О.П. Черниш

Відкрите в 20-роках цього століття поселення Молодове І розташоване поблизу с. Молодове Сокирянського району Чернівецької області УРСР. Культурні залишки простежені у відкладах другої надзаплавної тераси Дністра. Значні розкопки пам’ятки були здійснені автором в 1955-1963 рр. Незважаючи на те, що стоянці присвячена велика література[1], все ж до цього часу ще багато матеріалів неопубліковані. Завданням цієї статті є характеристика поселення другого пізньопалеолітичного шару, який досліджувався в 1955, 1959 і 1960 рр. Дністрянською палеолітичною експедицією Інституту суспільних наук АН УРСР.

Розкопки провадились на площі 313 м2. Під час робіт простежено такий розріз: 1) на глибині 0-0,3 я — прошарок крем’яного щебеня; 2) 0,3-0,8 м — гумусований шар; 3) 0,8-1,4 м — бурий суглинок — голоценовий грунт В; 4) 1,4-2,8 м — жовтувато-сіруватий суглинок, лесоподібний, вапнистий з пізньопалеолітичними культурними залишками. Нижче залягала товща темних, жовтих, світло-сірих суглинків та супісків з більш давніми матеріалами.

Поселення другого пізньопалеолітичного шару виявлене в жовтувато-сіруватих лесоподібних суглинках на глибині 2,55-2,65 м від поверхні. Рівень залягання культурних залишків тут, як і на решті шарів стоянки, знижувався відповідно до рельєфу поверхні в напрямку Дністра.

На дослідженій частині пам’ятки зафіксована неоднорідна картина розміщення різноманітних категорій знахідок: була відкрита група вогнищ з концентрацією культурних залишків навколо них, а також виявлені ділянки, де траплялись лише окремі предмети. Південна третина дослідженої площі найменш насичена матеріалами. Це свідчить про те, що поселення поширювалось не до внутрішнього краю другої тераси, а до зовнішнього — в напрямі Дністра.

Виявлені сліди дев’яти вогнищ мали характер круглих чи овальних лінз, заповнених вугіллям, сажистим ґрунтом, уламками перепалених кісток. Перше вогнище округлої форми, розмірами 1,2х1,1 м простежено в квадратах 5з-и (рис. 1). В межах плями наявні залишки деревного вугілля. Друге вогнище, розмірами 90х50 см, виявлено в кв. 7и-1 на глибині 2,63-2,67 м. В тонкій лінзі спостерігались уламки кісток, перепалені крем’яні знахідки, вуглистий грунт. Третє (1,5×0,8м) трапилось в кв. 9-8 л, на рівні 2,63-2,75 м, а четверте, овальної форми (80×70 см) – в квадратах 13-14и-1. Товщина його вуглистої лінзи — 5-7 см, навколо зібрані дрібні уламки кісток північного оленя. П’яте вогнище (50×60 см; кв. 15 к) теж оточене такими кістками. Шосте, округлої форми, було виявлене в кв. 17н-о, на глибині 2,5-2,53 м. Товщина лінзи його –3-4 см. Навколо, трапились уламки рогів оленя, крем’яні вироби. Залишки сьомого вогнища (50х50 см) простежені в кв. 18о, на рівні 2,5-2,56 м, а восьмого, овальної форми, розмірами 1,2х0,5 м,— в квадратах 12-13u (глибина 2,72-2,74 м).

Нарешті, залишки великого вогнища, що мало форму неправильного овалу, площею 2,60×1,8 м були виявлені в квадратах 13-14-15-ж-з-и. Заглиблення його мало круту стінку в північній частині та похилі краї у південно-східній і південній. Найбільш глибока ділянка була заповнена вуглистого масою, рештками вугілля, уламками перепалених кісток та кременів. На дні вогнища наявна смужка обпаленого до червоного кольору суглинна товщиною 3-4 см.

Дев’яте вогнище було осередком центрального скупчення культурних залишків (квадрати 11-15в-и), яке являло собою рештки житлової споруди, подібної до куреня. На площі вогнища, що становила 35 м2, припадало понад 100 екземплярів крем’яних виробів на 1 м2.

Інше, північно-західне скупчення з другим і третім вогнищами було зафіксоване в кв. 5-9и-і-ї. Більша частина його знищена яром. В межах невеликого третього скупчення (3х2 м) з четвертим і п’ятим вогнищами (кв. 13-14-15и-і) були залишки невеликої недовгочасної, подібної до куреня Житлової споруди. Можливо, що 6-те і 7-ме вогнища використовувались мешканцями цього житла як зовнішні.

Таким чином, є підстави вважати, що на поселенні другого шару пізнього палеоліту Молодового І було кілька куренеподібних жител з вогнищами всередині, кілька окремих вогнищ з культурними залишками навколо них та периферійні ділянки, де знахідки нечисленні або взагалі відсутні.

Аналогічна картина в розміщенні матеріалів була відкрита і у верхньому шарі багатошарової стоянки Молодове І, а також на пізньопалеолітичних поселеннях ряду пам’яток — Молодове V, Бабин ї, Вороновиця І, Атаки І, Рашків VII та інших.

Таким чином, пізньопалеолітичні поселення складались з центральних ділянок, де людина перебувала довгий час і розташовувала свої житла, здійснювала основні виробничі процеси, та з периферійних ділянок, пов’язаних з тимчасовим перебуванням людей.

Серед матеріалів другого шару переважали крем’яні вироби (5349). До них належать 174 нуклеуси, 233 знаряддя, 1629 пластин, уламки кременю. Для виготовлення знарядь мешканці поселення використовували крейдяний та ріняковий кремінь темного, сірого та світло-брунатного кольорів. Більшість виробів має темно-синю та синю патину.

Нуклеуси здебільшого неправильно призматичні, а також призматичні, кулясті, примітивно-конічні, плоскі та аморфні. Неправильно призматичні та призматичні мають по одній чи по дві ударні площадки. Середні розміри нуклеусів — від З0 до 60 мм. Є кілька екземплярів величиною 17, 18, 22 см.

Знаряддя виготовлялись на пластинах, відщепах і сколах (переважають вироблені на пластинах). Комплекс їх складається з 122 різців, 43 скребачок, 21 пластинки з притупленим краєм, 20 ножеподібних знарядь, семи пластинок зі скошеним краєм, шести з бічними виїмками, п’яти скребачок-різців, чотирьох проколок, семи мікровістер, одного скребкоподібного знаряддя на відщепі з підтіскою по черевцю і одного невеликого наконечника з черешком (рис. 2).

