Напевне всі знають, що тваринництво, це є галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами (молоко, масло, сир, тощо). Близько 60 % білків, що їх споживає людина, — продукти тваринництва. Тваринництво також дає сировину для легкої (вовна) і харчової, а також фармацевтичної промисловості, тяглову силу (кінь, віл), основне органічне добриво — гній. Продукти тваринництва легко збувати, і вони за нормальних обставин часто бували основою бюджету українського селянина та і майже всіх інших селян світу.

Тваринництво — найбільш древній промисел людства після полювання, збирання й рибальства, освоєний поряд із землеробством, ще у неоліті (під час так званої неолітичної революції). Тобто тваринництву, щонайменше, десять тисяч років. Сотні, якщо не тисячі років займалися тваринництвом і предки сучасних українців. Але, напевне, займалися вони їм якось невпорядковано. Мабуть не знали як, аж до цього часу – коли не з’явився сучасний український уряд і не вирішив роз’яснити українським селянам – як потрібно використовувати тварин у сільському господарстві.

І от нарешті в Україні з’явився цей доленосний нормативний акт під назвою «Про затвердження Порядку використання тварин у сільському господарстві». Цей документ, який ми далі будемо називати просто – «Порядок», створений за підписом директора Департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України і затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.10.2012 № 652  .

А видано цей перл теж не просто так собі, а на виконання «Переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 1585-р  .

І тепер селяни вже точно будуть знати — як саме їм потрібно використовувати тварин у сільському господарстві. Давайте ж розповімо їм – як це робити, адже цей Порядок поширюється на всіх власників тварин, які утримуються та розводяться для отримання продуктів і сировини тваринного походження (п. 1.2.).

Насамперед, зазначений Порядок використання тварин у сільському господарстві вказує, що фізичні та юридичні особи, які утримують та використовують тварин у сільському господарстві, зобов’язані дотримуватися вимог Законів України:

«Про захист тварин від жорстокого поводження»,

«Про тваринний світ»,

«Про охорону навколишнього природного середовища»,

«Про ветеринарну медицину»,

«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,

«Про захист населення від інфекційних хвороб».

Одначе, бабуся, яка тримає козу або курей, та інші скотарі, повинні досконало знати і виконувати не лише ці закони, а ще й інші нормативно-правові акти України, санітарно-гігієнічні, ветеринарні правила і норми, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також тварин, у тому числі через жорстоке поводження з ними (п. 1.1.).

Порядком роз’яснено, що це не просто так Ви собі вирішили придбати та утримувати худобу, а зобов’язані використовувати тварин у сільському господарстві, ґрунтуючись на таких принципах (п. 1.3.):

— жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;

— забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації;

— заборона жорстоких методів умертвіння тварин, у тому числі отруєння тварин;

— відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;

— забезпечення безпеки життя та здоров’я людей при використанні тварин у сільському господарстві.

Встановлює Порядок і умови використання тварин у сільському господарстві. Ці умови повинні відповідати їх фізіологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також задовольняти їх природні потреби в кормах, воді, сні, рухах, у природній активності та інші потреби.

Зокрема, умови в приміщеннях для утримання тварин або на вигульних майданчиках мають відповідати їхнім фізіологічним і видовим потребам, чинним нормативно-правовим актам із зазначених питань. І не просто якісь аморфні або загальні умови, на кшталт освітлення і температури, про які знає кожен пес, а й ще вологість та циркуляція повітря, вентиляція, концентрація газів і рівень шуму (п. 2.2.). Напевне, потрібно у курнику, корівнику та свинарнику (всюди), окрім термометра, вивішувати також газоаналізатор, вимірювач шуму і барометр?

Тут слід зазначити, що про людей, наприклад – тих, біля житла яких прокладено шумні і загазовані автомагістралі, будівництва, заводи, тощо, щось не видко, щоб влади таким чином турбувалися… Але ж тепер, напевне, люди собі хай живуть, як хочуть, але тварин в таких умовах їм тримати зась! Хай обходяться без худоби і птиці, щоб ті не дихали газами і не лякалися шуму.

А якщо, наприклад, коза за своїми індивідуальними природними особливостями, має схильність лазити вгору по камінню, то напевне слід для неї на подвір’ї зробити скалу? Але дивіться, щоб вона з тої скали, не дай боже не впала і не поранилася!

При утриманні тварин забороняється:

  • спричиняти тваринам біль і страждання, крім випадків, коли життю і здоров’ю людей і тварин загрожує небезпека;
  • використання обладнання, інвентарю, які травмують тварин (цікаво – чи відноситься до травмуючого обладнання нашийник?);
  • нанесення побоїв, травм з метою примушення тварин до виконання будь-яких вимог (коней підганяти хлистом не можна!).

Також забороняються:

  • надмірні навантаження тварин, що перевищують їх фізіологічні можливості;
  • використання для роботи хворих або недогодованих тварин;
  • використання при роботі з тваринами спорядження та інших засобів, які можуть призвести до травмування, каліцтва або загибелі тварини.

При проведенні таврування, біркування, знероження та кастрації тварин за необхідності застосовуються методи знеболювання.

У технології отримання продукції тваринного походження (крім забою тварин) не допускається застосування больових і травмувальних пристроїв, а також використання технічних засобів, що травмують, спричиняють страждання або загибель тварин.

Транспортування тварин здійснюється відповідно до Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1402  (це окремий, великий і дуже серйозний нормативний акт!). Але, Порядок, на зважаючи на те, що нібито відсилає до Правил, все ж не позбавляє себе задоволення визначати в цьому напрямку своє (може й правильно!?). Порядок вказує, що при транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в кормах та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально обладнаний для того, щоб виключати травмування або загибель тварин. При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин.

Забій тварин їх власниками повинен здійснюватися згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07 червня 2002 року № 28. Це теж чималий за розміром нормативний акт. Та Порядок додає своє й тут: забій тварин проводиться після втрати ними свідомості за умови, що методи позбавлення свідомості не спричинятимуть тварині додаткових страждань. Приміщення (загони) на бойні, де утримуються тварини, повинно бути ізольовано і відокремлено від приміщень, які використовуються для позбавлення тварин свідомості, забою, знекровлення та інших дій післязабійної обробки, а також відокремлене від приміщень (загонів), де знаходяться тварини інших видів. Перед забоєм тварини повинні витримуватись декілька годин у приміщеннях (загонах) передзабійного утримання для зняття стресу. Останнє особливо цікаво – потрібно зняти стрес перед тим як вбити?!?

Забороняється патрання, опалювання, зняття шкіри, копчення і відокремлення частин у тварин до припинення у них серцебиття.

Порядок визначає також права і обов’язки фізичних та юридичних осіб, які утримують та використовують тварин у сільському господарстві. Такі особи мають право (зберігаємо пунктуацію оригінала):

4.1.1. Одержувати від державних органів ветеринарної медицини, інших державних установ ветеринарної медицини, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про епізоотичний стан території обслуговування.

4.1.2. Оскаржувати до відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини або до суду рішення і дії посадових осіб державних органів ветеринарної медицини, уповноважених лікарів ветеринарної медицини та інших осіб, уповноважених Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України на виконання певних функцій.

4.2. Фізичні та юридичні особи, які утримують та використовують тварин у сільському господарстві, зобов’язані:

4.2.1. Забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здійснюють їх обіг, не мали хвороб, що підлягають повідомленню.

4.2.2. Виконувати законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів.

4.2.3. Негайно інформувати державного інспектора ветеринарної медицини, уповноваженого лікаря ветеринарної медицини або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або поведінку тварин, яка їм невластива.

4.2.4. Перед переміщенням тварин з потужностей (об’єктів), де вони утримуються, отримати від державного інспектора ветеринарної медицини дозвіл на їх переміщення.

4.2.5. Охороняти здоров’я та благополуччя тварин шляхом:

а) забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів, включаючи зоогігієнічні вимоги та умови, що мають забезпечуватися на потужностях для утримання тварин;

б) забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою (та їх зараз і у людей не має – ні одного, ні другого);

в) застосування профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо здоров’я тварин;

г) своєчасного звернення за послугами до лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих тварин;

ґ) використання ветеринарних препаратів згідно з вказівками лікаря ветеринарної медицини;

д) недопущення жорстокого поводження з тваринами;

е) забезпечення належних транспортних засобів для переміщення тварин.

4.2.6. Виконувати вимоги щодо ідентифікації тварин, що їм належать.

4.2.7. Доставляти тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечувати надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортуванні (доставці) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів.

4.2.8. Вести облік кожної продуктивної тварини стосовно придбання та застосування ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів та зберігати ці записи не менше трьох років.

4.2.9. Сприяти державним інспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лікарям ветеринарної медицини у виконанні службових обов’язків.

4.2.10. На вимогу державних інспекторів ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини надавати зразки неїстівних продуктів тваринного походження для проведення відповідних досліджень.

От таке воно!..

Може дещо й правильно, але як це все реально буде в наших умовах?

Думаю, що спочатку це «державне регулювання» сфери сілянського господарства, яка такого регулювання взагалі ні коли не потребувала і не потребує, виллється в здирництво грошей з селян різноманітними контролюючими «захисниками» тварин, а як подальший наслідок — в масове знищення селянами худоби і подальший занепад селянського господарства на догоду великим виробникам сільськогосподарської продукції, ставленики яких сидять в Верховній Раді та міністерських кабінетах та «крапають» усяке таке …, посилаючись на «великі» цілі.

 Адвокат Кучерявий О.П.

 (передрук з сайту адвоката)

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

2 комментария к “Мінагро вчить селян користуватися худобою”

  1. Скоро яникові поплічники будуть вчити українців ходити до вітру.

  2. Та це все — на виконання вимог Євросоюзу. Там ще більш дебільна система. У Німеччині, наприклад, жоден селянин, який не має своєї зареєстрованої та сертифікованої бойні, навіть той, який тримає купу свиней, ні коли сам собі не зарубає свиню, не візьме від своєї свині жодного шматочка м»яса — все відвозить на спеціальну бойню і здає, а сам м»ясо купляє. Та скоро у нас так само буде, адже йдемо у Європу.

Залишити коментар