laur_13580_1У п’ятницю, 16 травня, у Романковецькій гімназії01 rus1 відбулися урочистості з нагоди відзначення 90-ї річниці з дня народження видатного романківчанина, академіка, письменника, літературознавця, професора Костянтина Федоровича Поповича. У село приїхало чимало поважних і шанованих гостей. Окрім представників районної влади, на свято прибули делегації з Молдови, Чернівців, із сіл району.

Згідно із рішенням Сокирянської районної ради у цей день на приміщенні Романковецької гімназії було відкрито меморіальну дошку пам’яті К.Ф. Поповича. Крім того, виголошуючи промову, заступник голови районної ради С.Е. Горн повідомив, що прийнято ще одне вагоме рішення – присвоїти академіку К.Ф. Поповичу звання „Почесний громадянин Сокирянського району” (посмертно). І це ще не все. Розпочато процедуру до присвоєння Романковецькій гімназіїpopovich1 імені видатного земляка Костянтина Поповича.

Заради історичної правди варто зазначити, що по вшануванню письменника у Молдові ще при його житті і після смерті зроблено дещо більше, ніж на Сокирянщині. Зокрема, українському ліцею у с. Нагоряни Республіки Молдова звання К.Ф. Поповича присвоєно ще при його житті.

На мітингу, присвяченому відкриттю меморіальної дошки, шанобливі слова про академіка сказали начальник управління освіти, молоді та спорту РДА Г.І. Рябко, директор Чернівецького інституту післядипломної освіти вчителів Г.І. Білянін, гімназисти та родичка К.Ф. Поповича – Лариса Редько.

І ось спадає жовте полотнище. З меморіальної дошки на всіх присутніх, ніби вітаючи із прекрасним днем і дякуючи за повагу і пам’ять, глянули променисті очі незвичайної людини. Здається, ось зараз пролунає його лагідний, рідний голос до його таких любимих романківчан. Щоразу, коли Костянтин Федорович навідувався у Романківці, найперше, він припадав на коліно і цілував рідну землю. Тому було таке відчуття, що й у ці урочисті хвилини він був тут, разом із сельчанами.

Особливого, емоційного, інтелектуального, естетичного рівня зустріч-спогад „На крилах вічності” відбулася у гімназійній бібліотеці. (До речі, цей заклад посів перше місце в обласному огляді шкільних бібліотек. Завідуюча – Л.М. Цап.) Атмосфера цієї задушевної розмови була незвичайною щодо викликаних у серцях присутніх почуттів.

1003841083До щему добрими, світлими, життєстверджуючими були виступи керівника апарату райдержадміністрації Л.І. Степаненко, місцевого поета-краєзнавця, члена НСЖУ В.В. Гандзія, історика В.М. Босака, голови Спілки українців Молдови М.І. Крижанівського, заслуженого артиста України І.М. Дерди (на знімку – зліва), учителя історії Н.Б. Злої, школярки Нелі Симак, науковця з Чернівців Т.А. Мінченко (на знімку – справа), голови обласного Товариства молдаван Буковини Ю.В. Стаднійчука, директора Чернівецької гімназії № 6 І.А. Ігната, директора ліцею ім. К. Поповича с. Нагоряни Республіки Молдова М.В. Маковей та ін.

А якими майстерними щодо виконання та вибору творів були дует Тані Урядової та Аліни Цуркан, юних баяністів Саші Шевчук та Вадима Ваданюка, вокального ансамблю.

Присутні навіть почули спів самого К.Ф. Поповича. Цей запис привіз артист Іван Дерда, чий голос Костянтин Федорович дуже любив і називав оксамитовим. На відеозаписах бачили також живого Поповича. Зокрема, і ту мить, коли він приїхав у Романківці і цілував рідну землю. Як згадала Л.І. Степаненко, Костянтин Федорович у кожній телефонній розмові казав: „Цілую всіх і рідну землю”.

Дуже важливу думку висловила Т.А. Мінченко: „Попович ніс український дух, якого сьогодні багатьом дуже бракує”.

Варті цитування і слова І.М. Дерди: „Попович – це наша творча вежа, до якої ми повинні йти і яка світить нам маяком, щоб не всихала криниця розуму. Костянтин Федорович – це уособлення сонця серед нас…”

Приємно вразило те, що, як сказав Ю.В. Стаднійчук, у Новоселицьких школах запроваджено спецкурс по вивченню життя і творчості К.Ф.popovich2 Поповича. Цей же факт назвав і директор Чернівецької гімназії № 6 І.А. Ігнат. Із цим закладом Романковецька гімназія уклала договір про співпрацю.

Переповісти і передати той емоційний накал, який панував у Романківцях у п’ятницю, на папері майже неможливо. Усе було хвилююче, душевно, красиво, пам`ятно, як того й заслуговує видатний наш земляк Костянтин Попович.

Найвищі слова вдячності адресували учасники цього заходу педагогічному та учнівському колективам Романковецької гімназії та особисто її директору В.М. Степаненку.

Валентина ГАФІНЧУК

По публікації у газеті «Дністрові зорі»

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар