Продовжуємо знайомити з сторінками з історії населених пунктів сусідніх з Сокирянщиною районів. На цей раз представляємо вашій увазі статтю краєзнавця Олексія Степановича Мандзяка про православний храм села Бабин Кельменецького району та його священно-і церковнослужителів.

&&&

Олексій Мандзяк

Село Бабин розташоване на правому березі Дністра, в Кельменецькому районі Чернівецької області України. Підпорядковується Бабинській сільській раді.

Коли саме виникло це село, сучасним історикам не відомо. Але Бабин є одним із стародавніх населених пунктів Північної Бессарабії. Біля нього виявлені різночасові археологічні пам’ятки – від епохи палеоліту до часів Київської Русі. За 2 км на південний захід від села, на високому мисі правого берегу Дністра, в урочищі Говда виявлено слов’янське городище VIII–X ст.[1]. Територія, на якій розташоване сучасне село Бабин в свій час була складовою частиною Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського князівств, Шипинської землі.

За народними переказами село Бабин було засноване переселенцями з лівого берега Дністра, що втекли сюди з татарського полону[2]. Актові записи і грамоти господарів Молдавського князівства свідчать, що на теперішньому місці це село існувало як мінімум з XV ст.[3]. Господарська грамота від 20 травня 1601 року свідчить про привілеї тодішніх землевласників Бабина, які були отримані їхніми предками (колишніми власниками) від господаря Олександра I Доброго (правив в 1400-1432 рр.)[4]. Перша ж нині відома документальна згадка датується 1514 роком, коли Молдавським князівством правив господарь Богдан III Кривий[5].

 

Неодмінною частиною духовного життя жителів села Бабин протягом багатьох століть було православ’я. Але, на сьогоднішній день, поки не знайдено історичних свідчень, які б проливали світло на діяльність перших християн у селі і на те, коли саме був збудований перший православний храм в цьому населеному пункті. Перші ж відомі нам документальні свідчення про існування православного храму в цьому селі відносяться до XVIII ст. Із них ми взнаємо, що у 1707 році старанням парафіян» на місті старої церкви була зведена нова. Ця ж дата відзначена у клірових відомостях Свято-Вознесенської церкви XIX ст.[6].

Освячена ця церква була на честь Вознесіння Господнього. Згідно «Відомості в Молдавський Диван від Хотинського цинуту про число в ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року, при ній служив один священик[7]. За даними відомості про погосподарський перепис населення Хотинської райї 1774 року, при цій же церкві служили вже два священика – Григір (Хрихор) і Іван (Іон)[8].

У 1791 році закінчено капітальний ремонт цієї церкви і вона була наново освячена. Станом на 1812 рік ця Свято-Вознесенська церква: «дерев’яна, нова; сосуди срібні; книги і різи є»[9]. На той час, у штаті при церкві повинні були служити один священик і один дяк. Насправді їх було більше. Наприклад, з відомостей перепису населення Хотинського повіту 1817 року дізнаємось, що тоді при церкві служили два священика, один дячок і один паламар[10].

Капличка

У 1821 році було значно оновлене начиння Свято-Вознесенської церкви і зроблений поверхневий ремонт. Станом на 1823 рік, вона «дерев’яна, нова; книг, одягу і посуду достатня»[11]. За даними на 1837 рік: «будівля дерев’яна, покрита ґонтою, з такою ж дзвіницею, міцна»[12].

З-за старості, в 1861 році ця церква, за указом консисторії, була закрита[13]. Щоправда, неофіційно, після цього ще деякий час служби проводилися в ній. На сьогоднішній день від неї залишився тільки престол, над яким бабинчани звели капличку.

Ще до закриття старої церкви, громадою села було вирішено будувати новий храм. Для цього було засноване церковнопарафіяльне піклування, основною ціллю для якого стало зібрання коштів на цей проект. Головою піклування був обраний один із співвласників села, який вніс значну суму грошей на будівництво нового храму і оплатив його проектування.

Сучасний вигляд церкви

У 1863 році за затвердженим планом, було розпочато будівництво нової церкви (за іншими даними – з 1860 року). Але вже у 1864 році через брак коштів, чиновницький бюрократизм і деякі інші обставини, будівництво було припинено. Зі слів старожилів відомо, що встигли закласти тільки фундамент[14]. В той же час, офіційні документи, інформація із яких була опублікована у періодичних виданнях XIX ст. свідчить про те, що храм «добудовано до склепінь»[15].

Майже 22 роки справа не рухалася з місця. Тільки у 1881 році будівництво церкви було відновлено – завдяки спільним зусиллям місцевих парафіян, поміщика Михайла Семеновича Геращиневського, при підтримці Хотинського земства. Але при цьому будівництво здійснювалося повільно, та й ще з деякими змінами в проекті: «…підрядчик, який відповідав за будівництво, вирішив змінити план на свій манер. Під час закладання фундаменту він «краде» цілих чотири метри. І тому на сьогоднішній день церква не відповідає плану і є набагато меншою»[16].

Черговий серйозний ремонт цієї церкви був здійснено на початку XX ст. – на пожертвування місцевих парафіян і священика Жолондковського. У 1902 році громаді села Бабин було надане архіпастирське благословення: «за пожертвування 1100 рублів на ремонт місцевої церкви, 100 рублів на влаштування в церкві ікони св. Володимира в кіоті, 300 рублів на перебудову церковної сторожки під будівлю церковної школи, 133 руб. на придбання для церкви священицького облачення, двох металевих і двох суконних хоругв, 81 руб. на заміну розбитого церковного дзвону на новий, 300 рублів на будівництво будинку для приміщення священика і однієї десятини землі під садибу місцевого священика»[18]. Тоді ж о. Митрофан також отримав архіпастирське благословення: «за пожертвування 2000 рублів на будування хати для священиків[19].

Відзначимо, що настільки значущі фінансові витрати на місцевий храм в 1902 році і наступні роки стали можливі завдяки діяльності в селі церковнопарафіяльного піклування, яке складалося з 10 місцевих жителів і на чолі якого знаходився Тимофій Микитович Костинюк[20].

Сторінка з газетної статті 1893 року

Аркуш з відомостей про церкву с. Бабин. 1902 рік

Станом на 1911 рік бабинська Свято-Вознесенська церква «кам’яна, з такою ж сукупною дзвіницею, і покрита залізними листами»[21]. За нею значилося 34 десятини 264 квадратних сажнів землі (з фруктовим садом). Церкві на той час також належало приміщення церковнопарафіяльної школи і «будка для складу дров і нічної варти»[22].

Бабинчани завжди турбувалися про свій храм і ремонти в ньому із завидною періодичністю здійснювалися і надалі, навіть під час перебування села у складі ворожого по відношенню до православної церкви, втім як і будь-який іншій релігії і конфесії Радянського Союзу. Святиня села завжди була відкрита для всіх – не зачинялась при жодній владі і завжди в ній велось богослужіння для прихожан[23].

 

 

СВЯЩЕННО- І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ

 

Білякевич Артемій Матвійович (1816–1890) – син дячка села Вережани Сорокського повіту, Матвія Федоровича Білякевича. Отримав домашню освіту. Рано осиротів, разом з сестрами Варварою (1921 р.н.) і Ефтимією (1927 р.н.) виховувався родичами.

Деякий час прислужував при Архангело-Михайлівській церкві села Вережани Хотинського повіту. 17 грудня 1835 року визначений служити дяком при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Наславча Хотинського повіту. 10 серпня 1844 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту – на місце штатного дячка.

6 липня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви селища Липник Сорокського повіту. 19 листопада 1847 року тим же архієпископом висвячений на священика до Свято-Димитріївської церкви села Непоротове Хотинського повіту. Деякий час перебував на посаді духівника 3-го округу Хотинського повіту.

30 травня 1853 року «за старанне виконання священицького обов’язку» нагороджений набедреником. 3 лютого 1876 року ухвалою Святішого Синоду нагороджений скуфією. В 1889 році до дня Святої Пасхи, Святішим Синодом нагороджений камилавкою.

Помер 22 вересня 1890 року в селі Непоротове[24].

Дружина: Вигуржинська Марія Яківна (1821 р.н.) – дочка священика Архангело-Михайлівської церкви с. Липник Хотинського повіту, Якова Миколайовича Вигуржинського (1778-1848) та Анастасії Онуфріївни (1790 р.н.).

Їхні діти: Марія (08.03.1845 р.н.), Ольга (1848 р.н.), Параскева (1851 р.н.).

 

І. Варзарь

Варзарь Іоанн (1899 р.н.) – син священика, народився 8 червня 1899 року.

Закінчив Кишинівську духовну семінарію. У 1925 році в Кишиневі був висвячений на священика до церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Верхні Ширівці 1-го округу Хотинського повіту. У 1928 році визначений священиком до Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту. 1 жовтня 1931 року переміщений на теж місце при Іоанно-Богословській церкві села Вітрянка Хотинського повіту. 15 жовтня 1941 року затверджений релігійним місіонером в селі Василівка Хотинського повіту[25].

 

Галамашевич Афанасій Григорович (1772 р.н.) – син священика.

Отримав домашню освіту. 2 червня 1795 року архієпископом Парфенієм висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинської райї[26]. У 1837 році вийшов за штат.

Дружина: Лотоцька Анна Григорівна (1785–1836) – дочка священика Свято-Вознесенської церкви села Бабин, Григорія Лотоцького (1744 р.н.).

Їхні діти: Парфеній (1801–1836), Андрій (1802 р.н.).

 

Галамашевич Парфеній Афанасійович (1801–1836) – син священика Афанасія Григоровича Галамашевича (1772 р.н.) та Анни Григорівни Лотоцької (1785–1836).

Отримав домашню освіту. У 1820-х роках був призначений служити дячком при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського цинуту. На цій посаді він перебував до самої своєї смерті у 1836 році.

Дружина: Олена (1806 р.н.).

Їхні діти: Онисія (1826 р.н.), Яків (1829 р.н.), Анна (1832 р.н.)[27].

 

Гладчук Тимофій Дмитрович (1804 р.н.) – народився в селі Комарів Хотинської райї, в сім’ї селян Дмитра Яковича Гладчука та Оксани.

З 16 липня 1827 року, за указом Кишинівської духовної дикастерії знаходився на посаді дячка при Іоанно-Богословській церкві села Молодове Хотинського повіту. Звідти, 14 листопада 1836 року був переміщений до церкви села Гриманкоуци – на ту ж посаду. 15 вересня 1837 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Сулима) висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви і села Бабин Хотинського повіту[28]. Далі служив при Свято-Покровській церкві м. Бричани Хотинського повіту.

24 липня 1852 року «за хорошу поведінку і віддане служіння» нагороджений набедреником[29].

Дружина: Мошулькевич Феодосія Єфремівна (1811 р.н.) – дочка священика Свято-Покровської церкви села Селище Хотинського цинуту, Єфрема Петровича Мошулькевича (1775 р.н.) та Олена Стефанівни (1783 р.н.). Вінчалися 11 листопада 1828 року в селі Селище[30].

Їхні діти: Тетяна (1829 р.н.) й ін.

 

Димитріул Іван Миколайович (1870 р.н.) – син дячка Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту, Миколи Костянтиновича Димитріула (1841 р.н.) та Агрипини Георгіївни (1850 р.н.). Народився 27 січня 1870 року.

Був звільнений з 1-го класу Кишинівської духовної семінарії. Закінчив псаломщицький клас в Кишиневі. 29 жовтня 1891 року визначений на місце псаломщика при Свято-Покровській церкві села Папушой 1-го округу Акерманського повіту[31]. Будучи вже дияконом (на посаді псаломщика) він там служив і за даними на 1911 рік[32]. У 1914 році висвячений на священика до церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Вовчинець 3-го округу Хотинського повіту[33]. Там він служив і за даними на 1930 рік[34].

 

Димитріул Микола Костянтинович (1841 р.н.) – син священика церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Негринці Хотинського повіту, Костянтина Івановича Димитріу (1805 р.н.) та Порфирії Василівни (1810 р.н.).

В семінарії не навчався. 28 квітня 1862 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) визначений на місце дячка при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[35]. 25 лютого 1864 року переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Костичани Хотинського повіту. Там він служив і за даними на 1878-1882 роки – понадштатним дячком[36].

Дружина: Агрипина Георгіївна (1850 р.н.).

Їхні діти: Іван (27.01.1870 р.н.), Михайло (1871 р.н.), Петро (1874 р.н.), Пантелеймон (1878 р.н.).

 

Дуліпович Василь Григорович (1795 р.н.) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Грушівці Хотинського цинуту, Григорія Дуліповича та Ірини (1777 р.н.).

Отримав домашню освіту. 19 липня 1817 року затверджений на посаді дячка при Свято-Миколаївській церкві села Грушівці Хотинського цинуту[37]. 24 квітня 1836 року визначений на місце дячка при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[38].

Дружина друга: Марія Дмитрівна (1803 р.н.)[39].

Їхні діти: Іван (1822 р.н.), Юстинія (1827 р.н.), Ілія (1829 р.н.), Іван (1832 р.н.)[40], Юліан (1835 р.н.).

 

Дуліпович Іван Васильович (1832 р.н.) – син дячка Василя Григоровича Дуліповича (1795 р.н.) та Марії Дмитрівни (1803 р.н.)[41].

Закінчив 3 класи Кишинівського духовного училища. 1 червня 1850 року визначений паламарем до Свято-Миколаївської церкви м. Хотин – з висвяченням у стихар. 5 серпня 1851 року, за власним проханням, переведений на місце паламаря при Свято-Миколаївській церкві села Грушівці Хотинського повіту. 26 травня 1859 року, знову таки за власним проханням, переміщений на ту ж посаду до Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту[42]. 9 січня 1898 року відсторонений від займаної посади[43].

Дружина: Софія Якимівна (1835 р.н.).

Їхні діти: Віра (1853 р.н.), Володимир (1855 р.н.), Олександра (1859 р.н.), Іван (1862

 

Жолондковський Митрофан Євфимійович (1858 р.н.) – син священика, народився 4 червня 1858 року в селі Бирнова Сорокського повіту.

У 1881 році закінчив Кишинівську духовну семінарію[44]. 26 лютого 1882 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Павлом (П.В. Лєбєдєв) висвячений на диякона, а через 2 дні – 28 лютого – на священика до Свято-Троїцької церкви села Христич 1-го округу Сорокського повіту. 14 грудня 1884 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Сергієм (М.Я. Ляпидевський) переведений до Свято-Вознесенської церкви села Бабин 3-го округу Хотинського повіту[45]. Там він служив і за даними на 1922 рік[46].

З 10 січня 1886 року також був законовчителем Бабинського народного училища.

10 січня 1892 року, за розпорядженням єпископа Кишинівського і Хотинського Ісаакія (І.К. Положенський) нагороджений набедреником[47]. У 1910 році нагороджений камилавкою.

Дружина: Ботезат Севастія Антонівна (1864 р.н.) – дочка однодворця села Бадичани Сорокського повіту. Отримала в якості приданого ділянку землі в селі Стойкани в Сорокському повіті.

Їхні діти: Надія (1883 р.н.) – закінчила курс 4-ої Кишинівської класичної жіночої гімназії.

 

Зелінський Гаврило Стефанович (1824–1906) – син священика Свято-Димитріївської церкви села Бурдюг Хотинського повіту, Стефана Костянтиновича Зелінського. Народився 25 березня 1824 року.

Навчався в Кишинівському духовному училищі. 24 вересня 1844 року визначений на місце дячка при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту. 13 лютого 1847 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Зарожани Хотинського повіту. 5 жовтня 1900 року єпископом Акерманським Аркадієм (О.Є. Філонов) посвячений у стихар. 7 серпня 1904 року затверджений на посаді псаломщика при тій же церкві. 5 липня 1906 року звільнений за штат[48].

Був нагороджений золотою медаллю за 50-річчя бездоганного служіння Церкві Божій.

Помер 19 вересня 1906 року в с. Зарожани.

Дружина: Софія Георгіївна (1829 р.н.).

Їхні діти: Олексій (1864 р.н.), Євфросинія (1866 р.н.), Іван (1869 р.н.).

 

Ф. Ігнатович

Ігнатович Феофан (1889 – 1941) – народився 10 червня 1889 року.

Закінчив Кишинівську духовну семінарію. 26 серпня 1913 року висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Бузовиця 3-го округа Хотинського повіту[49]. З 1 червня 1927 року служив священиком при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Рестео-Атаки[50]. З 1934 року служив при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[51]. 1 вересня 1937 року визначений місіонером по 1-му округу Хотинському повіту.

Загинув 8 липня 1941 року[52]. За спогадами місцевих жителів села Бабина, сталося це так: «В той період, коли руські вийшли, а румуни не зайшли, і сталось це страхіття, – говорить Євдокія Іванівна, жителька села Бабин, очевидиця подій. – Вийшовши вечором на двір, десь після 22 години, я почула скавчання багатьох собак і гамір, мене розібрав страх. Піднімаючи очі вгору, побачила не то дві тіні, не то зірки піднімаються на небо. Я швидко зайшла до хати і до ранку вже не змогла заснути, а рано від людей почула цю страшну новину» . Того злощасного вечора сталося криваве вбивство. По-звірячому поглумившись над матушкою і над батюшком, вбивці, які і до сьогодні офіційно не знайдені, позбавили життя ні в чому не винну пару. Саме таких понівечених, знайшли їх вранці на старому кладовищі Похоронили подружжя біля церкви»[53].

Дружина: Євфимія.

Дітей у подружжя не було.

 

Калуцький Василь Федорович (1929–1987) – син священика Федора Петровича Калуцького (1903-1980). Народився 16 липня 1929 року в селі Вашківці Хотинського повіту (нині – Сокирянського району Чернівецької області).

В. Калуцький

З 1948 до 1950 року був псаломщиком при Свято-Покровській церкві села Селище Сокирянського району Чернівецької області. У 1950 році єпископом Чернівецьким і Буковинським Андрієм (Є.О. Сухенко) висвячений у сан диякона, а потім – у пресвітера і призначений настоятелем Вознесенського храму в села Бабин Кельменецького району, тієї ж області. У 1961 році заочно закінчив Ленінградську Духовну Семінарію.

Деякий час був настоятелем Олександро-Невської церкви села Іванівці Кельменецького повіту. При ньому в Іванівцях і Бабині був здійснений ремонт церков[54]. З 1970 року був отець Василь був настоятелем церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Банилів Вижницького району та благочинним Вижницько-Путильського округу. У 1971 році був учасником Помісного Собору Російської Православної Церкви.

У 1972 році його призначили секретарем Чернівецького єпархіального управління. На цій посаді він перебував до 1983 року. У 1984 році затверджений духівником Чернівецького міського благочиння.

У 1974 році отець Василь призначений настоятелем Петропавлівського храму в м. Чернівці. Там він прослужив до кінця свого життя. Був працьовитим і чуйним пастирем, трудолюбивим проповідником слова Божого, точно і акуратно виконував покладені на нього обов’язки і слухняності. Він дбав про благоліпне життя храму, багато уваги приділяв церковного співу.

У 1978 році, коли виповнилося 40 років з дня заснування Петропавлівського храму (освячений митрополитом Буковинським Віссаріоном в 1938 році), члени церковної ради зустрічали єпископа Варлаама (О.Т. Ільющенко), і настоятель Василь Калуцький виголосив вітальне слово. За літургією Владика поклав на настоятеля патріаршу нагороду – хрест з прикрасами[55].

За ревне служіння Церкві Христовій, в 1979 році о. Василь був нагороджений орденом Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня. 25 квітня 1981 року Владика Варлааам поклав на о. Василя митру[56].

В.Ф. Калуцький помер 22 вересня 1987 року. Чин відспівування в Петро-павлівському храмі в Чернівцях звершив єпископ Чернівецький і Буковинський Антоній (В.І. Москаленко) у співслужінні кліриків Чернівецької єпархії. Похований протоієрей Калуцький на кладовищі в Чернівцях[57].

 

Лавровський Тимофій († 1862 р.) – дячок Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту[58].

Помер у 1862 році в селі Бабин. Похований на парафіяльному цвинтарі.

Дружина: Гладчук Тетяна Тимофіївна (1829 р.н.) – дочка священика Тимофія Дмитровича Гладчука (1804 р.н.) та Феодосії Єфремівни Мошулькевич (1811 р.н.). Після смерті чоловіка проживала у свого батька в м. Бричани.

Їхні діти: Феодосія (1853 р.н.), Павліна (1857 р.н.).

 

Лотоцький Григорій (1744 р.н.) – із посполитих селян, народився на території Подільської губернії.

29 червня 1791 року архієпископом Парфенієм висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинської райї[59]. Знав на пам’ять всю Біблію. Останні роки був повнотою сліпим, що не заважало йому служити і здійснювати треби.

Його діти: Анна (1785–1836), Михайло (1792 р.н.), Євстратій (1803 р.н.).

 

Лотоцький Євстратій Григорович (1803 р.н.) – син священика Свято-Вознесенської церкви села Бабин, Григорія Лотоцького (1744 р.н.)[60].

Отримав домашню освіту. 7 травня 1829 року визначений на місце паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[61].

Їхні діти: Наум (1843 р.н.), Арефа (1846–1902), Філіп (1850 р.н.), Єлеферій (1853 р.н.).

 

Лотоцький Михайло Григорович (1792 р.н.) – син священика Свято-Вознесенської церкви села Бабин, Григорія Лотоцького (1744 р.н.).

Отримав домашню освіту[62]. У 1820-х роках був призначений служити дячком при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського цинуту. У 1836 році був звільнений з духовного звання.

Дружина: Юліанія (1811 р.н.)[63].

Їхні діти: Варвара (1832 р.н.), Семен (1834 р.н.), Михайло (1835 р.н.)[64].

 

Лотоцький Наум Євстратійович (1843 р.н.) – народився 1 грудня 1843 року в сім’ї паламаря Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту, Євстратія Григоровича Лотоцького (1803 р.н.).

Отримав домашню освіту. 15 листопада 1864 року, згідно проханню, визначений єпархіальним начальством на місце паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[65]. 27 квітня і 20 серпня 1898 року затверджений на посаду штатного псаломщика при тій же церкві[66].

6 травня 1911 року «за старанну службу» нагороджений грамотою Святішого Синоду[67].

Дружина: Комерзан Катерина Ісаївна (1865 р.н.) – дочка священика Архангело-Михайлівської церкви села Віішори 4-го округу Хотинського повіту, Ісаї Івановича Комерзана (1819 р.н.) та Єлизавети Григорівни (1830 р.н.)[68].

Їхні діти: Марія (1883 р.н.), Анна (1886 р.н.).

 

Марченко Іван Георгійович (1804 р.н.) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Костичани Хотинської райї[69].

Отримав домашню освіту. 6 жовтня 1825 року визначений дячком до Свято-Миколаївської церкви села Костичани Хотинського повіту. 5 червня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар. 6 лютого 1864 року, за власним проханням переміщений на місце дячка при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[70]. У 1865 році звільнений з посади.

Дружина: Олена (1805 р.н.).

Їхні діти: Сильвестр (1824 р.н.), Параскева (1826 р.н.)[71].

 

Мущинський Юстин Харитонович (1848 р.н.) – син паламаря. Народився 1 червня 1848 року.

В семінарії не навчався – вибув з 3-го класу Кишинівського духовного училища. 20 травня 1864 року визначений єпархіальним начальством виконуючим посаду паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту – тимчасово, на два роки, після чого повинен був з’явитися на іспити в Кишинів[72]. 15 грудня 1899 року затверджений на посаді псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Циплєшть 1-го округу Белецького повіту[73].

Дружина: Марія Дмитрівна (01.04.1844 р.н.)

Їхні діти: Георгій (01.01.1869 р.н.), Олександр (05.11.1870 р.н.), Олена (25.10.1876 р.н.).

 

М. Оржеховський

Оржеховський Михайло Лукич (1895–1987) – народився 8 листопада 1895 року в с. Требісоуци Хотинського повіту, в сім’ї вихідця з Ново-Ушицького повіту Кам’янець-Подільської губернії, відставного солдата Луки Костянтиновича Оржеховського та Марії Ісидорівни. В 1913 році закінчив церковно-приходську школу в рідному селі, а в 1919 році – школу псаломщиків-регентів в місті Кишиневі. В тому ж 1919 році визначений псаломщиком до Свято-Димитріївської церкви с. Гвіздівці Хотинського повіту.

Після звільнення села в 1944 році від фашистських окупантів, був заарештований, а потім засуджений до 10 років виправно-трудових таборів (ВТТ)[74].

Після звільнення в 1953 році, за переказами гвіздовецьких старожилів, повернувся і недовго служив дяком при Свято-Миколаївській церкві с. Коболчин Сокирянського району. У 1954 році, єпископом Чернівецьким і Буковинським Євменієм (Є.М. Хорольський), М. Оржеховський висвячений на диякона до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин, а потім, в тому ж році – у пресвітера, і призначений настоятелем церков сіл Ожеве і Василівка Сокирянського району. Там він прослужив до 1960 року, коли за вказівкою обласного начальства обидві церкви були закриті. Далі переміщений до Свято-Вознесенського храму села Бабин Кельменецького району. З 1970 року до виходу за штат в 1983 році, він був настоятелем церкви Святої Параскеви села Старі Бросківці та Петро-Павлівського храму села Старий Зруб Сторожинецького району Чернівецької області.

За ревне служіння Церкві Христовій в 1980 році Святішим Патріархом Пименом (С.М. Ізвєков) нагороджений хрестом з прикрасами. Був удостоєний сану протоієрея.

Помер 19 червня 1987 року. Похований протоієрей Михайло Оржеховський на кладовищі в селі Старі Бросківці[75].

 

Перетятков Андрій Євграфович (1888–1926) – син паламаря-псаломщика Євграфа Гавриловича Перетяткова (1850 р.н.) та Февронії Олександрівни Драганіч (1864 р.н.). Народився 1 грудня 1888 року в селі Требісоуци Хотинського повіту.

Закінчив церковнопарафіяльну школу села Гінкоуци. 10 травня 1907 року визначений виконуючим посаду псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Вовчинець 3-го округу Хотинського повіту. 19 листопада 1908 року за власним проханням переміщений на місце псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Гінкоуци 5-го округу Хотинського повіту[76]. З 1914 року служив псаломщиком при церкві села Бабин 3-го округу Хотинського повіту[77].

Помер 10 вересня 1926 року[78].

 

Процюк Іван Тимофійович – родом з села Данківці Хотинського району Чернівецької області. До таїнства священства працював у рідному селі трактористом.

Після висвячення на священика він три роки працював у селі Бузовиця Кельменецького району. Далі був переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Бабин того ж району, де прослужив більше 25 років.

У 2010 році після обраний і затверджений на посаді окружного благочинного Кельменецького району[79]. Митрофорний протоієрей.

 

Самсонов Микола Семенович (1846 р.н.) – син священика.

Вчився в Кишинівському приходському училищі. 22 січня 1864 року згідно проханню, визначений єпархіальним начальством на місце другого паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[80]. У 1865 році переміщений до церкви села Новий Мендик Сорокського повіту.

 

Светенко Іван Георгійович (1844 р.н.) – народився 24 березня 1844 року в сім’ї священика Свято-Миколаївської церкви села Толбуряни Хотинського повіту, Георгія Івановича Светенко (1807 р.н.) та Олени Пантелеймонівни (1815 р.н.)[81].

В семінарії не навчався. 15 грудня 1861 року за розпорядженням єпархіального начальства призначений на посаду паламаря при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту. 28 грудня 1867 року переведений до Свято-Успенської церкви села Мамалига того ж повіту. У 1868 році, за власним проханням, переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Толбуряни Хотинського повіту. У 1875 році за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Павла (П.В. Лєбєдєв), визначений на місце паламаря при Свято-Покровській церкві села Рестео-Атаки 3-го округу Хотинського повіту. 16 серпня 1889 року єпископом Акерманським Аркадієм (О.Є. Філонов) посвячений у стихар. 31 серпня 1892 року, згідно проханню, затверджений штатним псаломщиком. 2 вересня 1895 року «для користі служби» переміщений на місце псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця 3-го округу Хотинського повіту. 20 грудня 1903 року повернутий назад до Свято-Покровської церкви села Рестео-Атаки 3-го округу Хотинського повіту[82]. Там він служив і за даними на 1911 рік[83].

Дружина: Віра Іванівна (1854 р.н.).

Їхні діти: Павло (1883 р.н.), Ольга (1890–07.07.1891), Анна (03.08.1892 р.н.).

Скалецький Федір (1902 р.н.) – із родини духовного звання.

З 1925 року служив священиком при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[84]. У квітні 1929 року переміщений на іншу парафію.

 

Сугак Іоанн Григорович (1830–1892) – син дяка села Комарів Хотинського повіту, Григорія Гнатовича Сугака (1803 р.н.) та Анни (1812 р.н.).

В семінарії не навчався. 10 червня 1850 року визначений дяком до Свято-Димитріївської церкви села Бернове Хотинського повіту. 28 липня 1858 року висвячений на диякона до церкви села Райлянка Акерманського повіту. Того ж року переведений в м. Новоселиця Хотинського повіту, а 25 березня 1859 року – в містечко Єдинці. 29 серпня 1859 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Полешти Сорокського повіту. 26 грудня 1862 року переведений в село Ленківці. У 1863 році переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Требісоуци Хотинського повіту, а звідти – до Свято-Покровської церкви м. Бричани. 4 жовтня 1865 року визначений на місце священика при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського[85]. У 1867 році переміщений до церкви Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту. 14 вересня 1879 року, зведений в паламарі священик села Ожеве Іоанн Сугак, призначений на місце псаломщика при церкві села Шебутинці 3-го округу Хотинського повіту. 10 грудня 1879 року «зведений в паламарі священик, виконуючий обов’язки псаломщика» Іоанн Сугак визначений священиком в село Вережани Сорокського повіту. У 1884 році, «за провинності» був на два тижні відправлений в Каларашовський чоловічий монастир. 30 вересня 1885 року визначений священиком до Архангело-Михайлівської церкви с. Фітєшти 4-го округу Хотинського повіту[86].

Помер 11 лютого 1892 року.

Дружина: Надія Іванівна (1833 р.н.).

Їхні діти: Гликерія (1856 р.н.), Володимир (1858 р.н.). Василь (1861 р.н.), Яків (1863 р.н.), Олександр (1871 р.н.).

 

Толошняк Григорій (1898 р.н.) – із селян. Закінчив сільську школу. З серпня 1826 року служив псаломщиком при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[87].

 

Ферінц Василь Тимофійович (1848-1900) – син священика Тимофія Павловича Ферінца (1821–1891).

У 1873 році закінчив Кишинівську духовну семінарію. У жовтні 1873 року, будучи священиком села Зарожани Хотинського повіту, переміщений до Вознесенського храму в село Бабин 3-го округу Хотинського повіту. Далі, з жовтня 1877 року – священик при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин 5-го округу Хотинського повіту. 3 лютого 1878 року залишений при Свято-Успенській церкві села Мікауци Кишинівського повіту. 29 вересня 1878 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Вашківці 3-го округу Хотинського повіту. Далі, він переміщений до Свято-Миколаївської церкви с. Ґріноуци 2-го округу Сорокського повіту[88].

Помер 17 квітня 1900 року, в с. Ґріноуци.

Дружина: Олена Олександрівна. У 1903 році їй було оголошено задоволення єпархіального начальства: «за пожертву в церкву села Гріноуци Сорокського повіту, священицького облачення вартістю 65 рублів».

Їхні діти: Олена, Олександр (1882 р.н.), Костянтин, Микола і Євгенія.

 

Щербинський Флор Антонович (1843 р.н.) – із родини духовного звання.

В служінні з 1871 року. Священик Свято-Вознесенської церкви села Бабин 3-го округу Хотинського повіту. 3 грудня 1884 року за власним проханням і розпорядженням архієпископа Кишинівського і Хотинського Сергія (М.Я. Ляпидевський) переведений до Свято-Троїцької церкви села Христич 1-го округу Сорокського повіту[89]. Звідти його перевели до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Тершицей 3-го округу Оргеївського повіту. 11 травня 1898 року переміщений до Петро-Павлівської церкви села Шолданешти 3-го округу того ж повіту[90]. Там він служив і за даними на 1907 рік[91].

 

________________________________________________

 

[1] Тимощук Б.О. Слов’янські гради Північної Буковини. – Ужгород: «Карпати», 1975. – С. 106.

[2] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[3] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 330.

[4] Boga L.T. Documente basarabene. Vol. VI: Hrisoave și cârti domnești. (1601-1632). – Chișinău: Tip. Eparhiala «Cartea româneasca», 1929. – P. 3.

[5] Dicţionarul statistic al Basarabiei. Întocmit pe baza recensământului populaţiei din anul 1902, corectat prin date actuale, statistici ale primăriilor şi a tabelelor birourilor de populaţie centralizate în 1922-1923. Ediţie oficială / Ministerul Industriei şi al Comerţului, Direcţiunea generală a statisticii . – Chișinău: Tipografia societăţii anonime «Glasul Poporului», 1923. – P. 326.

[6] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 273; Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 115.

[7] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 433.

[8] Молдова ын епока феудализмулуй – Волумул 7, партя 2: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772–1773 ши 1774 / алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П.Г. Дмитриев; суб редакция луй П.В. Советов кандидат ын штиинце историче. – Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 134-135.

[9] Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812-13 гг. // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том III. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 259.

[10] Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. – Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том III. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 10-11.

[11] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Бабина Вознесенской церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 171зв – 172.

[12] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 273.

[13] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 115.

[14] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[15] Жолондковский М. Обновление храма в с. Бабин, Хотинского уезда // КЕВ, 1893. – № 3. – С. 80.

[16] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[17] Жолондковский М. Обновление храма в с. Бабин, Хотинского уезда // КЕВ, 1893. – № 3. – С. 80.

[18] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1903. – № 1-2. – С. 3.

[19] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1903. – № 1-2. – С. 3.

[20] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви с. Бабина 3-го округа Хотинского уезда за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 18.

[21] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Бабине, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 23.

[22] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Бабине, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 23зв.

[23] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[24] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 370 -371.

[25] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 385.

[26] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Бабина Вознесенской церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 171зв – 172.

[27] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Бабина, принадлежащего помещику генералу Николаю Вуичу о состоящих при двуприходной Вознесенской церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 248зв-249.

[28] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 274зв.

[29] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда местечка Бричан, за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 83зв.

[30] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С.406 – 407.

[31] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1891. – № 21. – С. 324.

[32] Справочная книга Кишиневской епархии на 1911 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. Кишинев: Епархиальная типография, 1911. – С. 17.

[33] Episcopia Hotinului. Date istorice și statistice: 1923–1925. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1925. – P. 130.

[34] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 93.

[35] Ведомость о Свято-Николаевской церкви 2-го округа Хотинского уезда села Костычан, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 73зв – 74зв.

[36] Ведомость о Свято-Николаевской 2-го округа Хотинского уезда селения Костичан, состоящей на земле помещика Егора Лисовского, не проживающего в сем приходе, за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 183. – Арк. 129зв – 130; Ведомость о Свято-Николаевской 2-го округа Хотинского уезда селения Костичан, за 1882 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 31. – Арк. 128зв – 129.

[37] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Грущовец Свято-Николаевской церкви о священно-и церковнослужителях и их мужеска и женска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 169зв-170.

[38] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 274зв – 275.

[39] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДА Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать пятого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Грущовец, принадлежащего помещику Георгию Крыжановскому и заграничному монастырю Бурдуженам, что в Молдавии, о состоящих при двух приходной Николаевской церкви о священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 245зв – 246.ЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 274зв.

[40]

[41] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 274зв.

[42] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 116зв.

[43] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1898. – № 3. – С. 45.

[44] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 73.

[45] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви с. Бабина 3-го округа Хотинского уезда за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 18зв – 19.

[46] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 110.

[47] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви с. Бабина 3-го округа Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 18зв.

[48] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 1-го округа Хотинского уезда селения Зарожан, за 1905 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1905 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 206. – Арк. 70зв – 71.

[49] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 110; Episcopia Hotinului. Date istorice și statistice: 1923–1925. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1925. – P. 126.

[50] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 92.

[51] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[52] Clerici decedați // Episcopia Hotinului: Foaie eparhială oficială. – Bălţi-Chișinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească», 1941. – № 2. – P. 40.

[53] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[54] Из жизни епархий // Журнал Московской Патриархии, Москва: Издательство Московской Патриархии, 1971. – № 2. – С. 31.

[55] Из жизни епархий// Журнал Московской Патриархии, Москва: Издательство Московской Патриархии, 1979. – № 10.

[56] Из жизни епархий// Журнал Московской Патриархии, Москва: Издательство Московской Патриархии, 1982. – № 5. – С. 26.

[57] Вечная память почившим // Журнал Московской Патриархии, Москва: Издательство Московской Патриархии, 1988. – №7. – С. 42.

[58] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 117зв.

[59] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Бабина Вознесенской церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 171зв – 172.

[60] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Бабина Вознесенской церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 171зв – 172.

[61] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 274зв – 275.

[62] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Бабина Вознесенской церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 171зв – 172.

[63] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Бабина, принадлежащего помещику генералу Николаю Вуичу о состоящих при двуприходной Вознесенской церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 248зв-249.

[64] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 275зв – 276.

[65] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 117зв.

[66] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви с. Бабина 3-го округа Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 19зв; Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1898. – № 11. – С. 195.

[67] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Бабине, за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217.

[68] Ведомость о Свято-Вознесенской церкви с. Бабина 3-го округа Хотинского уезда за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 19зв.

[69] Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов Хотинского уезда за 1811 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 13. – Арк. 107зв.

[70] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 117зв.

[71] Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 163зв – 164.

[72] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 117зв.

[73] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви с. Цыплешт 1-го округа Белецкого уезда за 1900 год.

[74] М. Оржеховський був засуджений за участь у організованому румунськими окупантами у 1941 році суді над гвіздовецькими комуністами, по результатам якого 3-х комуністів розстріляли (примітка адміністрації сайту «Сокирянщина»).

[75] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 564.

[76] Ведомость о Св.-Архангело-Михайловской церкви села Гинькоуц 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, за 1908 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1908 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 210. – Арк. 25зв.

[77] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 110.

[78] Mișcarea în cler // EH, 1926. – № 15-16. – P. 173; Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть за 1923-1929 рр. по с. Бабин Кельменецького району. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 104. – Арк. 145зв – 146.

[79] Бабин: Духовність. – http://bukportret.info/index.php/kelmenetskij-rajon/babin/dukhovnist

[80] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 117зв.

[81] Ведомость о Свято-Николаевской церкви 2-го округа Хотинского уезда с. Толбурян, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 116зв.

[82] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Новоселицы, за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 37зв.

[83] Справочная книга Кишиневской епархии на 1911 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. Кишинев: Епархиальная типография, 1911. – С. 220.

[84] Episcopia Hotinului. Date istorice și statistice: 1923–1925. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1925. – P. 125.

[85] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 116зв.

[86] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 669 – 670.

[87] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 88.

[88] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 684.

[89] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1885. – № 1. – С. 3.

[90] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1898. – № 11. – С. 196.

[91] Справочная книга Кишиневской епархии на 1907 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. – Кишинев: Епархиальная типография, 1907. – С. 107.

 

За публікацією сайту «Сокирянщина»

Мітки: , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар