Богдан Рідуш

Павло Нечитайло,

Дмитро Тимчук

Першу згадку про печери біля с. Василівка (Сокирянський р-н) знаходимо у щоденнику фризького мандрівника XVII ст. Ульріха фон Вердума. Про необхідність археологічного дослідження печер біля с. Василівці вперше висловився викладач Кишинівської духовної семінарії В. Курдіновський. Він припускав, що у тих печерах жили “монастырские насельники” (Курдиновскій, 1918).

У 1962 роціштучну печеру в районі с. Василівка було обстежено чернівецькими туристами. Це була «вирубана у скелі кімната», сполучена дверима з двома іншими. У ній були «круглі, подібні до бійниць вікна, вирубане у підлозі місце для вогнища, кам’яні лежанки» (Друкман, 1962). У 1965 р. працівниками Чернівецького краєзнавчого музею було проведено обстеження ряду штучних печер Подністров’я, в т.ч. і біля с. Василівка. Це обстеження не було відображене в наукових публікаціях і про нього відомо лише з короткої газетної замітки. Було виявлено 8 штучних печер. При чому дві з них були зірвані вибухівкою незадовго перед тим, як писав Б. Тимощук, «під час добування будівельного каменю» (Тимощук, 1965).

У червні 1998 р. скельна стінка на березі Дністра південніше с. Василівка була обстежена Б. Рідушем. У південній частині стінки виявлено карстову печеру, яка через 3 м від входу сильно звужується, але далі проглядається розширення і спостерігається сильний протяг. Над цією печерою, на висоті 5 м, було виявлено грот природного (карстового) походження, але розширений штучно, зі слідами обтісування гострим залізним інструментом на стінах та підлозі. До грота ведуть сходи у вигляді невеликих зарубок на скелі. Вхід у грот має вигляд горизонтальної щілини висотою 0,7 м. У самому гроті висота стелі від 1,2 до 1,8 м і у деяких місцях можна стояти на повний зріст. Грот має наближену до трикутника форму, із максимальною шириною до 3 м та глибиною 3,5 м (5,0 м, якщо враховувати низький та широкий вхідний лаз). На поверхні кам’яного блоку, що перекриває вхід у грот та утворює вхідний лаз, знаходиться невеликий паз для елементу дерев’яної конструкції. Підлога гроту скельна, майже горизонтальна, розбита кількома глибокими тріщинами, із слідами (треками) підтісування залізним знаряддям на зразок сокири чи кирки. На підлозі гроту, на поверхні заповнювача однієї із тріщин, було виявлено уламок давньоруської кераміки ХІІ ст. з характерним хвильовим орнаментом. Вузькою вертикальною щілиною грот сполучається з нижньої карстовою печерою. Стеля грота вкрита кіптявою, особливо у внутрішній частині. У скельній стіні спостерігались ще ряд печерних отворів, у які через тоді брак часу проникнути не вдалось.

Восени 2017 р. авторами були археологічно досліджені практично усі приміщення комплексу. Вони розміщені у скельному масиві середньою висотою 12 м. Печера № 1 природного походження, штучно розширена. У привхідній частині в підлозі та стінах збереглась система пазів для кріплення дверей. На підлозі розчищено залишки глиняної печі на кам’яній основі. В заповненні печі виявлено фрагменти горщика XVII ст., скляну бусину, круглу свинцеву кулю діаметром 14 мм. В тріщинах підлоги – фрагмент залізної підкови для взуття та крем’яна пластина. Ліворуч від входу висічено хрест з розширеними кінцями у техніці заглибленого рельєфу.

Група об’єктів № 2 складається з трьох приміщень, що сполучались округлими отворами зсередини. У приміщенні № 2.1 на підлозі висічено рівнораменний хрест у техніці компенсаційного рельєфу. Приміщення № 2.2 та 2.3 мали пази в підлозі та стінах, навпроти вхідних отворів. У нижній частині вхідного отвору у приміщення 2.2 – тамга у вигляді тризуба, ймовірно, знак власності. Зважаючи на інтенсивну господарську діяльність (поблизу печер є діючий кар’єр з видобутку каменю) та високу ймовірність знищення унікального петрогліфу, його було вирізано зі скелі монолітом та передано у фонди Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

На наш погляд, у скелях біля с. Василівці виявлено комплекс штучних печер, які могли бути створені ще у давньоруський час (XII-XIII ст.) та достовірно використовувались у XVII ст. Наскельні зображення хрестів, ніші культового призначення, морфологія приміщень та численні аналогії з іншими печерними комплексами Середнього Подністров’я дозволяють припускати створення більшості приміщень ченцями.

На периферії печерного комплексу зібрано фрагменти крем’яних виробів, окремі з яких можуть відноситись до пізнього палеоліту. На рівні сучасного підніжжя скелі виявлено декілька ділянок засипаних гротів та навісів зі слідами антропогенного використання.

Наступного року планується продовження розкопок, і зокрема біля підніжжя скель, куди періодично викидалось заповнення мешканцями печер. Особлива увага повинна бути звернена на збереження печерного комплексу. Адже він знаходиться безпосередньо на території промислової зони Дністровської ГАЕС і може бути остаточно знищений при подальшому здійснені будівельних робіт.

 

Джерело: Рідуш Б., Нечитайло П., Тимчук Д. Скельно-печерний комплекс біля с. Василівка // Археологія Буковини: здобутки та перспективи: Тези доповідей наукового семінару (м. Чернівці, 15 грудня 2017 р.). – Чернівці: Технодрук, 2017. – С. 68-70.

 

За публікацією сайту «Сокирянщина»

Мітки: , , , , , , , , ,

Залишити коментар