admin on 6th Июнь 2011

01 rus1Поруч із нашим селом Гвіздівці, околиця — до околиці знаходиться молдавське село Клокушна. Століттями у цих двох сіл була практично спільна доля. Сьогодні ми коротко розповімо, про нашого — майже земляка, про одного з видатних вихідців із села наших найближчих сусідів — молдавського кінорежисера, сценариста, поета Лотяну Еміля Володимировича. Втім, знаменитий він, в основному — як кінорежисер.

Еміль Лотяну народився 6 листопада 1936 року в бессарабському селі Клокушна, що у той час, відносилося до Хотинського повіту (жудець) і разом з усією Бессарабією було окуповано Румунією. У наш час це село відноситься до Окницького району Молдови. Народився Еміль у родині вчителів — батько викладав фізику, матір — філологію. Отроцтво майбутнього діяча мистецтв пройшло в Бухаресті. Тут він закінчив гімназію й тринадцятирічним підлітком вперше надрукував свої вірші в газеті «Контемпоранул» (Сучасник). Там вперше захопився і кінематографом.

Від будинків на окраїні нашого села до будинків Клокушни 300 м.

Любов до російської літератури, бажання вчитися в прославлених майстрів російської сцени привели юнака в Москву: він переїхав у СРСР і був прийнятий в училище Московського художнього академічного театру (МХАТ), у майстерню Василя Топоркова. Після другого курсу перевівся у Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВГІК), у майстерню Григорія Рошаля. В 1953-1955 роках навчався на акторському факультеті Школи-студії імені В.И. Немировича-Данченка при МХАТі. В 1962 році закінчив режисерський факультет ВГІКа (майстерня Григорія Рошаля і Юрія Генікі).

В 1952-1954 роках Лотяну був актором драматичного театру імені А.С. Пушкіна. В 1962-1973 роках він уже режисер на кіностудії «Молдова-Фільм», де дебютував з героїко-революційною стрічкою «Чекайте нас на світанку» (1963). В 1966 році Еміль Лотяну поставив картину про молдавських чабанів «Червоні галявини». У кінопоемі «Леутарі» (1971), відзначеної призом кінофестивалю в Сан-Себастьяні, режисер розповів про долю народних музикантів.

В 1969 році Еміль Лотяну одержав звання заслуженого діяча мистецтв Молдавської РСР. З 1973 року Лотяну працював на кіностудії «Мосфильм». Особливу популярність йому принесли екранізації творів Максима Горького «Табір йде в небо» і А.П. Чехова «Мій ласкавий і ніжний звір», а також фільм «Анна Павлова», присвячений життю великої російської балерини. В 1980 році Е. Лотяну став Народним артистом Росії.

Наприкінці 1980-х років Е. Лотяну повертається на кіностудію «Молдова-фільм», працює на молдавському телебаченні, де екранізував поему М. Емінеску «Лучаферул». В 1987-1992 роках він — президент Союзу кінематографістів Молдови. Викладав на курсах для акторів театру в Кишинівському інституті мистецтв. В 1998 році поставив у МХАТі імені Горького спектакль «Страсті по Антоші».

Еміль Лотяну є також автором декількох збірників віршів і розповідей, автором сценаріїв всіх своїх фільмів. Він також є автором віршів до фільму «Восьме чудо світу» (1981).

Помер Еміль Володимирович Лотяну 18 квітня 2003 року в Москві, похований також там на Ваганьковському цвинтарі.

За матеріалами “Кинотеатр.ру

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар