Барчук Гаврило (Гавриїл) Георгійович, православний,rev_solg1 рядовий, учасник Першої Світової війни. Повернувся. Згодом: учасник Хотинського повстання, згодом — червоноармієць 1-го кавалерійського полку бригади Г.І. Котовського. В 1923 році нагороджений орденом «Червоного Прапору» (наказ РВСР. № 202; за даними із видання: Сборник лиц, награжденных Орденом Красного Знамени и Почетным Революционным Оружием. — М.: Госвоениздат, 1926. – С. 18). Помер в 1942 році.

Барчук Григорій, православний. Учасник Першої світової війни. Повернувся. Учасник Хотинського повстання, староста села на той час. Розстріляний румунськими карателями 9 січня 1919 року.

Барчук Ілля Григорович, приблизно 1899 року нар., учасник Хотинського повстання, поранений румунськими солдатами у січні 1919 р., помер від поранень 28 січня 1919 р. Є церковний документ.

Барчук Яків Георгійович, 1898 року народження, проходив службу у царській армії, учасник Хотинського повстання, згодом пом. командира ескадрону 1-го кавалерійського полку бригади Г.І. Котовського. В 1923 році нагороджений орденом «Червоного Прапору» (наказ РВСР. № 202; за даними із видання: Сборник лиц, награжденных Орденом Красного Знамени и Почетным Революционным Оружием. – М.: Госвоениздат, 1926. – С. 18). Помер після 1969 року.

&&&

Бойко Сємєон (Семен), приблизно 1889 року нар., учасник Хотинського повстання, був вбитий 8.01.1919 р. у селі під час повстання

&&&

Бучко (Бучка) Матей (1881 – 13.01.1919) – учасник Першої світової війни і Хотинського повстання. Вбитий окупантами 13 січня 1919 року  під час повстання в Гвіздівцях.

Бучко (Бучка) Василь (1879 – 13.01.1919) – учасник Першої світової війни і Хотинського повстання. Вбитий румунськими окупантами 13 січня 1919 року під час повстання в Гвіздівцях.

&&&

Видиш Єфім — учасник Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання переправився через Дністер.

Видиш Іван Андрійович, 1906 року народження — комуніст-підпільник (30-ті роки), розстріляний румунським окупантами 12 липня 1941 р.

Видиш Тимофій (Тинофій) – учасник Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання переправився через Дністер, жив у Копайгородському районі (нині – Мурованокуриловецткий р-он) Вінницької обл.

&&&

Грушецькій Семіон (Семен) Спиридонович (17.11.1897 — 25.11.1981) — комуніст-підпільник, учасник Хотинського повстання; член Румунської Комуністичної партії з 1929 року, член підпільного ревкому (революційного комітету) з 1931 року, член підпільного Хотинського обласного комітету. У 1934 р. підпільну організацію було викрито і Грушецького С.С. засуджено до 6-ти місяців і 1-го дня ув`язнення., 10 тис. леїв штрафу і позбавлення громадянських прав на 10 років.

&&&

Колісник Арсеній Якович – один з організаторів і активних учасників дій гвоздовецьких повстанців під час учасник Хотинського повстання.

&&&

Костриж Митрофан Петрович, 1894 року народження (в селі його називали «Трофан»), колишній солдат 1-го Невського піхотного полка царської армії, один з організаторів і активних учасників дій гвоздовецьких повстанців під час Хотинського повстання; військовим трибуналом румунської 1-ої кавалерійської дивізії був засуджений на 10 років тюремного ув’язнення (йому було доведено лише те, що він дав по морді румунському офіцерові), відбував покарання у румунській тюрьмі «Дафтана»

&&&

Козороз Стратон (Спиридон) Васильович, приблизно 1892 року народження, колишній солдат царської армії, учасник Хотинського повстання, застрілений окупантами 13 січня 1919 р. прямо на подвір’ї свого будинку. Румунський кат наказав йому хреститися і коли С.Козороз приклав руку до серця, вистрелив прямо через руку. Є церковний документ і довоєнне фото.

Козороз Федір Васильович, 1889 року народження, православний, учасник 1-ої Світової війни, військовий музикант. Повернувся, в подальшому — учасник Хотинського повстання 1919 року.

&&&

Кривкин Михайло. Вірогідно, безпомістний дворянин. Учасник Першої Світової війни, офіцер. Один з місцевих організаторів Хотинського повстання.

&&&

Кучерявий Гавриїл (Гаврило) Філипович, 1874 року народження, учасник Хотинського повстання.

Кучерявий Олександр Захарович, 1884 року народження, проходив дійсну військову службу в царській армії. Під час Першої світової війни служив у Хотині. Брав участь у військових діях. Потрапив у полон і перебував до 1918 року в Угорщині. Після повернення в Гвіздівці прийняв участь в Хотинському повстанні 1919 року.

Кучерявий Порфірій Філіпович  (26.02.1888 – 09.1971). Проходив з 1907 року строкову військову службу у Середній Азії. З 1915 року учасник Першої Світової війни, потрапив у австрійський полон, тричі вчиняв побіг з полону. Третя втеча стала вдалою. Повернувся, брав активну участь у Хотинському повстанні.

Кучерявий Федір Філипович, 1894 року народження, учасник 1-ої Світової війни, згодом — учасник Хотинського повстання. В подальшому воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського (був ковалем, в бригаді його за чорне волосся називали «Фєдька-циган»), після закінчення Громадянської війни проживав у с. Єржово Рибницького району Молдови, Котовський Г.І. приїжджав до нього в гості. Помер у 1961 році.

Кучерявий ….. Гаврилович, учасник Хотинського повстання, загинув під час Громадянської війни

Кучерявий Яків Гаврилович (1899–1939) – учасник Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського. Після закінчення Громадянської війни проживав у с. Єржово Рибницького району Молдавської АРСР. 28 вересня 1937 року був заарештований і 10 грудня того ж року Особливою Нарадою при НКВС СРСР за сфабрикованим звинуваченням в контрреволюційній діяльності засуджений до 10-ти років позбавлення свободи. Деякий час утримувався в тюрмі міста Тирасполь, а далі був переведений в один із таборів ГУЛАГу на території Республіки Комі, де й помер 7 березня 1939 року (відомості із книги: «Покаяние: Коми республиканский мартиролог жертв массовых политических репрессий». Том 8,  Часть 3. – Сыктывкар: Коми книжное изд-во, 2008. – С. 608).

&&&

Матковський Микола Павлович, 1904 року народження — комуніст-підпільник (30-ті роки), розстріляний румунськими окупантами 12 липня 1941 р.

&&&

Мафтуляк Арсеній Іванович, учасник Хотинського повстання, після поразки повстання пішов за Дністер, але згодом повернувся і брав участь у розбійних нападах на румунів і багатіїв, нібито разом з Поліщуком і Будою. Наявні відомості дають підстави вважати, що він співпрацював з радянською розвідкою. Зник безвісті перед початком Великої Вітчизняної війни, не виключено, що знову був засланий – вже до Румунії.

Мафтуляк Павло Васильович – учасник Першої світової війни, православний, єфрейтор. Поранений 12 грудня 1914 року. Повернувся. Брав участь у Хотинському повстанні 1919 року.

&&&

Олійник Григорій Артемович (1898–12.04.1985) — учасник Першої Світової війни. Згодом: учасник, Хотинського повстання, Громадянської війни. Після закінчення Громадянської війни проживав у Київській області – в селі Самгородок Сквирського району. З 1941 року – учасник Великої Вітчизняної війни, повернувся в Гвіздівці, де й помер у 1985 році. В селі його називали Григір. Є фото.

Олійник (Олєйнік) Григорій Єфімович – учасник Хотинського повстання, Громадянської війни, боєць бригади Котовського (не виключено, що це є Олійник (Олєйнік) Григорій Артемович, 1898 року народження).

Олійник (Олєйнік) Павло, учасник Хотинського повстання, згодом воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського, був командиром взводу, нагороджений орденом «Червоного Прапора», помер у 1940 році

&&&

Пазюк Петро Андрійович – учасник Хотинського повстання.

&&&

Пижівський Григорій Васильович, учасник Першої Світової війни і Хотинського повстання, був арештований, дуже сильно побитий та засуджений румунськими владами до декількох місяців позбавлення волі, згодом повернувся в село, після повернення з в’язниці майже нічого не бачив. Згодом – короткочасно учасник Великої Вітчизняної війни (комісований через поганий зір). Односельці постійно гадали про причину засліплення – чи внаслідок дії німецьких газів у Першу Світову війну, чи то внаслідок побиття румунами після арешту. Помер у 60-х роках ХХ ст.

Пижівський Михайло Васильович, приблизно 1907 року народження, учасник Великої Вітчизняної війни, був призваний до строкову військову службу в 1940 році, за попередніми відомостями воював у складі 109 гвардійського стрілецького полку 38-ої гвардійської стрілецької дивізії, був важко поранений, помер вдома

&&&

Тимчук Ілля – учасник Хотинського повстання. Арештований військовим судом IV-ої дивізії в м. Бельці за поданням жандарма Pauleţki з Романківців, який його затримав. Відомості про арешт – «Raportul comisiunii Parlamentare asupra anchetei făcută in Basarabia de Baţaria Nicolae Senator de Binor». Bucureşti, Imprimeria statului, 1921, стр. 14

Тимчук Петро Кирилович – учасник Хотинського повстання.

Тимчук Петро Семенович, 1901 року народження — комуніст-підпільник (30-ті роки), розстріляний румунськими окупантами 12 липня 1941 р.

&&&

Ткач Мирон Іванович – один з організаторів і керівників дій гвоздовецьких повстанців під час Хотинського повстання у січні 1919 р. 

&&&

Урсуляк-Бойко Анна (Ганна), приблизно 1863 року нар., вбита румунськими солдатами 13 січня 1919 р. Вірогідно, що це є мати вбитого Бойко Семена.

&&&

Швець Артем Михайлович, учасник і один з місцевих організаторів дій гвоздовецьких повстанців під час Хотинського повстання, засуджений румунським трибуналом у 1919 р. до довічного ув’язнення, повернувся в село у 1944 році

Швець Петро

&&&

Шеремет (Шеремета) Марко, учасник Хотинського повстання, згодом воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського, був командиром підрозділу.

Шеремета Михайло Дмитрович, учасник Хотинського повстання, після поразки повстання перебрався на лівий берег Дністра, жив у с. Обухів Мурованокуриловецького р-ну Вінницької області.

Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

(кадри з кінофільму «Свадьба в Малинівці», в якому прооборазом героїв були  були бійці під командуванням легендарного учасника Хотинського повстання і комполка бригади Г.І. Котовського Михайла Нягу (у фільмі — кинотник Петря у виконанні Миколи Сліченка). У цьому полку воювало багато учасників хотинського повстання, в т.ч. — гвіздовчан).

&&&

Засновник Книги пам`яті – Олег Петрович Кучерявий. Найбільший вклад у її складання внесли також письменник Олексій Степанович Мандзяк та мешканці села Гвіздівці Петро Парфенійович Кучерявий, Василь Олександрович Кучерявий, Тамара Миколаївна Барчук, Василь Ілліч Гангал.

Найповніша версія цієї Книги пам`яті подається по готовій до публікації книзі О. Кучерявого і О. Мандзяка «Гвіздівці. Шляхами століть».

 

Останнє оновлення відомостей — 16 жовтня 2018 року

 

&&&

Написання прізвищ і імен і окремих випадках дано в різних варіаціях, в зв’язку з тим, що дані у військових документах  записувалися у російськомовному варіанті. Крім того, до війни (і навіть набагато пізніше) багато імен гвіздівчан ні коли не записувалися і не вимовлялися у народній мові в українській варіації. Наприклад, у Гвіздівцях і записували і казали «Ніколай», або «Миколай», але ніколи не зверталися — «Микола». Імена «Пилип» та «Юхим» в Гвіздівцях взагалі ні коли не вживалися і дітей такими іменами ні коли не називали — називали, відповідно — «Филип», «Єфим». Федір теж не вживалося, називали або Фьодор, або частіше, з молдавською варіацією – Тодір. Аналогічно відбувалося з багатьма жіночими іменами (Єлена, а не Олена, тощо).

Підготовка електронної версії Книги пам`яті села Гвіздівці до публікації на сайті і її оформлення – Андрій Грушецький.

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар