admin on 19th Июнь 2010

З кожним днем всі ми наближаємося до досить цікавої дати – 22 червня. Ця дата викликає істотну цікавість з історичної точки зору, адже у цей день розпочалися щонайменше 2 великих війни – Вітчизняна війна 1812 року, а також Велика Вітчизняна війна 1941-45 років. У багатьох поколінь населення країн колишнього СРСР ця дата пов’язана з завершенням навчання у середній школі і з прощанням зі школою. Цікавою є ця дата і з астрофізичної (прошу не плутати з астрологічною) точки зору, адже це день літнього сонцестояння. Зрозуміло, що такий день просто не міг проминути попри увагу наших давніх пращурів, тобто він є цікавим також і з етнографічного боку.

Гадаю, що всім відоме давньослов’янське свято на честь язичницького Бога Купала. Бог Купала (Купало) – східнослов’янський Бог достатку, добробуту. Крім того, він надає людині можливість через обряди омовіння очистити тіло, Душу та Дух від різноманітних хвороб і слабкостей. Це Бог-покровитель Чартогу Коня у Сварожому Колі. За Густинським літописом: «П’ятий (ідол) Купало, якоже мню, бяше богъ обилія, якоже у Єллинъ Цересъ, ему же безумниї за обиліе благодареніе прінішаху въ то время, єгда імяше настаті жатва». У навчанні «Про ідоли Володимирові» — Купала «бог плодів земних».

Щоправда, славлення Купала — це не виключно слов’янське свято. Його святкували і святкують також прибалтійські народи, та в тій чи іншій формі напевне святкували і багато інших народів. Більшість населення нашої країни, а також слов’янського населення інших країн, протягом багатьох останніх років звикли святкувати його 7 липня. На цей день також припадає і церковне свято Івана Хрестителя. Насправді наші давні пращури прив’язували це свято саме до дня літнього сонцестояння, тобто до 22 червня (за сучасним календарем), хоча ця прив’язка не була дуже жорсткою, адже день святкування був трохи рухливим.

Дата святкування Купали дещо рухлива, тому що пов’язана зі сполученням двох астрономічних подій — літнім сонцестоянням (22 червня) і найближчою до нього повнею (повний місяць) . За основу береться дата сонцестояння — це головна подія. Якщо найближча повня далеко відстоїть від 22 червня (більш як на 7 днів), то Купала святкується точно по сонячній даті (22 червня), а якщо повня близько до сонцестояння (не далі 2-3 днів назад і 7-1- днів уперед), те святкується в ніч сполучення цих подій. Якщо Купала святкується в період сполучення сонцестояння й повні, то це вже не просто Купала, а Великий або Сильний Купала. Останній раз таке Велике Свято було у 2005 році, наступного разу буде аж у 2024 році.

Рухливість точної дати і врахування найближчої повні визначає своєрідний характер усього свята — крім конкретної дати Купальської Ночі має місце і так званий «Купальський тиждень», «Русальський тиждень» або «Русалії». До речі, «тиждень» тут теж поняття не строго календарне — у реальності він може тривати й два і три календарних тижні. Такий самий принцип датування свят використовується для всіх свят, пов’язаних із чотирма ключовими крапками сонячного календаря (два сонцестояння й два рівнодення).

В наш час Купала в основному змістився на нерухому дату 7 липня. Це пов’язано з намаганням християнської церкви взагалі викорінити це свято. Але коли церковники за декілька сотень років зрозуміли, що це не можливо, вони почали його потроху переводити на християнське свято – Іоанна Хрестителя.  При цьому, до Бога Купала поступово причепилося і давньоєврейське ім’я Іван, яке прийшло на русь одночасно з християнством. А з часом і дата святкування стала нерухомою та потроху віддалилася від реального початку свята Купали. Але, все ж таки, дуже часто свято Купали Купальським тижнем зачіпає і 7 липня. Тому не можна сказати, що ця дата сучасного календаря взагалі не має відношення до слов’янського свята.

У червні 2010 року повня настає 26 червня, тобто через 4 дні після дня сонцестояння. Відповідно, свято Купали у цьому році – в ніч на 24 червня.

У річному календарному циклі свято Купали співвідноситься з «зрілістю» (Коляда — «народження» і «отроцтво», Великдень (Масниця) — «юність», Купала — «зрілість», Таусень — «старість», Коляда — «смерть» і «народження»). Періоду «зрілості» відповідають і такі поняття як «шлюб», «одруження», тощо.

Свято Купали належало до числа самих шанованих, важливих і «розгульних» свят у році. Колись у ньому брало участь все населення, причому традиція вимагає активного включення кожного в усі обряди й дійства, як правило, пов’язані з водою, вогнем і рослинним світом.

Суттю купальської обрядовості є містичний шлюб Ярили й Мокоши — Неба й Землі, Сонця й Місяця, Вогню й Води, чоловічого і жіночого початків. Немаловажний елемент дійства — Рід. Ідол Роду, доречний для свята Купала, повинен мати певною мірою фалічний обрис, зберігаючи, проте, абстрактний характер. Але й будь-який стовп, поставлений вертикально, може бути Символом (ідолом) Роду. Доречно акцентувати універсальність і суцільнопроникаючу сутність Родового початку, шляхом нанесення на Ідол Роду трьох глибоких насічок, що оперізують Ідол і символізують три Світи — Правь (верхній), Явь (середній) і Навь (нижній). У такому випадку Рід трактується як «Родовий стовп» — «Світова вісь». Основною формою містичного шлюбу є з’єднання Вогняної й Водної стихій. Кульмінацією їх «весілля» є скочування з високого схилу палаючого колеса (чоловічий початок) у воду (жіночий початок).

Самі учасники свята — хлопці й дівчата — також є «живими» символами чоловічого і жіночого початків. Звідси й характерна для свята Купали деяка фривольність у поводженні учасників. У стародавності, діти, зачаті під час купальських свят, уважалися самими сміливими й сильними воїнами.

Свято приблизно відбувалося за таким сценарієм: на високому березі річки (на крайній випадок – ставу) встановлюють Ідол Роду, трохи нижче — Ідол Велеса. Біля Ідолів підготовляють по багаттю. Також готується високе Купальське багаття, через яке потім будуть стрибати учасники свята. Готується Коло — дерев’яне колесо (бажано з вісьма спицями та ні в якому разі не з шістьма), що символізує Сонце. Дерев’яне Коло обмотують ганчірками й обливають маслом. У маточину колеса вставляється довга тичина. Також для свята варто приготувати смолоскипи і подобу личини ведмедя.

На краю галявини встановлюють заздалегідь зрубане молоде Купальське Деревце (береза або верба), яку дівчата прикрашають різнобарвними стрічками й квітками. В образі Дерева шанується Мати-Земля. Поряд встановлюється лялька Ярили, зроблена із соломи й ганчір’я.

квітка перестріч гайовий

З настанням ночі учасники свята вишикуються у шеренгу й урочисто зі смолоскипами прямують убік ріки, несучи перед собою опудало Ярили. У кінцевій крапці шляху назустріч процесії виходить страшний Ведмідь і вимагає «відкуп». Ведмідь обіцяє «заламати» всіх учасників ходу, а Ярилу залишити у себе, не відпустивши в Вирій, якщо непрошені гості не вважать його й не дадуть відповіді на питання та загадки. Учасники (хто не зміг відповісти) «відкуповуються» грошима (дріб’язком), розкидаючи її навколо себе. Далі ляльку Ярили водружають на Купальське багаття й оплакують її (ляльку, а не Ярила).

Учасники свята, після прощання із лялькою, тобто віддавши данину Смерті, урочисто запалюють Коло від Купальського Багаття й несуть його до обриву. Коло під акомпанемент бубнів, гуслів (бандур), пісень скачується схилом у ріку (ставок) — символізуючи містичний Шлюб Ярили й Матері-Землі, Вогню й Води, Чоловіки й Жінки. На галявині навколо Купальського Багаття починаються веселі ігри й забави, запановує атмосфера розгульних веселощів.

Головна особливість купальської ночі — багаття, яке очищує. Навколо нього танцювали, через них стрибали: хто вдаліше й вище стрибне, той буде більш щасливим. У деяких місцевостях через купальський вогонь проганяли домашню худобу для захисту її від мору. У купальських багаттях матері спалювали зняті із хворих дітей сорочки, щоб разом із цією білизною згоріли й хвороби. Молодь і діти, які наскакалися через багаття, влаштовували гучні веселі ігри й біг наперегони. Обов’язково грали в пальники.

Коли багаття досить прогорить — починаються стрибки через багаття й ходіння по вугіллях. Дівчата опускають на воду річки або ставу вінки із запаленими лучинками або свічками, в’ють вінки з квіток перестріча гайового, лопуха, богородициної трави та ведмежого вушка. В різних місцевостях використовуються і інші трави. Якщо вінок тоне відразу, виходить, наречений розлюбив і заміж за нього не вийти. У кого вінок довше всіх пропливе, та буде найбільш щасливою, а в кого лучинка довше буде горіти, та проживе довге-предовге життя!

Після ігор і бенкету свято переходить у вільну фазу. Хто продовжує веселитися біля багаття, хто тікає грати в «квачі» у ліс, хто йде шукати папороть.

За народними повір’ями, у купальську — саму коротку ніч, не можна спати, тому що оживає й стає особливо активною всяка погань — відьми, перевертні, русалки , чаклуни, домовики, водяні, лісовики. За прикметами, у купальську ніч відьми робляться більше небезпечними, а тому варто класти на порозі й на підвіконнях кропиву, щоб захистити себе від їхнього нападу. Потрібно замикати коней, щоб відьми не украли їх і не поїхали на них на Лису гору: живий звідти кінь уже не вернеться!

Ще одне вірування — у купальську ніч дерева переходять із місця на місце та розмовляють одне з одним за допомогою шелесту листя; розмовляють між собою тварини і навіть трави, які у цю ніч наповнюються особливою — чудодійною силою. Якщо в цю ніч зірвати квітку рослини перестріча гайового (ще називають Іван-та-Марья, марьянником, братом-з-сестрою, желтяницею, івановою травою) й вкласти в кути хати, злодій не підійде до будинку: брат із сестрою (жовта й фіолетова квітки рослини) будуть між собою розмовляти, а злодієві здасться, що розмовляють господар з господинею.

Трави та квіти, зібрані у купальський день, кладуть під купальську росу, висушують і зберігають їх, уважаючи такі трави більш цілющими. Ними окурюють хворих, борються з поганню, їх кидають у затоплену піч під час грози, щоб захистити будинок від удару блискавки, уживають їх і для розпалення любові або для «отсушки». Також у купальську ніч на мурашиних купах збирають у посудину масло, що визнається цілющим засобом проти різних недуг.

папороть

Зрозуміло, що у кожній місцевості є свої відмінності у святкуванні Купала.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

4 комментария к “24 червня — свято Купали”

  1. Скільки вже можна перекладати (неякісно) російські тексти?
    Ваш Іван-та-Марья то є перестріч гайовий. У вас поряд Молдова, недалеко Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща, а ви все передруковуєте маргінальні московські тексти, які грунтуються на наших же давніх віруваннях, але перекручені на московський лад.

  2. Дуже дякуємо нашому вірному читачеві wehr за українську назву квітки Іван-та Марья, адже самим знайти не вдалося! В тексті зроблено відповідні зміни, але хочу Вам повідомити, що така назва квітки застосовується не лише в Росії, а і на значній частині України (зокрема, частина Чернігівської, Харьківська обл.) і що таке перестріч гайовий там не зрозуміють, як, на жаль і на більшості іншої території України. Але ми з Вами зробимо просвітницький внесок. Решту словесного …. зрозуміти не вдалося: при чому до слов’янського свята Угорщина та Румунія? Та і раджу Вам при гвіздовчанах про Румунію взагалі не згадувати, а тим більше рекомендувати. У Польші та Словаччині святкування Купали теж суттєво відрізняється, на відміну від російських варіантів. До речі, в Україні теж святкують в різних місцях трохі по-різному. Та і взагалі, всі язичницькі обряди у кожній місцевості виконуються по своєму. Ваша спроба привласнити давні вірування («грунтується на наших давніх віруваннях») — взагалі маячня: давні вірування були у всіх народів.

  3. Шановні, війна давно закінчилася, румунським боярам не потрібна більше ваша земля, я навіть не впевнений, що вона потрібна вам

  4. Погано Ви wehr знаєте сьогоденну ситуацію на Буковині і в тій частині Бессарабії, яка штучно віднесена колишньою радянською владою до Буковини. І при чому тут війна? Нам достатньо історичної пам’яті про роки румунської окупації, навіть про мирну частину цих років. Ми не злопам’ятливі але нічого не забуваємо та при потребі пригадаємо — кому слід! Та це не стосується цієї миролюбивої статті, тому просимо всіх писати відповідно до теми, а не робити з свята Купала політику.

Залишити коментар