Як і на більшості стоянок пізньопалеолітичного часу, найчисленнішими є різці. За формою робочого краю вони належать до кутових (55), серединних (19), бічних (18), подвійних (15), супонівських (6), нуклеподібних (3), скошених (2), потрійних (2), білатеральних (1) та одного з чотирма робочими краями. Більшість становлять різці на пластинах, ряд кутових має поперечну ретуш. У скребачок напівокруглий робочий край, серед них дві подвійні. Виготовлені вони в основному на коротких пластинах.

Третя група знарядь — пластинки з притупленим краєм (вкладиші). В їх числі невеликі (від 15 до 55 мм) тонкі й уламки — пластинок з притупленими ретушшю краями (рис. 3), а деякі навіть і кінцями, що надає їм форму прямокутників. Ці останні є краєвими вкладишами.

Цікава підгрупа мікровістер. Вони складаються з п’яти екземплярів типу Гравет, вістер аккаржанського типу[2] та зі скошеним краєм.

Згаданий наконечник мав слабо намічений черешок ;і був виготовлений на пластинці величиною 43х13х3 мм. Це знаряддя подібне до знахідок з верхніх шарів таких пам’яток, як Вороновиця І, Молодове І, печера Мадлен, а також аналогічне виробам з печери Янковича в Угорщині і матеріалам стоянок Петерсфельс, Мейєндорф, Штельмоор та інших в Західній Європі, не кажучи вже про пам’ятки свідерського типу, де вони трапляються в різних варіантах. Крім того, у другому шарі виявлено дві пластинки зі слідами двобічної обробки по краю.

Аналіз описаного комплексу виробів з поселення Молодове І на основі статистичного методу дає можливість зробити висновок, що кумулятивна діаграма цих знарядь близька до діаграми верхнього пізньопалеолітичного шару тієї ж стоянки, а також другого і третього шарів Молодового V (рис. 4) й ряду інших пам’яток пізньомадленського часу. Зокрема можна вказати Маломеріц-Борки І, Адлерову печеру та Бичу скелю в Чехословаччині[3].

Цікаво відзначити, що в другому шарі порівняно з верхнім знарядь — вкладишів типу пластинок з притупленим краєм — трапилось менше.

Крім крем’яних, були виявлені вироби з кісток та рогів північного оленя, зокрема овальний в перерізі роговий наконечник-дротик, дві проколки, два зігнуті наконечники-дротики довжиною 95 і 150 мм, лощилоподібне знаряддя, кінцева колінчаста рукоятка довжиною 215 мм з обрізаним навскіс кінцем, куди можна було вставляти крем’яні знаряддя[4]. Є також уламки рогів північного оленя із зрізаними навскіс кінцями і нарешті три сокироподібні вироби, що мали такі ж кінці (рис. 5).

Рогові вироби цього шару подібні до аналогічних знахідок верхнього пізньопалеолітичного шару Молодового І та V, третього стійбища пам’ятки Бабин І, мадленських матеріалів з Ріпічен, верхнього шару Пекарни, печери Мокра в Чехословаччині, печери Мадлен, стоянок Майєндорф, Штельмоор, Петерсфельс, Шусенрід та ін.

Серед виробів з каменю тут, як і на всіх інших пам’ятках Подністров’я, наявні відбійники і розтирачі з гальок пісковика (23), дві овальні тонкі плитки, виріб круглястої форми з дрібнозернистого пісковика, аналогічний знахідкам сьомого шару Молодового V, та великі овальні камені, на яких розтирали.

На дослідженій ділянці спостерігались залишки жовтої та червоної фарби (вохри), а також подрібнені кістки тварин.

Фауністичні рештки другого шару — це переважно кістки північного оленя та інший остеологічний матеріал: кістки викопного коня, звичайного оленя, песця чи лисиці, зубра, мамонта. Ці види були мисливською здобиччю мешканців поселення. Знахідки черепашок Helix свідчать про наявність збиральництва як допоміжної галузі господарства.

Переходимо до визначення хронологічного місця поселення. Комплекс культурних залишків дає підстави порівняти це поселення з рядом пам’яток Подністров’я, належних до VI хронологічної групи пізнього палеоліту даного району, що відповідає пізньомадленському часу.

Так, серед досліджених на Дністрі пам’яток розглянуті тут матеріали знаходять аналогії у виробах з третього і другого пізньопалеолітичних шарів Молодового V, верхніх шарів Молодового І і Вороновиці І, третього стійбища стоянки Бабин І, другого і третього шарів Атаки І, Ращкова VII[5]. Серед пам’яток інших районів можна відзначити відповідні матеріали на стоянках Липа VI, Мізин і Гінці, Володимирівка; у Румунії — в мадленському шарі Ріпічен, в Чехословаччині — вироби з верхнього шару Пекарни, печер Житня і Мокра, з Нової Дратенічки, Крижової й Адлерової печер, Бичої Скелі. На території Польщі близькі знахідки відомі в Антонїєві Малому, печері Машичка; в Угорщині — на двошаровій стоянці Сагвар. Аналогічні комплекси трапились також в печері Гуденус, на стоянках Петерсфельс, Мюнцінген, Мейєндорф, Штельмоор, Кеслерлох, Шусенрід, печера Мадлен і т. д.[6] Особливістю більшості зазначених пам’яток е перевага в складі фауни залишків північного оленя та наявність різноманітних виробів з рогів цієї тварини. Подекуди були навіть виявлені рогові гарпуни.

Цікаве зіставлення матеріалів другого шару Молодового І з 3-м І 2-м шарами стоянки Молодове V, які мають радіовуглецеві визначення абсолютного часу (13370±540 – 3-й шар та 11900±230 – 2-й)[7]. За типами різців другий шар Молодового І близький до них обох, за наявністю значної кількості скребачок на коротких пластинках він ближче до другого, так само як і за кількістю вкладишевих знарядь — пластинок з притупленим краєм (9%). Натомість у третьому шарі останні становлять 4% щодо всіх знарядь, що є певним показником розвитку вкладишевої техніки. Інші типи виробів з кременю, а також зігнуті наконечники, сокироподібні рогові знаряддя зближують між собою другі шари Молодового І та V.

Все це дає підстави вважати, що досліджуване поселення, зараховане нами до шостої хронологічної групи пізньопалеолітичних пам’яток Подністров’я, відповідає другому шару Молодового V, який геологічно датується часом середнього дріасу. Таким чином, і це поселення належить до того ж часу. Розташоване стратиграфічно нижче від поселення верхнього пізньопалеолітичного шару Молодового І, воно, безумовно, є давнішим, на що вказує і склад крем’яного Інвентаря.

Так, у верхньому шарі вкладишевих знарядь значно більше порівняно з другим (21% проти 9%), форма їх різноманітніша. Крім того, рогові знаряддя типу сокир тут більш досконалі, що є певним хронологічним показником. Поступове зростання кількості вкладишевих знарядь спостерігається також на інших багатошарових пам’ятках пізнього палеоліту Подністров’я. Особливо цікаві в даному випадку спостереження дає еталонна багатошарова стоянка Молодове V.

Наявність подібних рис між матеріалами обох шарів Молодового І дає підстави для висновку, що ці поселення мають генетичний зв’язок. Верхній пізньопалеолітичний шар, в свою чергу, виявляє ряд спільних рис з матеріалами мезолітичних пам’яток Подністров’я, насамперед з дослідженим на великій площі поселенням верхнього шару стоянки Оселівка І[8]. Отже, можна стверджувати Існування генетичного зв’язку між мезолітом Подністров’я і пізньопалеолітичною культурою цього району.

Вивчені матеріали, які, крім крем’яних виробів, включають також різноманітні предмети з кісток та рогу, є одним з додаткових свідчень на користь послідовного розвитку продуктивних сил стародавнього населення Подністров’я. Вони підтверджують існування певних закономірностей в розвитку пізньопалеолітичної культури, властивих багатьом пам’яткам прильодовикової зони Європи, що пояснюється однотипністю господарської діяльності (наприклад, полювання на північного оленя, поширене серед населення значної території). Такий висновок неминучий при комплексному підході до вивчення пізньопалеолітичних поселень Прикарпаття, одним з яких і є досліджена пам’ятка.

 

Джерело:

Черниш О.П. Поселення Молодове І (другий пізньопалеолітичний шар) // Археологія. – Київ: «Наукова думка», 1975. – № 16. – С. 49-57.

 

_______________________________________________________________

[1] J. Botez. Date paleolitice pentru stratygrafia Ioessuluî in nordul Basarabiei. Academia Romana. – Memoriile secţiunii Ştiinţifice, seria III, t. VII, mem. 5. Bucuresji, 1930; його ж: Becherches de Paleontologie humaine au Nord de Ia Bessarabii. – Annales scientifiques de I, Universite de Jassy, t. XVII, puc. 3-4. Jassy, 1933; N. Morosan. Le pleistozene et le paleolithique de la Românie du Nord Est. Bucureşti, 1938; А. П. Черныш. Поздний палеолит Среднего Приднестровья. – Труды КИЧПЕ, внп. XV. М., 1959; його ж. Верхній шар стоянки Молодове I.—МДАПВ, вип. 5. К.., 1964; його ж. Ранний и средний палеолит Поднестровья. М., 1965; його ж. Мустьєрські шари багатошарових палеолітичних стоянок Молодове І та Молодове V. – МДАПВ, вип. 3. 1961; його ж. Дослідження мустье на Дністрі в 1959 р. – МДАПВ, вип. 4. К., 1962; И. К. Иванова. Геология мустьерского поселення Молодова І (Байлова Рипа) в Среднем Приднестровье. – Бюллетень КИЧПЕ, вип. 24. М., 1960; її ж. Геологические условия нахождания палеолитических стоянок Приднестровья.— Труды КИЧПЕ, вып. XV. М., 1959; її ж. Геология многослойннх палеолитических стоянок правобережья Среднего Днестра.— Материалы совещания по изучению четвертичного периода, т. 1, М., 1961; її ж. Стратиграфическое положение молодовских палеолитических стоянок на Среднем Днестре в свете общих вопросов стратиграфии и абсолютной геохронологии верхнего плейстоцена Европы; Стратиграфия и периодизация палеолнта Восточной и Центральной Европы. М., 1965.

[2] Серія їх була виявлена в 7-му шарі багатошарової стоянки Молодове V.

[3] K. Valoch, Borky I. Eine freilandstation des magdalenien in Brno-Malomerice. – Acta musei Moraviae, t. XV-VIII. Brno, 1963.

[4] Аналогічна кінцева рукоятка була виявлена у верхньому шарі стоянки Моло¬дове І, а в 1972 р. подібний предмет знайдено в 4-му шарі стоянки Кормань IV.

[5] А. П. Черныш. Поздний палеолит Прднестровья.— Труды КИЧПЕ, т. XV. 1959; А. И. Давид, Н. Е. Кетрару. Предварительные данные об исследовании стоянки Рашков VII.— Охрана природы Молдавии, вып. IV. Кишинев, 1966.

[6] В. П. Савич. Багатошарова палеолітична стоянка Липа VI.— МДАПВ, вип. 4. 1962; И. Г. Шовкопляс. Мезинская стоянка. К-, 1965; І. Ф. Левицький. Гонцівська палеолітична стоянка. – Палеоліт і неоліт України, т. 1. 1941; О. П. Черниш. Володимирівська палеолітична стоянка. К, 1953; B. Klima. Archeologicky vyzkum jeskyne Hadi (Mokra u Brna). – Anthropozoikum 9. Praha, 1961; L. Sawicki. Stanowisko otwarte madlenske. – Antoniow Maly, odbitka z biuletynu 150 z badan czwar-torzşdy w Polsce. t. 9. Warszawa, 1960; K. Va1och. Paleoliticke osidlenia adlerovy jeskyne na rickach v jizim mor. krasu. – Ceskoslovensky Kras, t. V. № 3-4, 1952; його ж: Das Magdalenien in der Tschechoslowakei. Alt. – Thuringen, t. V. Weimar, 1961; Schmidt. Die diluwiale Vorzeit Deutschland. Stuttgart, 1912; В. П. Савич. Костяные изделия стоянки Липа VI.— Бюллетень КИЧПЕ, вып. 36. М., 1969.

[7] В. А. Алексеев. Сцинтилляционный вариант радиоуглеродного метода и его применение для датировки. Автореферат кандидатской диссертации. М., 1966; В. В. Чердынцев. Абсолютная геохронология палеолита. – Палеолит и неолит СССР, вып. 6, М., 1971.

