Обложка1Садівництво в нашім краї завжди було досить01 rus1 розвиненим але з кожним наступним роком воно розвивається усе більш масштабно. З’являються нові сорти садових насаджень, нові агротехнологии, засоби захисту рослин. На жаль, при цьому часто втрачаються старі агротехнічні методи вирощування та обробки сільгоспкультур. Такі втрати часто приводять до зайвої хімізації садівництва і відповідної шкоди для виробників і споживачів продукції.

У зв’язку із цим, сайт «Гвіздівці» планує опублікувати серію статей про старі але актуальні агротехнологичні прийоми у садівництві та інших галузях сільського господарства. Ці статі публікувалися раніше у підзабутих вже періодичних виданнях.

&&&

Численні спостереження й дослідження в різних зонах СРСР показали, що на півдні в оптимальних ґрунтово-кліматичних умовах плодові дерева всіх порід ростуть краще, краще плодоносять і довше живуть. Наприклад, яблуня й груша в нечорноземній смузі Росії живуть до 30 — 40 років і рідко до 50 — 70 років, а на півдні (Крим, Кавказ, Молдавія) — до 40 — 50 років і навіть 70 — 100 років. Відомо, що максимальний урожай з однієї яблуні сорту Аніс смугастий і Антонівка звичайна досягає 300 — 500 кг, а на півдні з одного дерева сортів Розмарин білий і Сари сінап одержують до 1600 — 2000 кг плодів.

Потужність росту й розвитку надземної й кореневої систем плодових дерев на півдні вище, ніж у середній і північній зонах плодівництва. Наприклад, корінь вертикального й горизонтального напрямків (а від їхнього розташування в основному залежить глибина обробки ґрунту в садах) залягають глибше в південній зоні прозростання. Наші дослідження в Криму показали, що корінь горизонтального напрямку у лісової яблуні (привой сорт Сари сінап) при посадці дерев 6 X 6 м з подальшим проріджуванням 12 X 12 м до 45-літнього віку зайняли ділянку діаметром 22 м.

Корінь вертикального напрямку в різних плодових культур у північній зоні розташовуються на глибині до 1 — 2 м, у середній — до 2 — 4,5 м, а в південній — до 9,5 м (Крим) і 12 м (Казахстан). Углиб коріння просуваються головним чином по ходах землероїв, особливо дощових хробаків, і по тріщинах ґрунту.

Кількість і довжина коренів вертикального напрямку можуть бути значними. Так, в 45-річної яблуні сорту Сари сінап, з якої збирали врожай 500 — 1000 кг (Крим, радгосп імені Чкалова), загальна довжина кістякових і товстих обростаючих коренів дорівнювала 2,7 км, з яких коренів вертикального напрямку було 1,6, а горизонтального — 1,1 км; під кроною розташовується 36%, поза нею — 64% тих і інших коренів; у Грузії їх було відповідно 38,9 % і 61,1%.

У 25-літньої яблуні сорту Ренет шампанський у тім же радгоспі, але на іншій ділянці (із близьким стоянням ґрунтових вод) коріння проникнули на глибину 1,3 м, загальна довжина всіх коренів досягала 534 м, з яких вертикальних — 77 м; у межах крони — 217 м і за її межами — 240 м.

уборка_яблук-59

Збирання врожаю яблук у Гвіздівцях. Фото — 1959 року

Коріння плодових дерев за сприятливих умов швидко йдуть у глиб ґрунту. Наприклад, на Кубані коріння сильнорослих підщеп у віці 4-12 років проникають до 3 — 5,5 м і навіть 9,5 м, 4-літніх сіянців персика — на глибину 4 м. За менш сприятливих умов коріння 30-річних дерев йдуть углиб до 1 — 1,5 м (Крим).

Проникнення коріння різних плодових порід і підщеп у ґрунт відбувається дуже по-різному. Коріння вертикального напрямку в яблуні (Московська область) залягають на глибині до 3,5 — 4,5 м, а в груші, вишні й сливи — до 2 м. Основна маса коріння горизонтального напрямку в цих самих умовах розташовується в яблуні на глибині до 75 см., груші — 50, вишні — 40, у сливи — 30 см.

Основна маса коріння вертикального напрямку у сорту Антонівка звичайна (привой) була розташована: на підщепі китайка — до 1 м, на дусені III — 1,3 м, на лісовій яблуні й сіянцях сорту Аніс — 2 м, на сіянцях сорту Антонівка звичайна — до 2,5 м (М. Гєна).

В Узбекистані коріння яблуні сорту Розмарин білий на підщепі сибірської яблуні проникали до 6,2 м, а на підщепі баба-арабської яблуні — до 1,5 м. У Криму коріння карликових підщеп — райки й айви — досягали глибини 4 — 5,5 м (сильнорослі привої — яблуні сорту Канділь сінап і грушки сорту Бєрє Ар-Данпон).

Коренева система корневласної вишні й сливи залягає дрібніше, ніж у дерев тих самих сортів, щеплених на сіянцеві підщепи.

Встановлено, що у плодових порід, починаючи із другого року посадки й все наступне життя, діаметр кореневої системи в 1,5 — 2 рази більше від діаметру крони. Таке співвідношення спостерігається незалежно від порід, підщеп, віку дерева й місця прозростання.

Плодоносні 35-літні яблуні Сари сінап при розміщенні коріння на глибині до 4,6 м у Сімферопольському районі Криму давали з одного дерева до 300 кг плодів, а з дерев того ж сорту й віку на ґрунтах із близьким заляганням ґрунтових вод і розміщенням коріння до 1,5 м збирали тільки 100 кг плодів.

Кращою кореневою системою плодових порід вважається та, котра залягає рівномірно по колу, глибоко й широко. Вона витягає живильні речовини з більшого обсягу ґрунту й почвогрунту, а також стає засухо- і морозостійкішою.

Однак, незважаючи на те, що коріння іноді залягають глибоко, основна їхня частина (іноді значна й важлива), особливо горизонтального напрямку, буває розташована порівняно поверхово. На нашу думку, це цілком природно, тому що тут найбільше міститься живильних речовин і фізичні властивості ґрунтового комплексу краще. Однак це порушується (у гірший бік) несприятливими природними умовами (щільність ґрунту, близьке стояння ґрунтових вод і ін.) та неправильною агротехнікою (відсутність попереднього окультурення ґрунту, поганий догляд, тощо).

Отже, плодівник повинен формувати кореневу систему всіх плодових порід шляхом задоволення їхніх природних вимог, що допоможе створити більш глибоке розташування коріння у ґрунтах і почвогрунтах.

Першою умовою гарного росту й плодоносіння плодових насаджень, а також глибокого розташування коріння всіх систем у ґрунті служить правильний вибір ділянок і ґрунтів для саду.

Друга не менш важлива умова гарного росту й плодоносіння насаджень, а також глибокого розташування коріння — попереднє (до посадки саджанців) глибоке окультурення ґрунтів.

За останні 25 — 30 років Науково-дослідний інститут імені І.В. Мічуріна вивчав вплив глибокого окультурення ґрунту на ріст і плодоносіння яблуні й вишні в Тамбовській області. Установлено, що на окультурених ґрунтах коріння плодових дерев залягали як у верхніх, так і в нижніх обріях ґрунту, тобто сильно заглибилися.

Нашим дослідженням росту 4-літні яблуні в навчгоспі «Отрадное» Сільськогосподарської академії імені К.А. Тімірязєва в саду, закладеної А.К. Синьовим на площі 50 га, з`ясовано, що основна частина коріння горизонтального напрямку розташовувалася на глибині до 40 см., а вертикальні досягали 165 см. при плантажній (див. примітку) передпосадковій оранці на глибину 55 — 62 см.

IMG_3755

Квітнуть яблуні у Гвіздівцях

При оранці на 25 см. з заглибленням до 40 см. горизонтальні коріння розташовувалися на глибині 30 см., вертикальні — 140 см.; при звичайної передпосадковій оранці на 25 — 30 см. горизонтальні коріння перебували на глибині 30 см., вертикальні — 130 см..

Подальші дослідження (А.І. Садовський) показали, що при звичайній осінній оранці в саду не ушкоджувалися товсті коріння тільки на ділянці, де перед посадкою піднімали плантаж. Таке глибоке розташування коріння корисно для плодового дерева.

Установлено, що в Криму коріння яблуні на глибині 0 — 25 см., 26 — 50 і 51 — 75 см. ростуть і використовують живильні речовини по-різному, залежно від тепла й вологості різних обріїв ґрунту протягом вегетаційного періоду. Це підтверджує також те, що коріння дерева прагнуть зайняти більш потужний шар ґрунту й підґрунтя.

При глибині основної оранки, прийнятої в СРСР, у садах, закладених на глибоких ґрунтах або після підйому плантажу, коріння не сильно ушкоджуються плугами під час обробки. На дрібних ґрунтах або після звичайної оранки ушкодження сильніше й це негативно позначається на рості й плодоносінні дерев.

Наші багаторічні дослідження й спостереження показали, що не можна допускати перерізання коріння діаметром 8 — 10 мм і товще, тому що за непостійної вологості ґрунту в більшості районів плодівництва рани погано гояться, а коріння утворять мало нових бічних відгалужень.

Наші дослідження в садах 13 колгоспів і радгоспів Криму показали, що в одних садах при оранці ґрунту на 15 см. вирізується (у середньому на одне плодоносне дерево) понад 60 пог. м коріння товще 8 — 10 мм, а в інші навіть при оранці до 20 см. не вирізано жодного кореня товщиною 10 мм. У радгоспах «Предгорье», імені Чкалова й ін. після оранки на глибину 28 см. і більше дерева на кілька років перестали плодоносити, а деякі загинули.

С.С. Рубін і Д.А. Горбатюк (Україна, 1958) рекомендують не допускати обрізки коріння яблуні товще 12-15 мм, тому що вони погано відновлюються.

І.І. Канівець (1956), що проводив дослідження в Молдавії, рекомендує з перших років посадки плодових дерев орати ґрунт у міжряддях на 20 — 25 см., а в тих, що плодоносять — на 8 — 12 см. у міжстовбурових смугах і на 15 — 18 см. у міжряддях.

В.М. Балобін (1958) рекомендує проводити оранку ґрунту при системі тривалого заростання травами  на дерено-підзолистих ґрунтах Білорусії на невелику глибину (10- 12 см.).

У Голландії, де яблуня й груша щеплені на слаборослих підщепах і коріння розташовані поверхово, ґрунт у саду не орють, а обмежуються поверхневим розпушуванням. Урожай там буває в середньому до 100 ц із 1 га, а в кращих садах 300 — 400 ц.

В.В. Ковальов (1959) думає, що із впровадженням зрошуваного садівництва на півдні України міжряддя варто утримувати під травами, особливо там, де ґрунтуи мають карбонатний обрій, що неглибоко залягає.

На нашу думку, глибина оранки повинна бути в межах 8 — 25 см. і більше; на півдні глибше, ніж у середній і тим більше в північної зонах плодівництва; у незрошуваних районах глибше, ніж у зрошуваних; у насадженнях сливи й вишні дрібніше, ніж яблуні й груші, у садах з міжряддями під багаторічним заростанням травами дрібніше, ніж під чорним паром або сидератами, і т.п.

Для більш успішного відростання ушкоджених коренів і створення умов для нового росту всієї кореневої системи ґрунт у міжряддях варто орати після знімання зимових сортів яблук. При цьому коріння зможуть рости сильніше й поповнитися органічними живильними речовинами й водою, особливо у вологу осінь або при зрошенні.

Глибину основної оранки в садах плодівник повинен визначати на окремих ділянках відповідно до породи, підщепі й віку дерев. Отже, при посадці різних порід на тій самій ділянці глибину оранки встановлюють по породі й підвою, що має саму поверхневу кореневу систему. Для цього треба один раз у три — п’ять років проводити контрольні розкопки ґрунту по периферії крони до глибини залягання коріння товще 8 — 10 мм або розкрити смугу ґрунту шириною 30 — 50 см. починаючи від штамба до середини міжряддя. Ця робота допоможе плодівникові встановлювати точну глибину оранки на кожній ділянці саду.

В.А. КОЛЄСНІКОВ, Професор, завідувач кафедрою плодівництва Сільськогосподарської академії імені К.А. Тімірязєва

Ежемесячный научно-производственный журнал Министерства сельского хозяйства СССР «Садоводство», 1960, № 2, стр. 15 – 17

Переклад на українську мову — сайт «Гвіздівці»

Дякуємо інтернет-порталу  «Journal-club. Старые журналы».

 __________________________________

Примітка:

Плантаж (плантажна оранка) — глибока оранка з повним оборотом шару на глибину 50 — 70 див і більше.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

1 коментар к “З досвіду минулого: «Про глибину обробки ґрунту в садах»”

  1. Дякую! Дуже цікава інформація

Залишити коментар