідливо. При надлишковому питві підсилюється потовідходження, з’являється головний біль, загальна слабість, підсилюється розпад таких коштовних для організму продуктів, як білки, перевантажується робота серцевосудинної системи, нирок і інших фізіологічних систем організму.

У споживанні води, особливо хворими людьми, повинна дотримуватися сувора й розумна міра. Пити треба рівними дозами протягом дня. І недостатнє, і надлишкове питво приносить організму шкоду.

Сказане про водний обмін людського організму має дуже важливе значення для розуміння сутності впливу на організм вживання мінеральних вод, а також для розумної побудови порядку й правил (методики) застосування цих вод з лікувальною метою.

Як ми вже вказували, при питві мінеральних вод вирішальне значення має їхній хімічний склад. При цьому, однак, варто категорично відмовитися від досить розповсюдженого, але глибоко помилкового уявлення, що мінеральна вода вводиться в людський організм, як у якусь реторту, у якій відбуваються лише прості хімічні реакції, що протікають за участю речовин, розчинених у мінеральній воді. У дійсності це зовсім не так! В остаточному підсумку, справа зводиться не до простих хімічних реакцій, а до складної й різноманітної біологічної реакції цілісного людського організму на введення мінеральної води.

Мінеральна вода в шлунку не всмоктується. Усмоктування відбувається в тонких кишках. Хімічні речовини, що входять до складу мінеральної води, потрапивши в кров, можуть викликати досить різноманітні відповідні фізіологічні реакції з боку систем травлення, кровообігу, подиху, обміну речовин, системи крові, залоз внутрішньої секреції й ін.

Активно діючим початком мінеральних вод є іони – електрично-заряджені частки. Різні іони можуть викликати різні реакції людського організму. Щоправда, не виключена можливість виникнення однієї й тої ж реакції під впливом різних іонів. Так, іони натрію сприяють затримці води в організмі, а іони кальцію, навпаки, сприяють виведенню води із сечею. Під впливом іонів кальцію зменшуються запальні явища, підвищується згортуваність крові, збільшується кількість білих кров’яних кульок, більш інтенсивно йде ріст кісткової тканини. Іони магнію також збільшують втрати організмом води й викликають розширення судин. Деякі з іонів, що втримуються в мінеральних водах, як, наприклад, іони двовалентного заліза, а також міді, марганцю, цинку й інших металів, відіграють роль каталізаторів, тобто речовин, що збільшують швидкість хімічних реакцій. Вживання деяких мінеральних вод збільшує швидкість просування їжі зі шлунку у дванадцятипалу кишку, інші мають послаблюючу дію, а деякі підсилюють жовчоутворення й жовчовиділення.

Під впливом деяких мінеральних вод у крові зменшується кількість білірубіну, основного барвника (пігменту) жовчі, у тих, звичайно, випадках, коли воно втримується в надлишку. Під впливом інших мінеральних вод підсилюється виділення із сечею азотистих речовин і сечової кислоти, тобто тих «шлаків», про які вже говорилося вище.

Мінеральні води сприятливо впливають і на вуглеводний обмін, зокрема у хворих цукровим діабетом — захворюванням, в основі якого лежить порушення засвоєння організмом цукрів.

Дослідами на тваринах доведено, що під впливом мінеральних вод організм легше переносить шкідливий вплив деяких бактеріальних отрут. Це дає підставу вважати, що мінеральні води підвищують опірність організму.

Мапа розташування основних курортів на території колишнього СРСР

 

Вуглекислота, що міститься в багатьох мінеральних водах, як природна, так і та, що додається при розливі в пляшки, підсилює виділення слини, шлункового й кишкового соків, стимулює рухову роботу стінок шлунково-кишкового тракту, збільшує добову кількість сечі, а в результаті подразнення рухового центру (частина вуглекислоти під час вживання вдихається) поглиблює подих.

Безсумнівне фізіологічне значення має також концентрація солей, розчинених у мінеральній воді. Найчастіше застосовуються води з концентрацією не вище 12 — 15 г на 1 л, хоча в деяких випадках застосовуються й значно більш концентровані води. При користуванні водами з невеликою концентрацією солей спостерігається посилене виведення з організму одних іонів і збагачення його іншими. Така іонна перебудова може певним чином позначитися на життєдіяльності організму.

Варто особливо підкреслити, що всі перераховані, а також і багато інших реакцій організму на введення мінеральної й прісної води, виникають при обов’язковій участі нервової системи, що регулює й координує виникнення та плин цих реакцій.

Ми в першу чергу говорили про вплив речовин, що всмокталися через слизову оболонку кишечника й що надійшли, таким чином, у внутрішнє середовище організму. Немаловажне значення має, однак, і безпосередній вплив мінеральної води на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, особливо на закладені в ньому численні нервові закінчення — інтерорецептори. Ці нервові приймальники рефлекторним шляхом зв’язують органи системи травлення із центральною нервовою системою, а через неї з усім організмом.

Дуже велике значення має, як ми вже про це говорили, порядок (методика) вживання мінеральної води: кількість води, за скільки часів до прийому їжі випита вода, температура її та ін. Регулюючи належним чином всі ці умови, вдається досягти бажаного напрямку фізіологічних реакцій при вживанні води й таким шляхом домогтися найкращих лікувальних результатів.

Досить привести такий цікавий приклад. Мінеральна вода, випита безпосередньо або незадовго перед їжею, або ж під час їжі, викликає підвищення виділення шлункового соку — посилення шлункової секреції. А та ж мінеральна вода, випита за 1,5 — 2 години до їжі, викликає зниження виділення шлункового соку — послаблення шлункової секреції. Це пов’язане з тим, що, як показали дослідження І.П. Павлова і його співробітників, дуже важливо з якої саме ділянки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту діє випита мінеральна вода — з вихідної частини шлунку (у тих випадках, коли мінеральна вода випита незадовго до їжі) або ж із дванадцятипалої кишки (у тих випадках, коли мінеральна вода випита за 1,5 — 2 години до їжі). Ці дані, здобуті в експериментах на тваринах, широко використовуються на практиці й повністю підтвердилися. У тих випадках, коли необхідно домогтися посилення шлункової секреції, мінеральну воду дають незадовго до їжі, а в ті, коли необхідно домогтися її ослаблення, за 1 — 1,5 години до їжі.

Час прийому води позначається й на сечовиділенні. Найбільший ефект досягається при вживанні мінеральної води за 0,5 години до їжі або через 3 години після їжі.

Істотно значення має також температура випитої води. Холодна мінеральна вода підсилює рухову роботу кишечника й оказує послаблюючу дію, гаряча ж, навпаки, викликає послаблення рухової здатності кишечника. І ці дані широко використовуються практикою. При запорах, наприклад, дають холодну мінеральну воду, при поносах — гарячу.

Таким чином, одна і та сама мінеральна вода, залежно від часу її прийому й температури може здійснити зовсім різний вплив. Добре відомо також, що води різного хімічного складу, але застосовані по однієї й тій самій методиці, можуть вплинути однаково. Тому лікар повинен не тільки рекомендувати хворому ту або іншу корисну для нього мінеральну воду, назвати її, але й дати цілком ясні вказівки щодо порядку вживання цієї води — час, кількість, частота, температура й ін.

Основні правила вживання мінеральних вод

Призначення тої або іншої мінеральної води, заміна однієї води іншою, визначення часу й частоти вживання, кількість, температуру, тривалість курсу та інші питання методики лікування може вирішувати тільки лікар. Мінеральна вода, як усякі інші ліки, в одних випадках корисна, в інших — може завдати серйозну шкоду організму, тому ні про яке самолікування вживанням води без призначення й контролю лікаря, безумовно, не може бути й мови.

Зберігання мінеральних вод у домашній обстановці може бути досить тривалим — до декількох місяців. Зберігати воду треба в прохолодному місці (5 — 10°), при більш-менш постійній температурі повітря, без доступу світла й обов’язково при лежачому положенні пляшок (йдеться про скляні пляшки – прим. адм.), для того, щоб корковий п’ятачок завжди був би покритий водою й не висихав. Пляшку, відкупорену перед уживанням і неповністю використану, треба знову ретельно закрити корковою пробкою й зберігати також лежачи. Зберігання мінеральної води у відкритій пляшці дуже швидко призводить до її псування.

Кількість мінеральної води, яку хворий повинен випити за один прийом і протягом усього дня, далеко не завжди однакова. Це залежить і від типу води й від особливостей хвороби й від стану самого хворого. Найчастіше мінеральну воду призначають пити 3 рази в день по половині або цілій склянці на прийом, усього півтори-три склянки протягом дня.

При деяких захворюваннях, зокрема при січокам’яній хворобі, якщо дозволяє стан серцевосудинної системи, кількість випитої води збільшується до 5-7 склянок. Деякі води, наприклад, унікальну мінеральну воду «Лугела», що містить значну кількість хлористого кальцію й брому, призначають столовими ложками, а дітям навіть чайними ложками.

Призначаючи вживання мінеральної води, лікар повинен дати точні вказівки хворому щодо загальної кількості рідини, дозволеної протягом доби.

Коли пити мінеральну воду? Найкраще ранком (перед сніданком), удень (перед обідом) і ввечері (перед вечерею).

При захворюваннях шлунка, як ми вже вказували, час вживання мінеральної води визначається характером виділення шлункового соку; воду п’ють за півгодини, годину, півтори години й за дві години до прийому пиши.

У всякому разі, коли б не пити мінеральну воду — її треба пити акуратно, завжди в один і той саме час, у жодному разі не роблячи пропусків.

Температура мінеральної води різна, залежно від лікувального завдання. Мінеральна вода кімнатної температури призначається при запорах, зниженій кислотності шлункового вмісту, при хворобах сечовиделітельної системи. Підігріту мінеральну воду (40 — 45°) призначають при поносах, підвищеній кислотності шлункового вмісту, хворобах печінки, жовчного міхура й жовчних шляхів, а також при хворобах органів подиху. Мінеральну воду підігрівають у склянці, зануреній у посудину з гарячою водою; при цьому склянку прикривають блюдцем.

Темп вживання мінеральної води також визначається лікувальним завданням. Хворі, що страждають зниженою шлунковою секрецією, повинні пити воду повільно, невеликими ковтками; страждаючою підвищеною шлунковою секрецією, навпаки, — швидко, залпом. Швидко варто пити також води, які здійснюють послаблюючу дію. При повільному вживанні рекомендується користуватися злегка вигнутою скляною трубочкою, що занурюється в склянку з мінеральною водою.

Видалення газу з мінеральної води здійснюється в тих випадках, коли хворий погано переносить вуглекислоту. Так буває при значному здутті кишечника (метеоризм), високому стоянні діафрагми, підвищеній кислотності шлункового вмісту й ін.

Видалення надлишку газу здійснюється легким підігріванням мінеральної води або ж продуванням її через скляну трубочку.

Курс питного лікування триває звичайно від 3 — 4 до 5 — 6 тижнів. Після деякої перерви можна, за вказівкою лікаря, повторити курс лікування. Пити воду дуже довгостроково (місяцями без перерви) не потрібно.

__________________________________________________________

Ще раз підкреслюємо – рекомендації дані відомим радянським медиком-фізіологом, в ті часи, коли комерційна складова мала другорядне значення і ні хто навіть і уявити собі не міг — що це таке: писати «наукові» статті на заказ компаній-виробників в якості прихованої реклами. Тобто інформація є дійсно науковою.

Та за будь яких умов, перед вживанням лікувальних мінеральних вод, потрібно узгодити це діло з лікарем, якому Ви довіряєте.

____________________________________________________________

В наступному матеріалі будуть надані відомості про конкретні марки найбільш відомих мінеральних вод і їх застосування при конкретних захворюваннях.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

7 комментариев к “Лікування мінеральними водами”

  1. про Регіну напишіть 🙂

  2. wehr: про неї написано у 4-му абзаці від початку

  3. ви, мабуть, хотіли пожартувать, — у вас не вийшло , як казав кіт Мурзік з п’єси Леся Подерв’янського

  4. wehr: які тут жарти? Була класна вода, але Ви уточніть для себе, звідки її тепер заливають у пляшки, що продаються широкому загалу? Хоча і з багатьма іншими марками те ж саме…

  5. ви справді вважаєте, ніби щось змінилось? з 70-80-х змінилась лише тара, кількість води досі обмежена джерелом

  6. wehr: ну та й добре, віра — велика сила!

  7. Дякую автору за чудову статтю! Нехай шо там пишуть, але мені сподобалось!

Залишити коментар