[8] А. П. Черныш. Хронология мезолитических памятников Поднестровья. – СА, № 1. М., 1970; його ж. Работы палеолитической экспедиции Института общественных наук. – Археологические исследования на Украине в 1968 г., вып. 3. К., 1971; його ж. Исследование стоянки Оселивка І в 1966-1967 рр. – КСИА, вып. 126. М., 1971.

_____________________________________________________

____________________________________

О.П. Черниш

Мустьєрські житла в Подністров’ї

Реконструкція мустьєрського житла на території сучасних України і Молдови

Вивчення палеолітичних поселень відкритого типу з рештками різного характеру житлових споруд має величезне значення для пізнання соціального ладу, культури та господарства викопної людини, яка в палеолітичний час існувала на нашій території.

Радянські дослідники досягли значних успіхів у вивченні цього питання, у розробці методики виявлення та дослідження житлових споруд. П.П. Єфіменко і С.М. Замятнін, В.О. Городцов і О.П. Окладников, П.Й. Борисковський і О.М. Рогачов, О.М. Бадер і М.М. Герасимов, І.Г. Підоплічко і І.Г. Шовкопляс[1] — автори багатьох узагальнюючих праць та статей, присвячених характеристиці пізньопалеолітичного житлобудівництва, виділенню і класифікації різноманітних типів житлових споруд.

Загальновідомими е рештки житлових споруд, виявлені на таких стоянках, як Гагаріно і Костенки, Мальта і Буреть, Пушкарі і Мізин, Добранічівка і Межирічі, Вороновиця і Єлисєєвичі та інших пізньопалеолітичних пам’ятках[2].

Відкриття пізньопалеолітичних житлових споруд було, як відомо, одним із аргументів для постановки і обґрунтування положення про появу і існування родового ладу в цей час[3]. Слід відзначити, що результати досягнень радянської науки у вивченні даної проблеми використані зарубіжними вченими; за останні десятиліття в ряді країн Європи виявлено і вивчено десятки пізньопалеолітичних житлових споруд (наприклад, широко відомі рештки жител з Павлова і Дольніх Вестоніц, Петржиковець та ін.)[4].

Незважаючи на значні успіхи у вивченні цієї проблеми, питання про мустьєрське житлобудівництво довгий час було відкритим. Деякі дослідники передбачали можливість наявності довгочасних житлових споруд на стоянках відкритого типу, але остаточно їх Існування доведено лише в результаті відкриття жител з кісток мамонтів на стоянці Молодове І у 1959 р. та на стоянці Молодове V в наступні роки[5]. Тоді ж, проаналізувавши дані про мустьерські житлові споруди, ми висунули положення про виникнення родового ладу не в пізньопалеолітичний час, а в добу мустьє[6]. Ця думка позитивно оцінюється багатьма дослідниками, хоча частина ще дотримується старого погляду на виникнення родового ладу в пізньопалеолітичну добу.

За останні роки ряд дослідників виявили рештки житлових споруд» які відносяться до домустьєрського часу. Наприклад, навіс Лазаре та стоянки відкритого типу в Терра-Аматі, Латамне та Олдувеї, де виявлено кругові викладки каменів з культурними рештками поміж ними[7]. На трьох останніх пам’ятках трапились округлі скупчення культурних решток наземних жител, які свідчать про існування найраніших житлових споруд ще за доби раннього палеоліту. Мова йде про ангельську добу, бо зазначені пам’ятки датуються ашелем, включаючи також верхню частину другого шару олдувея.

Нові дані про допізньопалеолітичне домобудівництво одержали під час досліджень останніх років на Дністрі. В 1976-1978 рр. Дністрянською палеолітичною новобудівною експедицією досліджувалась багатошарова стоянка Молодове І, розміщена на правому березі Дністра у відкладах другої надзаплавної тераси, поблизу с. Молодове Сокирянського р-ну Чернівецької обл. Стоянка в найближчі роки затоплюється водоймищем Могилів-Подільської ГЕС, що будується (стаття давня — 1983 року, саме тому назва ГЕС не відповідає сучасній — «Дністровська ГЕС» — прим. адм. сайту).

Вивчення на великій площі (близько 940 м2) мустьєрських поселень стоянки, які знаходяться на глибині 8—11 м від поверхні, внесло нові дані у проблему мустьєрського житлобудівництва, планування та характер мустьєрських поселень відкритого типу.

Матеріали мустьєрських поселень виявлені в четвертому шарі стоянки, який простежувався в третій (від основного сажистого прошарку) стьожці сизих суглинків — горизонті оглеєння товщиною 20 см (рисунок). Тут трапились численні крем’яні знахідки, уламки кісток тварин, розтирачі І відбійники, рештки вогнищ та ін. Загальна кількість виявлених тут предметів близько 40 тис. екз. Цей шар має радіовуглецеву дату абсолютного часу, яка дорівнює 44 000 років тому із знаком більше (№ 3659) за визначенням лабораторії в Гронінгені.

За всі роки досліджень четвертого шару поселення, крім решток центрального довгочасного житла площею в 40 м2, виявленого в 1959 р., основа якого споруджена з 12 черепів мамонтів, 34 лопаток та тазових кісток, 51 кістки кінцівок, 15 іклів, 5 нижніх щелеп — житла типа яранги, трапились ще 10 скупчень культурних решток площею в 42 м2, 16, 36, 30, 48, 16, 42, 18, 36 та 30 м2 (рисунок). Форма цих скупчень овальна чи подібна до кола. В їх центрі одне чи кілька вогнищ, в межах скупчень крем’яні вироби, кухонні рештки, рештки вугілля, розтирачі, відбійники, на краях часто простежувались уламки ребер, ікла мамонтів, кістки кінцівок. В ряді випадків траплялось перекривання одних кісток іншими та виявлено уламок вкопаного ікла мамонта.

Тварини мустьєрського періоду, на яких полювала людина

Порівняно з центральним житлом культурних решток в межах скупчень трапилось значно менше (не 29 тис. як в центральному, а по 500 екз., 1 тис. екз. в місцях найінтенсивніших скупчень). На території скупчень не виявлено черепів мамонтів — тому що всі пішли для спорудження центрального довгочасного зимового житла, яке використовували в холодні місяці року.

Довгочасне центральне житло четвертого шару мало дві камери і дві прибудови та оточувалось скупченнями-рештками короткочасних жител, що були, мабуть, весняно-осінніми, спорудами з вогнищами всередині. Простежувались ділянки з кількома окремими вогнищами та невеликою кількістю культурних решток навколо, а також ділянки без культурних залишків. Така картина, що простежувалась на досить великій частині мустьєрського поселення відкритого типу, свідчить про довготривалість, а не сезонність поселення. Величезна кількість культурних решток в межах досліджуваного поселення також є свідченням довгочасного перебування мустьєрської людини на цій ділянці. Тому неможливо погодитись з деякими дослідниками, які вважають всі мустьєрські поселення лише поселеннями сезонного характеру[8].

Дослідження великої площі в Молодовому І свідчить, що територія так званого жилого простору чи жилої площадки, де мешкали викопні люди, була досить складною за характером її використання та планування. Крім центрального довголітнього житла та оточуючих його менш довгочасових жител тут виявлено місця для обробки кременю та виготовлення крем’яних знарядь. Це були своєрідні майстерні.

При дослідженні поселення четвертого пару виявлено, що три скупчення (шосте площею 40 м2, сьоме — 18 м2 восьме — 42 м2) знаходились на одній лінії. Із розміщення кісток в межах цих скупчень видно, що вони між собою з’єднувались. Отже, це видовжене трикамерне житло розміром 15 х 5 м, загальною площею 75 м2 за своїм характером подібне до відомого житла з стоянки Пушкарі 1, яке було досліджене П.Й. Борисковським[9].

Виходячи з цього можна вважати, що трикамерні видовжені житла з’явились за доби мустьє. Пізніше, в пізньопалеолітичний час, крім овальних та округлих жител існували ще й видовжені житла з серією вогнищ по одній лінії, а також житла типу землянок. Це дає підставу простежити лінію генетичного розвитку в палеолітичному житлобудівництві: від округлих жител-скупчень раннього палеоліту до округлих та овальних одно-, двокамерних і видовжених трикамерних мустьєрських жител до різнотипних жител пізнього палеоліту, серед яких все ж переважав найдавніший тип заокруглених жител. Для спорудження каркасів цих жител використовувались різні матеріали.

Підсумовуючи сказане, можна вважати, що пізньопалеолітичке житлобудівництво продовжує традиції середньопалеолітичного і що розриву між пізнім палеолітом і мустьєрською добою, якщо враховувати дані досліджень стоянок відкритого типу, немає. А при дослідженні матеріалів багатошарових стоянок комплексів крем’яних виробів та предметів мистецтва також не простежується розрив чи стрибок між середнім І пізнім палеолітом. Це свідчить, що погляди про так званий другий стрибок в розвитку палеолітичної культури не підтверджуються матеріалами нових досліджень.

 

Джерело:

Черниш О.П. Мустьєрські житла в Подністров’ї // Археологія. – Київ: «Наукова думка», 1983. – № 44. – С. 3-6.

 

__________________________________________________________________________

[1] Ефименко П.П. Современное состояние советской науки об ископаемом человеке. — Материалы по четвертич. периоду, 1950, вып. 2; Ефименко П.П. Первобытное обшество. — Киев, 1953; Замятнин С.И. Раскопки у с. Гагарино. — ИГАИМК, 1935, вып. 118; Борисковский П.И. Палеолитические жилища на территории СССР и этнографические параллели к ним. — В кн.: Докл. сов. делегации. на V Междунар. конгр. антропологов и этнографов. М., 1956; Борисковский П.И. Изучение палеолитических жилиц в Советском Союзе. — СА, 1958, вып. 11.

[2] Окладников А.П.. Палеолитические жилища в Бурятии. — КСИИМК, 1941, вьп. 10; Гєрасимов М. М. Раскопки палеолитической стоянки в с. Мальта, — ИГАИМК. 1935, вып. 118; Герасимов М. М, Палеолитическая стоянка Мальта. — СЗ, 1958, № 3; Шовкопляс І. Г. Житла. Супоневської палеолітичної стоянки. — Археологія, 1956, т. V, Шовкопляс И. Г. Жилища Мезинской стоянки. — КСИА АН УССР, 1956, вып. 6; Пидоплико И. Г. Позднепалеалитические жилища из костей мамонта на Украине. — Киев, 1969; Пидопличко И. Г, Межиричское жилище из костей мамонта. — Киев, 1976.

[3] Борисковский П.И. Древнейшее прошлое человечества. — Л., 1978; Рогачев А. Н. Палеолитические жилища и поселения. — В кн.: Каменный век на территории СССР. М., 1970; Рогачев А. Я. Об аносовско-мезинском типе палеолитических жилищ на русской равнине. — КСИА АН СССР, 1962, вып. 92; Шовкопляс І. Г. До питання про характер жител пізнього палеоліту. — Вісн. АН УРСР, 1952, № 2.

[4] Kдшma B. Dolni Vëstуnice. — Praha, 1963; Prosek F. Mladopaleôliticka obydliv v Céskoslovensku. — PA, 1961, N 1; Gabori M., Gabori V. Der erste Palàolithische Hausgrundriss in Ungarii. — AA AS, 1958, N 9; Bordes F. Le Paléolithique dans le monde. — Paris, 1958; Kozlowski J., Kublak H. Premières huttes d’abitation du paléolithique supérieur en es de mammouth découvertes en Pologne. — Anthropologie, 1971, 75, N 3/4.

[5] Черныш. А, Я. Остатки жилища мастерского времени на Днестре. — СЗ, 1960, № 1; Борисковский П.И. Древнейшее прошлое человечества. — Л., 1978, с. 122.

[6] Черныш А.П. К вопросу о времени сложения родового строя. — КСОГАМ за 1962 г. Одесса, 1964.

[7] Lumley H. Une cabane acheulien dans la grotte du Lazaret (Nice). — Mem. Soc. prehist. Franc, 1969, t. 7; Clark I. The Middle Acheuil occupation site at Latamne. — Roma, 1967, N 9; Clerk J. Acheulian Occupattion site in the Middle East and Àfrica. — A study in cultural variability, Amer. Ànthropol., 1966, vol. 68, N 2, pl. 2, p. 1-234; Kahike H. D. Wykopaliska z czterech kontynentow. — Leipzig etc., 1967. — 92 s.

[8] Долуханое Л. М. География каменного века. — М., 1979, с. 78.

[9] Борисковский П.И. Палеолит Украины. — М.; Л., 1953, рис. 89.

 

_____________________________________________________

_____________________________________________

 

О.П. Черниш

Дослідження найнижчих мустьєрських шарів стоянки Молодове V в 1962-64 роках

 

Багатошарова стоянка Молодове V є однією з найцікавіших пам’яток палеоліту СРСР, що дає можливість на основі численних і різноманітних матеріалів стратиграфічно простежити особливості розвитку культури палеолітичної людини на території південного заходу від мустьєрської доби до раннього мезоліту. Саме на основі матеріалів стоянки Молодове V вперше в Радянському Союзі були одержані абсолютні дати по радіовуглецевому методу для ряду найбагатших культурних шарів, що відносяться до мустьє, пізнього палеоліту та початку мезолітичної доби[1]. Вона є однією з небагатьох стоянок світу, що мають серії визначень абсолютного часу.

Стоянка розміщена біля с. Молодове, Сокирянського р-ну, Чернівецької обл., на мисоподїбному виступі правого берега Дністра[2]. Ця багатошарова пам’ятка була відкрита автором в 1948 р. Протягом 1951, 1953-1958, 1960-1962, 1964 рр. Дністрянською палеолітичною експедицією Інституту суспільних наук було проведено значні розкопки, що сприяло відкриттю та вивченню залишків 20 різнотривалих поселень. Найнижчі з цих поселень відносяться до мустьєрської доби.

З попередніх досліджень (до 1962 р.) на стоянці Молодове V було відомо лише залишки трьох мустьерських поселень (11-й шар, 12а та 12), з яких найбагатший був 11-й. Розкопками 1962 р. виявлено залишки новою мустьєрського шару 116, який знаходився в першій від сажистого прошарку смужці сірих суглинків. В 1962 р. були досліджені шари 116 та II, а в 1964 р.— 12 і 12а. Контрольними шурфами, прокопаними до глибини 15 м, встановлено, що останні два шари є залишками найнижчих мустьерських поселень.

Під час досліджень 1961, 1962, 1964 рр. виявлена така стратиграфія (по західній стінці розкопу):

1) 0-0,1 м гумусовий шар; 2) 0,1-0,5 м бурий суглинок; 3) 0,5-3,75 м світло-жовтий лесоподібний суглинок; 4) 3,75-4,25 м прошарок викопного ґрунту; 5) 4,25-4,7 м світло-жовтий суглинок; 6) 4,7-5,4 м викопний ґрунт; 7) 5,4-5,9 м світло-жовтий суглинок; 8) 5,9-6,2 м смужка викопного ґрунту, розділена суглинком; 9) 6,2-6,5 м світло-жовтий суглинок; 10) 6,5-7,5 м викопний ґрунт; 11) 7,5—8,5 м світло-жовтий суглинок; 12) 8,5-8,65 м сажистий прошарок; 13) 8,65-9,3 м світло-жовтий суглинок; 14) 9,3-9,5 м перша смужка сірих суглинків; 15) 9,5-10 м світло-жовтий суглинок з 11-м шаром; 16) 10-10,25 м друга смужка сірих суглинків з шаром 12а; 17) 10,25-10,7 м світло-жовтий суглинок з 12-м шаром.

Дані про дослідження мустьєрських поселень шарів 11б та 11 вже частково опубліковані, і в цій статті ми зупинимось на матеріалах досліджень поселень мустьєрських шарів 12 і 12а.

Найглибше поселення стоянки Молодове V — це поселення 12-го шару, що. був спостережений й світло-жовтих суглинках на глибині 10,35-10,5 м від поверхні, нижче другої смужки сірих суглинків. Поселення 12-го шару є 20-м культурним шаром стоянки.

Проведені в 1964 р. дослідження частини поселення 12-го шару дали можливість встановити, що на цій площі простежується значно складніша картина в розміщенні культурних залишок, ніж це було виявлено на ділянках розкопів 1958, 1960 рр., що дало підстави для висновку про ці ділянки як про периферійну частину поселення[3]. Розширення досліджень в 1964 р. дозволило виявити в 12-му шарі, як і в 11-му, наявність ділянок зі скупченням культурних залишок.

Зокрема, спостережене північне та західне скупчення культурних залишків (рис. 1).

Поверхня культурних залишків в 12-му шарі понижувалась в північно-східному напрямку, відповідно до рельєфу сучасної поверхні мису «Щовб», де розміщена стоянка.

Найінтенсивніше північне скупчення культурних залишків овальної форми (5×6 м). Лінза скупчення товщиною 5-10 см мала темний колір. В його межах виявлені кухонні рештки-уламки кісток тварин, деякі з них були випалені. Тут також траплялись залишки вугілля, крем’яні знаряддя та відходи виробництва, розтирачі та відбійники з каменю, уламки випалених каменів. По краях лінза скупчення виклинювалася, а в центрі вона досягала товщини 10-15 см. В місцях північного скупчення знайдено близько 140—200 крем’яних виробів.

Наявність в межах скупчення значної кількості крем’яних виробів свідчить про обробку кременю на місці і застосування крем’яних знарядь. Значна кількість уламків кісток вказує на споживання мисливської здобичі.

В центрі скупчення, на глибині 9,34-9,51 м, простежені залишки вогнища (90×50 см) з крутими краями з півночі, похилими з південного сходу і південного заходу. Максимальну глибину (20 см) вогнище мало в північно-західній частині. Воно було заповнене залишками вугілля, перепалених кісток, крем’яними знахідками[4]. На частині вогнища дно було обпалене до червоного кольору. Це ж саме виявлено і при розбиранні вогнища в центрі скупчення 11-го шару в 1962 р. По краю скупчення з різних боків — великі кістки мамонтів — кінцівки, лопатки, тазова кістка, ікла. Останні нижніми кінцями були спрямовані до центра скупчення.

Всі ці дані, як і певна подібність до скупчення 11-го і до решток житлової споруди 4-го шарів свідчать, що північне скупчення є залишками довготривалої житлової споруди типу куреня.

На площі менш інтенсивного західного скупчення (5х6 м), на глибині 8,79—8,81 м, знаходились в центрі залишки вуглистої плями від вогнища у формі неправильного овала (1,9х0,7 м). В його межах простежувались залишки деревного вугілля. Лінза вогнища товщиною 1-2 см мала темний колір. Біля вогнища знайдено ікло мамонта товщиною 10 см. Цікаво, що вогнище оточувалося поодинокими ребрами тварин, які з усіх боків залягали горизонтально на віддалі 1-2 м від вогнища. Це кухонні покидьки мустьєрської людини. На віддалі 1 м від вогнища лежала нижня щелепа молодого мамонта. Навколо вогнища крім уламків кісток виявлені крем’яні вироби (нуклеуси, уламки, відщепи, пластини, знаряддя), але меншою кількістю, ніж у північному скупченні. На цій ділянці мустьєрська людина перебувала менший час. Тут, мабуть, була тимчасова оселя.

В 1964 р. в північно-західній частині дослідженої ділянки були також знайдені уламки кісток та численні крем’яні вироби. Ці культурні залишки поширювались в недосліджену частину поселення. Характер їх розміщення дозволяє передбачати наявність ще одного скупчення в північно-західному напрямку.

Проведені в останні роки дослідження поселення 12-го шару дають підстави вважати, що на вивченій ділянці знаходились місця довготривалого перебування, можливо, залишки житлових споруд типу куренів, а також місця з незначною кількістю культурних залишків, які були периферійними частинами мустьєрських поселень.

Серед культурних залишків в 12-му шарі переважають крем’яні вироби, яких було виявлено 2281 екземпляр. Вони складаються з 112 нуклеусів, 1113 відщепів, 446 пластин, відходів виробництва та 60 знарядь (рис. 2-3).

Для виготовлення знарядь використовувалися сірий, світло-брунатний та темний крейдяний і ріняковий кремінь. Інколи застосовувались також яшма та кремнистий пісковик. Більшість крем’яних виробів без патини.

Тут були знайдені різні за формою нуклеуси: одноплощинні (54 екземпляри), двоплощинні (24 екземпляри), дископодібні (19 екземплярів), трикутні (2 екземпляри), призматичні (1 екземпляр). 12 нуклеусів невиразної форми розміром від 3 до 11 см входять в підгрупу аморфних. В кожній групі серед нуклеусів спостерігаються певні варіанти. Так, серед одноплощинних були зустрінуті подовжені, овальні, квадратні, черепахоподібні, серед двоплощинних — подовжені, поперечні, квадратні, а серед дископодібних — однобічні і двобічні.

Аналогічні нуклеуси були виявлені на таких мустьєрських стоянках СРСР, як Шайтан-Коба, Ахштирська, Бахчисарайська, Старосілля, Ільська, Джрабер VII та ін.[5]

Щодо використання нуклеусів певну форму мають І відщепи та пластини, виявлені в цьому шарі. Так, тут зібрані овальні, трикутні, трапецієвидні відщепи з масивними ударними бугорками. Із 1113 відщепів 107 мають підправку країв ударних площин.

Пластини 12-го шару складають 19% від усієї кількості його крем’яних виробів. Це є певним хронологічним показником, враховуючи стратиграфічне співвідношення 12-го шару до 11-го, де виявлено 20% пластин серед усіх крем’яних знахідок, та до 4-го шару мустьє, де простежено 15% пластин щодо всієї маси крем’яних виробів. Частина пластин 12-го шару з підправкою країв ударних площин (111 з 446), деякі пластини з пізньопалеолітичними обрисами, що свідчить про використання нуклеусів, близьких до призматичної форми.

Знаряддя праці 12-го шару складаються з 50 ножевидних знарядь, 5 знарядь типу гостроконечників, 4 різців та уламків пластини із слідами заполїровки від користування (рис. 3).

Крім того, на площі скупчень були простежені розтирачі, товкачі та відбійники з пісковина (7 екземплярів).

Серед фауністичних залишок (визначення Е.О. Вангенгейм та Л.О. Олексієвої) перевалюють уламки кісток раннього виду мамонта. Знайдені також уламки кісток зубра. Ці матеріали свідчать, що основною мисливською здобиччю мешканців поселення 12-го шару був мамонт.

Зокрема, слід згадати про нуклеуси, призначені для сколювання пластин, значну кількість пластин, знарядь на пластинах, різців тощо.

В зв’язку з цим слід також вказати на абсолютні дати 11-го мустьєрського шару Молодове V (50 300 Gr № 4017) та 4-гошару мустьє стоянки Молодове V (>44 000 Gr № 3659)[6], бо залишки поселення 12-го шару за геологічними умовами залягання є стратиграфічно проміжними між цими пїзньомустьєрськими шарами, а це дає певні підстави вважати, що абсолютний час поселення 12-го шару дорівнює 43 000 років тому.

Вище 12-го шару в другій смужці сірих суглинків, на глибині 10-10,2 м від поверхні, були простежені і вивчені залишки культурного шару 12а. Цей шар стерильними прошарками відділявся як від 12-го, так і від 11-го.

На дослідженій ділянці в шарі 12а культурні залишки залягали у вигляді поодиноких уламків кісток та крем’яних виробів, проте в деяких місцях дослідженої ділянки їх було більше, ніж в інших.

Серед 19 екземплярів культурних залишків в шарі 12а переважають крем’яні вироби, які складаються з 13 нуклеусів, 203 відщепів, 56 пластин, З знарядь та відходів виробництва (рис. 4).

Для виготовлення знарядь в цьому шарі вживався сірий, сіро-брунатний та темний кремінь. Нуклеуси відносяться до двоплощинних, одноплощинних та дископодібних. Відщепи, знайдені в цьому шарі, мають овальну, трикутну та трапецієвидну форму. Деякі відщепи та пластини — з підправкою країв ударних площин. Відщепи та пластини здебільшого зі значними ударними бугорками, розміщеними навскіс щодо їх осі.

Знаряддя праці шару 12а складаються з двох ножевидних виробів та типу гостроконечника на трикутному відщепі з підправкою краю ударної площини. Розміри цього виробу 60x45x6 мм (рис. 4, 5).

В цьому шарі були простежені також уламки лупаку та кісток раннього виду мамонта (визначення Є.О. Вангенгейм та Л.О. Олексієвої).

За геологічними умовами залягання поселення шару 12а відповідає 2-му шару мустьє стоянки Молодове І, що також був простежений в другій смужці сірих суглинків нижче сажистого прошарку, який виявлений на стоянках Молодове І і Молодове V.

Стратиграфічні умови залягання 12а шару дозволяють включити його в групу пізньомустьєрських пам’яток Подністров’я, а характер розміщення культурних залишків на дослідженій частині дає підстави вважати, що ця ділянка є периферійною частиною мисливського стійбища пізньомустьєрської доби.

Дані найнижчих шарів стоянки Молодове V ще раз свідчать, що мустьєрські поселення відкритого типу складались з центральних ділянок, де людина осідала тривалий час і де простежуються залишки споруд для тривалого проживання, і з периферійних ділянок, де людина жила недовго.

Встановлення на основі досліджень мустьєрських поселень Подністров’я наявності житлових споруд мустьєрського часу на поселеннях відкритого типу свідчить не тільки про певну осілість, але й дає підстави для перегляду існуючої в сучасній радянській літературі концепції про час виникнення родового ладу. Довготривалі житла не були спорудами для однієї людини, вони не могли бути споруджені однією людиною, їх будували колективно і для колективу. Тому є підстави вважати, що родовий лад виник не за доби пізнього палеоліту, а в мустьєрський час, коли людина навчилась споруджувати колективні житлові споруди, що були житлами родових общин.

Матеріали мустьєрських поселень Подністров’я, досліджені останнім часом, свідчать про визрівання елементів пізньопалеолітичної культури в пізньомустьєрський час. Мустьєрські поселення Молодове V дають можливість стратиграфічно простежити поступове зростання зародків майбутньої пізньопалеолітичної культури. Про це доводить, зокрема, збільшення кількості нуклеусів, призначених для сколювання пластин, поступове збільшення кількості пластин серед крем’яного інвентаря, збільшення кількості знарядь на пластинах, збільшення кількості знарядь пізньопалеолітичних типів і поява в пізньомустьєрський час техніки спорудження довготривалих житлових споруд.

Всі ці дані одночасно дозволяють зробити висновок про відсутність розриву між середнім палеолітом і пізнім, про генетичний зв’язок пізнього палеоліту з середньопалеолітичною культурою цього району.

Важливим питанням є встановлення характеру середньопалеолітичної культури цього району.

Матеріали мустьєрських поселень Подністров’я і, зокрема, найнижчих шарів стоянки Молодове V дають підстави вважати, що середньопалеолітичнї пам’ятки цього району мають як мустьєрські, так і леваллуазькі риси техніки обробки кременю, що свідчить про органічну єдність мустьєрських і леваллуазьких рис середньопалеолітичної техніки і що по ширині в літературі погляди, які відривають леваллуазьку техніку від мустьєрської[7], матеріалами Подністров’я не підтверджуються.

Ми неодноразово зазначали наявність спільності серед матеріалів мустьєрсько-леваллуазьких поселень Подністров’я і ряду середньопалеолітичних пам’яток Криму і Кавказу з леваллуазькими рисами, що дає підстави говорити про спільність походження середньопалеолітпчної культури цих районів і, можливо, про один шлях поширення цієї культури.

Одночасно слід зауважити, що на території Української РСР відомо ряд пам’яток, що мають певні відмінності від матеріалів досліджених нами мустьєрсько-леваллуазьких пам’яток Подністров’я. В даному разі маємо на увазі стоянки типу Кіїк-Коби, Антонівки, Стінки на Дністрі[8]. Це свідчить, що населення мустьєрського часу не було одноманітним, але остаточне висвітлення цього питання є справою майбутнього, коли на широкій площі будуть досліджені серії поселень з виразними відмінностями в культурі. Зараз можливо лише зазначити, що в інших районах Європи спостерігаються пам’ятки мустьєрського часу з певними відмінностями в техніці обробки кременю, що дозволило порушити питання про виділення в межах мустьє кількох специфічних груп[9].

 

 

Джерело: Черниш О.П. Дослідження найнижчих мустьєрських шарів стоянки Молодове 5 в 1962, 1964 рр. – Археологія. – Київ: «Наукова думка», 1971. – Т. 1. – С. 13-21.

 

_________________________________________

[1] И.К. Иванова, А.П. Черныш. Абсолютный возраст верхнего палеолита Приднестровья по данным радиоуглеродного анализа.— Доклады АН СССР, 1963, т. 148, № 2; В. А. Алексеев, И.К. Иванова, Н.В. Кинд, А. П. Черныш. Новые данные по абсолютному возрасту позднепалеолитических слоев стоянки Молодове V на Среднем Днестре. – Доклады АН СССР, 1964, т. 156, № 2; А.П. Черныш. Об абсолютном возрасте палеолитических стоянок Приднестровья.— Стратиграфия и периодизация палеолита Восточной Европы. М., 1965.

[2] О. П. Ч е р н и ш. Палеолітична стоянка Молодове V. К., 1961.

[3] А.П. Черныш. Ранний и средний палеолит Приднестровья. М., 1965, стор. 83, 84.

[4] Залишки вугілля взято для аналізу по С14.

[5] Д.А. Крайнов. Расколки Бахчисарайской мустьерской стоянки. – КСИИМК, вып. 78. М., 1960; А.А. Формозов. Пещерная стоянка Староселье и его место в палеолите. – МИА, № 71. М., 1958; В.А. Городцов. Результаты исследования Ильской палеолитической стоянки. – МИА, № 2. М., 1941; Г. А. Бон ч-Осмоловский. Шайтан-Коба. – Бюллетень КИЧПЕ, вып. 2. М.-Л„ 1930; С.Н. Замятнин. Очерки по палеолиту. М.-Л., 1961.

[6] А.П. Черныш. Ранний и средний палеолит Приднестровья, стор. 121; И.К. И в а н о в а. Стратиграфическое положение молодовских палеолитических стоянок на Среднем Днестре в свете общих вопросов стратиграфии и абсолютной геохронологии  верхнего плєйстоцена Европы.— Стратиграфия и периодизация палеолита. М., 1965.

[7] A. Breuil et L. Kozlowski. Etudes des stratigraphie paléolithique clans le Nord de France, La Belgique et  Angleterre. – L’Anthropologie, t. 41-43. Paris, 1931-1934; D. Peyrony. Eléments de Préhistoire. Paris, 1948; F. Bordes. Levalloisiens et moustérien.  – Bulletin de la Société Préhistorique Française. Paris, 1953, t. 50, № 4.

[8] Г.А. Бонч-Осмоловский. Грот Киик-Коба. М.-Л., 1940; Н. К. Анисюткин. Новая палеолитическая стоянка на Среднем Днестре. – Бюллетень КИЧПЕ, вып. 31. М., 1966; В.М. Гладилін. Відкриття мустьєрської стоянки на Донеччині. – Археологія, т. XX. 1966.

[9] J. Combier. Chronologie et systématique du Moustérien Occidental. Donnes et Conceptions nouvelles. – Estratto du Atti del VI Congresso infernazionale delle Sciencze Preistoriche e Protoistoriche. Roma, 1962; F. Bordes. Mousterien cultures in Franse. – Science, 1961, vol. 134, № 3482.

 

 

За публікаціями сайту «Сокирянщина»

 

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар