admin on 10th Февраль 2010

У Гвіздівцях здавна було розвинуте виноградарство.  Щоправда, у 60-80 роки воно все більше занепадало, що було в значній мірі повязано зі змінами клімату: багато сортів, які з давніх давен вирощувалися в цій місцевості, перестали визрівати. Люди залишили найбільш стійки сорти, які використовували в основному для виноробства. На цей час, в звязку з появою більш стійких нових сортів, селяни намагаються відродити виноградарство.

Але, на винограді (особливо європейських сортів) розвивається величезна кількість хвороб і шкідливих комах. І не дивлячись, що на дворі зима, профілактикою і лікуванням декотрих з них потрібно займатися вже сьогодні. У цій статті наводяться лише найпоширеніші захворювання винограду і деякі методі їх профілактики і лікування. Назви картинок зявляються при наведенні на них курсора миши.

Мілдью. Складномучніста роса. Широко розповсюджена й досить небезпечна, хвороба. Вражає всі наземні частини: листя, молоді пагони винограду, бутони, квітки і ягоди. Спочатку на молодих листах з’являються невеликі маслянисті плями, які, розростаючись, досягають у діаметрі 2-3 см. Коли нічні температури піднімаються вище +13°С, на нижній стороні листів утвориться ясно-сірий павутинястий наліт. Плями потім буріють, листя висихають і відпадають. Заражені бутони, квітки й зав’язі покриваються білим нальотом, засихають і обсипаються. На уражених ягодах (розміром до горошини) у основі з’являються грязносірі плями, потім вони стають темно-шоколадного кольору. Ягоди винограду зморщуються й обсипаються. Великі й спілі ягоди не вражаються.

Зимує збудник на рослинних залишках. З моменту зараження й до появи симптомів хвороби проходить деякий період, що називається інкубаційним. Він триває від 6-7 до 12-14 днів. Найнебезпечніший період — травень-червень, до середини липня. Сприяє розвитку хвороби висока вологість (тривалі опади) ґрунту й повітря в сполученні з високими температурами у травні-червні.

Щоб уберегти виноградник від захворювання, треба створити умови, які б не сприяли розвитку хвороби. Мільдью посилено розвивається в умовах підвищеної вологості на винограднихнасадженнях у знижених місцях, де довше затримуються туман і роса, а також на кущах з не-підв’язаними пагонами. Через те для боротьби з мільдью треба своєчасно і правильно здійснювати всі агротехнічні заходи, які сприяють кращому провітрюванню кущів та усуненню зайвої вологи. Особливо важливе значення має своєчасне підв’язування пагонів, обламування, пасинкування, чеканка й видалення зайвих пагонів, систематична боротьба з бур’янами. У зв’язку з тим, що захворювання передається рік у рік зимовими спорами мільдью, які є в листях, треба восени спалювати або глибоко заорювати опале листя.

Надійний засіб боротьби з мільдью — обприскування кущів винограду протигрибними отрутами. Для цього на виноградниках звичайно застосовують 1-процентну бордоську рідину. В шкілці перше обприскування провадять 0,5-процентною бордоською рідиною, а для наступних обробок застосовують 0,75-процентну концентрацію. При сильному розвитку мільдью концентрацію бордоської рідини підвищують до 2 процентів.

Бордоська рідина — це суміш розчину мідного купоросу і вапняного молока. Отрутою, яка знищує збудника мільдью, є мідний купорос. Але навіть слабкий його розчин обпікає листя винограду. Крім цього, завдяки легкій розчинності мідний купорос швидко змивається з рослин дощами. Зважаючи на це, його розчин змішують з вапняним молоком. В результаті кисла реакціямідного купоросу нейтралізується, рідина прилипає до листя і її осад довго на ньому вдержується.

Дуже важливо правильно приготувати бордоську рідину. Велике значення має якість матеріалів, з яких роблять суміш.

Мідний купорос має бути чистий, синього кольору, вапно краще брати негашене. Якщо вапно заготовляють на весь сезон, його одразу ж гасять і зберігають у сметаноподібному стані під шаром води, прикривши зверху дошками і засипавши землею. Вапно, яке довго лежить на вільному повітрі, не забезпечує доброго прилипання бордоської рідини до листя.

Мідного купоросу насипають у мішок або плетену корзину і підвішують у бочки з водою. Для приготування 200 літрів 1-процентної бордоської рідини беруть 2 кілограми мідного купоросу і розчиняють його в 100 літрах води. У другій бочці розводять вапняне молоко. На 100 літрів води беруть 1,5 кілограма негашеного вапна (гашеного вапна беруть більше). Щоб насос і розпилювачі не засмічувались крупними частинками осаду, вапняне молоко краще злити з осаду в інший посуд. Потім розчин мідного купоросу, повільно помішуючи, вливають в однаковий об’єм вапняного молока. В цьому разі посуд, в якому готують бордоську рідину, має бути вдвоє більший від бочки, де розводять купорос.

Можна також 2 кілограми мідного купоросу розчиняти у 180 літрах води, а вапно — у 20 літрах води і обидва розчини зливати одночасно в третю посудину або розчин купоросу вливати у вапняне молоко (а не навпаки). У всіх випадках з’єднання розчинів супроводжується розмішуванням.

Правильно приготовлена бордоська рідина повинна мати синьоголубий колір, бути слабо лужною. Опущений в неї фенолфталеїновий папірець повинен рожевіти, червоний лакмусовий папірець синіти, а занурені залізні предмети (цвяхи та ін.) не повинні покриватись нальотом міді.

Бордоську рідину слід використати в «день її приготування, бо пізніше вона втрачає свої властивості. Щоб запобігти псуванню бордоської рідини, що залишається на другий день, слід додавати «а кожні 100 літрів рідини по 50—100 грамів цукру чи меляси або рибного клею. Ці речовини сприяють також кращому прилипанню отрути до рослин.

Переливаючи бордоську рідину в апарати для обприскування, її проціджують крізь тонке сито. Залежно від кількості листя на обприскування одного гектара виноградника потрібно від 400 до 1200 літрів рідини. Протягом сезону на гектар витрачається 45—50 кілограмів, а в дощове літо 65—70 кілограмів мідного купоросу. З цього розрахунку і слід виходити при плануванні завозу отрутохімікатів.

Розчини рідини наносять дрібним розпилом у вигляді туману, покриваючи рівномірною її плівкою весь кущ. Оскільки спори грибка, як правило», проникають у листки з нижнього боку, дуже важливо, щоб рідина покривала саме цю частину листкової поверхні. Не слід обприскувати кущі, поки з них не зійде роса, бо її краплі розчиняють рідину і роблять її менш отруйною.

Своєчасне проведення обприскування розв’язує успіх справи. Обробка запобігає зараженню, але не виліковує вже заражені тканини. Разом з тим обприскування задовго до появи мільдью є даремною справою, бо на час зараження обприснуті листки розростаються й утворюється нове листя.

Зараження зимовими спорами ніколи не буває великим, отже, утворення перших поодиноких плям і є фактично першим зараженням, після якого слід негайно приступити до обприскування. За появою цих плям треба пильно стежити. Однак при недостатній оснащеності апаратурою для швидкого проведення обприскування (за 3—4 дні) рисковано чекати появи плям.

У Закарпатті, де, як вже зазначалось, рано створюються сприятливі умови для розвитку хвороби, до цвітіння провадять 2 обробки: першу, коли пагони досягнуть 25—30 сантиметрів, і другу — перед цвітінням; в інших районах, де мільдью має економічне значення, перше обприскування провадять перед цвітінням винограду. Якщо мільдьюозні плями розвинулись раніше, кущі обробляють бордоською рідиною й не чекають цього строку. Якщо обробку не буде закінчено до цвітіння, її можна продовжити під час цвітіння, але в цьому разі треба вживати нейтральну бордоську рідину без лишка вапна, бо лужна рідина може викликати опіки на приймочках, знизити життєздатність пилкових зерен і цим пошкодити заплідненню. Після цвітіння винограду обприскування повторюють. Далі, якщо погода стоїть волога і мільдью дуже розвивається, треба обприскувати виноградники кожний раз після утворення нових необприснутих 3—4 листочків, тобто майже щотижня. У суху погоду, коли мільдью розвивається не дуже сильно, обприскування можна робити після появи нових 6—7 листочків.

Дуже важливо, щоб листя, пагони та ягоди були вкриті отрутою весь час — від початку розвитку мільдью до достигання ягід на плодоносних виноградниках, а на молодих виноградниках та на виноградних шкілках — до припинення вегетації. Останнє обприскування треба провести особливо старанно, щоб забезпечити добрий захист листя проти зараження, яке восени буває найсильнішим.

У районах невеликого ураження мільдью обприскування досить провести лише після появимільдьюозних плям.

Якщо в господарстві є можливість провадити спеціальні спостереження за метеорологічними умовами та розвитком гриба-збудника мільдью, перше обприскування проводять зразу після появи перших плям, а друге та наступні обробітки провадять за інкубаційними періодами розвитку хвороби.

Якщо випадає дощ, роса або був туман вночі при мінімальній температурі не нижче 13 градусів у кінці інкубаційного періоду, на мільдьюозних плямах виступає наліт гриба, що свідчить про початок нового інкубаційного періоду. Тривалість його, як вже зазначалось, в основному залежить від температури і дорівнює приблизно сумі в 61 градус ефективних температур (понад 8 градусів).

Наприклад, при середньодобовій температурі 14 градусів появу плям можна чекати через 61 : (14 — 8) = 10 днів; при середній температурі 23 градуси через 61 : (23 — 8) = 4 дні.

При частих проявах хвороби і коротких інкубаційних періодах лікування провадять через один період. При сприятливих умовах для розвитку мільдью (середня температура 22—26 градусів та наявність частих рос та дощів) два інкубаційних періоди проходять за 7—8 днів. В посушливу погоду, коли інкубаційні періоди розтягуються і наростає багато лози, виноград обприскують під час кожного з них, щоб до дощу зелені органи були вкриті отрутою.

Виноград обприскують з тракторних, кінних і ручних обприскувачів. Одночасно обприскують два півряди.

Оідіум (борошниста роса). Вражає всі наземні органи: листя винограду, пагони, ягоди, які вкриваються білим «борошняним» нальотом.

Наліт на листах винограду, на відміну від мілдью, з’являється на верхньому боці. Пізніше на ньому утворяться темні крапки. На уражених пагонах з’являються неправильної форми плями з побурілої тканини. Уражені квітки й зав’язі буріють і обпадають. При більш пізній поразці ягоди винограду розтріскуються, оголюючи насіння. На таких ягодах у першу чергу розвивається сіра гнилизна. Сильно уражені кущі в жаркі годинники видають характерний «оселедцевий» запах. Розвитку хвороби сприяє жарка й суха погода в липні-серпні та різкі і часті коливання посушливих і вологих періодів.

Заходи боротьби. З кущів, які хворіли на оїдіум, не можна брати лозу для садіння. Лозу з таких кущів після обрізування слід знищити.

Уражені оїдіумом виноградники слід в безлистяному стані восени або навесні обприскувати ІСО 5-градусної концентрації чи 8-процентною емульсією карболінеуму. Карболінеум можна застосувати лише навесні. Осіння обробка цією речовиною може погіршити, морозостійкість кущів.

Під час вегетації кущі обпилюють або обприскують сірчаними препаратами. Обпилювання роблять меленою сіркою або сірчаним цвітом у суміші звапном-пушонкою. На 2 вагові частини сірки беруть 1 — 2 частини вапна. Щоб сірка краще держалась на рослинах, обпилювати найкраще рано-вранці або увечері під час роси.

При перших обпилюваннях витрачають 15 кілограмів сірки, при наступних залежно від розміру та облиствленості кущів 20 і більше кілограмів на гектар.

У зв’язку з тим, що в Україні європейські сорти треба щороку обприскувати проти мільдью, на виноградниках, уражених оїдіумом,доцільнопровадитикомбіновані обробки проти обох хвороб, додаючи до бордоської рідини 1 — 1,5 процента колоїдної сірки.

На виноградниках, які торік хворіли на оїдіум, першу обробку сіркою (обпилювання або обприскування) роблять після з’явлення третього листка, друге — перед цвітінням, третє — після цвітіння і наступні — при наявності оїдіуму — через 10 — 20 днів після попереднього.

Особливо старанно слід обробляти хворі кущі, цим самим запобігають розповсюдженню хвороби.

При раптовому спалаху хвороби слід провести обприскування 0,125-процентним марганцевокислим калієм. На 100 літрів води беруть 125 грамів перманганату і 600 грамів негашеного вапна. Таку ж кількість перманганату калію можна додати до бордоської рідини без додатку вапна. Такий обробіток вбиває спори збудника хвороби, але не затримує розвитку спор, на які не попала отрута. Тому вслід за таким обприскуванням виноград обов’язково обпилюють сіркою.

У випадку сильного розвитку хвороби для кращого провітрювання рекомендується проріджувати листя, що до деякої міри затримує розвиток хвороби.

Антракноз. Хвороба вражає всі наземні частини рослини, на листах з’являються плями з темно-бурою облямівкою. Уражена тканина випадає, утворяться наскрізні отвори. На уражених суцвіттях і ягодах також з’являються сірі з темно-фіолетовою облямівкою плями. Уражені пагони деформуються через глибокі виразки й рани, що утворяться при злитті плям, що розростаються. Вони стають ламкими. Сильно уражені кущі відстають у рості, а через кілька років гинуть.

Сіра гнилизна. У період дозрівання уражені ягоди винограду здобувають буре фарбування й покриваються сірим нальотом, на якому через якийсь час з’являються чорні (темні) крапки. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби відзначається в роки із прохолодною й вологою погодою в серпні-вересні. Дуже шкідливе захворювання — в окремі роки може бути уражене до 30-40% грон, а іноді можна втратити майже весь врожай (1976, 1984, 1996 і 1997 р.).

Заходи, що сприяють доброму провітрюванню грон,— це своєчасне обламування, підв’язування та ін. Дляцього слід також на загущених посадках на початку достигання обірвати листя навколо грон. На ділянках, де почалось гниття ягід, треба швидко зібрати врожай.

Плямистий некроз. Вражає підщепну лозу, саджанці, рукави й штамби кущів. На них з’являються темно-коричневі (майже чорні) плями відмерлої тканини на лубі, які можна виявити, знявши кору. Хвороба може розвиватися й під час зимівлі, і особливо небезпечно на накривній культурі винограду.

Основним заходом, що сприяє вирощуванню здорового садивного матеріалу, є зберігання однорічної лози від захворювання зимою. Ні в якому разі не можна вкривати садивний матеріал землею у траншеях. У підвалах або траншеях, де забезпечено добре провітрювання, лозу слід зберігати без перешаровування землею або піском, а у саджанців землею або піском присипати тільки корені, залишаючи штамбики вільними.

В Українському науково-дослідному інституті виноградарства та виноробства імені Таїрова провадяться дослідження з метою вивчення впливу мідного купоросу й інших препаратів проти плямистого некрозу виноградної лози.

Бактеріальний рак. Вражаються наземні частини кущів винограду а, особливо коренева шийка. Спочатку під корою утвориться несильне здуття, потім воно розростається, розриває кору й виступає на поверхню. Пухлина (10-30 см у діаметрі) стає жовтої, бурою й навіть чорною. Восени й узимку пухлина розтріскується. Особливо сильно хвороба розвивається після суворих зим.

Хворі рослини, виявлені в шкілці, видаляють і спалюють. Саджанці перед садінням треба занурити в 5-процентний розчин мідного купоросу. У разі виникнення рака на виноградниках тканину пухлин обов’язково вирізають і спалюють. Для цього навколо кущів роблять ямки завглибшки 15—20 сантиметрів. Місця зрізаних пухлин змазують 5-нроцентним нафтенатом міді або нерозбавленим карболінеумом. Слід вживати заходів, які запобігають ураженню кущів.

Інфекційне виродження винограду (коротковузля). Вірусна хвороба. Характерні симптоми: слабкий ріст пагонів, короткі й зигзагообразно скривлені міжвузля, рясний ріст пасинків, листя залишаються дрібними, сильно розсіченими, що нагадують віяло, або навпаки — незвичайно округлі, бутони розтріскуються, обпадають квітки, залишається багато напівпорожніх грон з більшою кількістю дрібних ягід винограду («горошення»).

Для поліпшення стану хлорозуючих кущів підсилюють ріст коренів шляхом внесення органічних та мінеральних добрив і зрошування. На вапнистих ґрунтах, де хлороз є наслідком нестачі в рослинах розчинного заліза, вносять залізний купорос. Восени його вносять по 800 грамів під кожний кущ на глибину залягання коренів. Улітку змазують рукави і голову куща 1—2-процентним розчином залізного купоросу і підливають під кущ по З—4 літри цього розчину.

Лікування слід починати зразу ж після проявлення хлорозу й повторювати через кожні 4—5 днів до стійкого позеленіння листя. Обприскування кущів 0,5-процентним розчином залізного купоросу також сприяє позеленінню листя, але може спричинити опіки.

Позакореневе підживлення кущів мінеральними добривами в суміші з мікроелементами бору та марганцю також може дати позитивні наслідки. Іноді проти хлорозу добре діє сірчанокислий цинк, коли його вносити восени по 3—5 грамів під кущ на глибину 20—25 см. Лозу хлорозних кущів не слід використовувати для розмноження.

Інфекційний некроз. Вірусне захворювання. Проявляється навесні у вигляді пожовтілих молодих листів і пагонів. Хворі кущі сильно відрізняються від здорових. На них, крім фарбування листів, спостерігаються фасціації (плоскі, стрічкообразні пагони). Інфекція передається при щепленнях і нематодами.

Вірусна мозаїка. Симптоми: посвітління тканин на окремих частинах листів, нерідко центр цих плям некротизуєтся. Листя отримують характерне мозаїчне фарбування.

У зв’язку з небезпекою вірусних захворювань хворі кущі слід видалити з виноградинка і ґрунт під викорчуваними кущами протруїти сірковуглецем або кубовими залишками дихлоретану.

Лозу з кущів, на яких виявлено ознаки інфекційного виродження, не можна використовувати для розмноження.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

6 комментариев к “Хвороби винограду”

  1. Темa интерeсная и пoзнаватeльная. Пoпал я cуда с Gоoglе, иcкaл рeфeрат, а попал к вам

  2. очень хороший блог из всех подобных которых я встречал в поиске!

  3. Допоможіть будь ласка!!!
    Після цвітіння опадає цвіт повністю і немає плодів.
    Що робити?

  4. Ярославе, скоріш за все Ваш виноград хворіє на мілдью. Лікування частково описано в статті та можете знайти і в іншій літературі

  5. Ярослав Шаленко
    29th Август 2012 в 18:08

    Тільки почав займатися виноградом, молоде листя почало скручуватися а на деяких старих появилися «дірки» з коричневим ободком. Будь-ласка підскажіть що це за захворювання як з ним боротися, і де можна знайти детальну інформацію по підготовки винограду до зими.

  6. Ярослав Шаленко: по хворобах можна дещо помилитися по таких описах. Ви подивиться на сайтах ілюстрації: http://yandex.ua/yandsearch?te.....038;lr=143
    По підготовці до зими непогані рекомендації є тут: http://www.moy-dom.info/garden/garden-9_f.htm http://nashausadba.com.ua/comp.....49-53.html
    А взагалі-те непогано мати під руками хороший посібник. Можемо порекомендувати Н. Курдюмов «Умный виноградник для себя» і Курдюмов «Умный виноградник для всех». У нього мабуть найбільш чітко і доступно викладено. Напевне, що перша книга навіть краще.