Євгенію Сливку знають майже на всій Сокрянщині. Жителі сіл чекають на неї і в літню спеку, і в зимові віхоли. Влас­не кажучи, не саму дівчину, а грузовика, на якому вона працює, і на кузові якого виведено: «Хліб». Женя розуміє важли­вість своєї професії. Тому її автомобіль завжди  покидає  подвір’я Сокирянської автоколони (окрім пасажирського    транс­порту) першим.

Приємно    нині    молодій водійці почути від людей слова подяки на свою адресу, а було …

— Де і хто ж бачив, щоб дівчина, та й шофер, докоряла мати.  —  Он по­други вступили до технікумів,  інститутів, а ти…

Батько теж не схвалював вибору дочки.

P8316559-2

Та й дядько її, сам шофер, переконував, що ця професія не для жінок. Та все ж таки Євгенія закінчила курси шоферів і стала володаркою доріг, які в людських серцях народжують неспокій.

В. Єрмоленко

Фото автора

«Дністрові зорі» — орган Сокирянського районного комітету КПУ і Сокирянської районної Ради трудящих, четвер, 27 лютого 1969 року, № 25 (2635).

Матеріал також публікувався сайтом «Сокирянщина»

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар