Storonni avtor on 27th Ноябрь 2010

19 листопада в португальському Лісабоні відбувся черговий саміт НАТО. Про цю одіозну військову організацію говориться багато, але значна кількість цих розмов походить від людей, які не володіють достатнім обсягом інформації. На жаль, ті що такою інформацією володіють – або брешуть, або мовчать, або їх висловлювання замовчують СМІ, які практично у всьому світі під контролем тих, хто одночасно є хазяїном і самого НАТО. До останньої категорії людей – до тих, хто володіє повною інформацією про НАТО, не мовчить, говорить правду, але його замовчує «вільна» і «демократична» світова преса, можна з впевненістю віднести людину-легенду Фіделя Кастро.

До речі, слід нагадати, що не дивлячись на те, що Куба вже 20 років живе у практично повному економічному, політичному і військовому оточенні (та і значній ізоляції), що вона не має змоги отримувати зовнішню підтримку, вона не розвалила свою економіку, не допустила розкрадання своїх національних багатств, як це відбулося в Україні, Росії… І при цьому Куба, в якій мабуть найвищий у світі рівень медицини, за свій рахунок всі ці роки лікувала тисячі українських дітей, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Пропонуємо Вам останній виступ Фіделя Кастро — мужньої і чесної людини, присвячений останньому саміту НАТО. У цьому виступі він досить чітко розповідає: що воно таке – це НАТО?

*************************************

Отже, слово Фіделю Кастро:

Багатьох людей нудить від згадування назви цієї організації. У п’ятницю 19 листопада 2010 року в Лісабоні, Португалія, 28 членів цієї агресивної організації, породженої Сполученими Штатами, вирішили створити те, що вони цинічно визначають як «нове НАТО».

НАТО виникло після Другої світової війни як знаряддя «холодної війни», розв’язаної імперіалізмом проти Радянського Союзу — країни, що заплатила за перемогу над фашизмом життям десятків мільйонів людей і колосальними руйнуваннями.

Проти Радянського Союзу Сполучені Штати мобілізували, разом з уцілілою частиною європейського населення, ультраправих і всю нацистсько-фашистську потолоч Європи, сповнену ненависті й готову одержати користь із помилок, зроблених самими керівниками Радянського Союзу після смерті Леніна.

Радянський народ ціною величезних зусиль був здатний підтримувати ядерний паритет і допомагати боротьбі за національне визволення багатьох народів, всупереч зусиллям європейських держав зберегти колоніальну систему, що трималася силоміць протягом століть, — держав, які після війни стали союзниками американської імперії, що взяла на себе командування світовою контрреволюцією.

Усього протягом 10 днів — менш ніж за два тижні — світова громадськість одержала три великих і незабутніх уроки: Джі-20 («велика двадцятка» – прим. адм.), АТЕС і НАТО в Сеулі, Йокогамі й Лісабоні, так що всі чесні люди, що вміють читати й писати, чий розум не був скалічений умовними рефлексами медійного апарату імперіалізму (!!!-адм.), можуть одержати реальне уявлення про проблеми, що сьогодні переживає людство.

У Лісабоні не було вимовлено ні слова, здатного вдихнути надію в мільярди людей, що страждають від бідності, відсталості, нестачі продовольства, житла, медичного обслуговування, освіти й зайнятості.

Навпроти, пихатий діяч, що фігурує як глава військової мафії НАТО, Андерс Фог Расмуссен, заявив тоном маленького нацистського фюрера, що «нова стратегічна концепція» була створена, щоб «діяти в будь-якому місці світу». Недарма уряд Туреччини ледве було не наклав вето на його призначення, коли Андерс Фог Расмуссен — датський неоліберал, — будучи прем’єр-міністром Данії, під приводом свободи слова захищав у квітні 2009 року авторів серйозних образ на адресу пророка Магомета, шанованого всіма мусульманами.

Багато хто у світі пам’ятає про тісні відносини співробітництва між урядом Данії й нацистськими «загарбниками» під час Другої світової війни.

НАТО — хижий птах, висиджений під спідницею американської імперії й навіть оснащений тактичною ядерною зброєю, що може мати потужність, що навіть у кілька разів перевищує потужність бомби, яка стерла з обличчя землі місто Хіросіму, — був залучений Сполученими Штатами в геноцидну війну в Афганістані, ще більш складну, ніж авантюра в Косово й війна проти Сербії, коли вони знищили Белград і ледве було не потерпіли поразку, якби уряд тої країни залишалося твердим, замість того щоб повірити в європейські установи правосуддя в Гаазі.

Один з пунктів безславної декларації, прийнятої в Лісабоні, затверджує в мрячній і абстрактній формі: «Підтримка регіональної стабільності, демократичних свобод, безпеки й інтеграції євроатлантичного простору на Балканах». «Місія в Косово орієнтована на меншу й більш гнучку присутність».

Тепер?

Росія також не зможе забути це так легко: реальний факт, що коли Єльцин розвалив Радянський Союз, Сполучені Штати просунули границі НАТО і її бази ядерного нападу в Європі й Азії до серця Росії. Ці нові військові об’єкти загрожують також Китайській Народній Республіці й іншим азіатським країнам. Коли це відбулося в 1991 році, сотні ракет SS-19, SS-20 і інших потужних видів радянської зброї могли за мінути вразити військові бази Сполучених Штатів і НАТО в Європі. Жоден генеральний секретар НАТО не насмілився б говорити з такою зарозумілістю, як Расмуссен.

Першу угоду про обмеження ядерної зброї було підписано ще 26 травня 1972 року між президентом Сполучених Штатів Ричардом Ніксоном і Генеральним секретарем Комуністичної партії Радянського Союзу Леонідом Брежнєвим з метою обмеження числа противобалістичних ракет (Договір по ППО) і захисту певних місць від нападу ракет з ядерним зарядом.

В 1979 році Брежнєв і Картер підписали у Відні новий договір, відомий як ОСВ-II, однак сенат Сполучених Штатів відмовився його ратифікувати. Нове переозброєння, почате Рейганом у чинність Ініціативи стратегічної оборони, поклало кінець договорам ОСВ. Сибірський газопровід уже був підірваний ЦРУ.

І навпроти, в 1991 році була підписана нову угоду між Бушем-батьком і Горбачовим, за п’ять місяців до падіння СРСР. Після цієї події соціалістичний табір уже перестав існувати. Країни, які Червона Армія звільнила від нацистської окупації, були нездатні навіть зберегти незалежність. Праві уряди, що прийшли до влади, перейшли з усією своєю зброєю до НАТО й потрапили в руки Сполучених Штатів. Уряд НДР, що зробив великі зусилля під керівництвом Еріха Хонекера, не зміг перемогти ідеологічний й консьюмерський наступ, що вівся із самої столиці, зайнятої західними військами.

Як віртуальний господар світу, Сполучені Штати підсилили свою авантюристичну й войовничу політику. Внаслідок мистецьки маніпульованого процесу Радянський Союз розпався. Останній удар наніс йому Борис Єльцин 8 грудня 1991 року, коли як президент Російської Федерації заявив, що Радянський Союз припинив своє існування. 25 грудня того року в Кремлі був спущений червоний прапор із серпом і молотом.

Тоді 3 січня 1993 року між Джорджем Бушем-батьком і Борисом Єльциним був підписаний третій договір про стратегічне озброєння, що заборонив використання міжконтинентальних балістичних ракет (ICBM) з декількома боєголовками. Він був ратифікований сенатом Сполучених Штатів 26 січня 1993 року 87 голосами проти 4.

Росія успадкувала науку й технологію Радянського Союзу — який, незважаючи на війну й величезні жертви, був здатний зрівняти свою міць із міццю величезної й багатої американської імперії.

Війна в Сербії проти слов’янського народу значно підірвала безпеку російського народу, і цього не міг дозволити собі ігнорувати жоден уряд. Російська Дума, обурена першою війною в Іраку й війною в Косово, при якій НАТО влаштувала різанину сербського народу, відмовилася ратифікувати СНВ-II і не підписувала дану угоду до 2000 року, у цьому випадку, щоб постаратися врятувати договір по ППО, у збереженні якого в цей час американці вже не були зацікавлені.

Сполучені Штати намагаються використовувати свої величезні медійні кошти, щоб зберігати вплив, обманювати й спантеличувати світову громадськість. Уряд цієї країни переживає важкий етап внаслідок своїх військових авантюр. У війні в Афганістані замішані всі країни НАТО без винятку й деякі інші країни миру, народам яких ненависна й огидна бойня, куди утягнені в більшому або меншому ступені багаті й індустріалізовані країни, такі як Японія й Австралія, і інші країни «третього світу».

Яка сутність угоди, підписаної у квітні цього року між Сполученими Штатами й Росією? Обидві сторони зобов’язуються скоротити число стратегічних ядерних боєголовок до 1 550. Про ядерні боєголовки Франції, Великобританії й Ізраїлю, усі з яких здатні завдати удару по Росії, не говориться ні слова. І також не говориться про тактичну ядерну зброю, деякі види якої мають набагато більшу потужність, ніж бомба, що стерла з землі Хіросіму. Не згадується руйнівна й смертоносна потужність безлічі видів звичайної, радіоелектронної зброї й інших систем озброєнь, на які Сполучені Штати асигнують свій зростаючий військовий бюджет, що перевищує військові бюджети всіх інших країн миру разом узятих. Обидва уряди й можливо багато хто інші з тих, що зібралися там знають, що третя світова війна буде останньою. Які ілюзії можуть будувати члени НАТО? Який спокій для людства виникає із цієї зустрічі? Яку вигоду можна чекати для країн «третього світу» і навіть для міжнародної економіки?

Не можна навіть запропонувати надію на те, що буде переборена світова економічна криза й скільки буде тривати це поліпшення. Загальний державний борг Сполучених Штатів — не тільки центрального уряду, але й інших державних і приватних установ цієї країни — уже становить цифру, що дорівнює світовому ВВП в 2009 році, значення якого рівнялося 58 трильйонам доларів. Чи запитували себе ті, що зібралися в Лісабоні, звідки взялися ці казкові кошти? Просто з економіки всіх інших народів світу, кому Сполучені Штати вручали папірці, перетворені у валюту, які протягом 40 років в однобічному порядку перестали мати золоте забезпечення, і тепер вартість цього металу в 40 разів вище. Ця країна ще має право вето в Міжнародному валютному фонді й Всесвітньому банку. Чому це не обговорювалося в Португалії?

Надія на виведення з Афганістану військ Сполучених Штатів, НАТО і їхніх союзників — це ідилія. Їм доведеться покинути цю країну, перш ніж, як, переможені, вони передадуть владу силам афганського опору. Самі союзники Сполучених Штатів уже починають визнавати, що могли б пройти десятки років до закінчення цієї війни; чи готова НАТО перебувати там стільки часу? Чи дозволять це самі громадяни кожного з тих урядів, що зібралися там? Не можна забувати, що Пакистан — країна з великим населенням — розділяє границю, що йде від колоніальних часів, з Афганістаном.

Я не критикую Медведєва, що діє дуже добре, намагаючись обмежити число ядерних боєголовок, спрямованих на його країну. Барак Обама не може видумати якого б те не було виправдання. Було б безглуздо уявити собі, що це колосальне й дороге розгортання протиракетного ядерного щита робиться для захисту Європи й Росії від іранських ракет, спрямованих країною, у якої немає навіть жодної одиниці тактичної ядерної зброї. Цього не можна стверджувати навіть у книжці дитячих коміксів. Обама вже визнав, що його обіцянка вивести американських солдатів з Афганістану може розтягтися й що податки на самих багатих громадян можуть бути негайно скасовані. Після Нобелівської премії йому варто було б дати премію «найкращого заклинателя змій» з усіх, коли-небудь існуючих.

Беручи до уваги автобіографію Джорджа Буша, що стала бестселером, що була написана для нього яким-небудь розумним автором, чому йому не зробили честь запросити його в Лісабон? Напевно ультраправі — «Tea Party» Європи — були б щасливі.

21 листопада 2010 року Фидель Кастро Рус

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

3 комментария к “Нове НАТО???”

  1. хай краще збільшить берегову охорону, бо кубинці з того «раю» скоро всі порозбігаються

  2. сьогодні там дійсно не легко, через той же тиск Штатів. А нам в Україні що — теж охорону посилювати? Теж майже половина населення на заробітках в Європі, Росії, Білорусі, багато виїхало назавжди, та ще третина мріє втікти аби куди з нашого «тихого раю».

  3. Федько Кастро — молодець! Так довго протриматися під боком у янкі, та ще і без реальної підтримки останні 20 років — це заслуговує на велику повагу! А про НАТО він каже правильно — сволота вони

Залишити коментар