Олексій Мандзяк

Клокушна (рум. Clocuşna)  –  сусідній з селом Гвіздівці населений пункт, розташований в Окницькому районі Республіки Молдова. Перші згадки про нього, під назвою Клокочна, знаходимо в підтвердній грамоті господаря Землі Молдавської Петра II, від 22 серпня 1447 (6955) року, яку він видав Нямецькому монастирю[1] на право володіння селами Білоусівка, Коболчин та деякими іншими. Згідно з актом від 2 лютого 1568 року, село Клокушна перейшло у володіння монастирю Голія[2]. Надалі, відомості про це село знаходимо у грамоті господаря Василя Лупу від 14 вересня 1635 року та від 24 березня 1646 року, а також у записі від 6 жовтня 1663 року про межування готару села Коболчин у Хотинській волості[3].

Історія Клокушни протягом багатьох століть, найтіснішим чином пов’язана з історією села Гвіздівці, як світською історією, так і релігійною. У метричних книгах церкви села Клокушна XIX-XX ст. Ви зустрінете велику кількість записів про уродженців села Гвіздівці – про хрещення дітей, про одруження і відспівування. Те саме стосується і метричних книг церков, що діяли в різний час в селі Гвіздівці, в яких виявлені записи про жителів села Клокушна.

Розписка з архіву Свято-Дмитрівської церкви села Гвіздівці

Священики і псаломщики, що служили при місцевих церквах обох сіл, періодично підміняли одне-одного – в дні хвороб і вимушених поїздок в справах і відлучках по особистим обставинам, а також допомагали одне-одному. Відомий випадок, коли після «другого приходу Совєтів» – у 1944 році церкву Клокушни обікрали – вкрали навіть облачення священиків. Тоді священик Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці Михайло Іванович Холдевич (1877-1946), який на той час був за штатом, віддав своє вбрання священику Клокушни, щоб тамтешні прихожани могли відвідувати свій храм[4]. Так само клокушнянській церкві було надані з гвіздовецької церкви деякі культові предмети, які використовуються у богослужінні.

У багатьох сучасних друкованих виданнях та електронних публікаціях, вказується, що перша відома церква була побудована в Клокушні у 1792 році. Припускаємо, що ця дата була взята зі списку церков Хотинського повіту 1812-1813 років, опублікованого Іваном Миколайовичем Халіппою (1871-1941) у 1907 році в працях Бессарабської губернської вченої архівної комісії[5]. Тим не менш, згідно доступним нам джерелами, зазначена церква була побудована на півстоліття раніше. Так, в клірових відомостях Іоанно-Богословської церкви XIX століття (починаючи з 1824 року) складених до 1893 року (тобто до побудови нової церкви), і які збереглися до наших днів, датою будівлі старої церкви з «древа тесаного» і вкритої соломою, вказаний 1741 рік.

Згідно «Відомості в молдавський диван від Хотинського цинуту про число в оному селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року, при цій церкві служили два священика[6]. За даними погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна служили священик Василє та дяк Василє[7]. Статистичні відомості 1817 року повідують нам про те, що в Клокушні проживали два священика, одна священицька вдова, два дяка та один паламар[8]. Проте в 1829-1831 роках при Іоанно-Богословській церкві не було жодного священика, а тільки два дяка та один паламар[9]. У той час служити туди періодично приїжджав священик Кирилович з Гвіздівців.

У 1860-х роках, в зв’язку з ветхістю церкви і значним збільшенням чисельності населення, місцеві парафіяни почали збирати кошти на спорудження нової мурованої церкви. І через деякий час будівництво було розпочате, та незабаром, через брак грошей і нечистих на руку чиновників, воно було призупинене. Через деякий час були здійснені спроби відновити будівництво, але це ні до чого не призвело. Дійшло до того, що у 1870-х роках Хотинське повітове управління почало звертатися в Кишинівську духовну консисторію з питаннями про те, коли буде добудована церква, а пізніше з вимогами її добудувати[10].

Та, незважаючи на це, нова церква була зведена тільки у 1893 році, та й те, не кам’яна, як спочатку планувалося, а дерев’яна, але на кам’яному фундаменті і з спільною дзвіницею: «побудована зусиллями парафіян її, на яку споруду парафіяни дали дві частини, і Управління маєтками закордонних монастирів одну частину від всієї вартості; і освячена церква 4-го лютого 1893 року»[11]. Спочатку вона була «вкрита залізом». Навколо церкви була побудована дощата огорожа.

Клокушнянська церква є діючою і нині. Постановою Парламенту Республіки Молдова за № 1531-XII від 22 червня 1993 року, дерев’яна церква Святого Євангеліста Іоанна включена до «Переліку пам’яток Республіки Молдова, що охороняються державою».

Нижче представляємо відомості про деяких священно-і церковнослужителів, які в різний час служили при церквах села Клокушна, а також уродженців села, які вступили в чернецтво.

 

СВЯЩЕННО- І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ

 

Гримальський Василь Євфимійович (1813–1888) – син священика Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського повіту, Євфимія Йосиповича Гримальського та Агафії Миколаївни (1780 р.н.). Отримав домашню освіту. 15 травня 1835 року визначений дячком до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове Хотинського повіту. 21 жовтня 1849 року висвячений у стихар і призначений на посаді понадштатного паламаря при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського повіту[12].

У 1863 році на нього було накладена єпитимія «за зухвалий і буйний характер». За розпорядженням єпархіального начальства він провів місяць в Каларашовському Свято-Успенському монастирі. 26 лютого 1876 року, за пияцтво, був примусово висланий на двомісячні роботи в печерний Жабський монастир на честь Вознесіння Господнього в Сорокському повіті[13].

Помер 16 грудня 1888 року. Похований на парафіяльному цвинтарі[14].

Дружина: Ксенія Григорівна (1823 –1900). Померла 27 червня 1900 року і похована в с. Клокушна.

Їхні діти: Михайло (1841 р.н.), Марія (1844 р.н.), Федір (1846 р.н.), Гавриїл (1848 р.н.), Георгій (1850 р.н.), Василь (1852 р.н.), Стефан (1853 р.н.), Євфимій (01.01.1869 р.н.).

 

Гримальський Євфимій Йосипович – син священика. Отримав домашню освіту. Наприкінці XVIII ст. – в перших десятиліттях XIX ст. служив священиком при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинської райї (пізніше – цинуту).

Дружина: Агафія Миколаївна (1780 р.н.).

Їхні діти: Іван (1799–1831), Параскева, Касян (1811 р.н.), Федір (1812 р.н.), Василь (1813 р.н.).

 

Гримальський Іван Євфимійович (1799–1831) – син священика Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського повіту, Євфимія Йосиповича Гримальського та Агафії Миколаївни (1780 р.н.). Отримав домашню освіту. 24 лютого 1820 року визначений на місце дячка при церкві села Клокушна Хотинського повіту[15].

Дружина: Марина Іванівна (1812 р.н.).

 

Гримальський Касян Євфимійович (1811 р.н.) – син священика Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського повіту, Євфимія Йосиповича Гримальського та Агафії Миколаївни (1780 р.н.). Отримав домашню освіту. Деякий час прислужував при церкві села Клокушна. Служив паламарем при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту (за даними на 1835 р.)[16]. Надалі був переміщений до церкви Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту. За даними на 1853 рік його не було серед живих[17].

Дружина: Варвара (1814 р.н.).

Їхні діти: Микола (1834 р.н.), Домнікія (1838 р.н.), Марина (1840 р.н.), Олександр (1844 р.н.), Іван (1846 р.н.), Андрій ( 1848 р.н.)[18].

 

Гримальський Федір Євфимійович (1812 р.н.) – син священика Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського повіту, Євфимія Йосиповича Гримальського та Агафії Миколаївни (1780 р.н.). Отримав домашню освіту. 31 липня 1833 року визначений на місце дячка при Іоанно-Богослоаській церкві села Клокушна Хотинського повіту[19].

