Пропонуємо Вашій увазі ще один історичний документ, який відноситься до періоду відразу після звільнення Бессарабії і Північної Буковини. Це є, колись цілком таємний наказ по прикордонних військах Народного Комісаріату внутрішніх справ (НКВС) Української РСР № 0045 від 12 липня 1940 р. «Про заходи Румунії після приєднання до СРСР Бессарабії». Як то кажуть: «Без коментарів»…

*********************************

За агентурними даними, які починають надходити через кордон, по висвітленню нової прикордонної смуги Румунії, становище в останній характеризується наступним.

Серед офіцерського та й деякої частини рядового складу румунської армії, що відійшла за р. Прут, широко поширена думка, що звільнення Бессарабії й північної частини Буковини є тимчасовим явищем й що Румунський уряд має намір знову за допомогою Німеччини й Італії військовою силою назад забрати ці області від СРСР.

Серед різних тлумачень цього питання заслуговує на увагу той факт, що Румунський уряд нібито звернувся за військовою допомогою до Німеччини й Італії, на що останні нібито обіцяли надати цю допомогу, але тільки по завершенню війни на Заході.

Тими ж даними встановлюється, що румунське командування після виводу своїх військ з Бессарабії й Північної Буковини сконцентрувало їх у пунктах, найближчих до кордону з СРСР. Як відомо, по правому березі р. Прут румунським командуванням у свій час було зведено, так звану, другу лінію оборони. Даними, що надходять, встановлюється, що на цій лінії оборони в цей час тривають роботи з подальшого будівництва фортифікаційних споруджень і влаштування артилерійських позицій.

Звільнення Бессарабії й Північної Буковини в дуже короткий термін створило становище, при якому в Румунії за р. Прут і кордонами Північної Буковини опинилася велика кількість населення, що походить з вищевказаних областей, значна частина якого, у тому числі й солдати-резервісти, прагнуть повернутися до себе на батьківщину. Румунські правлячі кола з метою встановлення перепон й скорочення потоку біженців у СРСР здійснюють низку різних заходів, аж до таких, як організація терору, погромів, грабежів і розстрілів.

Викладене підтверджується наступними конкретними матеріалами.

По закданих 23-го ПЗ (прикордонного загону) й даним опитування порушників встановлюється, що румунські офіцери селянам, що повертаються в Бессарабію, пропонують залишитися в Румунії, заявляючи, що через 3 тижні румуни мають намір шляхом застосування військової сили повернути назад Бессарабію.

Серед офіцерів і солдатів румунської армії, що відійшла за р. Прут, ведуться розмови, що з метою зворотного відторгнення Бессарабії від СРСР Румунський уряд звернувся нібито за допомогою до Німеччини й Італії. У відповідь на це Гітлер нібито має намір надати Румунії цю допомогу, але тільки після того, коли закінчить війну на Заході. Після цього Німеччина в союзі з Італією й Румунією, а зі Сходу — з Японією отторгнут від СРСР не тільки Бессарабію, але й всю Україну.

Довідка. Відомості про поширення подібних чуток серед офіцерів і солдатів румунської армії підтверджуються іншими джерелами.

За тими ж даними, у м. Дорохой до цього часу сконцентровано велику кількість частин румунської армії, що прибули з Бессарабії й Буковини. Серед солдатів, розташованих у м. Дорохой, поширено думку, що Румунія за допомогою Німеччини по закінченні війни на Заході знову відбере Бессарабію. Серед населення м. Дорохой можна чути висловлення, щоб Червона Армія пішла далі Бессарабії й звільнила інше населення від гніта румунів. Частина заможного населення й буржуазія, що проживає в населених пунктах на р. Прут, переїжджають у тилові міста, зокрема, у м. Дорохой.

За тими ж даними, серед солдатів військових частин, дислокованих у м. Яси, ведуться розмови, що незабаром Румунія буде воювати із Червоною Армією з метою зворотного захоплення Бессарабії.

З закданих 23-го ПЗ відомо, що 29 червня 1940 р. солдатами румармії, що перейшли через р. Прут з Бессарабії в м. Дорохой, були пущені провокаційні слухи, що за ними нібито йдуть частини Червоної Армії. Через це частина населення м. Дорохой із червоними прапорами, влаштувавши демонстрацію, вийшли зустрічати Червону Армію. По тих мирних мешканцях, що зібралися, було відкрито кулеметний і рушничний вогонь, внаслідок якого багато вбитих і поранених. Згодом у місті почалися єврейські погроми й створилася паніка, під час якої деякі військові частини знялися з місця й почали відходити в тил, однак через якийсь час повернулися назад до місця дислокації.

Довідка. Відомості заслуговують довіри й підтверджуються іншими джерелами.

За даними 97-го ПЗ, у прикордонній смузі Північної Буковини й містах Дорохой, Серет, Яси й Галац румуни тероризують місцеве населення, влаштовуючи погроми над єврейським населенням. За наказом румунського командування розстрілюються солдати-резервісти із числа українців і євреїв, взяті до війська за мобілізацією з Бессарабії й Північної Буковини, виведені разом з румармією за р. Прут і які висловлювали бажання повернутися на батьківщину.

Ці дії румунської влади стали відомі жителям радянської території, у зв’язку із чим 8 липня 1940 р. у м. Херца (Північна Буковина) відбулася демонстрація протесту проти єврейських погромів, у якій брало участь до 300 місцевих жителів. Останні організовано направилися до військового коменданта міста із проханням про негайне доведення до відома Радянського уряду про проведені румунами погроми з метою дипломатичного втручання і їхнього припинення. Крім того, населення м. Херца в цей час написало скаргу на ім’я глави Радянського уряду тов. Молотова, що підписана всім населенням містечка.

Довідка. З боку партійних і радянських організацій вжиті відповідні заходи до проведення роз’яснювальної роботи серед населення м. Херца.

З закданих 23-го ПЗ відомо, що через повернення Бессарабії й Північної Буковини Радянському Союзу за розпорядженням румвлад на території Румунії з 28 червня 1940 р. до 5 липня 1940 р. був оголошений жалобний тиждень, під час якої були заборонені розважальні радіопередачі. 29 червня 1940 р. у Бухаресті в королівського палацу була організована демонстрація проти мирного вирішення конфлікту між Румунією й СРСР і повернення Бессарабії. Демонстранти вимагали здійснення збройного опору. Румунський король, незважаючи на вимоги демонстрантів, до них не виходив. Демонстрацію було оточено поліцією, яка нібито заарештувала більше 1000 чоловік. Вважається, що демонстрація організована залізногвардійцями.

Довідка. Відомості про оголошення жалобного тижня в Румунії заслуговують довіри й підтверджуються даними РОКОВО, з яких видно, що жалобним днем оголошений 3 липня 1940 р.

Заст. начальника прикордонних військ НКВС УРСР полковник Савченко

Військовий комісар прикордонних військ НКВС УРСР бригадний комісар Клюєв

Джерело: ЦА ФСБ РФ. Колекція документів. Машинопис, засвідчена копія. З сайту «Боевые действия Красной армии в ВОВ»

Переклад на українську — сайту «Гвіздівці»

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар