Іван-чай або кіпрей вузколисний – це багаторічна рослина сімейства кіпрейних, заввишки до 150 см. Корені товсті, повзучі, сильно розвинені. Стебла прямостоячі. Листя чергові, ланцетові, гострі, зверху темно-зелені, голі, знизу — сизувато-зелені, матові, з добре помітним жилкуванням. Довжина листа 5 — 12 см., ширина 0,7 — 2 см.

Квітне рослина в червні — серпні. Розмножується кореневищами і насінням. Назва латиною — Chamaenerium angustifolium (L.) Scop.

Кіпрей вузколисний поширений майже по всій території України, Білорусі і Росії, в тому числі в Сибіру і на Далекому Сході. Рясно росте на гарі, лісових вирубках, насипах і вздовж доріг. Чимало його і у нашій місцевості, зокрема, дуже рясно він росте вздовж лісової дороги Сокиряни – Гвіздівці.

У деяких місцевостях іван-чай називають пуховиком, оскільки його насіння має чубок з довгих білих волосків. Коли плоди-коробочки розкриваються, над чагарниками іван-чаю носиться пух. Насіння з пухом можна використовувати для набивання подушок.

Із стебел при обробці в’ють вірьовки, роблять тканини. Деревина йде на виготовлення ізоляційних плиток. Молоді кореневища солодкі, їх можна їсти як у сирому, так і у вареному вигляді. Молоде листя і пагони додають в супи і салати. З висушеного коріння роблять муку для випічки дієтичного хліба і оладок. Підсмажене коріння використовується для виготовлення кави. З листя готують ароматний «капорський» чай. Рослина є дуже хорошим медоносом.

Найкращий у світі чай – під боком!

Напій з  листя іван-чаю, як вже було зазначено, іноді називають капорським чаєм. Це назву він заслужив в дореволюційний час, оскільки в селі Капорьє Петербурзької губернії з нього готували капорський чай. Спочатку його використовували для підробки зеленого китайського чаю.  Потім він почав розповсюджуватися офіційно під своєю власною назвою та став важливим продуктом російського експорту. У XIX-му та на початку ХХ століть іван-чай конкурував на світових ринках на рівних з індійським та китайським чаями, був таким самим знаменитим товаром, як персидські килими, китайський шовк, дамаська сталь. Моряки брали з собою цю запашну траву – для пиття і як подарунок в заморських портах.

Пропонуємо Вам цікавий російський юмористичний віршік XIX — початку ХХ сторіччя, що чудово демонструє те, що чай, який більшість населення вживає сьогодні (китайський, індійський, цейлонський, тощо), ще досить нещодавна був чуждий нашим народам

Раз прислал мне барин чаю

И велел его сварить.

А я отроду не знаю

Как проклятый чай варить

Взял я все на скору руку,

Чай весь высыпал в горшок,

На приправу перцу, луку

И петрушки корешок.

На таган его поставил,

Все лучинкою мешал,

Потом мучкою заправил

И начало чай принял.

Чай мой вышел объеденье,

Раза два прокипятил

И немного, в украшенье,

Сверху маслица подлил.

Снял я пену понемногу,

Снес я в горницу на стол,

Положил тарелку, ложку,

Тут и барин подошел.

«Чай готов, извольте кушать»,

Снял я с барина пальто. —

«Молодец, всегда так слушай

И хвалю тебя за то.

Если будешь аккуратно

Ты всегда так исполнять,

То на празднике, понятно,

Подарю рублишек пять”.

Пять рублей ведь денег много,

С ними можно погулять,

И Акулька-недотрога

Меня будет уважать.

Слышу барин рассердился,

Меня в горницу позвал,

В волоса мои вцепился

И таскал меня, таскал.

«Это что ж за образина,

Ты чего мне наварил!

Ах ты пешка, ах дубина,

Что бы пес тебя схватил».

Долго, долго он ругался,

Злой по горнице ходил,

Вдруг чурбан ему попался

И им меня на кухню проводил.

Долго думал, удивлялся,

Чем я мог не угодить,

А потом я догадался –

Позабыл я посолить!

(Записане зі слів  Фатіної (Петрової) Марії Семенівни, що народилася в 1893 р. в селі Бахмачєво Рязанської губернії)

Але ж, напередодні Першої світової війни підступні конкуренти — англійські чайні компанії почали розповсюджувати по світі брехливі чутки про шкідливість капорського чаю, а Перша світова війна та революції остоточно зірвали експорт іван-чаю, внаслідок чого він втратив свої ринки збуту, що перейшли до звичайних чаїв. Цьому також в подальшому сприяли і європеїзована «ленінська гвардія», і виходець з грузинського чайного краю Російської імперії — «отець народів» Й. Сталін.   Та і підзабули іван-чай за ці роки.

Радянська влада навіть не намагалася відродити промислове вирощування та експорт іван-чаю, оскільки приділяла головну увагу розвитку чайних плантацій на Кавказі, у Краснодарському краї, у Середній Азії.  На додаток, з часом, чимале значення для міжнародних торгівельних відносин набув імпорт чаю з дружніх держав — Індії, Китаю, тощо.

Та все ж у СРСР він не був геть забутий. В тому ж самому Капорьї до війни працювала спеціалізована лабораторія, яка працювала над розрозробками з фармакологічного застосування іван-чаю. Цю лабораторію було раптово захоплено і  з містичних міркувань знищено німецько-фашистськими загарбниками. При цьому, всі захоплені спеціалісти і навіть прості селяни, що вирощували іван-чай були вбиті окупантами.

&&&

Капорський чай відрізняється тонким ароматом, своєрідним смаком і володіє цілющими властивостями. За смаком він майже не відрізняється від звичайного зеленого чаю найкращих сортів. Єдиною відмінністю є те, що капорський чай майже не має терпкості, що притаманна звичайним чаям, та яка пов’язана з більш високим вмістом у тих чаях таніну. У кіпреї таніну менше, що в багатьох випадках навіть є його перевагою.

Лікарською сировиною є листя і квітки. Збирають їх в період цвітіння, сушать виключно у тіні, краще — на горищах з хорошою вентиляцією. Після збору їх подрібнюють, мнуть (скручують в трубочки) і поміщають в поліетиленовий мішок для ферментації. Хоча, краще, щоб мішок був з натурального матеріалу. Згодом зберігають у щільно закритій тарі.

Лікувальні властивості

Листя містить до 10% танінів пірогаллової групи, алкалоїди (близько 0,1%), слиз (до 15%), вітамін С (від 100 до 400 міліграма на 100 г сирої маси), цукор, пектин, дубильні речовини (до 10% і більше), фітостеріни (ситостерін).

У корінні рослини танін відсутній і менше міститься слизу.

Препарати кіпрею (настоянка, чай, настої, відвари) володіють заспокійливою (седативною), протисудомною, протизапальною (особливо при виразковій хворобі), болезаспокійливою (при запаленні слизистих оболонок), обволікаючою дією. Настій трави успішно замінює знеболюючі і заспокійливі пігулки, стимулює імунітет.

Впродовж сторіч препарати із кіпрею застосовуються при гастриті з підвищеною кислотністю, колітах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки. Іван-чаю у богатьох випадках під силу повністю вилікувати ці хвороби.

Чай або настої кіпрею можуть позбавити від необхідності операції з приводу аденоми передміхурової залози, збільшення простати сповільнюється або зовсім припиняється.

На основі іван-чаю фітотерапевти готують протипухлинні засоби.

Особливо корисно пити чай із кіпрею при анемії, адже це рослина дуже багата мікроелементами. А людям, що перенесли операцію або важку хворобу, іван-чай допоможе швидше встати на ноги.

При нервовій перевтомі і стресах його можна пити як заспокійливий засіб, та як такий що підвищує працездатність. Якщо пити його на ніч, він допомагає зняти денну напругу, розслабляє і запобігає безсонню.

Крім того, настій кіпрею регулює функції печінки і нирок, корисний при атеросклерозі.

Іван-чай — відмінна профілактика карієсу зубів, найкращий засіб при неврозах і інших розладах психіки.

Як вітамінний засіб свіжі кореневища кіпрею можна вживати в їжу як в сиром, так і у вареному вигляді. Бульби цієї рослини багаті крохмалем, полісахаридами, органічними кислотами і іншими цінними речовинами. А мед, зібраний бджолами з квітів іван-чаю, володіє дивно насиченим смаком і чудодійними лікувальними властивостями.

Іван-чай чудово виводить алкоголь з організму (можна сміливо пити вранці замість огіркового розсолу). І найголовніше: кіпрей не викликає ніякої залежності і дуже смачний.

Протипоказання для вживання іван-чаю тільки одне і те – лише для вагітних жінок: не рекомендується вживати у перший триместр вагітності.

Іван-чай ефективно використовується у фітокосметиці. Настій листя іван-чаю (3 столових ложки на стакан кип’ятку) в охолодженому вигляді використовують у вигляді фітоаплікацій при сонячному дерматиті, рожевих угрях, рожі і інших гострих запальних процесах.

Збирання, зберігання, обробка, приготування

У побуті з лікувальною метою використовують верхівки і верхівкове листя. Цілісне листя кіпрею володіє значно меншою протизапальною активністю, тоді як у подрібненого листя вона вища. Таке явище спостерігається у зв’язку з комбінованою дією танінів і слизу.

Для чаю можна збирати листя майже від коріння, але потрібно дивитися, щоб воно не було пожухле.

!!! Ні коли не збирайте рослини, які виросли по при дорогу (не ближче, ніж 30 метрів від дороги), не можна збирати на сміттєзвалищах, на скотомогильниках.

Висушене в тіні листя кіпрею дрібно ріжуть, заливають окропом (не менш, ніж через хвилину після завершення кипіння) з розрахунку 10 гр. сировини на 200 мл, настоюють до 45 хв., проціджують і п’ють по 1/3 стакана перед їжею 3—4 рази на день. Це у лікувальних цілях.

Але можна (та навіть – варто!) його пити і просто – як чай. Також не слід заливати крутим окропом. Можна також робити чайні суміші – змішувати з іншими рослинами: листям суниці, листям смородини, листям моркви, квітками календули, листям меліси, листям глоду, тощо. При цьому, більшу частину суміші має становити саме іван-чай, а види домішок і їх пропорції – в залежності від Ваших уподобань і стану Вашого здоров`я, адже на відміну від іван-чаю, інші рослини не кожному підходять.  Цукор додавати не варто. Доречи, навіть ті, хто не може пити звичайний чай без цукру, досить легко п’ють іван-чай без нього і це буде дуже корисно для запобігання можливому виникненню діабету.

Можна також ферментувати іван-чай і тоді він зовні взагалі не відрізняється від звичайного гранульованого чаю, але має зовсім іншій смак, ніж звичайний (набагато кращій) і навіть істотно відрізняється від чаю у варіанті настою. В залежності від системи ферментування можна робити іван-чай і чорний, і зелений. У доданому до цієї публікації відеоролику – один з способів збору та виготовлення чорного ферментованого іван-чаю.

З коріння іван-чаю можна навіть зробити щось на кшталт кофе.

Деякі лікувальні рецепти

1. При виразці: 3 ст. ложки  іван-чаю залити стаканом не геть крутого окропу, потримати до 15 хв. на малому вогні (не давати кипіти), охолодити, процідити. Приймати по 2 ст. ложки 3-4 рази на день за 15-20 хвилин до їжі протягом трьох тижнів.

2. Замість кави: висушити на сковороді коріння, змолоти їх в кофемолці. Готувати, як звичайну каву.

3. Відновлювальний чай: 5 ст. ложок іван-чаю залити літром води, кип’яти на малому вогні 15 хвилин. Пити, як звичайний чай. Але при цьому, крім відновлення сил, такий чай мало що дає, адже при  кип`ятінні втрачається багато корисних речовин.

За матеріалами збірників

 

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар