admin on 25th Февраль 2012

Кажуть, що історія все й усіх розставляє по своїх місцях. На жаль, не всіх, до нещастя, не завжди це відбувається, — не зовсім так історія розставляє, і аж ніяк не по тих місцях, по яких бажано було б розставляти багатьох з тих, хто діяв (і продовжують ще діяти) всупереч бажанню тих, кого зазвичай називають простими громадянами. Вже досконально відомо, кому й чому був вигідний розвал величезної країни, але нинішні покоління громадян навряд чи довідаються коли-небудь, чому країну, що для жителів однієї шостої частини земної кулі була Батьківщиною, «розрізали» на шматки й віддали на розтерзання хаосу, свавіллю й беззаконню та місцевим самозваним феодалам?..

Більшість громадян тої великої країни так і віднесуть із собою в могилу риторичне питання: по якому праву й з якої підстави були підписані нелегітимні донині Біловезькі угоди, що стали самою великою неправдою двадцятого століття?!

Є й дрібніші, але не менш значимі питання, як, наприклад, питання про те: хто, коли й чому був ініціатором братовбивчої війни на Дністрі, і чому ніхто з тих людей, хто ту війну розв’язав, не вимовив хоча б одне слово покаяння за «розрубану» на дві частини Молдову? Так, молоді хлопці, на жаль, гинули в ім’я незалежності й цілісності країни! Багато хто залишився інвалідами, а частина з них донині ходять із простягнутою рукою за обіцяною владою квартирами й іншими пільгами.

Так, незалежність (на папері!) начебто б є, а от цілісності держави Республіки Молдови поки що не видно. Чи не забагато три президенти на одну країну? І Бог його знає, коли ця територіальна цілісність наступить, та й чи наступить вона взагалі: вже не кажучи про те, що навряд чи в 1992 році молоді громадяни молодої Молдавської держави воювали на Дністрі заради того, щоб сьогодні по вулицях Кишинева вільно вивішували транспаранти, що закликають всіх молдаван у «Велику Румунію»…

Є така категорія людей, які, замість того, щоб попросити прощення, покаятися за вчинене, зібрати манатки й піти в який-небудь Соловецький монастир (слава Богові, там вже не табірна зона), або, у найгіршому разі, заткнутися й не тявкати, одягають на себе ряси святих і починають усіх учити розуму-розуму. Тобто, азам демократії.

У цих людей рило по вуха в гріхах, їм грішно говорити про демократію, а вони вважають себе ледве не Миколами Чудотворцями.

Зібрати б всіх цих людей на якому-небудь незаселеному острові та поставити перед ними Ікону Божої матері, так щоб вони молилися довіку за вчинені ними потворні гріхи на цій Землі. Або влаштувати їм там, як того вони заслуговують, останній день Помпеї. Щоб вони теж усвідомили, що коштує нині фунт лиха, і скільки коштує обікрадений до ниточки власний народ і привласнені за гроші величезні національні багатства. Таких людей — безліч в усіх без винятку країнах. Їхня поява на публіку викликає таку невимовну відразу, що, волею-неволею, на язик навертаються аж ніяк не літературні слова, а стисла в кулака рука готова вмазати по самовдоволених фізіономіях власників «фабрик і пароплавів».

Мене, наприклад, втім, як і багатьох інших людей, обурює те, що людина, з вини якого зникла з карти світу величезна держава за назвою Радянський Союз, починає раптом давати поради В.В. Путіну, як зробити так, щоб зберегти в Росії нескінченний хаос. Відправити б Горбачова в тривале турне по містах і вєсях колишнього Радянського Союзу, щоб він наочно побачив, у що перетворилися процвітаючі колись села й міста, і як доживають свій вік в убогості старі, чекаючи грошей від своїх дітей, що покинули країну й відправилися наймитувати на чужого європейського дядьку. Щоб він в очі подивився людям, яким в 1991 році всунули в горло неправду про Біловезьку таємну вечерю.

Як не можуть не обурити висловлення так званих захисників демократії, що розв’язали у квітні 2009 року самий справжній Карфаген, трощачи все на своєму шляху (маються на увазі погромні події в Кишиневі), і закликаючих сьогодні до репресій по відношенню до мирних, доведених до розпачу громадян, які протестують. Чи не вони кричали «Підпалюй!» у квітні 2009? Але їм сьогодні вистачає совісті давати поради іншим, замість того, щоб покаятися за зруйновані символи державності…

Я більше ніж переконаний: якщо, не дай Боже, завтра або післязавтра з’явиться який-небудь сучасний Сталін або Берія, те вони підскакуючи до них побіжать, стануть на коліна й ущент розтрощать свої товсті чола, складаючи їм оди й клянучись їм у вірності. Така їхня суть земна — перевертнів демократії…

P.S. Англійське видання «The Guardian» задається непростим питанням: Греція збанкрутувала, принижена й палає: невже колиска демократії загинула? Запитаємо й ми: чи тільки Греція принижена, і тільки чи в Греції загинула демократія?

Тудор Сорочану

газета «Независимая Молдова»

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

5 комментариев к “В сучасній Молдові і не лише там…”

  1. все дуже правильно написано. І у нас з Румунією чимало проблем, а буде ще більше. На жаль, Україна сьогодні майже не на що не здатна у плані відстоювання своїх інтересів

  2. Ви справді вважаєте, що союз розвалила одна людина — горбачов? тоді що це за союз такий, зрештою, горбачов був сформований совєцькою бюрократичною машиною, і судячи з його дій він дуже хотів залишитись президентом всія союзу, але не все коту масляна 🙂
    чому гинули хлопці на Дністрі? це треба питати в російських самодержців, навіщо вони розпалили братовбивчі війни по всьому периметру колишнього союзу (щоправда вже в незалежних сусідніх державах) користуючись своєю військовою присутністю, це почалося ще при горбачові було при єльцині, правда, зрекошетило по Ічкерії, і путін і мєдвєдєв мило все це продовжують, а ви кажете навіщо поради

  3. wehr: ми вже хвилюватися почали — чи не привалило Вас снігом? Давно Вас не було…
    Оскільки, навряд чи автор публікації буде читати її на українській і давати вам відповідь, тому доведеться зробити це за нього. СРСР розвалив не один горбачов (ви правильно написали його прізвище з маленької літери). Роль особистості в історії ніхто ще скасував, багато великих держав у світовій історії загинуло через неправильні дії свої властителів. Горбачов, хоча і дійсно був сформований радянською бюрократичною машиною, але ця машина, щодо нього, явно виробила браковану продукцію. Він і досить багато людей з його оточення були просто відносно тупими провідниками чужої волі, або свідомими зрадниками. Точно цього ми не узнаємо. Те, що він хотів залишитися і про масляну ви праві, але «мавр зробив свою справу, мавр має піти» — нові західні господарі так вирішили, зробили ставку на роздроблення і роздачу володінь всіляким єльциним, кравчукам, тощо («розділяй і володій»).
    Щодо військових дій у Придністров’ї, то їх розпочали не росіяни. Доречи, там навіть наше УНА-УНСО на стороні придністровців воювало. А взагалі то, війни розпалювали не самодержці (будь то російські, таджицькі, тощо). Їм вже точно не було потреби у цьому, адже аж ні як не були зацікавлені у зменшенні впливу Москви. Та безумовно, це було з їх попустительства і відповідно їх вина теж в тому є. Війни розпалювали ті, хто на цьому заробляв (і московські — березовські, і місцеві барони). Не обійшлося і без «братньої» допомоги західних спецслужб, які прямо були і є зацікавленими у зменшенні російського впливу во всіх республіках колишнього Союзу.
    Та в цілому стаття не про це, а про те, що дії молдавських «дерьмократів» спрямовані на приєднання Молдови до Румунії.

  4. ну, знаєте, в результаті тих війн туди прийшли не західні демократи, а утворились псевдопрорадянські, де-факто проросійські уряди, так що, це ще питання, кому вигідно, а унсовці дійсно там були і я їм вдячний, що вони там відстоювали інтереси української громади не покинувши їх на поталу ні російським військовим ні прорумунським силам, питання насправді складне, румуни хочуть такий порядок, як у Валлахії запровадити в трансільванії та молдові, але забувають при тому, що в молдові, а особливо придністров»ї багато українців, та й росіян, як в будь-якому промисловому районі колишнього СРСР, а в трансільванії теж велика угорська громада (та й етнічну українську Мараморощину ще ніхто не відміняв), румунія перестала бути мононаціональною, але поводиться по старому 🙂 думаю, що шляхи молдови і румунії мають бути схожі на німецькі та австрійські, культура, мова — так, але більше ніяких аншлюсів 🙂

  5. wehr, майже все вірно, з однією поправкою: не стільки проросійські уряди (за винятком Білорусі і Казахстану), скільки прозлодійські уряди. Просто, балансуючи між заходом і Росією їм легше красти у свого народу та й ще й при цьому доїти і захід і ту ж Росію.

Залишити коментар