Дружина: Домнікія Іванівна (1817 р.н.).

Їхні діти: Домнікія (1836 р.н.).

 

Димитріу Костянтин Гаврилович – служив священиком при Іанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського повіту, за даними на 1860 рік і до 1869 року. Далі переміщений до церкви села Гирбова Сорокського повіту.

Дружина: Ксенія Пантелеймонівна (1826–1884).

 

Димитріу Микола Костянтинович (1844 р.н.) – син священика села Гирбова Сорокського повіту, Костянтина Гавриловича Димитріу та Ксенії Пантелеймонівни (1826–1884). Псаломщик Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського повіту. 23 липня 1887 року вийшов за штат[20]. У 1891 році переміщений до церкви села Неміровка Хотинського повіту[21].

Дружина: Софія Лазарівна (1860 р.н.).

Їхні діти: Катерина (1885 р.н.), Олімпіада (1877 р.н.), Володимир (1878 р.н.), Марія (1879 р.н.), Любов (1883 р.н.).

 

Залеський Василь Онуфрійович (1769 р.н.) – «з дворян», уродженець м. Ялтушків Могилівського повіту Подільської губернії. У 1806 році перебрався на проживання у Хотинську райю. 30 листопада 1807 року, єпископом Ієропольским Григорієм, за благословенням митрополита Молдавського Веніаміна (Костакі) висвячений на священика до Хрестовоздвиженської церкви села Нелипівці Хотинської райї. Того ж року переміщений до Іоанно-Богословської церкви села Клокушна. 20 січня 1812 року, за розпорядженням екзарха Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні), був переведений до Свято-Димитріївської церкви села Рукшин Хотинського цинуту[22].

Його діти: Іван (1801 р.н.), Федір (1803 р.н.), Семен (1806 р.н.).

 

Кіман Яків Дем’янович (1766 р.н.) – з місцевих селян. Грамоті не навчений. 23 червня 1810 року визначений на місце паламаря при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського повіту[23]. За даними на 1835 рік був за штатом[24].

Діти: Антон (1800 р.н.), Назарій (1819 р.н.).

 

Кирилович Василь Стефанович (1790–1846) – син священика Стефана Кириловича та Василини Іванівни (1768 р.н). Отримав домашню освіту. З 13 червня 1810 року служив дяком при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського повіту[25]. 13 червня 1816 року єпископом Бендерським Димитрієм (Д.І. Сулима), за благословенням митрополита Гавриїла (Бенулеску-Бодоні), висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту[26]. 16 червня 1825 року отримав підтвердну грамоту. Служив там до кінця свого життя.

У 1829-1832 роках також обслуговував парафіян села Клокушна і відправляв богослужіння у тамтешній Іоанно-Богословській церкві.

Дружина: Феодосія Лук’янівна (1794 р.н.).

Їхні діти: Дмитро (1818 р.н.), Григорій (1829 р.н.), Анна (1821 р.н.), Олена (1829 р.н.), Єфросинія (1832 р.н.), Олександра (1833 р.н.)[27].

 

Кирилович Григорій Стефанович (1796 р.н.) – син священика Стефана Кириловича та Василини Іванівни (1768 р.н.). Отримав домашню освіту. 16 липня 1817 року визначений на місце дяка при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського цинуту[28]. 5 червня 1832 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до тієї ж церкви[29].

Дружина: Олександра Павлівна (1799–1873). Після смерті чоловіка проживала в селі Романківці Хотинського повіту, де померла і похована.

Їхні діти: Ксенія (1823 р.н.), Агафія (1827 р.н.), Параскева (1829 р.н.), Марія (1832 р.н.), Василь (1834 р.н.)[30], Григорій (1836 р.н.)[31], Марія (1839 р.н.) і Гаврило (1843 р.н.)[32].

 

Кирилович Іван Стефанович (1807 р.н.) – син священика Стефана Кириловича та Василини Іванівни (1768 р.н.). Отримав домашню освіту. 22 лютого 1835 року, за розпорядженням єпархіального начальства, визначений на місце паламаря при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського повіту[33]. 20 травня 1845 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом висвячений у стихар[34].

Дружина: Олена Семенівна (1813 р.н.).

Діти: Іван (30.01.1846 р.н.), Параскева (1848 р.н.) і Марія (1851 р.н.).

 

Кирилович Іван Іванович (1846–1908) – народився 30 січня 1846 року в селі Клокушна, в сім’ї паламаря Івана Стефановича Кириловича (1807 р.н.) та Олени Семенівни (1813 р.н.). В семінарії не навчався. 16 травня 1860 року визначений виконуючим посаду паламаря при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського повіту. 14 червня 1864 року затверджений на посаді паламаря. За даними на 1878 рік – понадштатний паламар при тій же церкві[35]. З 10 березня 1883 року перебував на посаді виконуючого посаду псаломщика[36].

Помер 3 жовтня 1908 року. Похований на парафіяльному цвинтарі[37].

Дружина: Марія Костянтинівна (1847 р.н.).

Їхні діти: Георгій (1867 р.н.), Єлизавета (1868–1878), Олександра (25.03.1869 р.н.), Катерина (1872–07.01.1875), Єлизавета (01.06.1875 р.), Софія (1879–22.01.1895), Дарія (12.03.1882 р.н.), Олімпіада (07.06.1884 р.н.), Микола (05.04.1887–01.01.1889), Надія (21.06.1889 – 07.05.1906).

 

Кирилович Стефан – з сім’ї духовного звання. Наприкінці XVIII ст. – в перших десятиліттях XIX ст. служив священиком при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинської райї (пізніше – цинуту).

Дружина: Василина Іванівна (1768 р.н.). Після смерті чоловіка проживала з сином Григорієм.

Їхні діти: Василь (1790 р.н.), Григорій (1796 р.н.), Іван (1807 р.н.).

 

Крокос Василь Петрович (1864 р.н.) – син священика села Довжок Хотинського повіту, Петра Дмитровича Крокоса (1820 р.н.) та Марії Феодосіївни (1823 р.н.). Закінчив Кишинівську духовну семінарію. 27 серпня 1889 року, єпископом Акерманських Аркадієм висвячений на священика до Різдво-Богородичної церкви села Цахноуци 3-го округу Оргеївського повіту[38]. 25 серпня 1897 року переміщений до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Василівка 5-го округу Хотинського повіту[39]. 31 грудня 1903 року переміщений до Іоанно-Богословської церкви села Клокушна, того ж повіту[40]. Там він прослужив до 1919 року.

У 1898 році за старанну єпархіальну службу нагороджений набедреником[41]. За визначенням Кишинівської єпархіальної училищної ради від 8 січня 1903 року, 1 лютого того ж року, «за ревне ставлення до виконання обов’язків завідувачів і законовчителів церковних шкіл» йому оголошена подяка[42].

Дружина: Марія Андріївна (25.03.1873 р.н.).

Їхні діти: Людмила (23.03.1890 р.н.), Валентина (23.04.1891 р.н.), Володимир (30.04.1893 р.н.), Клавдія (04.06.1895 р.н.), Ніна (11.10.1897 р.н.), Віра (14.06.1899 р.н.), Любов (14.07.1901 р.н.), Лідія (06.03.1903 р.н.), Надія (16.08.1906 – 24.12.1910) і Ганна (09.09.1911 р.н.).

 

Морошан Семен Миколайович (1879–1913) – із селян, народився 27 квітня 1879 року в селі Клокушна Секурянської волості Хотинського повіту, в сім’ї Миколи Григоровича Морошана (1854 р.н.) та Євфимії Петрівни[43]. Навчався в Секурянському чоловічому училищі. 24 грудня 1900 року прийнятий в Свято-Пантелеїмонів монастир на Афоні в Греції. 20 березня 1903 року пострижений в рясофор, 10 квітня 1907 року – в мантію, а 28 листопада 1911 року – в схиму. Послух проходив на Круміце – невеликий скит від Свято-Пантелеімонівського монастиря, сусідить з монастирем Хиландар.

Помер 28 листопада 1913 року[44].

 

Нагора Стефан – в 1820-х роках деякий час служив при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна Хотинського цинуту[45].

Помер під час епідемії чуми, і похований на парафіяльному цвинтарі.

Його діти: Семен (1811 р.н.), Матвій (1816 р.н.), Марія (1817 р.н.).

 

Плечинта Іоанн Стефанович (1839–1903) – народився 9 березня 1839 року в селі Мендиківці Хотинського повіту, в сім’ї священика Стефана Ієремійовича Плечинти (1802–1891) та Софронії (1809 р.н.). Закінчив Кишинівську духовну семінарію, за 2 розрядом. 29 вересня 1865 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на священика до Катериниської церкви села Котюжани Хотинського повіту. 21 березня 1869 року переведений до Іоанно-Богословської церкви села Клокушна, того ж повіту[46].

6 лютого 1875 року призначений бібліотекарем 5-го благочинницького округу Хотинського повіту. 26 березня 1875 року затверджений помічником благочинного в тому ж окрузі – на 2-е триріччя. У 1887 році затверджений на посаді законовчителя Клокушнянської церковно-приходської школи[47].

4 серпня 1872 року «за старанну і справну пастирську службу» нагороджений набедреником. У березні 1879 року одержав благословення Святішого Синоду. 25 лютого 1885 року нагороджений синодальної фіолетовою скуфією.

Рано овдовів. Дітей не мав.

Помер 30 листопада 1903 року. Похований на приходському кладовищі[48].

 

Попеско Микола Іванович (1879 р.н.) – народився 16 січня 1879 року в родині селян села Малєшти Бендерського повіту. Закінчив повний курс Кишинівського трьохкласного повітового училища. З січня 1892 року до вересня 1908 року перебував на посаді вчителя в церковнопарафіяльних школах Кишинівської єпархії.

Закінчив клас псаломщиків. 26 квітня 1908 року отримав звання псаломщика. 12 листопада 1908 року, за резолюцією єпископа Акерманського Никодима, він призначений виконуючим посаду псаломщика при Іоанно-Богословській церкві села Клокушна 5-го округу Хотинського повіту[49]. 8 квітня 1910 року затверджений на посаді. Там і в тій же посаді він служив і за даними на 1930 рік[50]. 21 серпня 1945 року, вже після входження Молдови до складу Радянського Союзу, підтверджений на тій де посаді[51].

 

Ткач Семен Савович (1878 р.н.) – народився 5 червня 1878 року в селі Клокушна Серкурянской волості Хотинського повіту, в сім’ї Сави Пантелеймоновича Ткача та Ірини Григорівни[52]. Навчався в Секурянському чоловічому училище, після закінчення якого деякий час жив і працював в м. Сокиряни. В подальшому – монах з іменем Сафоній, пострижений в мантію. 19 лютого 1919 року заарештований в Москві за звинуваченням: «за агітацію проти Радянської влади»[53]. Рішення по звинуваченню так і не було прийнято. У 1920-х роках служив в Никольскій церкві на Великій Ординці в Москві. 28 серпня 1934 року заарештований по справі «філії» «Істинно-Право-славної церква (ІПЦ)» 11 грудня 1934 року приговорений за ст.ст. 58-10 і 11 КК РРФСР до 5 років заслання в Північний край. 15 грудня відправлений в місто Архангельськ[54].

Реабілітований у квітні 2005 року, прокуратурою міста Москви[55].

 

Яремчук А.В.

Яремчук Амвросій Васильович (07.12.1879 р.н.) – отримав аграрну освіту. Протягом багатьох років працював вчителем у церковнопарафіяльних школах Оргеївського і Хотинського повітів. За даними на 1910 рік він був учителем двокласної церковної школи села Клокушна Хотинського повіту.

У 1915-1916 роках працював законовчителем у Бессарабському сирітському притулку для дітей, чиї батьки склали голови на полях битв Першої світової війни. Деякий час, там же він був економом і діловодом[56].

У 1916 році закінчив Кишинівську духовну семінарію і був висвячений на священика. З 1919 року – настоятель Іоанно-Богословської церкви села Клокушна 5-го округу Хотинського повіту[57]. Там він служив і за даними на 1930 рік[58]. У 1930-х роках деякий час був благочинним округу[59]. У 1945 році, вже після входження Молдови до складу Радянського Союзу, підтверджений на посаді[60]. Служив там і за даними на 1952 рік.

Дружина: Людмила Василівна. Їхні діти: Борис (02.10.1910 р.н.).

 

_________________________________________________________

 

[1] Нямецький монастир розташований в 10 км на північний захід від румунського міста Тиргу-Нямц. Імовірно, монастир був заснований у другій половині XIV ст. Заснування монастиря приписується господареві Молдавського князівства в 1375-1391 роках, Петру I Мушату. За іншою версією, Нямецький монастир був заснований в 1367 році старцями Сафронієм, Пимоном і Сильваном, які прийшли зі своїми учнями з околиць Тирнова. Монастир, будучи великим релігійно-моральним і просвітницьким центром своєї країни, володів величезними багатствами. Належні йому маєтки, угіддя, худоба та інше майно було розкидано майже по всій території Молдавського князівства.

[2] Голія (рум. Golia) – нині чоловічий монастир в Ясській архієпископії (Митрополія Молдови і Буковини) Румунської Православної Церкви. Розташований в м. Ясси.

[3] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – Сокиряны: «Сокирянщина», 2015. – С. 60-61, 62, 296.

[4] Церковний архів Свято-Димитріївської церкви села Гвіздівці.

[5] Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том. III. – Кишинев: Типо-Литография  Э. Шлиомовича, 1907. – Т. III. – С. 260.

[6] Молдова ын епока феудализмулуй. – Волумул VII, партя I: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772-1773 ши 1774 /алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П.Г. Дмитриев; суб редакция луй П.В. Советов, кандидат ын штиинце историче. — Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 147.

[7] Молдова ын епока феудализмулуй. – Волумул VII, партя II: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772-1773 ши 1774 / алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П. Г. Дмитриев; суб редакция луй П. В. Советов кандидат ын штиинце историче. — Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 148.

[8] Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. – Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том. III. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 18.

[9] Ведомость о богословской церкви, Бессарабской области Хотинского уезда селения Клокушны, за 1830 год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, д. 44. – Арк. 90.

[10] Переписка с Кишиневской духовной консисторией, Хотинским уездным полицейским управлением о достройке церквей в имениях Щироуцы и Клокушна Хотинского уезда (11.06.1874 – 05.02.1875). – НАРМ, ф. 125, оп. 4, спр. 105; та ін.

[11] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви села Клокушны, 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1896 год // Клировая ведомость Хотинского уезда за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 143.

[12] Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 94 зв.

[13] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 413.

[14] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Иоанно-Богословскую церковь села Клокушны 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1888 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 81. – Арк. 299зв-300.

[15] Ведомость о богословской церкви, Бессарабской области Хотинского уезда селения Клокушны, за 1830 год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, д. 44. – Арк. 91.

[16] Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 255.

[17] Клировые ведомости Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 586.

[18] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 413.

[19] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Клокушны, за 1837 год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 179зв.

[20] Ведомости о церквях 5-го округа Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 137зв.

[21] Дело о переводе причетчика с. Клокушны Димитриу Н. псаломщиком в с. Немировку Хотинского уезда (12.06.1891 – 11.11.1891). – НАРМ, ф. 208, оп. 3, спр. 2500 (справа вибула).

[22] Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов Хотинского уезда за 1811 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 13. – Арк. 42зв-43.

[23] Ведомость о богословской церкви, Бессарабской области Хотинского уезда селения Клокушны, за 1830 год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, д. 44. – Арк. 91-91зв.

[24] Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 355зв.

[25] Дело по рассмотрению рапорта протоиерея Хотинского цынута Радостата Г. о назначении дьячка церкви с. Клокушны Кирилловича В. священником церкви с. Гвоздоуц (15.06.1816-31.08.1816). – НАРМ, ф. 205, оп. 1, спр. 1248

[26] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 471.

[27] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года апреля двадцать первого дня, Бессарабской области Хотинского уезда села Гвоздоуц двухприходной Архангело-Михайловской церкви, состоящей на имении помещика Александра Фомова Томульца, о числе священно- и церковнослужителях их женах и детях обоего пола. – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 358зв – 359.

[28] Ведомость о Богословской церкви, Бессарабской области Хотинского уезда селения Клокушны, за 1830 год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, д. 44. – Арк. 91.

[29] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Клокушной, за 1832 год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 97зв–98.

[30] Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 354зв – 355.

[31] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Клокушны, за 1837 год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 178зв.

[32] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда монастырского селения Клокушной, за 1853 год // Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 560зв.

[33] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Клокушны, за 1837 год // Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 179зв.

[34] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда монастырского селения Клокушной, за 1853 год // Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 561зв.

[35] Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 95зв-96.

[36] Ведомости о церквях 5-го округа Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 136зв.

[37] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Иоанно-Богословскую церковь села Клокушны 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1908 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 84. – Арк. 89зв-90.

[38] Распоряжения Епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1889. – № 22, 15 ноября. – С. 939.

[39] Распоряжения Епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1897. – № 17, 1 сентября. – С. 386.

[40] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1904. – № 1-2, 1-15 января. – С. 4.

[41] Распоряжения Епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1898. – № 24, 15 декабря. – С. 518.

[42] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. – № 5, 1 марта. – С. 124.

[43] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 542.

[44] Русский Афон XIX-XX веков. Том 2: Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне / Главный редактор серии: иеромонах Макарий (Макиенко) — духовник и первый эпитроп Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. – Святая Гора Афон, 2013. – С. 230.

[45] Ведомость о богословской церкви, Бессарабской области Хотинского уезда селения Клокушны, за 1830 год // Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, д. 44. – Арк. 91зв.

[46] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Клокушны, состоящей в Клокушнянском приходе, за 1878 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184.. – Арк. 94 об. – 95.

[47] Ведомости о церквях 5-го округа Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 135зв.

[48] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Иоанно-Богословскую церковь села Клокушны 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1903 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 83. – Арк. 150зв-151.

[49] Ведомость о Свято-Иоанно-Богословской церкви села Клокушны, 5-го округа Хотинского уезда, за 1908 год // Клировые ведомости Хотинского уезда за 1908 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 210. – Арк. 148зв.

[50] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 103.

[51] Candu T., Moșin O. Clerul din Republica Sovietică Socialistă Moldovenească. Registrul oficial din 1945-1948 (I) // Archiva Moldaviæ. – Iași, 2009. – Vol. I. – P. 268.

[52] Мнтрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории а Свято-Иоанно-Богословскую церковь села Клокушны 5 округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1878 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 25. – Арк. 503зв.

[53] Жертвы политического террора в СССР.

[54] Осипова И.И. «Сквозь огнь мучений и воду слёз…». Гонения на Истинно-Православную Церковь в СССР. По материалам следственных и лагерных дел – Москва: Серебряные нити, 1998. – С. 360; «Из истории гонений Истинно-Православной (Катакомбной) Церкви. Конец 1920-х – начало 1970-х годов».

[55] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 676.

[56] Тарнакин В., Соловьева Т. Бессарабские истории / Ист.-краеведческие журналистские расследования / Владимир Тарнакин, Татьяна Соловьева. – Chişinău: Pontos, 2011. – С. 44, 48.

[57] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 123.

[58] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 103.

[59] Mișcarea in cler // Episcopia Hotinului: Foaie eparhială oficială. – Bălţi-Chișinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească», 1931. – № 9-10. – P. 121.

[60] Candu T., Moșin O. Clerul din Republica Sovietică Socialistă Moldovenească. Registrul oficial din 1945-1948 (I) // Archiva Moldaviæ. – Iași, 2009. – Vol. I. – P. 267.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар