АКТ СОКИРЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ КОМІСІЇ ПО РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ, ЗАПОДІЯНИХ НІМЕЦЬКО-РУМУНСЬКИМИ ЗАГАРБНИКАМИ У СОКИРЯНСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
13 липня 1945 р.
Ми, що підписалися нижче, комісія у складі: голови комісії — секретаря Сокирянського РК КП(б)У Схабицького Данила Івановича, членів комісії: голови виконкому райради депутатів трудящих Тимошенка Василя Лукича, заступника начальника РВ НКВС Краснова Федора Івановича, народного слідчого Білого Миколи Кириловича, священика Нікітського Миколи Миколайовича і місцевих жителів м. Сокиряни Колдорара Володимира Семеновича, народної вчительки Сальєвої Ольги Миколаївни і секретаря районної комісії Самодриги Григорія Андрійовича, з участю лікарської експертизи у складі лікарів Штейнберга Герша Шулимовича, Соломона Василя Яковича, Акермана Мойсея Григоровича склали цей акт про наведене нижче:
у липні місяці 1941 р. німецько-румунські загарбники окупували територію Сокирянського району і з перших днів почали грабувати майно радянських громадян та знищувати мирне населення.
У м. Сокирянах і в селах району відбулись масові грабежі і масове знищення людей. Було вбито багато радянських активістів і колгоспників. Одночасно німецько-румунські загарбники розоряли колгоспи, знищували посіви і вивозили до Румунії багато худоби, продуктів харчування, сільськогосподарських машин та ін.
Радянські активісти, вчителі та інші радянські спеціалісти: їх сім’ї піддавались знущанням і переслідуванням. Більшість 3 них заарештовували, довго тримали в тюрмах, били, мордували і розстрілювали.
Селяни примушувалися до непосильної праці, більше 75% урожаю у них відбирали на користь поміщиків і румунської держави. Деяких залишали зовсім без хліба.
Румунська жандармерія підпалювала окремі будинки і цілі квартали. Сокиряни на 70% зруйновано. Зруйновані культурні заклади, знищена вся радянська учбова і художня література, клуби перетворювали на конюшні, знищували лабораторії у школах.
Людей, особливо молодь, весь час відправляли до румуно-німецького рабства.
У липні 1941 р. у Сокирянах румунами був організований погром єврейського населення. За 4 дні погрому у місті було вбито 150 чоловік і пограбовано все майно єврейського населення. Румунські кати били чоловіків, жінок, дітей. Перед убивством [людей] звіряче катували.
Очевидці розповідали, що в дні погрому людей хапали прямо на вулицях, роздягали і били до смерті. У багатьох жителів на вулицях виривали з рота золоті зуби, а потім їх розстрілювали, жінок і молодих дівчат ґвалтували, скрізь на вулицях і в будинках валялись замучені трупи, чути було стогін і постріли.
Щоб не піддаватись звірячим знущанням з боку румунських загарбників, багато жителів кінчали життя самогубством[1] […].
Масові розстріли радянських громадян посилились після організації наприкінці липня 1941 р. концентраційного табору у м. Сокиряни. Туди зігнали понад 20000 чол. з різних районів Чернівецької області. Ув’язнених морили голодом, били, катували і тримали у найстрашніших антисанітарних умовах.
Жителі м. Сокиряни розповідали, що в листопаді 1941 р. протягом цілого тижня з табору вивозилось по 300 — 400 чол. за місто, де їх розстрілювали.
Ці розстріли проводились каральними румунськими частинами під керівництвом шефа м. Сокиряни Жиряда, плотонера Атомія, його замісника Іонеску, судді Іоницеску та ін.
У листопаді 1941 р. табір у м. Сокирянах був ліквідований. Тих, що залишились живими, відправили за р. Дністер до Могилева Подільського. Близько 1000 чол. було вбито дорогою. Районною комісією встановлено, що у Сокирянському таборі було знищено майже 2000 чол. і при відправленні колони за Дністер знищено ще близько 100 чол.
Комісія організувала розкопки могил коло м. Сокиряни 16 — 18 серпня 1944 р. на схід від м. Сокиряни у 2-х кілометрах від містечка, метрах у 100 від дороги, що веде на Могилів-Подільськ, було знайдено 4 могили. Одна — довжиною 13 м шириною 4 м, глибиною 2 м; друга — довжиною 8 м, шириною 4 м, глибиною 3 м, третя — довжиною 6 м, шириною 2 м, глибиною 2 м; четверта — довжиною 6 м, шириною 3 м, глибиною 2 м.
При розкритті могил виявилось: в першій могилі 650, у другій — 350, у третій — 400 і в четвертій — 300 трупів. Трупи лежали в безладді, обличчя у багатьох з них були зав’язані ганчіркою. Були трупи стариків, жінок і дітей віком 3—12 років.
Трупи деяких лежали в страшних позах: чоловіки і жінки пригортали до грудей дітей.
У могилах знайдено дерев’яні палиці, милиці, грижеві бандажі, сковорідки і каструлі. Також знайдені стріляні гільзи від німецької зброї і два годинники.
Частина трупів була без вогнестрільних ран, і, на думку лікарів, цих людей було зкинуто до ям живими і вони загинули від задушення.
Показаннями свідків і експертизою установлено, що трупи ці в 4 могилах були результатом масових розстрілів мирних жителів м. Сокиряни у листопаді 1941 р.
Комісією встановлено, що розстріли мирного населення і знущання над ним відбувались в усіх селах Сокирянського району. Знищувалось і грабувалось майно мирного населення, МТС, підприємств і культурних установ.
Як свідчать жителі села Гвоздівці Минкін Петро Іванович, Матківська Олександра Федорівна, Голяк Павло Васильович, Холдевич Михайло Іванович, в перші дні окупації цього села були замучені і розстріляні радянські активісти Тимчук Петро Семенович, Матківський Микола Павлович і Видиш Іван Андрійович. Тіла їх довго валялись, сім’ям заборонили прибирати їх.
Було заарештовано 11 чол., яких жорстоко катували. В селі румуни здійснювали масові грабежі. Розграбували повністю товари з державних магазинів, знищили сільську бібліотеку, в якій нараховувалось понад 2000 книг, вигнали 100 коней, вивезли 40 повозок, 100 голів рогатої худоби і 5000 пудів хліба.
Ці звірства проводились румунськими офіцерами і солдатами з участю зрадників Батьківщини.
Поховання розстріляних румунськими загарбниками гвіздовецьких комуністів
Біля першого післявоєнного пам’ятника загиблим селянам. Фото 40-х або початку 50-х років минулого сторіччя
У цьому місці в гвіздовецькому урочищі «Мариціна яма» біля лісового масиву «Березина» окупантами була розстріляна єврейська сім’я та молодий хлопець -українець з Коболчина чи з Михалкового. Саме тут вони й досі лежать…
Акт по розслідуванню злочинів у с. Непоротовому показання свідків Левицького Василя Васильовича та Годовець Марії Василівни говорять про те, що плутонер-шеф Ганца разом із начальником румунської застави зібрали 68 чол. і по-звірячому знущались з них. Потім 5 чол. з них, комуністів, вивезли за село і розстріляли. Серед них були жителі села Бейбух Василь Трохимович (голова сільради), Трач Ілля Якович (голова колгоспу), Годовець Георгій Андрійович, Андрух Дмитро і Бабинчук Василь Микитович.
Решту заарештованих було кинуто до концтаборів.
Румуни пограбували майно колгоспу ім. 8 березня. Вони вигнали всю худобу, вивезли сільськогосподарський реманент і хліб до Румунії.
Як свідчать жителі села Михалково Радевич Григорій Федорович, Мисюрка Павло Васильович, Ясинський Микола Иосипович та інші, румунські каральні загони розстріляли радянських активістів: голову сільради Бучку Івана Никифоровича, завідуючого млином Шевчука Миколу Івановича, директора школи Черкеса Терентія Марковича та ін. Колгосп у селі знищили, а майно колгоспу пограбували і вивезли до Румунії.
Жителі с. Вітрянка Малич Мар’я Василівна, Проданюк Яків Васильович, Цимбалюк Степан Васильович, Гончар Діонісій Іванович і Куляк Ольга Петрівна розказали, що румунські частини в перші дні окупації знищили колгосп, розстріляли голову сільради Куляка Івана Степановича і активіста Маланича Іларіона Васильовича. Голова сільради Проданюк після тяжких знущань випадково залишився живим.
Над селянами фізично й морально знущались і примушували виконувати непосильні роботи.
Як показали жителі с. Романківців Гончар Палажка Василівна і Вахнован Микола Калинович, румуни пограбували колгосп ім. Тимошенка. 3 колгоспу було вивезено комбайни, 22 тракторних плуги, 800 м пасу, худобу та інше майно. Із Романківської МТС було вивезено до Румунії 5 т сортового заліза, 2 машини підшипників, тонну цвяхів тощо. 17 жителів с. Романківці було передано до суду за співчуття Радянській владі. З цього села було угнано в рабство 126 чол.
У с. Сербичанах пограбовано колгосп ім. Леніна. Варвари розстріляли кращих людей села, в тому числі і вчителя Малиновського Євгена Павловича. Вони розгромили і пограбували дитячі ясла.
У с. Вашківцях на дорозі розстріляно 2 комсомольців і 9 селян. За наказом румунського офіцера був зруйнований будинок Кофмана С. М. З села вигнали 400 коней, 100 корів, 150 свиней та іншу худобу. Багато жителів штрафували. Наприклад, учитель Снігур Дмитро Миколайович був засуджений і оштрафований на 500 лей.
У селі Мендикауци (нині — Олексіївка — прим. адм. сайту) румунські окупанти спалили сільську бібліотеку, в якій нараховувалось 500 книг. Після цього румунський жандарм наказав усім мешканцям нести в одне місце російські і українські підручники, після чого всі вони були спалені. 8 чоловік з нього села були розстріляні, 30 — ув’язнені. В березні 1944 р., відступаючи під ударами Радянської Армії, німецькі частини почали палити село. Але, дякуючи Радянській Армії, село було очищене від німецьких окупантів і вогонь погашений.
У м. Сокирянах місцеві власті заарештували всіх учителів шкіл і кілька днів тримали їх в холоді і без їжі. Потім їх позбавили прав громадянства.
Влітку 1942 р. румунські жандарми у м. Сокирянах, По вул. ім. 28 червня підпалили будинки. Внаслідок цієї пожежі згоріло 20 будинків. У клубі м. Сокиряни румуни організували конюшню. Книги, підручники і шкільне приладдя демонстративно спалювались на вулиці.
За період окупації німецько-румунськими загарбниками у Сокирянському районі замордовано й розстріляно 4000 мирних радянських громадян, прізвища 461 чол. встановлені і вказані у списках, а прізвища решти убитих радянських громадян встановити не вдалось.
Румуно-німецькі загарбники багатьох жителів Сокирянського району угнали до Румунії, де вони знаходились у неволі. Всього вигнано в рабство з району 800 чоловік.
На території району радянських військовополонених не було […].
Про що і складений цей акт.
Голова комісії Схабицький
Члени комісії: Тимошенко, Краснов, Колдорар, Сальєва, Білий, Нікітський
Секретар комісії Самодрига
Підпис комісії завіряю: Голова виконкому Сокирянської райради депутатів трудящих Тимошенко
Вірно: (підпис)
Печатка
__________________________________________________________
ЧОДА, ф. Р-653, оп. 1, од. зб. 141, арк. 38—47. Копія. Машинопис. Переклад з російської мови.
Радянська Буковина. 1940–1945: Документи і матеріали / Партархів Чернівец. обкому КП України. Чернівец. обл. держ. архів; Ред. колегія: В. М. Курило та інші. – Київ: «Наукова думка», 1967. – С. 234 – 238.
[1] Далі йде перелік осіб, які покінчили життя самогубством.
________________________________________________________
На фото:
- фото ексгумації в Сокирянах в 1944 р.
- сучасний вид рва на єврейському цвинтарі в Сокирянах, де були поховані розстріляні
_________________________________________________________
Матеріал надано для публікації письменником, істориком Олексієм Мандзяком.
За публікацією сайту «Сокирянщина»
Фото — з різних джерел, в тому числі — сайту «Гвіздівці».
Мітки: 1941, Бессарабія, Білоусівка, Вашківці, велика, війна, Вітчизняна, Гвіздівці, друга, євреї, загарбники, історія, катування, концтабір, містечко, німецькі, область, окупанти, район, розстріл, Романківці, румунські, світова, село, Сербичани, Сокиряни, Сокирянський, Україна, фашистські, Чернівецька
Залишити коментар