admin on 17th Май 2014

01 rus1Збираючи експонати для районного історичного музею, на відкриття18-1024x688 якого вже давно очікують жителі Сокирянщини, ми з особливою наполегливістю і цікавістю записуємо події минувшини в нашому краї, досліджуємо документи, вивчаємо архівні матеріали, бесідуємо з істориками і краєзнавцями, організовуємо невеличкі експедиції в села, де записуємо спогади літніх людей, відшукуємо необхідні раритети. Нині фонди музею нараховують більш як 1500 одиниць зібрання. Це найрізноманітніші речі, археологічні знахідки в наших місцях, документи, предмети побуту, одяг, взуття, фотографії, нагороди та інше.

У поповненні фондових запасів активну участь беруть чимало городян і сільських жителів. Про них ми час від часу розповідаємо в пресі і на радіо, а сьогодні хочеться висловити щиру вдячність за допомогу, зокрема, сокирянцям Клавдії Іванівні Щербул, Тетяні Володимирівні Давиденко-Руснак, Валентині Петрівні Гладкій, Світлані Василівні Троїцькій, Тетяні Михайлівні Шевченко, Вірі Василівні Гангал, Інні Володимирівні Гуцул, Олександру Сергійовичу Присакарю, які передали музею давні документи, старовинні вишивані рушники, характерні для бессарабців смушеві шапки, раритетну радіотехніку, офіцерську форму радянських часів, книги Т.Г. Шевченка, А.П. Чехова, М.В. Гоголя, Л.М. Толстого, що побачили світ у ХІХ-ХХ сторіччях, а також археологічні знахідки.

Із сільських жу, документи, деякі предмети до ткацького верстата та знаряддя праці, що були в користуванні місцевих жителів раніше.

Варто сказати, що разом із збагаченням музейної скарбниці експонатами, багато уваги приділяється дослідженню будівлі, де розташовується заклад. Відомо, що в минулому в ній був панський маєток, який належав поміщику Лішину. Площа споруди майже 500 м2. Тут у радянські часи квартирували солідні районні організації: райвиконком, школа механізації, редакція райгазети, райдрукарня та інші.

Приміщення має понад 14 великих кімнат, два коридори. Висота до стелі тут 3,5 м, а товщина стін в окремих місцях складає 60 см. Сонячні промені всередину потрапляють майже через 30 вікон, розміром 1,6 на 0,70 м (!). Як і двері, виготовлені вони з дубової дошки, тому в більшості збереглися до цього часу.

Є й інші ознаки добротності й надійності приміщення, яке раніше було красивим і привабливим, адже його дах, що був вкритий жерстю, із західної сторони підпирали чотиригранні дерев’яні колони, під стріхою було гарне різьблення, а низом, вздовж тераси — балкону тягнувся дощатий фігурний парапет. Крім цього, посередині приміщення проступав уперед, ніби запрошуючи в гості, тендітний козирок — веранда. До всього ж маєток потопав у багатстві квітів, серед яких особливою красою і ароматом виділялись кущі — дерева бузку.

Читаючи ці рядки, у багатьох мимоволі виникне запитання, а скількиOLYMPUS DIGITAL CAMERA ж років панському маєтку? На жаль, поки що точної дати не встановлено, оскільки не вдалося розшукати документів про його будівництво. Існує тільки припущення, що вік будівлі складає не менше 150 років. І схоже, ця поки що умовна цифра такою і залишиться, адже зовсім недавно під час демонтажу плитки на терасі приміщення вдалося знайти часткову розгадку, яка, так би мовити, винирнула до нас буквально з-під ніг.

Справа в тому, що ретельно оглянувши зворотну сторону плитки, помітили на ній досить чіткий давній напис-штамп виготовлювача, в якому чотири заглавні літери скривали якусь таємницю. Розшифрувати її вдалося тільки після консультацій із науковцями та ознайомлення із публікаціями в Інтернеті. Тепер вже відомо, що клеймо на плитці досить цікаве: «БЕРГЕНГЕЙМЪ — ХАРЬКОВЪ», а також букви «Т.Б.Э.Б.Х.», що читаються як «Товарищество Барона Эдуарда Бергенгейма, Харьков».

OLYMPUS DIGITAL CAMERAВиявляється, Едуард Бергенгейм народився 17 січня 1844 року в місті Або (Велике герцогство Фінляндське) в сім’ї архієпископа. В 1876 році засновує в Харкові перший на півдні Російської імперії завод по виробництву керамічної плитки і кахлів, а також вогнетривкої цегли та інших виробів. З 1879 року він — барон Великого князівства Фінляндського, пізніше був гласним Харківської міської думи. А випуск вогне- і кислототривких плиток для підлоги і тротуарів розпочав у 1892 році.

Десь у цей час в нашій місцевості вже була прокладена залізниця. Отож можемо припустити, що не далі, як у 1903 році ( в цьому році засновник заводу помер) по ній на замовлення поміщика Лішина було доставлено плитку і в Сокиряни. Привезли її, за нашими підрахунками, не менше 5 тис. штук, адже тільки така кількість її укладена на терасі маєтку, хоча із давніх фотографій, які збереглися, видно, що такою ж плиткою було вимощено підлогу і в садибі, деOLYMPUS DIGITAL CAMERA жила одна із поміщицьких прислуг.

Як бачимо, плитка ще царських часів, їй вже понад 110 років. І збереглася краще, ніж та, що встановлена подекуди ще торік. А це свідчить про те, щоколи власник ставив раніше на продукцію, яку випускав, своє ім’я, — це було найкращою гарантією якості.

Для багатьох буде цікаво довідатись, що продукція підприємства Бергенгейма, крім Харкова, застосовувалась при будівництві таких відомих споруд, як Лівадійський палац, будинок «з химерами» в Києві, залізничні вокзали в Москві, нею облицьовували храми і церкви.

В нашому випадку рік випуску плитки побічно підказує ще й дату будівництва маєтку. Цілком логічно, що це сталося раніше дати її доставки в Сокиряни. Отже, приміщення з’явилося до 1900 року!?

Між тим, дати появи історичної споруди, яка, без сумніву, є однією із найстаріших у місті, продовжуються в архівах.

Олександр Чорний, директор Сокирянського історичного музею.

berg-zavod

На ілюстраціях:

  • будівля колишнього панського будинку (типографії, музею) в Сокирянах;
  • фрагмент вимощеної плиткою підлоги, що збереглася й через 110 років (фото автора); 
  • зворотна сторона плитки із штампом виготовлювача (фото автора); 
  • маленька кольорова плитка з обох сторін (фото автора); 
  • будівля заводу огнеупорних виробів Товариства Бергенгейма в Харкові (фото царських часів)

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

1 коментар к “Розгадку знайшли … під ногами”

  1. дуже цікаво, але дивно. Ходили музейні працівники по старовинній підлозі і не бачили, що топчуть раритети.

Залишити коментар