Storonni avtor on 5th Март 2011

В центрі села Гвіздівці височить трьохповерхова споруда красуня — школа. Історія її ось яка…

Спочатку була церковно-приходська школа з двома класами, як і в інших селах. І сьогодні згадують наші старожили-сельчани своє школярство за часів румунської окупації в тій же двокімнатній хатині. Скрута і бідність переслідували, так що не до освіти було. В повоєнні роки до чотирикімнатної споруди приєднались панський будинок та хата священника.

З 1 серпня 1946 року директором школи був призначений І. Нестеренко, вчителями працювали: Н.Г. Гангал, М.Ф. Лісогор, А.П. Владківський, Г.А. Саміло, Є.П. Владківська, К.І. Лісогор, Г.І. Груба, А.В. Матусевич, Л.В. Зеленська-Покричук, М.О. Клюс, Г.Г. Вацак, Л.А. Маркевич, О.І. Маркевич, Т.В. Баутіна, П.М. Бацура, З.П. Пижівська, Л.В. Москалюк, М.О. Бакал. В той же час були тільки 1-4 класи.

У 1947 році директором школи було призначено Павла Леонтійовича Смірнова.

У 1948році у селі з’явилися випускники 7-го класу. В жовтні 1952 року директором школи призначили В.В. Зубченка, у 1957 році – В.А. Марковича, у 1959 році школа стає восьмирічною, а її директором М.Ф. Черняк, потім директором була З.М. Бурченко. З усмішкою згадує вона свою роботу у школі:

«Я приїхала у село у 1952 році після закінчення Чернівецького учительського інституту. Класи розміщались у кількох приміщеннях. Учнів було дуже багато. Навчалися у дві зміни. Увечері у класах запалювали гасові лампи, палили грубки. Їдальні не було. І діти, і вчителі брали з собою сухий пайок, мамалигу, хліб з повидлом. Учні були голодні. Бувало, заховається дитина під парту. Питаю: «Що ти тут робиш?» – «Ручка впала», — чую у відповідь. А сама знаю: бідне, не може дочекатися перерви, їсть хліб.

Школа тоді була семирічною, на роботу мене приймав директор Павло Леонтійович Смірнов. У випускному класі тоді навчалися Петро Парфенійович Кучерявий (нині підполковник МВС у відставці) — зараз з ним ходимо на засідання виконкому, а також Михайло Васильович Мафтуляк. Кожен з випускників знайшов своє місце в житті. Більшість тоді йшли на ферму, у колгосп.

Діти ходили до школи босі. Потім і на роботу йшли без взуття. Зимою — кирзові чоботи, фуфайка. Дуже скромно одягалися і вчителі. Вони багато виконували неоплачуваної роботи. Кожен з нас мав 5 неписьменних, до яких ми ходили додому навчати грамоти.

До школи ставилися всі з великою повагою. Батьки виховували своїх дітей у строгості, і вчителів просили, щоб вони були вимогливими. Ми жили на квартирі разом з Галиною Феодосіївною Кучерявою (згодом її присвоїли звання заслуженого вчителя.) Як ми готувалися до уроків! Я її розповідала історію, вона мені українську літературу…

Кожного із учительського колективу 50-х років я б характеризувала, як незвичайну особистість. Дуже цікаво, змістовно, з особливими почуттями працювали: Марія Іванівна Олійник, Ніна Григорівна Гангал, Ольга Макарівна Ткач, Ганна Іванівна Трофанюк, подружжя Бацури, Петро Маркович мав при собі усі цифри — показники по колгоспу, готовий був виступити у будь-яку хвилину, і в будь–якому колективі. Ми ж усі були агітаторами, лекторами, пропагандистами. Кожен клас мав свій корівник, прикрашали його. А вчителі оформляли соціалістичні зобов’язання.

Ми цілими днями і вечорами «пропадали» на роботі. Мені не раз сусідка зауважувала: у вас бур’яни на городі. Я ж не те, що город часто недоглядала, а рідну дитину мало бачила».

Зіну Михайлівну змінив Б.Й.Яворський.

18 серпня 1966 року до обов’язків директора школи приступив А.Т. Гевліч. А наказом № 08 від 31 серпня 1966 року він зарахував до 9-го класу середньої школи 60 учнів жителів села Гвіздівці та Олексіївки. Було відкрито гуртожиток для 25-ти учнів. 48 випускникам вперше вручили атестати у 1968 році. Відкриття середньої школи в селі сприяло підвищенню відповідальності учнів за навчання, більшому згуртуванню учнівського колективу, зростанню престижу освіти. Лідерами учнівської молоді стали перша медалістка Людмила Ткач, Микола Бабій, Василь Блинда, Надія Видиш та інші випускники 1-10 класу 1968 року. Доброю навчальною активністю відзначилися учні наступних років: Петро Препелиця, Леонід Кулій, Віктор Потульницький, Людмила Бацура, Анатолій Козловський (2 випуск); Микола Ткачук, Валентина Петренюк, Людмила Голяк, Марія Гангал (3 випуск); Тамара Бурченко, Лідія Мартинюк, Борис Препелиця (4 випуск) та багато інших.

У 1993 році директором школи було обрано Олександра Васильовича Дячука, але вже у 1994 році посаду директора зайняв Іван Антонович Михалевський. У 2007 році директором призначено Г.Л. Бахман, а з 2009 року директор школи О.В.Дячук.

Продовжувачем добрих традицій став педагогічний колектив у числі яких є 20 випускників школи. Справжніми майстрами педагогічної праці стали вчителі — методисти: М.М. Жмурко, М.С. Михалевська, І.А. Михалевський: старші вчителі: Л.В. Бойко, Р.О. Бандурак, Л.В. Домітращук, В.П. Сандуляк, П.Б. Грушецька, Л.М. Оксимчук, О.А. Олійник, Н.В. Одажів.

Нашій школі 45 років. Ця дата пов’язує нас з тим, що 1661 житель нашого села та й сіл Олексіївки та Новоолексіївки мають змогу здобувати середню освіту.

Протягом усіх років наш навчальний заклад виправдав сподівання багатьох – він дає можливість здійснення заповітної мрії вибору правильного шляху в житті. Якщо до 1966 року одиниці гвіздівчан здобували вищу освіту, то за 45 років її існування вузи закінчили 330, технікуми — 470 чоловік. Школа випустила 78 медалістів.

1-й випуск — Ткач Людмила Іванівна (золота медаль)

2-й випуск — Препелиця Петро Михайлович (золота медаль), Бацура Людмила Петрівна (золота медаль )

3-й випуск — Голяк Людмила Михайлівна (срібна медаль)

4-й випуск – Бурченко Тамара Іванівна (золота медаль ), Мартинюк Лідія Василівна (золота медаль )

6-й випуск – Олійник Леонід Миколайович (золота медаль), Сегда Тетяна Степанівна (золота медаль), Гангал Віра Петрівна (золота медаль )

7-й випуск — Кучерявий Анатолій Дмитрович (золота медаль)

9-й випуск – Карп Олексій Миколайович (золота медаль), Рибак Рена Іванівна (золота медаль)

11-й випуск — Коваль Клариса Олексіївна (золота медаль )

12-й випуск – Ткач Наталія Іванівна (золота медаль), Олійник В’ячеслав Миколайович (золота медаль), Вербний В’ячеслав Васильович (золота медаль)

13-й випуск – Бажан Валентина Іванівна (золота медаль), Шеремета Неля Петрівна (золота медаль)

14-й випуск – Кучерявий Олександр Дмитрович (золота медаль), Карп Галина Миколаївна (золота медаль)

15-й випуск – Серебрянський Віктор Володимирович (золота медаль), Трофанюк Олексій Іванович (золота медаль )

16-й випуск –Шеремета Тамара Володимирівна ( срібна медаль )

17-й випуск – Гангал Ігор Іванович (срібна медаль), Чайковська Ірина Миколаївна (золота медаль)

19-й випуск – Жмурко Лілія Анатоліївна (золота медаль), Гуцул Тетяна Василівна (золота медаль), Босак Світлана Миколаївна (золота медаль)

20 випуск – Вербна Людмила Василівна (золота медаль)

21 випуск – Домітращук Валентина Дмитрівна (золота медаль), Тимчук Тетяна Михайлівна (золота медаль), випуск — Кушнірик Раїса Михайлівна (золота медаль)

22 випуск — Сандуляк Олена Борисівна (золота медаль),

23 випуск – Колісник Юлія Іванівна (срібна медаль)

24 випуск – Гевліч Любов Анатоліївна (золота медаль), Тимчук Сергій Михайлович (золота медаль), Жмурко Ігор Анатолійович (золота медаль), Кувіла Тетяна Володимирівна (золота медаль), Скакун Тамара Олександрівна (золота медаль)

25 випуск – Михалевський Тарас Іванович (золота медаль), Бандурак Рена Романівна (золота медаль), Козловська Аліна Анатоліївна (золота медаль)

26 випуск – Бучка Ірина Веніамінівна (золота медаль), Бучка Ірина Михайлівна (золота медаль), Бучка Світлана Вікторівна (золота медаль), Козороз Наталія Анатоліївна (золота медаль)

27 випуск –Домітращук Ірина Дмитрівна(золота медаль), Оксимчук Альона Віталіївна(срібна медаль), Кособуцька Олена Іванівна (срібна медаль)

28 випуск — Бучко Аліна Василівна (золота медаль)

29 випуск — Гуйда Марина Анатоліївна ( золота медаль), Бурчаківська Світлана Володимирівна (срібна медаль), Гангал Тарас Сергійович (срібна медаль), Дячук Ігор Іванович (срібна медаль)

30 випуск – Козловська Мар’яна Анатоліївна (золота медаль), Михалевська Наталія Іванівна (золота медаль)

31 випуск — Чорна Людмила Анатоліївна (золота медаль)

32 випуск – Шеремета Віра Петрівна (золота медаль)

33 випуск — Блинда Вікторія Василівна (золота медаль), Гришанович Світлана Борисівна (золота медаль), Рудик Юрій Анатолійович (золота медаль)

37-й випуск — Бучко Людмила Василівна (золота медаль), Грушецька Ірина Анатоліївна (золота медаль), Куцька Марина Анатоліївна ( золота медаль)

38-й випуск Грушецький Денис Сергійович (золота медаль), Гуцол Ігор Миколайович (золота медаль), Михайлова Марина Василівна (золота медаль), Олійник Василь Анатолійович (срібна медаль)

39-й випуск – Бойко Тетяна Анатоліївна (золота медаль)

40-й випуск – Кравчук Марина Миколаївна (золота медаль)

41-й випуск — Шеремета Ярослава Петрівна (золота медаль), Михайлевська Наталія Ігорівна (золота медаль), Грушецька Яна Сергіївна (срібна медаль), Коваль Ірина Василівна (срібна медаль)

42-й випуск – Босак Ірина Юріївна (золота медаль )

43-й випуск — Хорошенюк Неля Романівна (золота медаль), Видиш Надія Валеріївна (срібна медаль), Мороз Наталя Олександрівна (срібна медаль)

Більше третини випускників навчаються. В даний час школа обладнана технічними засобами, діє кабінет інформатики, в якому знаходяться 11 комп’ютерів. Кабінет директора та заступника також обладнані комп’ютерами, є зв’язок з Інтернетом.

На третьому поверсі розташований музей історії села. В школі працює 28 педпрацівників, 5 техпрацівників, навчається 156 учнів. Систематично відзначаються в школі річниці видатних осіб нашої держави, пам’ятні дати (визволення України від німецько-фашистських загарбників 28 жовтня, Буковинське Віче — 3 листопада, Всеукраїнського референдуму – 1 грудня, День Соборності – 22 січня, бій під Крутами – 29 січня, визволення села від румунських окупантів – 25 березня).

В школі кожного року проводяться змагання по дзюдо в честь пам’яті А.Т. Гевліча. В яких беруть участь не тільки спортсмени з України, а й з Молдови.

На літніх канікулах учні відвідують історичні, культурні пам’ятки нашої області, зокрема, це були екскурсії до Хотинської фортеці, Галицького монастиря.

Гордістю нашої школи були учні, які займали призові місця на районних, обласних олімпіадах.

Українська мова та література

1991-1993 роки – Сандуляк Олена – перше місце в районі

1993 рік — Сандуляк Олена – друге місце в області

1997 -1998 роки — Гуйда Марина — третє місце в районі

Математика

1987-1988 роки — Домітращук Валентина – перше місце в районі, Сандуляк Олена — перше місце з інформатики

1996-1997 роки — Карп Роман — друге місце

Географія

1991-1992 роки — Бучко Людмила — друге місце, Козороз Наталя – друге місце

1995-1996 роки — Домітращук Ірина — перше місце

Біологія

1996-1997 роки — Козловська Мар’яна — третє місце

1997-1998 роки — Кособуцький Сергій — третє місце

Фізика

1997-1998 роки — Пижівський Ігор – третє місце

Німецька мова

1993-1994 роки — Бучко Аліна — перше місце, Бойко Вікторія – перше місце, Оксимчук Олена – перше місце, Козороз Наталія — перше місце

1994-1995 роки — Гуйда Марина – перше місце, Бучко Аліна – перше місце, Бойко Вікторія – перше місце, Оксимчук Олена – перше місце

1995-1996 роки — Козороз Тетяна – перше місце, Козловська Мар’яна – перше місце, Гуйда Марина — перше місце, Карп Ірина – перше місце, Бучко Аліна – перше місце

1996-1997 роки – Козловська Мар’яна – перше місце, Козороз Тетяна – друге місце, Гуйда Марина – друге місце, Бучко Аліна – перше місце

1997-1998 роки — Шеремета Віра – перше місце, Гуйда Марина – друге місце

1998-1999 рік – Шеремета Віра – перше місце

1999-2000 роки – Шеремета Віра – перше місце

2000-2001 роки – Шеремета Віра – перше місце

2006-2007 роки – Бучко Василь – фізика – третє місце, Шеремета Ярослава – географія – третє місце, Шеремета Ярослава – німецька мова – третє місце, Мороз Наталія – нім. мова – перше місце, Босак Ірина – математика – третє місце, зарубіжна література – друге місце, українська мова та література – перше місце, Грушецька Яна – українська мова та література – друге місце

2007-2008 роки — Мороз Наталія – математика – перше місце, Бучко Василь – математика — третє місце, Босак Ірина — історія – третє місце, Шеремета Ярослава – історія, нім. мова – третє місце, Жмурко Вікторія – нім. мова, географія – друге місце, Гангал Василь – хімія, біологія — друге місце, Босак Ірина – укр. мова та література – друге місце

2008-2009 роки — Шахрай Олексій – історія – перше місце, зарубіжна література — третє місце, Мороз Наталія – нім. мова – друге місце, інформатика-третє місце, Бучка Василь – географія, фізика — третє місце, Жмурко Вікторія — нім. мова – перше місце, Мартинюк Ігор-фізика – друге місце, Олійник Алевтина – укр. мова та література — третє місце, Бурченко Ірина — математика – третє місце,

2009-2010 роки — Жмурко Вікторія – нім. мова — перше місце, інформатика – друге місце, Мороз Наталія — нім. мова — друге місце, математика – третє місце, Олійник Алевтина – нім. мова, укр. мова та літ. — третє місце, Дячук Олександр – нім. мова — третє місце, Шахрай Олексій – зарубіжна літ. – перше місце, історія – третє місце, Шеремета Мар’яна – правознавство – друге місце, Мартинюк Ігор — фізика — друге місце, Гангал Василь – економіка — третє місце, Редчук Сергій — технічна праця – третє місце

2010-2011 роки — Жмурко Вікторія – географія, нім. мова – перше місце, укр. мова та літ. – третє місце, Дячук Олександр – нім. мова – третє місце, Гангал Василь – хімія – третє місце, Шеремета Мар’яна – правознавство – третє місце

ПЕРЕМОЖЦІ ОБЛАСНИХ ОЛІМПІАД З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

1993-1994 рік Оксимчук Альона — 3 місце

1994-1995 рік Оксимчук Альона — 4 місце

1995-1996 рік Гуйда Марина — 3 місце, Бучко Аліна — 4 місце

1996-1997 рік Козороз Тетяна – 5 місце, Козловська Мар’яна – 2 місце, Гуйда Марина — 4 місце, Бучко Аліна – 4 місце

1997-1998 рік — Гуйда Марина – 3 місце

УЧНІ, ЯКІ НАПИСАЛИ ТА ЗАХИСТИЛИ НАУКОВІ РОБОТИ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

1996-1997 роки — Бучко Аліна

1997-1998 роки — Гуйда Марина

1999-2000 роки — Шеремета Віра

2004-2005 роки — Гуцол Ігор

НАУКОВА РОБОТА З ІСТОРІЇ

2007-2008 роки — Шеремета Ярослава

СПОРТИВНІ ДОСЯГНЕННЯ В РАЙОНІ

2000-2001 роки — 1 місце по волейболу(хлопці)

2001-2002 роки — 1 місце по волейболу (хлопці і дівчата )

2003-2004 роки — 1 місце по настільному тенісу

2004-2005 роки — 1 місце по настільному тенісу

2006-2007 роки — 3 місце по волейболу (хлопці)

2007-2008 роки — 3 місце по волейболу (дівчата)

2008-2009 роки — 2 місце по настільному тенісу

ПОЗАКЛАСНІ ЗАХОДИ

2009-2010 роки — Москалюк Анастасія — переможець обласного телевізійного конкурсу «Золотий ключик» — Бурченко Аліна — переможець обласного телевізійного конкурсу «Золотий ключик» та «Пісенного струму»

2010-2011 роки — Бурченко Аліна — переможець конкурсу «Пісенний струм», команда КВК «Міксер» переможець обласного конкурсу профорієнтації.

Вже традицією стало для нашої школи, що влітку випускники, які закінчили 10, 20, 30 років тому проводять зустрічі. Адже їм цікаво поділитися з однокласниками своїми досягненнями в кар’єрі, в сім’ї, пригадати шкільне життя, побачити своїх вчителів. Але на мою думку самою зворушливою була зустріч у липні 2006 року першого випуску, які зустрілися через 50 років.

На просторому подвір’ї Гвіздовецької школи — красуні жваво й зацікавлено розмовляють з її директором Іваном Михалевським двоє струнких сивочолих чоловіків. До одного з них пригорнулося дівча років чотирьох. З його біленькими кучериками, поділеними на два «хвостики» — локони, бавиться легенький літній вітерець. У повітрі, наповненому ароматом липи, витає дух якоїсь утаємниченої урочистості…

Люся Тимчук з оберемком червоних троянд підходить разом зі своїм чоловіком Михайлом Мафтуляком та Марусею Бучко до співрозмовників і з неприхованим збентеженням звертається, очевидно, до дідуся маленької білявки: — Володю, та це ж вилита Міля Видиш у дитинстві!

Про Люсю і Мілю колись говорили, що вони «не розлий вода».

На чоло Володі Остапчука набігає тінь смутку, а сонячні промені зрадливо видають скупу чоловічу сльозу, що зависла на віях. За якусь мить перед ним промайнули голодні та босі повоєнні роки. Так зримо уявив тиху, скромну дівчинку-однокласницю, що, здається, простягни руку — і торкнешся білого шовку її волосся; їхнє небагате весілля, сповнене радощів і тривог спільне життя…

До гурту підходять Маруся Швець, Маруся Москалюк, Катя Видиш, Люба Гомелько, Ліда Бучко, Маруся Мартинюк… Їхнє «Добрий день!» повертає Володимира до реальності. «Сьогодні така гарна днина, — подумалося йому. — Адже 50 літ минуло з тих пір, як ми закінчили сьомий клас. Шкода тільки, що Міля вже ніколи не побачить своїх однокласників…»

А вони все підходили й підходили. Ті, що прийшли раніше, пізнавали тих, хто прибував. «Це Мітя Рудик, а це Міша Босак, Володя Пижівський, Володя Матвійчук. А це ж чи не Міша Видиш? Точно він! 35років не був у селі. Ніби вчора у футбол ганяли, корови разом пасли…»

Обійми, поцілунки, сльози, жвавий гомін… Іван Антонович і сільський голова Іван Володимирович Гангал (син Люби Гомелько) виносять лавочки, аби шановані люди не втомились, стоячи.

«Дивіться, Павліна йде! Скільки ж ми її не бачили? Як закінчила школу в 56-му, такі виїхала…»

«Кажіть, хто є хто, бо вже нікого не пізнаю…» — чуємо від неї. В мене, ніби й сторонньої людини, від цих слів стискається в грудях…

І раптом усі принишкли. Наче в класі після дзвінка: до колишніх дівчаток і хлопчиків наближалася їхній класний керівник Зінаїда Михайлівна Бурченко — урочисто-піднесена, усміхнена, щаслива — ніби й нема років за плечима. Вона знову зустрілася зі своєю юністю.

«А зараз ви можете пройти до своєї рідної школи», — запросив Іван Антонович.

Їхня альма-матер — це частина колишнього маєтку поміщика Платона Бібері. Нині — прикордонна застава. Від нової школи — рукою подати. Поки йшли, продовжували згадувати.

«В мене було кусочок макуха, і я залізла під парту, щоб з’їсти. А Ольга Макарівна питає: «Марусю, ти що там робиш?» — «Ручку шукаю, — відповідаю…»

«А я увесь час голодала. Коли мама вперше на трудодні отримала пшеницю, я насипала в кишеню і їла потайки. Дівчата просили мене, бо думали, що то очищене соняшникове насіння. Мені соромно було призна¬тися, що то — зерно…»

«Я добре вчилася і поїхала поступати у Чернівці. Але мама не мала звідки мене вчити, то й приїхала назад у село. Так усе життя на нормах і пропрацювала…»

«Ой, дивіться, які вже старі дерева! А це ж ми їх колись садили, пам’ятаєте?..»

«Славне дерево плодами, а людина — ділами», — згадалася народна мудрість. А й справді, скільки хороших справ на рахунку цих, посивілих уже, дітей війни. Півсвіта побачив за кермом автомобіля Володя Матвійчук, сотнями тон молока можна виміряти внесок у народне господарство Марусі Швець, Каті Видиш, Мілі Видиш… А хіба виміряти кілометри рядків просапних, до яких десятки років низенько кланялася Маруся Москалюк?

Тепло свого серця і знання передавала юним землякам учителька Рая Гангал. Петя Колісник, Оля Нагаєвська, Люся Мартофляк, Петя Пижівський, Віра Грушецька віддали свої кращі роки рідному селу і колгоспу. Міша Видиш знайшов своє покликання в енергетиці, став дипломованим, досвідченим фахівцем. Про Дмитра Рудика часто можна прочитати в обласній пресі як про відомого фізика-винахідника. Дмитро Миколайович — директор державного науково-інженерного центру, філії інституту композиційних матеріалів Академії наук національного прогресу України. Голосиста й талановита до музики Люся Тимчук (О.В. Мафтуляк) присвятила себе естетичному вихованню молоді, до цього часу працює в Сокирянській музичній школі. Багато доброго для односельчан зробили швея Ліда Москалюк, медпрацівниця Маруся Мартинюк.

І ось перед своїми колишніми вихованцями гостинно відчинила двері їхня незабутня школа. Враз коридор, як і колись на перерві, став ніби збуджений вулик: «Ось тут була вчительська… А тут — спортзал… Тут… Пам’ятаєте?» Спогади, спогади, зволожені очі… За прибулими з цікавістю спостерігають молоді військові. Хтозна, чи зрозуміють вони почуття цих літніх людей?

Гомін «випливає» на майданчик. Раптом увага всіх переключається на невелику, приземисту криницю. її обступають, витягують відро кришталево-чистої води. «А чи пам’ятає хто, з чого була ця криниця?» — запитує хтось. «З каменю, — чується у відповідь. — Це вже згодом її переробили». Кожному хочеться випити води із криниці дитинства, щоб запам’ятати її солодкий присмак на все життя і повезти його з собою туди, де судилося пустити власне коріння.

На виході з подвір’я раптом усі зупинилися: перед ними стояв елегантний, середнього росту чоловік. Він кожного розпитував, хто є хто, щиро радів, коли пригадував, якою та людина була тоді, коли востаннє бачив її, і всіх тричі цілував. Це був Петя Кушнір — колишній військовий, а нині працює в одному з технікумів Курська, що в Росії.

Далі свято зустрічі продовжувалося у новій Гвіздовецькій школі. Випускників 1956 року із золотим ювілеєм із дня закінчення семирічки щиро привітали директор навчального закладу І.А. Михалевський, сільський голова І.В. Гангал, вчителі З.М. Бурченко, Л.П. Яворський, який починав педагогічну діяльність у 1953 році саме в цьому селі. Леонід Павлович розповів, що його життєвий шлях пройшов не лише через Україну, Радянський Союз, а й Індію, Єгипет. Але де б він не був, скрізь і завжди добрим словом згадував своїх учнів. Особливо запам’яталась йому Маруся Лях (Потапова) — невисокого росточка, але яка співуча! Дівчинку ставили перед великим хором, і вона дзвінко заспівувала: «Ти течеш віки, Дніпре, серцю милий…» «Сьогодні я відчуваю себе молодим. Щасливий, що дожив до цієї радісної події», — зворушено говорив педагог-ветеран.

Люся Тимчук зачитала список учнів, що закінчували школу того року. Багатьох із присутніх з невідомих причин у списку не виявилося. Близько десяти однокласників уже навічно спочивають від трудів мирських. На їхні могили та на могили вчителів О.М.Ткач, Г.Ф.Кучерявої, подружжя Гевлічів, Я.С. Гангала лягли квіти шани і пам’яті від однолітків та вдячних учнів.

Від цього святого місця до наступної «зупинки» героїв свята — добрий відрізок дороги, так що поговорити, поділитися спогадами було коли. А в кафе відпочинку на них уже чекали, бо ще здалеку було чути музику, пісні. Старалися музиканти: Людмила Мафтуляк, Сергій Корчовий, Віталій Шеремета. Звучали вальси і польки, мелодія со¬рокових років «Ріоріта», сучасні ритми.

А за столом — тости, побажання, квіти, подарунки своїм учителям, поважні люди ніби повернулися у свою тривожну юність. Здавалось, що вони забули про п’ять десятків років, які віддаляли їх від того нелегкого і разом з тим прекрасного часу. їхні усміхнені й просвітлені обличчя випромінювали щирість і тепло, радість і терпкий, тільки їм відомий щем…

Як сказав запрошений на свято заслужений працівник культури України М. В. Мафтуляк, це свідчило про доброту і людяність, яку ці хлопчики та дівчатка пронесли крізь усі випробування життя. Михайло Васильович побажав, аби і їхні діти знали й пам’ятали одне одного, щоб їм хотілося зустрічатися й спілкуватися так, як їхнім батькам.

Думаю, що кожен із присутніх у душі й на словах дякував ініціаторам та організаторам зустрічі — О.В. Мафтуляк, Р.В. Гангал (Тимчук), М.В. Лях (Потаповій), Л.І. Гомелько (Гангал). Бо коли ж то ще доведеться побачитись ось так, усім разом?..

У 2010 році влада виділила кошти для нашої школи помінявши всі вікна і двері на сучасні, перекрили дах школи, поміняли умивальники, оздобили сцену. Кабінет учительської облаштували новими меблями. На початку цього навчального року, завдяки спонсорській допомозі меценатів у школу придбали карнизи, тюлі, доріжки, жалюзі.

25 грудня 2010 року у вчителів та учнів Гвіздовецької загальноосвітньої школи панував святковий настрій, адже вони у своїй школі зустрічали поважних гостей — заступника голови обласної державної адміністрації Михайла Папієва, голову РДА — В.В. Козака, голову райради Сергія Горна, першого заступника і заступника голови РДА О. Кувілу та Олексія Бойка, начальника відділу освіти Галину Рябко. Михайло Миколайович привітав усіх присутніх педагогів та гостей із наступаючими Новорічними святами, пообіцяв, що жодне село не залишиться поза увагою обласної влади. А учням побажав ставити перед собою високі цілі, і впевнено крокувати до їх здійснення. Справжнім подарунком від обласної виконавчої влади було вручення губернатором директору школи О.В. Дячуку ключів від нового шкільного автобуса. У наступному році, за словами М.Папієва область отримає ще 30 нових транспортних засобів у рамках державної програми «Шкільний автобус». Завдяки такому подарунку, на який з нетерпінням чекали школярі, тепер регулярно буде забезпечено підвезення учнів та педагогічних працівників з сіл Олексіївка та Новоолексіївка до навчального закладу у Гвіздівцях. Маршрут обслуговування для здійснення перевезень учнів та педагогів має протяжність 26 км. та забезпечить комфортний підвіз 23 учнів та вчителів з навколишніх сіл.

Сандуляк В.П.

Перелік використаних джерел:

1.Історія міст і сіл УРСР, К.1969 рік

2.Розповідь вчительки – пенсіонерки З.М. Бурченко

3.Статті із газети «Дністрові зорі» від 22.07.2006 року, від 27 грудня 2010 року

фото можна збільшити кліком миши

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар