«На крилах пісню неодмінно, вітри по світу рознесуть… у звуках музики нетлінних мого життя важлива суть», — ці слова новодністровської поетеси Галини Мельник викарбувані на пам`ятнику нашому славетному земляку Михайлу Мафтуляку, якому сьогодні мало б виповнитися 85 років. Тож з цієї нагоди рідні, колеги, друзі та земляки завітали на гостини до с. Гвіздівці, де він народився та з богом спочиває.

Присутні — гвіздівчани Іван Гангал, Руслана Куцька та Людмила Козлова, дружина та донька — Ольга та Людмила Мафтуляки, директор художньоі школи — Валентина Ярова, а також співавторка його творів Галина Мельник з хвилюванням згадували його життєвий та творчий шлях, чудові людські якості. Адже своєю працею він примножив славу рідного краю та галузі культури Сокирянщини. Тож нехай буде пухом, Михайле Васильовичу, вам рідна гвіздівецька земля! А пам’ять про Вас живе в серцях рідних, друзів та поціновувачів вашого таланту!

 

Горн Р.А. – начальник відділу культури Сокирянської РДА

Зустрічаючи осінь, славна родина Мафтуляків стрічала б гарний високолітній ювілей дбайливого, уважного, люблячого чоловіка, прекрасного батька та дідуся Михайла Васильовича Мафтуляка. Увесь Сокирянський край надсилав би свої вітання з нагоди вісімдесятип`ятилітнього ювілею невтомному творцю та педагогу. Як завжди, 4 вересня з раннього ранку з усіх — усюд лунали б дзвінки в оселі Мафтуляків. І як завжди, було б багато музики та пісень, багато поважних гостей та друзів.

Було б… Було б… Та ти пішов, нема тебе і досі.

Ти пішов і тане твоя тінь

Тільки вітер здалеку доносить

Музику осінніх шепотінь.

Сьогодні ми прийшли до Вас Михайле Васильовичу, щоб побути з Вами, щоб вшанувати пам`ять про Вас, щоб згадати — як мріяли, творили, любили і жили.

Ми не можемо знати увесь життєвий та творчий шлях Михайла Васильовича. Ми не зможемо зрозуміти, як він умів почути, вловити звуки в тишині і зумів перелити їх в мелодії — бо це вічна тайна таланту. Але ми достеменно знаємо, що в мелодіях маестро завжди була Україна. В чарівних звуках його мелодій переплітались мудрість і щирість, справжня глибока любов до рідного краю. Світло його душі постійно кликало вперед за собою — до красивого, до вічного. Саме тому Мафтулякове ймення рідне і дороге багатьом краянам та творчим друзям.

 

Родина, сім’я — їй присвячена особлива сторінка у творчій спадщині композитора. Пісні для тих, кого любив, хто надихав, розумів, підтримував — писалися серцем та лилися хвилями безмежного щастя. Сімейне життя було гарне і щасливе — незважаючи на труднощі і все що, довелося пережити і пройти разом.

Сумно, що обірвалась, замовкла струна любові. На один талант збіднішала наша земля та однією яскравою зіркою багатші стали небеса. Недоспівану пісню земну будуть співати діти і онуки. А сила, що з життя забрала Вас, шановний Михайле Васильовичу, ніколи не забере із пам’яті рідних та близьких.

Михайло Васильович Мафтуляк залишив велику та багату спадщину. Впевнено і незабутньо заявив про себе Михайло Васильович у культурно — мистецькому житті нашого краю. З великою гордістю згадаю сьогодні відзнаки нашого талановитого земляка:

  • Заслужений працівник культури України;
  • Лауреат літературно — мистецької премії ім. С.Воробкевича;
  • Член Всеукраїнської спілки композиторів України;
  • Почесний громадянин села Гвіздівці;
  • Почесний громадянин міста Сокиряни;
  • Почесний громадянин Сокирянського району.

Понад 45 років Михайло Васильович очолював Сокирянську музичну школу, яка на сьогодні удостоєна його імені. Незліченна кількість учнів школи роз’їхалися по світу, і дарують людям своїми виступами мелодії рідного краю. Український композитор, хоровий диригент, педагог. Він написав понад 200 вокально-хорових творів, записав стільки ж українських народних пісень та мелодій. Серед них збірки, які побачили світ:

  • Допоки музика звучить;
  • Першоцвіти;
  • Лунає музика землі;
  • Шануймося та будьмо.

Талант видатного гвіздівчанина високо оцінений. Світла пам’ять про видатного митця Сокирянщини, твори якого відомі далеко за межами рідної Бессарабії та Буковини, назавжди залишаться в серцях його славної родини, земляків, колег, учнів, усіх хто знає і поважає Михайла Васильовича Мафтуляка.

 

Сьогодні нам випала честь згадати добрим словом Велику людину, що проживала в маленькому місті. Ми запам’ятаємо Михайла Васильовича яскравою постаттю на всіх святах, творчих вечорах, фестивалях, ювілеях, мистецьких зустрічах.

За своє життя Вам, Михайле Васильовичу було написано багато присвят, сказано багато побажань та слів вдячності. Сьогодні в черговий раз від імені всіх гвіздівчан висловлюю подяку за те, що Ви протягом всього життя залишилися вдячні гвіздівецькій землі за той щедрий талант, яким вона Вас наділила. За те, що Ви з повагою ставилися до своїх земляків, за те, що Гвіздівці у Ваших піснях назавжди були рідним селом і залишилися навіки рідною колискою.

Пісні «Жду Гвіздівчанку», «Здраствуй, рідне село» вже стали улюбленими і незабутніми. Остання пісня «Моє село — моя колиска», що народилася у співавторстві із Антоніною Снігур, вже співається і буде звучати вічно, бо в це творіння вкладено багато душі. Візитною картою Гвіздівців також стала пісня на слова Галини Мельник «У Гвіздівцях хати в садах».

Ви свого не досіяли ще поля… Добра багато ще зробить могли…

 

Руслана Куцька — завідуюча бібліотекою с. Гвіздівці

 

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар