Багрій Григорій Нікіфорович (04.10.1882 – 01.09.1962), народився і проживав до 1-ої Світової війни у м. Сокиряни. Мобілізований у 1914 р., рядовий 13-го запасного полку, воював на Галицькому фронті, брав участь у боях на підступах до фортеці Краків, обороняв Карпатські перевали, був поранений під Заліщиками. Згодом захворів на поворотний тиф, 10.01.1917 р. був доставлений  Повернувся з війни, проживав у Гвіздівцях, згодом брав участь у Хотинському повстанні. Відомості: РГВИА, фонд «Картотека бюро учета потерь в Первой мировой войне (офицеров и солдат), шафа без номеру, ящик 174-Б. Є копії документів.

Барчук Гавриїл Георгійович, православний, рядовий, учасник Першої Світової війни. Повернувся. Згодом: учасник Хотинського повстання, згодом — червоноармієць 1-го кавалерійського полку бригади Г.І. Котовського. В 1923 році нагороджений орденом «Червоного Прапору» (наказ РВСР. № 202; за даними із видання: Сборник лиц, награжденных Орденом Красного Знамени и Почетным Революционным Оружием. — М.: Госвоениздат, 1926. – С. 18). Помер в 1942 році.

Барчук Григорій, православний. Учасник Першої світової війни. Повернувся. Учасник Хотинського повстання, староста села на той час. Розстріляний румунськими карателями 9 січня 1919 року.

Барчук Ілля Григорович, приблизно 1899 року нар., учасник Хотинського повстання, поранений румунськими солдатами у січні 1919 р., помер від поранень 28 січня 1919 р. Є церковний документ.

Барчук Яків Георгійович, 1898 року народження, проходив службу у царській армії, учасник Хотинського повстання, згодом пом. командира ескадрону 1-го кавалерійського полку бригади Г.І. Котовського. В 1923 році нагороджений орденом «Червоного Прапору» (наказ РВСР. № 202; за даними із видання: Сборник лиц, награжденных Орденом Красного Знамени и Почетным Революционным Оружием. – М.: Госвоениздат, 1926. – С. 18). Помер після 1969 року.

&&&

Бойко Сємєон (Семен), приблизно 1889 року нар., учасник Першої світової війни і Хотинського повстання. Убитий румунським солдатом 8 січня 1919 р. у селі Гвіздівці під час повстання. Відомості церковної метричної книги. Є копія документу.

&&&

Бучка Василь Микитович (в окремих документах ім`я помилково зазначене «Силий»), приблизно 1879-1890 р.нар., письменний, одружений, єфрейтор 328-го піхотного Новоузенського полку. 13.06.1915 р. за р. Дністром у с. Самошино отримав легке кульове поранення лівої руки з пошкодженням кісток, доправлений до 1-го лазарету 82-ої піхотної дивізії; 16 чи 21.06.1915 р. надійшов на лікування у «Евгенинский госпиталь Е.И.В. Вел. Кн. Ольги Александровны» (який на той час, за наявними відомостями, дислокувався у м. Проскурові (нині – м. Хмельницький)) з іншого медичного підрозділу. Також відомо, що 8.11.1915 р., мабуть після виписки з госпіталю, захворів (грудь і голова) у Волинській губ., після чого 18.11.1915 р. надійшов на лікування з м. Києва до спецгоспіталю ПКВСГ Всеросійського земського союзу допомоги хворим і пораненим воїнам у м. Полтаві. Згодом – учасник Хотинського повстання, вбитий румунськими окупантами в Гвіздівцях 13.01.1919 р. Відомості: РГВИА, фонд «Особое делопроизводство по сбору и регистрации сведений о выбывших за смертью или за ранами, а также пропавших без вести воинских чинах, действующих против неприятельских армий (1914 1918)», опис № 1 «Именные списки потерь солдат и офицеров 1 мировой войны 1914-1918 гг. (по полкам и бригадам)», справа «Именные списки потерь солдат 328 пехотного Новоузенского полка», документ № 3535 «Список нижним чинам 328 пехотного Новоузенского полка, убитым и раненым с 11 по 14 июня 1915 года»; також; фонд «Картотека бюро учета потерь в Первой мировой войне (офицеров и солдат)», ящики 4801-Б, 370-Б, 478-Б. Також: відомості церковної метричної книги за 1919 р. Є копії документів.

Бучко (Бучка) Матей (1881 – 13.01.1919) – учасник Першої світової війни і Хотинського повстання. Вбитий окупантами 13 січня 1919 року  під час повстання в Гвіздівцях. Відомості церковної метричної книги. Є копія документу.

&&&

Видиш Єфім Григорович— учасник Першої світової війни і Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання переправився через Дністер.

Видиш Іван Андрійович, 1906 року народження — комуніст-підпільник (30-ті роки), розстріляний румунським окупантами 12 липня 1941 р.

Видиш Тимофій (Тинофій) – учасник Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання переправився через Дністер, жив у Копайгородському районі (нині – Мурованокуриловецткий р-он) Вінницької обл.

&&&

Грушецькій Семіон (Семен) Спиридонович (17.11.1897 — 25.11.1981) — комуніст-підпільник, учасник першої Світової війни і Хотинського повстання; член Румунської Комуністичної партії з 1929 року, член підпільного ревкому (революційного комітету) з 1931 року, член підпільного Хотинського обласного комітету. У 1934 р. підпільну організацію було викрито і Грушецького С.С. засуджено до 6-ти місяців і 1-го дня ув`язнення., 10 тис. леїв штрафу і позбавлення громадянських прав на 10 років.

&&&

Козороз Стратон (Спиридон) Васильович, приблизно 1892 року народження, колишній солдат царської армії, учасник Хотинського повстання, застрілений окупантами 13 січня 1919 р. прямо на подвір’ї свого будинку. Румунський кат наказав йому хреститися і коли С. Козороз приклав руку до серця, вистрелив прямо через руку. Є церковний документ і довоєнне фото.

Козороз Федір Васильович, 1889 року народження, православний, учасник 1-ої Світової війни, військовий музикант. Повернувся, в подальшому — учасник Хотинського повстання 1919 року.

&&&

Колісник Арсеній Якович – один з організаторів і активних учасників дій гвіздовецьких повстанців під час Хотинського повстання.

&&&

Костриж Митрофан Петрович, 02.1882-1894 року народження (в селі його називали «Трофан»), учасник Першої Світової війни, один з організаторів і активних учасників дій гвоздовецьких повстанців під час Хотинського повстання. Засуджений військовим трибуналом румунської 1-ої кавалерійської дивізії до 10-ти років тюремного ув’язнення (йому було доведено лише те, що він дав по морді румунському офіцерові), відбував покарання у румунській тюрьмі «Дафтана»

&&&

Кривкин Михайло Тимофійович. Вірогідно, безпомістний дворянин. Учасник Першої Світової війни, мол. унтер-офицер. Один з місцевих організаторів і активних учасників Хотинського повстання.

&&&

Кучерявий Гавриїл (Гаврило) Філипович, 1874 року народження, учасник Хотинського повстання.

Кучерявий Олександр Захарович, 1884 року народження, проходив дійсну військову службу в царській армії. Під час Першої світової війни служив у Хотині. Брав участь у військових діях. Потрапив у полон і перебував до 1918 року в Угорщині. Після повернення в Гвіздівці прийняв участь в Хотинському повстанні 1919 року.

Кучерявий Порфірій Філіпович  (26.02.1888 – 09.1971). Проходив з 1907 року дійсну військову службу у Середній Азії. З 1915 року учасник Першої Світової війни, потрапив у австрійський полон під Перемишлем, тричі вчиняв побіг з полону. Третя втеча стала вдалою. Повернувся, брав активну участь у Хотинському повстанні. Є документи і фото.

Кучерявий Федір Філипович, 1894 року народження, учасник 1-ої Світової війни, згодом — учасник Хотинського повстання. В подальшому воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського (був ковалем, в бригаді його за чорне волосся називали «Фєдька-циган»), після закінчення Громадянської війни проживав у с. Єржово Рибницького району Молдови, Котовський Г.І. приїжджав до нього в гості. Помер у 1961 році.

Кучерявий Олексій Гаврилович, учасник Хотинського повстання та Громадянської війни, загинув під час Громадянської війни.

Кучерявий Яків Гаврилович (1899–1939) – учасник Хотинського повстання 1919 року. Після поразки повстання воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського. Після закінчення Громадянської війни проживав у с. Єржово Рибницького району Молдавської АРСР. 28 вересня 1937 року був заарештований і 10 грудня того ж року Особливою Нарадою при НКВС СРСР за сфабрикованим звинуваченням в контрреволюційній діяльності засуджений до 10-ти років позбавлення свободи. Деякий час утримувався в тюрмі міста Тирасполь, а далі був переведений в один із таборів ГУЛАГу на території Республіки Комі, де й помер 7 березня 1939 року (відомості із книги: «Покаяние: Коми республиканский мартиролог жертв массовых политических репрессий». Том 8,  Часть 3. – Сыктывкар: Коми книжное изд-во, 2008. – С. 608).

&&&

Мартішок Андрій Іванович, народився і до війни жив у Кельменецькій волості Хотинського повіту, одружений. Рядовий 190-го піхотного Очаківського полку. Зник безвісті 23-24.04.1915 у с. Хірово. Повернувся з війни, перед Хотинським повстанням був обраний головою Гвіздівецького сільревкому, учасник Хотинського повстання. Відомості: спогади Барчука Я.Г. (видання «Хотинське повстання»), а також: РГВИА, фонд № 16196 «Особое делопроизводство по сбору и регистрации сведений о выбывших за смертью или за ранами, а также пропавших без вести воинских чинах, действующих против неприятельских армий (1914 — 1918)», опис № 1 «Именные списки потерь солдат и офицеров 1 мировой войны 1914-1918 гг. (по полкам и бригадам)», справа «Именные списки потерь солдат 190 пехотного Очаковского полка», документ № 482 «Список нижних чинов 190 пехотного Очаковского полка убитых, пропавших без вести, взятых в плен неприятелем … контуженных с 1 апреля по 1 мая». Є копії документів.

&&&

Матковський Микола Павлович, 1904 року народження — комуніст-підпільник (30-ті роки), розстріляний румунськими окупантами 12 липня 1941 р.

&&&

Мафтуляк Арсеній Іванович, учасник Хотинського повстання, після поразки повстання пішов за Дністер, але згодом повернувся і брав участь у розбійних нападах на румунів і багатіїв, нібито разом з Поліщуком і Будою. Наявні відомості дають підстави вважати, що він співпрацював з радянською розвідкою. Зник безвісті перед початком Великої Вітчизняної війни, не виключено, що знову був засланий – вже до Румунії.

Мафтуляк Павло Васильович, народився у Романківцях, одружений. Єфрейтор 8-ої роти 48-го піхотного Одеського полку. Поранений 12.12.1914 р. у с. Любатівка (пол. Lubatówka — лемківське село в Польщі, в гміні Івонич-Здруй Кросненського повіту Підкарпатського воєводства). Згодом поранений у праве плече 15.06.1916 у с. Рожнув (село в Польщі, в гміні Волчин Ключборського повіту Опольського воєводства), доправлений до перев’язочного загону 12-ої піхотної дивізії; 27.06.1916 р. доставлений до лазарету Подільського губернського комітету Всеросійського земського союзу в с. Митках Могилівського повіту Подільської губ. Повернувся з війни, брав участь у Хотинському повстанні 1919 року. Відомості: РГВИА, фонд «Особое делопроизводство по сбору и регистрации сведений о выбывших за смертью или за ранами, а также пропавших без вести воинских чинах, действующих против неприятельских армий (1914 1918)», опис «Именные списки потерь солдат и офицеров 1 мировой войны 1914-1918 гг. (по полкам и бригадам)», справа «Именные списки 48 пехотного Одесского полка о потерях солдат на фронтах», документ № 381 «Именной список потерь нижних чинов 48 пехотного Одесского Императора Александра I полка»; а також документ № 5637 «Именной список потерь нижних чинов 48 пехотного Одесского полка за июньские бои 1916 года»; а також: фонд «Картотека бюро учета потерь в Первой мировой войне (офицеров и солдат)», шафа без номеру, ящик 2151-М. Є копії документів.

&&&

Олійник Григорій Артемович (1898–12.04.1985) — учасник Першої Світової війни, згодом учасник Хотинського повстання і Громадянської війни (на стороні Червоної армії). Після закінчення Громадянської війни проживав у селі Самгородок Сквирського району Київської обл. З 1941 року – учасник Великої Вітчизняної війни, повернувся в Гвіздівці, де й помер у 1985 році. В селі його називали Григір. Є фото.

Олійник (Олєйнік) Григорій Єфімович – учасник Хотинського повстання, Громадянської війни, боєць бригади Котовського (не виключено, що це є Олійник (Олєйнік) Григорій Артемович, 1898 року народження).

Олійник (Олєйнік) Павло, учасник Хотинського повстання, згодом воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського, був командиром взводу, нагороджений орденом «Червоного Прапора», помер у 1940 році

&&&

Пазюк Петро Андрійович – учасник Хотинського повстання.

&&&

Пиживський Григорій Васильович, приблизно 1896 р.нар., учасник Першої Світової війни і Хотинського повстання, був арештований, дуже сильно побитий та засуджений румунськими владами до декількох місяців позбавлення волі, згодом повернувся в село, після повернення з в’язниці майже нічого не бачив. Згодом – короткочасно учасник Великої Вітчизняної війни (комісований через поганий зір). Односельці постійно гадали про причину засліплення – чи внаслідок дії німецьких газів у Першу Світову війну, чи то внаслідок побиття румунами після арешту. Помер у 60-х роках ХХ ст.

&&&

Тимчук Ілля – учасник Хотинського повстання. Арештований військовим судом IV-ої дивізії в м. Бельці за поданням жандарма Pauleţki з Романківців, який його затримав. Відомості про арешт – «Raportul comisiunii Parlamentare asupra anchetei făcută in Basarabia de Baţaria Nicolae Senator de Binor». Bucureşti, Imprimeria statului, 1921, стр. 14

Тимчук Петро Кирилович – учасник Хотинського повстання.

Тимчук Петро Семенович, 1901 року народження — комуніст-підпільник (30-ті роки), розстріляний румунськими окупантами 12 липня 1941 р.

&&&

Ткач Мирон Іванович – один з організаторів і керівників дій гвіздовецьких повстанців під час Хотинського повстання у січні 1919 р. 

&&&

Урсуляк-Бойко Анна (Ганна), приблизно 1863 року нар., вбита румунськими солдатами 13 січня 1919 р. Вірогідно, що це є мати вбитого Бойка Семена (Семіона). Відомості церковної метричної книги. Є копія документу.

&&&

Швець Артем Михайлович, учасник і один з місцевих організаторів дій гвоздовецьких повстанців під час Хотинського повстання, засуджений румунським трибуналом у 1919 р. до довічного ув’язнення, повернувся в село у 1944 році

Швець Петро

&&&

Шеремет (Шеремета) Марко, учасник Хотинського повстання, згодом воював у червоноармійській бригаді Г.І. Котовського, був командиром підрозділу.

Шеремета Михайло Дмитрович, учасник Хотинського повстання, після поразки повстання перебрався на лівий берег Дністра, жив у с. Обухів Мурованокуриловецького р-ну Вінницької області.

Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

 

Останнє оновлення відомостей — 22 вересня 2019 року

 

&&&

Засновник Книги пам`яті – Олег Петрович Кучерявий. Найбільший вклад у її складання внесли також письменник Олексій Степанович Мандзяк та мешканці села Гвіздівці Петро Парфенійович Кучерявий, Василь Олександрович Кучерявий (помер у листопаді 2019 р.), Тамара Миколаївна Барчук, Василь Ілліч Гангал (помер у грудні 2017 р.), Іван Володимирович Гангал.

 

&&&

Написання прізвищ і імен і окремих випадках дано в різних варіаціях, в зв’язку з тим, що дані у військових документах  записувалися у російськомовному варіанті. Крім того, до війни (і навіть набагато пізніше) багато імен гвіздівчан ні коли не записувалися і не вимовлялися у народній мові в українській варіації. Наприклад, у Гвіздівцях і записували і казали «Ніколай», або «Миколай», але ніколи не зверталися — «Микола». Імена «Пилип» та «Юхим» в Гвіздівцях взагалі ні коли не вживалися і дітей такими іменами ні коли не називали — називали, відповідно — «Филип», «Єфим». Федір теж не вживалося, називали або Фьодор, або частіше, з молдавською варіацією – Тодір. Аналогічно відбувалося з багатьма жіночими іменами (Єлена, а не Олена, тощо).

Підготовка електронної версії Книги пам`яті села Гвіздівці до публікації на сайті і її оформлення – Андрій Грушецький.

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар