OLYMPUS DIGITAL CAMERAУ нашому районі вирощували… кок-01 rus1сагиз. Про це довідались читачі Сокирянської райгазети „Оновлене життя” № 44 (51) за 17 червня 1945 року.

А що ж воно за культура, яку в ті далекі часи сіяли на 3-4 гектарах у Білоусівці та Сербичанах? Нині Інтернет підкаже кожному: це схожа на кульбабу багаторічна трав’яниста рослина, корінь якої містить речовину, з якої виготовляли каучук, що був надто потрібен для військової промисловості. Згідно постанови Раднаркому держава тоді платила за кожен центнер кореня кок-сагизу по 300 — 350 карбованців, а за висушену сировину – по 1000 крб. (З винайденням синтетичного каучуку потреба у культивуванні такої рослини відпала).

dengi_24_108-1

Збирання кок-сагизу. Фото 1945-46 років

…Зшиток районної газети за 1945 рік – один із найцінніших з усіх, що багато літ зберігаються в редакції. Скільки цікавого можна знайти у цій пожовтілій від років „книзі” районного часопису! Скажімо, про те, що на кінець першого півріччя в усіх населених пунктах району були створені земельні громади. Так, у селі Пів-Мендиківці (теперішня Новоолексіївка) земгромади №1 і №2 організували суспільні водопої для худоби і відвели пасовища. Що в селі Сокиряни (частина теперішнього райцентру – Та гора) земельна громада надавала велику допомогу бідняцьким господарствам і сім’ям військовослужбовців у прополці озимих і ярих культур.

Із двох сторінок газети, що тоді виходила одним листком формату А-3, тиражем 1000 примірників у четвер та в неділю, редагував її П.А. Коростельов, зав. друкарнею був П. Горлей – жителі Сокирянщини довідались, наприклад, про те, що в місцевому Промкомбінаті старанно працює бригада бондарів, які за лічені тижні виготовили майже 200 бочок, а в шкіряному цеху цього підприємства випущено чергову партію шкір (300 кг) – для майстерень по пошиттю взуття.

P7135698-1

Фото з газети «Оновлене життя» за 1.05.1945 р.

„Будування шляхів” – у замітці під таким заголовком (за підписом завшляхвідділом Г. Борисова) у червні 1945 р. „Оновлене життя” повідомило про початок робіт на спорудженні шосейної дороги Сокиряни — Коболчин. На завезенні піску та каменю задіяно багато підвід та робітників з кількох населених пунктів. Не менш важливою новиною для жителів району був і „пуск Сокирянського держмлина”, про що теж довідуємось вже із заголовку невеликої публікації. За повідомленням директора нового підприємства цей колектив своїми силами відремонтував млин, послугами якого зможуть користуватися сотні громадян.

Теми кожного номера районної газети були найрізноманітнішими. Зокрема, немало було й критичних сигналів, у яких називались прізвища порушників дисципліни, недбалого виконання своїх обов’язків трудівниками і окремими керівниками, імена тих, хто скоював крадіжки і за це притягався до відповідальності. Навіть за те, що користувачі послугами бібліотеки (названо прізвища трьох дорослих та двох учнів) інколи повертали зіпсовані книги, накладався штраф (про це йшлося в замітці „Шануйте книги”).

У різні місяці газета подавала публікації й про те, що керівництво відділу „Союздрук” приділяє недостатньо уваги своєчасній доставці газет передплатникам. „Ось факти: громадянин с. Непоротове Боднар І.С. виписав газету „Радянська Буковина”, але за місяць жодної листоноша йому не принесли, а громадянин Івонік В. за місяць одержав тільки дві газети „Оновлене життя”. Таким ставленням до роботи листоноші дискредитують відділ „Союздрук”, констатує написане автор замітки Н. Фатєєва.

„Відкрита спекуляція” – так автор замітки А. Уральський оцінив дії працівника лісгоспу тов. Кілімника, який „здійснив прикриту націнку на привезені з міста Ізмаїл кімнатні черевики, кошики та вино і велів завідуючому крамницею тов. Рогатку негайно розпродати цей товар по завищеній ціні”. З цього приводу газета виносить на суд читачів „терпеливість до порушень” директора Сокирянського лісгоспу з приводу дій його підлеглого.

А ось замітка (1 стор. номера за 26.08.1945), зміст якої змусить задуматись когось і сьогодні: „Чому райспоживспілка не організує улов риби”. „В придністровських селах давно пора організувати артілі, які б займалися виловом риби. А є лиш одна маленька артіль із трьох чоловік, яка постачала рибу у піонерський табір. Треба ж, щоб риба поступала і в робочі їдальні”.

P7135692-1

Голова Пів-Мендиківської сільради В.В. Виногородський (малюнок з газети «Оновлене життя» за 1.05.1945 р.)

І все ж значно більше в тодішній районці було позитивних повідомлень. Скажімо, про суботник по заготівлі палива для школи, який „трудяще селянство провело у Пів-Мендиківцях”. Працювало 55 чоловік і за день заготували 32 складометри дров. Регулярно друкувались повідомлення про підготовку до екзаменів та їх проведення, про ремонт шкіл і про вдячність батьків хорошим учителям, про відкриття нових класів.

Уже в ті роки налагоджувалось літнє оздоровлення учнів. „14 липня 1945 року у селі Василівці відкрився піонерський табір на 120 дітей. Завезено продукти для дітей, посуд, ліжка і все необхідне”, – повідомляє у замітці „Оздоровлення дітей” зав. РВНО [1] Н. Коновалова.

Зі сторінок старого зшитку газети можна дізнатися, що і в ті далекі часи в наших краях людей виручала така сільгоспкультура як гарбуз. А в чому саме, мабуть, зрозуміють хіба що старожили та ті, хто цікавиться історією краю… „Облуповнаркомзагом[2] дозволено селянам замість сіна і картоплі здавати державі гарбузове насіння”, – пише завідуючий райземвідділу С. Скрипник. – Так, за 30 кг сіна або за 20 кг картоплі треба здати 1 кг гарбузового насіння.”

Районна газета – це звичайно ж, віддзеркалення того часу, коли вона виходила у світ. Тож йшлося у 1945 році і про перші комсомольсько-молодіжні бригади, і про діяльність колективних господарств (у Михалковому – „Паризька комуна”, в Ожевому – „Перемога”, у Білоусівці – ім. Ворошилова, у Сербичанах – ім. Леніна), про роботу МТС[3] та про хлібопоставки, про впорядкування населених пунктів і про надання кредитів трудовому селянству, про агітаторів і про медичну профілактику тифу та інших небезпечних хвороб. Разом з тим, друкувались повідомлення і про події на Східному фронті, відтак – про капітуляцію Японії, висвітлювалась турбота про сім’ї фронтовиків і про влаштування у дитбудинки сиріт та про ліквідацію безграмотності.

Сьогодні ми живемо в іншу епоху. І новини інші. Але, на жаль, є і… „зі східного фронту”. Хочеться вірити, що вже найближчим часом спадкоємиця колишніх „Оновленого життя” та „Колгоспного життя” – газета „Дністрові зорі”, яка наближається до свого 70-річчя, інформуватиме читачів про події мирного, благополучного життя України, що кожен день приноситиме нам події і факти, від яких світлішає на душі.

Катерина ТИЩЕНКО

_____________________________________________________

[1] РВНО — районний відділ народної освіти

[2] Облуповнаркомзаг — обласний уповноважений народного комісаріату по заготівлях

[3] МТС — машинно-тракторна станція

_____________________________________________________

«У нашому районі вирощували… кок-сагиз». Газета «Дністрові зорі». Рубрика «До 70-річчя з часу заснування Сокирянської районної газети».

Ілюстрації — з сайту «Сокирянщина».

Примітки — сайт «Гвіздівці».

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар