“Перестройка”, або що це воно було?

В 1985 році до влади в СРСР прийшов Горбачов із плямою на чолі. Як казав ще цар Петро I, “бог шельму мітить”. Горбачов розгорнув у всю свою політику “гласності”, “відкритості”, “плюралізму”, дивуючи всіх особистим безмірним преклонінням перед Заходом. Як пише американський політик і масон Генрі Кісінджер, “Горбачов… походив на трохи абстрактні фігури з російських романів XIX століття: космополітичний і провінційний, інтелігентний, але трохи незібраний, проникливий, але позбавлений розуміння суті вибору, який стояв перед ним. Рейган розумів які сили рухають його суспільством, у той час як Горбачов абсолютно загубив з ними (з рушійними силами радянського суспільства – І.К.) зв’язок. Горбачов різко прискорив загибель системи, яку представляв, призиваючи до реформ, провести які він виявився не здатний[1]“.

Та на рахунок здатності Горбачова містер Кісінджер, звичайно дарма кривдить “брата Горбі”. Щоправда, може бути про всяк випадок злегка зашифровує. Перспективного молодого радянського партійного бонзу давно запримітили американська й англійська розвідки. Його відразу ж оточили своїми людьми. Першу скрипку в цьому грав академік Арбатов. З його ініціативи й рекомендації Горбачов притяг до себе “свого хлопця” Сашка Яковлєва. Той у свою чергу підтяг і розставив навколо себе інших “надійних хлопців”: В.Коротича (редактор “Огонька”), Ю.Афанасьєва, Е.Яковлєва, Г.Попова (Нойман), Е.Примакова (Киршенблат). Як пише у своїй книзі О.А. Платонов, всі вони вже різну кількість років були членами закордонних масонських лож, а по сумісництву агентами закордонних розвідслужб[2] (не задарма все ж судили на процесах 30-х років).

Втім, за даними низки джерел, Горбачов і сам міг бути завербований раніше під час відпочинку в Італії[3] . Вірніше спочатку нібито завербували Раїсу, яку піймали на якийсь “компрі”. Отут можна тільки догадуватися на чому її “взяли”. Найбільше імовірно, що вона в магазинах використовувала державні або компартийні кредитні картки для покупки дорогих прикрас, як вона за повідомленнями західної преси, неодноразово згодом робила і під час офіційних візитів Горбачова в західні країни, або ще щось у цьому роді. Потім через Раю пригорнули й Мишка, що тоді ще не займав такого високого становища і йому безумовно не простили б подібні дії дружини. “Придавила” їх швидше за все, англійська розвідка. Саме тому Горбачов від початку зблизився не з американцями, а з англо-масонською “залізною леді” Маргарет Тэтчер, що потім і передала його “на зв’язок” старшому братові-масонові Бушеві (з Рейганом Горбачов або чомусь так і не знайшов загальної мови, або ж англійці приховували від американців високопоставленого агента).

І пішло, покотилося – як снігова куля! У першу чергу, Горбачов наніс один за другом найважчі удари по економіці країни, по добробуті народу. Здавалося б, всім були зрозумілі можливі наслідки введення обмежень на торгівлю спиртними напоями. Сухий закон намагалися ввести й у царській Росії, і в перші роки радянської влади, і в США, і в інших країнах. Ці потуги завжди завершувалися погано майже для будь-якої держави. Американці на своїй “шкірі” добре відчули, чим кінчається подібна дурість. Проте, Горбачов, незважаючи на історичний досвід людства, запускає в дію знаменитий Указ і купу додаткових постанов ЦК і Ради Міністрів до нього, добивши тим самим економіку держави в той період, коли вона вже була ґрунтовно підірвана  гонкою озброєнь і афганською війною.

Другий основний удар Горбачовської команди був нанесений по основах ідеології, народної моралі, по патріотично налаштованим керівним кадрам. Уже в період “боротьби за тверезий спосіб життя”  за самі несуттєві порушення антиалкогольного законодавства були звільнені тисячі висококваліфікованих керівників і фахівців різних ланок партійного й державного апарата, промислових підприємств і  установ, правоохоронних органів, досвідчених армійських командирів, при чому тих, що ні є п’яницями, ні алкоголіками не були.

Розгорнуті пропагандистські компанії боротьби з пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, проституцією, порнографією були побудовані таким чином, що тільки ще більше привертали увагу молоді й фактично утягували її в ці пороки. Проституція навіть стала престижною професією.

У величезному ступені цьому ж сприяла розгорнута Горбачовим компанії “гласності”, “самокритики”, які мали тільки одну мету – підірвати віру народу в  ідеали, що існували десятки років, а декотрі – і сотні років, мали мету знищити патріотизм народу, оббрехати й опорочити нашу історію – зі стародавності до наших днів.

Хто-небудь із Вас коли-небудь чув істотні розкаяння західних політиків? А багато Ви читали, що б більш-менш сірьозні західні історики або журналісти облаювали свою історію? Я впевнений, що не читали. Тому що в західних політиків такого не буває. А журналісти й історики, якщо й пишуть про чорні сторінки своєї давньої або більше сучасної історії, то в спокійних тонах, як про що – те, що саме собою розуміється, не потребує якого б те не було покаяння.

Отут таки знадобиться для ілюстрації зробити екскурс в історію. Всі  ми знаємо, що “самим великим тираном” свого народу всі народи світу вважають російського царя Івана ІV Грозного. Тепер його, звичайно, посунув у людському сприйнятті на друге місце грузинський володар СРСР Йосип Сталін. Проте, що ж за тиран був Іван Грозний? Це був дійсно жорстокий правитель. У період його правління практично без суду й слідства, часом найжорстокішим образом, найчастіше зовсім безвинно, було знищено 3-4 тисячі чоловік. Жах! І ми каємося за себе й за Івана Васильовича дотепер, говоримо: “Які ж ми негарні, жорстокі!”

І, до речі, першим покаявся саме сам Іван Грозний, що в 1573 році у своєму посланні в Кирило-Білоцерківський монастир. Він звинуватив себе в “скверні, в убивстві… у ненависті, у всякому лиходійстві”, назвав себе “нечистим і кепським душогубцем”[4] . В 1582 році він же офіційно повідомляє “про прощення”, тобто про реабілітацію всіх страчених при ньому людей, передає в монастир величезні гроші для їх вічного поминовіння.

Відтоді стало вічно актуальним питання: “чи Було в історії нашої держави що-небудь, крім помилок і злочинів?”[5]

Та нічого подібного ніколи не було в західних країнах, нічого подібного до вчинку Івана Грозного ніколи не робили західні правителі, хоча його сучасники – іспанські королі Карл V і Пилип II, король Англії Генріх VIII, французький король Карл IХ  найжорстокішими способами стратили не 3-4 тисячі, а сотні тисяч людей. Так,  наприклад, лише у Нідерландах, що перебували під владою зазначених іспанських королів, з їх відома й за їх наказом, або з їхнього найвищого затвердження, у період з 1547 по 1584 р. було страчено до 100 тисяч чоловік. З них 28540 чоловік було спалено живцем.

В Англії Генріха VIII лише за бродяжництво було повішено 72 тисячі бурлак і жебраків (в основному, це були селяни, яких зігнали з земель, перетворених в овечі пасовиська).

При активній особистій участі французького короля Карла IХ  23 серпня 1572 року, тільки за одну ніч, відому, як “Варфоломіївська” було вбито більше 3 тисяч чоловік, тобто стільки – скільки за весь період царювання Івана Грозного[6].

Набагато масштабніше діяв “святий престол” католицької церкви. У середні віка “святі батьки” спалили живцем на багаттях інквізиції 13 мільйонів чоловік, у тому числі, 9 мільйонів “відьом”. Але західні королі й священики, що робили ці моторошні злодіяння, не писали покаянних листів у монастирі, не каялися й усно. І ніхто не вважає їх варварами, ніхто навіть не згадує про їхню неймовірну жорстокість, у порівнянні з якої жорстокість Івана Грозного просто мерхне. Більше того, у нашому уявленні ці ж королі – щось таке яскраве, гарне, вічно танцююче, романтичне.

Ми вважаємо західні народи більш гуманні й цивілізованими, а наші країни дикими. Націонал-патріоти країн СНД нестямно верещать про Росію та СРСР, як про “в’язницю народів”. Але навіть якщо в самому загальному вигляді зрівняти етнічну історію західних країн і  етнічну історію Росії, те не можна не помітити, що на Заході протягом нашої ери повністю зникли десятки народів: кельти, іллірійці, ряд балтських і слов’янських народів, інші. В етнічні релікти перетворилися валлійці, бретонці, гасконці, лужичани й навіть шотландці. У той самий час, у Росії і згодом у СРСР, навіть у центральній її частині, протягом століть жили, росли, міцніли й продовжують жити дотепер десятки й десятки народів, у тому числі повністю далеких від росіян, а на окраїнах сторіччями зберігалися й самі малочислені етноси в кілька тисяч або навіть у кілька сотень людей. І, як цілком правильно пише історик Вадим Кожинов, “якщо вже й називати Росію “в’язницею народів”, те в точній відповідності з логікою, варто назвати основні країни Заходу не інакше як “цвинтарями народів”, а вже потім вирішувати, що “краще” – в’язниця або цвинтарі…”[7]

Не каялися й не каються іспанці, португальці, американці за винищування індіанців, за скинуті на Хіросіму й Нагасакі атомні бомби, за сотні тисяч убитих мирних жителів у В’єтнамі, Кореї, Панамі, Гренаді, у Югославії, в Іраку і Афганістані.

Не каються американські політики за те, що в Сполучених Штатах, наприклад, тільки в 1968 році, за офіційним даними, військові частини направлялися «для придушення бунтів» 106 разів в 25-ти штатах. У цих операціях брали участь у загальному більше 150 тис. військовослужбовців армії й флоту. Виконуючи волю своїх реальних хазяїв-промисловців і фінансистів, солдати й морські піхотинці США вбивали борців за цивільні права в Лос-Анджелесі, стріляли по студентах в університетах Іллінойсу, Луїзіані, Каліфорнії й інших штатів; багнетами й отрутними газами розганяли учасників мітингів протесту проти війни у В’єтнамі у Вашингтоні, Детройті, Чикаго, інш.; діяли як штрейкбрехери під час великих страйків докерів, поштових працівників, залізничників, вуглярів і т.п.

У травні 1970 року солдати національної гвардії холоднокровно розстріляли студентську демонстрацію в Кентському університеті (штат Огайо). Протягом п’яти років (1968 – 1972 р.) війська США близько 300 разів застосовували зброю проти власного населення. А ми возопили й розбиваємо чола із приводу одного лише Новочеркаська, що у порівнянні з діями “великих борців за права людини в усьому світі” (американців) – безневинна подія.

Французи не каються за знищення мільйона алжирців, сотень тисяч в’єтнамців. Не каються країни НАТО за спровоковану й організовану ними втечу зі своїх земель сотень тисяч сербів, боснійців, косовських албанців, афганців. І не покаються! А ми захоплюємося ними й каємося самі?!

Ми дорвалися до гласності. Нам дали роззявити рота, вірніше нас навмисне штовхнули на те, що б ми його роззявили, і ми, закинувши роботу, залишивши осторонь всю економіку, кинулися мітингувати, критикувати самих себе, ганьбити себе, свою історію й свій народ. Ми просто проговорили країну, проговорили своє майбутнє, майбутнє своїх дітей і онуків.

До речі та ж західна “розвальна робота” одночасно проводилася й у Китаї. Китай, як і Росія, СРСР – ідеократична держава, тобто держава, влада в якій тримається й в усі століття трималося на силі ідеї (чи то монархічна віра в царя-панотця або Великого вождя, чи православ’я, чи комуністична віра у світле майбутнє – не важливо).  Поки ідея володіє розумами народу – державна влада сильна. Якщо віра в пануючу ідею підірвана – державна влада втрачає силу, державу розвалюється. Але в китайців не прийнято багато бовтати й не прийнято каятися. У них прийнято поважати свою історію й поважати себе. Вони швидко, хоча й жорстоко зупинили організований американськими й англійськими спецслужбами бунт студентів на площі Тянь Ань Мень, не дали політикам і народу кинутися в демагогію, зайнялися економікою й урятували країну від розвалу й народ від загибелі. Як результат – економіка Китаю зараз на величезному підйомі.

1986 рік ознаменувався найбільшою катастрофою в історії людства. 26 квітня вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС. Ядерна хмара накрила територію на якій проживали мільйони людей у різних країнах світу, унесло життя тисяч людей майже відразу, тисячі зробило каліками. І все це буде тривати десятки, а може і сотні років. Про причини аварії нам розповідали багато казок. Про всяк випадок зробили винуватим директора атомної станції й  відправили його на “зону”. Потім розповідали нам безліч технічних подробиць про ланцюг усяких випадків, що призвели до катастрофи. За що ж тоді людину посадили? Ще до 15-й річниці чорнобильського вибуху “народили” ще одну версію, що озвучили телеканали. Виявляється прямо під атомним реактором виявився епіцентр землетрусу, що тоді не помітила не одна сейсмостанція, а лише зараз знайшли й порівняли записи сейсмографів. Нісенітниця звичайно – про цього вже через 15 хвилин при будь-якому розкладі в усьому світі стало б відомо, а отут аж через 15 років вилізло назовні. Маразм, розрахований на дурнів і нічого більше! Втім нас усіх – весь народ, владу маючі давно вважають за дурнів і варто визнати, що для цього є чималі підстави – у противному випадку ця сволота нами б не правила й не обкрадала. Але все ж таки, для чого цю нісенітницю озвучили?

Справа в тому, що версія диверсійного акту, яка прозвучала в народній молві в перші ж дні після вибуху, з кожним роком одержує усе більше підтверджень. Тому терміново й знадобилася, хоча б й дешева, але зрозуміла більшості населення “качка”. Народ, на думку цих “землетрусителів”, з розумінням поставиться до версії: мол у нас у країні й не таке може бути.

Так все-таки: чи була диверсія? Документально підтвердженої відповіді на це питання Вам не дасть ніхто, але аналіз подій і фактів провести можна. Почнемо ми знову з деякого видалення в історію.

Відразу після початку “холодної війни” США і їхні союзники оголосили однією з її основних складових частин ідеологічну, або, як виражаються на Заході, психологічну війну проти соціалістичних країн. Як писав американський генерал Гейвін у книзі “Війна й мир у космічне століття”, погляди на сутність війни й характер стратегії піддалися на Заході значному перегляду. Стратегія, за його твердженням, з області фізичної боротьби переходить у сферу “всеохоплюючої психологічної війни”. Англійський військовий публіцист Кінг-Хол у книзі «Оборона в ядерне століття» у свою чергу робить висновок, що на сучасному етапі в центр уваги повинна бути поставлена боротьба за душу й серце людини, за його думки. Ціль «психологічної війни», вторить йому американський журнал «Мілітері ревью» – у підриві волі до опору у ворожої армії й цивільного населення.

Для досягнення цієї мети заправіли західних військових союзів розгортають єдині для країн — учасниць блоків центри психологічної війни, стандартизують методи й засоби її ведення. Говорячи про зміст цих методів і засобів, голова американського комітету політичної інформації генерал Джексон із цинічною відвертістю заявив у свій час: «В ідеологічній боротьбі з комунізмом потрібна не правда, а підривні дії, у такій війні будуть потрібні всі шибеники й гангстери, яких ми можемо роздобути у той чи інший спосіб».

Звичайно, програма Даллеса теж була частиною цієї психологічної війни. Але американці і їх масонські хазяї не обмежилися цим. Як пишуть у своїх “мемуарах” ряд колишніх американських військових розвідників, майже одночасно з ЦРУ адміністрація США створила невелику, але ще більш секретну організацію – комітет MJ-12, або Majestic-12. Можливо, багато хто бачив американський напівфантастичний серіал “Секретні війни” про цей спецпідрозділ. Серіал у цілому, звичайно, казка, але казка, заснована на документах про діяльність цього комітету, випливли до середини 80-х років (були опубліковані списки членів комітету, та нікого з них на той час уже не було в живих!). MJ-12 дійсно займався виявленням і вивченням таємничих, непояснених наукою подій і явищ, об’єктів, намагався їх вивчити, зрозуміти їхню природу, знайти їм практичне застосування у військовій області[8]. Це стосується НЛО, можливостей окультних організацій і окремих осіб, іншої подібної чортівні.

Я не збираюся Вас переконувати в тім, що серйозна американська урядова спецслужба займалася усякою фантастичною містикою, хоча знаючи на сьогоднішній день про те, що в Гітлера (не менш серйозна людина) цим займався цілий інститут і знаючи про пристрасть до містики масонських хазяїв США, виключити цього ніяк не можна. Проте, ми містику про всякий випадок відкинемо й зупинимося на тому, що комітет займався перевіркою важкопояснюваних явищ і, ще раз нагадаю, впровадженням своїх досліджень у військовій сфері. А зміст зазначеного фільму, побудованого на багатьох історичних подіях, покликаний звалити все на інопланетян і приховати від громадськості щирих винуватців злочинів проти людства – масонів.

Majestic був підзвітний винятково президентові США, але безпосередньо керував підрозділом високий військовий чин, що одночасно займає не найнижчу сходинку на сходах масонської ієрархії. До речі, незважаючи на публікацію у свій час маси документів про діяльність MJ-12, уряд США дотепер не спростував й не підтвердив факт існування комітету. Та це вже – відповідно до неписаних законів діяльності спецслужб.

Свої військово-наукові розробки Majestic і мозкових центрів, що працювали у цьому ж напрямку, таких, як Центр перспективних фізичних досліджень, КАМО, фонд Форда, Аспенський інститут, інститут  Брукінгс, спеціальні групи вчених ряду інших університетів США, ВПС США, НАСА, а також корпорацій Бехтель, Дженерал Електрик, IТТ, Амоко, Нортроп, Локхід і багато інших  впроваджували в першу чергу[9] в область створення психотронної зброї.

Природно, що про цю “наукову діяльність” було відомо КДБ і радянському уряду. У СРСР також почалися аналогічні відповідні дослідження.  Американці у своїй роботі пішли в основному шляхом розробки й використання психотропних речовин, радянські вчені пішли відразу далі – вони почали розробку способів впливу на людину за допомогою магнітних полів і хвильового випромінювання.

От що розповів український професор Віктор Седлецький: “З 1982 року в країні почала створюватися система загоризонтних радіолокаційних комплексів, заснованих на використанні ефекту відбиття промінів від іоносфери Землі. Це була наша відповідь на створення СОІ. Подібні комплекси прив’язувалися до атомних станцій”[10].

Отут варто нагадати читачеві: 26 квітня 2001 року (може днем раніше або  на день пізніше) на одному з центральних українських телеканалів був показаний сюжет про колишню “поштову скриньку” – “Чорнобиль-2″. Розташований у лісі, у деякому віддаленні від атомної станції засекречений об’єкт являє собою цілий ліс антен величенної висоти, що зараз нікому не потрібний. Багато хто з тих, хто жив у Чорнобильській зоні й самі бачили металеві конструкції, що стирчать над вершинами дерев. Але ніхто не знав що це таке. В 80-х роках до цього таємного об’єкту навіть наблизитися було не можливо. У коментарі до передачі було спокійно розказано поважним вченим, що цей об’єкт є загоризонтним радаром, призначеним для раннього виявлення запусків балістичних ракет у будь-якій точці світу. Мічений станцією атом через цей радар направляється в іоносферу, звідки відбивається. У випадку запуску в будь-якій точці світу будь-якої ракети, мічений атом із сигнальною інформацією вертається назад на радар. Тобто про запуск будь-якої ворожої ракети стає відомо в лічені секунди. Уже цього було досить для того, щоб американці спробували ліквідувати цю радянську систему раннього виявлення. А як її можна паралізувати? Всі вишки відразу не підірвеш, та й в “Чорнобиль-2″ проникнути було просто неможливо – туди попадали лише військові, що пройшли сотні перевірок. Інша справа – джерело енергії, без якого “Чорнобиль-2″ порожнє місце. І на АЕС працюють сотні цивільних людей, багатьох з яких можна завербувати при великому бажанні.

Але я думаю, що не це було причиною підриву енергоблоку. Почитаємо далі, що каже професор Седлецький: “Незабаром виявилося, що так звані фазовані антени, що входять в комплекси, здатні працювати й на випромінювання. При цьому створюється єдине психотроне поле, здатне впливати на свідомість людини. Мені відомо: такі антени були створені в Чорнобилі й Красноярську-26. Вони входять у систему за назвою “Шар”, покликану управляти тета-ритмом і дельта-ритмом людського мозку”[11].

Академік Тодор Дічев пише, що вже в 80-х роках у СРСР і США були створені апарати, здатні при виведенні на орбіту коректувати поведінку величезних мас населення (на території, до дорівнює Київській, Ленінградській або Московської областей, Білорусії, Болгарії або, скажемо, Югославії). В 1991 році в “‘Независимую газету” просочилася інформація про контакти КДБ і ЦРУ в області спільного контролю над психотронікою і іншими псітехнологіями. Пізніше випливли й інші подробиці: документ був підписаний головою КДБ В. Крючковим і міністром оборони США К. Уайнбергером 24 вересня 1990 року. Дія угоди поширюється на території СРСР і США. Номер цієї угоди 174-90-16. Дічев, натякаючи на масонів, згадує й про деякі інші дивні обставини: “за тиждень до чорнобильської трагедії вийшов номер газети академічних Центрів Новосибірська. На першій сторінці надрукований матеріал про атомну енергетику, карта району Прип’яті й селища  Кричали, на місці якого була побудована Чорнобильська АЕС. Але це не все. На цій же сторінці схематично зображені енергоблоки Чорнобильської АЕС. На IV енергоблоці зображений чорний хрест, а над ним — добре знайомий усім нам зі шкільних років — символ атомного вибуху, тобто невеликий і до болю знайомий гриб. У тексті газети є кодований текст, що все це відбудеться на початку сатанинського тижня. Всім втаємниченим відомо, що тиждень сатанізму або шабашу починається завжди 26 квітня“[12] .

Конкретизує інформацію відставний американський військовий розвідник, що публікує свої викриття під псевдонімом “Командир Х”. Це варто привести майже повністю: “Російський дятел” – це серія електромагнітних трансляцій, зроблених росіянами, що почалися 4 липня 1976 року.  Ці трансляції перервали зв’язок на всій планеті в діапазоні від 3 до 30 Мгц, імпульси передавалися з інтервалом в одну десяту секунди. Результатом цього був пульсуючий стукіт у радіоприймачах, завдяки чому проект і одержав назву «Дятел». Яка ж ціль «Російського дятла»? Існує багато припущень про його призначення – від зміни погоди до розумового й емоційного руйнування свідомості населення. Загалом кажучи, в «Російського дятла» може бути багато цілей. Нам відомо, що північно-західні штати Америки постійно піддавалися опроміненню хвилями вкрай низької частоти, установленої на рівні біологічних частот, – інакше кажучи, хвилями, що дублюють біоенергію населення. У такий спосіб «Російський дятел» учиться впливати на поводження людини.

Один із цих найбільших посилюючих передавачів припинив свою роботу після вибуху на атомному реакторі в Чорнобилі, що неподалік від Києва (Україна), оскільки реактор був його джерелом енергії. Деякі дослідники вважають, що аварія на Чорнобильській станції могла бути влаштована американським урядом для того, щоб перервати трансляції «Російського дятла»[13] .

Ще не переконалися? Що ж, послухайте доктора Ендрю Міхровські, у свій час – фахівця з технологій при канадському Державному департаменті й президента Всесвітньої асоціації екологічно чистої енергії: “З жовтня 1976 року СРСР передавав сигнали наднизької частоти за допомогою декількох передавачів. Їхні частоти збігаються із частотами імпульсів мозку, що перебуває в стані депресії або роздратування. Наукові дослідження показали, що сигнали, що посилаються зі СРСР, модулюють імпульси людського мозку жертв”. Сигнали, що виходять зі СРСР, були обмірені Агентством з захисту навколишнього середовища… й оцінені як психоактивні (тобто такі, що мають здатність викликати реакцію на психологічному рівні, роблячи мозок беззахисним). Те ж агентство відзначило, що сигнали наднизької частоти можуть поглинатися й знову випромінюватися лініями електропередач із частотою струму 60 Гц і навіть підсилюватися системами водопровідних труб. Росіяни стоять на порозі відкриття нових технологій і озброєння, які залишать у минулому ракети й бомбардувальники”[14] .

Чи могли американці не почати спроби підірвати АЕС? Відповідь однозначний: “Ні”! Адже Радянський Союз створив зброю, яка незважаючи на свою крайню дешевину, зводила нанівець всю створену ними зброю. Радянська психотронна зброя створювала корінну зміну обстановки у світі, при якій губилися всі “досягнення” гонки озброєнь, а на це були витрачені сотні й сотні мільярдів доларів. Одночасно ставилася під велике питання можливість якої б те не було перемоги західних країн у майбутній війні, якщо вона почнеться.

Ви можете запитати: та ж радіоактивному забрудненню піддався не тільки СРСР? Та й невже не було менш варварського шляху?

Відповідь: по-перше іншого шляху напевно й не було, а по-друге, невже Ви дотепер думаєте, що світові й американські правлячі кола хоча б скільки-небудь турбують наші життя й  здоров’я, наші долі, наші права, наші проблеми, та й проблеми тих самих європейців? Так плювати їм на всіх! У них своя мета. Вони були впевнені, що особисто до них не дістане, а значить мета виправдує засоби! І от уже в єврейській газеті “Нове російське слово” (Нью-Йорк) у квітні 1994 року пишеться: “Чорнобиль – це помста українцям за те, що вони над нами творили!” [15].

Йдемо далі. ЦРУ з компаньйонами (англійські, французькі, ізраїльські, західногерманські спецслужби) широко фінансували націоналістичні елементи в республіках СРСР, прагнучи перетворити їх у рухи, захопити населення в міжнаціональні й міжконфесійні конфлікти й у такий спосіб дестабілізувати й дискредитувати систему державної влади в країні, послабити її. Як Ви гадаєте: на які гроші створювалися всілякі широкомасштабні “рухи” і тому подібні компашки – може на членські внески? Міністр закордонних справ Латвії повідомив в інтерв’ю ризькій газеті “Дієна” (30.07.1992), що в період з 1985 по 1992 роки Захід вклав “у процес демократизації СРСР 90 мільярдів доларів США”. Гроші надходили й безпосередньо в СРСР через американську масонську легальну асоціацію “Національний внесок у демократію” (створений ЦРУ за фінансовою підтримкою Більдербергського клубу), через таку ж масонську структуру “Інститут Крибла”. Їх витрачали на оплату продажних журналістів, що обробляли суспільну думку, таких як ті, що працювали в “Огоньке”, на інших агентів впливу, на вербування нових агентів. Одночасно західні спецслужби розгорнули активну роботу з дестабілізації прорадянських режимів у країнах соцтабору й країнах “третього світу”.  До речі, за торованою схемою здійснювалося фінансування в Україні акцій опозиції, пов’язаних з “касетним скандалом”, а також, так званої “помаранчевої революції”. Про свою фінансову підтримку відкрито заявляли Фонд Сороса, російський олігарх в еміграції Березовський, тощо.

Фонд Сороса взагалі являє собою суміш масонів і агентів різних спецслужб. Його діяльність спрямована на зміну світогляду людей у масонському дусі, на насадження американського способу життя, американських моральних цінностей, викачування інтелектуального потенціалу зі слаборозвинених держав у  більш розвинуті. Під виглядом сприяння розвитку науки Фонд проводить конкурси наукових праць і в такий спосіб збирає від вчених різну коштовну наукову й технологічну інформацію, сплачуючи за неї премії всього лише по 500 доларів. На Заході цю же інформацію перепродують часом за мільйони. Фонд Сороса повністю або частково утримує своїм коштом безліч журналів і газет у Росії, Україні, Молдові, Білорусії. У Росії це, зокрема, такі відомі і поважні з радянських часів журнали, як “Знамя”, “Звезда”, “Октябрь”, “Новий мир”, “Иностранная література”, “Дружба народов”, “Театральня жизнь”.

Саме через цей самий Фонд  Горбачов із самого початку контактував із Тристоронньою комісією. До речі, самого Сороса постійно видворяли з різних країн за зв’язки з “Моссад” (з Угорщини, Чехословаччини, Румунії). В 1987 році Сорос створює “Фонд Сороса – Радянський Союз”, що потім реорганізували в радянсько-американський фонд “Культурна ініціатива”. У нього входили Ю.Афанасьєв, головний редактор журналу “Знамя” Г.Бакланов, політеконом Т.Заславська, адвокат А.Макаров.  Фонд теж почав фінансування антирадянської й антиросійської діяльності. Цей же фонд в 1990 році фінансував відвідування США Г.Явлінським і командою Е.Гайдара[16] .

Інститут Крібла отримав можливість створити у всіх республіках Союзу мережу своїх представництв. У період з листопада 1989 року по березень 1992 року він провів в країні 50 навчальних конференцій від Таллінна до Іркутська. Його “студентами” є Г.Бурбуліс, Г.Попов, Г.Старовойтова, Г.Явлінський (не дарма видко, що всі на “Г”, як і відоме слово – прямо містика якась), а також С.Станкевич, Е.Гайдар, А.Чубайс, Нуйкін, Шабад та інші[17]. Що цікаво – всі, без винятку, євреї.

Керівник  асоціації “Національний внесок у демократію” масон і співробітник ЦРУ А.Вайнштейн фінансував в 1986-88 роках створений за підтримки Горбачова “Інститут Сахарова” і “Міжрегіональну депутатську групу”, що стала дуже популярною.

Про діяльність масонів і розвідслужб, як писав і казав у своїх кількаразових виступах колишній голова КДБ Крючков, керівництво цієї радянської спецслужби багаторазово доповідало Горбачову, але він не дозволяв вживати жодних заходів протидії. Як потім зізнався колишній керівник апарата Горбачова Болдін, Горбачов неодноразово отримував за це від західних спецслужб мільйонні хабарі через південнокорейських голів держав. Його найближчий сподвижник Шеварнадзе тільки за зрадницьку позицію радянського МІДу під час проведення НАТО-вцями операції “Буря в пустелі” проти Іраку в 1990 році одержав хабар в 3 мільйони доларів. Отримав свій “шматочок” за це ж і Примаков – у вигляді офіційної великої премії.

Горбачов і згодом Єльцин офіційно вступали в масонство. Звичайно, вони не повідомляли про ці акти так буквально, але особливо й не приховували, сподіваючись на те, що більшість народу однаково нічого не зрозуміє. Уже 1 вересня 1988 року, тобто в період президентства Горбачова, німецький малотиражний журнал “Мер Ліхт” (“Більше світла”) повідомляє про його приналежність до масонів[18]. Нью-йоркська газета російських емігрантів “Нове російське слово” опублікувало фотографію першої зустрічі Горбачова із Джорджем Бушем-старшим, що змінив в 1988 р. на “бойовому пості” Рейгана. Буш був і зараз є членом Ради з міжнародних відносин, членом Тристоронньої комісії, вихідцем з лож “Суспільство Черепа й Кісток”  і “Бнай Бріт” (не смійтеся, у них дійсно такі назви, що виникли ще в минулих століттях). На фото видко, що Буш і Горбі-мічений роблять одне-одному руками таємні масонські знаки (у масонів це прийнято здавна). Членом якої саме ложі споконвічно були Горбачов і його найближчі сподвижники поки не відомо, але 19-20 січня 1989 року “брата Міченого” прийняли в члени ложі “Тристороння комісія”. Прийом проводився в Москві. Для посячення приїхали особисто Девід Рокфеллер, Генрі Кісінджер, Ж.Бертуан, Валері Жискар д`Естэн, Я.Накасоне. Після посвяти Горбачова у ложу прийняли й “кращих людей Союзу” Яковлєва, Шеварнадзе, Примакова, Арбатова, В.Медвєдєва[19] .

Першою офіційною масонською структурою, що була створена в Радянському Союзі, стала одіозна міжнародна єврейська масонська ложа “Бнай Бріт”. 26 грудня 1988 року Горбачов особисто дає вказівку не перешкоджати відкриттю в містах СРСР відділень однієї із самих впливових масонських лож “Бнай Бріт”. Відбулася ця подія, після візиту в Москву з 23 по 29 грудня 1988 року делегації французького відділення ложі на чолі з її президентом Марком Ароном. Про це в травні 1989 року повідомив єврейський щотижневик у Парижу “L`Arche”[20]. Про те, що “хлопці під’їдуть, треба буде їх прийняти й вирішити питання” Горбачова повідомив заздалегідь “брат” Кісінджер, який згодом – вже після розпаду СРСР заявив, що він воліє бачити в Росії хаос і громадянську війну, та тільки не возз’єднання її в одне ціле. У цій ложі членом є і почесний громадянин м. Львова З.Бжезінський, який висловлювався: “Росія буде роздроблена й під опікою”, а також, що після розпаду Росії, першим завданням буде знищення православ’я (зрозуміло – що і в Україні). А колись у цій ложі був членом і незабутній Ален Даллес, незважаючи на свої окремі антисемітські висловлення, який наполягав на тому, що саме поняття “російський народ” повинне зникнути взагалі. До речі, у ті часи під поняттям “російський народ” розуміли всіх радянських слов’ян. А говорячи слово “Росія”, і дотепер найчастіше мають на увазі разом з ним, як одне ціле й поняття “Україна”, “Білорусія”.

Уже під час візиту делегації “Бнай Бріт” була організована перша ложа в Москві. На травень 1989 року  в ній рахувалося 63 члена. Відділення ложі відразу ж відкрилися в Ленінграді, Києві, Ризі, Вільнюсі, Одесі, Н.Новгороді, Новосибирську.

Ранком 1 грудня 1989 р. М. Горбачов переступив поріг Ватикану, щоб зустрітися з масоном – папою Іоанном Павлом II. Бесіда відбулася один на один і без перекладачів. Адже папа дуже добре володів російською мовою. В іншому залі Ватикану проводилася зустріч державного секретаря Ватикану, кардинала А.Казаролі з “виконробами перебудови” А. Яковлєвим і Э. Шеварднадзе. Дотепер невідомі ні характер, ні протоколи цих переговорів[21].

І от уже наприкінці того ж року Буш особисто присвячує Горбачова в ранг лицаря-командора Мальтійського ордена,  вручивши йому плащ, жезл і меч. Приймав не де-небудь, а на американському крейсері біля берегів острова Мальта, що уже багато століть є колискою й штаб-квартирою Ордена й маси інших таємних масонських організацій.  На кораблі зустріч відбулася тому, що тільки в цих умовах можна було легко обмежити кількість допущених до висвітлення зустрічі журналістів, забезпечити неможливість підслуховування бесіди сучасними електронними засобами[22]. І саме Мальта стала місцем фатальних домовленостей Горбачова з Бушем, які незабаром і призвели до планомірного й свідомого руйнування СРСР, до жахливих політичних і економічних катаклізмів у соціалістичних країнах всієї Східної Європи.  Укладання найважливіших домовленостей на Мальті, тобто в столиці ордена Мальтійських лицарів, кавалерами якого є члени Тристоронньої комісії, Більдербергського клубу, наочно демонструвало нові відносини між світовою закулісою й вождів КПРС, керівників СРСР, які погодилися на лиховісну змову й підле зрадництво[23].

У листопаді 1990 р. Горбі повторив візит до Ватикану. Його зустрічі й бесіди з папою римським і іншими правителями знову були обкутані таємницею. Але відразу за ними пішли криваві конфлікти в багатьох регіонах Радянського Союзу й Східної Європи[24] .

Втім, я написав не зовсім точно. Дещо про зустрічі Горбачова з папою римським вилізло назовні. І розповіли про першу зустріч самі папа й Горбачов. “Православний” Генеральний секретар ЦК атеїстичної Компартії Горбачов повідав, що під час спілкування з католицьким папою він відчув у себе наявність якихось “спіритичних якостей”, що, на його думку, сприяло досягненню між ними згоди “інстинктивного, інтуїтивного характеру”. Трохи складно для сприйняття, але Горбачов, як завжди, висловлювався зарозуміло – що б і виглядало красиво, і що б зрозуміли поменше.  Папа висловився конкретніше й коротше: “Це правда. Між нами відбулося щось інстинктивне, так, начебто ми вже були давно знайомі… Він (тобто, Горбачов) не говорив, що він віруючий, але із мною – я пам’ятаю – говорив про величезне значення, що дають молитви”.

Багато римських пап були членами масонських лож. Масоном був і Іоанн Павло II. Про обряд його присвяти із дрібними подробицями  написали ряд західних націоналістичних видань, у тому числі закордонний російський журнал “Набат”[25] . Звідки журналісти про це довідалися? Так, швидше за все, “витік інформації” у невеликі газети організували самі масони, щоб похвастатися перед нижчестоящими членами масонських лож і позлити патріотів інших національностей. Вони прекрасно розуміють, що більша частина пастви однаково про це не довідається, тому що підконтрольні масонам провідні газети писати про це не стануть, а більшість тих, хто прочитає – не повірять, тому що повірити в це, не знаючи й не розуміючи що таке масонство й християнська церква, важко.

Тепер слід згадати слова масона Альберта Пайка, сказані ним ще в 1871 році? Вони варті цього: “Для повного торжества масонства потрібні три світові війни: у третій з буде знищений мусульманський світ, після чого ми спровокуємо гігантське соціальне потрясіння, жахи якого покажуть усім загибельність безвір’я. Революційні меншості буде знищено, а зневірена в християнстві більшість… одержить від нас щире світло Люцифера…”.

От до якого “царства божія” вів католицьку паству, та й усіх нас папа Римський? Але не тільки католицька церква перебуває під масонським контролем. Патріарх Московський і всея Русі Алексій II 13 листопада 1991 року писав у своєму посланні до рабинів США: “Завдання російської православної церкви допомогти російському народу перебороти й перемогти зло відокремлення, етнічної ворожнечі й вузькоегоїстичного націонал-шовінізму. У цьому важкому для нас, але святому для всіх справі ми сподіваємося на розуміння й допомогу наших єврейських братів і сестер заради побудови спільними зусиллями нового суспільства демократичного, вільного й справедливого для всіх, де євреї жили б упевнено, спокійно в атмосфері дружби, творчого співробітництва й братерства для всіх дітей Авраама”[26]. О це є завдання тої православної церкви, храми якої в 20-е – 30-е роки, як казав Троцький, “з насолодою” знищували “юнаки в шкіряних тужурках – сини майстрів годинникових справ…”?

Після цього православна церква в Россі одержала можливість створювати свої підприємства, безконтрольно, з величезними податковими пільгами ввозити в країну в масових кількостях алкогольну продукцію й тютюнові вироби, споювати народ і збагачувати церковних функціонерів.

Рік 1990 став доленосним і в історії СРСР.  За історично дуже короткий відрізок часу радикально міняється система керування країною. Підступно й спритно користуючись так званим перехідним періодом, Горбачов і його соратники-зрадники з колишнього Політбюро (Медведєв, Шеварднадзе, Яковлєв, Примаков) повністю узурпують владу в країні. Планомірно й свідомо здійснюється руйнування основних державних структур і органів керування. Разом з тим створюються нові таємні і офіційні органи влади й керування, в основному, масонські ложі й організації[27]. Сам О.Яковлєв згодом вже зовсім відкрито казав: “…Горбачов обвів партію навколо пальця. Тому що увесь час як би виступав за зміцнення партії, а насправді робив усе для того, щоб її зруйнувати. І йому вірили, він умів переконувати. … він же без кінця говорив, що робиться це в ім’я авторитету, в ім’я зміцнення партії”[28].

Пан колишній товариш Яковлєв, звичайно, тактовно умовчував, що саме в такий же спосіб діяв Горбачов і в ім’я “зміцнення” держави. Це добре видко на прикладі міжнаціональних конфліктів, напівкримінальних масових бунтів, погромів державних установ, військових частин, складів зі зброєю, що виникали один за одним у різних частинах країни. Чи можете Ви повірити, що наймогутніший апарат КДБ, з його гігантською агентурною мережею, не знав про те, що в такий-те день і годину, у такому-те місці, виникнуть ці безладдя, не знав, хто займається їхньою організацією. Як людина, що знає роботу цього органу не зовсім з боку, не раджу Вам, хоча б трохи вірити у подібне. Та я вже писав про доповіді КДБ Горбачову. Комітет усе знав, вчасно доповідав по інстанції. Але державна влада не вживала жодних реальних заходів для їхнього недопущення, або хоча б припинення. Більш того, армія без якого б те не було опору, дозволяла бандитам захоплювати склади зі зброєю, озброюватися! А всі дії вищого державного керівництва здійснювалися за принципом “Крок уперед, два кроки назад”, та ще й так, що всі ці дії влади, армії, МВС (у Тбілісі, у Казахстані, у Карабасі, інш.) тільки усе більше дискредитували КПРС, державну  владу, армію, МВС, КДБ, розкладали їх. І за все це вищим керівникам країни платили західні спецслужби: за кров, голод, руйнування й знищення власного народу.

Втім, у цей час і сам Горбачов не приховує своє справжнє мерзенне нутро. В одному зі своїх інтерв’ю він заявив: “Я рішуче проти тих, хто намагається висунути гасло про відновлення СРСР. Це реакційне гасло, воно може підірвати ті процеси, які важко, але йдуть”. На здивоване питання кореспондента: “Чи правильно я почув? Ви проти відновлення СРСР?”, Горбі підтвердив: “Рішуче проти, рішуче”[29] .

У квітні 1990 року голова масонської ложі – Великого Сходу Франції Ж.Р.Рагаш на прес-конференції зізнався, що в СРСР є люди, що належать до Ордена. Він також розповів, що перші контакти французької масонської ложі з радянськими громадянами почалися з першого секретаря посольства СРСР у Франції Юрія Рубінського. “Брат” Рагаш дуже шкодував, що тривалий час змушені були вживати особливих заходів обережності й розповів, як орден заздалегідь готовив кадри для проникнення в СРСР.

У березні 1991 року радіостанція “Свобода” (благо Горбачов заборонив глушити “голоси”) вустами диктора (чи то журналістки) Ф.Солкозанової (єврейка) повідомило радянських радіослухачів паризьку адресу масонської ложі із привабливою назвою “Олександр Сергійович Пушкін”, куди можуть писати всі, хто бажає стати її членами (звичайно нижчого щабля).  Ця ложа була створена євреєм-емігрантом з Одеси. Безпосередньо перед “серпневим путчем” у Москву приїжджала їх делегація в кількості 9-ти чоловік, на чолі зі своїм керівником.

До кінця свого правління Мишко Горбачов з компанією “однодумців” довели СРСР “до ручки”. Газета “Вашингтон пост” 15 грудня 1991 р. зловтішно опублікувала цікаву порівняльну табличку, яку навожу в трохи скороченому вигляді: 1985 рік/1991 р.:

радянський золотий запас: близько 2500 тонн/240 тонн

офіційний курс долара США:  0,6 руб. /90 руб.

чисельність рад. військ, розміщених за кордоном: 221100 чол./28200 чол.

число членів КПРС: 19 млн./0

темпи росту радянської економіки: + 2,3% /-11%

зовнішній борг СРСР (у дол. США):  10,5 млрд./52 млрд.

Ціна кілограма м’яса: 2 руб./100 руб.

експорт нафти (у млн. барелів): 1172/511

Зверніть особливу увагу: зовнішній борг за 6 років перебудови виріс в 5 разів, і при цьому незрозуміло куди зникли 2260 тонн золота. Сталін при всій своїй практично безмежній владі 30 років біля сотень тонн золота сидів – тільки збирав для держави й народу. Сина рідного з полону на німецького генерала поміняти відмовився, щоб авторитет перед народом не втратити.  За “застійні” періоди правління Хрущева, Брежнєва, Андропова й Черненко золотий запас у цілому тільки збільшувався, незважаючи на гігантські витрати на озброєння, на всякі будівництва, афганську війну тощо, а за 6 років панування одного вилупка, у часи якого нічого не творили, а тільки починали все гробити, практично все народне надбання розтаскали!!! Так, коли ж насправді економіка країни стала збиткової – до,  або під час “перебудови”?!

Відповідь може бути тільки одна: державну економіку СРСР навмисне знищили за період горбачовської перебудови!

Попросимо ще раз прокоментувати ситуацію нашого єврейсько-американського “друга Генрі” – Кісінджера: “У якийсь момент, на початку 80-х, здавалося, що комунізм набрав темп і от-от змете все на своєму шляху; і майже негайно… комунізм приступився до саморуйнування. У межах десятиліття припинила своє існування орбіта східноєвропейських сателітів, а радянська імперія розпалася на частині, втрачаючи майже всі надбання росіян з часів Петра Великого. Жодна держава не розсипалася настільки повністю й так швидко, не програвши війну[30]“.  Що тут ще можна додати?

На тлі цих перебудованих “успіхів” з’явилися єльцини, кравчуки, тощо зі своїми західними консультантами, що майже відкрито діяли, а також з особистими, замішаними на пияцтві (щодо Єльцина), великодержавними амбіціями. Підняли голову націоналісти, що здавна фінансувалися західними спецслужбами, розвиваючи ворожнечу між народами, організовуючи міжнаціональні конфлікти (древня зброя спецслужб). З партійної верхівки в республіках виділилися люди, готові заради заволодіння безконтрольною владою на все. Біля них утворилися групи підтримки, члени яких, прикриваючись політичною діяльністю, почали розкрадати народне добро. Та й боси себе не забували.

Про таке наше злодійство й зовнішні вороги могли тільки мріяти! Хоча звичайно, якщо злодійство лише мріяло, те вороги не тільки мріяли, а наполегливо й планомірно працювали в цьому напрямку.  Зараз ми вже точно знаємо, що сльози Горбачова по розваленому Союзі – це були “крокодилові сльози”. Точно знаємо, що Горбачов з Раїсою, Яковлєв, Єльцин навмисне розвалювали партію, навмисне розвалювали Радянський Союз, діючи в інтересах західних держав.

Ігор Князєв

уривок з книги “Дорога в ад”

зміст картинок відкривається при наведенні на них курсору миши

Напевне, постає питання: для чого це все тут опублікувано сьогодні? Відповідаємо: щоб знали, як нас дурили, зраджували, продавали, адже нас і в подальшому продовжували і продовжують дурити, зраджувати, продавати оптом і в роздріб!

---

[1] Генри Киссинджер. “Дипломатия”. М., 1997.

[2] О.А.Платонов. “Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996 годы”, М., 1996.

[3] О.А.Платонов. “Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996 годы”, М., 1996.

[4] Памятники литературы Древней Руси. М., 1988. Стр. 144,145. Цитата по В.Кожинову, стр.28.

[5] Л.Шебаршин.

[6] Вадим Кожинов. “История Руси и русского слова”. М., 1999. Стр. 27.

[7] Вадим Кожинов. “История Руси и русского слова”. М., 1999. Стр. 71.

[8] “Секретные технологии, Новый Мировой Порядок и НЛО”. Киев, “София”, 1998.

[9] Боб Фриссел. “В этой книге есть немного правды”. К.,  1999; “Секретные технологии, Новый

Мировой Порядок и НЛО”. Киев, “София”, 1998.

[10] Акад. Тодор Дичев. “Чернобыль – 10 лет спустя”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[11] Акад. Тодор Дичев. “Чернобыль – 10 лет спустя”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[12] Акад. Тодор Дичев. “Чернобыль – 10 лет спустя”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[13] “Секретные технологии, Новый мировой порядок и НЛО”. К.,   1998.

[14] “Секретные технологии, Новый мировой порядок и НЛО”. К.,   1998.

[15] Газета “Вечерний Киев”, 30 августа 1996 г. Цитата по Богдану Богослову “Сіонізм проти

українців”, Луцьк, 2000. Стр. 13.

[16] О.А.Платонов. “Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996 годы”, М., 1996;

[17] О.А.Платонов. “Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996 годы”, М., 1996;

[18] Акад. Тодор Дичев “Зловещий заговор”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[19] Акад. Тодор Дичев “Зловещий заговор”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[20] О.А.Платонов. “Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996 годы”, М., 1996.

[21] Акад. Тодор Дичев “Зловещий заговор”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[22] разные (Дичев, Платонов, др.)

[23] Акад. Тодор Дичев “Зловещий заговор”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[24] Акад. Тодор Дичев “Зловещий заговор”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[25] Газета “Русский пульс”, выпуск № 15 за февраль 1995 г.; “Мещанская газета” (г.Симферополь)

№ 41 от 4 июня 1994 г. Цитируется по приложению к книге  Володимира Бульби “Християнство

чи комунізм”. Луцьк, 1998.

[26] “Мировоззрение талмудистов”, Киев, 1996, № 19.

[27] Акад. Тодор Дичев “Зловещий заговор”. “Война по законам подлости”. Минск, 1999.

[28] “АиФ в Украине”, май 2000,  № 18 (249).

[29] Интервью Горбачева газете “Бульвар” (Украина).  №9, февраль 2001, стр. 10.

[30] Генри Киссинджер. “Дипломатия”. М., 1997.

Інші статті – приблизно по цій темі:

Как Горбачев разваливал СССР

Русский Дятел

Бильдербергский клуб

700 Club Psychics? Clairvoyants for Jesus?

Архітектура масонів

Официальный сайт Великой Ложи России

О.А.Платонов. Россия под властью масонов

В 1991-м нас развели вопросом колбасы

Мітки: 1985, IТТ, Majestic-12, MJ-12, Єгор Гайдар, Іван Грозний, ідеократія, Іллінойс, іллірійці, інститут, Іоан, Іраку, Італія, ІТТ, академік, алкоголізм, Амоко, Англії, антіалкогольна, Арбатов, Аспенський, атомна станція, Афганістані, Більдербергський клуб, Бнай Бріт, бомбардування, боротьба, бретонці, Брукінгс, Буря в пустелі, Буш, В'єтнамі, відкритість, війна, валлійці, Варфоломіївська ніч, взрив, гасконці, Генеральний секретар, Генріх VIII, гласність, Горбачов, Горбачова, Гренаді, Даллес, Дженерал Електрик, журнал, загорізонтний радар, кількість жертв, Кіршенблат, Кісінджер, Кітай, Каліфорнія, Карл IХ, Карл V, КДБ, кельти, компанія, Кореї, король, Коротич, Крибла, Локхід, Луїзіана, лужичани, Маргарет, масони, масонська ложа, Моссад, Нагасакі, наркоманія, НАСА, Ненсі, НЛО, Новочеркаськ, Нойман, Нортроп, Огонек, Олександр Яковлєв, охота на відьом, Павло, Панамі, папа римський, перебудова, перестройка, Петр, Пилип II, плюралізм, Попов, порнографія, Примаков, проституція, пьянство, Раїса Горбачова, Раиса, Рейган, репресії, реформи, розвідка, розвал, Рокфелер, російський дятел, Росія, СНД, Сороса, спецоперація, СРСР, Сталін, США, Теодор Дічев, Тетчер, Тристороння комісія, Троцкий, Филип, фонд, Форда, Франції, Хіросіма, цар, ЦК КПРС, ЦРУ, Чорнобиль, чорнобильська зона, Чубайс, Шеварнадзе, шотландці, Югославії, Юрій Афанасьєв, Явлінський