admin on 20th Январь 2021

Олександр Чорний

 

Ми уже давно звикли жити за календарем, і ще зі шкільної парти пам’ятаємо, що в давнину він появився як насущна необхідність в умовах циклічних і передбачуваних змін погоди. По зірках на небі, а також за сонцем і місяцем люди орієнтувались в природі, визначали час початку чи закінчення хліборобських робіт в полі. Власне, небесні світила й підказали їм шлях до створення першого природного календаря. І хоча це сталося в Єгипті на берегах древнього Нілу, де наполовину кочівні племена скотарів ще в V тисячолітті до н.е. винайшли, можливо, перший річний календар, мені чомусь завжди, як торкаюся розмови на цю тему, згадується наша українська легенда про Дністер.

Колись давно тут, де тече ця річка, плюскотів собі маленький безіменний струмок, а вздовж нього подекуди люди жили. І вели вони свій незвичний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то, щоб не збитися з ліку, кожний день позначали на піску, що був на березі струмка, мітками. Що не день, то з’являлась нова мітка. По них вони знали, скільки днів лишилося до весни чи іншої природної пори. Але одного разу струмочок розлився водами на довколишність і затопив береги. Коли вранці вода спала, вийшли люди на берег, а їхніх позначок нема. – Хто дні стер? – бідкалися люди і самі ж відповідали: Та хто? – «Струмок дні стер». Відтоді й називають струмок, який дні стер, Дністром.

Ця місцева легенда, яку я записав у одному із сіл Сокирянщини (кн. »Розкажу тобі легенду», 1992 р.), яскраво свідчить, що мітки-записи на березі Дністра, то не що інше, як давній природний календар, які наші пращури вели з прадавніх часів. Час, звичайно, пішов уперед, сталися величезні зміни. І ось тепер без календаря вже й не уявляє себе. Цей мудрий, всезнаючий, добре поінформований і необтяжливий атрибут нашого життя буквально живе разом із нами скрізь: ­ вдома, на роботі, в дорозі, на навчанні і навіть на відпочинку. Його можна побачити на будь-якому підприємстві, в офісі чи установі й організації, без нього не обходяться в школі, дитячому садку, в лікарні…

Сьогодні відомо безліч друкованих (а також механічних, дерев’яних та інших) календарів — настінні, настільні, відривні, які буквально нашпиговані інформацією з найрізноманітніших сфер людського життя. Уже давно функціонують електронні календарі, якими укомплектовані годинники, телефони і смартфони, комп’ютери. Всього не описати в коротенькій розповіді, тому скажу тільки, що світ календарів полонив і мене, причому не сьогодні, а ще понад 30 років тому, коли своєю творчою працею та ініціативою доторкнувся до випуску в 1990, 1991 роках кольорових кишенькових календариків, які зацікавили мене своєю мініатюрністю і щодень потрібною інформацією. Їх довелось випускати в досить хвилюючий і непростий час 1989-1990-х років. Хотілося показати нашу старовину і красу водночас, тому і вибрав слайдові фото таких історичних пам’яток Буковини, як музично-драматичний театр О. Кобилянської, один із корпусів Національного університету ім. Федьковича в Чернівцях, а також портрет відомої майстрині художньої вишивки з Вижниці В.М. Коліщук. Друкували їх в Києві і Чернівцях, загальний тираж склав майже 400 тис екз., і всі вони розійшлися до жителів нашого краю. Іншим часом брав особисту участь у розробці і випуску великих настінних календарів проведення різних спортивних змагань, в т.ч. до чемпіонату Європи по футболу, який проходив в Італії. Сподіваюсь, що всім моїм друзям і колекціонерам буде цікаво переглянути цю невеличку підбірку з моєї особистої колекції календарів. У ній, крім сучасних видань, помітите й календар графа Брюсова, що вийшов ще 1875 року, видання календарів 1941, 1947 років, а також інші – місяцеслов, календар годинників, який придбав під час відвідання музею годинників у Клайпеді, неймовірно гарний «Буковинський календар» (на жаль, немає можливості його розгорнути). Багато корисної інформації в настільних календарях. Однак маю обов’язково сказати добре слово про «Гуцульський календар». Буквально перед святом Водохреща з селища Верховина Івано-Франківської області одержав у подарунок від колеги-журналіста Романа Клима декілька надзвичайно привабливих і цікавих щорічників-календарів, які відразу переглянув, а нині перечитую, одержуючи відпочинок і задоволення від почерпнутих знань і відомостей про життя і творчу діяльність спільноти, яка в складі неньки України, гордо пишається своїм Гуцульським краєм. Редактор і упорядник пан Роман Клим зазначає на титульній сторінці, що «у цьому числі «Гуцульського калєндаря», як завжди, барвисті бесаги унікального чтива, міх цікавих рубрик, куфер старих світлин… У традиційних блоках журналу – про тих, хто відійшов, залишивши на Гуцулії яскравий слід, і про тих, хто примножує славу нашого краю. Вас здивують рубрики «Колесо часу», «Х-файли, «Бренд», «Музейна спадщина» та інші».

Що ж, хоча календар прийшов до нас із глибин віків, він подобається сучасникам, слугує їм підмогою в житті та радує своїми мудрими порадами і побажаннями!

Нехай у 2021-му усім щастить!

(Підбірка календарів з власної колекції автора)

Мітки: , , , , , , , , , ,

Залишити коментар