Storonni avtor on 15th Апрель 2010

Якщо хтось читав на нашому сайті статті по давній і більш близької історії села Гвіздівці, то він вже знає, що гвіздівчани, як і мешканці більшості навколишніх сіл, аж до 1944, та навіть до 1946 року, рахували себе руськими. Це пішло від прадавніх часів заснування села За часів Молдовського князівства і під час Турецького панування влада і молдовське населення називала гвіздівчан і все російсько-украіномовне населення руснаками. Російська царська влада, як і самі селяни, рахувала їх руськими. Про те, що гвіздівчани є українцями, селянам наполегливо розповіла, навіть не питаючи згоди, лише радянська влада.

Чимало руського населення Північної Бессарабії (руснаків) походять від карпатських русинів, які походять з Буковини та навіть з Закарпаття. Відразу слід зауважити, що далеко не все українсько-руське населення Північної Буковини відноситься до русинів. Напевне, що навіть більша частина сучасних бессарабських українців за походженням скоріше з земель центральної Росії, але цілком можливо, що деякі гвіздівецькі родини походять від русинів. А тому, пропонуємо Вашій увазі матеріал на основі статті молдовського дослідника русинів – Сергія Суляка «Міграції русинів Буковини в Бессарабію».

За даними дореволюційних російських етнографів, у 1907 р. близько 250 тис. жителів північної Бессарабії, офіційно врахованих як малороси, самі себе вважали руснаками (русинами).1 З огляду на, що за результатами перепису 1897 р. малоросів у Бессарабії налічувалося 379698 чол., варто припустити, що більше половини з них становили руснаки.2 Отже, більшість сучасних українців Республіки Молдова і Північної Бессарабії (Сокирянський, Кельменецький, Новоселицький, Хотинський райони Чернівецької області) становлять нащадки русинів (руснаків). З’ясування питання про шляхи і час формування цієї етнічної групи представляє безсумнівний науковий інтерес. Русини Бессарабії є нащадками давньоруського населення Карпато-Дністровських земель, що споконвіку проживало на цій території ще до утворення Київської Русі. Внесок русинів (руснаків) у процес формування молдавського етносу й розвитку молдавської культури заслуговує більше глибокого вивчення.

З 60-х г. XIX в. у Бессарабію стало прибувати багато руснаків з австрійської Буковини. Процес цей не знайшов відображення ні в української, ні в молдавської, ні в румунській історіографії. Українські історики спрощено зводять його причини до підступів російських організацій Буковини (у їхній інтерпретації — «москвофільських»)3, яких у той час була більшість і чия ідеологія багато в чому визначала геополітичні орієнтири російського населення цієї частини Австро-Угорської імперії.

У масовій кількості прибували буковинці в Бессарабію на сезонні роботи. Навряд чи це було пов’язано з діяльністю москвофільських організації Буковини. Люди приходили на заробітки, щоб прогодувати свої численні сім’ї. З митних відомостей видко, що 22 грудня 1869 р. — 1 січня 1870 р. через Новоселицьку митницю пройшло 99 чоловік. Є по одному турецько-, англійсько-, саксонсько-, швейцарсько-, французько-підданому. Інші – австрійськопіддані, 32 чол. з них прийшли на заробітки. 8-15 січня через митницю проїхали із цією метою 138 австрійськопідданих, 1-8 березня — 130 чоловік.4 1-8 вересня 1870 р. Новоселицьку митницю перетнули 96 чоловік, у той час як Ліпканську – 3 чол., Болгарську –5 чол., Комратську – 2 чол, Татарбунарську – 19 чол.5 16 травня – 1 червня 1879 р. по даним Пребийківського перехідного пункту пройшло 149 чоловік. Усі — австрійськопіддані. Троє — на заробітки (з них двоє – євреї) і 146 «сільгоспробітників» по короткострокових квитках.6

Трудові мігранти з Буковини становили переважну більшість иноземно-підданих, що проживали в Бессарабії. За даними Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року, усього іноземців у Бессарабській губернії проживало 23157 чіл., з них австрійськопідданих було 15991 (69,1%) (приміром, румунських 2508 (10,8%)). З 21687 чол. народжених за кордоном, 12014 чол. народилися в Австро-Угорщині. Загальна кількість населення губернії налічувала тоді 1935412 чол. обох статей.7

Зрозуміло, ці статистичні дані лише частково відображають дійсні масштаби переселенського руху. Прихід буковинців у ті роки прийняв такий масовий характер, що в канцелярії губернатора в 1867 р. була заведено спеціальну справу «Про австрійськопідданих, що прибувають у Бессарабську губернію у великій кількості».8 У вересні 1867 року Бессарабський військовий губернатор П.А.Антонович одержує конфіденційного листа від свого безпосереднього начальника Новоросійського і Бессарабського губернатора9 генерал-ад’ютанта графа П.Е.Коцебу. У ньому говорилося, що згідно представлених прикордонних Митних відомостей у нинішньому (1867 році) у Бессарабську область прибуло надзвичайно багато австрійців. «По доведению о сем до сведения Государя Императора, — отметил генерал, — Его Императорское Величество, на всеподанейшей докладной записке по этому предмету, собственноручно изволил написать: «Обратить на них особое внимание».10 Генерал-майор Антонович одержав вказівку повідомити, що йому відомо про зазначених австрійців. У свою чергу він дає доручення повітовим поліцейським управлінням надати списки всіх австрійськопідданих, що проживають на ввірених їм територіях, з поясненням, як давно проживають у межах Росії, по яких документах прибули і чим займаються.

Робота була завершена восени 1868 р., і вже новий губернатор – генерал-майор І.Е.Гангард, звітуючи перед Новоросійським і Бессарабським губернатором, повідомляє, що в Бессарабській області проживає до 700 душ австрійськопідданих. Але цифра ця досить відносна, тому що особи різних підданств, у тому числі й австрійського, що перейшли границю по національних паспортах, на підставі закону мають право проживання 6 місяців від «іспрошенія російського виду», деякі перебувають проїздом, інші – в короткочасних справах. Відповідно до наданих відомостей, більшість з перерахованих осіб наймитує в різних землевласників в якості чорноробів або майстрових, менше має власні землі або орендує такі. Близько 270 австрійськопідданих прибуло без національних видів в зв’язку з голодом у Буковині. Наприкінці доповідної записки відзначається: «По заключению имею честь доложить Вашему превосходительству, что по настоящее время не поступало никаких донесений, порицающих достоинство проживающих в Бессарабии лиц Австрийского подданства или дающих повод заключить о их неблагонадежности«.11

Іншого висновку бути і не могло: руснаки щиро вважали себе російськими людьми, а Росію вважали своєю державою. До речі, ця перша і остання слідча справа губернаторської канцелярії, присвячена ім. У той самий час спостереження постійно велося за старовірами, баптистами, молоканами, поляками, що проживають у Бессарабії.

Руснаки з Буковини міцно вкоренилися серед населення Північної Бессарабії. Скільки руснаків проживає в Республіці Молдова сьогодні, мабуть, не скаже ніхто. Така статистика ніким і ніколи не велася. У нашім краї поширена південно-західна галузь східнослов’янських прізвищ із закінченнями -як, -ак, -ук, -юк, -їй. Відомий молдавський етнограф В.С. Зеленчук приводить також ряд прізвищ, які можна зв’язати з гуцулами — Гуцу, Буц.16 Прізвище Райлян (і похідні від її) носять нащадки жителів Хотинської райї, що була один час турецькою провінцією, населеної, крім турків і татар, майже винятково православними руснаками.

Східні слов’яни Карпат і Буковини, пише сучасний етнолог В.П. Степанов, усвідомлювали себе русинами, а не малорусами. Він так само згадує про законсервованість культури руснацького населення Бессарабії, особливо духовну, котра, існуючи в іншомовному і іноетнічному середовищу, зберегло багато архаїчних рис, наприклад обряд «комори», що відноситься до першої шлюбної ночі. Він обґрунтовано посилається на публікації Одеського товариства історії й стародавностей кінця XIX — початку XX ст.ст. про те, що жителі ряду руснацьких сіл не вступали в шлюби із проживаючими по сусідству молдаванами. Подібні приклади зустрічалися і пізніше. Вихідцями з буковинського с. Клішківці у 20-ті роки було засновано с. Петруня у Глодянському районі Молдови. Оточені молдавськими селами, жителі села до 60-х року вступали у шлюби безпосередньо з односільчанами, або вибирали пару у селі, з якого вийшли їхні предки.17

Тисячу років бессарабські руснаки жили на окраїні різних держав: Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Золотої орди, Великого князівства Литовського, Польщі, Угорщини, Молдавського князівства, Туреччини, Австро-Угорщині, Російській імперії, Румунії, Радянського Союзу, Республіки Молдова. Сьогодні їхні нащадки зараховують себе до різних народів. Хтось уважає себе молдованином, інші — українцями, деякі стали румунами. Але чимала частина руснаків, незважаючи на неухильно проведену з 1917 р. політику їхньої денаціоналізації, пам’ятає про своє русинське (руснацьке) походження, зберігає російську національну самосвідомість, свою особливу, відмінну від літературної, російську мову і православну віру.

Визначення приналежності до тієї або іншої нації — справа добровільна. Хотілося б, щоб нове покоління вирішувало питання про свою національну самоідентифікацію знаючи дійсну історію своєї Батьківщини і свого народу. Вивчення ж історії частини російського народу — русинів (руснаків) допоможе прояснити деякі неясні моменти історії Росії, України і Молдавії. Питання етнокультурної взаємодії русинів з молдавським населенням краю вимагають подальшої розробки.

Литература:

  1. Берг. Л.С. Население Бессарабии. Этнографический состав и численность. — Петроград, 1923. — С.12-17; Бессарабия. Графический, исторический, статистический, экономический, этнографический, литературный и справочный сборник. Издание газеты “Бессарабец”. Под ред. П. А. Крушевана. – М., 1903. — С.179; Несторовский П.А Бессарабские русины. Историко-этнографический очерк. — Варшава, 1905. — С.3
  2. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. III. Бессарабская губерния. — Санкт-Петербург, 1905. — С.XXI..
  3. Добржанський О. Нацiональний рух українцiв Буковини другої половини XIX — початку XX ст. — Чернiвцi,1999 . — С. 224-225.
  4. Национальный архив Республики Молдова. Ф. 2. Оп. 1. Д. 8080. Ч. 1. Л.18-24, Л. 74-81, Л. 230-237.
  5. Национальный архив Республики Молдова. Ф. 2. Оп. 1. Д. 8141. Ч.1. Л. 137-154.
  6. Национальный архив Республики Молдова. Ф. 2. Оп. 1. Д. 8475. Ч.1. Л. 183-184.
  7. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. III. Бессарабская губерния. Санкт-Петербург, 1905. С.XVIII, XIX, XVI,.XIII.
  8. Национальный архив Республики Молдова. Ф. 2. Оп. 1. Д. 7945.
  9. Бессарабская губерния с 1812 по 1828 г. была Областью на особом положении, с разными местными особенностями в управлении. С 1828 г. утверждена Бессарабская Область на общем основании. В 1865 г. Бессарабское Областное правление было переименовано в Губернское Правление. В 1873 г. Область сама переименована в Губернию. (см.: Адрес- календарь Бессарабской губернии на 1912 год. — Кишинев, 1911. — С.256.)
  10. Национальный архив Республики Молдова. ф. 2. оп. 1. Д. 7945. Л.2
  11. Национальный архив Республики Молдова. ф. 2. оп. 1. Д. 7945. Л. 99-100
  12. Национальный архив Республики Молдова. Ф. 2. Оп. 1. Д. 8019. Л. 14.
  13. Национальный архив Республики Молдова, ф. 211, оп. 1. Д. 356.
  14. Суляк С.Г. Кто такие руснаки? //Русское слово. — Кишинев, 2003. — № 11 (55).
  15. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — Санкт-Петербург, 1899. — Т. XXVII. — С. 296.
  16. Зеленчук В.С. Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. — Кишинев, 1979. — С. 231. То же: Тельнов Н., Степанов В., Руссев Н., Рабинович Р. И…разошлись славяне по земле. — Кишинев, 2002. — С.64.
  17. Степанов В. Труды по этнографии населения Бессарабии XIX- начала XX вв. — Кишинев, 2001 — С.44, 30, 55

За матеріалами статті Сергія Суляка на сайті «Єдина Русь»

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

10 комментариев к “Міграція русинів у Бессарабію”

  1. Автору хотелось бы порекомендовать правдивости,а она в том,что никакого отношения происхождение и язык русинов к России и русским никогда не имели и не имеют.

  2. на комментарий Colonel: автор — Сергей Сауляк пишет так, как понимает этот вопрос. Однако, действительно, украинцы, русские и отдельные потомки русинов (их не так уж много, как пишет Сауляк), проживавшие в селах Северной Бессарабии считали и называли себя до конца 40-х годов «русскими», а в молдавской интерпретации «русень», что очень похоже на слово «русины». Возможно, отсюда и возникла путаница. Что касается происхождения, то все 3 языка: русский, украинский и язык русинов происходят от древнеславянского, то есть у них одно происхождение. Но именно так: все 3 языка — от одного языка, а не один от другого.

  3. Если бы русский и украинский происходили от одного корня, то русские бы понимали украинцев,а этого мы не наблюдаем и близко, за исключением конечно тех, кто имеет украинские корни. Можете провести десяток экспериментов, вас не поймут вообще. Известно много случаев, когда на круглых столах москвичи просили проводить их только на русском. И напротив, украинцы понимают соседние славянские языки, в отличие от русских.

    *

    «Русень» звучит очень по украински, если заметили. На румынском такого народа не существует: //Denumirile sub care mai sunt cunoscuți sunt multiple: ruși carpatini, rusini, rusini carpatini, rusini ucraineni, ruteni, ruteni transcarpatini.// Читатать нужно рушь,руши,рушинь,рутень. Откуда Суляк взял «русень», вообще непонятно. Это очень искаженное от рушинь. Скорее,он неверно читает S, его надо читать как Ш, а может, он это делает сознательно.

    _http://ro.wikipedia.org/wiki/Ruteni

    *

    На Суляка вообще не ссылайтесь, он в своих работах постоянно проводит политическую версию о том, что русины есть современный русский народ для получения оснований языковый претензий, что и вовсе нонсенс. Язык русинов и этническое происхождени к современным русским никакого отношения не имеют. Древняя Русь — это Киевская русь, не имеющая связи с современной Россией и русскими.

  4. на комментарий Colonel: судя по Вашему логину, домнул полковник, Вы молдованин или румын. Поэтому, спорить с Вами по молдавским и румынским филологическим вопросам я не буду. Это будет не правильно, хотя я Молдову, мягко говоря, знаю очень хорошо (молдавский язык, к сожалению, плоховато). Хочу уточнить только, что «русень» — это транскрипция и от «ruteni» и от «rusini». Однако, к украинскому языку слово отношения не имеет и по украински не звучит.
    Что касается корней и понимания-непонимания, то вы не правы. Славянские языки вообще все имеют один корень — древнеславянский язык, однако многие из них не понятны ни украинцам, ни русским. Русские не плохо понимают украинцев и украинцы отлично понимают русских, за исключением отдельных малоупотребляемых в обычном общении слов (например — «незабаром»), которые даже не все украинцы понимают, а также скороговорной речи. И это естественно. В целом зависит только от желания, или нежелания понимать-не понимать. Но, иногда и от степени тупости. Во всех крупных городах украинцы разговаривают с русскими, каждый на своем языке и не для кого это не становится проблемой, люди (в большинстве) даже не замечают, что они говорят на разных языках (и в общественном транспорте, и на рынках, и в магазинах, и пр.).
    Ну, а в отношение Киевской Руси, то если говорить о том, что современные русские не имеют отношения к Киевской Руси, то и современные украинцы имеют не больше шансов считаться их потомками. А в принципе, подобную псевдонаучную политическую чушь, происходящую от пседоисториков, даже и обсуждать нет смысла.

  5. // Русские неплохо понимают украинцев и украинцы отлично понимают русских.В целом зависит только от желания, или нежелания понимать-не понимать.//

    Проведите эксперимент,вас русские не поймут,я лично проводил, правда не специально. Результаты печальные. Поэтому говорить об общих корнях достаточно сложно. Заметьте, из одного желания способность понимать возникнуть не может.))) Так же я не говорил о понимании украинцами русского. Речь идет о понимании русскими украинского, раз они рядятся в потомков Киевской Руси, а оно равно нулю. И напротив, украинцам легче понимать соседние славянские народы. В таком случае, становится ясным, что к славянам руских отнести невозможно. То есть руськый народ КР, как и русины, смеюсь с Суляка, не явлются предками русских. Суляк не знает, что самоназвание Русь самовольно присвоено Иваном III и закреплено Петром.

  6. Не согласен. В Украине все русские прекрасно понимают украинский, хотя говорят далеко не все. Если брать во внимание Россию, то там срабатывает в основном фактор понимания того, что все народы бывшего СССР в той или иной степени знают русский язык и «чяво они тогда не говорят по-русски». Это, как раз — нежелание и в некоторой мере, комплекс «старшего брата». Эксперименты мне проводить не надо, они все давно проведены и все проверено. Есть, действительно множество украинских слов, которые не понимают русские, но есть и некоторое количество русских слов, которые не понимают украинцы. И украинцы не понимали бы намного больше в русском языке, если бы все подряд, до 1993 года не изучали русский язык в школах. Да и сейчас общение на русском языке очень распространено в Украине. В то же время, не полное понимание свойственно всем. Например, далеко не каждый украинец поймет гуцула. Полтавчан, к примеру, часто «тошнит» от некоторых западноукраинских вариантов украинского языка.
    Что касется происхождения, то, еще раз хочу сказать, что и украинцы и русские равноудалены от древних русичей в этническом и в языковом плане, поскольку после монголо-татарского завоевания на разные части одного народа оказали этническое и языковое влияние разные народы. На тех, кто потом отошел к Московскому княжеству и царству — северные народы и татары, на тех, кто потом стал украинцами — литовцы, поляки, венгры, турки, крымские татары и даже молдоване. Естественно, что и на тех и на других оказали такое влияние монголы. В результате, от древних русичей и у тех и у других, остались только отдельные генетические фрагменты и воспоминания.
    Если же Вы имееете в виду,что русские цари распространили на Московию название «Русь», к которой относились в свое время только несколько областей современной России, то это не имеет никакого значения, поскольку все-равно на всех этих и других землях тогда жил один народ, с одним языком, который отличался только диалектически — по племенной принадлежности.

  7. Серьезно воспринимать псевдотеории С. Сауляка может либо любитель желтой публицистики, либо человек, никогда не бывший в Молдавии и не видевший здешних “русских”. Кто-то может указать авторитетный труд о Бессарабии со ссылкой на Сауляка? Я принимала участие в пяти экспедициях и на свои глаза видела таких же украинцев, какие живут в Винницкой, Черновицкой, Одесской областях. В книгах Нестеровского, Бутовича, Берга, в “Трудах” Чубинского, в исследованиях Зеленчука и многих других трудах язык русинов, как и их этническая идентификация сопоставляются только с говорами украинского языка и украинским народом вообще. Политические манипуляции вокруг характерных для западной Украины терминов русский, русин (руськый, русын – как произносят сами жители севера Молдовы) давным-давно описаны в научной литературе.

  8. Уважаемая Надия, с Вашим отношением к Сауляку и его теориям все ясно. Но все-же: в чем таки суть Вашего возражения? Какова, так сказать, его направленность? Не все же читали труды перечисленных Вами господ и не знают – что они там писали. И не все станут этим утруждаться. Отсюда возникает недопонятие: что же Вы всем этим хотели сказать?

  9. На мій скромний погляд автор хоче по звучанню старої назви довести що ми росіяни). Дивно. Я думав що ми є самі собою. А взагалі я буваю в Гвіздівцях. Там нечасто почуєш російську мову. А тут сайт з російським меню. А взагалі вітання авторам за непогану роботу. Правда не розумію проросійську позицію авторів.

  10. Вадим: Ви зрозуміли не вірно. Під назвою сайту написано: «Сайт українського села». Гвіздівчани у переважній більшості — українці, хоча багато родин, що оселилися у Гвіздівцях після 1812 р., є вихідцями з Центральної Росії (Москалюкі, Кучеряві, тощо). Деякі родини — вихідці з молдаван. Та на цей час, всі вони українці, хоча аж до 1944 року вони про це не знали (майже ніхто), адже вважали себе «руськими» (а не росіянами – як Ви зазначили).
    Мова в селі українська, хоча в сучасному вигляді вона вживається лише в останні десятиріччя. Якщо Ви родом з Гвіздівців, то повинні знати, що майже до середини 70-х років мова в селі суттєво відрізнялася від сучасної — це був досить своєрідний діалект.
    Сайт, в основному з українським меню. Є російськомовна сторінка, адже далеко не всі вихідці з села, розкидані всім світом, на цей час добре знають українську мову. Та і таким чином краще підтримувати обізнаність про село. Дещо ми не можемо змінити на українську, навіть якщо схочемо (назви місяців, тощо), адже це питання програмування сайтів сфери «рунету», до якого значною мірою входить український інтернет-простір. І нікуди від цього не подітися.
    У нас не проросійська позиція, а позиція об’єднавча. Ми вважаємо, що виключно в єднанні українського, російського і білоруського народів можливо виживання і подальше існування їх всіх.

Залишити коментар